МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ
ПІВДЕННОУКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙПЕДАГОГІЧНИЙ
УНІВЕРСИТЕТ ім.К.Д.УШИНСЬКОГО
Факультет дошкільноговиховання
Кафедра дошкільної педагогіки
Курсова робота
«Експериментальне дослідженняпроблеми використання іграшок у іграх дітей»
студентки 3 курсу
Надії
Спеціальність: Дошкільне виховання
Одесса — 2011
План
ВСТУП
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІГРАШОК У ІГРАХ ДІТЕЙ
1.1 Аналіз психолого-педагогічної літератури в дослідженні теми
1.2 Особливості іграшок у іграх дітей старшої групи дитячогосадку
РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ІГРАШОК У ІГРАХ ДІТЕЙ
2.1 Методика ознайомлення дітей з новою іграшкою у іграх дітей старшої групи дитячого садку
2.2 Методичні рекомендації по організації системи формування у дітей елементівнаціональної культури за допомогою української народної іграшки
ЗАКЛЮЧЕННЯ
ЛІТЕРАТУРА
ДОДАТОК
ВСТУП
Ось, відкрив я магазин іграшок:
Стрічки, ляльки, маски, мішура.
Я заморських плюшевих звіряток
Завожу у вітрині з раннього ранку.
І з ранку товпляться у віконця
Старички, старенькі, дітвора.
Весело і сумно мені трішки:
День за вдень, сьогодні як вчора.
Заєць лапкою б'є по барабану,
Жваво танцюють миші вп'ятьох.
Цей світ любити не перестану,
Добре мені в сутінку земному!
Вл. Ходасевіч
Відтворюючи реальні іуявні предмети, образи, іграшка служить цілям розумового, етичного, естетичногоі фізичного виховання. Іграшка допомагає дитині пізнавати навколишній світ,привчає його до цілеспрямованої, осмисленої діяльності, сприяє розвиткумислення, пам'яті, мови, емоцій. Іграшка широко використовується вучбово-виховній роботі з дітьми, зокрема для розвитку дитячої, технічної іхудожньої творчості. Типи, характер, зміст і оформлення іграшки визначаютьсяконкретними виховними завданнями стосовно віку дітей з урахуванням їх розвиткуі інтересів. Як витвори декоративно-прикладного мистецтва іграшки, особливонаціонально-традиційні, використовуються як декоративні елементи в сучасномуінтер'єрі. Зміст і форми іграшки знаходяться в безпосередньому зв'язку зсоціальним ладом суспільства, з рівнем його культури. Іграшки дозволяють таксамо природніше організувати спілкування дитини з батьками, що є в сучасномусвіті вельми актуальною проблемою. Ця курсова робота розглядає роль іграшок віграх дітей старшої групи дитячого садку. Мета роботи на основі аналізутеоретичної літератури визначити значення іграшки для психічного і фізичного розвиткудитини старшої групи дитячого садку, показати роль іграшки як важливого засобувиховання. Ми дамо аналіз психолого – педагогічної літератури в дослідженнітеми. Також ми розглянемо особливості іграшок у іграх дітей старшої групидитячого садку. В другому розділі ми розглянемоекспериментальне дослідження проблеми використання іграшок у іграх дітей, методику ознайомлення дітей зновою іграшкою, та методичні рекомендації поорганізації системи формування у дітей елементів національної культури.
РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІГРАШОК УІГРАХ ДІТЕЙ
іграшка культурадитячий садок
1.1 Аналізпсихолого – педагогічної літератури в дослідженні теми
У науковійлітературі дуже небагато робот про іграшки. А тих, які зачіпають педагогічний іпсихологічний аспекти іграшок, ще меньше. У 60-х роках XIX сторіччя КостянтинДмитрович Ушинській (1824—1870), Аделаїда Семенівна Симонович (1840—1933), ЄлизаветаМиколаївна Водовозова (1844—1923), учениця і послідовниця К.Д. Ушинського,відома письменниця і педагог XIX століття Євгенія Іванівна Конраді (1838—1898) в своїх методиках спиралися нанаціональний досвід, використовуючи дитячий фольклор, традиційні іграшки іігри. Найціннішою в цьому плані визнавалися самоделки, що створюється дитиною впроцесі самостійної праці і що протистоять грубим фабричним іграшкам. Іграшка — джерело радостідитини. За визначенням педагога Антона Семеновича Макаренко(1888—1939) іграшка є матеріальною основою гри. „Граючи, дитина реалізує свої думки,відчуття у дії, а отже, від того, в що він грає, які іграшки потрапляють йому вруки, багато в чому залежить і напрям його думок, відчуттів, вчинків”.[1]
У вірші В.Ф. Ходасевіча, уривок з якого винесений вепіграф, можна, при бажанні, виявити всі проблеми, які встають переддослідником сучасної іграшки. Сьогодні важливо навіть те, що воно написане вкінці 1913 року. Мабуть, інтерес до феномена іграшки характерний для страшнихроків, оскільки іграшковий мир виявляє образ раю, в якому людина вільна відпровини і сорому. Але у Ходасевіча мир іграшок виявляється одночасно і«райським», ідеальним, незмінно здійсненим, і земним, таким, що припускаєактивні дії і перетворення. З одного боку, цей світ належить земному життю, просторумагазина. З іншого боку, для тексту надзвичайно важлива пов'язана з назвоюсакральна символіка. Продавець управляє іграшками як свого роду деміург, іманіпулює тими, хто «з ранку товпиться у віконця».[2]
Таким чином,поряд з іграшкою виявляється проблематика влади. Іграшка як річ, включена в гру, абощо створює гру, виявляється близька владі. Це річ, яка в грі підвладна людині,як би «дозволяє володарювати над собою», що проявляє властиві тому, що граєвладні интенції. Важливо подивитися на сучасну масову іграшку з такої точкизору: які способи поведінки складаються у дитини в грі з нею?
Один з видатних ітворчо мислячих майстрів психоаналітичного лікування дітей, британськийпсихолог,педіатр і дитячий психіатр ВінникоттДональд (1896-1971) пропонує розмежовувати два полюси в іграшках «соціальні» і«психологічні». Соціальнііграшки максимально реалістичні, як правило це досить точні і докладні копіїпредметів, людей і тварин. Гра з ними репетиція соціальних ролей, тренуваннязвичної для соціуму поведінки, оскільки така іграшка несе загальнозрозумілісоціальні сенси. Приклад психологічної іграшки,це щур на мотузочці, якого Том Сойер хотів подарувати Бекі Тетчер. Забавно, щопри величезному значенні творчості Марка Твена для американської літературиіндивідуальність Тома і його творця в сучасній американській школі не знаходитьвизнання. «Пригоди» і Тома, і Гека не входять в програму читання, їх навіть неможна узяти в шкільних бібліотеках.[3]
До групи«психологічних» іграшок можна віднести ті призначені для дітей речі, які несхожі ні на що в світі дорослих. Ними ж часто буває і всяка «погань», яка, надумку батьків, «валяється» в кишенях і на столі дитини. Коли дитина бачить впалиці конячку, а в пучку трави або ганчірці ляльку, він, по суті, створюєпсихологічну іграшку. Для дитини вона має значення як річ, з якою пов'язані, наяку «спроектовані» важливі емоційні стани. У термінології психоаналізупсихологічна іграшка перехідний об'єкт, тобто «громовідвід дитячих переживань»,носій індивідуально значущих сенсів. Перші речі, які включаються в гру і є такііграшки. За допомогою іграшки закладається досвід, який визначатиме поведінкулюдини в дорослішому віці.
