Зміст
Вступ
Розділ І. Теоретичні основи проблеми оцінювання у початковій школі
§ 1. Історія проблеми
§ 2. Педагогічне оцінювання у навчально-виховному процесі, йогоструктура та функції
§ 3. Психолого-педагогічні засади розв'язання проблеми в інноваційнійтехнології оцінювання
Розділ II. Практична розробка проблеми оцінювання у діяльності вчителяпочаткових класів
§ 1. Обґрунтування принципів оцінювання знань, умінь, навичок молодшихшколярів
§ 2. Критерії наукового проектування системи оцінювання навчальнихдосягнень шестирічних першокласників
§ 3. Авторські пропозиції та їх результативність
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Людина в процесі життєдіяльності постійнооцінює предмети, явища, ситуації, вчинки і ідеї різних людей, власніможливості, вчинки і результати своїх дій; передбачає й враховує, як їх можутьоцінювати інші. Формулюючи оцінки, людина впливає на оточуючих, а такожпостійно відчуває на собі вплив оцінок інших людей.
Навіть неповний перелік деякихрізновидностей оцінок свідчить про те, що вони необхідні людині для організаціївзаємодії з предметним світом, з іншими людьми, з суспільством. Так,усвідомлена саморегуляція є, по-суті, процесом постійного оцінювання умов,власних можливостей, поточних і кінцевих результатів діяльності, значення самихцілей, своїх індивідуальних особливостей.
Істотне місце посідає оцінна робота впедагогічній діяльності вчителя. Він перевіряє результати навчання учнів, систематичністьвиконання ними поставлених завдань, контролює хід навчально-виховного процесу,відображає і фіксує результати діяльності дітей у відповідних звітнихдокументах.
Контроль знань школярів — важлива їїнеобхідна складова навчально-виховного процесу. Від його правильного здійсненнявеликою мірою залежить успішність учнів. Перевірка і оцінка засвоєння школярамиматеріалу виконують навчальні і виховні функції. З їх допомогою виявляєтьсярівень знань, якими оволоділи діти, досягнення і недоліки у їх підготовці,ефективність роботи вчителя, визначається готовність учнів до дальшогонавчання. Від того, як здійснюється перевірка і оцінка знань школярів, залежитьнавчальна дисципліна, ставлення учнів до класних і домашніх завдань, формуванняінтересу до предмета, а також виховання таких важливих якостей особистості, яксамостійність, ініціатива, працьовитість та ін.
Тому, виходячи з важливості проблеми та їїактуальності для сучасної початкової школи, і була обрана тема курсової роботи.
Метою курсової роботи є дослідження проблемиоцінювання у початковій школі.
Об'єктом дослідження є проблема оцінювання,а його предметом — особливості оцінювання молодших школярів.
Для досягнення мети роботи необхіднорозв'язати наступні завдання:
проаналізувати психолого-педагогічнулітературу з проблеми дослідження;
розкрити історію дослідження проблеми;
визначити роль педагогічного оцінювання унавчально-виховному процесі, його функції та види;
охарактеризувати психолого-педагогічнізасади розв'язання проблеми в інноваційній технології оцінювання;
узагальнити передовий педагогічний досвідпроблеми оцінювання та на основі принципів і критеріїв оцінювання;
розробити власну методику оцінюванняшестирічних першокласників і обґрунтувати її ефективність.
Написання курсової роботи здійснювалося здопомогою наступних методів педагогічного дослідження:
аналіз психолого-педагогічної літератури;
теоретичне узагальнення;
узагальнення передового педагогічногодосвіду;
спостереження;
бесіда.
Розділ І. Теоретичні основи проблемиоцінювання у початковій школі
§ 1. Історія проблеми
На протязі всього періоду навчання школяр єоб'єктом оцінювання вчителем і одночасно суб'єктом переживання оцінки таоцінювальних ситуацій. Оцінюється якість навчальної роботи учня, але реальнооцінка стає знаком його репутації. Не випадково вона є предметом обговорення ів педагогіці, і в психології.
У дидактиці проблема оцінювання пов'язуєтьсянасамперед з питаннями технології контролю за процесом учіння та йогорезультатами. У педагогічній психології досліджуються інші проблеми. їхсукупність можна розділити на три взаємопов'язаних блоки [10; 135]:
— психолого-педагогічні функції оцінки;
— психологічно-обґрунтовані ситуаціїконтролю і оцінювання навчальної роботи дитини;
— психологічні ефекти шкільної оцінки — їївплив на процес учіння і особистість учня, систему його відносин з оточуючими.
Одним з перших до психологічної проблематикишкільної оцінки звернувся Б.Г.Ананьєв [24;4-5]. Він визначив дві основні їїфункції: орієнтуючу — сприяння оцінки усвідомленню учнем процесу своєї роботи іякості власних знань; стимулюючу — вплив на ефективно-вольову сферу особистостідитини через переживання нею успіху чи невдач в учінні, зміну рівня домагань,формування намірів і т. д.
На подібні функції оцінки вказувала іЛ.І.Божович із співробітниками. Вона виділила об'єктивне значення оцінки — визначення рівня знань учня, його успішність, що звичайно відображає результатипізнавальної діяльності дитини в школі;і суб'єктне (особистісне) значення, якевідображає якість самої навчальної праці (тобто її процесуальний план) ісуспільну думку про учня. Останнє обумовлено безпосередньо думкою вчителя, але,як правило, формує думку і однокласників і батьків.
Аналізуючи проблему оцінювання,К.Д.Ушинський критикує бальну систему. На його думку, бали негативно впливаютьна викладання, на успіхи і на моральний розвиток учнів, тому вчений пропонуєцифри замінити детальними письмовими описами успіхів і поведінки у класнихкнигах.
