Застосування технічних засобів навчання на заняттях кулінарії

ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ1 ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНИХ ЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ЯКПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА
1.1 Технічні засоби навчання як засіб активізації учнів
1.2 Наочні посібники для ПТНЗ тавимоги до них
1.3 Шляхи та засоби впровадження навчальних посібників впроцес навчання учнів
РОЗДІЛ2 МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ НАОЧНОСТІ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ В ПТНЗ
2.1 Підготовка та використання наочності на заняттях зкулінарії
2.2 Експериментальна перевіркаефективності застосування технічних засобів навчання у навчально-виховномупроцесі при вивченні дисципліни «Кулінарія»
ВИСНОВКИ
СЛОВНИКОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ДОДАТКИ
ВСТУП
Здійснення перебудови нашогосуспільства, кардинальна економічна реформа, перехід до ринкової економіки.викликали необхідність переосмислення і чіткого визначення ролі професійноїосвіти, конкретизації її мети і завдань з урахуванням нинішніх особливостей іперспектив соціально-економічного розвитку України.
Сучасна професійна освіта якневід'ємна складова частина всієї системи народної освіти сформувалася в.період переважно екстенсивного розвитку економіки і техніки, коли переважаливалові показники, мали місце не-збалансованість підготовки робітничих кадрів зпрофесійно-кваліфікаційною структурою зайнятих у народному господарстві,невідповідність зростаючих вимог рівню професійної компетентності робітників іякості загальноосвітньої та професійної підготовки, відставання змісту освітивід розвитку науково-технічного прогресу.
Провідні положення концепціїпрофесійної освіти на сучасному етапі розвитку суспільства визначають зміст таосновні напрями діяльності майстра виробничого навчання та іншихінженерно-педагогічних працівників професійних навчально-виховних закладів.Керуючись цим документом у повсякденній роботі, здійснюючи поточне та перспективнепланування діяльності професійних закладів різного типу, необхідно практичнореалізовувати концепцію з врахуванням конкретних галузевих і територіальнихумов та особливостей історичного, соціально-економічного інаціонально-культурного розвитку кожного регіону.
Поряд з низьким рівнеморганізації праці та недосконалістю економічного механізму, недооцінкоюзначення впровадження нової техніки і прогресивних технологій мали місце інезбалансованість професійно-кваліфікацінної структури зайнятих у народномугосподарстві, недостатній рівень підготовки інженерно-педагогічних кадрів тощо.Таким чином, виникла об'єктивна потреба подолання відриву навчальних закладівпрофтехосвіти від перебудови народногосподарського механізму, вимогнауково-технічного прогресу.
Основним джерелом виявлення нових форм і методів навчання єсукупність педагогічного досвіду. Він включає в себе всесторонній аналіз дійвчителя з ціллю виявлення причин і підмічених недоліків.
При вивченні педагогічного досвіду і проведення педагогічногодослідження використовують: спостереження, бесіду, ознайомленням з роботамиучнів, експерименти та інші.
Актуальність. Головною метою професійного навчання єформування особистості учня, розвитку його здібностей, обдарувань, науковогосвітогляду. Залучення учнів до активної участі у різноманітних видахконструкторсько – технічної діяльності є ефективним засобом розумового розвиткузростаючого покоління. Використання наочності сприяє більш повному тадетальному сприйняттю матеріалу та розвиває цікавість в учнів до предмету.
Розв’язання завдань предмета пов’язане з формуванням знань,умінь та навичок. Така навчальна технологія, де об’єкти праці одночасновиступають у формі дійової наочності й сформуванні на одному етапі знаннястають основою для формування складніших, у поєднанні з принципом практичноїорієнтації, привчає учнів під час вирішення технологічних завдань.
Об`єкт дослідження – застосування технічних засобів навчанняна заняттях кулінарії в ПТНЗ.
Предмет дослідження – використання технічних засобів навчанняз метою активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів.
Мета роботи розглянути використання наочності для активізаціїучнів при навчанні в ПТНЗ.
Завдання роботи:
1)        Охарактеризуватинаочність як засіб активізації учнів;
2)        Розкритиособливості використання навчальних наочних посібників та вимоги до них;
3)        Проаналізуватиметодику використання технічних засобів навчання в процесі викладання в ПТНЗ;
4)        Навестирозробку заняття з використанням технічних засобів навчання;
5)        Розробитинавчально-методичні матеріали для підвищення активізації пізнавальноїдіяльності учнів.
У процесі дослідження був використаний комплекс методів, щовключає: теоретичний аналіз, синтез і порівняння психолого-педагогічної іметодичної літератури з проблеми дослідження, теоретичне моделюваннянавчально-пізнавальної діяльності учнів; соціологічні й діагностичні методи(бесіди, опитування, тестування, спостереження, інтерв’ю та анкетуванняшколярів і вчителів); констатуючий та формуючий педагогічний експеримент;педагогічні спостереження; порівняльний аналіз результатів експериментальноїроботи.
РОЗДІЛ1. ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНИХЗАСОБІВ НАВЧАННЯ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА1.1 Технічнізасоби навчання як засіб активізації учнів
У процесі викладання учням навчального матеріалу викладачшироко використовує один з найважливіших принципів дидактики — принципнаочності. Принцип наочності вперше теоретично обґрунтував Я.А.Коменський, якийвисунув вимогу вчити людей пізнавати самі речі, а не тільки свідоцтва про них.Коменський приділяє велике значення також діяльності розуму [5]. Розвиваючийого ідеї про наочність в навчанні І.Г.Песталоцці переоцінював наочність,помилково вважаючи її абсолютною основою всілякого пізнання. Ушинськийпідкреслював, що наочність відповідає психологічним особливостям дітей. Наочненавчання будується не на уявленнях і словах, а на конкретних образахбезпосередньо сприйнятих дитиною: чи будуть ці образи сприйняті при самому навчанні,під керівництвом наставника або, спершу, самостійним спостереженням дитини так,що вчитель знаходить в душі дитини або учня вже готовий образ і на ньому будуєвчення. Такий хід навчання від конкретного до абстрактного, від уявлення домислення, а не навпаки, Ушинський вважав єдино вірним, природнім, таким щобазується на ясних психологічних законах [1].
Ушинський казав про необхідність використовування наочності вдіяльності учнів. Образну мову вчителя він відносив до засобів наочності, анаочність вважав одним із шляхів зближення вчителя з класом.
До технічних засобів навчання належать: технічні пристрої тадидактичні засоби навчання, які за допомогою цих пристотроїв відтворюються.Класифікувати технічні засоби навчання складно через різноманітність будови, функціональнихможливостей, способів передачі інформації [4].
Свідоме оволодіння знаннями базується на практичному досвіді,який у свою чергу, засновано на безпосередніх спостереженнях.
Наочність сприяє кращому засвоєнню знань, надає активністьрозумової діяльності, мобілізує увагу.
Психологічним механізмом формування чуттєвого досвіду єсприяння на відчуття дійсності: сприйняття, увага та відтворення. Формуваннячуттєвого досвіду здійснюється за допомогою спирання на наочність. Слово«наочність» означає доступність візуальному спостереженню, таочевидно те, що можна показати, побачити, безпосередньо сприйняти. Слідпідкреслити, що термін «наочність» і «сприйняття» нетотожні і можуть бути представлені як властивості (ознаки), безпосередньосприйняті. Наочно можуть бути відтворені також загальні, істотні закономірностізв'язку та відтворення, які чуттєво в самих об'єктах не виступають [5].
Наочність широко використовується у навчально-виховномупроцесі, а саме при засвоєнні знань учнями. Психолого-педагогічна літературарозробила основні принципи засвоєння.
Для формування наукових узагальнень (систем понять)недостатньо тільки показувати наочний матеріал. Необхідно так організовуватиучбову діяльність, щоб були створені умови для самостійного розподілу таузагальнення учнем суттєвих і несуттєвих ознак. Без спеціальної організаціїімперичного досвіду учня наочність може зіграти не стільки позитивну, скількинегативну роль – гальм [1].
Наочними є і використання теоретичних моделей. Наприклад,більшу частину таємно протікаючих процесів і явищ неможливо спостерігати, тавони безпосередньо вимальовуються за формою різних графічних моделей, які приїх пред'явленні безпосередньо діють на наші органи почуттів.
Використання в процесі навчання різних теоретичних моделей увигляді графічних схем, відтворюючих своїм змістом найбільш загальнізалежності, широко практикується в сучасній школі при засвоєнні знань.
При використанні наочності необхідно враховувати 2 загальнихмоменти:
1) яку конкретну роль наочний матеріал виконує в засвоєнні та2) в якому співвідношенні знаходиться предметна змістовність та засіб тогонаочного виразу стосовно до об'єкту вивчення [5].
Прийнято вважати, що наочність виконує ілюстративну функцію,та ця функція далеко не поодинока. Наочний матеріал може виконувати функціюпояснювальну, операторну, тобто не тільки ілюструвати, показувати спосіб дії зматеріалами. Наочність є засіб матеріальної функції різного змісту засвоєннязнань.
Наочні прилади, поділяються на натуральні й образотворчі. Уякості натуральних використовують деталі, механізми, вузли, прилади, агрегатиавтомобіля, інструмент і пристосування, застосовувані при проведеннілабораторно-практичних робіт. До натуральної наочності наближаються спеціальновиготовлені моделі, макети, щити, стенди. Достоїнство натуральної наочностівелике. Однак за допомогою цієї наочності не завжди можливо все показати.Компенсувати це можна використанням образотворчої наочності.
Образотворчі наочні приладдя поділяються на площинні йоб'ємні.
·         Доплощинного відносяться плакати з зображенням схем, таблиць, зображення накласній чи електронній дошці.
·         Дооб'ємних образотворчих наочних приладь відносяться моделі і макети, виконуванізвичайно в зменшеному чи збільшеному в порівнянні з оригіналом розмірі.
Зображення на класній дошці займають значне місце середзасобів наочності. Правильне використання класної дошки допомагає учнемзапам'ятати і вірно зрозуміти факти, явища, діаграми, схеми, малюнки. Прививченні нового матеріалу необхідно записати тему, спеціальні терміни. Щобвиділити окремі частини малюнка, варто використовувати кольорові крейди. Длязображення на дошці треба вибирати нескладні малюнки, якщо ж необхіднопредставити складне зображення, його потрібно виконати заздалегідь. На дошці неповинне бути неохайно зроблених написів і малюнків.
Всю різноманітність видів наочності що використовується можназвести до деяких типів, різних за своїм змістом і функціями: 1) натуральні,речові моделі (муляжі, геометричні тіла, макети різних предметів, технологічнізразки); сюди можна віднести їх перспективні зображення; 2) умовні графічнізображення, що відрізняються різноманітністю форм і змісту (наочні відображенняв системі аксонометричних, ізометричних проекцій, розрізи, перерізи, ескізи,різні технічні та технологічні схеми); 3) знакові моделі (графіки, діаграми,формули, рівняння, окремі математичні вирази та символи).
Всі ці види наочності по-різному зв'язані з об'єктомзображення і мають неоднакове значення в розкритті його окремих властивостей.
Натуральні (речові) моделі та їх наочні зображення є простимизамінювачами реальних об'єктів, з якими вони зберігають повну схожість. Вонивиступають наочною опорою для формування в учнів конкретних образів навчальнихоб'єктів, на основі яких формуються наукові поняття, і утворюють той емоційнийфонд, без якого знання не можуть бути зрозумілі і достатньо міцно засвоєні. Цівиди наочності передають, як правило, конкретні чуттєво сприйняті властивостіокремих об'єктів в усій їх повноті, різноманітності й виконують роль ілюстраційпри засвоєнні знань.
Найбільш ілюстрованим є малюнок, виконаний у виглядікольорового відображення. Він сприяє утворенню яскравих уявлень про навчальніоб'єкти. Зберігаючи образи наочної картини, він відтворює риси найбільш стійкі,суттєві в предметі, як типовому представникові цілого класу одноріднихпредметів. Цим учбовий малюнок відрізняється від простих фотографій, щофіксують предмет в одномоментному (випадковому) проявленні. Через це всякийучбовий малюнок уже утримує в собі узагальнення. Використовуючи в якостіучбового матеріалу малюнки, учитель повинен старанно їх відбирати увідповідності з конкретними цілями засвоєння [5].
