ЗМІСТ
Вступ
РОЗДІЛ 1.
ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ НАРОДОЗНАВСТВА В КУРСІБОТАНІКИ
1.1 Значення народознавства в курсі ботаніки
1.2 Форми і методи народознавства в шкільному курсіботаніки
1.3 Елементи народознавства на урокахботаніки
РОЗДІЛ 2. ЕЛЕМЕНТИ НАРОДОЗНАВСТВА ПРИВИКЛАДАННІ ТЕМИ „РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТА ОХОРОНА ПОКРИТОНАСІННИХ”
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Вступ
Основним принципом народознавчої науки, безперечно, є народність. У принципінародності виховання конкретизується розуміння суспільної зумовленості психічногорозвитку нових поколінь. На наш погляд, тільки народне виховання, що відбиваєпсихологічні, соціально-економічні, ідеологічні і культурні особливості народу,його життя і прагнення, може мати справжню розвивальну силу.
Втілення принципу народності у циклі народознавчих наук означаєприлучення дітей з раннього віку до витоків української народної культури,добір форм, методів та прийомів ознайомлення молоді з українськими традиціями,оберегами, символами, звичаями відповідно до кожного вікового періоду.
У тісному взаємозв'язку з принципом народності перебуває принципвзаємозв'язку і взаємозумовленості народознавчої науки з життям, з практикоювиховання й навчання молоді. Народознавство — це історична галузь науки, якависвітлює переважно традиційно-побутову культуру — звичаї, символи, традиції,фольклор, ремесла у різні історичні періоди розвитку держави та нації. Виховательнаціонального дошкільного закладу повинен спочатку сам добре вивчити історіюкультури та побуту українського народу, а вже потім ознайомлювати з ними дітей.
Мета роботи – розглянути можливості використання елементів народознавствана уроках ботаніки в школі.
Завданнями роботи є:
1) розглянутизначення народознавства в курсі ботаніки;
2) розглянутивикористання основних форм та методів народознавства в шкільному курсіботаніки;
3) охарактеризувативикористання елементів народознавства при вивченні окремих тем ботаніки;
4) податиметодичні розробки уроків з використанням елементів народознавства.
РОЗДІЛ 1ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ НАРОДОЗНАВСТВА В КУРСІ БОТАНІКИ1.1 Значення народознавства в курсі ботаніки
Сьогодні, коли в державі взято курс на відродження й дальшийрозвиток національної культури, на вчителя біології покладається завданнявикликати в учнів глибокий, стійкий інтерес до предмета, а значить, і до науки,любов до природи, до неньки-матері землі. Це важка і копітка робота — виховатиучнів гідними господарями землі.
У кожного вчителя свій стиль, свій почерк проведення уроку. Ікожен має власний особливий метод зацікавлення учнів своїм предметом. Це можнареалізувати через науковий матеріал підручника, доповнюючи його цікавимиприкладами з художньої літератури, використовуючи легенди, міфи, оповідання,вірші про природу, рослини, тварин. Народна ботаніка і зоологія оповитіяскравим поетичним і міфічним серпанком, але час спливає, а чудові легенди прорізні рослини та тварин помалу забуваються народом, бо витісняються науковимиданими природознавства. Тому на уроках біології треба використовувати краплітого, що ще збереглося в людській пам'яті. Все це і дає чудовий матеріал длявиховання учнів. Ось один із прикладів того, як використати цей матеріал, щобдопомогти дітям краще пізнати природу України і сприяти бережливому ставленнюдо неї.
Елементи етноботаніки, етнозоології, народознавства не лишебажані, а й необхідні на уроках біології. Багато представників рослинного ітваринного світу є символами, оберегами нашого народу, вони пов'язані знародними легендами, обрядами тощо. Заздалегідь готуючись до уроків, учніможуть самостійно підбирати потрібний матеріал із фольклорних збірників,записувати місцеві легенди.
1.2 Форми і методи народознавства в шкільному курсі ботаніки
Формуванняетнічної культури школярів у даний час розглядається в якості однієї зактуальних педагогічних проблем. Підвищенню ефективності цього процесу сприяєоптимальне сполучення традиційних і інноваційних методів, форм і засобівнаціонального виховання.
Для організації колективної пізнавальної діяльності на урокахботаніки з елементами народознавства доцільно використовували нестандартніуроки: урок-конференцію, урок-консультацію, інтегративні або бінарні уроки, депоєднувалися біологія — географія України, біологія — історіографія.
Як народжується нестандартний урок? З чого і Завдяки чому?По-перше, з нестандартної педагогічної теорії. По-друге, із вдумливогосамоаналіз) діяльності вчителя. А ще — із психологічного передбачення перебігутих процесів, які відбуваються на уроці. А найголовніше — з відсутності штампіву педагогічній технології.
Складний час, складні стосунки… Нібито й вільніше стало, і немає єдиної,уніфікованої освіти, і минули ті часи, коли від заданого зверху змісту не можнабуло вчителям відхилитися ані на крок. Чи думали ми, що нині в Україні діятимемайже 30 навчальних програм початкової школи? Та варіантність навчальнихпрограм у сучасних загальноосвітніх школах не гарантує міжнародно визнаногохарактеру й рівня розвитку учнів певного віку. Шлях до мети — в пробудженніпрагнення кожного учасника навчально-виховного процесу — і дорослого, і дитини —до спільної організації шкільного життя, розвитку відповідальності за спільнусправу, що починається з відповідальності за себе, за свої дії, своє життя.Пошук співробітництва., співдружності, пройнятий гуманістичнимивзаємовідносинами, — основи побудови нестандартного уроку [13].
В. Матюхіна показала, що мотиваційна сфера учнів є вельмискладною системою й характеризується за змістом і станом. За першим критеріємвона дотримується встановленого підходу, поділяючи мотиви навчання нанавчально-пізнавальні та широкі соціальні, які, у свою чергу, розгалужуються. Аза другим критерієм ця авторка спирається переважно на стан мотиваційної сферимолодшого школяра, що характеризується усвідомленістю та дієвістю мотивівнавчання, не враховуючи таких аспектів, як їхня ефективність, емоційнаситуативність та усвідомлення учнем себе як суб'єкта навчання, відчуття образу«Я».
Отже, за авторитарного стилю взаємодії учасниківнавчально-виховного процесу ділове й особистісне спілкування має офіційнуспрямованість, епізодичний характер, виявляється на примітивному рівні. Ученьне виступає як партнер по спілкуванню в побудові та організації навчальноїдіяльності. Він є тільки об'єктом, який задіяний у цю діяльність для засвоєннязнань, умінь і навичок. Учитель у цьому разі не володіє механізмами розвиткукомунікативних умінь молодших школярів на кожному етапі навчального процесу,часто не вміє спілкуватися сам.
Ми за той демократичний характер взаємовідносин педагога йучнів, який називається сьогодні педагогікою співробітництва, діалогу. За такихвзаємовідносин учень є не тільки об'єктом впливу, а й самокерованою,самостійною та вільно діючою особистістю, повноправним співучасникомпедагогічного процесу. Учитель у навчально-виховному процесі постійно підтримуєконтакт з учнями, створюй відповідну психологічно комфортну обстановку длясприймання, міцного засвоєння навчального матеріалу. Функції контакту різні.
Так, методична функція полягає в тому, щоб зосередити увагуучнів на значущих моментах, створити сприятливу робочу обстановку длясприймання матеріалу, «втягти» учнів у доцільну послідовність його засвоєння.Евристична функція виявляється в активізації допитливості учнів, створенніпроблемної ситуації під час навчання, «провокуванні» пошуку її розв'язання.Контрольна функція, або функція зворотного зв'язку, дає змогу дізнатися,наскільки повно й правильно сприймають учні його повідомлений. Морально-етичнафункція полягає в тому, щоб привернути до себе клас, заволодіти його довір'ям,і регулювати моральне самопочуття дітей на уроці, створюючи «ситуацію успіху».Вчитель-етик — стежить за співвідношенням у площині «перемоги — поразка». Підемоційною функцією слід розуміти взаємовплив учителя і його вихованців:вступаючи в контакт з класом, учитель настроює його на доцільний емоційний лад,а клас надихає вчителя, емоційно стимулює своєю захопленістю, інтересом додумок, що викладаються, а також виконуваних видів роботи [13].
Методи встановлення контакту також різноманітні. До нихналежать: емоційно-психологічний зачин уроку, створення проблемної ситуації,стимулювання творчості в цю мить», відповіді на запитання, зміст самихзапитань, інтонаційна гама викладу, зміни в емоційному тоні фрагментів уроку,«режисура» та ін.
Успіх організації нестандартного уроку під час розв'язанняпроблемної ситуації на етапі засвоєння нових знань чи виконання завдань наетапі застосування набутих знань на практиці залежить від того, як засвоєніприйоми спілкування, розвинута техніка мовлення, мовленнєвий етикет, умінняволодіти своїм організмом: міміка, жест, погляд, постава, манера триматися підчас розмови, зустрічі.
