Міністерство освіти і наукиУкраїни
Чернівецький НаціональнийУніверситет імені Ю. Федьковича
Факультет біології, екологіїта біотехнології
Індивідуальне завдання
На тему
Педагогічнітехнології у вищому навчальному закладі
Студентки 5-го курсу
Групи 501-М
Викладач проф. Руснак І.С.
Чернівці, 2010
Вступ
Нарубежі тисячоліть в Україні створюється нова система вищої освіти, орієнтованана входження у світовий освітній простір. Цей процес супроводжується суттєвимизмінами у педагогічній теорії та практиці навчально-виховного процесу ВНЗ.
Відбуваєтьсязаміна освітньої парадигми, пропонується повий зміст, інші підходи, іншийпедагогічний менталітет. За цих умов викладачеві необхідно орієнтуватися уширокому спектрі сучасних інноваційних технологій, ідей і шкіл. Сьогодні бутипедагогічно грамотним фахівцем неможливо без оволодіння освітніми технологіями.
Останнімчасом поняття «педагогічна технологія» дедалі більше поширюється в науці йосвіті. Його варіанти «педагогічна технологія», «технологія навчання», «освітнітехнології», «технології в навчанні», «технології в освіті» — широковикористовуються в психолого-педагогічній палітрі і мають багато формулювань,залежно від того, як автори уявляють структуру і компонента освітнього процесу.
Поняття «педагогічнатехнологія» відоме з 20-х років XX ст., зустрічається у працях А. Ухтомського, С. Шацького, В. Бехтєрєва,І. Павлова. Вже тоді воно трактувалося по-різному. В одному разі — яксукупність прийомів і засобів, спрямованих на чітку й ефективну організаціюнавчальних занять, що нагадує виробничу технологію; в іншому як умінняоперувати навчальним і лабораторним обладнанням, використовувати наочніпосібники. У подальші роки сутність поняття досліджували Т. Ільїна, С. Шаповаленко,Л. Прессман, Д. Чернілєвський, О. Філатов, І. Лернер, В. Беспалько, М. Кларін,В. Бухвалов, М. Сибірська, Б. Горячов, В. Гузєєв, А. Кушнір, В. Монахов, Г. Селєвко,М. Чошанов, В. Євдокимов, І. Прокопенко, В. Паламарчук, С. Сисоєва, О. Пєхота,Т. Назарова та ін. У зарубіжній педагогічній теорії та практиці проблемипедагогічних технологій представлено в дослідженнях таких вчених як М. Кларк,Ф. Персиваль. Г. Веллінгтон, П. Мітчел,М. Вульман, С. Сполдїнг, С. Ведемейер,Р. Томаста ін.
Теоретичній практичні аспекти інноваційних педагогічних технологій організаціїнавчально-виховного процесу у вищих навчальних закладах розглядались в дослідженняхО. Гохберг, О. Євдокимова, І. Козловської, А. Слободенюка, інноваційнітехнології професійної підготовки майбутніх учителів розкриті в роботах І. Богданової.
Навідміну від поняття «технології в освіті», що відповідало поняттю «технічнізасоби навчання» під педагогічною технологією почали розуміти сукупністьзасобів і методів педагогічного процесу.
Найбільшцілісним є підхід до визначення поняття «педагогічні технології» у Т. Назарової. Як стверджує автор, вонорозвивалося адекватно до розвитку педагогічної науки, У зв'язку з цимтрансформувалось у нові поняття; освітні технології, педагогічні технології,технології навчання. Що це — те саме поняття, але під іншою назвою? Т.Назаровазробила опис кожного, з'ясувала відмінності між ними, довела, що на кожному зних діє відповідна ієрархія цілей, завдань, змісту (рис.1).
/>
Рис.1. Ієрархія і взаємозв'язокпонять «технологія» в педагогіці.
