КУРСОВА РОБОТА
«Дослідження,обґрунтування та експериментальна перевірка ефективності методики формуванняестетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку»
Вступ
Насучасному етапі розвитку Української держави та вдосконалення системи освіти тавиховання в загальноосвітніх шкільних закладах естетичне виховання школярів єдосить актуальним питанням. Зокрема, в Державній національній програмі «Освіта»(Україна ХХІ ст.) [2] визначені такі основні шляхи реформування змістузагальноосвітньої підготовки, як: «забезпечення естетичного розвиткуособистості, оволодіння цінностями й знаннями в галузях мистецтв, формуванняхудожньо-естетичної культури, прилучення до літератури, музики, образотворчогомистецтва, до надбань народної творчості, до здобутків української і світовоїкультур». А одним із пріоритетних напрямів реформування виховання визнано«забезпечення високої художньо-естетичної освіченості і вихованостіособистості» [2].
ВНаціональній програмі патріотичного виховання громадян, формування здоровогоспособу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства[12] визначені основні завдання щодо здійснення естетичного виховання, а саме:
– розробкаконцепції художньо-естетичного виховання дітей і молоді в навчальних закладах;
– розробкакомплексної Програми формування художньо-естетичної культури населення;
– підготовкаметодичних рекомендацій з художньо-естетичного виховання у навчальних закладах.
УДержавному стандарті загальної середньої освіти в Україні (Освітня галузь«Художня культура») [3] зазначено необхідність формування в учнів естетичнихідеалів і художньо-культурних цінностей, естетизації всіх ланок навчально-виховногопроцесу, забезпечення формування естетичного фактора світогляду, а головноюметою визначено розвиток естетичної та загальної культури учнів.
Актуальністьдослідження даної проблеми полягає у тому, що у всіх вищезазначених державнихдокументах підкреслюється необхідність реформування системи естетичноговиховання в загальноосвітніх шкільних навчальних та позашкільних закладах таздійснення рішучих відповідних кроків щодо відродження національної культури,творчого розвитку особистості, збереження надбань національної та світовоїкультур, а також забезпечення високої художньо-естетичної освіченості таестетичної вихованості особистості.
Виходячиз актуальності проблеми, темою курсової роботи є «Естетичне вихованняшколярів середнього шкільного віку».
Метою курсової роботиє виявлення, дослідження, обґрунтування та експериментальна перевіркаефективності методики формування естетичних оцінок та естетичної вихованостіучнів середнього шкільного віку.
Завданнями дослідження є:
1.Визначити рівень естетичної вихованості учнів середнього шкільного віку.
2.Виявити та проаналізувати основні фактори, що впливають на рівень естетичноївихованості школярів.
3.Визначити основні методи і форми впровадження різних методик естетичноговиховання учнів середнього шкільного віку.
4.Аналіз існуючої методики формування естетичних оцінок та естетичної вихованостіучнів середнього шкільного віку.
Об’єктдослідження – учні середнього шкільного віку.
Предметдослідження – процес естетичного виховання учнів середнього шкільного віку.
Підчас проведення дослідження було використано наступні методи:
– вивченнята аналіз літературних джерел та документів, які характеризують історію ісучасний стан досліджуваної проблеми;
– вивченняй узагальнення педагогічного досвіду (ознайомлення з існуючими розробкамиконцепцій та методик естетичного виховання);
– анкетування(письмове опитування учнів середнього шкільного віку з метою визначення їхньогорівня естетичної вихованості);
Щостосується існуючих методик естетичного виховання, то тут існує багатоневирішених проблем. Дуже часто методики представлені висвітленням деякихпитань у теоретичних працях, а найчастіше – окремими методичними рекомендаціямистосовно естетичного виховання учнів певного віку тими чи іншими видамимистецтва або ж рекомендаціями щодо вирішення окремих завдань (наприклад,методика формування в учнів естетичних оцінок музичних творів, розвитку творчихздібностей на уроках літератури і т.п.). Це, звичайно, не дає цілісногоуявлення про всю систему методів і форм естетично-виховної роботи.
Детальневивчення питання та аналіз наукових джерел дозволяють зробити висновок, що нажаль, ця тема не достатньо висвітлена в існуючих дослідженнях, що і обумовиловибір теми курсової роботи.
1.Естетичне виховання школярів середнього шкільного віку
1.1Зміст поняття «естетичне виховання»
Естетичневиховання – це формування естетичних знань, смаків, ідеалів, розвитокздібностей до естетичного сприйняття явищ дійсності, творів мистецтва, потребувносити прекрасне в оточуючий світ, зберігати прекрасне; одна з важливих іскладних сторін системи всебічного і гармонійного розвитку особистості. Вонозалучає людину до світу прекрасного, допомагає повніше відчувати, розумітипрекрасне в оточуючому світі, цінувати твори мистецтва, формує негативнеставлення до бридкого; сукупність дій вихователя і вихованців у ході їхдіяльності, які забезпечують формування естетичної культури особистості [1].
Теоріяестетичного виховання – розділ педагогічної науки про зміст, засоби,шляхи і методи формування естетичного ставлення до дійсності.
Сутьестетичного виховання полягає у формуванні творчо активної особистості,здатної сприймати, відчувати, оцінювати прекрасне, трагічне, комічне, бридке вжитті та мистецтві, жити і творити за законами краси. З поняттям естетичневихованняпов'язані: естетичний розвиток, художнє виховання, художняосвіта. Естетичний розвиток – організований процес становлення в дитиниприродних сил, які забезпечують активність естетичного сприйняття, відчуттяемоційного переживання. Художнє виховання служить універсальномурозвиткові всіх потенційних творчих можливостей людини.Художня освіта –процес засвоєння школярами мистецтвознавчих знань, формування в них відношеннядо мистецтва, художньої творчості [1].
Завданняестетичного виховання:
– розвитокестетичного сприйняття, здатності сприймати прекрасне в природі, мистецтві,оточуючому житті.
– вихованняестетичного смаку, здатності оцінювати і розуміти прекрасне, відмежовуватисправді прекрасне від неестетичного.
– вихованняестетичної активності – активної діяльності з охорони та захисту всьогопрекрасного.
– розвитоктворчих художніх здібностей дітей в різних галузях мистецтв.
Системнийпідхід до естетичного виховання школярів передбачає послідовне здійснення всіхйого завдань всіма доступними засобами. Тут повинні бути враховані таскоординовані впливи школи, сім’ї, засобів масових комунікацій, позашкільнихнавчальних закладів. Провідну роль у цій роботі відіграє школа, в рамках якоїсклалася своя підсистема естетичного виховання: урок, позакласне заняття,праця, естетика повсякденного життя.