Особливе значеннядля людства мають креативні ігри, оскільки в нихотримується досвід творчої поведінки. Повернувшись до палиці, яка обертаєтьсяконячкою, можна, мабуть, стверджувати, що ту ж палицю, при всьому творчомупотенціалі що грає, складно перетворити, наприклад, в одяг для ляльки. Уреальному акті діяльності іграшка породжує гру (принаймні, обмежує числодосяжних цілей), тому типологія ігор може бути екстрапольована на світ іграшки.Можна виділити групи імітаційних, конкурентних, азартних і креативных іграшок.Скоріше, звичайно, не сама іграшка організовує азартну гру, а такою грою стаєпроцес її отримання. Зрозуміло, ця типологія значною мірою представляєабстракцію, практично неможливо знайти який-небудь тип ігор і іграшок вабсолютно чистому, «дистильованому» вигляді, оскільки в реальній діяльності вкожній грі здійснюється одночасно декілька типів поведінки. Слід говорити лише про переважання або домінуваннятого або іншого типу.
Група іграшок,позначена у Вінникота як «соціальні», в этологичній інтерпретації єімітаційними іграшками, а «психологічні» іграшки близькі або аналогічні креативнімв этологичній типології.[4]
Масовимипсихологічними іграшками виявляються речі, які поза дитячим світом мають лишесенс володіння модною новинкою. В процесі «вбудовування» цих речей в культурнуситуацію виразно помітні хвилі популярності певної іграшки спочатку це були трансформери, потім тамагочи, після покемоны і телепузики. Ігри з ними виявляються не креативними або імітаційними, а особливим різновидом конкурентнихігор - конкурентними іграми володіння. У таких іграх не особисті якостідитини, а платоспроможність батьків дозволяє зайняти високе положення вієрархії своєї групи і одержати задоволення від квази-самореализації. За допомогою цих іграшокздійснюється цілком очевидна проекція конкуренції «дорослого миру» на«дитячий». Притому багато батьків тільки ради можливості «відкупитися» відвласного чаду новітньої дрібницею, щоб воно не зажадало дійсної турботи іуваги, яких батьки не можуть дати через надмірну зайнятість або власну емоційнузбитковість. З цього зростає феномен своєрідного «жертвопринесення дитинству».Таким чином, ми знову виявляємося перед проблемою влади людини над людиною іуправління (маніпуляції?) людьми. Зовнішність і дизайн сучасної іграшкидемонструють, що серійно вироблювана іграшка, що стала феноменом масовоїкультури, не дивлячись на всілякі ексцеси (лялька Барбі), залишається річчю, щоприносить задоволення, річчю для забави і радості. Одна з найпоширенішихдитячих іграшок м'яка, така, що зображає, як правило, тварин. «Тварини найнаочнішадля людини форма інобуття духу, яку він може оцінювати як надлюдську, але якатак чи інакше визначає його місце в ієрархії всесвіту».[5]
Але, подивившисьуважно на м'яку іграшку, що викликає радість при контакті з нею, ми побачимо,що собаки, ведмеді, зайці по можливості антропоморфізировані. М'які іграшкові звіри зробленітак, щоб зовні бути схожим на людину з інфантильними пропорціями (порівняновелика голова, короткі кінцівки). Причому антропоморфізм ведмедів і інших іграшковихзвірів виявляється в першу чергу у виразі очей і рота, тобто в тих деталях,невербальна інформація від яких найбільш важлива для емоційної оцінкиспівбесідника. Доброзичливість так і написана дизайнерами на морді уіграшкового звіра, і вона зберігається за будь-яких умов. Навіть якщо що грає влюті або злиться, іграшка йому «неначе» рада, вона завжди виконує заповідь психологів«приймай людину таким, яким він є». Тому іграшка стає якимсь «рівноправнимспівбесідником», «другим Я», «братом». «Звіря», схоже на дитину, виконує рольнадкерованого, неагресивного партнера, що допомагає накопичувати досвіднеагресивної поведінки. Таким чином, м'яка іграшка виявляється не стількиімітаційною (соціальною), скільки психологічною (креативної). Яскравістьдитячих іграшок, антропоморфизация і гра масштабів створюютьобраз миру, в яка людина входить радісно, в якому навіть зусилля доставляєрадість. Таким чином, при тому, що іграшка використовується в негативнихпроявах масової культури, вона зберігає свою естетичнуприроду. Гранично антропоморфна іграшка - лялька, тому неможливо обійтиувагою Барбі. Дослідники багато разів її обговорювали. Найчастіше психологи іпедагоги стверджують, що пропорції тіла ляльки формують у дівчаток спотвореніуявлення про «ідеальне» жіночє тіло. Залишаючи осторонь анорексію, якоюзахворюють дівчатка, що орієнтуються на «барбіанську» фігуру, відмітимо, що вкнизі лауреатаНобелевскої премії Алвіна Тоффлера «Футурошок» Барбі описується як очевидно агресивне явище.[6]
Виробники лялькистворюють такі умови для просування свого товару, що його ігрове призначеннявідходжує на другий план. Барбі точно ілюструватиметься думка дружини поетаОсипа Мандельштама — Надії Мандельштам про те, що „дівчатка не мають дитинства».[7]
Барбі, звичайно,типова імітаційна, або соціальна іграшка, тому проти неї настроєні феміністки.«Це своєрідний тренажер, за допомогою якого дівчинка вчиться мистецтвузваблювання (умінню одягатися, причісуватися, фарбуватися, створювати затишнегніздечко)».[8]
З Барбі дівчинкавчиться подавати себе як закінчений твір, «богиню, що перетворюється на ляльку».[9]
Але сьогодні ценавряд чи достатньо. Проте для батьків Барбі залишається зручним предметом«жертвопринесення», тобто, по суті, потрібна зовсім не дітям, і зовсім не длягри. Створювана такоюлялькою модель поведінки «спроможної домогосподарки» видно ще чіткіше припорівнянні з традиційною іграшкою «хлопчика» солдатиками. Художник ОлександрНиколаевич Бенуа (1870-1960) починає розповідь про улюблені іграшки так: «Моєюголовною розвагою в дитячі роки (приблизно до 8 років) були «солдатики всякоговигляду і зразка… солдатиків у мене було декілька сотень».[10]
Гра в солдатикибула не просто дуже поширена, в ній засвоювалося розуміння основ цивільнихвідносин і особистих можливостей. Солдатики, як і Барбі, зробили революцію, тільки вони перетворилисяна колекційну іграшку для дорослих забав.[11]
Солдатики якмасова іграшка затрималися в дитячому ужитку до восьмидесятих дев'яностих роківXX століття, але сьогодні їх роль узяли на себе трансформери, які тежпризначені для хлопчиків і утілюють «архетип» воїна. На відміну від солдатиків,трансформери не одягнені вконкретну форму і тому вненаціональні. Воїн, якого вони зображають, невписується ні в яку національну культуру і оцінюється тільки як «поганий» або«хороший». Господар іграшки, що трансформується, володіє тайною цьогоперетворення, тобто «магічно» владний над жахом, значить, і над самим собою.Ймовірно, ця влада і робить трансформер«чарівним» в очах дитини. Трансформер дитячий варіант ідеї раціональногопізнання і перетворення миру.[12]
Наступною після трансформерівхвилею в світі іграшок стала хвиля тамагочи. Для дитячої іграшки вираженістьфізичної дії важливіша, ніж раціональна організація інтелектуальних зусиль. До появи віртуальногопростору і часу тамагочи іграшковий мікрокосм відтворював найбільш обширні зтих, що піддаються міфологічно-цілісному усвідомленню уявлення про світ.Мабуть, тамагочи більшою мірою привабливі длядорослих, чим для дітей. Відповідальність за «істоту», що росте в іграшці,необхідність точно контролювати свої дії за часом, схожість іграшки з наручнимгодинником атрибутом дорослого життя, все це спочатку привертає дитину, аленезабаром перетворюється на нагадування про те, що господар тамагочи дорослий. Для творцівцієї іграшки, як і для авторів Барбі, дитина зменшена доросла, а іграшка, як ібудь-який товар, потребує реклами. Але, не дивлячись на рекламні крокивиробників, після сплеску інтересу до новинки 1997 року, іграшка стала звичною.