Сформувати і розвинути комунікативні вміння значною міроюдопомагають уже на початку першого навчального року уроки навчання грамоти, апотім — уроки читання. Розвинуті комунікативні вміння забезпечують учнямміцність засвоюваних знань упродовж усього навчання в школі, з одного боку, а зіншого — здатність швидко й правильно орієнтуватися в будь-якій навчальній іжиттєвім ситуації, брати на себе певну ролі:, діяти в її межах, готовність до ризику,самобутність, оригінальність. А такі якості допомагають будь-який урок зробитинестандартним. При цьому відпадає потреба спеціально готувати «відкриті»,зовнішньо нестандартні уроки, позбавлені внутрішнього змісту, які звичайноготують для перевіряючих, репетируючи їх як звичайнісіньке шоу.
Так,останнім часом усі частіше стали використовуватися ігри природничого таекологічного змісту. Гра виступає одночасно в двох часових вимірах: утеперішньому і в майбутньому. З одного боку, вона дарує щохвилинну радість,задоволенні актуальні невідкладні потреби, з другого — спрямована в майбутнє,оскільки в ній формуються чи закріплюються риси характеру, формуються вміння,розвиваються здібності, необхідні особистості для виконання соціальних, професійних,творчих функцій в майбутньому. У будь-якій грі розвивається увага,спостережливість, кмітливість.
Включеннядо уроку дидактичних ігор робить процес навчання цікавим створює у дітейбадьорий робочий настрій, полегшує засвоєння навчальної о матеріалу. У шкільні рокиосновним видом діяльності дитини стає навчання. Проте гра залишається важливимзасобом не лише відпочинку, а й творчого пізнання життя.
Різноманітніігрові дії, за допомогою яких розв'язується те чи інше розумове завдання,підтримують і посилюють інтерес дітей до навчального предмету. Гра маєрозглядатися як незамінний важіль розумового розвитку дитини.1.3 Елементи народознавства на уроках ботаніки
Під час вивчення систематики рослин є можливістьвикористовувати український фольклор. Передусім на основі будови квітки і плодуз'ясовуються характерні ознаки певної родини, а потім називаються представникиі характеризуються їх ознаки. Наприклад: до родини бобових на основізіставлення певних ознак учні відносять горох, квасолю, біб, сою, конюшину таін. Далі перед учнями ставиться завдання знайти в літературі повір'я,прислів'я, пов'язані з цими рослинами. Можна приказати, наприклад, прислів'я:«Сльози, як горох», що пов'язує рослину гороху з бідою, нещастям. Напідтвердження цього учні додають, що в новорічну ніч посівати горохом не можна,бо це ніби приносить хазяям сльози, біду.
Цікаво з'ясувати, чому в людей таке ставлення до гороху.Згідно з легендою, перший житель землі Адам, бувши вигнаним із раю, взявсяобробляти землю. Тяжка була праця — ходити за плугом, з очей Адама капалисльози, а на цьому місці виростав горох.
Під час вивчення теми «Папоротеподібні» спершу з'ясовуєтьсябіологічна суть розмноження папоротеподібних, привертається увага до того, щопапороть не цвіте. А що про це говорять легенди? Одна з них відає нам, щопапороть розкриває свої квітки лише на одну мить у ніч на Івана Купала. Одногоразу знайшовся сміливець, який зірвав цю квітку — символ багатства, достатку ідобра. Багатьом навколо захотілося знищити цей символ, вони чинили зло ікривду, ішли на підлість і зраду. Не витримала цього чарівна квітка і зникланазавжди. Отже, папороть не цвіте, бо її квітку «відібрано» за негідні вчинкилюдей.
Вивчаючи родину Розових, розглядаємо калину як символ дівочоїкраси і ніжність. Калину використовують у весільних обрядах, нею прикрашаютьхату, подвір'я, використовують у народній медицині. Часто в народній поезіїкалина символізує кров, силу, молодість. Легенди, повір'я оповідають про неї якпро живу істоту, якій сповідують свою душу всі, а особливо дівчата. Плодикалини — символ боротьби, перемоги, білі квіти — символ краси і ніжності,насіння у вигляді сердечка — милосердя і доброти.
Можна використати на уроках біології й легенду про вербу, зякої, за народним повір'ям, було виготовлено гвіздки для розп'яття ІсусаХриста. Ніби «знімаючи гріх» з цього дерева, щороку на Вербну неділю освячуютьїї гілочки. Цікавою є легенда і про осику. Це саме під нею сховався Ісус відзрадників. Але осика «злякалась», затремтіла і цим видала присутність Ісуса. Заце осика поплатилася — вона приречена на «довічне тремтіння».
Цікавою є інформація про те, що знання накопичені в народівіками й відбиті у традиціях, прикметах, обрядах, часто підтверджуються наукою.Наприклад, здавна відомо, що дуб, сосна, ялина наповнюють людині енергетикою, іце є науковим фактом.
Вивчаючи різноманітність квітів, доцільно звернутись донародних символів і оберегів. Біля кожної сільської оселі ростуть чорнобривці імальви, калина і верба. Квіти — на національному українському одязі. На жіночійвишиванці поєднуються квіти — як прикраси, і прошва — як символ захисту відзлих духів. В, українському віночку кожна квітка має своє місце і служитьоберегом.
З цікавістю всі діти вивчають народні прикмети, порівнюючи їхз календарем спостереження за природою кількох років. Біологічні знання можнатакож поєднати з українськими традиційними обрядами. Наприклад, свято зажинок іостаннього снопа, новорічне посипання можуть бути темами для бесід на урокахбіології.
Це було в давнину, коли в широкі степи України заліталитатарські орди. Одного разу на село наскочили татари. Дівчата, щоб не йти вневолю, втопилися в швидкій і глибокій річці. І в тому місці, де темна водасховала від ворогів красунь, на світанку з'явилися білі пуп'янки невідомихквіток. Коли зійшло сонце, коли проміння освітило згарище на місці села, і,наче злякавшись побаченого, пробігло по неспокійній поверхні річки, невідоміквітки розцвіли яскравим, сліпучим цвітом. Здавалося, що ніжні руки дівчаттягнуться до сонця, вітають світло. А ввечері, із заходом сонця, вони ховалисявід чорної ночі. З того часу ці чудові ніжні квітки, які прозвали водянимиліліями, прокидаються із сонцем і засинають із його заходом (6 клас. РодинаЛататтєві).
Одного разу римська богиня весни і квітів Флора опустилася наземлю і почала дарувати імена рослинам. Усім дала ім'я і хотіла повертатися,але почула за спиною слабкий голосок: «Не забудь і мене, Флоро. Дай мені, будьласка, яке-небудь ім'я». І Флора побачила в різнотрав'ї маленьку блакитнуквіточку. «Добре, — сказала богиня, — будь незабудкою. Разом з ім'ям я обдаруютебе чудесною силою — ти будеш повертати пам'ять тим людям, котрі почнутьзабувати своїх близьких або свою батьківщину» (6 клас. РізноманітністьПокритонасінних).
Дуже давно в українському селі справляли весілля. Зібралосябагато вродливих дівчат. І саме в розпалі гуляння на село наскочили татари.Заброди побачили красунь і почали ловити їх, щоб продати в Царгороді. Дівчата,аби не потрапити до неволі, повтікали на болота. Ординці погналися за ними іопинилися в трясовині. Там, де сконали вороги, з'явилися гнилі купини, а натому місці, де загинули українські дівчата,— виросло дуже багато кущів калини.І з того часу дівочу красу порівнюють з калиною. Про цей чарівний кущ складенобезліч пісень, віршів і приказок (6 клас. Найпоширеніші кущі України).
В одному царстві жив добрий і працьовитий народ. Але оселивсяв державі злий дракон. Кожного року люди віддавали йому на поталунайвродливішого, найсміливішого і найсильнішого юнака. Наступною жертвоюповинен був стати син царя. А в нього була розумна наречена. Зуміла воначарівним кинджалом нанести дракону смертельну рану. Сподобалося це богам івирішили вони нагородити цих людей. Боги взяли зуби вбитого дракона і розсіяли їхпо землі, і виріс із них часник. І боги сказали людям: «Збирайте і їжтедраконові зуби і будете ви завжди сильними, здоровими й молодими» (6 клас.Значення Покритонасінних у природі і житті людини).
Верба вважалася у слов'ян священним деревом, символом безперервностіі постійності життя. Шанували вербу не лише слов'яни, а й стародавні греки таримляни. Верба — це символ самої України, її чарівної природи і трагічної долі.З особливою шаною і теплотою оспівував вербу і великий син українського народуТ.Г. Шевченко. Тарас Григорович посадив гілочку верби у безводному казахськомустепу на півострові Мангишлак. Вона прийнялася всупереч спекотному диханнюпустелі, перетворилася на могутнє дерево.
Тополя в Україні — символ жіночої долі, незрадливого та, нажаль, нещасливого жіночого кохання.
В одній грецькій легенді розповідається про Фаетона — синабога сонця Геліоса. Він випросив у свого батька дозволу проїхати по небу в йогозолотій колісниці, запряженій четвіркою крилатих коней, проте не змігсправитися з управлінням кіньми і загинув. Сестри Фаетона —
Геліади гірко плакали за ним. Горе дівчат було невтішне ібоги перетворили їх на стрункі тополі (6 клас. РізноманітністьПокритонасінних).