Естетичневиховання на уроках здійснюється у системі вивчення навчальнихдисциплін в школі. На уроках учні знайомляться з прекрасним в оточуючійприроді, людських стосунках, у мистецтві. Уже в початкових класах дітейнавчають правильній і виразній літературній мові, вмінню цінувати і розумітипрекрасне у природі, праці, стосунках. Особливе місце серед навчальнихпредметів займає література. Естетичне виховання на уроках літератури сприяє розвитковітворчих здібностей учнів: у них виникає потреба писати вірші, розповіді,критичні нариси і т. ін.Уроки історії також мають велику силуестетичного впливу. Події та явища мають пізнавальну та виховну цінність.Особливе значення в естетичному вихованні мають ті розділи курсу історії, девисвітлено розвиток вітчизняної та зарубіжної культури та мистецтва: живопису,літератури, музики, театру, архітектури. Природничі науки (біологія, географія)мають важливе значення для виховання почуттів прекрасного (у природі, урослинному та тваринному світі).Нарешті, особистість вчителя, йогозагальна культура, мовлення, естетика манер, одягу, зачіски можуть стати науроці зразком естетичної поведінки школярів [1].
Естетичневиховання в системі позакласної роботи в кожній школіпредставлено у двох напрямках:
– естетичнапросвіта і розвиток інтересів учнів у галузі естетики;
– розвитокдитячої художньої самодіяльності.
Найбільшпоширеною формою естетичної просвіти є гуртки: літературні, виразного читання,образотворчого мистецтва та ін. Важливим є відвідування театрів, виставок,музеїв, концертів, галерей та ін. У школі повинні бути сольні та хорові співи,драматургія, виразне читання, хореографія.
Щотаке естетика праці? Це і естетика знаряддя праці, приміщення майстерні,спецодягу. Це й відчуття ритму, темпу, гармонії чітких рухів. Це і радістьспільних переживань у колективно організованій праці. Це і сам трудовий процес.Учні виконують слюсарні, столярні, токарні роботи, займаються технічноютворчістю, і естетична оцінка результатів посилює задоволення від діяльності. Великоюпопулярністю користуються у школі гуртки випилювання, випалювання, різьби подереву і металу. Усі ці види праці несуть у собі естетичний елемент. Системаестетичного виховання включає в себе розвиток здатностей помічати, бачитипрекрасне у творчій праці, так само як і радість активної участі у процесіпраці [1].
Оточеннялюдини, обстановка, обладнання приміщення, одяг повсякденно впливає наестетичний смак. Саме тому виховання у школярів загальної культури: дотриманнягігієни, акуратність, ввічливість, делікатність, уважність є необхідноюстороною естетичного виховання. Естетика стосунків між людьми – основа естетикиповсякденного життя. Здорові, людські, красиві стосунки в сім’ї, у школі, з товаришамиє фундаментом естетичного виховання. Почуття такту, вміння у складнійобстановці знайти правильне рішення і поступитися своїми бажаннями зарадиблизьких людей, здатність створювати хороший настрій – все це не тількиморальна вихованість дитини, а й прояв її естетичної культури [1].
Отже,естетичне виховання школярів як процес оволодіння ними естетичною культуроюсприяє всебічному гармонійному розвитку особистості, залучення до духовноїкультури людства, творчості в різних галузях життєдіяльності тощо, формуєставлення до праці, пізнання, спілкування, природи, світу речей тощо.
1.2Методи і форми естетичного виховання
Метод досягненнянавчально-виховної мети – це певна дія педагога і учнів, за допомогою якоїпедагог озброює учнів знаннями, навичками і вміннями, формує їхні почуття,інтереси, смаки, переконання [22].
Оскількиматеріал для естетичних оцінок дає сприймання, то першим методом є ознайомлення,спостереження, демонстрування. Але розвиток естетичного сприйманняполягає не тільки в тому, щоб учні побачили або прослухали те, що вчительвважає за потрібне. Він повинен забезпечувати якість сприймання. Тобто образи,створювані в свідомості, мають бути глибокими, істинними й естетичними захарактером. Вчитель повинен активізувати й концентрувати увагу на тих цілісниххарактеристиках об'єкта, які допомагають дітям збагнути ступінь йогодосконалості.
Дляцього існують різні методичні прийоми. Наприклад, зіставлення двох предметів.Це обов'язково викличе роздуми, аналіз, активне осмислення побаченого, дастьвідчути учням, що для повноцінного естетичного враження важливо врахувати всіелементи форми й створити найповніший образ явища. Якщо учні не вміють виділитиголовне, демонстрування треба супроводити словесним поясненням вчителя.Внаслідок цього в учнів складуться психологічні механізми самостійногоосягнення будь-яких явищ. У міру формування навичок естетичного сприйманнявчитель свої пояснення робить дедалі коротшими, зводячи їх до форми коментаря,підказки. Оціночні поняття (гарне, потворне, трагічне, величне тощо),поєднуючись з чуттєвими образами, можуть впливати на формування в дітейкритеріїв оцінки. В естетичних судженнях ми маємо усвідомити для себе, що мисприймаємо, осмислюємо, як оцінюємо (якою мірою відчуваємо красу, комічність,трагічність тощо), чому так оцінюємо (якими критеріями користуємось). [22].
Естетичнаосвіта здійснюється передачею знань педагогом (розповідь, лекція, бесіда,консультація), самостійним опануванням знаннями (реферування, підготовкаповідомлень, доповідей, робота з джерелами знань). Через оцінюванняестетична освіта розвиває індивідуальне вміння оцінювати й насолоджуватись – естетичнийсмак. До практики оцінювання учнів залучають методом бесіди, в якійзапитання вчителя спонукають їх висловлювати свої оцінки конкретних явищ(предметів побуту, вчинків, творів мистецтва, оформлення свята тощо), складаннямвідгуків (коротких описів власного враження) і рецензій (ширших імотивованіших оцінок), які є різновидом методу розповіді, розповіддю провраження [4].
Щодозавдання формувати активне, творче ставлення до дійсності, тобто прагненнявтілювати свої уявлення про красу в життя, створювати для людей нове,досконаліше, то його можна розв'язати, лише залучивши учнів до безпосередньоїдіяльності. Методом доручень, постановкою практичних завдань, виконаннямїх розвиваються творчі здібності учнів.
Методомвправляння людина приходить до майстерності. Якщо це вдалий, оптимальнийваріант, в якому органічно поєднано форму й зміст, то людина переживає радістьвід своїх умінь, радість творця. Завдяки цьому і виникає висока потребастворювати й споглядати досконале, гарне. Тобто краса як результат діяльностісама стає стимулом до нових звершень, нової діяльності. Дітей уже з ранньоговіку треба свідомо орієнтувати на красу. Методів, якими можна розвивати творчуініціативу, бажання самим створювати красу, багато: демонстрування зразків,показ (приклад самого виховання), спеціальний інструктаж (на початкуроботи, в процесі і в кінці її), суспільна оцінка творчості, заохоченнятощо [4].