Умовні графічні зображення, на відміну від натуральних(речовин) моделей і наочних малюнків, сприяють передачі схованих відбезпосередньо сприйняття властивостей навчального об'єкта. Порівняємо,наприклад, модель та креслення одного і того же технічного об'єкту. Модельпередає тільки зовнішні, типові особливості даного об'єкту, в той час як йогокреслення дозволяє виявити всю геометричну форму та особливості конструкції.Кінематична схема цього ж об'єкту дає уявлення про характер взаємодії йогоокремих частин, незалежно від їх конкретного конструктивного оформлення увигляді окремих складових елементів (деталей, вузлів); тут же розкриваютьсязасоби з'єднання цих елементів. Робоче креслення цього технічного об'єктувказує на спосіб його виготовлення, перетворення.
Перераховані вище умовні графічні зображення є більшабстрактними (віддаленими об'єктами зображення), ніж натуральна модель (абомалюнок). Однак вони дають можливість виявити більш суттєві зв'язки тавідношення. Через те умовні графічні зображення не просто доповнюють собою іншівиди наочності, а виконують у процесі навчання іншу функцію, пояснюючу,поглиблюючи наші уявлення про об'єкт, що вивчається дозволяють проникнути вйого більш істотні зв'язки та відношення, сховані від безпосереднього погляду.
При сприйнятті натуральних моделей ми відокремлюємо тезагальне, що властиве даному об'єкту.
Умовні графічні зображення дозволяють представити не один, азразу декілька різних предметів, об'єднаних спільними конструктивнимиособливостями.
Малюнки є об'ємним зображеннями. Для того, щоб по нихрозпізнати об'єкт, не треба мати спеціальних знань, зміст зображеногосприймається безпосередньо. Для сприйняття умовних зображень необхідніспеціальні знання.
Посилення теоретичного змісту знань учнів ПТНЗ з неминучістюприводить до необхідності широкого використання графічних моделей у якостінаочного матеріалу. Представлений в них зміст стає спеціальним предметомзасвоєння та моделюється самим учнем під керівництвом учителя.
Для ефективного використання технічних засобів навчання впроцесі засвоєння знань велику роль грає не тільки старанний відбір наочнихзасобів у відповідності до рівня знань, а й організація їх сприйняття. Важливезначення має у зв'язку з цим постановка перед учнями задач у момент демонструваннянаочного матеріалу [8].
Саме вказівка на засіб праці з наочним матеріалом формуєактивність, динамічність і усвідомленість сприйняття, без чого не може бутиповноцінного засвоєння знань.
В залежності від її вимог може істотно мінятись і змістсприйнятого. Припустимо, що учень аналізує креслення для того, щоб виготовитипо ньому цікавлячу його модель. Для цього йому важливо звернути увагу на всіподробиці і особливості форми, розмірів, характер умовних позначень и т. п.
Під впливом навчальної задачі, може змінюватись не тількизміст, а й характер сприйняття. Володіння раціональними засобами роботи знаочним матеріалом забезпечує можливість здобувати нову, додаткову інформаціюпро об'єкт зображення. Однією з найважливіших задач розвиваючого навчання єформування у школярів активного відношення до сприйняття і перетвореннянаочного матеріалу.
Важливо не тільки уміти сприймати представлену наочність,переосмислювати її з урахуванням навчальної задачі, а й передати її зміст.Останні вимоги пов'язані з тим, що учні постійно мають справу з різноманітноюнаочною інформацією, переходять від використання одних видів умовних зображеньдо інших. Володіючи конкретними поняттями, учні відтворюють їх усно,умовно-символічно, наочно-графічно. Нерідко вимоги висловлювати одне й те жзнання в різних системах, тобто перекодувати, викликають серйозні труднощі ушколярів. Бо утворені при цьому образи мають неоднаковий зміст. Різні умови їхутворення та оперування ними. Широко застосований у наш час у науці методмоделювання. Він проникає в усі учбові предмети, наклавши свій відбиток нахарактер та зміст використаної наочності.
Формування образного мислення в усій повноті і своєрідностійого функцій — необхідна умова ефективного засвоєння знань. Разом із тим цеодин із важливих засобів розвитку особистості учня (його почуттів, хвилювань,емоційного відношення до навколишніх).
У практиці навчання психологічні відмінності видів наочностівраховуються далеко не повністю.
Дидактичний принцип наочності враховує лише доступність,виразність, ілюстративність зображення. Все це, звичайно, необхідно, танедостатньо [5].
Вирішення питань про те, який вид зображення найбільшоптимальний, повинне базуватися на всесторонньому аналізу змісту та структуризнань з урахуванням тієї функції, яку дані зображення повинні виконувати.
В одному разі наочність супроводжує пояснення новогоматеріалу, в іншому — є засобом рішення задачі, в третьому — передує виконаннюпрактичних робіт, в четвертих — виступає як самостійний об'єкт аналізу іперетворення. Види наочності відрізняються також засобами виготовлення.Зображення можна зробити на дошці, від руки або крейдою, виконати з додержаннямправил побудови за допомогою креслярських — вимірювальних інструментів,виготовити на печатній основі, в вигляді моделей. Широко розповсюджена в школісамостійна робота учнів по виготовленню наочних приладь. У ході такої працішколярі не тільки оволодіють практичними (трудовими) навиками, а й більшпоглиблено засвоюють змістові знання.
Використання засобів наочності при засвоєнні знань припускаєне тільки їх старанний відбір у відповідності з цілями засвоєння, а й поняттятого, які змістовні уявлення повинні бути сформовані в учнів, яка міра їхузагальнення, динамічності, наочності.
Засвоєння знань — це складна та важка праця систематична танапружена. Як і всяка праця, засвоєння потребує постійної позитивної мотиваціїта володіння раціональними засобами організації діяльності. Уміле використаннянаочності не тільки підвищує якість викладання, але і дозволяє більшраціонально використовувати навчальний час.
Педагогічна і методична практика показує, що формування основтеоретичних знань і розвиток абстрактного мислення в учнів не можна спрощувати.Інформаційний матеріал повинний викладатися досить широко й обґрунтовано, іззастосуванням різноманітних засобів наочності і навчання.
Однак використання на уроках навчально-наочних посібників ітехнічних засобів навчання ефективно лише тоді, коли викладач має у своємурозпорядженні систему оснащеності ними навчального процесу і володіє методикоюїхнього застосування.
«Комп’ютерна» наочність (прикладні приграми,електронні дошки) займає одне з найбільш важливих місць в арсеналі сучаснихтехнічних засобів навчання, використовуваних у процесі трудового навчання. Вонанайбільшою мірою сприяє передачі в короткий термін необхідної інформації,поєднує в собі ряд властивостей, властивих багатьом іншим видам наочного приладдя.Ця наочність активізує всі розумові процеси, а отже, і ефективність занять [4].
За допомогою анімації будь-який руховий чи цикл окремий рух,переміщення об'єкта в просторі можна демонструвати як безупинний динамічнийпроцес. Це дозволяє показати учнем роботу будь-якого механізму в різнихрежимах.
Широке застосування знайшли слайди виконані за допомогоюприкладної програми PowerPoint, які демонструють технічні можливості. З їхньоюдопомогою можна проектувати на зручно розташований для учнів екран будь-якізображення, виконані заздалегідь як у статичному положенні, так і в динамічному[4].
Графічна наочність — один з видів наочності, застосовуванийпри вивченні різних агрегатів та машин. До неї відносяться креслення, схеми,графіки, таблиці і малюнки, підготовлювані заздалегідь на великих аркушахпаперу чи виконувані в масштабі на класній дошці в ході уроку, а також іншізаписи викладача.
Викладач прибігає до графічної наочності при демонстраціїдосліджуваних об'єктів, математичному обґрунтуванні фізичних процесів, десловесних пояснень недостатньо для розкриття сутності конкретного явища.
Креслення — конструктивно зображує механізми, деталі, приладив різних проекціях і дає можливість «зазирнути» у середину,ознайомитися з конструкцією і з'ясувати взаємодію деталей механізму,установити, з якого матеріалу зроблені деталі і як вони оброблені.
Схеми дають учнем представлення про кінематику механізмів,про теплові, електричні, магнітні й інші процеси, що відбуваються в механізмахпід час його роботи.
У цілому ж вивчення об'єкта складається з комплексногозастосування наочності і технічних засобів навчання.
Макет — це об'ємний чи площинний посібник, він має деталі, якірухаються. Це імітаційний пристрій, що наочно демонструє найбільш важливі длясприйняття процеси роботи.
Деякі викладачі цілком віддають перевагу всім розрізнимприладам, бачачи в цьому їхньою перевагу в навчальному процесі. Методичновиправдана цінність розрізів полягає в тому, що вони дозволяють ознайомитиучнів із внутрішніми вузлами і деталями об'єкта вивчення, не затрачаючи часу найого розбирання і складання.
Практика показує, що формування основ теоретичних знань ірозвиток абстрактного мислення в учнів не можна спрощувати. Інформаційнийматеріал повинний викладатися достатньо широко, обґрунтовано і з застосуваннямрізноманітних засобів наочності.
Слід зазначити, що основна перевага використання діючихстендів і установок у процесі навчання полягає в тім, що вони концентруютьувагу учнів тільки на елементах розглянутої системи. Однак детальне вивченняоб'єктів у їхній експлуатації вимагає інших технічних засобів навчання: таких,як моделі і макети [5].
У наш час використання наочності у процесі інформатизаціїосвіти та впровадженні нових інформаційних технологій дещо спрощується. Заразза допомогою звичайного комп’ютера та деяких прикладних програм можна створитиповністю ілюстровану підтримку для пояснення будь-якої теми. Не треба навітьзамовляти та купувати плакати, діа- та кінофільми.
На мою думку не слід зловживати використанням комп’ютерів упроцесі навчання. Будь-який навчальний процес буде вдалішим, якщо вчительвикористовуватиме звичайні макети, деталі та пристосування.
Безперечно, кожну деталь можна зобразити у комп’ютернійтривимірній графіці. Її можна повернути будь-якою стороною, навіть зазирнути всередину. Але ж набагато краще учень запам’ятає її коли візьме в свою руку,розбере та складе механізм.
Не можна відстоювати категоричну думку: «Комп’ютернаграфіка – нова ера в зображенні деталей та механізмів». Не слід забуватипро «живі», справжні макети. У наш час не можна обійтися без того йіншого. Треба так організувати навчальний процес, щоб ці два види наочностіперепліталися між собою. Наприклад показати спочатку комп’ютерне зображення, апотім дійсний реальний об’єкт. Тільки тоді навчальний процес буде вдалим, колипід час занять буде використовуватися якомога більше різних видів наочності.
Все вищезазначене ще раз підкреслює необхідність застосуванняперсональних комп’ютерів у навчальному процесі.
Екранні технічні засоби навчання поділяються на статичні й динамічні,їх іще називають відеограмами, визначаючи як візуальний образ, призначений дляподачі навчальної інформації за допомогою проекції (діа-, епі-,стереоскопічної, плоскої, голографічної — для статичного зображення, кінопроекціїнімого кіно, мультимедійної проекції — для рухомого зображення).
До статичних екранних засобівнавчання біології належать діапозитиви, епіоб'єкти, діафільми, транспаранти[7].
Для кращого сприйняття навчального матеріалу вартозастосовувати електронні дошки, які з’єднуються з комп’ютером та все зображенняз дисплея відображається на великій дошці (екрані). Її можна розмістити убудь-якому зручному для викладача та учнів місці. Це значно полегшує роботувикладача та заощаджує час. Адже вчителю не треба відволікатися на знаходженнята встановлення плакатів. Тепер за допомогою простого натиснення клавіш можназмінити зображення на дошці. Також можна встановлювати автоматичну змінузображень (слайдів) через заданий проміжок часу.