Едельвейс з давніх часів у гірських народів є символомвідваги, мужності та кохання. Чимало легенд складено про цю чудову рослину.Палко покохав леґінь дівчину-красуню. А вона, горда і неприступна, навіть недивилася на нього. Зрозумівши, що не жити йому без коханої, леґінь вирішивкинутися вниз із найвищої скелі. Довго піднімався він угору, рвав об гострекаміння одяг, ранив тіло молодече. А вже як став над безоднею, щоб востаннєглянути на білий світ, побачив під ногами диво-рослину. Білою зорею сяяла вона,тремтіла веселка у краплях роси на її шовковому листі… Замилувався рослиноююнак, опустився перед нею на коліна, забув, навіщо долав високу гору. «Віднесуквітку милій», — прошепотів і зірвався. Як униз летів, ніде навіть об камінь нечеркнувся, а як подав диво-квітку дівчині, покохала вона його на все життя…Цю квітку в Українських Карпатах називають «Шовковою косицею» (6 клас. РодинаАйстрові).
Казки та загадки на уроках ботаніки
Для гармонійного виховання дітей доцільно використовуватиелементи усної народної творчості. Через казки, пісні, приказки можна глибшепізнати явища природи, розкрити значення біологічних об'єктів.
Так, наприклад, на уроці з теми: «Рух речовин по рослині» (6клас) пояснення частини нового матеріалу можна дати у вигляді «Казки про краплинку,яка хотіла напоїти дерево».
Під час розповіді бажано використовувати магнітні аплікації(хмаринки, краплі, складові рослини) для демонстрації кругообігу води вприроді.
«… Жили-були краплинки в дощовій хмарі. Тому, хто нічого незнає про краплинки, здається, що вони всі схожі: звичайні крапельки води. Аленасправді у кожної був свій характер, кожна мріяла про своє, адже у кожної зних була попереду довга історія, та і про минуле було що розказати. А поки вонипливли високо в небі в рідній хмаринці і базікали між собою про свої мрії.Одній хотілося помандрувати подовше — від інших сестер-дощинок вона чула, що наземлі з ними траплялися неймовірні пригоди. Друга любила все красиве, і воназовсім не збиралася на землю: вона мріяла разом з іншими краплинками стативеселкою. А третя? Третя мовчала і думала тільки про те, щоб напоїти дерева ітрави.
Спочатку вона з'явилася на гладенькому зеленому листку. Віддотиків дощових краплинок він гойднувся, затремтів, і Краплинка скотилася вниз,на інший листок. Так, падаючи все нижче, вона впала на землю і одразуввібралася в сухий ґрунт — давненько не було дощу, і земля на узліссі навітьпотріскалася. Ковзає Краплинка між сухими грудочками ґрунту і думає: «Що зімною станеться, куди ж я потрапила, чи зможу коли-небудь повернутися до рідноїхмаринки, побачити синє небо і золоте сонечко?». А навколо скільки всьогоцікавого, вже і небо згадувати ніколи! Ось назустріч Краплинці пробираютьсяземляні черв'яки: вона вниз, а вони — вгору. Швидше, швидше, вода заливає,дихати нічим! Ви, мабуть, бачили, скільки земляних черв'яків з'являється післядощу на поверхні ґрунту — їх тому і називають дощовими. Це дощ вигнав їх зсухих підземних нірок. Ось Краплинка провалилася раптом в якийсь тунель — туткріт-будівник прорив собі підземну дорогу. А скільки в землі живе маленькихжучків, павуків, якихось крихітних, ледве помітних оком живих істот! І всі воникопошаться: хтось когось ловить, хтось щось будує, хтось кудись поспішає. Ой, аце що за дивні довгі нитки в ґрунті?
Тільки встигла дощинка це подумати та присунутися до нитокближче, щоб розглянути трохи краще, як опинилася усередині них! Це були тонкікореневі волоски, але Краплинонька цього, ясна річ, не знала. Вона тількивідчула, що піднімається вгору — до цього вона весь час рухалася вниз. Вонапоспішала вгору разом з іншими краплинками дощу, що потрапили в ґрунт. Деревовже зовсім висихало від спраги, адже давно не було дощу, і тепер жадібнотягнуло коренями воду. Все вгору і вгору: спочатку по товстих каналах усерединістовбура, потім по середніх — усередині гілок і, нарешті, по тоненьких жилкахлистка. Зів'ялі від спеки листки розправлялися, напоєні водою, а Краплинка, щодопливла до кінця самої тоненької жилки крихітного листка на верхівці дерева,раптом побачила і небо, і сонце, і рідну хмаринку у вишині. Тільки вонарозтала, стала маленькою і ледве видимою. Теплий сонячний промінь торкнувсяКраплинки, і вона перетворилася на пару і полетіла вгору, до своєї хмаринки.Вона летіла і раділа, що їй вдалося здійснити свою мрію — напоїти дерево...».
Для усвідомлення учнями руху Н2О і солей порослині доцільно запропонувати запитання і завдання для осмислення.
• Охарактеризуйте будову кореневих волосків, які Краплинкапобачила на коренях дерева.
• Завдяки чому Краплинка проникла углиб кореня і піднялася постеблу до листків?
• Завдяки якому процесу Краплинка повернулася до своєїхмаринки?
Так, на уроці з теми: «Типи плодів» (6 клас) для закріпленнязнань пропоную загадки на визначення типу плода тієї або іншої рослини.
У зеленім кожушку, кістяній сорочечці
Я росту собі в ліску,
всім зірвати хочеться. (Ліщина — горіх.)
Довгі коси маю, та не заплітаю. (Кукурудза — зернівка.)
Зелений, а не дуб, круглий, а не місяць,
З хвостиком, а не миша. (Кавун — ягода.)
Синій мундир,
Жовта підкладка,
А в середині — солодко.(Слива — кістянка.)
Пропоную загадки про гриби (тема: «Значення грибів у природіта житті людини», 6 клас)
Всі ми, в шапочках-брилях, Заховались під кущі, Бо як вийдемона шлях, Враз опинимось в борщі. (Печериці.)
Під дубочком народився,
Парасолькою накрився,
Може, з лісу б пострибав,
Якби другу ногу мав.
(Білий гриб.)
ЗАГАДКИ ПРО ВІТАМІННІ РОСЛИНИ
У зеленій сиджу коморі,
А коса моя надворі.
(Морква.)
Без рук, без ніг, а по тичині в'ється.
(Горох.)
Зелена шийка, червона шапочка.
(Суниця.)
Кругла, а не місяць,
біла, а не борошно,
з хвостом, а не миша.
(Редька.)
Не вогонь, а обпікає.
(Кропива.)
На городі молода
Пишні коси розпліта.
У зеленую хустинку
Золоті хова зернинки.
(Кукурудза.)
Стоїть на ґанку в червонім кафтанку.
А хто її зрушить, той плакати мусить.
(Цибуля)
Що то за голова, що лиш зуби й борода?
(Часник.)
Сидить дід над водою
З червоною бородою.
Хто йде — не мине,
За борідку смикне.
(Калина.)
Сам маленький, а шуба дерев'яна.
(Горіх.)
РОЗДІЛ 2. ЕЛЕМЕНТИ НАРОДОЗНАВСТВА ПРИ ВИКЛАДАННІ ТЕМИ„РІЗНОМАНІТНІСТЬ ТА ОХОРОНА ПОКРИТОНАСІННИХ”
УРОК-ПОДОРОЖ «СТОРІНКАМИ ЧЕРВОНОЇ КНИГИ»
Мета: сформувати в учнів бережливе ставлення до природи; розвивативміння учнів працювати колективно, критично мислити, оцінювати факти,самостійно добирати необхідний матеріал для взаємонавчання.
Обладнання: слайди або малюнки із зображенням рослин, занесених доЧервоної книги України, Червона книга України, спокійна музика.
Тип уроку: вивчення нового матеріалу.
Форма уроку: семінар.
Підготовка до уроку: Перед уроком (за один-два тижні) клас поділяється на4—5 груп, кожна з яких одержує своє завдання: підготувати загадки, вірші,легенди та відомості про рослину, занесену до Червоної книги України.
СТРУКТУРА УРОКУ
І. Організаційний етап
Учні розміщуються групами, у яких вони готувалися до уроку.
ІІ. Актуалізація опірних знань
Що таке Червона книга?
Червона книга — це офіційний документ неурядових міжнароднихі національних організацій, що містить систематизовані відомості про рослини татварин усього світу чи регіонів, становище яких викликає побоювання стосовноїхнього майбутнього.
Червона книга містить перелік біологічних видів і підвидів іззазначенням їхнього сучасного й минулого поширення, кількості та причин їїзменшення, особливостей відтворення, уже прийнятих і необхідних заходів охоронивиду. Червона книга складається зі сторінок різного кольору (форми, якізникають, — червоні сторінки, рідкісні — жовті, відновлені — зелені). РольЧервоної книги — зазначити конкретні, найбільш ефективні й дійові заходизахисту для кожного виду. Червону книгу розглядають як науково обґрунтованупрограму практичних заходів щодо порятунку рідкісних видів.
III. Мотивація навчальної діяльності
З давніх-давен людина орала землю й вирубувала ліси, паслахудобу та будувала міста. Часто люди вважали дику природу своїм ворогом. Усередні віки в Європі з'явилося навіть «філософське» обґрунтування наступу наприроду, зокрема на ліс: велика кількість лісів нібито свідчила про дикістькраїни — ліс протиставляли цивілізації.