Отже,усі методи естетичного виховання становлять єдину систему. Основними з них є:бесіда, розповідь, творчі завдання (з використанням прийомів порівняння,зіставлення, контрасту), аналіз, метод аналогій. Знаючи роль кожногометоду цієї системи у розв’язанні конкретних завдань, можна уникнути захопленняодним якимось методом і нехтування іншими.
1.3Місце естетичної оцінки у системі естетичної вихованості учнів
Естетичневиховання залежить від рівня загального розвитку особистості, її віку йхарактеру сприймання, засвоєння нею морально-естетичних ідеалів людства [20].
Упроцесі засвоєння людиною суспільних цінностей встановлюється її зв’язок зсуспільством завдяки критичній нормі оцінки творів і особливостям їх розуміння.Оцінки учнів свідчать про характер уявлень дітей про цінності. Засвоєння учнямиестетичної інформації сприяє розвитку оціночних здібностей, впливає на формуванняціннісних орієнтацій, потреб, інтересів, ідеалів. Естетичні оцінки допомагаютьпедагогам виховувати особистість з розвинутим художнім смаком, якийвиробляється на основі наявної в неї системи поглядів і переконань.
Впливестетичної інформації на оціночну діяльність визначається її змістом, аосвоєння її відбувається в результаті впливу різноманітних інформаційних джерел(трудова та навчальна діяльність, навколишнє середовище, природа, стосунки міжлюдьми). Як універсальне джерело естетичної інформації можна виділити мистецтво[8].
Творимистецтва інтегрують у собі різні напрями естетичного освоєння дійсності, атому й мають багатогранні можливості для формування ідеалів, почуттів, думок,прагнень. Для оціночної діяльності людині потрібні глибокі знання життя,розвинуті вміння оцінювати зміст різноманітних явищ, які дають література тамистецтво. Яскраві і правдиві художні образи дають змогу учням пізнати світдуховних проявів, зрозуміти ідейні, моральні, естетичні явища. Мистецтво – стимуляторвисоких переживань людини. Воно розвиває здатність відчувати складні моральністосунки героїв художніх творів, проникати в суть їх образів. Мистецтво якформа відображення дійсності здатне передавати величезну кількість відтінківоціночного ставлення, виражати красу людських почуттів, думок, загострюватиувагу на актуальних проблемах суспільного розвитку.
Сприймаючий оцінюючи естетичні явища, дитина набуває досвіду оціночної діяльності. Вінвключає найважливіші компоненти: світоглядні позиції і установки,особистісно-емоційні ставлення до світу, уміння виділяти найважливіші художніхарактеристики. Оціночна діяльність впливає на інтелектуальну та емоційну сферудитини, і це неодмінно пов’язано з оціночним ставленням до фактів і явищреальної дійсності, поведінки і вчинків людей, вимагає створення в дитинипевної системи знань, норм і понять у різних видах цінностей (моральних,естетичних і т.д.), наявності певного запасу емоційних та інтелектуальнихвражень. Саме тому розвитку духовної сфери дитини значною мірою допомагаємистецтво як один із видів пізнання суспільного життя в яскраво вираженійформі. У художньому образі концентруються уявлення художника про життя ізображення фактів і явищ реальної дійсності [5].
Засобивиразності, що впливають на виникнення естетичних почуттів, у кожному мистецтвірізні. Якщо в художній літературі це словесні описи зовнішності, життя героїв,пейзажу, які дають простір дитячій фантазії і розвитку емоційного ставлення дозображеного, то в живопису цими засобами є колір, світлотінь, колорит, лінія. Умузичному мистецтві основні засоби виразності, які створюють музичний образ, – мелодія,ритм, темп, лад. Вони визначають настрій музики – радісний, піднесений,скорботний.
Отже,процес сприймання естетично цінної інформації різних видів мистецтва ґрунтуєтьсяна поступовому нагромадженні знань, без яких неможливе розуміння емоційногонастрою твору, його ідеї, художньої цінності. Таким чином, учнів підводять дорозуміння нормативної естетичної оцінки, робота над якою практично охоплює весьматеріал предметів естетичного циклу і властива для кожного його етапузасвоєння.
Шкільнасистема естетичного виховання використовує традиційно для навчання учнів триосновних види мистецтва – літературу, образотворче мистецтво і музику, оскількивони втілюють особливості художньо-зорового, слухового і синтетичноговідображення дійсності.
Керівництвопроцесом формування естетичних оцінок у учнів вимагає від учителя не тількипостійної уваги до особливостей їхнього сприймання, а й засвоєння ними мовимистецтва, на якому будуються естетичні оцінки, відбувається перенесеннянабутих навичок оцінювання на інші явища життя і предмети. Естетична діяльність,починаючи від сприймання, що несе насолоду дітям, де формування оцінок«прекрасне», «потворне», здійснює виховну функцію, яка полягає в розвиткуестетичної культури і здатності творити за законами краси [7].
Психолого-педагогічнідослідження, присвячені вивченню впливу на дітей різного віку окремих видів іжанрів мистецтва, торкаються питань формування естетичних оцінок. Спираючись надослідження психологів (Л.І. Божович, А.П. Краковський, В.О. Крутецькийта ін.) [8], можна констатувати, що учні середнього шкільного віку більшсприйнятливі та емоційні, ніж молодші школярі, але менш безпосередні у виявахпочуттів: їм властиве прагнення до безапеляційних суджень і замкнутість в обґрунтуванніїх. Досить часто можна спостерігати схильність до самоаналізу, прагненнясамостійно оцінювати явища мистецтва і мати свою думку, яку вони готовізахищати до самозабуття.
Особливості середньогошкільного віку у зв’язку із сприйманням творів літератури досліджувала О.І.Нікіфорова [13]. Естетична оцінка розглядається як вияв уміння розуміти,емоційно переживати і правильно визначати красу в навколишньому житті, творахмистецтва і літератури і яка ґрунтується на знанні мистецтва, а також розуміннікритеріїв краси.
Естетичнісудження, їх природа і особливості формування в учнів 4–7 класів вивчались О.В.Сисоєвою-Ляхович [16], яка розв’язувала це питання на матеріалі образотворчогомистецтва. На її думку, перевага емоційних реакцій на колір і форму в учнівп’ятих класів відповідає їх життєвому досвіду. Учні 6 класу знаходять красу взмісті сприйнятого предмета або у властивостях людської особистості, розкриттіїї духовного світу. Повноцінне естетичне ставлення до естетичних об’єктіввиявляється в учнів 7 класів, судження яких пов’язані з ідеалом. Середнійшкільний вік характеризується активізацією діяльності, пошуку змісту життя,самостійного визначення моральних та естетичних ідеалів [7].
Оціночнадіяльність залежить як від естетичних почуттів, так і від естетичних знань.Естетичні почуття активізують чуттєвий досвід, створюють умови для естетичногоспівпереживання.