Після Жовтневого перевороту 1917 рокуоцінки-бали були відмінені, почався посилений пошук гуманістичної системиоцінювання. Бали замінили записами в індивідуальних книгах, характеристиками,виставками робіт та ін. Але з перемогою командно-адміністративних методівуправління державою школа під тиском влади повернулася до старих методівоцінювання.
У 1960 році вийшла праця Є.І.Перовського«Перевірка знань учнів в середній школі», його теоретичні висновкизводилися до того, що перевірка знань учнів є самостійною частиною навчальногопроцесу і має свої специфічні функції; вона служить не лише засобом контролю, ай меті навчання, причому контрольна функція є провідною. Ця точка зору сталадомінуючою у педагогіці.
Той факт, що шкільна оцінка приблизно з 30-хроків ХХст., починала визначати ставлення до дитини як особистості з боку їїоточення, породжує масу негативних явищ: порушення особистих стосунків у сім'ї,зниження соціометричного статусу учня в класному колективі, формуваннянеадекватних самооцінок, «погоню за оцінками» і т. д., хоча багато зцих явищ були виявлені пізніше, у 40-60-х роках. Більш того, вони підсилювалисяформалізмом оцінювання, неодмінним при кількісному (бальному) вираженні оцінки,залежністю можливості вступу у вуз від середнього балу в атестаті зрілості,«процентоманією» в школі [19; 124].
У кінці 50-х-на початку 60-х років почавсяпошук шляхів подолання цих недоліків. Експериментальні проби «безоцінного» навчання, проведені спочатку у початковій школі, показали, щовоно потребує перебудови всього дидактичного процесу (Ш.Амонашвілі). При цьомуоцінка бальна замінюється змістовною, яка здійснюється в різних формах:колективна, взаємооцінювання, самооцінювання. Потім була створена особливаекспериментальна психодидактична система, яка широко апробувалася у школахГрузії. Однак поширення цієї системи на освіту в цілому наштовхнулася на значнітруднощі: по-перше, наявні педагогічні стереотипи не дозволяють учителямпослідовно перебудовувати систему контролю і оцінювання навчальної роботидітей; по-друге, у свідомості самих дітей закріпився стереотип звичного оцінюванняїхніх знань, який нелегко руйнується. Оцінка починає виконувати в процесінавчання функцію мотиву учіння.
Були спроби перебудувати, по крайній мірі,ситуації оцінювання. З цією метою Б.Г.Ананьєв, Л.І.Божович, А.І.Ліпкіна,І.Ю.Кулагіна рекомендують:
індивідуальний підхід до школярів у процесіоцінювання. Б.Ананьєв відмічає, що школа в тій чи іншій мірі здійснюєіндивідуальний підхід до так званих «важчих» за них дітей і частково- до «відмінників»; від дефіциту уваги найбільше страждає«середній» учень;
диференційована робота з кожним класом;склад класів розрізняється за рядом ознак — від соціокультурних достатево-вікових, тому в різних класах необхідно по-різному будувати ситуаціїоцінки і контролю;
побудова оцінювальних ситуацій з врахуваннямпотреб і очікувань самих дітей, відношення оцінки до провідних мотивів учіння.
І справді, рекомендації до побудовиоцінювальних ситуацій у класі і поведінки вчителя в цих ситуаціях дуже важливі.Але, на думку Є.Д.Божович, вони нічого не змінюють: «Ситуація оцінювання,як би добре вона не була побудована, для всіх у класі залишається однаковою;п'ятибальна система оцінок також єдина для всіх, професійний стиль учителятакож. А реакції на оцінку у дітей різні і будуть різними в будь-яких умовахчерез індивідуальні відмінності нервово-психічної організації, досвідуособливостей самосвідомості учнів.[19; 137].
В індивідуальному плані гостро-емоційнуреакцію на оцінку С.Близнюк пов'язує з підвищеним рівнем тривожності, мотиваціїдосягнення, стресовими станами і т. п. Вона встановила, що вони самі впливаютьна якість виконуваної роботи і, відповідно, на оцінку. Але у всіх дітейоднаково: велике значення має тип нервової системи за параметром»сили-слабості"; баланс процесів збудження і гальмування; актуальнамотивація виконання завдання, від яких залежить вплив оцінки на результатроботи [7;34-40].
В умовах класно-урочної системиіндивідуальний підхід і диференціація педагогічних впливів — найслабше місцеосвітнього процесу. У відомих межах вони здійснюються — але виключно повідношенню до когнітивної сторони діяльності школяра, хоча оцінка пов'язана збагатьма особистісними аспектами розвитку дитини, зокрема з самооцінкою.
§ 2. Педагогічне оцінювання унавчально-виховному процесі, його структура та функції
Проблемі оцінювання знань присвячений цілийряд монографічних та дисертаційних досліджень. Ученими розглядаються такіпитання, як суть і критерії контролю знань, вдосконалення цифрової системиоцінювання, методи використання оцінки, як мотиву в навчанні та ін. На експериментальнійоснові висувається ідея безоцінного навчання у початковій школі. Розкриваютьсярізні сторони використання вчителями оцінки на практиці, пропонуються новіпідходи до перевірки знань учнів.
Головне, що об'єднує педагогів — прагненнявідшукати такі умови і засоби, які сприяють оптимальному застосуванню оцінки,виявити причини, що іноді призводять до перетворення її в зло, у перешкоду нашляху успішного здійснення навчально-виховного процесу, піднести їїефективність.