Схожим чином йдесправа з телепузиками. Реклама в їх випадку граєту ж роль, що і з тамагочи. Ці іграшки вимагають віддітей прояву моделей «дорослої» поведінки, принаймні в плані відповідальностіза іншу істоту, не пропонуючи для цього ніяких конкретних «схем», окрімзагальної емоційної установки. Звичайно, це не відповідальність, аквазівідповідальність, оскільки втрата однієї конкретної іграшки легконадолужувана, її точні копії продаються в будь-якому магазині іграшок.[13]
У разі масовоїіграшки, як і у випадку з будь-якою масовою продукцією, як продемонструвавБодрійяр, „речі можуть брехати”.[14]
Іграшки, які«позиціонуються» як психологічні, по суті, соціальні. Майже одночасно з телепузиками з'явилися покемони. Їх популярність того ж роду персонажи-карманные монстри (pocket monsters)також надзвичайно залежні від господаря-дитини.
Деталь,відрізняюча покемонов функціональна схожістьтелеваріанту з «чарівним помічником» фольклорної казки покемони допомагають своїм господарям вскладних сюжетних обставинах за допомогою своїх надприродних сил. Всі описанівище іграшки характеризуються поєднанням антропоморфних і техноморфних ріс:трансформери як людиноподібні кіборгізують, тамагочи як квазіжива істота,телепузики як «чоловічки» з антеною і телевізором в животі, покемони яктварини, що володіють схожими з людськими емоціями і мімікою.[15]
Технічна частиназовнішності іграшки нестрашна і підвладна людині, утілює ідею техніки і технологічнихзасобів як «продовження» людських органів, способу розширення людськихможливостей. Іграшка, у тому числі і серійна, допомагає наблизитись доголовного людського сенсу влади над самим собою, оскільки вона іграшка. Дотакого висновку прийшла Смирнова ОленаОлегівна— професор, доктор психологічнихнаук, завідувачка лабораторією психічного розвитку дошкільників. Іграшка —предмет. А в суспільстві «розвиненого споживання» предмет не втрачає, а набуваєв своїй вазі. «Іграшка сьогодні стає не тільки джерелом ігрової діяльностімалюків, але і відкриває можливості для дії на дорослих».[16]
Психологи склали«словесний портрет» ідеальної розвиваючої іграшки. Виявилось, що ультрамоднаелектроніка йому ніяк не відповідає. Для розвитку потрібно, щоб дитинавизначала, що робити іграшці, а не навпаки. Психологи,що займаються проблемами розвитку дитини, попереджають: прості, традиційнііграшки можуть бути кращим подарунком для дитини, ніж напхані електронікоюскладні прилади. «Традиційні іграшки, що здаються багатьом батькам застарілими,наприклад, кульки-дурисвіти, конструктор і крейда, яка коштує зовсім не дорогоі є у кожної дитини, зазвичай набагато корисно для розвитку, ніж сучасніелектронні винаходи, які трактуються виробниками як розвиваючі іграшки», –відзначила доктор психології Кеті Хирш-Пасек з Університету Темпла.[17]
Багато незалежних експертів згодні із спостереженнями доктора Хирш-пасік,результатами тривалої роботи, що є, в спеціально створеній при університетідитячій лабораторії. Як відзначає доктор Роберта Голінкофф, керівник проекту«Мова немовлят» при Університеті штату Делавер, електронні іграшки створюютьсядля дієвого впливу на розвиток мозку дитини і винні, в ідеалі, допомагатицентральній нервовій системі «запустити» декілька важливих механізмів. «Справжніосвітні іграшки – це не складні електронні пристрої, але абсолютно буденніречі, які десятиліттями створювали з маленьких дітей мислителів і геніїв», –резюмує доктор Голінкофф.[18]
1.2 Особливості іграшок у іграх дітейстаршої групи дитячого садку
Гра і іграшка — поняттянероздільні. Іграшка — це предмет, спеціально створений для дитячих ігор. Алеце не зменшена копія реального предмету, а умовне його зображення, граничноузагальнений художній образ. Виразна форма, рухливість, яскравість і умовністьзабарвлення — все це вабить дитину до іграшки, викликає бажання грати з нею. Іграшка — художній твір,завдання якого – дати виразний образ людини, тварини, якого-небудь предмету.Хороша іграшка реалістична, вона передає основні, типові риси дійсності.«Качка повинна бути дійсно качкою, — писав А. М. Горький. — Зовсім непотрібно, щоб вона бентежила сприйняття дитини схожістю з поросям або зайцем…І потрібно прагнути до цікавості. Потрібно, щоб іграшка викликала більш менштривале здивування дитини, бо здивування — почало розуміння і шлях допізнання». Реалізм іграшки поєднується з деякою умовністю (наприклад, кіньна колесах, вантажівка, яку треба возити за мотузочок), необхідною для того,щоб дитина могла активно діяти. Така умовність допомагає розкрити реальнийобраз. Іграшка повинна бути привабливою, красивою, але простій. У нійнедопустима химерність і хитромудрість. Привабливість іграшки досягаєтьсявитонченістю форми, яскравістю забарвлення. Естетичне оформлення їївизначається змістом, призначенням, матеріалом. Наприклад, до ялинкової іграшкипред'являються абсолютно інші вимоги, чим до образної: сенс першої — в її зовнішньомуефекті, блиску, казковості; сенс другої — в реальності, правдивості. Іграшкаповинна бути безпечна для дитини (не мати гострих кутів, деталей, які можутьзаподіяти шкоду), відповідати вимогам гігієни: вона повинна бути з такогоматеріалу, щоб її можна було мити, дезинфікувати. А. С. Макаренко ділив іграшкина три типу (вигляду): готові, напівготові і іграшка-матеріал. Готова іграшка —автомобіль, пароплав, лялька — хороша тим, що знайомить дитину з складнимиідеями і речами, викликає діяльність уяви. До другого типа іграшок А. С.Макаренко відносив розрізні картинки і кубики, конструктори, розбірні моделі.Ці іграшки ставлять перед дитиною завдання, для дозволу якої потрібна дисциплінамислення, логіка. Недолік цих іграшок в тому, що одні і ті ж завданнянабридають дітям своїм повторенням. Особливо цінною є іграшка-матеріал (глина,пісок, шматки дерева, картон, папір), яка дає простір для творчої фантазіїдитини. Практика підтверджує положення А. С. Макаренко про необхідністькомбінувати в грі все три типу іграшок. На основі дослідження Е. А. Флерінарозробила детальнішу класифікацію, яка прийнята в теорії і практиці дошкільноговиховання. Гідність цієї класифікації в тому, що вона відповідає видам дитячихігор і допомагає підбору іграшок для дітей різного віку. У переліку, що приводиться нижче,іграшки представлені по видах згідно класифікації, розробленою Е. А. Флеріной.[19]
Виділені іграшки моторні, сюжетні,технічні і будівельні матеріали, дидактичні, іграшки-забави, музичні ітеатральні іграшки.
Моторні іграшки призначені, головним чином, длярозвитку і вдосконалення основних рухів дітей, дрібної моторики (руху гронаруки, пальців), виховання культури рухів. На підбір ігор і іграшок, сприяючихрозвитку дрібної моторики, слід звернути особливу увагу, оскільки вони маютьвелике значення для підготовки руки дитини до листа, до праці.
Сюжетні, або образні,іграшки, сприяютьвихованню позитивних рис вдачі: ніжності, прихильності, дбайливості, бажаннядопомогти, а також пошани до дорослим і їх праці, уміння грати з однолітками іт.д.