Процесформування оцінки відбувається в такій послідовності: сприймання прекрасного,переживання як результат сприймання, емоційна оцінка, естетичний аналіз, щохарактеризується усвідомленням емоцій і почуттів. Продуктом аналізу є естетичніоцінки, які виражаються в оціночних судженнях. На розвиток естетичних оцінокможна активно впливати, керувати процесом їх формування. Навчання в школі,естетичне виховання в сім’ї сприяють засвоєнню дитиною прийнятих суспільствомоціночних норм. Ці норми стимулюють становлення і розвитокіндивідуально-неповторного ставлення до мистецтва і дійсності.
Естетичніпочуття, погляди, ідеали, художній смак, на яких ґрунтується оцінка, формуютьсяв певній атмосфері (навчально-виховний процес, дозвілля дітей, засоби масовоїінформації). Якщо в процесі навчання вчитель може контролювати в учнів знання,уміння і навички розуміння мистецьких творів, то в нерегламентований час ціможливості досить обмежені. Правильна організація всіх складових впливу нашколярів – перша умова педагогічного керівництва оціночною діяльністюшколярів.
Другоюумовою є створення системи аналогій, які допомагають сприймати різнівиди мистецтва, збагачують асоціативний фонд, що актуалізується на уроці та впозаурочний час. Аналіз і оцінка художнього образу випливають з естетичнихпочуттів, які забезпечують емоційність і естетичну оцінку.
Третьоюумовою забезпечення процесу формування естетичних оцінок в учнів єзбагачення й активізація їх словникового запасу, який дає можливість повно іглибоко формулювати свої думки, враження і переживання у зв’язку із сприйманнямтворів мистецтва [10].
Педагогічнекерівництво розвитком оціночної діяльності на уроках предметів естетичногоциклу передбачає виявлення і врахування рівня розвитку дитини, орієнтацію наособливості сприймання, мислення і здатності до естетичного аналізу, розвитокїх у навчальному процесі. В 4–7 класах відбувається бурхливий розвитокособистості дитини, зростають можливості абстрагування в естетичному досвіді уявленьпро естетичні якості предметів, явищ, подій [16].
Педагогічнізасоби, за допомогою яких формується естетична оцінка, можна об’єднати в триосновні групи: а) ознайомлення дітей з художніми творами з метою розвиткуестетичного сприймання і суджень; б) залучення учнів до творчої роботи в різнихгалузях мистецтва; в) створення відповідного естетичного оточення в сім’ї(робота з батьками) і школі [8].
Отже,естетична оцінка залежить від вікових і психофізіологічних особливостей дітей,а також від виду мистецтва, що сприймається. Процес формування естетичнихоцінок потребує цілеспрямованого педагогічного керівництва, яке полягає уз’ясуванні змісту естетичної інформації, якою володіють учні, встановленнізалежності підходу учнів до оцінки творів мистецтва від їх естетичного досвідута знаходженні способів збагачення їх естетичної діяльності.
1.4Вікові та психофізіологічні особливості учнів середнього шкільного віку
художній виховання молодь естетичний
Удослідженнях психологів і педагогів зазначається, що середній шкільний вікхарактеризується появою нових потреб та інтересів у різних сферах духовногожиття, активним включенням у форми позакласної роботи, критичним ставленням долюдей, прагненням до самостійності у судженнях про явища мистецтва і дійсності.Виникає новий тип ставлення до своєї діяльності, який виявляється в тому, щоучні навчаються її оцінювати з погляду певних еталонів. Переживання дітейстійкі, глибокі, розвивається їхня здатність до аналітичного сприйманняпредметів і явищ, істотні зміни відбуваються в пам’яті й увазі. Основнахарактеристика середнього шкільного віку – посилення довільності в процесіпізнання [11].
У цейперіод формуються нові способи мислення, які дають змогу по-новому ставитись донавколишнього світу і сприяють виробленню стійких інтересів до знань, допрактики, поглибленому пізнанню дійсності.
Виникаєвелика соціальна активність, спрямована на засвоєння певних суспільних зразківі цінностей. Силами, що рухають психічний розвиток дітей, є виникнення іподолання суперечностей між породжуваними їхньою діяльністю новими потребами іможливостями задоволення їх. Суперечності виникають між фізіологічними,моральними, естетичними, інтелектуальними можливостями учнів і стереотипнимиформами взаємовідносин з оточуючими, які склалися в більш ранній період, міжвимогами до учнів з боку членів суспільства і класного колективу та нормамиповедінки дітей.
Першоюособливістю середнього шкільного віку є здатність до «абстрагування операційвід об’єктів, над якими ці операції виконуються» [16]. Це впливає на схильностіучнів до теоретизування, надання переваги головному над частковим.
Удітей цього віку виражені й індивідуально-типологічні відмінності. Різниця міжестетичними враженнями дівчат і хлопців пов’язана з анатомо-фізіологічними зрушеннями.Це впливає на естетичні враження учнів і становить другу особливість середньогошкільного віку.
Третяособливість полягає в майже рівномірному виявленні інтересів до музики,образотворчого мистецтва, літератури і кіно. Захоплення літературою і образотворчиммистецтвом властиве і дівчатам і хлопцям 10–11 років, а кіно починає привертатиувагу більшості хлопців. Театру надає перевагу невелика кількість учнів п’ятихкласів, лише 1–2% школярів захоплюються творами скульптури й архітектури. В 11–12років значно зростає інтерес до кіно як у дівчат, так і в хлопців, а помітнихвідмінностей у ставленні до кіно в них не спостерігається. Дівчата починають цікавитисьтеатром, а хлопці – архітектурою. Також спостерігається рівномірність узахопленні музикою [4].
Уп’ятих класах учнів (переважно дівчат) цікавлять вірші, оповідання. Усі дітицього віку люблять дивитись пригодницькі фільми. У шостому класі діти починаютьактивніше цікавитись фантастикою, пригодницькою літературою, класичними творамивітчизняних і зарубіжних композиторів (інструментальна, симфонічна, опернамузика), кіно (мультиплікація і пригодницькі фільми, кінокомедії).Найінтенсивніше захоплення різними видами естетичної діяльності виявляється вдітей 12–13 років. Як правило, жанр має значення ціннісної орієнтації в галузімистецтва. Діти, які захоплюються поезією, самі складають вірші, а ті, щолюблять образотворче мистецтво, непогано малюють. Знання різних музичних жанрівкращі в учнів, які беруть участь у хорових гуртках і вокальних ансамблях. Захопленнякіномистецтвом у цьому віці стимулює цілеспрямований відбір кінофільмів дляперегляду, участь у гуртках кінолюбителів.
Отже,особливістю естетичного ставлення учнів середнього шкільного віку є яскравовиражена диференційованість інтересів у галузі мистецтва.