Діапозитиви (слайди) — це фотографічні позитивнізображення на прозорій основі (скло, плівка), які розглядаються на просвіт абопроектуються на екран.
Діапозитиви буваютьчорно-білі та кольорові, озвучені й не озвучені. Розмір кадру діапозитивастановить 24x36 мм. Розміщений він у картонній рамці, на якій зробленовідповідний короткий підпис. Висота літер у кадрі — 0,8—2 мм. Підпис під кадромзазвичай не розкриває його змісту, а лише вказує, що на ньому зображено.
До багатьох тем кулінарнихзанять розроблено окремі серії діапозитивів, що складаються з 10, 15 чи 20кадрів. Кожен кадр має свій порядковий номер, однак є інформаційно цілісним,тому вчитель може відбирати окремі кадри й демонструвати їх у будь-якійпослідовності, варіювати їх поєднання та кількість залежно від цілей, структурий методики проведення уроку. Проте слід пам'ятати, що найкраще сприймаються5—10 кадрів незалежно від вікових особливостей учнів.
Діапозитивний фільм(діафільм) —цесерія чорно-білих або кольорових діапозитивів, віддрукованих на кіноплівці. Структуразображеного матеріалу передбачає певну послідовність кадрів згідно з методичноюідеєю, закладеною автором. Кадри діафільму доповнюють і розвивають один одного,в результаті чого виходить цілісна розповідь на певну тему. На стрічці зазвичаймонтують від 25 до 45 кадрів. Розмір кадру — 18x24 або 24x36 мм. Кадридіафільму, як і кадри діапозитива, мають зоровий ряд та субтитри. Текст удіафільмі відіграє більшу роль, ніж у серії діапозитивів: він розкриває змісттеми, змістові зв'язки, допомагає краще сприйняти зорові образи. Діафільмибувають озвученими й не озвученими. Діафільм можна вважати перехідним наочнимзасобом навчання від статичного візуального образу до динамічного — кінофільму,оскільки зміна кадрів у певній послідовності показує динаміку якого-небудьпроцесу або явища. Подібно до кінофільму, в діафільмі одні кадри можутьрозкривати зміст теми, а інші — бути монтажними ланками, за допомогою якихглибше розуміється зміст основних кадрів.
Діафільми створено до всіхрозділів шкільного курсу біології. Майже всі вони є кольоровими, адже колірполегшує засвоєння біологічного матеріалу.
За побудовою діафільмибувають цілісними й фрагментарними.
Цілісні діафільми зазвичай присвячені невеликимтемам або питанням навчальної програми й розраховані на безперервнедемонстрування на одному уроці. До таких діафільмів належать: «Отруйні гриби»,«Сервірування стола», «Особиста гігієна» та ін.
За характером зображеногоматеріалу, представленого в кадрах, виокремлюють три групи діафільмів: створеніпереважно на мальованому матеріалі; створені в основному на фотоматеріалі;комбіновані, де здійснено монтаж малюнка й фотографії.
Здебільшого діафільмивикористовуються як основне джерело інформації під час вивчення новогоматеріалу. Вчитель показує фрагмент діафільму (декілька фрагментів, а іноді йвесь діафільм) і, не порушуючи логіки викладу навчального матеріалу вдіафільмі, пояснює новий матеріал. Діафільми можуть використовуватися й якдопоміжний засіб навчання під час вивчення нового матеріалу. За емоційнимвпливом діафільми значно поступаються кінофільмам, але в поєднанні з ними даютьзмогу краще ознайомитися з об'єктом, процесом або явищем як у динаміці, так і встатиці.
Методичні прийоми роботи здіафільмами різноманітні. Деякі вчителі обмежуються лише читанням субтитрів.Таку методику можна вважати доцільною лише в тому разі, якщо підписи підкадрами, не повторюючи тексту підручника, дають чітку й необхідну длярозв'язання завдань уроку інформацію. Під час демонстрування більшостідіафільмів учителю слід запропонувати учням порівняти матеріал діафільму зраніше вивченим, спираючися при цьому на особистий життєвийдосвід.Пояснення зображення на екрані за допомогою навідних питань забирає більшечасу, але воно ефективніше. Вміло поставлені запитання поступово підводятьучнів до самостійного розуміння матеріалуй правильних висновків.Виразність читання тексту діафільму вчителем допомагає учням краще зрозумітийого зміст.
Для активізаціїнавчально-пізнавальної діяльності учнів учителеві доцільно ставити запитанняпід час демонстрування діафільму. Вони мають бути конкретними й спрямованимиголовне на мобілізацію уваги, уточнення деталей, з'ясування їхньої ролі врозкритті змісту зображуваного. Відповіді учнів на ці запитання також маютьбути короткими й однозначними.
Транспаранти (кодопосібники) — це зображення на фоліях(прозорій термостійкій плівці), що виконуються поліграфічним і фотографічнимспособами або надруковані на принтері чи ксероксі. Розміри кадрів широковаріюють. Максимальні розміри кадрів обмежуються площею столу графопроектора(142x103, 250x250 мм), за допомогою якого вони демонструються.
Транспаранти можутьскладатися з одного кадру, серії кадрів, що накладаються один на одного, чибути змонтованими на неперервній прозорій стрічці завширшки 260 мм і завдовжкидо 30 м.
Серії транспарантів зазвичайскладаються з 4—6 кадрів. На кожній із плівок зображено частину цілісногооб'єкта, окремий етап процесу або явища, що вивчається. Це дає змогу невідразу, а поступово передавати учням інформацію, логічне завершення якоївідбувається з накладанням останнього кадру. Демонструванням усіх транспарантівсерії можна показати об'єкт, процес чи явище в цілому.
Серії транспарантів буваютьтрьох видів: призначені для демонстрування способами накладання, зняття абокаширування (змішування) [12].
Спосіб накладання дає змогу створити на екраніцілісний образ з окремих частин або відтворити процес чи показати явище врозвитку.
Демонструючи послідовнотранспаранти серії, вчитель поступово ускладнює малюнок, уводить нові елементи.Кожен новий транспарант мимоволі привертає увагу учнів, що створює умови дляефективного засвоєння навчального матеріалу.
Спосіб зняття, навпаки, дає змогу поетапнодемонструвати частини об'єкта, окремі етапи процесу чи явища. Спочатку вчительдемонструє всі транспаранти серії водночас, що створює на екрані ціліснукартину, а потім, знімаючи послідовно окремі транспаранти, спрощує її [6].
Спосіб каширування полягає в тому, що натранспаранті, який містить складний малюнок або схему, закривають більшість деталейнепрозорим матеріалом (шторками), а потім, поступово знімаючи прикриття,ускладнюють малюнок, виводять на екран нові елементи.
Перевага транспарантівполягає в тому, що їх можна демонструвати без затемнення приміщення. Це даєвчителю змогу зберігати зоровий контакт з учнями, бачити, як сприймаєтьсянавчальний матеріал.
Однак транспаранти якумовно-графічний вид наочності відображують об'єкти і явища, що вивчаються, уформі площинних символів, тому їх ефективніше використовувати в комплексі зіншими засобами навчання, наприклад із натуральними об'єктами абоекранно-звуковими ТЗ.
До традиційних технічнихпристроїв екранної статичної проекціїналежать:
• діапроектори (рамкові,автоматичні лінійні та карусельні — для демонстрування діапозитивів; універсальні— для демонстрування діапозитивів та діафільмів);
• графо-, або оверхедпроектори,— для демонстрування діапозитивів, транспарантів, а також дослідів, щопроводяться на прозорих пластинках.
Зміни, що відбуваються усфері інформаційних технологій у цілому, формують нову культуру роботи зінформацією, як учителя біології, так і учнів, із використанням сучасноїкомп'ютерної техніки. Перспективними технічними пристроями екранної проекції є мультимедійніпроектори, які характеризуються високою якістю відеозображення й надають такіможливості, як масштабування, «картинка в картинці», «антитрапеція» тощо, атакож дають змогу вивчати біологічні об'єкти та явища в динаміці.
Екранно-звукові технічнізасобизабезпечуютьподачу та зорове й слухове сприйняття інформації. До них належать навчальне кіно,навчальне телебачення, відеозаписи, відеодиски (CD- і DVD-video), мультимедійнітехнології.
Серед екранно-звукових ТЗН убіології провідна роль належить навчальному кіно — німому та звуковому. Звуковекіно має істотні переваги перед німим, оскільки звук є не лише носіємінформації, а й у поєднанні із зображенням впливає як на когнітивну, так і наемоційну сферу учня, що значно підвищує ефективність навчання [15].
Характерними особливостяминавчального кіно є інформаційна насиченість, сильний емоційний вплив нааудиторію, регульований темп подачі інформації з екрана, керування процесомсприйняття інформації, цілісність і завершеність.
Інформаційна насиченість фільму полягає в тому, що закороткий час його демонстрування подається такий обсяг інформації, якийнеможливо передати словесно з використанням інших засобів наочності.
Емоційний вплив здійснюється завдякиособливій виразності навчального кіно. Об'єкт, явище чи процес у фільміподаються таким чином, що вможливлюється розгляд будь-яких необхідних длявивчення елементів.
Темпподачі інформації з екрана задається автором фільму.Тому, якщо учням складно пристосуватися до нього, то фільм слід розбити нафрагменти й показувати їх із певними паузами.
Керування процесом сприйняттяінформації з екранавизначається не лише темпом її подачі, а й логікою викладу, використанимизасобами фільмування, виділенням загального, середнього й великого планів аж додетальних зображень, дикторським текстом, елементами анімації тощо.
Цілісність і завершеністьнавчального фільму полягають у тому, що він містить логічно цілісну інформацію з певноюметодикою її подачі, оскільки здебільшого підготовлений для використання якосновного джерела інформації.
Види навчального кіно: кіно- абовідеофільм, кіно- або відео-курс, кіно- або відеохрестоматія, кіно- або відеофрагмент,кінокільцівка. У процесі вивчення матеріалу використовують кіно- тавідеофільми, кіно- або відеофрагменти, кінокільцівки.
Навчальне телебачення — це спосіб передачі навідстані навчальної зорової і звукової інформації через систему відкритих абозамкнених телевізійних систем. Значні дидактичні й виховні можливості мають навчальнітелевізійні передачі. Вони створюються до конкретних тем навчальної програми йпризначені для безпосереднього використання на уроці, позаурочних тапозакласних заняттях. їхня особливість полягає в тому, що вони автономні;оскільки це пряма трансляція, то вчитель не може забезпечити відбір необхідногоматеріалу; час трансляції телепередачі має збігатися з часом проведення уроку.На відміну від інших засобів навчання, зі змістом телепередачі вчитель зазвичайзнайомиться лише на уроці. Вимушена «імпровізація» знижує результативністьзастосування передачі, а через її тривалість урок часто перетворюється на«телеурок», основним змістом якого є малоефективний телеперегляд [12].
Відеозаписи — зафіксовані за допомогоювідеомагнітофона або телевізійної камери на спеціальній магнітній стрічцізображення й звук. На уроках використовуються відеозаписи навчальнихтелепередач, кінофільмів, біологічних явищ та процесів, експериментів тощо.
На уроках доцільнішевикористовувати відеозаписи навчальних телепередач із біології: учитель можепопередньо ознайомитися з їхнім змістом і побудовою, дидактично пристосуватипередачу до цілей і змісту уроку, поєднувати телепередачу або окремі їїфрагменти й стоп-кадри з іншими засобами, в разі потреби повертатися до окремихфрагментів.
Ефективним унавчально-виховному процесі з біології є використання відеозаписівнауково-популярних фільмів із телепередач «BBC wild. Жива природа». Проте, першніж використовувати відеоматеріал на уроці, слід скрупульозно відібратифрагменти (тривалість має не перевищувати 10-12 хв.), підготувати запитання йзавдання для учнів, які ставитимуться під час або після перегляду відеозаписів.
Перспективним є використанняв середніх навчальних закладах відеозаписів на відеокасетах, а в недалекомумайбутньому — й на відеодисках.