Технічні іграшки в цікавій, доступній формі даютьдітям уявлення про техніку, допомагають виховати інтерес до неї і реалізуватицей інтерес в грі. У старших дошкільників технічні іграшки з механізмамивиховують допитливість, народжують прагнення дізнатися, як іграшка приводитьсяв рух, бажання самостійне спорудити що-небудь подібне. В цьому відношеннівелику цінність представляють збірно-розбірні іграшки, конструктори і наборинапівфабрикатів.
Ігри з будівельнимиматеріалами, в процесі яких дитина створює щось нове, найближче стоять дотрудової діяльності людини: вони вимагають елементарного планування, визначеннязавдання, підбору матеріалу, послідовності і узгодженості дій, організаціївзаємин і т.п. Крім того, діти освоюють знання про форму, величину, простороверозташування і т.д.
Дидактичні іграшки — збірно-розбірні та інші дужеважливі для вдосконалення сенсорних процесів і загального розвитку дітей.
Іграшки-забави, в основі яких лежить рух,несподіванка, несуть дитині радість, викликають веселий сміх, гарний настрій, ау дітей постарше будять допитливість, виховують відчуття гумору.
Музичні іграшки розвивають слухову увагу, музичнийслух, відчуття ритму.
Театральні іграшки готують дітей до театральноговидовища. У молодших групах ці іграшки демонструє вихователь при розповідіказок, потешек, а в старших ними користуються самі діти — в іграх-драматизаціяхі інших іграх, що театралізуються.
В старшої групи дитячогосадку дітей як і раніше цікавлять іграшки, з якими можна проводити наочні дії, атакож природні матеріали як ігрові предмети.
Лялька або м'якііграшки граютьособливу роль для дошкільника.Вони впливають на його емоційний іетичний розвиток. Дитині спочатку у всьому допомагає дорослий, у якого вінвчиться наділяти ляльку певними позитивними якостями. Пізніше дитина саманаповнює душевний мир іграшки на свій розсуд, і вона «поводиться» виключно так,як це потрібно в даний момент її господареві: вона розумна і слухняна, ласкаваі весела, норовиста і уперта, вона брехуха і непоправна нечепура. Дитинапереживає з своєю лялькою всі події власного і чужого життя у всіх емоційних іетичних проявах, доступних його розумінню. Лялька або м'яка іграшка виступаютьяк заступник ідеального друга, якого все розуміє і не пам'ятає зла. Томупотреба в такій, іграшці виникає у кожного дошкільника — не тільки у дівчаток,але і у хлопчиків. Лялька для дитини — не тільки дочка або синок. Лялька, як іведмедик, мавпочка, собачка і ін., — об'єкт для спілкування у всіх проявахдитини, партнер по спілкуванню в грі. У кожної дитини, що нормальнорозвивається, встановлюються особливі відносини з своєю лялькою або звірятком.За роки дитинства кожна дитина по-своєму прив'язується до своєї іграшки,переживаючи завдяки ній безліч різноманітних відчуттів. Дослідженнями буловстановлено, що фактура матеріалу, з якого зроблена лялька або звірятко, граєзначну роль. Діти вибірково відносяться до іграшок, що зображають одну і ту ж тварину,але з різною фактурою. М'які, пухнасті матеріали викликають позитивні емоції,стимулюють дитину на гру. Шорсткі, такі, що холодять матеріали не всяка дитинаготова прийняти. За допомогою правильної підібраної фактури іграшки у дитинилегше викликати до іграшкового звірятка позитивні емоції: доброзичливість,співчуття і со-радість.
Важливе значеннямає також співвідношення розмірів голови і тіла іграшки. Встановлено, що певнапропорція фігури викликає протекційне відношення. Укорочений овал обличчя лялькиабо мордочки звірятка, пухкі щоки, маленький ніс і великі очі — такі ознакизовнішності іграшки народжують у дитини прилив ніжних відчуттів.
Ляльки — копії людинимають різне призначення в грі. У традиційної, «прекрасної», ляльки великі очі,обрамлені довгими віями, короткий носик, маленький яскравий рот. Обов'язковорозкішне (білі, золоті, руді, чорні) волосся. Така лялька обов'язково одержуєім'я (по ненав'язливій підказці мами) від своєї господині — маленької дівчинки.«Прекрасна» лялька може бути принцесою, мамою, дочкою. «Прекрасною» лялькоюдіти захоплюються і небагато соромляться її. У «прекрасну» ляльку хлопчики, якправило, не грають.
У характерноїляльки (це лялька-хлопчик або лялька-дівчинка) виражені певні людські якості:наївність, дурість, пустощі і т.д. Ця лялька несе в собі характерологическуюзаданість, від якої нерідко залежить розігруваний з нею сюжет. Цих ляльоклюблять всі діти.
Ляльки — героїнародних і авторських казок несуть в собі заданість образу, стабільну етичнухарактеристику, не дивлячись на змінні сюжетні лінії в грі: Иванушка-дурник,Буратіно і Чебурашка завжди хороші, добрі, справедливі і чесні, а Карабас,Чаклунка, Баба Яга — погані, злі, несправедливі і брехливі. Дитина приписує позитивнійхарактерній ляльці безліч позитивних рис, а негативним героям — негативних.Такі ляльки як би вимагають від дитини певного способу взаємодії з ними.
Завдяки тому, що ляльки —герої казок несуть в собі эталонність етичної зовнішності, дитина зосереджує наних весь свій моральний досвід. Гра з такими ляльками стає своєрідною школоюсоціальних відносин. То ж можна сказати про лялькових звіряток. Улюбленаіграшка учить дитину доброті, здатності ототожнюватися (ідентифікуватися) як злялькою, так і з людьми.
М'ячі, круги,хула-хуп, скакалки, кеглі, лук і стріли також іграшки.
Щоб почати змагатися зоднолітками, дитина повинна освоїти ці предмети. Саме у дошкільному віці дітипочинають цілеспрямовано тренуватися, освоювати атрибути змагань. Паралельно зцими тренуваннями діти вчаться правилам тієї або іншої гри. У п'ять — шістьроків дитина вже знає, що таке змагання.
Стрибаючи через скакалкуабо кидаючи кеглі, він домагається на визнання в грі — змаганні. Від йогопрагнення до перемоги розвиваються такі особові якості, як стриманість,рефлексія (здатність усвідомити свої особливості, усвідомити, як ці особливостісприймаються іншими, і будувати свою поведінку з урахуванням можливих реакційінших), воля до перемоги.[20]
Одиночні ігри дітей найчастішевизначаються статтю дитини. Хлопчик стукає молотком,будує удома і гараж, водить машину і т.д. Дівчинка прибирає в ляльковомукуточку, лікує хворого ведмедика, умовляє дочку бути розумницею. При виборііграшок позначається статева приналежність дітей. Хлопчик скоріше віддастьперевагу пістолету, ножику, луку, легковій машинці, а дівчинка — ляльку, посуд,меблі і ін.
Вибір дитиною іграшокдобре діагностує, як йде статева ідентифікація. Якщо хлопчик вибирає ляльку імеблі, то потрібно подивитися, в чому ж справа. Якщо він наслідує улюбленійстаршій сестрі, то слід зацікавити його іграшками для хлопчиків. Так само слідпоступити і з дівчинкою, яка, люблячи старшого брата, освоїла лук і стріли інавчилася кидати камінчики трохи краще іншого хлопчиську. З якими іграшкамиграє дитина? Що він віддає перевазі? Відповіді на ці питання дадуть підставусудити про те, які ведучі діяльності освоює дитина, як йде статеваідентифікація.
Висновки до першого розділу.