У цьомувіці зростає потреба в спілкуванні з людьми, які можуть дати змістовну і цікавуінформацію. Збільшення кількості звертань до вчителів за роз’ясненням різнихпитань – 40%. Радіо і телебачення регулярно слухають і дивляться близько 70% дітей.Збільшення кількості звертань учнів середнього шкільного віку до джерелінформації про мистецтво пояснюється, з одного боку, психологічнимиособливостями дітей, зростанням самостійності, а з другого – необмеженимиможливостями одержання додаткової інформації за допомогою технічних засобівмасової інформації.
Потребидітей в естетичних враженнях характеризуються динамічністю і активністю. Якщо в 9–10 роківучні хотіли почути розповіді про графіку, хореографію, літературу, музику,театр, архітектуру, то в 11 років вони вже називають конкретні теми бесід ірозповідей про твори мистецтва або мистецькі явища, які їх цікавлять. У 12–13років учні орієнтуються на сучасні музичні твори та твори образотворчогомистецтва, починають пов’язувати потребу в інформації про конкретний видмистецтва із характером створення образу, грою актора, внутрішнім змістомобразу, дією в творі [4].
Cудженняучнів 4–5 класів мають узагальнюючий характер. У цьому віці починаєтьсяактивний пошук героя, на якого учні хочуть бути схожими, тому в їхніх судженняхпомітне бажання порівняти загальний зміст творів з власним досвідом, враженнямиі почуттями. Здатність до абстрагування й аналізу яскраво виявляється в учнів 6–7класів під час оцінки літературних, музичних творів та творів образотворчогомистецтва. Відсутність знань деяких термінів, словникового запасу веде досуб’єктивної оцінки, прив’язаної до деталі твору або його фрагмента. Вміннявідчувати і співпереживати залежить від життєвих вражень, які мають учні [16].
Отже,естетична оцінка учнів середнього шкільного віку ґрунтується на таких загальнихкритеріях: новизна, виховний вплив твору, відповідність виразних засобівхарактеру образу.
2.Дослідження процесу формування естетичної вихованості школярів
2.1Методика формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнівсереднього шкільного віку
Естетичнівраження учні 4–7 класів черпають з навколишньої дійсності, природи, трудовоїдіяльності, навчання та різноманітних форм позакласної роботи. Особливе місце вцьому процесі набуває асоціативність. Поєднання асоціацій відіграють вирішальнуроль у розумінні художньої ідеї, позицій митця. Закріпленню знань з різнихвидів мистецтва сприяють різні види творчих робіт, спрямовані на тренуванняпам’яті, розвиток спостережливості, уміння порівнювати. Ці творчі роботи можутьмати як репродуктивний (написати про свої враження від картини, розповісти протворчість митця, передати зміст прочитаної книжки, визначити її ідейний зміст),так і творчий, пошуковий характер (написання рецензії на книжку чи кінофільм,оформлення різноманітної наочності, підготовка тематичних вечорів, створенняпроблемних, морально-естетичних ситуацій, використання ігор, вікторин,кросвордів) [5].
Можнавважати, що оціночне ставлення до творів мистецтва основою своєю має загальнийестетичний розвиток дитини, і лише умовно можна виділити специфічні методи іприйоми, які стимулюватимуть оціночну діяльність дитини. Очевидно, що такаметодика спиратиметься на два принципових положення, які виступають як способиорганізації інтелектуального й емоційного сприймання в їх нерозривній єдності:підготовка відповідного асоціативного фонду; збагачення дитини знаннями, якідопоможуть їй осмислити образну структуру творів; забезпечення глибини іадекватності емоційного сприймання змісту.
Рядметодів і прийомів (бесіди, спостереження, методи генералізації, моделювання,аналогії), які може використати вчитель у цьому процесі, сприятимуть збагаченнюасоціативного фонду учнів 4–7 класів; нагромадженню знань про різні види іжанри мистецтва, настрої, виражені в них; актуалізації відомостей прописьменників, композиторів, художників; систематизації знань про арсеналхудожніх виражальних засобів і умінь використовувати їх в оціночних судженнях;створенню активного словника, який дає можливість учням адекватно висловитисвоє ставлення до художніх образів.
Однимз методів, який розвиває оціночну діяльність, є метод аналогій. Сутність йогополягає в порівнянні творів з адекватним настроєм, ідеєю, засобами виразності,а також з контрастними настроями й ідеєю. Метод аналогій передбачаєвикористання прийомів порівняння і протиставлення.
Роботанад формуванням естетичних оцінок має кілька етапів:
1.Відбір творів, складних для сприймання і розуміння учнями 4–7 класів, що частонеточно (неадекватно) оцінюються ними;
2.Аналіз творів з погляду складності окремих частин, епізодів, можливостей доборувідповідних асоціацій, які містяться в нескладних для розуміння учнів творах іне порушують цілісності сприймання (генералізація складних моментів);
3. Поясненнячерез простіші твори складної ідеї великого твору;
4.Розкриття нормативної (авторської або критичної) оцінки твору;
5.Активізація фонду асоціацій (звукових, візуальних), що зумовлюють адекватнесприймання і поглиблену естетичну оцінку складного твору;
6.Самостійна критична оцінка твору [18].
Розглянемопрактичне втілення нашої методики на прикладі трьох видів мистецтва: музичнемистецтво, образотворче мистецтво, художня література.
2.2Методика формування естетичної вихованості учнів засобами музичного таобразотворчого мистецтва та художньої літератури
Естетичнеставлення учнів до музичного мистецтва, музичних творів та їх естетична оцінкаформуються і розвиваються у взаємодії з виникненням почуттів. За допомогоюестетичної оцінки здійснюється цілеспрямоване педагогічне керуваннямузично-естетичним розвитком учнів. До основних критеріїв аналізу музичноготвору, які впливають на формування естетичної оцінки, можна віднести такі:
– повнотасприймання музики (сприймання всіх частин музичного твору відповідно до їхзначення);
– розуміннякомпонентів музичного твору (ступінь образно-емоційного освоєння твору);
– вміннявикористовувати в оцінці засоби музичної виразності, які впливають на ступіньрозуміння музичної мови і відповідають жанру твору;
– рівеньтворчих уявлень (уміння застосовувати вироблені навички оцінки простих музичнихтворів в оцінці складніших).
Вивченнямузичних інтересів і потреб учнів дає можливість вчителеві дістати дані промузично-естетичне ставлення дітей до різноманітних творів і визначити шляхийого розвитку через збагачення словникового і музичного фонду дітей. Для цьогоучнів слід ознайомити з основними елементами музичної виразності та їхсловесними характеристиками, пояснивши значення кожного елемента [9].
Отже,знання, які учень здобуває в школі та з інших джерел, сприяють пробудженнюінтересів до музики різних жанрів. Ці інтереси можуть змінюватися під впливомбагатьох факторів, серед яких головне місце належить навчально-виховномупроцесу.