Зараз інша справа. Ліси — скарб держави. Тому в багатьохкраїнах ведуть постійні роботи з відновлення лісів. Але висадити дерева — ще незначить відновити первозданний ліс: багато які з рослин не відновлюються. Тесаме відбувається й через оранку цілинних земель: зникають рослини, спроможніжити тільки на них. Ці та інші причини негативно позначилися на рослинномусвіті нашої планети.
Причин збідніння тваринного світу також багато. У природі всепов'язано, і знищення лісів чи оранка земель позбавляли тварин їхніхспоконвічних місць існування. Тваринний і рослинний світ нашої планети підтиском людини почав зникати.
Рушаймо ж у подорож сторінками Червоної книги України!
ІV. Вивчення нового матеріалу
Протягом 2—3 хвилин підготовлений удома матеріалобговорюється в групі, що була створена перед уроком. Після цього до групи № 1переміщується група № 2, а до групи № 3 приєднується група № 4. Кожна група,навчивши одна одну протягом 3—5 хвилин, зустрічається з іншою групою: № 1 з № 3,№ 2 з № 4; потім № 1 з № 4, № 2 з № 3.
Перед початком навчальної роботи «мандрівникам» необхідновідгадати загадку: про яку рослину піде мова. Потім вони розповідають легенду,роблять повідомлення про рослину із Червоної книги, наприкінці звучить вірш процей вид. Під час роботи в групах звучить спокійна музика, заздалегідь підібранавчителем або учнями.
Кожній групі пропонується підготувати повідомлення про двавиди рослин України, які охороняються: латаття біле, глечики жовті, нарцисвузьколистий, підсніжник звичайний, півонію вузьколисту, рябчик великий, любкудволисту, конвалію звичайну.
Пропонується приблизний варіант інформації, яка може бутивикористана учнями під час подорожі.
Перша група
Латаття біле (Nymphaea alba L.)
Загадка.
Цариця білолиця
У воду глядиться.
Довголітня світлолюбна водяна рослина. Від грубого повзучогокореневища на поверхню води на довгих черешках піднімаються великі листки тагарні квітки. Листки, які плавають (10—30 см у діаметрі). Квітки великі (12—16 смдіаметрі). О п'ятій-шостій годині вечора квітки закриваються й опускаються підводу.
Росте в стоячих і повільно плинних водоймах по всій Україні.Цвіте в червні — серпні. Рослина декоративна, має дубильні та інсектициднівластивості.
У давнину рослину називали здолай-травою. За стародавнімиповір'ями, латаття — рослина, яка рятує від нечистої сили. Мандрівники зашивалив мішечок шматочок кореневища й вішали собі на шию, проказуючи заклинання:«Здолай-трава! Здолай ти злих людей: лихого щоб на нас не надумали, поганого немислили, віджени ти чарівника-наклепника. Здолай-трава! Здолай мені горивисокі, долини низькі, озера сині, береги круті, пеньки та колоди. Сховаю ятебе, здолай-трава, біля рвійного серця на всьому шляху та на всій доріженьці».Наші предки своєрідно використовували латаття. Ченці вживали насіння як засіб,що заспокоює нерви, від корчів і запаморочення. Співаки застосовували лататтядля зміцнення голосу. Для поліпшення апетиту сушене кореневище підвішували надліжком хворого. Відваром квіток лікували зубний біль.
Глечики жовті (Nymphar lutea (L.) Smith.)
Загадка.
Стоять глечики на воді,
Вінки в них жовті й золоті.
Латинська назва походить від арабського слова «німфа». Угрецькій міфології німфи — це вродливі дівчата, які жили у воді. Увесь деньглечики повертають квітки за рухом сонця, надвечір пелюстки починають закриватисяй перетворюються на пуп'янок.
Довголітня водяна рослина з товстим повзучим кореневищем.Квітки великі (3—5 см у діаметрі), жовтого кольору. Цвіте в червні-липні.Насіння поширює вода та водоплавні птахи. Рослина декоративна. Кореневищемживляться бобри, водяні пацюки, видри та інші тварини, насінням — водоплавніптахи. Має дубильні, фарбувальні та інсектицидні властивості.
Друга група
Нарцис вузьколистий (Narcissus angustifoliun Curt.,)
Походження наукової назви роду сягає давньогрецькоїміфології. Один з міфів розповідає про прекрасного юнака Нарциса, якогополюбила юна німфа Ехо. Але Нарцис не відповів на її кохання взаємністю. Відмук нерозділеного кохання Ехо так висохла, що від неї залишився тільки тихийголос. Нарциса ж за його жорстоку байдужість покарали боги Олімпу: вінперетворився на квітку.
За іншим міфом, прекрасний Нарцис під час однієї з прогулянокнахилився над струмком напитися і, побачивши у воді своє відображення, відразув нього закохався. Про все на світі забув Нарцис і все милувався собою, невідходячи від водяного дзеркала. Він уже відчував наближення смерті, але не мігвідірватися від свого відображення. Так він і помер, а на тому місці вирослакрасива біла квітка — квітка самозакоханості та смерті.
Але є більш прозаїчне пояснення походження наукової назвироду Narcissus — від грецького «нарко» — затьмарювати, дурманити (у давніймедицині алкалоїди цибулин нарцисів використовували як наркотичний,запаморочливий засіб).
Учені виявили, що серед інших алкалоїдів нарциси містять лікорин— добрий відхаркувальний засіб для лікування хронічних і гострих запаленьлегень і бронхітів. Таким чином, нарциси належать до арсеналу сучасної науковоїмедицини.
Нарцис вузьколистий — довголітня трав'яниста цибулиннарослина заввишки 20—40 см. У ґрунті міститься цибулина завдовжки 4—5 см, відякої відходять три-чотири довгі лінійні листки завширшки 5—6 мм. На відміну відлистків культурного нарциса білого, вони сизо-зелені, коротші від квітконосноїстрілки. На стрілці розвивається одна квітка, рідше — дві-три. Оцвітина біла.Квітки в діаметрі досягають 8 см, мають приємний сильний аромат.
На передгірних рівнинах цвіте в травні, у горах — у червні.Тривалість цвітіння — близько 20 днів.
Росте на гірських субальпійських луках (полонинах), усубальпійських лісах, а також на передгірних вологих луках. Область поширеннявиду охоплює Альпи, Французьку Юру, Істрію, Тироль, Банат, Карпати, горипівнічної та західної частин Балканського півострова, Південну Грецію. ВУкраїнських Карпатах проходить північна межа ареалу нарциса вузьколистого.
У нас зустрічається тільки на території Закарпаття — відомокілька місцезнаходжень на хребтах Свідовець, Мармарош-ських Альп, а також упередгірній і низинній частинах області. Утворює високогірну та рівниннупопуляції. Широко відомою є «Долина нарцисів» біля села Киреши в Закарпатті —великий масив нарциса вузьколистого.
Підсніжник звичайний (Galanthus nivalis h.)
Загадка.
Я найперша зацвітаю
Білим цвітом серед гаю.
Відгадайте, що за квітка,
Бо мене не стане влітку.
Наукова назва роду, зумовлена сніжно-білим забарвленнямквіток, походить від грецького «гала» — молоко й «антос» — квітка.
Рід нараховує близько 20 видів. Вони поширені вСередземномор'ї, Європі, на Балканах, Кавказі, у Малій Азії. На територіїУкраїни ростуть три види.
Найбільш розповсюджений представник — підсніжник звичайний.Це довголітня трав'яниста рослина заввишки 8 — 15 см. Від цибулини (у ґрунті) піднімаються два лінійні темно-зелені, сизуваті листки, між якимирозвивається квітконос із білосніжною дзвоникуватою похиленою квіткою. Цвіте напочатку та всередині весни, у березні-квітні, а в деяких місцевостях —наприкінці квітня.
Росте підсніжник у широколистяних дубових, дубово-грабових,букових, значно рідше мішаних дубово-соснових, буково-соснових лісах, середчагарників, на лісових галявинах, узліссях. В Україні в значній кількостізустрічається в Закарпатті, Карпатах, Прикарпатті, трохи рідше наВолино-Подольській і Придніпровській височинах і дуже рідко на Лівобережжі —усього кілька місцезнаходжень у Чернігівській і Полтавській областях.
Квітки підсніжника користуються значним попитом у мешканціввеликих міст, відірваних від природи. Тому навесні, під час масового цвітінняпідсніжників, їх зривають для весняних букетів у величезній кількості.Варварське знищення тисяч квітучих рослин призводить до того, що кількість їхпоступово зменшується. Знищення багатьох популяцій охоплює все нові й нові,місцевості, що спричинює значне скорочення ареалу цього виду в Україні. І хочав деяких місцях підсніжників ще досить багато й вони утворюють у лісах суцільніквіткові килими, усе-таки потрібна охорона ранньовесняної рослини з гарнимиквітками.
Третя група
Півонія вузьколиста (Paeonia tenuifolia h.)