В першому розділі був дан аналізпсихолого – педагогічної літератури в дослідженні теми, ми розглянули погляди педагогівXIX та XX століття про значення іграшок уіграх дітей і їх роль у вихованні, а також особливості іграшок у іграх дітейстаршої групи дитячого садку.
У п'ять-шість роківдитина продовжує грати. Хлопчик як і раніше любить свого ведмедика, граєсолдатиками і машинками. Дівчинка не розлучається з лялькою. Проте дітипрагнуть приховати від інших свої прихильності до іграшок — адже вони тепердорослі. Тут слід допомогти дитині продовжувати грати з улюбленими ведмедикамиі ляльками.
Гра поступово придбаєякісно інший зміст: поступово дитина перестане наділяти свою іграшку людськимиякостями, емоції його стануть спокійніші і іграшка займе своє місце в спогадахдитинства, а в сьогоденні дитина збереже до неї миле відчуття приязні і подяки.Подальший розвиток дитини розставить все по своїх місцях.
РОЗДІЛ II. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕДОСЛІДЖЕННЯ ПРОБЛЕМИ ВИКОРИСТАННЯ ІГРАШОК У ІГРАХ ДІТЕЙ
2.1 Методика ознайомлення дітей з новоюіграшкою у іграхдітей старшої групи дитячого садку
Поява в групі нової іграшки —завжди радісна подія. Методика ознайомлення дітей з нею визначається перш завсе тими завданнями, які хоче вирішити вихователь. Якщо він ставить завданняпривернути увагу дітей до того або іншого предмету, зображеного в іграшці, вінпоказує її і підкреслює властиві нею властивості, якості.
Пропонуючиіграшку, що зображає дорослого, дитину, звірятка, вихователь проявляє своєпозитивне відношення до неї, тим самим порушуючи таке ж відношення у дітей.Привнесенні сюжетно-моторних іграшок необхідно розкрити їх призначення, способидії з ними.
Появі веселої,забавної іграшки передує інтригуюче попередження. Очікування дітьми чогось новогопорушує їх інтерес, настроює на радісне сприйняття іграшки.Якщо іграшка крихкаі механізм її вимагає обережного звернення, потрібно про це попередити дітей,показати способи поводження з нею, щоб уникнути засмучення при її поломці;псуванню.
Будь-яку іграшкуне можна відокремлювати від гри, перетворювати на наочну допомогу. Дітиосвоюють іграшку в грі, в ігрових діях, приймають це в свій світ.
Процесобігравання іграшки, засвоєння дітьми способів поводження з нею неоднаковий повідношенню до різних Іграшок. Одні швидко входять в самостійні ігри дітей, іншівимагають повільнішого впровадження, неодноразового обігравання.
Наприклад, приознайомленні з лялькою, в образі якої відбита приваблива, але малознайомалюдина, діти проникаються відчуттям симпатії — до неї, але як грати — незнають. Ігри зводяться до того, що вони проводять лише типові ігрові дії: годуютьляльку, укладають спати, одягають і т.д.
Щоб розширитипредставлення дітей, вихователь неодноразово показує різноманітні іграшки —«супутники» ляльки: її одяг, предмети побуту, праці. Знайомлячи дошкільників зновою іграшкою, вихователь вже використовує елементи гри: від імені лялькирозповідає, звідки вона приїхала, як і де жила, які знає казки, пісні, ігри іт.д.
Викликавшиінтерес до іграшки, повідомивши про неї все необхідне, на що слід звернутиувагу дітей, вихователь організовує гру з новою іграшкою.Перш ніж зробити певнівисновки про полягання ігрової діяльності в групах і планувати методичну роботупо даному розділу, треба рекомендувати вихователеві проаналізувати керівництво іграмидітей впродовж певного відрізка часу таким чином:
1.Прослідкувати,чи правильно вихователь розуміє свою роль в керівництві ігровою діяльністю.
2.Наскільки повновикористовує гру в цілях всестороннього розвитку дітей.
3.Як враховуєтьсявихователем рівень розвитку ігрової діяльності.
4.Чи повнорозкриті в змісті гри ті або інші події або явища, який характер ролевих ітовариських відносин між дітьми.
5. Проаналізуватироботу вихователя (на підставі плану учбово-виховної роботи) по збагаченнюдітей знаннями про те явище, яке вони відображають в грі.
6. Як частообговорюється з хлоп'ятами минула гра, а у зв'язку з цим чи формується у нихоцінне відношення не тільки до виконання ролей, але і до всієї гри в цілому. Дляспостереження сюжетно-ролевих ігор дітей можно рекомендувати зразкову схему (Додаток1).
Так, наприклад, вдидактичній грі на перше місце висувається пізнавальне завдання. Воназавуальована і виступає перед дітьми не відкрито. Починаючи гру, виховательговорить: «Гратимемо». У цих іграх розвиваються сенсорні і розумові здібності.
Рухомі ігринаправлені на розвиток дитячого організму, зміцнення здоров'я. Умузично-дидактичних іграх розвивається уміння розрізняти звуки, ритм, грати намузичних інструментах і т.д.
Проте всіх їхоб'єднує те, що вони даються дітям з готовим змістом і правилами, і всі вони,окрім специфічно пізнавальної функції, сприяють всесторонньому розвитку дітей.
У зв'язку з цимзавданням вихователя є надання допомоги у визначенні належного місця впедагогічному процесі для всіх видів ігор, передбачених «Програмою виховання інавчання в дитячому саду».
Основним стимуломпізнавальної діяльності, мотивом виконання дидактичного завдання стає тутприродне для дошкільника прагнення грати, бажання виграти, досягнувши ігровоїмети. Саме це примушує дітей краще сприймати що оточує, уважніше вдивлятися,вслухуватися, швидше орієнтуватися на потрібну властивість, підбирати ігрупувати предмети.
У самостійнихдидактичних рухомих і музично-дидактичних іграх діти, розвиваючись розумово іфізично, одночасно вправляються в навиках спільної діяльності, у встановленнісуспільних взаємин. Як і в будь-якій грі, вони домовляються, коли, де і в щогратимуть, об'єднуються для гри, здійснюють потрібні дії, вступають один зодним в ігрові і реальні відносини відповідно до змісту і правил, а також збажаннями учасників гри.
Важливо, щорегламентована цих ігор, їх освітнього і виховного змісту і правил поєднуєтьсятут з віковими і індивідуальними інтересами дошкільників, з проявомсамостійності дітей в процесі організації і проведення спільної ігровоїдіяльності. Це і робить дидактичні рухомі і музично-дидактичні ігри не тількизасобом навчання, але і дієвою формою суспільного життя самих дітей, вихованняїх поведінки і суспільних взаємин і дитячому колективі.
Останніми рокамиобгрунтовано і успішно застосовується в практиці роботи багатьох дитячих садівперспективне, або тематичне планування гри. Воно включає наступні розділи:ознайомлення з тим, що оточує і розвиток мови, читання художньої літератури,художню діяльність, виготовлення іграшок-атрибутів. Вихователеві слідпам'ятати, що плануванню підлягає педагогічна діяльність вихователя покерівництву грою, а не ігрова діяльність дітей, тобто план передбачає роботу,направлену па розвиток змісту ігор і збагачення тематики.
У планінамічається внесення іграшок, необхідних для розгортання гри на ту або іншутему.
Обов'язковоплануються рішення задач виховного характеру і індивідуальна робота з дітьми. Уплані повинні знайти віддзеркалення і основні прийоми керівництва іграми дітей:безпосереднє включення вихователя в гру, пропозицію теми гри, раду, допомогадітям у виготовленні атрибутів для гри і т.д.
При навчаннідітей ігровим діям велику увагу слід приділяти обіграванню іграшок. Приводитьсязразковий конспект такого заняття для хлоп'ят старшої групи (обіграваєтьсяпральна машина).