Основне призначення оцінки знань учнів — фіксувати результати їх навчально-пізнавальної діяльності, кількіснимпоказником яких виступає бал.
Оцінка встановлює рівень засвоєння і якістьзнань, набутих учнями в процесі навчання, а також ступінь їх розвитку тапідготовленості до застосування знань на практиці і показує«співвідношення між тим, що він повинен знати з цих питань на даний моментнавчання», тобто між рівнем, досягнутим школярем, і еталоном рівнязасвоєння знань.
Кожне з наведених визначень характеризуєякусь одну з важливих сторін оцінки, суть якої набагато глибша і функціональнозначиміша.
Оцінка включає два компоненти: оцінювання якпроцес, що відбувається на уроках на всіх етапах навчання, і бал, який фіксуєпідсумки перевірки знань, умінь та навичок. Як процес оцінка становитьспецифічну сторону контролю, його невід'ємну частину, як результат — завершуєконтроль знань. Під час спостережень за діяльністю школяра в ході навчальнихзанять, перевірки виконання ним домашніх завдань, різних вправ на уроці,відповідей, письмової чи усної рецензій вчитель мислено оцінює не тільки якістьзнань, а й ретельність, працьовитість, психологічні особливості учнів.
Оцінні судження педагога щодо якості роботишколярів сприяють кращому засвоєнню знань, спрямовують їхні відповіді та дії впотрібне русло.
Можна виділити такі основні функції оцінки:
1) встановлення фактичного рівня засвоєнняучнями матеріалу;
2) співвіднесення виявлених знань зеталонними, визначеними програмою;
3) відображення одержаного результатуконтрольованої діяльності учнів у вигляді бала чи іншого способу фіксації рівняздобутих знань.
У педагогічній літературі, а також ушкільному вжитку термін «оцінка» нерідко використовується як синонімпоняття «бал». Характерно, наприклад, що в українській мові взагалізастосовується один термін «оцінка знань», яким охоплюється і поняття«бал» (цифровий показник). Однак насправді це не одне й теж саме.Оцінка може виражатися як словесно, описово, так і в формі строго ранжированихпозначень, одним із яких є бал.
Крім балів, використовуються оціннісудження, що характеризують якість роботи учнів, заохочувальні зауваження, чи,навпаки, стислі заперечення типу «неправильно», що спрямовуютьшколяра на пошук потрібного варіанта розв'язання завдання.
Отже, бал є однією з форм оцінки. Водночасдеякі педагоги й психологи повністю розмежовують поняття «оцінка» і«бал». Бал — це показник результатів контролю, заключний етапперевірки знань, одна з форм оцінки.
Очевидно, було б неправильним протиставлятибал і оцінку, вважаючи перший чимось шкідливим для школи, а оцінку якщо неблагом, то одним із важливих засобів, що забезпечує успіх у навчанні. У певномурозумінні між ними існує співвідношення змісту й форми, що перебувають утісному зв'язку.
Бали ґрунтуються на даних виміріврезультатів праці учнів та їх зіставленні з нормами оцінок. Між балами ізнаннями, що перевіряються, існує певний взаємозв'язок, співвідношення,встановлюванні діючими навчальними програмами.
Значення бала виходить далеко за межіфіксації результатів контролю, бо певною мірою він характеризує самого учня, йогопідготовленість, здібності, ставлення до праці. Наприклад, низькі бали свідчатьпро недоліки у знаннях та навчальній діяльності школяра і часто про йогонесумлінне ставлення до знань.
Статус учня у класі багато в чому визначаєтьсятим, як він навчається, які одержує оцінки. Однак прямої відповідальності тутнемає, оскільки авторитет школяра, його становище в колективі великою міроюзалежить від особистісних якостей. Хоча специфіка початкової школи полягає втому, що оцінка вчителя, визначаючи рівень його знань та умінь, характеризуєшколяра, як особистість (що є недоліком багатьох педагогів), і це в значніймірі визначає ставлення до нього товаришів в колективі класу.
Таким чином, цифрова оцінка — один ізфакторів, що зумовлює становище учня в колективі та особистісне самопочуття.Особливо великою є її роль у молодших класах, де інші спонукальні сили, зокремапочуття обов'язку, інтерес до навчання, захопленість предметом тощо, діють щенедостатньо.
§ 3. Психолого-педагогічні засадирозв'язання проблеми в інноваційній технології оцінювання
Протягом багатьох років у нашій школі буланормативною 5-бальна система оцінювання. Наукові ж пошуки, численні дорікання збоку практиків довели, що система критеріїв оцінювання, на яку спиралисявчителі при виведенні оцінок, є недосконалою та необ'єктивною.
Ситуація оцінювання навчальних досягненьшколярів нині принципово змінилася діяльність шкіл впроваджуються новікритерії, розроблені на виконання рішення колегії Міністерства освіти і наукивід 17.08.2000р., спільного наказу Міністерства освіти і науки та Академіїпедагогічних наук України «Про запровадження 12-бальної школи оцінюваннянавчальних досягнень учнів в системі загальної середньої освіти» №428/48від 04.09.2000р. Передбачається, що нова оцінювальна система сприяє гуманізаціїосвіти, методологічній переорієнтації процесу навчання з інформативного нарозвиток особистості людини, впровадженню особистісного орієнтованого підходу донавчання та підвищенню якості та об'єктивності оцінювання [13; 14; 15].
Виявлення рівня навчальних досягнень учніввідбувається в процесі контролю.
Об'єктами контролю у процесі навчання єзнання, вміння та навички, досвід творчої діяльності учнів, досвідемоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світу.