Довголітню трав'янисту рослину заввишки від 20 до 50 см із шишкоподібно потовщеним корінням у народі називають воронцом, її листки двічі або тричірозсічені на численні лінійно-нитковидні частки. Квітки правильні, одиничні,великі (діаметром до 8 см), з 8—10 криваво-червоними або темно-пурпурнимипелюстками. У центрі квітки контрастно вирізняються інтенсивною жовтизноючисленні тичинки та кілька маточок, з яких після цвітіння розвиваються густоопушені плоди-листянки. Цвіте у квітні-травні. Ареал виду — причорноморсько-передкавказький.На Україні зустрічається на півдні Лісостепу та в степових районах, а також уКриму. Рослина зникає внаслідок витолочування худобою за посиленого випасання,оранки цілинних степових ділянок і особливо в результаті масового збирання длявесняних букетів, а також викопування як лікарської рослини та пересадження доквітників.
Рябчик великий (Fritillaria meleagris h.)
Довголітня трав'яниста рослина. У ґрунті міститься мало, некуляста, трохи приплюснена цибулина, що складається з кількох лусочок. Особливоцікаво, що тільки дві з них товсті, м'ясисті, соковиті. Саме вони — своєріднікомори, де зберігаються запаси поживних речовин рослини на поточнийвегетаційний період. Служать вони тільки протягом року. Після відцвітання йвикористання запасів луски зменшуються та всихають. Цього ж року в рослиниутворюються дві нові м'ясисті лусочки з новими запасами поживних речовин.
Цибулина рябчика отруйна — у ній міститься алкалоїдімперіалін.
Від цибулини над землею підіймається стебло заввишки 15—50 сміз чотирма-шістьма черговими, вузьколінійними, трохи жолобчастими сизо-зеленимилистками.
У квітні-травні на верхівці стебла розвиваються досить великі— до 3—4 см — одиничні, дуже оригінальні, із шахово-плямистими пелюстками,пониклі квітки, що за формою нагадують напіврозкриті квітки тюльпанів. Іноді(дуже рідко) квіток на стеблі дві.
У жодної рослини нашої флори немає квіток із такиморигінальним малюнком пелюстків, як у рябчика великого. Пурпур-но-червоно-коричнюваті,вони немов спеціально розграфлені на темні та світлі квадратики, що чергуютьсяміж собою в чіткій послідовності, як на шахівниці (у народі рослину називаютьвінець рябий, маківка, козубець, рябоцвіт). У квітці спочатку
дозріває довгий стовпчик із трироздільною маточкою, а потімповного розвитку досягають більш короткі тичинки. Перехресне запиленнявідбувається завдяки бджолам і джмелям, які добувають нектар, що міститьсявсередині квітки. Якщо перехресне запилення не відбулося, квітка можесамозапилитися: одна з тичинок подовжується, досягає маточки й висипає на неїпилок. Після запилення й запліднення квітконіжка розпрямляється, і розвиваєтьсяплід-коробочка з великою кількістю плоских, крилатих насінин, які розносятьсявітром і водою. Молоді рослини, що розвиваються з насінин, зацвітають начетвертий-п'ятий рік. Рослина може розмножуватися й вегетативно завдякицибулинкам, які розвиваються серед основних лусочок цибулини.
Рябчик великий росте на вологих луках і вологих галявинах,узліссях широколистяних лісів, серед чагарників. В Україні належить до групирідкісних рослин. Усього відомо близько десяти місцезнаходжень: у Закарпатті,Прикарпатті, Опіллі, західній частині Лісостепу, на землях Закарпатської,Львівської, Івано-Франківської, Чернівецької областей. Раніше ріс також наЛівобережжі — у Полтавській і Харківській областях, але за останні десятиліттязник.
Зникає через масове збирання для весняних букетів,викопування цибулин для пересадження до приватних присадибних квітників, а такожунаслідок порушення екологічних умов місцезростань, переважно черезмеліоративні роботи й господарське освоювання земель. З кожним роком стаєдедалі більш рідкісним.
Вид перебуває під охороною закону в багатьох країнах Європи.В Україні потребує повсюдної охорони.
Четверта група
Любка дволиста (Platanthera Ьіfolia (L.) Rich.)
Одна з орхідей(родина Зозулинцеві). Довголітня рослина заввишки 20—50 см із довгими ціліснимикореневими бульбами. Квітки білі, великі (6—15 см завдовжки), із приємнимзапахом, особливо в сутінках і вночі, коли виділяється багато пахучих речовин,тому в деяких місцях цю рослину називають нічною фіалкою. Росте в листяних імішаних лісах, серед чагарників. Цвіте в червні — першій половині липня.Лікарська, ефіроолійна, медоносна, декоративна рослина.
Конвалія звичайна (Convallaria majalis h.)
Із зеленої сорочки, Що зіткав весною гай, Білі дивлятьсядзвіночки, Як їх звати — відгадай!
М. Познанська
У багатьох народів існують легенди про конвалію. Так,українська легенда розповідає про те, що квітка виросла там, де впали сльозидівчини, яка чекала нареченого з далекого походу. На Русі цю квітку пов'язуютьз іменами Садка, Любави та Волхови. Конвалія — це нібито сльози царівни,пролиті нею, коли її розлюбив відважний купець. В інших легендах розповідаєтьсяпро те, що конвалія постала з розірваного намиста Білосніжки, що це ліхтарикигномів. Існує легенда, у якій розповідається не тільки про квітки, але й прочервоні ягоди цієї рослини: юнак на ім'я Конвалія так гірко плакав за Весною,яка покинула його, що сльози перетворилися на білі квіточки, а кров серцязабарвила ягоди.
У давніх скандинавів конвалія була квіткою богині сонця, якесходить, на її честь запалювали багаття та влаштовували ' свята, квіткиконвалії приносили в жертву богам; у Франції були спеціальні свята, присвяченіконвалії (улаштовувалися в першу суботу та неділю травня); священною вона булай у північноамериканських індіанців.
Відомо, що ще в І ст. до н. є. конвалії, троянди та левкоїрозводили єгипетські садівники. У XVI ст. садівники Західної Європи вивелирізнобарвні (рожеві, червоні) сорти конвалії.
У різних країнах із цієї рослини готували всілякі ліки.Офіційно конвалія була визнана лікарською рослиною 1881 року. З конваліївиготовляють різні лікарські препарати. Найвідоміші ліки — конвалійні краплі,або краплі Зеленіна,— ліки від серцевих захворювань.
Наукова назваконвалії — Конвалярія майаліс (Convallaria maialis) — у перекладі з грецькоїозначає «лілія долин, що цвіте в травні». Дійсно, вона близька родичка лілій,часто росте в помірно вологих долинах і цвіте в травні. Деякі вчені вважають,що її листя схоже на ланячі вушка. Звідси, можливо, і походить російська назва— від «ландушка» — по-старопольськи це «ланяче вушко». Однак щодо цього існуютьй інші думки. Наприклад, вважають, що рослина одержала назву через гладенькелистя.
Називалася «гладиш» (тобто гладенький), далі «ладиш», а вжепотім «ландиш». Треті учасники цієї дискусії стверджують, що назва квіткипоходить від слова «ладан» — ароматичної смоли, яка під час спалювання видаєчудові пахощі. А потім уже до нього додали суфікс «-иш».
Як бачимо, ця квітка справді відома й вельми популярна. Однакнавряд чи вона стала б настільки знаменитою та популярною, якби не була ще йдуже розповсюдженою. Дійсно, вона не просто росте в багатьох лісах Східноїпівкулі, а зустрічається у величезній кількості (ботаніки через рясноту цихквітів називають деякі ліси конвалійними борами). І раптом — конваліюоголошують охоронюваною, беруть її під захист. Ось іще один приклад благополучноговиду, що став неблагополучним! Але як же це так могло статися?
Почнемо із того, що мало хто повертається з весняного лісубез букетика (а то й букетів) конвалій. Як приємно дивитися на нього в кімнаті,як приємно подарувати такий букетик другові! Так, приємно. Але скільки такихбукетиків вивезено з лісу, скільки в результаті знищено квітів?!
Але це не єдина причина зникнення конвалії. її у великійкількості заготовлюють для фармакологічної промисловості, але часто це роблятьнеправильно, не знаючи, як, коли та що треба заготовлювати. Можливо, й тобідоводилося брати участь у заготовлянні лікарських рослин. Ти, звичайно,старався, слушно вважаючи, що це потрібна та корисна справа. І, можливо, незнав, що для приготування ліків придатною є тільки та конвалія, яку зібранонавесні. А в дитячих таборах заготовляння лікарських рослин відбувається, якправило, улітку, коли конвалія вже відцвіла і не може бути лікарськоюсировиною.
Крім того, треба ще знати особливості цієї рослини, її доволіскладне життя.
Перший рік конвалія-сіянець (рослина, що розвинулася знасінини) ховається під землею. Лише на другий рік з'являється зелений листок.
До осені в землі утворюється грубе кореневище. Воно росте(приблизно сантиметрів на 15 за рік), розростається, викидає безліч довгихшнурів. З них на поверхні землі з'являються нові листки. Іноді, прийшовши наяку-небудь галявину, ти можеш побачити густі зарості конвалії. Ці рослини маютьодне кореневище. Через це рослина дуже вразлива: досить ушкодити маленькучастину кореневища — і загинуть усі конвалійні заростіна галявинці. Ось одна зпричин зникнення конвалій. Це треба постійно пам'ятати, навіть коли тизаготовлятимеш конвалії як лікарські рослини за всіма правилами збирання. І щене можна забувати, що ця прекрасна квітка є отруйною.