Програмнийзміст:закріплення знань дітей про призначення пральної машини — полегшує працю людей;про будову — корпус пральної машини, центрифуга (бак для білизни), шланг длявідведення води, мотор; виховання пошани до праці дорослих; розширення знаньдітей про можливості сумісного користування предметом в іграх; учити плануватиспільну діяльність з іграшкою.
Активізаціясловника:«пральня», «білизна», «центрифуга», «мотор», «корпус», «механік».
Матеріал: іграшка пральна машина,ванна, воронка, білизна, вода, пральний порошок, праски, годинник, вивіскапральні (картинка із зображенням пральної машини), стільці для клієнтів, жетонина чергу (картинки з цифрами) і т.д.
Методичніприйоми:питання, загадка, показ принципів роботи, ігрові дії дітей.
Попередняробота:екскурсія в пральню, розгляд електропраски, бесіда про домашню техніку.
Хід заняття: діти сидять навколо зрушенихстолів. Пропоную загадку: розумна, біла, велика, без рук, а білизна стираєчисто. Що це? Ставлю питання: як називається приміщення, де перутьбілизну? Як називається людина, яка пере білизну? Вношу іграшку пральну машину.Пропоную уважно подивитися і назвати іграшку. Питаю, як здогадалися діти, що цепральна машина.
Розглядаємоіграшку.Звертаю увагу на форму корпусу. Що знаходиться в центрі пральної машини?Відкриваю і показую центрифугу. Звертаю увагу на форму бака і питаю, як же бакпере білизну, адже рук він не має. (Бак обертається в різні боки, білизнаперевертається і переться.) За допомогою чого обертається бак? (За допомогоюелектромотора.) Знімаю задню стінку і показую електромотор. На електромоторнасаджені маленькі зубчаті коліщатка (шестерні), вони з'єднуються з великимколесом, до якого кріпиться центрифуга.
Що потрібнозробити для того, щоб мотор запрацював? (Включити пральну машину.) Повертаюіграшку до дітей передньою частиною і звертаю увагу на дві кришки, якізнаходяться зверху. Під великою кришкою кубло для батареї. Струм від неї попроводах йде до мотора. У іншому кублі лежать ключі для
запалення.Демонструю техніку включення пральної машини. На виступі задньої стінки єчотири отвори. Якщо в одне з них вставити ключ, зажевріє лампочка. Для того,щоб вимкнути пральну машину, потрібно ключ небагато підвести. Повертаю іграшкузворотною стороною, щоб діти побачили роботу мотора, після чого закриваю йогостінкою. До стінки кріпиться шланг. Питаю у дітей, навіщо він потрібний. (Длявідведення води.)
А куди милитимемо воду? Разом з дітьми згадуємо предмет, через який наливають воду.Загадую загадку: призначена для води, а вода з неї виливається (воронка). Післяцього пропоную попрати білизну і подивитися, як машина стирає.
Ставлю наступніпитання: що потрібне для прання білизни? (Вода, пральний порошок, двіванни, прищіпки, мотузок, воронка, годинник.) Якщо дітям важко назватигодинник, то загадаю їм загадку: з каютки в каютку пробігають малятка, вважаютьхвилинки. Уточнюю, навіщо потрібний годинник. Що зробите раніше: наллєте водуабо закладете в бак білизну? Чому? Скільки води потрібно налити в бак? Чому?(Звертаю увагу на мітку.) Куди і як наливатимемо воду? Діти вставляють воронку,наливають воду, включають пральну машину, дивляться, як вона стирає. Пропонуюподумати, скільки часу повинна стиратися білизна. Звертаю увагу дітей, що часпрання закладеної в бак білизни закінчується і треба вимкнути машину. Питаю, яквимкнути. (Підвести ключ.) Що робимо далі? (Відводимо шланг і виливаємо воду уванну. Потім відкриваємо бак, дістаємо білизну, полощемо, віджимаємо і вішаємосушити.)
Пропонуюподумати, яку гру можна організувати з пральною машиною. Вислуховую відповіді іпідвожу до гри «Пральня». Обговорюємо разом наступні питання: у якому місціорганізовуємо пральню? Що потрібно зробити, щоб всі охочі могли попратибілизну, дотримували чергу і не товпилися біля дверей пральні? (Купити талон,де буде вказано час.) Що треба зробити, якщо клієнт забуде про час відвідинипральні? (Подзвонити по телефону і ввічливо нагадати йому.) Хто стежитиме засправністю роботи машини? Як називається працівник, який стежить за їїсправністю? Скільки чоловік повинне бути? (Ціла бригада.) У скільки їм требаприходити на роботу? Хто піклуватиметься про зручність клієнтів, стежитиме запорядком? Хто продаватиме талони, нагадуватиме час забудькуватим клієнтам? Чи цікаво,легко і чи весело одному працювати? Вислуховую відповіді і узагальнюю: одномунудно, а удвох, утрьох веселіше прати білизну: є кому допомогти, кого запитати,з ким порадитися, крім того, економитиметься і електроенергія. Тому потрібнодітям домовитися наперед, хто з ким працюватиме. Дівчатка приходять зхлопчиками, один одному допомагають.
Правилаповедінки в грі: дотримувати тишу, розмовляти спокійно і ввічливо; своєю чергою можнапоступатися; стирати, білизна не більше десяти хвилин. Забезпечення ігровогопроцесу необхідним устаткуванням, організація ігрового середовища єнайважливішою умовою розвитку сюжетно ролевих ігор і самостійної діяльностідітей.
У зв'язку з цим виховательзобов'язаний добре знати класифікацію іграшок і ігрового устаткування,призначення кожного виду, методику показу і обігравання кожної іграшки,керуватися віком дітей.
2.2 Методичні рекомендації по організаціїсистеми формування у дітей елементів національної культури за допомогоюукраїнської народної іграшки
Українськанародна іграшка — цілісний культурний феномен. Через неї передається ізберігається соціально-культурний досвід, зокрема виховний та художній,здійснюється зв'язок поколінь. „Гра з народною іграшкою є також важливимзасобом національного виховання”.[21]
Спираючись нанадбання вітчизняних та зарубіжних педагогів та сучасну концепцію дошкільного виховання,ми розробили систему формування у дітей дітей старшої групи дитячого садку елементівнаціональної культури за допомогою української народної іграшки. Програмнийматеріал згрупували за тематичними блоками: «Українська народна іграшка яккультурно-історична пам'ятка»; «Національна своєрідність українськоїіграшки», «Спадкоємці народних традицій». Кожний тематичний блокскладається з програмного матеріалу й може опрацьовуватися у міру засвоєннядітьми певних знань та практичних умінь. Основною формою навчально-виховної роботиможуть бути заняття, на яких вихователі широко застосовуватимуть ігрові моментита прийоми зацікавлення, оскільки у дитини-дошкільняти емоції є пусковиммеханізмом довільної уваги та довільного запам'ятовування. Необхідні уявлення можутьформуватися у дітей за допомогою бесід та розповідей. Можливі такожпізнавально-технічні хвилинки, «мандрівки» до художнього салону, музеюнародного побуту, виготовлення й оздоблення виробів за мотивами народноїіграшки, підготовка та проведення свят, розваг, виставок, конкурсів на кращуіграшку, організація самостійної художної діяльності.