Естетичнаоцінка учнів ґрунтується на поступовому нагромадженні досвіду музичних уявленьі розвитку словникового запасу, вміння сприймати й оцінювати емоційнуспрямованість музики різних жанрів. Робота над музичними творами складається зтаких етапів:
– слуханнямузичного твору без підготовки;
– виділенняв ньому найскладніших для сприймання частин і фрагментів;
– створенняв учнів на уроці та в позаурочний час музичного фонду;
– естетичнаоцінка музичного твору [9].
Важливезначення для естетичного розвитку учнів має вибір форм музично-естетичноговиховання. Ми розглянемо лише ті з них, які вчитель може використати під часнавчально-виховного процесу.
Доосновних форм музично-естетичного виховання учнів в школі можна віднестиконцерти і бесіди про музичне мистецтво, музичні вечори, участь у шкільнійхудожній самодіяльності.
Концертиі бесіди про музичне мистецтво допомагають дітям правильно сприймати, розумітий оцінювати музичні твори. Цьому сприяють: участь фахівців-музикантів упропаганді музичного мистецтва; залучення учнів до організації та проведеннябесід і концертів; бесіди лекторів-мистецтвознавців про музику; відвідуванняшколярами концертів у філармонії; обговорення концертів і бесід учнями.
Концертиі бесіди можна присвячувати не тільки музичному мистецтву взагалі, а й окремим йогожанрам – симфонії, сонаті, концерту, танцю, пісні.
Великуроль у музично-естетичному вихованні учнів може відіграти і цикл бесід,присвячений окремим музичним інструментам. Наприклад, багато учнів цікавлятьсягітарою, деякі – органом, скрипкою, фортепіано. Корисними для них будутьбесіди-концерти, які висвітлюватимуть історію виникнення цих інструментів,життя і творчість видатних виконавців.
Концерти-бесіди,концерти музикантів-виконавців, бесіди про музику дають можливість дістатибажаний результат, якщо твори, що їх слухатимуть учні, не тільки попередньо, ай після прослуховування обговорюватимуться, що дає вчителеві чітке уявлення просприймання музики дітьми і допомагає визначити форми і методи поповнення їхмузичних знань [9].
Музичнівечори в школі проводяться як у вигляді бесід-концертів, музичних ігор,вікторин, так і за зразком роботи дискотеки.
Музичніігри й вікторини пожвавлюють загальну атмосферу вечора, сприяють активізаціїпізнавальної і творчої діяльності учнів. До проведення вікторин та ігорставляться певні педагогічні вимоги: тривалість не більше 5–10 хвилин,масовість, безпосередність у спілкуванні.
Вікториний ігри повинні будуватися на використанні відомого дітям матеріалу, співупісень, слухання музики. Під час вікторин учням пропонують назвати певніприклади з музичних творів, музичні терміни, якими позначаються жанр, форма,спосіб виконання музики. Ігри можуть мати дидактичний характер або сприятирозвитку моторики, інтонаційно правильного співу, розвивати в учнів почуттяритму.
Ефективноюформою музично-естетичного виховання є шкільна художня самодіяльність,де учні мають можливість розвинути свої здібності, беручи участь у хоровому таансамблевому співі, танцях, грі на музичних інструментах. Учні навчаються нелише глибше розуміти класичну, народну й естрадну музику, виконувати музичнітвори різних жанрів, а й збагачують своє духовне життя.
Значнуроль у музично-естетичному вихованні відіграють і музичні ігри. Їхня мета – запам’ятовуванняназв різних музичних інструментів, прізвищ композиторів, окремих музичнихтермінів і понять.
Отже,керування сприйманням і розумінням музичних творів учнями з боку вчителяполягає в нагромадженні в дітей фонду музичних вражень для розуміння емоційноїспрямованості музики; у формуванні словникового запасу і засвоєнні спеціальноїмузичної й естетичної термінології; у виробленні естетичної оцінки музичнихтворів за допомогою методу музичних аналогій; нагромадженні знань про музикурізних жанрів, композиторів, їх стиль.
Однимз головних завдань методики викладання образотворчого мистецтва в 4–7 класах єознайомлення дітей з видатними творами вітчизняного і світового мистецтва,прищеплення інтересу і любові до образотворчої діяльності, в результаті чогоучні засвоюють прізвища відомих їм художників, вчаться розуміти художніособливості творів мистецтва, у них виробляється здатність до одстоювання своїхпоглядів і суджень [18].
Сприйманнякартин живопису учнями середнього шкільного віку конкретно-образне: вонирозуміють сюжет, образи картини, перелічують деталі, але дуже рідко вдаються доузагальнення художніх особливостей картини.
Розвиваючив учнів здатність до естетичного сприймання і формування повноцінної естетичноїоцінки картин, величезне значення в цьому процесі слід надавати аналізукомпозиції, кольору, розміру репродукції і оригіналу, відтворення обставинстворення картини. Слід звертати увагу учнів на те, як побудована композиціякартини, чи є на картині зайві дійові особи. Поступово учні приходять довисновку про завершеність і продуманість ідейного задуму, правильністьрозгортання сюжету. У судженнях вони використовують поняття композиції,колориту, планів, їх значення у створенні радісного почуття, яке викликаєкартини.
Керуючипроцесом формування в учнів естетичної оцінки творів образотворчого мистецтва,треба звертати увагу на той навчальний матеріал, який допоможе детальнішеаналізувати зміст творів, визначати ідейний зміст картин і репродукцій,користуючись мистецтвознавчими термінами і поняттями, а також створюватисистему асоціацій з музичними та літературними творами. Робота над оцінкоютворів мистецтва може бути побудована на використанні прийомів порівняння іконтрасту образів [18].
Післядетального аналізу пропонуємо дітям порівняти дві картини за таким планом:характеристика основного змісту картин (розкриття основної ідеї); опис головнихгероїв картин; порівняння композиційної будови картин, значення кольору,колориту, перспективи і світлотіні в розкритті головного змісту картин;ставлення до картин і мотивація власної оцінки.
Оцінюючипортретний жанр, учні повинні знати особливості композиційної будови картини,розуміти значення колориту в передачі настрою картини, визначати риси характерулюдей, зображених на портреті, вміти порівняти конкретний портрет заналогічними картинами в цьому жанрі. Аналізуючи портретний жанр, кориснопоказати учням композиційні і групові портрети. Художники намагаються узовнішності зображуваної людини передати її внутрішній світ, її найхарактернішіриси так, що зображене стає типовим.
Упейзажі художник відтворює природу, виявляє своє ставлення до неї і змушує наспроникнутись тими самими почуттями: радісними, задумливими і тривожними.
Крімпейзажів, значну увагу привертають твори образотворчого мистецтва, які належатьдо натюрморту. Величезна роль у передачі цілісного враження про композиціюналежить фону, на якому пишуться квіти, зелень або фрукти, овочі тощо. Вінповинен бути близьким до кольору квітів у букеті [20]. Діти мають знати, щонатюрморт – це зображення мертвої натури (зірваних квітів, забитої дичини,овочів і фруктів).