Відеодиски (CD-, DVD-video) призначенідля відтворення з них запису зображення й звуку за допомогою відеопрогравача. Вонидають змогу починати відтворення з будь-якого місця запису, як на грамплатівці(система прямого доступу), не чекаючи, як у магнітофоні, доки перемотаєтьсястрічка. DVD-технологія побудована на принципах високоякісного відтвореннязвуку й відео.1.2 Наочніпосібники для ПТНЗ та вимоги до них
Специфіка курсу кулінаріївимагає особливої організації робочого місця викладача в класі. На мал. 1показаний один з варіантів робочого місця викладача в кабінеті кулінарії.Ліворуч від кафедри розташована електрична або газова плита. Вонавикористовується в тих випадках, коли необхідно по ходу уроку демонструватиприйоми кулінарної обробки, зв'язані з нагріванням. Праворуч знаходитьсядемонстраційний стіл для установки муляжів, натуральних зразків і т.д. Білядемонстраційного столу — холодильна шафа, що відкривається з боку робочогомісця викладача. Шафа використовується для збереження натуральних зразків блюд,приготованих для демонстрації. На стіні, за робочим місцем викладача,установлені класна дошка, екран і рейка з гачками для розвішування плакатів. Націй же стіні встановлені раковина і вішалка для рушника. У цій же стінізнаходяться двері в лаборантську. У двері є вікно для подачі наочного приладдя.
/>
Рис. 1. Устаткування робочого місцявикладача в кулінарному кабінеті
На кафедрі може бути пульт керуваннякласом програмованого навчання, автоматичним затемненням і дистанційнийпристрій для діапроектора. Діапроектор і кіноапарат можуть бути встановлені й улаборантській. У цьому випадку екран роблять матовим, прозорим, зображення нанього проектується через дзеркало з апаратів, встановлених за стіною влаборантській.
Демонстраційний стіл-стійка відкритийз боку викладача і постачений полицями і висувними шухлядами для класногожурналу й інших матеріалів, набору наочних приладдя (муляжів, колекцій,інструментів, і т.д. ), підібраних для даного уроку і не виставлених на стілзаздалегідь, щоб не відволікати уваги, учнів.
На уроках кулінарії широковикористовуються натуральні, образотворчі і комбіновані наочні приладдя.
Натуральні наочні посібники
До цього виду наочних приладіввідносяться різні колекції і зразки виробів, інструменти, посуд і т.д.
1. Зразки різних форм нарізки овочів.З цією метою використовуються морква, картопля і ріпчаста цибуля. Овочінарезают, укладають у скляні банки, заливають оцтом (не слабше 9%-ного) абопрокип'яченим, охолодженим і процідженим розсолом (20 — 30%). Потім банки закриваютьполіетиленовими кришками так, щоб під кришками не залишалося повітря, іперевертають. Кожна банка забезпечується етикеткою з указівкою форми, розмірів,кулінарного призначення.
2. Гербарій пряної зелені. Гілочкипетрушки, селери, кропу, кинзи і т.д. розпрямляють, укладають між аркушамифільтрувального папера, кладуть під прес і засушують.
Висохлу гілочку обережно змазують зоднієї сторони фотоклеєм, приклеюють до листка білого паперу, на якому роблятьвідповідний напис (назва зелені, головної речовини ефірної олії, кулінарнезастосування), листок поміщають між шматочком картону й органічного скла, акрай окантовують.
3. Набори фігурних виїмок, жолобковихножів і інших інструментів для очищення і нарізування овочів.
4. Зразки панірувань у банках (борошно,сухарі, тертий білий хліб).
5. Зразки нерибних морепродуктів.Раків варять, засушують, а потім забарвлюють червоною гуашшю, тому що природнезабарвлення при збереженні вицвітає. Сухих трепангів зберігають у банках. Филекальмарів у банках заливають розсолом.
6. Опудала риб можна придбати вмагазинах наочних посібників.
7. Рибний казан, ножиці, тертки йінші пристосування для очищення від луски і т.д.
8. Ножі, сікач, голки, кухарськімолотки для відбивання м'яса й інші інструменти.
9. Сотейники, каструлі, казани,сковороди, сітчасті вкладиші для казанів, сковорідки, дерев'яні лопатки,металеві лопаточки й інші зразки посуду й інструментів.
10. Колекція натуральних зразківгарнірів для прозорих супів. Добре зберігаються в засушеному вигляді пиріжки,профітролі, грінки прості і гострі. Равіоли і пельмені готують зі стружкоюзамість фаршу і засушують.
11. Колекція натуральних зразківдомашньої локшини, вермішелі, макаронних засипок і т.д..
12. Конічне сито (шинуа), цідилки,шумівки, розливальні ложки, супові миски і т.д..
13. Консервовані каперси, оливки,маслини.
14. Колекція спецій: лавровий лист,чорний запашний і червоний перець, лимонна кислота, глюконат натрію і т.д..
15. Колекція соусів промисловоговироблення (консервованих і сухих).
16. Колекція спецій і приправ.
17. Соусники металеві і керамічнірізних розмірів і форми.
18. Колекція круп, бобових,макаронних виробів.
19. Котломір.
20. Концентрати каш.
21. Тарілки, порціонні сковорідки,кроншели, кокотниці, кокільниці, баранчики, блюда, пашотниці й інший посуд длявідпуску других блюд.
22. Торшерна виделка.
23. Вінчки різної форми.
24. Зразки натуральних страв (науроках можна демонструвати окремі трави, виготовлені перед уроком улабораторії).
25. Натуральні зразки тарталеток.
26. Посуд для відпустки холоднихстрав: салатники різної форми і розміру, вази, креманки, ікорниці, тарілки.
27. Бордюрні дошки і бордюри з тіста.
28. Формочки для заливних, паштетів іт.д..
29. Зразки желатину, агару, агароїдуі т. д,
30. Зразки розпушувачів тіста: питнасода, вуглекислий амоній, сухі дріжджі.
31. Натуральні засушені зразкивиробів з тіста.
32. Пристосування для формуванняпельменів, качалки, сита, формочки для нарізування печива і т.д..
33. Зразки ароматизаторів (ванілін,кардамон, есенції і т.д. ).
34. Форми для пудингів, суфле і т.д..
35. Натуральні зразки меренг.
36. Зразки чаю, кави, какао (упробірках і в упаковці).
37. Посуд для подачі солодких блюд(креманки, чашки, склянки, піали і т.д. ).
Муляжі
Можна використовувати готові муляжіпромислового вироблення.
Багато муляжів з гіпсу, пластиліну,воску, парафіну, пінопласту можна виготовити і самим, залучаючи учнів. Вказівкиі поради по виготовленню їх можна знайти в літературі (Ковальов Н. И., Цукрів МДО, Організація гурткової роботи з курсу кулінарії. М., 1982).
Демонструвати їх зручно за допомогоюспеціальної підставки.
Площинні наочні приладдя
До площинних наочних приладдявідносяться малюнки, схеми, фотографії і т.д. На уроках кулінарії широковикористовуються малюнки і фотографії як прості ілюстрації до розповіді. Вонине показують технологію, а тільки зовнішній вигляд трави, посуду, інструментіві т.д. Такі посібники варто використовувати лише в тих випадках, коли немаєвідповідних муляжів або натуральних зразків. Наприклад, схеми кулінарногооброблення туш.
Другий вид площинних наочнихпосібників — схеми, що ілюструють процеси.
Звичайно це технологічні схемипослідовності операцій (оброблення риби, заправлення птиці, підготовкафаршированих овочів і т.д. ) або технологічні схеми блюд.
Методичні рекомендації зі складаннятаких схем дані в зазначеному вище посібнику.
Електрифіковані наочні приладдя
У кабінетах кулінарії використовуютьрізні тренажери і щити з підсвічуванням. За правилами безпеки праці живленнятаких щитів повинне здійснюватися через трансформатор струмом напругою не більш6 — 12 В. Найпростіші тренажери можуть бути виготовлені самими викладачами йучнями. Вони можуть бути одно- і багатоступінчастими. Приведемо опис зразківтаких тренажерів.
Схема оброблення туші свинини (зразокодноступінчатої електрифікованої схеми даний на мал. 2, а). З фанери готуєтьсяплоска шухляда. Поверхню шліфують, змочують розчином бейца абомарганцевокислого калію, щоб додати темний тон.

/>
Рис. 2. Електрифікованийтренажер: а — корпус; б — панель; в — тумблери; г — пересувний контакт (1 — живлення, 2 — контакти, 3 — сигнальні лампочки)
Після того як фанера висохне,її покривають спиртовим лаком. На лицьову сторону наклеюють лист креслярськогопапера з намальованою схемою (б). Малюнок роблять кольоровою тушшю або гуашшю.Потім на кожній частині схеми свердлять отвір і закріплюють контакт (міднийгвинт 2). Установлюють мініатюрні перемикачі-тумблери (в). За допомогоюмонтажного проводу збирають схему, як показано на мал. 2. Лампочка 3включається за допомогою пересувного контакту (г), для виготовлення якогоберуть товстий мідний провід і надягають на нього шматочок ізоляційної трубки.За допомогою розетки (7) схема включається в мережу. Сигнальна лампа займетільки при дотику до контакту на тій частині схеми, що відповідає включеномутумблерові.
Недолік цієї схеми в тім, щоможна уключити відразу всі тумблери, і тоді лампочка буде горіти навіть приневірній відповіді. Якщо тумблери замінити багатополюсним перемикачем, цього невідбудеться.
Схема «Страва ззапеченої риби» (приклад багатоступінчастої схеми) показана на мал. 3.Вона складається з двох багатополюсних перемикачів і комплекту тумблерів.Порядок роботи:
1) запікають рибу сирою,припущеною і смаженою; перемикач 1 ставлять у потрібне положення;
2) вибирають вид обробки (ізвказаних правильна відповідь — тільки філе без кіст) за допомогою перемикача 2;
3) підбирають соус для даноговиду теплової обробки (сира риба — соус білий; припущенна паровий; смажена — сметанний) за допомогою тумблерів.
Для наочності назви соусів насхемі приведені в тій же послідовності, що і прийоми теплової обробки, а внатурі порядок треба змінити.
По такому принципу можнаскласти дуже багато тренажерів. Велику користь приносить використання різнихстендів з підсвічуванням. Зображення на цих стендах робиться на склі(звичайному або органічному) і підсвічують з задньої сторони.
/>
Рис. 3. Електрифікований тренажер,з чотирма контактами
Опишемо один зразок такогостенда. На склі малюють схему оброблення гаси рельєфною пастою аботипографською кольоровою фарбою. На кожній частині пишуть умовну цифру, але невказують назва частини. Поверх малюнка ватяним тампоном наноситься біле тлотакож рельєфною пастою. Після того як тло висохне, на ньому пишуть назви частингаси. Ці написи з лицьової сторони стенда не видні. Якщо ж за запалити лампу,вони добре просвічують через біле тло.
Без підсвічування німу схемуоброблення гаси можна використовувати на іспитах, при закріпленні матеріалу, щотече опитуванні.
З підсвічуванням схемавикористовується як тренажер: учні перевіряють свої знання за німою схемою, апотім запалюють підсвічування і звіряють свої відповіді.
З огляду на зазначені проблеми проаналізуємо комплекс наочнихзасобів для трудового навчання та зазначимо деякі вимоги до них.
Натуральні об’єкти, як зазначаються в психологічних тапедагогічних дослідженнях, в роботах з методики викладання повиннівикористовувати в трудовому навчанні в якості наочних посібників насамперед дляодержання правильних уявлень про предмети і засоби виробництва та розумінняучнями технологічних процесів і явищ. Натуральними наочними посібниками втрудовому навчанні служать природні і виробничі об’єкти та процеси, зразкиматеріалів, інструментів, механізмів, технічних пристроїв, обладнаннямайстерень, предметів господарської діяльності, вироби тощо.
Для створення фонду натуральних наочних засобів вчителітрудового навчання використовують кращі роботи учнів, заготовки, відходиматеріалів, непридатні для роботи деталі та вузли списаних верстатів.