Дитячу творчістьпри потребі можно об'єднувати із заняттями з розвитку мовлення, ознайомлення злітературними та музичними творами, довкіллям, з театральною діяльністю. Такийміжпредметний зв’язок допомагає комплекснорозв'язувати завдання формування у дошкільнят елементів національної культури. Знанняпро культурну цінність і прадавні витоки народної іграшки повинні подаватися утакий спосіб, щоб навчання йшло в руслі ознайомлення з довкіллям і булопов'язане із сучасним життям. Розкриваючи дітям символічний зміст ляльки, требазвернути увагу на те, що досить часто її можна побачити на весіллі. Пояснити,що цей звичай дуже давній: „колись люди вважали, що іграшка-лялька принеседобробут молодій родині, сприятиме народженню дітей”.[22]
Згодом можно розповістималим про символіку образів півня, курки, баранця, коника тощо. У бесідах проукраїнську народну іграшку пригадаємо, як вона описується у народних піснях,казках, загадках та прислів'ях. Ознайомлення старших дошкільнят зі звичаями тавіруваннями українців, пов'язаними з іграшкою, із символічним змістом їїтрадиційних образів сприяє формуванню відповідного ставлення до неї як докультурного явища, що має давнє походження. Пояснення та розкриттярізноманітних функцій народних іграшок допомогає дітям зрозуміти необхідністьзбереження їх для наступних поколінь, сприяє формуванню зацікавлення процесамивиготовлення і засобами надання художньої виразності образам. Розроблена намисистема спирається на загальнодидактичні принципи: природовідповідності йгуманності, послідовності і наступності, емоційності й активності самої дитиниу виховному процесі, систематичності і зв'язку набутих знань та вмінь з живоюпрактикою. Ось так, будується освітньо-виховна робота за тематичними блоками, упроцесі якої формується у дошкільнят елементи національної культури засобамивпливу української народної іграшки.
І. Українськанародна іграшка як культурно-історична пам'ятка.
Основні тєми: 1. Вірування та звичаїукраїнців, пов'язані з народною іграшкою. 2. Символіка давніх образів. 3.Значення іграшки в житті людей.
Підтєми. Фігурки-обереги. Символічнийзміст традиційних іграшкових образів (ляльки, півника, коника, курки, баранцята ін.). Археологічні знахідки прадавніх іграшок. Іграшка як предмет гри, яквитвір народного мистецтва, сувенір, історична пам'ятка. Об’єднюючи їхрозгляданням виробів народних майстрів, ілюстрацій, художніх альбомів здекоративно — вжиткового мистецтва. У грі та художньо-образотворчій діяльностізакріплюваємо і поповнюваємо засвоєне на заняттях збагачення знань проукраїнську народну іграшку.
Робота вігровому напрямку. Бесіда про побут, культуру та звичаї наших пращурів. Бесіда просимволіку іграшкових образів. Розглядання ілюстрацій прадавніх іграшок.Малювання археологічних знахідок. Розучування віршів, загадок, пісень,пов'язаних з традиційними іграшковими образами.
Малювання зарозповіддю вихователя. Закріплення вживання у мовленні типових образних виразів тазворотів («Якщо кінь біжить, то земля тремтить»). Оздобленняплощинних силуетів прадавніми символами (колами, крапками, дугами, хрестами,хвилями). Віднаходження традиційних іграшкових образів в інших видах народноїтворчості (у вишивці, тканні, у фольклорі тощо).
Ігри тарозваги.«Продовжи розповідь», «Відгадай за описом» (дидактичніігри). «У музеї», «Археологи на розкопках» (сюжетно-рольовіігри). «Конкурс знавців традиційних іграшкових образів» (розвага).
II.Національна своєрідність української народної іграшки.
Робота назаняттях та у повсякденні.
Основні тєми: 1. Види народних іграшок заматеріалом виготовлення. 2. Пластичні особливості керамічних іграшок. 3. Декоративнеоздоблення керамічної, дерев'яної, сирної іграшок.
Підтєми. Відвідання виставки народнихіграшок. Матеріали, з яких виготовляють українські народні іграшки. Способи тапослідовність створення керамічної, дерев'яної, сирної іграшок. Залежність міжвиготовленням іграшки з певного матеріалу та природними умовами народногопромислу. Особливості форми та пропорцій опішнянської (Полтавщина), косівської(Івано — Франківщина), яворівської (Львівщина) іграшок. Оздобленя українськоїіграшки. Художні традиції і творчі знахідки народних майстрів.
Робота вігровому напрямку. Перегляд альбомів, слайдів, ілюстрацій, які демонструють українськународну іграшку різних промислів. Оформлення куточка народної іграшки. Вивченняприслів'їв та приказок, що стосуються праці людини («Пташка красива пір’ям, а людина — вмінням»,«Гарна робота два століття живе»).
Ліпленнятрадиційних іграшкових образів. Малювання основних елементів розпису опішнянської,косівської, яворівської, петриківської іграшок. Виготовлення таблиць основнихелементів розпису української народної іграшки. Оздоблення площинних силуетівза мотивами іграшок певного промислу. Читання художніх творів (О. Коваленко«Глиняні свищики», народні байки «Кінь і собака»,«Воли і цап», Кінь і осел", «Лев і мишеня», «Леві комарі», «Кінська сила», «Навчасний жаль»). Розписвиготовлених іграшок. Ліплення з натури («Вершник»). Відгадуваннязагадок про іграшки («Хто двічі родився, у школі не вчився, а годинизнає?», «Яким гребінцем не можна розчесатися?»).
Виготовленняіграшок у дарунок дітям молодшої групи. Оформлення альбому «Народнііграшки». Порівняння української народної іграшки з іграшками іншихнародів. Виготовлення карток для настільно — друкованих ігор типу «Визначза розписом» та ін.
Ігри тарозваги.«Відгадай за описом», «Впізнай за розписом», «Відгадайза формою», «Художній салон», «Магазин іграшок»,«У музеї, „На виставці“, „До якої іграшки розпис“,»Знайди потрібні іграшки", «Яка назва краща», «Складивізерунок», «Склади казку» (дидактичні ігри). «Закликаємовесну» (драматизована гра). «Ходить гарбуз по городу»,«Нещасний горщик», «Хто швидше знайде потрібну іграшу»(рухлива гра). «Казкова пошта» (розвага). Народні промисли та ремеслаУкраїни" (свято).
III.Спадкоємці народних традицій.
Робота назаняттях та у повсякденні. Основні теми: 1.У гончарній майстерні. 2. Створимоказку. 3. Веселий ярмарок.
Підтєми. Виготовлення виробів замотивами української народної іграшки: «Сварлива Солоха» (ліплення,опішнянська іграшка); «Казковий олень» (малювання, косівська іграшка);«Диво-кінь» (аплікація, яворівська іграшка); «Фантастичнаістота» (тематична робота); «Як квочка курчат захищала» (сюжетнеліплення). Складання творчих розповідей про виготовлених персонажів.
Робота вігровому напрямку. Виготовлення подарунків, сувенірів за мотивами української народноїіграшки. Виготовлення разом з батьками іграшок для куточка народної іграшки.Ліплення за мотивами народної казки («Гуси-лебеді»). Виготовленняіграшки з природного матеріалу (із соломи, овочів, гілочок). (Додаток 2.) Проведенняконкурсу на кращу іграшку. Складання творчих розповідей про іграшку.
Ігри тарозваги.«У музеї», «Археологи», «На виставці», «Умагазині художніх виробів» (сюжетно-рольові ігри). Інсценізація казок звикористанням народної іграшки (М. Коцюбинський «Про двох цапків»,«Дві кізочки»). Конкурс знавців української народної іграшки«Що? Де? Коли?» (розвага); «Сорочинський ярмарок» (свято).
Висновки додругого розділу.
В другомурозділі ми розглянули методику ознайомлення дітей з новою іграшкою у іграх дітей старшої групи дитячогосадку. Для того,щоб названі ігри виконували функції розвитку дітей і використовувалися ними всамостійній діяльності, важливо при їх організації враховувати наступні педагогічнівимоги: підбір ігор відповідно до віку дітей і рівня їх розвитку; поступовеускладнення ігор відповідно до зміни рівня знань; роз'яснення дітям правил гри;забезпечення активності і зацікавленості всіх хлоп'ят; систематичний контроль ідопомога дітям в процесі гри залежно від етапу її освоєння; широке використаннявзаимообучения хлоп'ят в іграх; провідна роль вихователя.