Отже,порівнюючи твори образотворчого мистецтва, учні повинні вміти визначати той чиінший жанр, навести приклади відомих їм картин і розповісти про їх особливості,обґрунтувати своє розуміння того чи іншого твору мистецтва. Крім того, оцінюючикартину, учні повинні орієнтуватись на нормативну оцінку картини:використовувати навички аналізу твору з погляду композиційного і колоритноговирішення; вміти виділяти головне в зображеному; показати індивідуальністьхудожника в розумінні образу на прикладі відомих картин; робити узагальненийвисновок про значення картини.
В 4–7класах зрозумілим стає дітям не лише моральне значення подій, поведінки героївтвору, обставин їх життя, а й ідейно-художній зміст літературного образу.Досить часто учні перебувають під впливом конкретних образів, їм важкоабстрагуватись, тому діти ще прагнуть висловити свої почуття, переживання,викликані твором, в ігровій формі, наслідують ідеал вчинків людей, а не ідеаллюдських характерів. Оцінюючи вчинки головних героїв, вони прагнуть здійснитиїх подвиги в житті [13].
Процесформування естетичних оцінок творів літератури учнями 4–7 класів має певніособливості, зумовлені, з одного боку, рівнем сприймання і розуміння змістувіршів, оповідань, а з другого – логікою розгортання оціночної діяльності вцьому виді мистецтва. Діти вже досить добре усвідомлюють, що саме повиннооцінюватись (наприклад, головний зміст твору) і як саме (виявляючи своєставлення до змісту). Учні починають виділяти в моральному змісті твору йогохудожні особливості, ідеї добра, справедливості, мужності, але цілісногосприймання образу ще немає.
У 4–5класах учні визначають настрій, втілений в образах творів літератури, можутьрозкрити його динаміку, тобто формується цілісне сприймання образу природи,діяльності людини. В естетичній оцінці школярі звертають увагу наспіввідношення настрою твору і настрою поета, письменника і можуть висловитисвоє ставлення до їхньої творчості. У 6 класі учні називають сферу діяльностіобразу, його характеристики, тобто в цей період формується естетична оцінкаобразної структури твору, цілісне його сприймання і розуміння.
У 7класі учні оцінюють відображену в ідеї твору систему образів як відтвореннякартини життя, тобто можуть оцінити соціальне значення твору.
Отже,у процесі формування естетичної оцінки літературних творів учні виділяютьморальну основу твору; художній твір як результат творчого виявленняписьменника; внутрішнє життя образу і грані творчості письменника; системуобразів і соціальну роль художнього твору; ставлення письменника до дійсності.
Оцінюючивірш, треба спиратись на методичні прийоми роботи над ним: читання вірша учням,виділення в ньому основної думки, логічних наголосів, темпу читання, порівняннязображеного у вірші з естетичним досвідом учнів.
Оціночнійдіяльності учнів 4–7 класів мають бути властиві критерії, на які спираєтьсяО.І. Нікіфорова, аналізуючи естетичні оцінки художніх творів, зокрема критеріїобразності, правдивості образів твору, емоційності, оригінальності і новизни,виразності [13].
Творчуроботу учнів можна поділити на такі види: виділення головних епізодів, якісприяють з’ясуванню основної думки твору; знаходження в тексті описів, картин,за допомогою яких розкривається основна думка, створюються художні образи;словесне малювання за уявленнями в зв’язку з баченим, почутим, прочитаним;знаходження висловлювань, що свідчать про авторську оцінку зображуваного втворі; підкреслення головних слів, за допомого яких розкриваються художнійобраз, основна думка; обґрунтування свого ставлення до твору [19].
Необхідністьформування естетичних оцінок в учнів зумовлена величезним значенням творівлітератури, які відтворюють багатство навколишньої дійсності, взаємин міжлюдьми, красу перетворюючої діяльності людини за законами краси. Поряд іззагальноосвітньою підготовкою ці питання допомагають збагатити естетичнийдосвід дитини, озброїти її критеріями правильного ставлення до мистецтва яквідображення моральних і естетичних ідеалів нашого суспільства.
Отже,аналізуючи літературний твір, виявити своє оціночне ставлення учні можутьпо-різному: висловити своє ставлення до головних героїв, їх вчинків, виявитиважливі моменти у творі, основну ідею та ін.
2.3Зміст та етапи дослідження
Дослідженняполягало у визначенні рівня естетичної вихованості учнів середнього шкільноговіку та в експериментальній перевірці ефективності вищезазначеної методикиформування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середньогошкільного віку.
Дослідженняпроводилося серед учнів 5-го класу. Усього у ньому взяло участь 19 дітей.
Етапидослідження:
1.Планування дослідження: вивчення та аналіз педагогічної та методичноїлітератури, аналіз існуючих методик формування естетичних оцінок та естетичноївихованості учнів середнього шкільного віку.
2.Підготовка до проведення дослідження: вибір однієї з найбільш розповсюдженихметодик формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів, створенняанкети для визначення рівня естетичної вихованості учнів.
3.Проведення анкетування серед учнів 5-го класу з метою визначення їхнього рівняестетичної вихованості. Учням було запропоновано відповісти на 10 запитаньанкети, що стосувалися всіх показників естетичної вихованості.
4.Аналіз результатів анкетування.
Кожнез 10 запитань анкети оцінювалося по 1 балу за відповідь «Так» та за вибіродного чи декількох з перерахованих жанрів музики та літератури, що найбільш заінші подобається учневі (запитання №3 та №6); 0,5 балів – за відповіді «Іноді»та «В окремих випадках»; 0 балів – за відповіді «Ні» та «Ніколи». Отже, учнімали можливість набрати максимум 10 балів.
Підрахувавшикількість балів кожного учня, результати було розподілено за 4-а рівнями:
– високийрівень естетичної вихованості (8–10 балів);
– середнійрівень (5,5–7,5 балів);
– низькийрівень (3–5 балів);
– дуженизький рівень (0–2,5 балів).
5.Запровадження методики формування естетичних оцінок та естетичної вихованостіучнів середнього шкільного віку.
Дляцього у 5-у класі за даною методикою було проведено 3 уроки: урок музики, урокобразотворчого мистецтва та урок літератури за темами відповідно до існуючоїпрограми навчання для 5-го класу.
6.Проведення повторного анкетування учнів з метою визначення можливих змінпоказників щодо їхнього рівня естетичної вихованості.
Учнямбуло повторно запропоновано заповнити анкету.
7.Аналіз результатів повторного анкетування.
8.Підведення підсумків дослідження та формулювання висновків.
2.4Результати дослідження
Проведенняпершого анкетування серед учнів 5-го класу дало можливість визначити їхнійрівень естетичної вихованості.