Основними функціями перевірки й оцінюваннянавчальних досягнень учнів є: діагностична, коригуючи, прогностична, навчальна,розвивальна, виховна, стимулююче-мотиваційна.
Здійснення контролю (перевірка й оцінювання)у процесі навчання в початкових класах визначається такими принципами:
— систематичність;
— всебічність;
-індивідуалізація, [13; 11].
Об'єктивність контролю полягає в запобіганнісуб'єктивних і помилкових оцінних суджень, які не відображають реальнихдосягнень учнів у навчанні.
У початкових класах застосовуються різнівиди контролю: попередній, поточний, тематичний, підсумковий, самоконтрольтощо.
Виявлені під час перевірки результатинавчальної діяльності учнів оцінюються.
Оцінювання — це процес встановлення рівнянавчальних досягнень учня в оволодінні змістом предмета порівняно з вимогамичинних програм. Оцінювання -особлива сторона контролю, а педагогічна оцінка — його результат. Оцінка виражається в оцінних судженнях і висновках учителя. УІ-ІІ класах оцінка навчальних досягнень учнів з предметів інваріантної частининавчального плану -вербальна, а в ІИ-ІУ класах — у балах.
Об'єктивність і точність оцінокзабезпечується критеріями оцінювання:
— якість знань;
— рівень сформованості вмінь;
— рівень оволодіння досвідом творчоїдіяльності;
— рівень самостійності учня під часвиконання завдань.
Зазначені критерії дали змогу виділитичотири інтегровані рівні навчальних досягнень учнів початкових класів із різнимизагальнодидактичними характеристиками:
I рівень — початковий (1-3 бали);
II рівень — середній (4-6 балів);
III рівень — достатній (7-9 балів);
IV рівень — високий ( 10-12 балів)[15].
Критерії оцінювання навчальних досягненьучнів реалізуються в нормах оцінок, які встановлюють чітке співвідношення міжвимогами до знань, умінь, навичок, які оцінюються, і показником оцінки в балах.Норми оцінок враховують специфіку змісту навчальних предметів, тому йрозробляються для кожного предмета. На основі норм здійснюється аргументуванняоцінок.
В процесі навчання, зокрема під часоцінювання, вчитель повинен виявляти доброзичливість, вимогливість поєднувати зіндивідуальним підходом, а нормативний спосіб оцінювання із особистісним.
Учні І і II класів значно відрізняються відтретьо- і четвертокласників за ступенем включення в навчальну діяльність, заставленням до школи, досвідом співпраці з однокласниками й учителем тощо[ 16;15-22]. Тому оцінювання у І і II класах має свої особливості, якіперсоніфікуються у різноманітних формах і прийомах:
різні форми схвалення, погодження,підбадьорювання, виражені словесно й за допомогою міміки, жесту, модуляціїголосу;
розгорнуте словесне оцінювання;
перспективна й відстрочена оцінка;
аргументована само- і взаємоперевірка;
динамічна виставка дитячих робіт збудь-якого виду діяльності (малюнки, зошити, вироби) — організується в класі,шкільному коридорі для ознайомлення з нею колективу школи й батьків, учасникомякої може бути кожен учень.
Оцінювання здійснюється самими учнями, такожце можуть бути різноманітні оцінні висловлювання вчителів щодо засвоєнняшколярами навчального матеріалу в індивідуальних бесідах з батьками чи учнями; відзначенняактивності учнів на уроці умовними символами, фішками, геометричними фігурамитощо; ігрова оцінка — нагородження переможців, учасників гри різними ігровимиатрибутами [16].
На основі зібраних даних про засвоєнняпрограмового матеріалу кожним учнем протягом року (щоденних спостережень,результатів перевірених і підсумкових робіт) учитель робить висновок пропереведення вихованця до наступного класу. Атестація дітей, які не засвоїли програмовогоматеріалу, вирішується індивідуально в кожному окремому випадку.
Розділ II. Практична розробка проблеми оцінюванняу діяльності вчителя початкових класів
§ 1. Обґрунтування принципів оцінюваннязнань, умінь, навичок молодших школярів
Аналіз психолого-педагогічної літератури,узагальнення передового педагогічного досвіду, власні спостереження дали намзмогу визначити принципи оцінювання учнів у початковій школі.
Найважливішою вимогою до перевірки та оцінкизнань і вмінь школярів, власне, дидактичним принципом, є об'єктивність, щополягає в точному оцінюванні, адекватному встановленим навчальними програмамикритеріям. Згідно з цим принципом, оцінка має характеризувати кількість іякість знань та вмінь незалежно від методів і засобів контролю, особистихякостей учителя, котрий його здійснює.
Антиподом об'єктивності є суб'єктивізм, якийвиявляється під час оцінювання знань, умінь та навичок учнів. Суб'єктивністьоцінювання є одним з найбільш вразливих місць нашої школи, що завдає шкоди нетільки розвитку особистості учня, а й певною мірою всьому суспільству. Цейсуб'єктивізм спостерігається протягом усього періоду шкільного навчання і незалежить від кількості суб'єктів оцінювання, тобто від кількості вчителів.
Повністю усунути суб'єктивізм в оцінюваннізнань неможливо навіть за умови, що критерії перевірки засвоєння матеріалубудуть розроблені ідеально, бо використовуватиме їх людина, з її особистіснимиякостями, досвідом, ерудицією, майстерністю. Однак чіткі, науково обґрунтованікритерії й норми оцінок, на які орієнтувалися б і враховували у своїйдіяльності вчителі, допоможуть звести до мінімуму прояви суб'єктивізму.
Велику роль в об'єктивізмі оцінюванні знаньучнів відіграють особистісні якості вчителя: його вимогливість,доброзичливість, справедливість.