Однак не всі натуральні об’єкти можна віднести до наочнихзасобів. Натуральні прикмети можуть стати засобами навчання лише запевнив умов– коли вони призначені для використання з навчальною метою і, в разінеобхідності, дидактично препаровані.
Маючи великі можливості для одержання безпосередніх уявлень,натуральні об’єкти як група засобів наочності, з точки зору вирішеннянавчальних завдань, часто містять надлишкову інформацію, що може в окремихвипадках (під час засвоєння понять, узагальнення і систематизації навчальногоматеріалу) знижувати ефективність навчання.
Позбавлені цього недоліку спеціальні (штучно створені)об’ємні наочні посібники:, муляжі моделі, макети. Вони дають змогу виділитинайсуттєвіші в об’єкті спостереження, зберігаючи тривимірне їх відтворення,отже, зосереджує увагу учнів на головному – допомогти в розумінні сутностіпроцесів, що спостерігаються.
Застосування зазначених об’ємних наочних посібників даєможливість учням розглядати об’єкт з усіх його боків, звернути увагу на такійого деталі, які в натуральному предметі малопомітні, а іноді й зовсімнедоступні для спостереження без спеціальних підготовки наочного посібника.Так, для вивчення будови і роботи механізмів застосовують розбірнірізнокольорові моделі та розрізи механізмів, які дають змогу не тількивідтворити зовнішній вигляд предмета, а й розкрити дії того чи іншогомеханізму. Часто буває, що об’єкти вивчення (різці, вимірювальні інструменти,кріпильні деталі) мають малі розміри, і виникає необхідність показати їх узбільшеному вигляді.
За характером конструкції, моделі та інші об’ємні наочніпосібники можна поділити на розбірні і нерозбірні, статичні й динамічні.
Ряд об’єктів для вивчення достатньо оформити як наочнізображення на площині (фотографії, малюнки, таблиці, плакати). Їх головнаособливість – узагальнений характер зображень. Ці наочні засоби сприяютьвідображенню у свідомості учнів конкретних предметів, формуванню уявлень прооб’єкти, які не можна побачити через їх віддаленість, об’ємність, небезпечністьта з інших причин.
Важливим засобом наочності залишається використання вчителеммалюнків на дошці під час уроку. Основна перевага таких малюнків – сприйняттяучнями послідовності їх виконання.
Готові зображення не можуть замінити малюнків, що виконуютьсявчителем у присутності учнів, у створенні яких вони беруть участь або виконуютьсамостійно. Однак виконання малюнків у навчальному процесі забирає більше часу,ніж використання готових зображень, до того ж якість виконаних малюнків,особливо на дошці, не завжди висока.
Значне місце серед засобів навчання має використаннядрукованих наочних посібників, тому що за їх допомогою можна швидкопродемонструвати якісно виконані зображення. Друковані наочні посібникизабезпечують довгочасне експонування інформації без затемнення приміщення і неє складним у виготовлені. Друковані посібники у трудовому навчанні доцільновикористовувати для створення довідкових таблиць, технологічних карток,інструкцій. Крім того, самі друковані посібники дають змогу ввести длязасвоєння навчального матеріалу на уроці одночасно кілька зображень, що дужеважливо для порівняння та узагальнення навчальної інформації.
Особливе місце у трудовому навчанні посідають умовні графічнізображення: ескізи, креслення, діаграми, плани, графіки, схеми. Вони на відмінувід реальних зображень, засобів натуральної об’ємної наочності, дають змогупередавати мовою умовних знаків недоступну для безпосереднього сприйманняінформацію, властивості об’єкта, що вивчається, його геометричну форму,просторове розташування окремих складових частин, їх взаємозв’язок та зробитиузагальнення, систематизувати знання учнів.
Демонстраційні стенди з різними видами наочних посібниківшироко застосовується у процесі навчання, особливо на уроках праці.Використання натуральних предметних посібників на уроках дає учням більшеможливості накопичувати новий матеріал, мати конкретні уявлення, що особливосприяє розвиткові образного мислення школярів, їх спостережливості. Упосібників цього виду багато позитивного: як правило, вони об’ємні, тому єможливість всебічного спостереження; об’єкт сприймається не тільки зором, а йіншими аналізаторами. “Чим більше органів чуття бере участь у сприйманні будь –якого враження, або групи вражень, тим міцніше фіксуються вони в нашій пам’яті,зберігаються нею і легше потім згадується” [13 ].
Демонстраційні стенди сприяють розвитку всіх якостей уваги(об’єму, розподілу, концентрації, стійкості, переключення), більш триваломузберіганню у пам’яті раніше отриманих знань. Відтак, на уроках трудовогонавчання зростає активність учнів, формуються, розширюються і поглиблюютьсяінтереси до трудової діяльності.
Демонстраційний центр складається з двох частин, одна частинависувна (використовується тоді, коли не вистачає основної частини). Поверхнястенда оббита фланеллю, на ній розташовані умовні об’єкти. До стенда додаєтьсянабір умовних об’єктів (з кожним класом набори змінюються відповідно доматеріалу, що вивчається). Демонстраційний стенд розташовують на стіні біляробочої дошки, він застосовується в комплексі з іншими, які мають натуральніоб’єкти.
Найбільш поширеним є метод самостійного спостереження, – привикористанні на уроках праці розробленого графічного стенда технологічноїкарти. Метод самостійного спостереження можна використовувати дуже широко: назаняттях в навчальних майстернях під час демонстрації обладнання, інструментутощо.
Вивчаючи технологічні процеси за допомогою демонстраційногостенда технологічної карти, учні отримують не тільки знання та розвивають своївміння з розробки технологічних процесів, але й ознайомлюються із змістом праціпрацівників професій.1.3 Шляхи тазасоби впровадження навчальних посібників в процес навчання учнів
У діяльності майстравиробничого навчання профтехучилища істотну роль відіграють засоби наочності —посібники, демонстраційні матеріали, технічні пристрої тощо. У недалекомумайбутньому поряд з сучасними засобами інтенсифікації навчання сприятиме такожкомпютерна і мікропроцесорна техніка як домінуючий компонент нової системизасобів наочності. Засоби наочності — це матеріальний спосіб подання навчальноїінформації, яка є опорою навчання у процесіінтелектуальної і практичної(професійно-виробничої) діяльності учнів.
Традиційно засоби наочностірозрізняють в залежності від способу їх матеріального втілення (натуральні —предмети, механізми, матеріали, деталі; зображальні — макети, моделі, картини,плакати; схематичні — схеми, креслення; технічні засоби — кіно-, фото-,відео-кодофі-льми, дисплейні касети, тренажери тощо) або від способу їхдемонстрації (статичної чи динамічної) і конкретно за допомогою якогопристрою.
Однак аналіз фонду засобівсучасної навчальної наочності переконує, що, не заперечуючи традиційноїкласифікації, слід додати такі дидактичні (загальнонавча-льні) критерії длявизначення їх суті:
·         Інформаційний— визначеннянавчального змісту наочної демонстрації.
·         Перцептивний— визначенняшляхів сприймання різними органами відчуттів навчального матеріалу або їхкомбінувань: зоровим, слуховим, мовноруховим, тактильним тощо.
·         Гностичний— способипоєднання різних засобів, методів, форм навчання в цілеспрямовану сукупністьдля вирішення пізнавальної і розвиваючої мети його.
·         Системний — досягнення оптимальногорезультату технологічною сукупністю способів навчання у процесі навчальної іпрактичної діяльності учнів — під керівництвом педагога. В діяльності майстрана уроці засоби наочності виявляються в трьох аспектах так званої матеріальноїбази навчання в ПТУ: технічний, змістовний і методичний.
·         Технічнийаспект найповнішевідображається в комплексі «робоче місце викладача (майстра)» і в оснащеннівиробничої майстерні. Це апарати для демонстрування кіно-, діа-, відео-,фонозаписів; технічні класи (програмовані, лінгафонні, тренажерні); механізми,деталі, матеріали для виробничого навчання на уроці тощо. їх перелік є вспеціальних інструктивних матеріалах. Істотного дидактичного значення ціпристрої не мають. Слід лише мати на увазі дидактичні недоліки і обмеження, якіє у кожного з них, і в разі потреби виправляти їх.
Навчальний кінофільм — цесуцільна безперервна демонстрація. Наукові дослідження педагогів переконують,що вона малоефективна: потрібно націлювати учнів на засвоєння певних зображень,а потім — зразу ж після їх демонстрування — обговорити побачене в класі. Такихфрагментів мав бути чимало. Саме такий спосіб демонстрації з перервами дляусного обговорення учнями є найефективнішим. У разі потреби можна цей кінофільмзаписати па відеокасету, і тоді буде можлива не тільки фрагментарнадемонстрація його, а й стоп-кадр або й ретро-демонстрація (як повторюється втелезапису забитий гол в футбольні ворота — в уповільненому темпі). Вобговоренні певного фрагмента постійно потрібен окремий статичний кадр(наприклад, таблиця або загальна схема якогось виробничого процесу). В такомуразі можна використати демонстрування цього кадру через кодо- або діапроекторна другий екран (тобто двоекранне одночасне демонстрування). Так буде здійснюватисьмодернізація ТЗН, що дасть можливість ефективніше їх використовувати внавчанні.
Кількість пристроїв абоматеріалів для виробничого навчання має забезпечувати активну роботу всіх учнівгрупи на уроці. Значить, їх має бути або 30 (по одному комплексу для кожногоучня), або 15 (в такому разі відбувається взаємоконтроль або взаємодопомогаучнів попарно). Якщо ж їх буде по 10 комплексів на підгрупи, то требавідповідно змінити організацію навчання.
Змістовний аспект матеріальної бази — цедемонстрація предметів, явищ або їх зображень (діа-, фонозаписів абокінофільмів) незалежно від того, яким апаратом чи пристроєм вона здійснювалась.Крім вказаних раніше дидактичних недоліків і обмежень, вони мають істотну ваду:з часом вони старіють за змістом, відображаючи вже застарілі технології. Чиобов'язково знищувати їх? Ні, ці предмети, картини, записи крім історичногозначення можуть сприяти і сучасному навчанню, до того ж — творчому підходу донавчального предмета.
Для цього можна створитидидактичні доповнення до них у вигляді плакатів, роздаткового матеріалу аботекстових діафільмів (двоекранного одночасного демонстрування), де можна датизапитання, завдання або задачі для учнів: оцінити з сучасних позицій цюзастарілу технологію; дати свої пропозиції щодо модернізації машин аботехнічних процесів; запропонувати свої удосконалення або й винаходи, які бперетворювали ці старі технології на сучасні тощо.
Методичний аспектматеріальної бази — це створення технології найкращого використання її внавчанні, тобто в реалізації двох попередніх аспектів (технічного ізмістовного). Він є завершуючим і найголовнішим.
Дидактичні аспекти формуваннявиробничих навичок учнів профтехучилищ на тренувальних пристроях. Головнепризначення тренувальних пристроїв — це формування вмінь і навичок професійноїдіяльності учнів.
Перші тренажери, щозабезпечували значно швидше, дешевше і якісніше формування професійних навичок,з'явилися ще в минулому столітті. Але наукове осмислення і масове застосуваннявони набувають в середині XX ст.
Дидактична специфіка (навідміну від психологічної) пов'язана з такими першорядними проблемами роботи зтренажерами:
дидактизація конструкціїтренажерів (як при їх створенні, так і для вдосконалення вже працюючихпристроїв);
розробка методики (технології)навчання на тренажерах учнів, що враховує специфіку профтехучилища, виходячи зпринципів дидактики і закономірностей навчання.
Розглянемо їх докладніше:
1. Дидактизація конструкціїтренажерів. Щоб забезпечити плідну навчальну роботу всіх 15—30 учнів протягом15-хвилинного уроку в умовах нестачі необхідної кількості тренажерів (менш ніжпо 1 на учня), треба або змінити конструкцію їх, або збільшити їх інформаційніможливості, а саме:
а) змінити конструкціїтренажера.