V. Підсумок уроку
Що на уроці було головним? Що було цікавим? Про що новедізналися? Чого навчилися на уроці?
Ці запитання можна поставити фронтально всьому класові,кожній групі для обговорення або індивідуально (кожний може відповісти на ці запитанняв зошиті чи на аркуші).
Скласти звіт проподорож сторінками Червоної книги, скласти «Записку нащадкам», написатитвір-мініатюру на тему «Як складуться взаємини людини та природи в майбутньому?».
Урок-інсценізація „Різноманітність покритонасінних”
Мета: поглиблення знань учнів про рослини, їх походження ізначення в природі та житті людини; розвиток пізнавального інтересу; вихованняна народних традиціях ціннісного ставлення до природи.
Урок проводиться у гарно прибраному актовому залі абонавчальному кабінеті, де влаштовано виставку учнівських робіт з теми «Природа іфантазія», в центрі якої — традиційний український вінок з кольоровимистрічками, що символізує вінець природі.
Під час літературної композиції демонструються гербарії таслайди рослин, про які йдеться.
Музичний супровід — твори П, Чайковського з циклу «Пори року»та твори інших композиторів.
Ведуча свята символізує Природу, вона вбрана в українськийнародний костюм. Дві дівчинки, відповідно вбрані, символізують Флору і Фауну.
Вступне слово вчителя. З прадавніх часів людина булапов'язана з природою. На жаль, ми віддаляємося від неї — змеліоровані душінехтують одвічними законами природи. Звідси, вочевидь, і найбільші катаклізми,з якими ми зіткнулися і перед якими безпорадно розводимо руками. Лише в Українізникло близько трьох тисяч річок, викреслено з ужитку історичні озера й болота,занапащено отрутохімікатами мільйони гектарів найкращих у світі чорноземів, доЧервоної книги занесено навіть колись найшанованішого сусіда сільських обійсть— в'яза. А якою трагедією обернулася для нас чорнобильська катастрофа!
Навколишнє середовище, себто природа, є одним із вагомихфакторів, котрі формують етнічні ознаки. З українською природою пов'язанобезліч народних традицій.
Наші пращури з благоговінням схилялися перед культом дерева.Скажімо, язичники майже всі обрядові дійства влаштовували біля дубів, яківважалися священними деревами.
Дуже поетичним був у наших пращурів обряд «Топтати ряст». Яктільки на узліссях з'являлися перші листочки провісника весни, люди поспішалина околиці босоніж, притупцьовуючи, накликували: «Топчу, топчу ряст. Дай, Боже,того року діждати». Вважалося, що людина, яка торкнеться живої природи,неодмінно оздоровиться, набереться сили, а відтак і зустріне наступну весну.
Можна навести безліч інших не менш цікавих сюжетів, щобезпосередньо пов'язані з обрядовими діями, живим спілкуванням людини іприроди.
Давайте спробуємо сьогодні здійснити екскурс у природу,знайти відповідь на сакраментальне — кому топтати ряст? Тільки той, хто погамуєспрагу з духовного джерела традицій, зможе, образно кажучи, потоптати ряст унаш неспокійний і тривожний час. Учень. Здавна люди вірили у богів —покровителів усього живого на Землі. Такою покровителькою рослин у стародавніхримлян була богиня Флора, а покровителькою тварин — богиня Фауна. Томурослинний світ називають флорою, а тваринний — фауною.
Природа. Були у матері-Природи дві донечки такої вроди: хто їхпобачив хоч на мить,— не міг забуть і розлюбить.
Фауна. Голубооку звали Флора, у неї очі, наче зорі. Завждизамріяна, тендітна, ласкава, ніжна та привітна.
Флора. А Фауна — швидка, як вітер, могла за птахами летіти, і заоленями стрибати, та з білочками пустувати.
Фауна. Обидві світ живий любили, відтак його боготворили, то жвирішила мудра мати в придане їм дарунки дати: мрійливій Флорі — світрослинний, Флора, а жвавій Фауні — тваринний, щоб берегли і поглядали, відвсього злого захищали. Живуть в легендах і понині Живого світу дві богиніЗвучить музика.
Учень. Заглянь у природу! Ще біліє сніг, з відлигами чергуютьсяморози, а під сніговою ковдрою вже пробуджується нове життя.
Учень. Іде весна!
Учень. Благослови, мати!
Учень. Весну закликати!
Учень. Весну зустрічати!
Учень. Зиму проводжати!
Учениця. Нумо, дівчата, весну зустрічати! Учасники свята відтворюютьобряд зустрічі весни. Водять хороводи, виконують веснянки «А вже весна, а вже красна...»,«Розлилися води на чотири броди...»
Учень. Прийшла зеленоока весна. І от з'являються перші посланцівесни. Здається, ґрунт у весняному лісі прикритий тонкою мереживною скатертиною,зітканою з безлічі дзвоникоподібних сніжно-білих квіток.
Учень. Квіти підсніжника — провісника тепла — символ сподівань накраще майбутнє. У народі їх називають квітами надії. Завдяки своїй красі ітому, що вони одні з перших відкривають весняний карнавал цвітіння, підсніжникимайже повністю винищено. Вони занесені до Червоної книги і потребують охорони.Слідом за підсніжниками з'являються проліски.
Учениця. Ще земля в зимових шатах білих, та з-під снігу, майже непомітний,виглянув зненацька, серцю милий, соромливий пролісок блакитний.
Ще зимові віхоли літають, та весни розгін не зупинити, ідзвінкі краплини починають у промінні сонячнім бриніти.
Учень. Винятковою життєздатністю ніжної квітки захоплювавсяОлександр Олесь: Зима… і пролісок блакитний, Навколо ще лежать сніги, А вінвсміхається привітний, А він вже скинув ланцюги. Перший пролісок блакитний,Першу квітку весняну Шлю тобі, моя голубко, У далеку сторону.
Природа. Ось і вплели ми перші квіти в символічний «Вінець природі».А за ними й інші вплетемо.
Учень. До рослин, що першими зацвітають рано навесні, належить і первоцвіт,який, кажуть, дарує людям здоров'я. Його цілющі властивості були відомі щедавнім грекам, які вважали його квіткою священної гори богів Олімпу.
Одна з легенд розповідає, що квіти первоцвіту — це ключібогині весни Фреї, яка мала чудове різнобарвне намисто — веселку. В той час,коли богиня нахилялася і намисто торкалося долу, з нього випадали золоті ключі.Вони, мовляв, відкривали землю, що враз розквітала кольоровими веснянимиквітами. А з самих ключів, які впали на землю, в благодатному ґрунті проросталиквіти первоцвіту.
Учениця. Символічним знаком весни і оберегом України є верба. Цвітверби — прекрасне і зворушливе диво природи. Ніжна вісниця весни зворушила душуМ. Рильського: Учень. Вербова гілка зацвіла У мене на столі, Як символ сонця ітепла, Ще схованих в імлі. Як знак зеленої весни, Котра ще вдалині. Як знак, щощастя сад рясний Даровано мені, Вербова гілка на столі У мене розцвіла… Прилинутьсерця журавлі, А в них на кожному крилі Дар сонця і тепла. Виконується пісня«Вербо моя, вербиченько».
Учень. З давніх часів верба позначала обрядовість і звичаї нашогонароду, покликавши у світ стільки чудових легенд, пісень, переказів, казок. Яксимвол увійшло дерево і в християнські вірування. Тиждень перед Великоднемназивається Вербним. З вербою в народі пов'язували уявлення про світове дерево,що єднає людину з небом.
Легенда розповідає, як одна жінка вдень жила із своєю сім'єю,а на ніч перетворювалася на вербу. Аж ось про це дізнався її чоловік, узяв та йзрубав вербу — тоді жінка померла. І тільки материнська любов продовжувала житив цьому дереві. Зроблена з нього колиска заколисувала осиротілого хлопчика, аколи він підріс, то зробив собі сопілку з пагінців на пеньку старої верби. Ісопілка та розмовляла з хлопчиком, як ніжна мати.
Учениця. Та ось юна Весна ніби подорослішала і перетворилася назрілу неповторну красуню весняної флори, одну з найкращих весняних квітів —сон. Інколи його за красу і форму квітки називають диким тюльпаном.
Ось вони — великі темно-фіолетові або бузково-сині, а часомбілі квіти. У погану погоду та на ніч квіти еону закриваються; враження таке,наче вони справді засинають. А може, назва пов'язана зі стародавнім слов'янськимповір'ям, що коли покласти сон-траву на ніч під голову, то уві сні побачиш своємайбутнє.
Учень. Ці квіти милі та ласкаві,
Мені всміхаються й тобі,
їх цвіт рясний в зелених травах —
Мов озеречка голубі.