Принцип індивідуального підходу в оцінюваннішколярів виявляється: а) у врахуванні емоційного стану кожної дитини та їїможливостей; б) доброзичливому ставленні до школяра; в) мотивації оцінки; г)гарантування успіху у вихованні завдання; д) акцентування уваги колективу надосягненнях кожної дитини.
Індивідуальний підхід до молодших школярівполягає не в підвищенні чи заниженні до них вимог, а в умінні вчителя зважатина їхні особливості, допомагати їм успішно виконувати навчальні та домашнізавдання. Крім того, індивідуалізація під час оцінювання діяльності учнів даєможливість кожному пізнати радість успіху в навчанні, стимулює їх до активноїрозумової роботи.
У процесі оцінювання діяльності учнівіндивідуальний підхід виявляється у доборі способів пояснення вимог, у тому, якставить учитель запитання, в мотивації оцінки.
Принцип систематичності зумовлений,по-перше, дидактичною доцільністю здійснення контролю на всіх етапах процесунавчання; по-друге, необхідністю контролю за кожним учнем на кожному уроці, зогляду на психологічні особливості розвитку пізнавальних процесів у молодшихшколярів і оволодіння ними учіння як провідним видом діяльності у даному віці.
Обґрунтованість (вмотивованість)педагогічної оцінки є важливим принципом оцінювання. Аргументуючи оцінку,вчитель привчає дітей критично аналізувати свою діяльність. Мотивована оцінкасприймається дітьми як справедлива, єдино правильна, що є основою встановленнядружніх взаємин між самими дітьми, з одного боку, і між учителем та школярами — з другого.
Вчителю також слід керуватися принципомгарантованого успіху (принцип стимулюючої оцінки). Його можна сформулювати так:кожен учень повинен встигати, його діяльність має оцінюватися позитивно [22;4].При цьому вчителю слід враховувати мотивуючу роль добору завдань (дітямпропонуються такі завдання, які є не дуже важкими, посильними для них і заумови подання учням необхідної допомоги з боку дорослих будуть обов'язковоуспішно виконані). Цей принцип забезпечує створення ситуацій, коли в учнів не нагромаджуєтьсядосвід невиконання завдань вчителя. Його не слід розуміти так, що не можнавзагалі допускати ситуації, в яких учні зазнавали б невдач; головне, щобневдачі мали тимчасовий характер, щоб недоліки і помилки обов'язково буливиявленими, і це не впливало негативно на ставлення дітей до навчання.
На нашу думку, дані принципи оцінюваннянеодмінно повинні враховуватися у розробці критеріїв наукового проектуваннясистеми оцінювання шестирічних першокласників.
§ 2.Критерії наукового проектування системиоцінювання навчальних досягнень шестирічних першокласників
Поклавши в основу принципи оцінювання знань,умінь, навичок молодших школярів та врахувавши психологічні особливостішести^річок, ми розробили специфічні для даного віку критерії (фактори) науковоїрозробки системи оцінювання навчальних досягнень учнів.
Розвиток дітей 6-ти річного вікувідбувається у новій соціальній ситуації: вони включені у систематичне навчанняв умовах загальноосвітньої школи і повинні виконувати вимоги початкового етапу,що, у свою чергу, передбачає постійну перевірку і спрямування їхньої діяльностішестирічних учнів, вона повинна співвідноситися з особливостями їх психічногорозвитку, характером включення у навчальну ситуацію. Звідси випливає першийфактор-врахування в ситуації оцінювання особливостей першого етапу ознайомленняз учбовою діяльністю та оволодіння учінням.
Другим фактором виступає аналіз ставленьдітей до педагогічної оцінки. Дані досліджень свідчать, що 90% шестирічнихучнів виявляють бажання одержувати в школі оцінки (не обов'язково оцінки-бали),мотивуючи це тим, що заслуговують їх своїми навчальними досягненнями.
З даним фактором тісно пов'язаний третій — сприймання шестирічками оцінки своїх знань вчителем як оцінки особливості вцілому. При вступі до першого класу більшість дітей має загальненедиференційоване уявлення про бальну систему оцінювання. В процесі навчаннядіти швидко приходять до розуміння знаків-символів, які були введені вчителямидля оцінювання діяльності, співвідносячи їх з бальними оцінками. Використанняневмотивованих результативних оцінок, символів-знаків, які сприймаються якбальні оцінки, не сприяє формуванню у 6-річних дітей адекватної самооцінки,правильного розуміння критеріїв оцінювання.
Фактор четвертий — вміле використання вчителемоцінки позитивно позначається на формуванні у дітей шестирічного віку інтересудо навчання, на виробленні у них пізнавальної активності. У зв'язку з цимнеобхідно приділити значну увагу моментам практичної реалізації принципів ікритеріїв оцінювання — на прийомах оцінювання, що й буде зроблено у наступномупараграфі даного розділу.
Ставлення шестирічних учнів до оцінювання їхдіяльності в цілому є показником того, наскільки успішно протікає цядіяльність, що визначає п'ятий фактор наукового проектування системи оцінюваннянавчальних досягнень школярів. У першому класі за умови виникнення емоційногодискомфорту можуть з'явитися віддалені в часі негативні прояви: втрата інтересудо навчання або й відраза до нього, труднощі у спілкуванні з учителем та однокласниками,ситуативна та особистісна тривожність. Потреба шестирічних учнів у визнанні,схваленні має бути врахована під час оцінювання їх знань, оскільки це зумовлюєрозвиток пізнавальної активності і реалізує принцип стимулюючої оцінки.