Широко застосовується впрофтехучилищах виготовлення приставок до дорогих тренажерів у вигляді дешевихпаперових пристроїв, які допомагають всім учням групи засвоїти певні навички науроці, а потім (як результат навчання)—завершити роботою на тренажері;
б) збільшення інформаційнихможливостей тренажерів.
Одним з сучасних варіантів єпідключення тренажерів до дисплейних класів або до ЕОМ. В такому разі одш-іучень користується тренажером, а решта може випере--джати його, працюючи наклавіатурі дисплеїв.
Ще один — доступний длякожного профтехучилища варіант — включення всіх учнів групи в класну роботу(навіть при наявності лише одного тренажера) у різних ролях: суддів, арбітрів,опонентів і просто активних глядачів — у процесі ділової гри, змагання тощо.2.Розробка методики (технології) навчання на тренажерах.
Висвітлюючи цю складну імайже не розроблену проблему, ми наголошуємо саме на дидактичних вимогах, асаме:
а) перед початком роботи зтренажером треба актуалізувати попередні знання і вже набуті вміння і навичкиучнів, а також оновити їх життєвий і виробничий досвід. У першу чергу требаздійснити міжпредметні зв'язки зспецпредметами і з базовими для спеціальності учнів загальноосвітнімипредметами (наприклад, з фізикою, хімією, математикою);
б) далі слід передбачитисистему майбутніх дій учня на тренажері. Цей етап повинен супроводжувати всінаступні дії з тренажером доти, поки сформується автоматична навичка. Тутдоцільне лише словесне випередження (дедалі все більше скорочене) кожного етапупрактичних дій учня;
в) створити модель орієнтовноїоснови тренувальних дій учня. Тут слід використати теорію П. Я. Гальперіна і Н.Ф. Тализіної, які пропонують включати всі можливі органи чуття (зорові,слухові, моторно-рухові, мовно-рухові та ін.) і теоретичні обгрунтуваннякожного кроку (етапу) дій. Для останнього корисно скласти певну наочну схемупослідовності дій, наприклад порядок включення певного агрегату, послідовністьскладної виробничої операції.
Однак слід зауважити, щопсихологія навчання наголошує переважно на необхідності формування безпомилковихдій, тоді як для практики необхідне моделювання також типових помилок і навітьаварій, наприклад сковзання машин на льоду при повороті, дії електрика увипадку обриву проводу під струмом тощо.
г) забезпечити активну роботувсіх учнів групи при мінімумі тренажерів допоможе організація так званихрольових ігор. Для цього учні виконують типові для виробництва функціїобслуговуючих, керуючих, контролюючих дій, які реалізуються одним чи кількома зних на тренажерах. Тоді одні будуть нормувальниками, табєль-щиками, інші —постачальниками чи приймальниками або контролерами; суддями тощо.
Можливі елементи ігор,наприклад естафєта-змаган-ня, коли група розбита на дві підгрупи і кожний ученьпо черзі швидко виконує певну складну дію на тренажері, наприклад, включеннямотора, а потім визначається перемога певної команди за безпомилковість дій зурахуванням часу, витраченого на них.
Ефективні за певних умоввзаємоконтроль, взаємоо-цінка і взаємонавчання учнів (наприклад, при наявностітренажерів, які забезпечують роботу на них одночасно двом і більше учням).
Однак оцінка повинна бутиоб'єктивною, справедливою, тактовною і доброзичливою, інакше вона може завдативеликої шкоди навчанню, навіть надовго загальмувати формування навички уемоційно вразливих учнів;
д) особливе значення длясамоутвердження учня на виробництві має організація поступового переходу відпервинного ознайомлення з виробничими діями і повільного виконання їх доавтоматизації в швидкому темпі при забезпеченні високої якості. Тут істотнуроль можуть відіграти певні доповнення до тренажерів за допомогою технічнихзасобів навчання, наприклад демонстрування кінофільму або фонозаписів ритмічноїмузики в темпі, який сприйнятний для учнів і стимулює виконання.
Система тренування на тренажерах, яка враховує дидактичніпринципи і закономірності наочного навчанпі, безумовно, сприятиме ефективномуформуванню виробничих навичок учнів профтехучилищ.
РОЗДІЛ2. МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯНАОЧНОСТІ У ПРОЦЕСІ ВИКЛАДАННЯ В ПТНЗ2.1 Підготовката використання наочності на заняттях з кулінарії
Висока педагогічнамайстерність визначається насамперед власною методикою, яку розробив викладачабо майстер виробничого навчання. Проте є дидактичні закономірностівикористання наочності, спільні для всіх майстрів і для навчання всіх учнів. Розглянемоїх.
1. Активізація пізнавальноїдіяльності учнів шляхом поєднання демонстрації наочності зі словом викладачаабо учнів. Фізіологами, психологами і педагогами давно доведено, що людинабачить і чує не все, що їй показують або говорять, а лише те, що сама хочепобачити або почути, чи те, на що хтось звертає її увагу. Ця дидактичназакономірність формулюється так: наочність обов'язково повинна поєднуватись зісловом вчителя або учнів. При цьому евристичні способи поєднання значноефективніші від ілюстративних. Коли сам викладач аналізує наочний посібник,словесно ілюструючи, що в ньому зображено і чому, то цей спосіб меншефективний, ніж той, коли педагог запитаннями і евристичними завданнямипропонує учням самим визначити і роз'яснити ті сторони наочного зображення, якіпотрібні для реалізації цілей навчання.
Із двох форм запитань донаочності краще збуджують самостійну думку учня не запитання типу: «Що зображенов таблиці?», «З яких деталей складається механізм?», «Яка послідовність дій упевному виробничому процесі?» (Хоч ці запитання необхідні на попередньому етапізастосування наочності). Значно ефективніші запитання типу: «Чому саме такапослідовність дій?», «Навіщо введена певна деталь в механізм?», «Щовідбувається в машині при такій-то зміні певної деталі (наприклад, шатуна абопоршня)?» тощо. На жаль, таких запитань поки надзвичайно мало і в існуючихпідручниках, і в практиці роботи викладачів і майстрів ПТУ.
2. Розвиток розумової діяльностіучнів залежно від часової послідовності поєднання слова і наочності. Науковідослідження показали, що найуживаніший спосіб, коли спочатку демонструютьсянаочні посібники, а потім — словесно аналізуються учнем чи вчителем. Церозвиває спостережливість учня, вміння пояснювати і навітьобґрунтовувати зображене. Але значно ефективнішим є такий спосіб, коли викладачабо особливо учень словесно випереджає зображення, висуваючи гіпотези іобгрунтовуючи свою думку до того, як буде показано певний етап наочноїдемонстрації (найкраще — динамічної).
Наприклад, при демонструваннідіючої моделі двигуна внутрішнього згоряння (або послідовного демонструваннякількох картин, що зображають один тактйого роботи) спочатку учніпояснюють нульовий цикл (поршень у нижній частині циліндра), а потім викладачзадає запитання учням: «Як зміниться положення клапанів, рух запальної суміші,коли поршень піде вгору?» «Обгрунтуйте свою думку: які сили діятимуть назапальну суміш і чому?» Після аналізу різних думок і висунутих учнями гіпотез(не відхиляючи жодної з них!) педагог демонструє другий такт, а потіміде пояснення, обгрунтування, підтвердження чи спростування висунутих гіпотез.Далі знову словесно пояснюється наступний етап наочної демонстрації.
Ось іще приклад з показовоїдемонстрації виробничих дій майстра. Навчаючи прийомів фарбування, майстер,вмокнувши пензель у фарбу і піднявши його над коробкою, запитує в учнів, чиможна так починати фарбування (коли фарба тече з пензля), як зняти залишокфарби. Потім, зробивши кілька вертикальних мазків, запитує, чи можна такдомогтись рівномірного пофарбування, що і чому треба зробити, після чогодемонструє результат горизонтальних рухів пензля.
Отже, слід чергувативипереджаючі і пояснювальні способи часового поєднання слова з наочністю, алеперевагу треба давати першому, що збуджує активну думку, здогадку,передбачення, прогнозування ідей та дій.
3. Моделювання предметів,явищ і процесів (в тому числі і мислительних) засобами наочності. Тривалий час серед науковціві практиків панувала думка, що наочними є лише реальні предмети або їхзображення. Вважалось, що на наукові узагальнення про ці предмети аботеоретичні абстрактні ідеї не впливають закономірності наочного навчання. Протедослідження останніх років переконують, що існує схематична і символічнанаочність, яка моделює саму реальну дійсність і думку про неї. На цей виднаочності поширюються сформульовані вище закономірності про поєднання слова інаочності.
Специфічні ж особливостітакого виду в тому, що завдяки моделюванню розкривається істотне, суттєве,головне і вихідне, яке стає основою, базою для навчання (насампереднайскладніших і найважчих для сприймання учнями предметів, явищ або теоретичнихдумок). А засвоївши це головне, учні легше засвоюють другорядне, якепідтверджує цю основу, розвиває або обґрунтовує думку про нього.
Для учня, який зрозумівсутність двигуна внутрішнього згоряння, наочними будуть, крім самогоконкретного поршня і циліндра (до речі, неоднакових у різнихтипівдвигунів), і узагальнююча схема, і абстрактні формули, і символічні зображення,що відображають найістотніше в ньому — першопричину його.
Досвід педагогів-новаторівтакож переконує, що навчання на основі таких теоретичних моделей дає високірезультати не тільки у нормальних, а й у важких умовах навчання, коли учнінедосить підготовлені до ньо-го.що, на жаль, ще часто зустрічається впрофтехучилищі.
4. Полісенсорністьвикористання засобів наочності. Чотири століття тому «батько» принципу наочності Я.А. Коменськийнаголошував, що все, що можна бачити, слід показувати, що чути — податислуховим, що має смак — смаковим, що має запах — нюховим органом, а що можнавідчути кількома органами — треба сприймати всіма відчуттями (полісснсорио).Але принцип все ж був названий за найсильнішим з них— наочним. З рокамизабувалась ідея полісенсорності. Народне прислів'я «краще один раз побачити,ніж сто разів почути» бездумно переносилось у школу, хоч в навчанні ще краще —побачити і почути або ще далі: побачити, почути і розповісти комусь про це, дотого ж записати або намалювати чи створити своїми руками щось подібне. Деяківчені-педагоги, спираючись на дослідження фізіологів, запевнюють, що людинапонад 90 % інформації сприймає зором, а тому головна — зорова навчальна наочність.Але шкільна, наукова, теоретична інформація переважно сприймається через словоі практичні дії учня. Тому треба враховувати різні відчуття учнів у навчанні,особливо найвживаніші і найефективніші — зорові, слухові, мовнорухові(промовляння вголос), тактильно-моторні (практичні дії).
Експерименти і досліднапрактика педагогів-новаторів підтверджують високу ефективність навчання, коливсі учні постійно розповідають один одному засвоєний ними навчальний матеріал,аналізуючи при цьому наочні зображення і спираючись на базальні моделі, в якихсхематично зафіксоване головне, або виконуючи певні практичні вправи.
Особливо доцільне такепоєднання різних відчуттів у слабопідготовлених групах профтехучилища: закороткий строк вдається сформувати основні знання і вміння у найслабших учнів,коли вони одноразово бачать, чують, промовляють вголос вивчене і практичнозастосовують його у виробничих діях.
5. Забезпечення зворотного зв'язку, стимулювання(заохочення) і корекція наочного навчання. Часи, коли навчання базувалось лишена авторитарному викладанні та виконанні вказівок педагога учнями, відходять уминуле. Дослідження фізіологів, психологів і педагогів переконують, щорезультативне навчання можливе лише тоді, коли педагог знатиме, як засвоєноучнем кожний етап («крок») навчання, а учень, діставши схвалення за успішнийкрок вперед, відчуватиме задоволення від своєї маленької перемоги над незнаннямабо невмінням. Якщо ж цього педагог не досяг, потрібно йому поліпшити, змінитина краще (скоригувати) процес навчання.