В народі є таке повір'я: Якщо ти хочеш міцно спати, сходити требав надвечір'я У ліс, щоб сон-траву шукать. У квіток, як і в людей, у кожної єсвоя мати. Не має матері тільки сон-квітка. У неї — зла мачуха. І щороку цямачуха виганяє її із землі передчасно. «Сон, сон,— каже вона, — скоріше збирайсята виходь, не гайся! Усі квіти розцвіли, тільки тебе немає». Тиха, покірнасон-квітка висувається із землі, озирається довкола і бачить, що в лісі немаєще нікого із її подруг. Посумує, погорює вона, схилить додолу свою прекраснуголівку, як та сирітка, та й дрімає доти, доки не з'являться з-під торішньоголистя медуниця, фіалка та інші подруги.
Учениця. Від великого кохання, кажуть, народилася квітка горицвіт.
Учень. У затінку крислатого дуба відпочивав юнак. Поряд — довгийспис, лук і сагайдак зі стрілами. Неподалік у траві, біля впольованої сарни,вляглися вірні мисливські пси — теж відпочивали. На ту пору якраз проходила тутзолотокоса Афродіта, богиня кохання. Поглянула Афродіта на юнака і застигла,вражена. Такого красеня вона не бачила ніколи. І світлоголова богиня, яказвикла дарувати іншим трепетну квітку кохання, цього разу закохалася сама.Обранця назвали Адонісом. Відтоді Афродіта майже ніколи не розлучалася з ним.Одного разу, під час полювання було смертельно поранено Адоніса. У невимовній скорботіпішла Афродіта в гори шукати тіло свого коханого. Довго ридала вона надзагиблим. І печаль її була такою великою, що перетворила Адонісову кров насонцесяйні квіти. Так назавжди збереглася пам'ять про прекрасного юнака.
Серед лікарських трав горицвіт — знаменитість. Немає у світіжодної аптеки, де б не було ліків, виготовлених із цієї рослини. Отака слава іпризвела до того, що навесні все менше і менше по сонячних схилах загоряєтьсяжовтих ліхтариків горицвіту. Рослина занесена до Червоної книги.
Учень. За першими гінцями весни випинають свої квіти і чарівніконвалії, які у народі ще називають маївка, кукурічка, дикий виноград, ладички,любка, язик-лісовик.
Конвалія здавна символізує вірність, ніжність, чистотукохання. В українському фольклорі існує поетична легенда про те, як сріблястіконвалії з'явилися із щасливого сміху лісової русалки — Мавки, коли вона впершевідчула повноту великого справжнього кохання. Є й така українська легенда, нібиквіти конвалії виросли там, де плакала дівчина, не дочекавшись козака з походу.
Учениця. Сестра нарцисів, лілій ніжних
І неповторна серед них, цвіте прекрасна білосніжка, конваліяв лісах моїх. Мов наречена з тонким станом, стоїть, всміхається мені, а запахніжний, незрівнянний, п'янкий, мов чари весняні, її зірвать — зганьбити вроду.На жаль, знаходяться такі — бездушно нівечать природу, пакують квіти у мішки. Апотім нишком, мов злодії, в мішках красу на торг несуть. З пучком, конвалійлиходії свою ж і совість продають.
Учень. Ну, й навели суму! А є ліси, де конвалії вже утворили цілікилими, тому що люди бережуть їх. Ось послухайте: Заголубіли травневі далі,Настала в лісі пора конвалій. Квіти-перлини всю землю вкрили, Юну дівчинузаворожили.
Учениця. Ой, килимочок з ніжних квіточок, Не буду плести я з вас віночок,Не буду рвати, асе ж бо На святі щоб чарувати.
Учень. В росах світилась зелена стежина,
Там де ходила мрійна дівчина.
Конвалій білих вона не рвала,
Красу їх милу в серце забрала.
Учениця. Вирує природа, весна розбудила її. Скрізь гамірно, шумно, чутисміх, спів, кипить робота в полі, в саду, в хаті святково. Так і просяться ногив танок. Дівчата і хлопці виходять на вулицю водити хороводи, веснянки. У нас вониназиваються ще гаївками (гілками). З прадавніх часів прийшли вони до нас. Нашіпредки відчували природу серцем і душею, і всі добрі справи починали в певнийчас, завжди дуже урочисто, ніколи не забували прославляти природу. Звучатьгаївки. Дівчата і хлопці водять хороводи.
Гаївки: «Ой, так-так,
цвіте мак», «Ой, лопнув обруч», «Ой,
зацвіли фіалоньки».
Учениця. Віночком в'ється барвіночок, що розквітає в наших краях яксимвол життя, свята, символ Великодня. Більшість віночків — святковихкупальських, весільних — в українців традиційно барвінкові. У народі живечудова легенда про походження цієї рослини. Діялось це тоді, коли турки ітатари нападали на українську землю. Увійшли вони якось в одне село і винищилитам усіх людей. Лише один парубок та дівчина сховалися в лісі, але і їх знайшлибусурмани. Парубка зарізали, а дівчину задушили. Ото з парубочої крові вирісбарвінок у лісі, а губами дівчини пролилася чиста вода.
І. Драч писав:
Я пам'ятаю їх, барвінків, навесні,
Цвіли вони, синющі, навісні,
Такі блакитні, буйні, небоокі,
Такі безжальні і такі жорстокі.
Виконується пісня «Несе Галя воду».
Учень. Гарно в лісі влітку. Синіють ніжні келихи лісовихдзвоників, червоніють ажурні лісові гвоздики, запаморочно пахне достигаючамалина, в різноголосий спів птахів вплітається мелодійне кування зозулі.Мелодія лісів звучить для нас, як цей чудовий неповторний вальс. Звучить записспіву птахів.
Учениця. Справжнім символом літа можна вважати цвітіння троянди. Вусі віки троянда здобувала загальне визнання і захоплення людей. Вонасимволізувала у них молодість, красу, ласку. З давніх-давен із цією рослиноюпов'язувалися різні високі почуття. Народ називав троянду рожою, ружою,рожиною. Червона ружа горіла, Під нею дівчина сиділа. В решеті воду носила Ічервону ружу гасила.
Жодній квітці не присвячено стільки легенд, поем, віршів, яктроянді. Чудова квітка, за міфом, з'явилася з білої морської піни, з якоївиринала після купання прекрасна Афродіта.
Рожу, як і чорнобривці, вплітали у вінки, що ними українськідівчата заквітчували свої голови. Ці прекрасні квіти широко використовувалися увесільних обрядах.
Разом з мальвою та півонією — це символи віри, надії, любові.
Учень. Звідки ти взялась така чарівна?
У якій зростала ти сім'ї? Квітко півдня, сонячна царівно, украсі тобі немає рівних, музо й наречена солов'їв. Звуть твоєю матір'ю шипшину.Це вона в ясні, погожі дні виплекала донечку єдину, віддала їй пахощі ці дивнійматеринські соки весняні. Ти гориш в зеленолистих арках в кришталевихкрапельках роси, у садах, у скверах, тихих парках — всюди ти, велична володаркаюності, кохання і краси. Виконується пісня «Троянда» композитора А.Горчинського.
Учень. Пізнього літа хлібороби виходять на жнива. По золотистомупшеничному полю пливе комбайн. Сиплеться у кузов машини добірна пшениця —вінець невтомної цілорічної праці хлібороба. Ні з чим не зрівняти запах і смакхліба, пшеничного короваю із золотисто-рум'яною шкуринкою. Низько вклонимосятим людям, які своєю працею самовідданою уквітчують землю, доглядають її,вирощують високі врожаї. На сцену виходить Природа в українському костюмі, уруках — вишитий рушник з короваєм, прикрашеним калиною і червоною стрічкою.
Природа (звертаючись до учасників композиції). Ось вам дарунок віднаших хліборобів. їжте на здоров'я цей сонячний золотий коровай та незабувайте, що в кожній крихті його — тепло людської душі, багатоденна клопіткапраця! Жнива. Вусаті колоски густі про щось перемовляються статечно, вклоняютьсясусіду-вітру ґречно, що котить полем хвилі золоті. Струмує спека в сонячнійімлі, йде боротьба за хліб святий, великий, щоб коровай рум'яний, сонцеликиймав завжди красне місце на столі.
Флора. А хіба можна уявити хлібне поле без його супутників:волошки, маку, ромашки?
Учень. У народі кажуть: «Очі сині, як волошки в житі». Неповторнабарва, своєрідна краса цієї квітки постає в народних уявленнях насамперед натлі житнього лану і від нього невід'ємна.
Волошка — символ краси, вроди, мрії про щастя, про вірну івзаємну любов.
Існує чудова легенда древніх римлян про цю квітку. Красивийюнак Ціан (латиною — синій) так захопився ніжними польовими квітами, що весьчас те й робив, що плів з них вінки і гірлянди. Прикрашений волошками хлопецьблукав ланами і ніяк не міг залишити їх, допоки його погляд перетинався зголубими оченятами волошок. Аж якось Флора, в яку був закоханий Ціан, знайшлаюнака мертвим. Тоді Флора перетворила його у красиву волошку і люди назвали ціквіти Ціанус.
Учениця. Неповторна краса, рідкісне видовище природи, коли мак цвіте.Рослина ця відома із сивої давнини.
Існує багато легенд щодо походження цієї рослини. То маквиникає з крові убитої людини, то — з крові дракона. Вважалося також, що квіткачервоного маку постала як символ поєдинку любові та ненависті: червоні пелюстки— це любов, чорна серцевина — ненависть. У нашого народу колись побутувалилегенди про те, як українські дівчата-полонянки обпоювали маковими настоянкамиординців, ті засинали, а полонянки втікали.