Шостий критерій наукового проектуваннязмісту оцінної діяльності пов'язаний з характеристикою прийнятних дляшестирічних школярів видів педагогічного оцінювання — позитивних оціннихсуджень (погодження, схвалення, заохочення, перспективна оцінка) і негативних(зауваження, заперечення, догана), а також амбівалентних оцінок (самооцінка,допоміжна і невизначена оцінка).
Погодження — це вид оцінювання, якийвиявляється у тому, що педагог виражає свою згоду з діями учня. Це першийступінь схвалення.
Схвалення являє собою не лише констатаціюправильності виконання завдання, а її форму визнання особистості дитини, щопідкреслює перевагу якихось позитивних її якостей, значення її як прикладу дляінших і не пов'язане з перехваленням.
Заохочення є мірою педагогічного впливу, якавиявляється в позитивній оцінці педагогом навчання дітей і яка спонукає їх додальших зусиль.
Перспективна оцінка — це завищена оцінка,яка тимчасово не відповідає об'єктивним критеріям і відображає просуваннядитини від незнання до знання, фіксує не результат, а процес, який поки що немає завершення, визначає зусилля дитини і реальну можливість успіху;використовується тоді, коли дитина втратила віру в свої сили.
Зауваження відбиває ставлення педагога дорівня старанності дитини і виконує роль регулятора поведінки.
Догана є формою оцінного ставлення, щовиражає уявлення педагога про недостатні знання, вміння і навички учня, даєхарактеристику його особистості (здібностей, недоліків); це повинно допомогтидитині сформувати у собі адекватні якості.
Заперечення являє собою оцінне судження, здопомогою якого педагог контролює діяльність учня, фіксує неправильну відповідьі спрямовує дитину в іншому потрібному напрямі із вказівкою, як слідпродовжувати виконання завдання.
Покарання є мірою впливу на учня з метоюліквідації негативних звичок і рис характеру; застосовується у різних формах(обмеження прав дітей у колективі, моральний осуд, усунення від участі вколективній справі, зміна ставлення вчителя до дитини та ін.)
Самооцінка є результатом оцінювання учнемсвоєї діяльності, своїх успіхів, старанності; може бути позитивною інегативною, формується на основі оцінних суджень учителя. Тому педагог повиненвисловлювати свої оцінні судження, виходячи з того, що вони мають бутиобов'язково позитивно спрямованими, чіткими, реалістичними, повними,ефективними.
Невизначена оцінка являє собою оцінкуособливого виду — не є позитивною чи негативною і проявляється у невизначенихза значенням словах. Ця оцінка може використовуватися, коли школяр незадовільнозасвоїв матеріал, і потім перейти в негативну, а може в результаті правильноївідповіді перетворитися у позитивну.
Виходячи з того, що педагогічна оцінка єважливим фактором формування, оскільки вона відбиває думку вчителя про кожногоз дітей, доцільно оцінювати не тільки фактичні знання, а й ставлення учнівшестирічного віку до навчання (сьомий критерій).
Постійна перевірка діяльності одних дітей інедостатня увага до інших зумовлюють вичленення восьмого критерію, який вимагаєрівної уваги до оцінювання навчальних досягнень кожного школяра з метою нівелюваннянегативних проявів надмірної уваги до одних дітей, що призводить до формуванняу них неадекватно завищеної самооцінки, і недостатньої оцінної уваги до інших,т.зв. «середніх учнів, які не усвідомлюють своїх успіхів і не маютьстимулу до навчання. Принципи оцінювання знань, умінь, навичок учнів такритерії наукового проектування системи оцінювання навчальних досягненьшести^річок дають нам змогу розробити деякі методичні аспекти проблеми, щовтілюються у прийомах та умовах оцінювання.
§ 3. Авторські пропозиції та їхрезультативність
Використання у перших класах педагогічноїоцінки вимагає від учителя створення оцінної ситуації, проведення попередньоїроботи з формування у дітей усвідомленого ставлення до оцінки, ознайомлення зкритеріями перевірки знань, вироблення в учнів адекватної самооцінки і взаємооцінки,виховання позитивного ставлення до навчання.
Емоційно позитивну ситуацію під часоцінювання навчальної діяльності учнів, на нашу думку, можна створити на основідотримання певних психолого-педагогічних умов: а) доброзичливого ставлення додітей; б) виявлення не тільки знань учнів, а й їхніх зусиль, докладених дооволодіння матеріалом; в) вмотивованість педагогічного судження, йогооб'єктивності; г) врахування індивідуальних особливостей дітей під часоцінювання їх знань; д) дотримання педагогічного такту; є) створення реальнихситуацій, які сприяють досягненню успіху.
На уроках діти часто допускають помилки.Пряме зауваження, яке робить педагог у присутності всього класу, може призвестидо різкого зниження активності учня. Тому необхідно знайти спосіб тактовновиправити дитину, котра дає неправильну відповідь.
Деякі вчителі оцінюють знання дітей,виходячи з їх поведінки. Цього на нашу думку, не слід робити, тому що в даномувщ;і великий вплив на ефективність навчальної роботи дітей справляє реакціякласу.
Оцінювання діяльності учнів учителемвикликає пожвавлення, репліки і сміх з приводу невдалої відповіді. Реакціяпедагога на це повинна сприяти поліпшенню стосунків між учнями. Тоді виховнийефект впливу оцінки набагато підвищується.
Важливою умовою належного усвідомленняпедагогічної оцінки є її розгорнуте словесне аргументування.
Стимулом у формуванні позитивного ставленнядо навчальної роботи та її результатів, ми вважаємо, може бути диференційованаоцінка, в якій враховуються різні сторони виконаного дитиною завдання(акуратність, правильність тощо).