Найлегше цього досягти шляхомнаочного навчання, коли учні самостійно аналізують наочний посібник,обговорюють динамічну демонстрацію (наприклад, кіно- чи відеофільм професійногозмісту), або шляхом показу майстром певної виробничої операції. Забезпечитиправильне розуміння кожним учнем того, що, як і чому саме так -требаздійснити,— це важливий крок до свідомого формування у нього вміння, а потім інавичок.
Для цього майстрові требарозбити майбутні дії учня на окремі кроки, створивши правильні наочні зображеннякожного і демонструючи їх після виконання учнем певної дії (наприклад, черезкодоскоп чи діапроектор). Тоді буде виконуватись психологічне правило: «діяучня-иіере-вірка її правильності у порівнянні з наочним еталоном нова діятощо».
Найкраще таке навчання здійснювати за допомогою тренажерів(про що йтиметься далі), але при відсутності цих дорогих пристроїв можнаперевірити правильність дії на плакаті-схемі, в якому закриваються певнічастини непрозорими накладками з написаним на одному боці знаком запитання (?),а на другому — неправильне розв'язання проблеми, що поставлена перед учнем.
Наочні прилади допомагаютькраще засвоїти матеріал, підтримувати увага й інтерес в учнів на уроці. Однакзайва кількість наочних посібників відволікає учнів, притупляє їх увагу. Тому,готуючись до уроку, варто відібрати всі наочні приладдя але даній темі, а потімвибрати з них ті, без яких дійсно важко обійтися.
Не слід розвішувати передуроком відразу всі плакати і розкладати наочні приладдя на демонстраційномустолі. Це може відволікати учнів. Виставляти для огляду і демонструватипосібника випливає строго по ходу викладу. Для цього плакати підбирають употрібній послідовності і вивішують на одному кронштейні.
Після використання верхнійплакат знімають і демонструють наступний і т.д. Об'ємні наочні приладдязберігають на полку під демонстраційним столом і дістають у міру потреби.
Точно так само не випливає настінах кабінету вивішувати відразу велика кількість наочних приладдя по різнихтемах. Щоб уникнути цього, можна демонстраційний стенд обладнати зміннимиекспозиціями (креслення такого стенда показаний на мал. 4). На основній дошці,що кріпиться до стіни, підвішені на шарнірах і петлях поворотні планшети, якіможна розкривати, як сторінки книги. На основній дошці й одній стороніповоротних планшетів розташовуються малюнки по першій темі (позначені цифрою1), другий (цифра 2) і третій (цифра 3). Якщо розкрити поворотні планшети на180°, то буде видна перша експозиція, наприклад по темі «Обробкаовочів» (мал. 4, А).
Стенд кулінарного кабінету
/>
Рис. 4. Чотирипозиційний щиткулінарного кабінету: А — перша позиція; Б — друга позиція; В — третя позиція
/>
Рис. 5. Конструкція поворотногопристрою чотири позиційного щита кулінарного кабінету

/>
Рис. 6. Підставка для демонстрації муляжів
Якщо поворотні планшети повернути на 180° вправо, то будевідкрита друга експозиція, наприклад по темі „Обробка м`яса” (мал. 4, Б), а якщо них повернутивліво, з'явиться третя експозиція — «Обробка риби» (мал. 4, В). Такаконструкція дозволяє виставляти в кулінарному кабінеті плакати по темах. Цясистема дуже зручна і дозволяє заощаджувати місце.
Конструкція поворотного пристрою показана на мал. 5. Допристенному стенда кріпиться на шарнірах і кронштейнах планка. До неї задопомогою петель кріпляться поворотні стенди. Поворот двох парних стендів водну сторону здійснюється поворотом рейки на осях шарнірів, а розкривати них урізні сторони дозволяють петлі, якими вони кріпляться до рейки. Зберігатиплакати зручно в шухлядах-касетах, розділених на секції по числу тим.
При демонстрації муляжів і натуральних блюд дуже зручнокористуватися спеціальною підставкою (мал. 6) з похилим дзеркалом, щозакріплюють на шарнірах. Це дозволяє змінювати його нахил. Такі підвісні похилідзеркала над демонстраційною плитою протягом багатьох років з успіхом використовуютьсяв кулінарних училищах.2.2Експериментальна перевірка ефективності застосування технічних засобів навчанняу навчально-виховному процесі при вивченні дисципліни «Кулінарія»
Для перевіркирезультативності засвоєння знань студентами Чернігівського комерційноготехнікуму з використанням на заняттях технічних засобів навчання булирозроблені тестові завдання.
Експеримент проводився впаралельних групах Чернігівського комерційного технікуму. Учням контрольного таекспериментального класів були роздані однакові тестові завдання.
В результаті перевіркитестових завдань, були отримані наступні результати. Із 30 учнів кожного класу,тестові завдання виконали всі учні. Учні отримали наступні оцінки:
Таблиця 1 РезультатитестуванняКількість правильно виконаних тестів 20 17 15 12 10 5 Контрольний клас 8 5 10 2 3 2 Експериментальний клас 10 7 9 2 2
Графічно результатидослідження представлені на діаграмі (рис. 7).
/>
Рисунок 7. Результатитестування серед студентів Чернігівського комерційного технікуму
Проведене дослідження далотакі результати:
Серед учнівекспериментального класу, в якому використовувалися технічні засоби навчанняпід час проведення занять було виявлено вищий рівень знань.
Отже проведене дослідженнядає можливість стверджувати, що використання технічних засобів навчання сприяєбільш ефективному запам`ятовуванню вивченого матеріалу.
ВИСНОВКИ
1.        Отже,використання технічних засобів навчання в навчальному процесі в ПТНЗ значнополіпшує якість знань учнів та спрощує сприйняття навчального матеріалу. Це єнеобхідною умовою навчального процесу. Адже принцип доступності та наочності єосновними принципами навчання.
2.        Технічнізасоби навчання (ТЗН) — необхідний чинник засвоєння знань. До них належать:дидактична техніка (кіно-, діапроектори, телевізори, відеомаг-нітофони,електрофони), аудіовізуальні засоби; екранні посібники статичної проекції(діафільми, діапозитиви, транспаранти, дидактичні матеріали для епіпроекції),окремі посібники динамічної проекції (кінофільми, кінофрагмен-ти та ін.),фонопосібники (грам- і магнітофонні записи), відеозаписи, радіо- і телевізійніпередачі.
3.        Психологічниммеханізмом формування чуттєвого досвіду є сприяння на відчуття дійсності:сприйняття, увага та відтворення. Формування чуттєвого досвіду здійснюється задопомогою спирання на наочність.
4.        Дляформування наукових узагальнень (систем понять) недостатньо тільки показуватинаочний матеріал. Необхідно так організовувати учбову діяльність, щоб булистворені умови для самостійного розподілу та узагальнення учнем суттєвих інесуттєвих ознак. Використання технічних засобів навчання це конкретний шлях домоделювання, організація сприйняття визначається утримуванням засвоєння де ушколярів формуються знання про властивості конкретних об'єктів, більшефективними являються наочні зображення.
5.        Проведенепедагогічне дослідження показало ефективність використання технічних засобівнавчання в процесі вивчення кулінарії, а саме рівень знань учнів векспериментальному класі виявився вищим, ніж у контрольному.
/>СЛОВНИК ОСНОВНИХ ТЕРМІНІВ
ТРУДОВЕ НАВЧАННЯ – це дисципліна, яка впливає на формуваннясвітогляду дитини.
МАЛЮНКИ — це об'ємнмі зображення
ДИДАКТИЧНИЙ ПРИНЦИП НАОЧНОСТІ — лише доступність, виразність,ілюстративність зображення.
ОСНОВНІ НАОЧНІ ПРИЛАДДЯ І ТЕХНІЧНІ ЗАСОБИ НАВЧАННЯ — цеплакати, графічна наочність, натуральні наочні приладдя, моделі і макети.
ГРАФІЧНА НАОЧНІСТЬ — один з видів наочності, застосовуванийпри вивченні різних агрегатів та машин.
МАКЕТ — це об'ємний чи площинний посібник, він має деталі,рухається.
НАВЧАЛЬНИЙ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙНИЙ ПРОЕКТ — це спільна навчально-пізнавальна,творча або ігрова діяльність учнів-партнерів, організована на основікомп'ютерної телекомунікації, яка має загальну мету, узгоджені способидіяльності й спрямована на досягнення її загального результату.
ТЕЛЕКОНФЕРЕНЦІЇ — це обмін думками за допомогою електронних листів з тих чиінших питань, що проводиться із застосуванням однієї або кількохтелекомунікацій (телебачення, відеотелефон, комп'ютерні телекомунікації тощо).
ЕЛЕКТРОННІ КОНФЕРЕНЦІЇ — це різновид електронної дошки оголошень, на якійкожен, хто зацікавився певною темою обговорення, може читати повідомлення,відправлені іншим користувачем, або відповідати на них.
ВМІННЯ — це оволодіння способами (прийомами) використовуватизасвоєні знання на практиці.
НАВИЧКИ — вдосконалені шляхом багаторазового вправляннякомпоненти вмінь, що виявляються в автоматизованому виконанні дій.
ДИДАКТИЧНІ ПРИНЦИПИ — це керівні положення, на основі якихбудується навчальний процесу школі.
НАВЧАННЯ — це впорядкована взаємодія педагога з учнями,спрямована на досягнення визначеної мети.
ПРИЙОМ НАВЧАННЯ — це елемент методу, його складова частина, разова дія, окремий крок уреалізації методу або модифікація методу в тому випадку, коли метод невеликийабо простий за структурою.
РОЗПОВІДЬ УЧИТЕЛЯ — це опис подій і предметів,.жива й образна формамонологічного викладу інформації; використовується в усіх класах; містить у собі переважнофактичні відомості.
НАОЧНІ МЕТОДИ – методи навчання, які передбачають показ та демонструванняучням наочного матеріалу.
МЕТОД ІЛЮСТРАЦІЇ — показ учням ілюстрованих посібників:плакатів, карт, малюнків на дошці, картин, портретів учених.
МЕТОД ДЕМОНСТРАЦІЙ — демонстрацію приладів, дослідів,технічних установок, різноманітних препаратів, показ фільмів і діафільмів.
ПРАКТИЧНІ МЕТОДИ — письмові вправи (мова, математика, іноземні мови), коментуваннявправ, лабораторні досліди, навчальні практикуми, виконання трудових завдань вмайстернях, навчально-виробничих цехах, учнівських бригадах.
ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ – частина навчального процесу, щосупроводжується процесом виконання вправ.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1.        АфонинаГ.М. Педагогика. Курс лекций и семинарских занятий / Под ред. Абдуллиной О. А.Второе издание. – Ростов н/Д: «Феникс», 2002. – 515 с.
2.        ВолковаН.П. Педагогіка: Посібник. – К.: Вид. центр „Академія”, 2001. – 576 с.
3.        Графіка.// Сучасна українська мова. — К.: Либідь, 2005. — С.36-41.
4.        Дидактикапроизводственного обучения. /Под ред. О. Ф. Федоровой. — М.: Высшая школа,1973. — 418 с.
5.        ДорошенкоЮ.О. Комп'ютернаграфіка в старших класах. / Ю. О. Дорошенко. — Тернопіль: «Підручники іпосібники», 2005. – 128 с.
6.        ДоцякВ.С. Українська кухня — Львів. Видавництво « Оріяна-нова » 1998р. с. 126-127
7.        ДСТУ 2.(ДСТУ 2939-94) Комп'ютернаграфіка: Терміни та визначення/ 2. ДСТУ. — Видання офіційне. — К.: ДержстандартУкраїни, 1995. – 35 с.
8.        Загальна психологія: Підруч. длястудентів вищ. навч. закладів/ За загальн. ред. акад. С.Д. Максименка. — К:Форум, 2002.
9.        ЗайченкоІ.В. Педагогіка: Навч. посібник. – Чернігів, 2003. – 528 с.
10.     Інженернаграфіка: креслення, комп'ютерна графіка: Навч. посібник. / А. П. Верхола, Б. Д.Коваленко, В. М. Богданов, В. М. Нігора. — К.: Каравела, 2005. — 304с.