Булоотримано наступні результати:
– високийрівень естетичної вихованості мають 15,8% дітей, з них 66,7% дівчат та 33,3%хлопчиків;
– середнійрівень – 36,8% дітей, з них 71,4% дівчат та 28,6% хлопчиків;
– низькийрівень – 42,1% дітей, з них 25% дівчат та 75% хлопчиків;
– дуженизький рівень – 5,3% дітей, з них 0% дівчат та 100% хлопчиків;
Отже,анкетування виявило, що більшість дітей мають низький рівень естетичноївихованості.
Післявпровадження та роботи за нашою методикою формування естетичних оцінок таестетичної вихованості учнів середнього шкільного віку було проведено повторнеанкетування учнів.
Булоотримано такі результати:
– високийрівень естетичної вихованості мають 15,8% дітей, з них 66,7% дівчат та 33,3%хлопчиків;
– середнійрівень – 47,4% дітей, з них 55,6% дівчат та 44,4% хлопчиків;
– низькийрівень – 31,6% дітей, з них 33,3% дівчат та 66,7% хлопчиків;
– дуженизький рівень – 5,3% дітей, з них 0% дівчат та 100% хлопчиків;
Отже,всі ці отримані результати дозволяють зробити висновок, що запропонованаметодика певною мірою має позитивний вплив на рівень естетичної вихованостіучнів. А саме: було встановлено, що тепер більшість дітей мають середній рівеньестетичної вихованості, а не низький, як це було виявлено після проведення першогоанкетування. На жаль, дана методика не виправдала сподівання на підвищеннякількості дітей із високим рівнем естетичної вихованості. Це можна пояснититим, що запропонована методика була впроваджена на дуже короткий відрізок часу,а не систематично використовувалася у навчально-виховному процесі.
Висновки
1.Отже, суть естетичного виховання – в цілеспрямованому формуванні в учнівестетичного ставлення до світу, тобто потреби оцінювати все з точки зору красиі творити за її законами. Це означає розвиток сприймання, оцінки, смаку.Естетичне виховання має особливе значення в системі формування всебічно ігармонійно розвиненої особистості.
2.Оціночне ставлення до творів мистецтва основою своєю має загальний естетичнийрозвиток дитини, і лише умовно можна виділити специфічні методи і прийоми, якістимулюватимуть оціночну діяльність дитини. Основними методами естетичноговиховання є: бесіда, розповідь, творчі завдання (з використанням прийомівпорівняння, зіставлення, контрасту), аналіз, метод аналогій.
3.Естетична оцінка свідчить про певний рівень освоєння учнями культурнихцінностей та їх уміння активно виявляти своє ставлення до дійсності в різнихформах оціночної діяльності – емоційній, теоретичній і практичній, а також проглибокі знання в галузі мистецтва та систематизовані, осмислені враження відйого творів.
4.Сучасна педагогічна практика виробила й активно використовує методи вихованняестетичних оцінок учнів різними видами мистецтва. У школі система естетичноговиховання представлена трьома основними видами мистецтва – музикою,образотворчим мистецтвом та літературою.
5.Методика формування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнівсереднього шкільного віку має враховувати вікові та психофізіологічніособливості дітей.
6.Дослідження показало, що більшість дітей середнього шкільного віку маютьнизький рівень естетичної вихованості.
7. Зарезультатами дослідження можна зробити висновок, що запропонована нами методикаформування естетичних оцінок та естетичної вихованості учнів середнього шкільноговіку має позитивний вплив при систематичному її використанні унавчально-виховному процесі.
Списоквикористаних джерел
1. Грицай Ю.О.Теорія і методика виховання. Курс лекцій / Навч. посібник. – Миколаїв: МДУ ім.Сухомлинського, 2005. – 207 с.
2. Державна національнапрограма «Освіта» (Україна ХХІ ст.). (Затверджено постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 3 листопада 1993 р., №896).
3. Державний стандартзагальної середньої освіти в Україні. Освітня галузь «Художня культура». – К.:Генеза, 1997.
4. Джола Д.М., Щербо А.Б.Теорія і методика естетичного виховання школярів: Навч.-методичний посібник. – К.:ІЗМН, 1998. – 392 с.
5. Естетичне виховання. /Под ред. Рєзанова П.М. – К.: Вища школа, 1976. -182 с.
6. Зязюн І.А., Семашко О.М.Національна державна комплексна програма естетичного виховання // Ріднашкола, – 1995. – №12.
7. Кабалевський Д.Б. Прекраснепробуджує добре. – К.: Радянська школа, 1978. – с. 14
8. Коваль Л.Г. Вихованняпочуття прекрасного. – К.: Радянська школа, 1983. – 120 с.
9. Костюк О.Г. Сприйманнямузики і художня культура слухача. – К.: Радянська школа, 1965, с. 92.
10. Лихачев Б.Т. Теорияэстетического воспитания школьников: Учебное пособие по спецкурсу для студентовпед. ин-тов. – М.: Просвещение, 1985. – 176 с.
11. Личность и ееформирование в детском возрасте. / Под ред. Божович Л.И. – М.:Просвещение, 1968, с. 297.
12. Національна програмапатріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвиткудуховності та зміцнення моральних засад суспільства. (Затверджено постановоюКабінету Міністрів України від 15 вересня 1999 р., №1697).
13. Никифорова О.И. Психологиявосприятия художественной литературы. – М.: Просвещение, 1972, с. 145.
14. Основыэстетического воспитания: Пособие для учителя / Ю.Б. Алиев, Г.Т. Ардаширова,Л.П. Барышникова и др.; Под ред. Н.А. Кушаева. – М.: Просвещение,1986. – 240 с.
15. Ригина Г.С., Белобородова В.К.,Алиев Ю.Б. Музыкальное восприятие школьников. – М.: Просвещение,1974. – с. 38–39
16. Сисоєва-Ляхович О.В.Особливості естетичних суджень учнів середнього шкільного віку. – К.: Радянськашкола, 1966.
17. Сухомлинський В.О.Вибрані твори в 5-ти т. Т.4 – К.: Радянська школа, 1976. – 640 с.
18. Эстетическоевоспитание в школе: (Вопросы системного подхода) / Под ред. Б.Т. Лихачева.– М.: Педагогика, 1980. – 136 с.
19. Эстетическоевоспитание школьников: Вопросы теории и методики: (Педагогическая наука – реформешколы) / Под ред. М.Д. Таборидзе – М.: Педагогика, 1988. – 104 с.
20. Эстетическоевоспитание школьной молодежи / Под ред. Б.Т. Лихачева, Г. Зальмона, –М.: Педагогика, 1984. – 272 с.
21. Шестаков В.В. Искусствои дети. Эстетическое воспитание за рубежом. – М.: Искусство, 1969. – 272 с.
22. Щербо А.Б., Джола Д.М. Формиі методи позакласної роботи з естетичного виховання учнів. – К.: Радянськашкола, 1972. – 166 с.