Доцільно залучати шестирічних дітей як допоетапних, так і до процесуальних та результативних взаєма оцінок, які виробляютьсяна основі вмотивованих суджень педагога: серед виставлених малюнків відібратинайкращі і ті, де завдання виконане не зовсім правильно, обґрунтувати свійвибір, пройти поміж рядами і вибрати учнівську роботу, яка сподобалася,виставити на дошці. Підсумовуючи урок, вчитель має підкреслити значеннявиконаного завдання, показати своє задоволення успіхами кожної дитини, їїактивністю, підбадьорити тих, хто відчував труднощі. Тут доречним є введенняказкових персонажів.
Важливою умовою формування у шестирічнихдітей бажання вчитися є справедливість оцінного судження.
Переживання, пов'язані з позитивною оцінкою,надають дитині впевненості у своїх силах, стимулюють її просування вперед. Дляцього необхідно підбадьорювати і заохочувати учнів позитивною оцінкою ісхваленням.
Слід дуже обережно підходити до контролюзнань шестирічних школярів. Небажано давати роботам кращих дітей такі,наприклад, оцінки: „У Дмитрика малюнок найкращий!“. Замість нихдоцільно використовувати судження типу: „Діти, зверніть увагу, як у наспостарався Дмитрик!“.
Не варто називати „нехороших“учнів, демонструвати всьому класові неакуратні зошити і т.п. Краще сказати цимдітям про те, що у них успіхи поки що скромні через недостатність старанності іуважності. Необхідно тактовно зауважити, щоб вони змінили своє ставлення довиконання завдань і вимог учителя.
У процесі оцінювання діяльності дітейшестирічного віку, невпевнених у собі, слід з самого початку дотримуватися такзваної „уривчастої і схеми підкріплення“, тобто поступово збільшуватиінтервали між окремими заохоченнями, привчаючи дітей до мінімальноговикористання похвал.
Мета негативного оцінювання полягає в тому,щоб спонукати учнів замислитися над своєю поведінкою, а потім виправитинедоліки, на які вказано вчителем. Але через те, що негативну оцінку дітизавжди вважать несправедливою, ми вважаємо, що під час оцінювання діяльностішестирічних дітей слід використовувати по можливості не дуже строгі видинегативної оцінки. При цьому необхідно дотримуватися педагогічного такту. Як показуєдосвід роботи передових учителів, лише за цієї умови забезпечується можливістьстворення на уроці сприятливої емоційної атмосфери, що, в свою чергу, допомагаєпідтримувати тісний психологічний контакт з дітьми.
Обов'язковою умовою доброзичливих взаєминміж учителем і учнями є врівноваженість педагога. Особливо важливими є такіякості його особистості, як любов до дітей, гуманність, вимогливість,педагогічна передбачливість, творче мислення, доброзичливість, природність іпростота у спілкуванні.
У роботі з учнями перших класів учителі, нанашу думку, повинні користуватися такими прийомами:
уважно поглянути на дитину або покласти їйруку на плече, щоб вона
знову почала напружено працювати;
не підкреслювати успіхи одних і невдачіінших дітей;
не протиставляти сильних школярів і слабших;
не вичитувати учневі за його прорахункиперед усім класом, а частіше
проводити бесіду особисто з кожною дитиною;
помічати навіть маленькі успіхи слабо встигаючихучнів, але не
наголошувати на цьому як на чомусьнесподіваному;
виховувати розуміння, що здібності доуспішного навчання — лише одна з численних позитивних якостей особистості;
уважно, вдумливо ставитися до всього, щовідбувається з шести річками;
знайти і підтримати в кожній дитині функцієюоцінки позитивні тенденції в учбовій діяльності.
Стосовно форм оцінювання, то домінуючим, нанашу думку, у першому класі повинно залишитися вербальне оцінювання, види якогопроаналізовані в попередньому параграфі. Не варто використовувати оцінку увигляді знаків-символів, бо вони вносять у життя дітей, ідентифікуючись знедиференційованим бальним оцінюванням, фактор тривожності, що негативнопозначається на формуванні у цих школярів позитивного ставлення до навчання.
Висновки
Таким чином, педагогічна оцінка виконуєважливу роль у формуванні й розвитку особистості молодшого школяра, у ставленнійого до учбової діяльності, до товаришів і самого себе. Внутрішньо притаманнапроцесу оцінювання складність полягає у тому, що оцінка вчителя, з одного боку,має бути об'єктивною — строго і точно показувати співвідношення між досягнутимирезультатами у навчанні й передбаченими державною програмою, а з другого — вонамає бути справедливою щодо учня, враховувати вкладені ним у досягнутийрезультат працю, старанність, наполегливість.
Навіть наявність педагогічного стажу не єгарантією уникнення труднощів. Це пов'язано з тим, що під час контролю знань невстановлено єдиних загальноприйнятих цілей, яких необхідно досягти в результатінавчання. У початкових класах вони сформульовані досить широко і частопо-різному трактуються вчителями: дати міцні знання основ наук, сформуватилогічне мислення, пізнавальну активність школярів тощо.
Іншим фактором, що впливає на мотивованістьоцінки, є наявність різних об'єктів контролю. Для одних учителів об'єкт оцінки- фактичний матеріал, засвоєний учнями, для других — уміння використовуватизнання на практиці, для третіх — здатність переносити знання на розв'язаннянових завдань.
Слід визначити і вплив на процес оцінюваннянавчальних досягнень учнів психологічних факторів, загальної і спеціальноїпідготовки вчителя, його принциповості і відповідальності, ступеня розуміннякритеріїв оцінки. Все це так чи інакше позначається на кінцевому результаті.Особистісні якості педагога виявляються як у характері викладання, так і підчас перевірки і оцінки знань школярів.