11.     Інженерната комп'ютерна графіка: Навч. посібник, для студ. вузів / В. Є. Михайленко, В.М. Найдиш, А. М. Підкоритов, І. А. Скидан. — К.: Вища школа, 2000. – 342 с.
12.     КовальскийМ. И. Производственноеобучение учащихся средней школы. — М.: Изд-во АПН РСФСР, 1963.
13.     КонаржевськийЮ.А. Аналіз уроку, — X.: Видавництво « Ранок » 2008р, с. 35-54
14.     Концепцияинформатизации образования // Информатика и образование. – 1988. – №6. – С. 3 –31.
15.     КравченкоТ., Коберник О.Використання інтерактивних методик на уроках трудового навчання.// Трудова підготовка в закладах освіти. – 2003. — № 2. – С. 28 – 32.
16.     ЛевитовН. Д. Опсихологических компонентах технической деятельности. — Вопросы психологии,1958, № 6, с. 181 — 190.
17.     Масик В. І. Живопис. Графіка:Альбом / В. І. Масик. — К.: Мистецтво, 1990. – 80 с.
18.     Освітнітехнології: Навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська таін.; За ред. О.М. Пєхоти. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 255 с.
19.     Психологияи педагогіка: Учебное пособие / Под ред. А.А.Радугина. – М.: Изд-во „Центр”,1997. – 255 с.
20.     СепрученкоВ. Г.Використання комп'ютерної графіки при вивченні дисципліни "інженернаграфіка" / В. Г. Сепрученко. — С. 73.
21.     СидоренкоО., Коломієць Т. Використання комп`ютерних технологій для стилізації малюнківпід різні види художньо-творчих робіт. // Трудова підготовка в закладах освіти.- № 3. – 2004. – С. 33 – 35.
22.     СтаровойтЛ.Я., Косовенко М.С., Смирнова Ж.М. Кулінарія. — Київ «Вища школа» 1991 р. с.44-45, с. 46-51.
23.     СтраховИ. С. Психологиятруда. — М.: Учпедгиз, 1963. — 240 с.
24.     ТхоржевськийВ.С. Методика трудового навчання: Навч. посібник. – К., 1995. – 280 с.
25.     ТхоржевськийВ.С. Методика трудового навчання: Навч. посібник. – К., 1995. – 280 с.
26.     ФіцулаМ.М. Педагогіка: навч. посібник. – К.: Вид-во „Академія”, 2000. – 544 с.
27.     ФіцулаМ.М. Педагогіка: Навчальний посібник. Видання 2-ге, виправлене, доповнене. –К.: «Академвидав», 2005. – 560 с.
28.     Форминавчання в школі: Книга для вчителя / За ред. Ю.І.Мальованого. – К.: Освіта,1992. – 160 с.
29.     ХарламовИ.Ф. Педагогика: Учеб. пособие. – М.: Юристь, 1997. – 512 с.
30.     ЧебышвваВ. В. Психологиятрудового обучения. — М.: Просвещение, 1969. — 303 с.
31.     ШалыгинаИ.В. Современный мультимедийный урок.
32.     Шведов А.Активизацияучащихся на уроках производственного обучения. — Профессионально-техническоеобразование, 1965, №2, С. 8 — 10.
33.     ШевчукС.С., Сілаєва І.Є. Сучасний урок в педагогічній та організаційно-методичнійдіяльності керівних кадрів ПТНЗ ( методичні рекомендації ). — Донецьк, ДІПОІПП, 2003р. с 8-9, с. 15-20.
34.     ЯкиманскаяИ. С. Формированиеинтеллектуальных умений в процессе производственного обучения. — М.: Высшаяшкола, 1979. — 88 с.
ДОДАТКИДодаток 1 Розробказаняття
Тема: Технологія приготуваннянапівфабрикатів з м'яса, птиці, субпродуктів. Тема уроку: Технологіяприготування порційних напівфабрикатів для тушкування.
Мета заняття: оволодіння глибокими іусвідомленими знаннями з технології приготування порційних напівфабрикатів длятушкування.
— міцне та усвідомленезасвоєння обсягу спеціальних знань з теми;
— формування в учнівраціонального мислення; — виховання поваги до обраної професії.
Тип уроку — комбінований звикористанням інформаційних технологій.
Матеріально-технічнеоснащення: технічнізасоби навчання: інтерактивна дошка, ноутбук, мультимедійний проектор;дидактичні матеріали для роботи учнів: добіркаслайдів з приготування напівфабрикатів.
І. Організаційний етап
1. Привітання, визначеннявідсутніх.
2. Перевірка готовності учнівдо роботи.
3. Перевірка готовностікласного приміщення до уроку.
4. Організація уваги.
II етап. Перевірка домашньогозавдання.
Бліц-опитування:
1. Назвіть з яких частинскладається передня четвертина яловичої туші.
2. Назвіть з яких частинскладається задня четвертина яловичої туші
3. Яке кулінарне використаннявирізки?
4. Яке кулінарне призначеннятовстого і тонкого країв?
5. Яке кулінарне призначеннязовнішня і бокова частини?
6. Як нарізують м'яснінапівфабрикати?
7. Як і чим шпигують м'ясо?
8. З якою метою паніруютьм'ясні напівфабрикати?
9. Як організувати робочемісце кухаря м'ясного цеху по приготуванню порційних напівфабрикатів?
10. Назвіть вимоги безпекипри роботі в м'ясному цеху.
III етап. Підготовка учнів доактивного і свідомого засвоєння нового матеріалу: Повідомляю тему вивченнянового матеріалу.
IV етап. Засвоєння нових знань.
Перелік питань для вивченнянового матеріалу:
1. Технологія приготуванняпорційних напівфабрикатів для тушкування: яловичина в кисло-солодкому соусі,битки українські, крученики відбивні, крученики волинські, крученики ялтинські,завиванці, вертуни.
2. Вимоги до якості.
Перелік питань для вивченнянового матеріалу:
1. Технологія приготуванняпорційних напівфабрикатів для тушкування: яловичина в кисло-солодкому соусі,битки українські, крученики відбивні, крученики волинські, крученики ялтинські,завиванці, вєртуни.
2. Вимоги до якості.
Питання і асортиментнапівфабрикатів висвітлюється на дошці.
Викладач нагадує учням, що наїх робочих столах знаходяться показові т'аблиці по приготуванню порційнихнапівфабрикатів для тушкування, де перераховано асортимент напівфабрикатів якібудуть вивчатися. У першому стовпчику вказано асортимент н/ф. У другому — частини м'яса, з яких виготовляють той чи інший н/ф. У третьому — начинка, якавикористовується. У четвертому — маса н/ф.

Показова таблиця. Порційнінапівфабрикати для тушкуванняНазва н/ф Частини м'яса Начинка Маса н/ф 1 2 3 4 Яловичина в кисло-солодкому соусі Битки українські Крученики відбиви Крученики волинські Крученики ялтинські Завиванці Вертуни
Ваше завдання заповнити цютаблицю в процесі вивчення нового матеріалу.
Перш ніж перейдемо довивчення нового матеріалу, давайте нагадагмо організацію робочого місця кухарям'ясного цеху по приготуванню порційних н/ф для тушкування.
На дошці з'являється слайд по організації робочого місцякухаря м'ясного цеху.
V етап. Закріплення нових знань.
Перелік питань для з'ясуваннявивченого матеріалу:
1. Які частини свининивикористовують для нарізання битків українських?
2. Яке м'ясо використовуютьдля напівфабрикату яловичина в кисло-солодкому соусі?
3. Які частини м'яса використовуютьдля нарізування напівфабрикатів крученики відбивні?
4. Які частини м'ясавикористовують для нарізування напівфабрикату крученики волинські?
5. Яку начинку використовуютьдля напівфабрикату крученики волинські?
6. Яку начинку використовуютьдля напівфабрикату крученики ялтинські?
7. Яку начинку використовуютьдля напівфабрикату завиванець?
8. Які частини м'ясавикористовують для напівфабрикату вертуни?
9. Назвіть вимоги до якостінапівфабрикатів.
10. Назвіть терміниреалізації напівфабрикатів.
VI етап. Інформування учнів продомашнє завдання, інструктування з його виконання.
1. Підведення підсумку уроку:як працював клас, хто з учнів працював особливо старанно, про що новедовідалися учні.
2. Вдома Вам необхідноскласти таблицю:Частини м'яса Види напівфабрикатів для тушкування Начинки
Вивчити по підручнику В.С.Доцяк «Українська кухня» матеріал на стор. 126,129-131.

Додаток 2
 
1. Відзначте буквою«С» санітарно-гігієнічні вимоги, а буквою «Т» правилабезпечних прийомів роботи при обробці харчових продуктів:
(....) руки мийте з милом;
(....) перевірте справністьшнура перед включенням електроприладу;
(....) одягніть фартух;
(....) заберіть волосся підголовний убір;
(....) включайте і виключайтеелектроприлад сухими руками.
2. Вітамін А міститься в:
А) молоці
Б) яєчному білку
В) яєчному жовтку
Г) печінки тварин
Д) печінки тріски
3. Як розпушувачі тестузастосовуються:
А) цукор
Б) желатин
В) дріжджі
Г) маргарин
Д) харчова сода
4. Предметами загальногокористування в сервіровці столу є:
А) тарілки
Б) ложки
В) хлібниця
Г) скатертина
Д) сільничка
5. Щоб зменшити стукітприладів і тарілок по столу, під скатертину кладуть:
А) тонкий поролон
Б) клейонку
В) тонкий папір
Г) шовкову тканину
Д) важку м'яку тканину
6. Перед готуванням рис:
А) промивають
Б) обсмажують
В) сушать
Г) перебирають
Д) перевіряють на наявністьшкідників
7. Салат зі свіжих овочівприкрашають:
А) зеленню
Б) штучними квітами
В) майонезом
Г) фігурною нарізкою
8. З дріжджового тесту можнаприготувати:
А) пироги
Б) печиво
В) торт
Г) оладки
Д) паски
9. Речовинами, щовикористовуються, при заготівлі продуктів є:
А) сіль
Б) харчова сода
В) цукор
Г) оцтова кислота
Д) лимонна кислота
10. Для максимальногозбереження мінеральних солей в овочах їх:
А) варять у воді
Б) варять у шкірці
В) варять на пару
Г) запікають у духово шафі
Д) жарять
11. Серветку на колінакладуть:
А) цілком розгорнутою
Б) складеною вдвічі зізрівняними краями
В) складеною вдвічі зверхньою частиною коротше нижньої
Г) складеною вдвічі зверхньою частиною длиннее нижньої
Д) складеною по діагоналі
12. Святковий стілприкрашають:
А) невисокими букетами внизьких вазах
Б) квітами з довгими стебламиу високих вазах
В) квітами з різким запахом
Г) з гірляндами з живихквітів.
13. Для приготування железастосовуються желуючі речовини:
А) крохмаль
Б) ваніль
В) агар
Г) желатин
Д) цукор
11.Загущувач для червонихсоусівА — крохмаль;
Б — борошно;
В — желатин.
12.Похідний соусу білогоА — паровий;
Б — цибульний;
В — цукровий.
13.Назвіть соус позапропонованому наборі продуктів: рослинна олія, оцет, сіль, цукор, перець.
А — польський;
Б — майонез;
В — заправлення салатна.
14.Температура подачі соусумайонезА — +14;
Б — +65;
В — +25.
15.Для готування яких соусіввикористовують коричневий бульйон?
А — червоних;
Б — білих;
В — зметаних.
16.Похідний соусу червоногоА- цибульний;
Б — голландський;
В — томатний.
17.Соус, що рекомендуєтьсядля подачі капусти кольоровий отварной
А — молочний солодкий;
Б — сухарний;
В — маринад овочевої.
18.Назвіть соус позапропонованому наборі продуктів
А — білий основний;
Б — паровий;
В — молочний.
19.Які соуси «защипуютьцукром»? А — молочний солодкий;
Б — солодкий;
В — червоний кисло-солодкий.
20.Температура пасеруванняборошна для готування білого жирового пасерування
А — 120 градусів;
Б — 200 градусів;
В — 300 градусів.