Учень. Мак і волошки в українському віночку з'являються лише в16—17 ст. То були часи боротьби українського народу за свою незалежність. Кожнародина когось втратила у тій боротьбі і розцвіла пролита кров маковою квіткою увіночку. Квіти маку в українців — символ печалі й туги, волошки — символпрозріння.
Учень. Скромну, милу і чисту ромашку вплели люди у традиційнийукраїнський віночок, коли переконалися, що вона приносить не лише здоров'я, а йдоброту та ніжність, заспокоює серце.
Учениця.
Обіч стежини польової,
Немов ровесниці-сестриці,
Ведуть розмову між собою
Стрункі ромашки яснолиці.
Хор коників дзвінкоголосих Пісні співає їм щосили. їхпобілили чисті роси, А сонечко позолотило. Медово пахне тут повітря, Вітрецьприносить запах кашки.
Ми линемо на крилах літа У царство білої ромашки. Учениця.Мальовниче диво дарує нам природа, коли цвіте льон. Наче озеро блакитне, зоровіне ввібрати його безмежної синяви. Здавна в українців лляна біла пряжа — символдівчини, а тонка пряжа — символ дівочої витонченості. Тому бути умілоюмайстринею лляного прядива і ткацтва вважалося не тільки традиційнимобов'язком, а й ознакою честі кожної дівчини, доброї господині. Особливе місцесеред корисних рослин займає льон у народних веснянках, засівалках. У багатьохукраїнських синів голубі, як льон, очі. Виконується пісня «А льон цвіте синьо-синьо».
Учень. Та приходить журлива пора прощання з літечком.Чарівниця-осінь розвішує на гілках дерев золоті дукати багряного листя. А вкришталево-прозорому небі вже курличуть журавлі. Природа на прощальний бенкетодягає своє невимовно красиве вбрання, милуючи зір грою казкових барв. Звучитьмелодія Й. Штрауса «Казки Віденського лісу».
Учень. Ти — в осінньому лісі. Отож роздивись в день погожий набарви казкові: кучеряві дуби в височінь піднялись і ведуть таємничу розмову. Взолотистих косинках берізки стоять, мов дівчата зійшлися у коло; пурпуровимикронами клени горять, розпаливши багаття довкола.
Ось калина рубінами грон пломенитьвся в промінні осінньогосонця, і безхмарного неба блакить заглядає крізь крони в віконця.
Учень. Так, прекрасна калина в осінньому лісі, немов заквітчанадівчина. А без верби та калини нема й України.
Учениця. Калина — символ неньки-України. У народі живуть легенди просміливих дівчат, які заводили у непрохідні хащі загони завойовників, прирікаючиїх на загибель. Саме з крові цих самовідданих патріоток ніби і зросли калиновікущі. Найчастіше з калиною у цвіту порівнюють дівчину, бо «дівчина, як у лузікалина». Згадаймо у Т. Шевченка: Зацвіла в долині Червона калина. Нібизасміялась Дівчина-дитина.
Учениця. Тече вода з-під явора,
Яром на долину,
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Учень. Над Дніпровою сагою
Стоїть явір між лозою.
Між лозою з ялиною,
З червоною калиною.
А калина з ялиною
Та гнучкою лозиною,
Мов дівчата з гаю,
Виходжаючи, співають…
Учениця. Посадила стара мати
Три ясени в полі,
А невістка посадила
Високу тополю.
Три явори посадила
Сестра при долині,
А дівчина заручена —
Червону калину.
Виконується пісня «При долині кущ калини».
Учень. Нахилилися в задумі стиглі грона калини, що завждисимволізували мужність і силу народу в боротьбі за національну свободу: «А митую калину підіймемо, а ми нашу славну Україну розвеселимо». Виконується пісня«Ой, у лузі червона калина».
Природа. Ще не всі квіти ми вплели в український віночок. У ньомутрадиційно було дванадцять квіток, і кожна з них — оберіг. Український віночок— знахар душі, бо в ньому є така чудодійна сила, що болі знімає, волосся дівчатбереже. Тож плетімо, друзі, завжди ці вінки в наших душах. І нехай це будевінок прекрасний рідній матінці-Природі. Носімо завжди його з великою повагою іпошаною, бо поки є вона, доти і ми будемо.
ВИСНОВКИ
1) Методикаознайомлення дітей з народознавством ґрунтується на краєзнавчому принципі.Необхідність і доцільність такого навчального предмета обґрунтована можливістюреалізації краєзнавчого принципу у вихованні дітей, який передусім передбачаєкомплексність, всебічність, доцільність вивчення рідного краю, своєї Вітчизни.Втілення принципу краєзнавства в життя в роботі з ботаніки тісно пов'язане зпринципом регіонального підходу в ознайомленні з народознавчим матеріалом.Вікові особливості дітей дошкільного віку не дають змогу їм обійняти весь змістдуховної культури українців, яка має свою специфіку відповідно до кожногоетнічного району нашої держави. Відповідно до принципу регіональності дітейпотрібно ознайомити з одягом певної місцевості та його назвами, прийнятими уцьому регіоні. Дітей також слід ознайомити з місцевим рослинним світом.
2) Основнимиформами у роботі є групова з використанням нетрадиційних форм навчання.
3) Використанняелементів народознавства на уроках ботаніки розвиває у дітей інтерес не тількидо предмету, але й залучає до творчого пошуку.
4) В роботіпредставлені розробки проведення 2-х уроків з ботаніки при вивченні теми„Різноманітність покритонасінних та їх охорона”.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Білоус С.Уроки екологічного виховання // Рідна школа. – 1997 — № 6. – С. 70 – 72.
2. БондарВ.І. Теорія,методика, технологія і педагогічна техніка: сутність, зв'язки, взаємозбагачення/Наукові записки: Збірник наукових статей Національного педагогічногоуніверситету ім. М.П. Драгоманова / Укл. П.В. Дмитренко, О.Л. Макаренко. — К.:НПУ, 2000. — 4.1. — 278 с.
3. БурлакаЯ.І., Вихрущ В.О.Про форми організації навчальної діяльності школярів. // Рад. школа. — 1984. —№ 5. — С. 39 — 44.
4. ВолковаН.П. Педагогіка: Посібник. – К.: Вид. центр „Академія”, 2001. – 576 с.
5. Выбор методов обучения в средней школе. /Под ред. Ю. К. Бабанского. — М, 1981. — 176 с.
6. Горленко В. Ф., НаулкоВ. І. Народні знання і світоглядні уявлення українців // Рад. шк. — І 991. — №1.
7. Гузик Н. П.,Пучков Н. П. Лекционно-семинарскаясистема обучения. — К., 1979. — 94 с.
8. Гусак Т.Нестандартні уроки: формування відповідального ставлення школярів до учніння.// Рідна школа. – 1999. — № 9. – С.49 – 50.
9. Дьяченко В.К. Общие формы организации процессаобучения. — Красноярск, 1984. — 184 с.
10. Дьяченко В. К. Организационная структура учебногопроцесса и ее развитие. — М., 1989. — 160 с.
11. ЗаверухаВ., Ратушний М. Зелений розмай. — К.: Веселка, 1978.
12. ЗайчекноІ.В. Педагогіка: Навч. посібник. – Чернігів, 2003. – 528 с.
13. КизенкоВ.І. Педагогічні функції і зміст факультативного навчання в основній школі. //Педагогіка і психологія – 1997. – № 2. – С. 24 – 32.
14. КовальчукО.В. Українське народознавство: Кн. для вчителя. — К.: Освіта, 1992.
15. КондратюкА. З вишневого саду. — К.: Молодь, 1991.
16. КраевскийВ.В. Концепциясодержания и личностно ориентированное образование // Химия: методика преподаванияв школе. — 2001. — №2 — С. 3.
17. Митник О.Народження нестандартного уроку // Початкова школа. – 1997. — № 12. – С. 11 –13.
18. Момот Л.Л.Проблемно-пошуковіметоди навчання в школі. — К., 1985. — 63 с.
19. Педагогіка./ За ред. А.М. Алексюка. – К., 1985. – 295 с.
20. ПохилаЛ.С, Степанюк А.В., Яцук Г.Ф. Народна мудрість та її використання в процесівивчення біології. — Тернопіль, 1992.
21. РимаренкоВ.Є. Семінарськізаняття в школі. — К., 1981. — 124 с.
22. СавінМ.В. Педагогіка.- К.: Вища школа, 1980. — 311 с.
23. СавченкоО.Я. Розвитокпізнавальної самостійності молодших школярів. — К., 1982.— 176 с.
24. Сапіга В.К. Українські народні свята та звичаї. — К., 1993.
25. СкуратівськийВ. Берегиня: Художні оповіді, новели.— К.: Рад. письм., 1987.
26. ФіцулаМ.М. Педагогіка: навч. посібник. – К.: Вид-во „Академія”, 2000. – 544 с.
27. Форминавчання в школі: Книга для вчителя / За ред. Ю.І. Мальованого. – К.: Освіта,1992. – 160 с.
28. ЯсинськаА. Психолого-педагогічні умови організації екологічного виховання старшихшколярів // Рідна школа. – 2001. — № 3. — С 13 – 15.