Інноваційна технологія оцінювання, що заразпрактично реалізовується в сучасній початковій школі, при всій своїйпрогресивності та ґрунтовності, поки що може вважатись первинною проробкоювідповідної проблеми, яка, вирішуючи старі питання, породжує спектр нових. Ідеїширокомасштабного експерименту, який розпочато „згори“, педагоги змушенізасвоювати вже в процесі практичної діяльності методом „проб іпомилок“, щоб піднести процес навчання на якісно новий рівень.
Педагогічна оцінка є важливою умовоюформування у шестирічних першокласників позитивного ставлення до навчання,створення сприятливої психологічної атмосфери на уроці, що стимулює відповіднуемоційно-позитивну ситуацію оцінювання. Така ситуація забезпечуєтьсявикористанням у ході навчального процесу змістовної мотивованої педагогічноїоцінки у формі оцінних суджень-заохочення, схвалення, підбадьорення,перспективної оцінки, включенням дітей в активну оцінну діяльність, формуваннямадекватної самооцінки.
Нами визначені та науково спроектованіпринципи оцінювання знань, умінь, навичок молодших школярів, критерії науковоїрозробки системи оцінювання навчальних досягнень шестирічних першокласників таподані прийоми і умови їх практичної реалізації, обґрунтована їх ефективність.Згідно цього, найбільш ефективний вплив справлятиме педагогічна оцінка надіяльність шестирічних ідей у разі дотримання вчителем такихпсихолого-педагогічних умов: доброзичливого ставлення до дітей; мотивуванняоцінки; забезпечення її об'єктивності; систематичність оцінювання; принципстимулюючої оцінки. Особливо важливою є умова індивідуального підходу дооцінювання.
Комплекс даних принципів, критеріїв, вимог,адекватно зреалізованих у практичній діяльності вчителя, створить реальні умовидля досягнення кожною дитиною успіхів у навчанні.
Література
1. Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функция оценкиучения школьников. — М.: Педагогіка, 1984.-297с.
2. Ананьев Б.Г. Избр. психолог, труды. — М., 1980.-Т.П. — с. 128-268.
3. Балютіна К. Вимірник знань: стимул чи засіб гноблення?// Початковашкола-1999.-№9.-с.45-47.
4. Барановська О. Сучасна модель оцінювання навчальних досягнень учнів:переваги і недоліки// Рідна школа-2000.-№7.-с.47-48.
5. Біланюк Ю. Деякі проблеми уніфікації методів контролю та оцінюваннярівня знань// Рідна школа-2001.-№5.-с.27.
6. Буринська Н.М. До проблеми оцінного контролю// Педагогіка іпсихологія.-2000.-№2.-с.85-97.
7. Близнюк С.Л. Роль оцінки у вдосконаленні знань, умінь і навичокучнів.-К.:3нання, 1983.-48с.
8. Віват Т. Оцінювання знань і вмінь учнів у загальноосвітній школі//Рідна школа-2000.-№4.-с.47-48.
9. Гуржій А. Методологія критеріїв оцінювання: зміст, проблеми тапріоритетні завдання// Освіта У країни.-2000.-1 лист.-№44-45.-с.11
10. Зубалій Н.П. Педагогічна оцінка шестирічних учнів.-К.: Знання,1991.-29с.
11. Зубалій Н.П. Вплив оцінки на ставлення 6-річних першокласників донавчання// Початкова шккола-1990.-№5.-с.27-30.
12. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальноїсередньої освіти// Освіта.-2000.-8-15лист.-№50-51.-с.9-24.
13. МО і науки України. Система контролю та оцінювання навчальнихдосягнень учнів поч.шк.: Метод.рекоменд.// Поч.шк.-2001.-№10.-с.11.
14. МО і науки України. Об'єкти, функції і види контролю навчальнихдосягнень учнів поч.кл.// Початкова школа-2001.-№10.-с.11-15.
15. МО і науки України. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнівз предметів інваріантної частини навч.плану// Початковашкола-2001.-№10.-с.22-66.
16. МО і науки України. Особливості оцінювання в першому і другомукласах.// Початкова школа-2001.-№10.-с. 15-22.
17. МО і науки України. Про проведення державної підсумкової атестаціїучнів 3(4) кл. у 2001 році // Початкова школа-2001.-№4.-с.З.
18. Микулина Г.Г., Савельева О.Г. К психологической оценке качествазнаний у мл. кл.// Психол. наука и образов.-1997.-№2.-с.47-50.
19. Психолого-педагогические проблемы развития школьника как субъектучения/ Под. ред. Е.Д.Божович.-М.,-2000.
20. Радюпова Л.А. Совершенствование контроля и оценки знаний, умений инавыков мл. шк.// Начальная школа-1992.-№1.-с.З-5.
21. Рева Ю. Психолого-педагогічний вплив в оцінюванні особистостіучня// Рідна школа-2000.-№12.-с.25-27.
22. Семиченко В., Заслуженюк В. Проблема педагогічного оцінювання//Рідна школа-2001.-№7.-с.З-9
23. Сікорський П., Сік Орський С. До проблеми визначення критеріївпедагогічного оцінювання // Рідна школа-2001.-№8.-с.З-8.
24. Сікорський П. До проблеми переходу на 12-бальну системуоцінювання// Рідна школа-2001.-№2.-с.З-6.
25. Цукерман Г.А., Шияновская СИ. Что оценивает объективная оценка?//Псих, наука и образов.-1997.-№4.-с.65-70.