Уолд Уїтмен народився у 1819 році у сім’і фермера, у невеликому містечку на острові Лонг-Айленд. Коли хлопчик був ще зовсім малий родина переїздить до Брукліну, де батько займається столярством. Але матеріальні нестатки змушували родину не раз повертатися на ферму. Своє дитинство Уолд провів у сільській місцевості, на все життя запам’ятавши море, біля якого знаходилася ферма, та природу. />
Ще змалку Уолд Уїтмен був змушенийзаробляти на життя. Не отримавши навіть початкової освіти він почав працюватипосильним у юриста, а в подальшому пішов працювати до однієї дрібної газети денавчився друкувати. Впродовж декількох років Уїтмен працював у різнихтипографіях у Брукліні, а потім повернувся на ферму де працював шкільнимвчителем.
У1841 році молодий Уїтмен надовго зостається у Брукліні, працює в газетах тапочинає приймати участь у політиці. У 1846 році він стає редактором газети “Бруклін дейл ігл”, головного органа бруклінської організації демократичної партії, яка в ті часизнаходилася при владі.
Як показують записні книжки Уїтмена, саме у 1847 році вінвперше починає писати вірші, які потім увійдуть до його збірки “Листя трави”. Стаття “Американські робітники проти рабства” яку Уїтмен надрукував на сторінках “Бруклін дейл ігл” по змісту та формі нагадувала ці поетичнітвори.
Перше видання основної збірки віршів “Листя трави”вийшла у 1855 році.До початку громадянської війни поет випустив ще два видання своєї книгивключивши в неї багато нових творів. Серед них – такі поеми, як “Пісня про себе”, “Пісня радостей”, “Пісня великої дороги” таінші.
Життя Уїтмена в п’ятидесятихроках складалося по-новому. Не бачачи для себе можливості продовжуватипрацювати в газетах і зберігати вірність своїм антирабовласницьким поглядамУїтмен звертається до ремесла свого батька. Робота столяра для нього не булалише заробітком, Уолд не соромився свого положення. Серед його найкращих друзівбули прості робітники, рибалки. В цей час у записнику поета з’являється новий запис: “Я не опущусь до жизни в кругу профессоров и капиталистов; язакатаю рукава и пойду к возчикам и лодочникам, к людям, которые живут ловлейрыбы или простой работой на полях.”
Вагомий інтерес представляє питання про літературнісимпатії Уїтмена. Не отримавши належної освіти, поет з дитинства багато читавнамагаючись оволодіти досягненнями світової літератури. Найбільше вінзахоплювався Шекспіром та тими європейськими поетами які в своїх творахвисловлювали демократичне начало.
У віршах Уїтмена, які він написав напередодні війни Півночій Півдня, можна спостерігати щирий оптимізм. Одну зі своїх поем він назвав “Пісня радостей”. Майжевсі твори поета пройняті глибоким відчуттям того, що життя буде кращим.
Природа, яку описує Уїтмен у своїх творах не вирізняєтьсяособливою красою, але вона по весінньому добра долюдей. Також автор уміло описує людину, нагороджуючи її такими епітетами як:
ця людинаблагородна, радісна, здорова, жива і т. д.
Уолд Уїтмен належить до числа оригінальних майстрів слова.Форма, якою він висловлює свої думки, незвична та несподівана. При першомузнайомстві з віршами Уїтмена вони можуть здатися дивними – у збірці “Листятрави” мало римованих рядків, здебільшого відсутній чіткий віршований розмір.
Усвоїх віршах Уїтмен хотів висловити любов трудових прошарків населення досвободи. Зокрема життя і творчість поета протягом років громадянської війнибула цілком пов’язана з боротьбою протирабовласників. Спочатку Уїтмен працював у нью-йоркських газетах, але у кінці1863 переїхав до Вашингтона, де більше двох років працював у військовихшпиталях, доглядаючи за пораненими в якості санітара.
Протягомвійни поет заробляв на життя переписом паперів та статтями, які інколи друкував.В січні 1865 року Уїтмен отримав скромну роботу у одній з державних установ,але протримався там недовго. Влітку того ж року міністр внутрішніх справ Харланпобачив на столі Уїтмена книжку “Листя трави” і звільнив з посади за його “неправильні погляди”.
Уці роки Уїтмен писав багато відомих віршів, опублікувати які зміг тільки післявійни. Його вірші не втратили оптимізму. В них не так багато абстракцій тафілософських роздумів. Наприклад у вірші “Іди з поля, батьку” просто ілаконічно описується історія про сина фермера, який помер в битві зрабовласниками. У творах цих років Уїтмен не раз показує величину духу простихлюдей у боротьбі з плантаторами.
Наступноюроботою Уїтмена, після звільнення з міністерства внутрішніх справ була служба віншому вашингтонському державному органі влади. Поет був змушений працювати уВашингтоні, поки йому дозволяло здоров’я, бояк і раніше літературний труд прокормити його не міг. Так продовжувалося йогожиття до 1873 року, коли хвороба перетворила його в на половину інваліда. Хочавін продовжував творчо працювати, основним джерелом доходу були незначнідопомоги з боку друзів.
Редакторинайбільших журналів, найбільш відомі буржуазні критики не покривали своєїненависті до поета: “ДолойУолта Уитмена! Уничтожьте его любым способом.” Цими словами виражається те життя, якимжив поет останні роки.
Книга“Листя трави” не раз перевидавалася з значними змінами і в післявоєнні роки.Але в ролі видавця зазвичай виступав сам Уїтмен, бо приватні видавництва нехотіли мати справу з його творами. Поет часто казав: “З ринкової точки зору яцінюся невисоко”.
Уїтменписав вірші до кінця своїх днів, — помер він у 1892 році. Після війни поетписав багато творів. Серед них такі вірші як “О зірко Франції!”, “Іспанія 1873-74” таінші, в яких Уїтмен оспівує боротьбу народних мас за cвободу.