При аналізіприйомів керівництва іграми слід чітко уявляти собі місце різних видів ігор впедагогічному процесі дитячого саду, зокрема в процесі організованого навчання,а також у вихованні поведінки дітей і формуванні суспільних взаємин в дитячомуколективі. Також ми розробили методичні рекомендації по організації системиформування у дітей елементів національної культури за допомогою українськоїнародної іграшки.
ЗАКЛЮЧЕННЯ
Гра і іграшка, надумку учених, — найважливіші складові будь-якої культури. Яка культура, такі ііграшки. Іграшка — культурне знаряддя, за допомогою якого в особливій«згорнутій формі» передається стан сучасної культури (цивілізації), напрямруху: до життя або смерті, процвітання або деградації, взаєморозуміння абовідчуження. „За допомогою іграшки дитині передаються сама суть людськихвідносин”.[23]
Гра і іграшка — специфічний засіб масової інформації, оскільки в них зафіксовані основнітенденції дії на свідомість і поведінку людини, способи і засоби йоговиховання. ЗМІ побудовані на принципах гри (чим не іграшки сучасні газети знезліченними кросвордами? А скільки ігор на телебаченні!), а ігри — на принципахЗМІ.
Іграшка — той женосій інформації для дитини, що газета або Інтернет для дорослого. Іграшка — духовний спосіб ідеального життя, ідеального миру, це архетип уявлень про добро- справжньому або уявному. Справжня іграшка затверджує добро і зумовлюєрозрізнення добра і зла.
Іграшка завждивиконувала окрім інших і психотерапевтичну функцію — допомагала дитиніопанувати власними бажаннями, страхами. Страх темноти, наприклад, можнаперемогти за допомогою дерев'яного меча — знаряддя його подолання. Іноді дитинасама знаходить «іграшки», що відповідають певним, часто неусвідомленим йогопотребам. Який-небудь корч, камінчик, черепашка, цвях, ганчірочка, пташине пероі ін. наділяються особливими властивостями, переживаннями і сенсами. Іграшка нетільки супровід гри, але і засіб навчання, розваги і навіть лікування. Відтворюючиреальні і уявні предмети, образи, іграшка служить цілям розумового, етичного,естетичного і фізичного виховання.
Іграшка допомагаєдитині пізнавати навколишній світ, привчає його до цілеспрямованої, осмисленоїдіяльності, сприяє розвитку мислення, пам'яті, мови, емоцій. Іграшка широковикористовується в учбово-виховній роботі з дітьми, зокрема для розвиткудитячої, технічної і художньої творчості.
Серійневиробництво і продаж іграшок припускає, що одна іграшка може бути заміненатакій же або покращуваною, як запропонували поступити виробники ляльки Барбі врекламі своєї продукції. Дитина, що грає з такою лялькою, поставлена в ситуаціюдорослого вибору яку модель віддати перевазі, абсолютно так само, якавтоаматор, що вибирає нову машину. Серійна іграшка прагне стати симулякром. Метою дитини вже виявляється невиявлення ігрових можливостей ляльки, а доказ її престижності. Проблема вруйнуванні індивідуально значущих відносин з улюбленою і єдиною іграшкою, томущо її можна замінити «абсолютно такий же», і, як наслідок збіднення емоційногодосвіду дитини, яка, ставши дорослим, теж матиме в своєму розпорядженні небагатуемоційну палітру. Пошукові ігри не те щоб явно пригнічуються, але в усякомуразі не заохочуються в світі сучасних, серійно вироблюваних іграшок. Затезакладена вже в дитячу психіку штучна потреба в конкуренції володіння допомагаєіснуванню дорослої людської особини як маленький гвинтик машинного миру.
Типи, характер,зміст і оформлення іграшки визначаються конкретними виховними завданнямистосовно віку дітей з урахуванням їх розвитку і інтересів. Як витворидекоративно-прикладного мистецтва іграшки, особливо національно-традиційні,використовуються як декоративні елементи в сучасному інтер'єрі. Зміст і формиіграшки знаходяться в безпосередньому зв'язку з соціальним ладом суспільства, зрівнем його культури. Іграшки дозволяють так само природніше організуватиспілкування дитини з батьками, що є в сучасному світі вельми актуальною проблемою.
Розробленіматеріали курсової роботи можуть бути використані в процесі підготовки майбутніхвихователів дошкільних закладів.
ЛІТЕРАТУРА.
1. Golinkoff, R. M., & Hirsh-Pasek, K. (2006).Baby wordsmith: From associationist to social sophisticate. Current Directionsin Psychological Science, 15, 30-33.
2. Hirsh-Pasek, K. & Golinkoff, R. (Eds.) (2006)Action meets word: How children learn verbs. New York: Oxford University Press.
3. Агафонова М.С. Роль игрушки в развитии символическойфункции у детей дошкольного возраста //Материалы V городскойнаучно-практической конференции молодых ученых и студентов учреждений высшего исреднего образования городского подчинения. — М.: „МГППУ”, 2006. — 320с.
4. Батухтіна О. Українська народна іграшка: діти інаціональна культура //Дошкільне виховання.- 1997.- №11.- с.28.
5. Бенуа А. Мои воспоминания. В пяти книгах. Книги 1-3.- М.:«Наука», 1980.
6. Бодрийяр Ж. Система вещей.- М.: «Знание», 1995.
7. Винникот Д. «Игра и реальность» .-М.: «ИОИ»,2002.
8. Гавриш Н., Щеглова О. Іграшка. Друг дитинства //Дошкільневиховання.- 2004.- №6.- с.5.
9. Гусева А.Ю. К вопросу о роли игрушки в социуме //ФилософияXX века: школы и концепции: Научная конференция к 60-летию философскогофакультета СПбГУ, 21 ноября 2000 г.
10. Игры и игрушки для дошкольников. Справочник длядошкольных образовательных учреждений.- М.: »Издательство ГНОМ и Д», 2003.
11. Макаренко А.С. Сочинения в семи томах. Т.6. — М.:„Издательство Академии педагогических наук РСФСР”, 1950.
12. Мандельштам Н.Я., «Вторая Книга».- М.:«Московский рабочий», 1993.
13. Материалы работы секции молодых учёных «Философия ижизнь».- СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2001.
14. Смирнова Е.О. Дошкольник в современном мире.- М.:„Дрофа”, 2006.
15. Смирнова Е. О. Игры и игрушки для детей раннего возраста.-М.: „МГППУ”, 2004.
16. Смирнова Е.О. Как выбирать игрушки // Мама и малыш.- 2005.-№3.-с.8.
17. Смирнова Е. О. Телепузик, как герой нашего времени //«Дошкольное образование».- 2001.- №23.- с.19
18. Тоффлер А. Футурошок.- СПб.: „Лань”, 1997.
19. Фенько А. Для чего детям игрушки //Коммерсантъ-Деньги.- 2001,.-№43 (347).- С. 58.
20. Флерина Е.А. Игра и игрушка / Е.А. Флерина. — М.:„Просвещение”, 1973.
21. Ходасевич В.Ф. «Рай»// Ходасевич В. Ф. Стихотворения. -Л.:„Сов. писатель”, 1989.
22. Цветаева М.И. Наталья Гончарова //М.И. Цветаева. Мой Пушкин.- М.: «Сов. писатель» 1981.
23. Чернаков А. Баллада о солдатике // Вещь-Эксперт,2000, №11, С. 2-5.
24. Эпштейн М.Н. «Природа, мир, тайник Вселенной…».- М.:„Знание”, 1990.
Додаток
/>
/>
/>
/>
/>
/>