Якщоосвітні технології відбивають стратегію освіти, то педагогічні втілюють тактикуїї реалізації (за Т.Назаровою) у навчально-виховному процесі шляхомвпровадження моделей останнього і тотожних йому моделей управління цим процесом.Наприклад, модель особистісно-орієнтованогорозвивального навчання, мо-дульно-розвивального навчання, проблемного навчаннята інші.
Отже,можна зробити висновок, що педагогічна технологія відображає модельнавчально-виховного і управлінського процесів освітнього закладу і об'єднує всобі зміст, форми і засоби кожного з них.
Навчальнатехнологія — поняття близьке, але не тотожне поняттю педагогічна технологія.Воно підбиває шлях освоєння конкретного навчального матеріалу (поняття) в межахвідповідного навчального предмета, теми, питання. Потребує спеціальноїорганізації навчального змісту, адекватних йому форм і методів навчання. Алеможливі й такі варіанти: до форм навчання добираються зміст і методи навчанняабо до методів — форми і структурується зміст навчання. Наприклад, це можутьбути предметне навчання, ігрова технологія, технологія проблемного навчання (нарівні методу), інформаційні технології, технологія використання опорних схем,конспектів, класично лекційне навчання, навчання за допомогою аудіовізуальнихтехнічних засобів чи книжки, система «консультант», система «репетитор»(індивідуальне), дистанційне навчання, комп'ютерне навчання та ін.
Педагогічнатехнологія — цесистемний метод створення, застосування і визначення усього процесу викладанняі засвоєння знань з урахуванням технічних і людських ресурсів в їх взаємодії,що ставить своїм завданням оптимізацію форм навчання (ЮНЕСКО).
Педагогічнатехнологія означає системну сукупність і порядок функціонування всіх особистісних,інструментальних і методологічних засобів, що використовуються для досягненняпедагогічної мети (М.В. Кларін).
Педагогічнатехнологія — цестворена адекватно до потреб і можливостей особистості і суспільства теоретичнообгрунтована навчально-виховна система соціалізації, особистісного іпрофесійного розвитку і саморозвитку людини в освітній установі, яка, внаслідокупорядкованих професійних дій педагога при оптимальності ресурсів і зусиль всіхучасників освітнього процесу, гарантовано забезпечує ефектнішу реалізацію свідомовизначеної освітньої мети та можливість оптимального відтворення процесу нарівні, який відповідає рівню педагогічної майстерності педагога. (С.О. Сисоєва).
Ниніпогляди українських педагогів усе частіше спрямовуються до технологіїмодульного навчання, яке останнім часом впроваджується в навчально виховнупрактику вищої школи як передовий педагогічний досвід і як експериментальнапсихологодидактична система.
Модульно-розвивальненавчання сприяє становленню особистості не тільки завдяки змісту, методам, формаморганізації, а й через свою сутнісну багатовимірність, логіку буття з огляду наспецифічну форму психосоціального зростання індивідуальності. Унікальність йогополягає в тому, що всі сторони, аспекти, компоненти педагогічно керованогонавчального процесу стимулюють, реально прискорюють численні процеси розвитку,які ієрархічно подані в загальній картині психосоціального розвитку кожногостудента.
Ниніможна виділити декілька підходів до створення модульної системи залежно відгеографії та змістовно-структурних особливостей іноваційно-освітнього досвіду:американська та німецька моделі, литовська модель, українська.
Узв’язку з інтенсифікації навчального процесу як за кордоном, так і в Україніособливу актуальність набула комп’ютеризація – як один із важливих напрямків унавчанні як загальноосвітньої, так і вищої школи. Упровадження комп’ютернихтехнологій у навчальний процес є досить новою галуззю суспільної практики, щовключає комплексну автоматизацію навчальної праці в сфері освіти у ВТНЗУкраїни.
Можливості сучасного комп’ютера дозволяють інтенсивнозастосовувати комп’ютерну техніку у навчальному процесі. Відкриваються новіможливості викладання навчального матеріалу. З’являється можливістьвикористовувати комп’ютер під час лекцій, практичних і лабораторних занять.Застосування комп’ютерного моделювання, анімації, різноманітної кольоровоїпалітри дають нові можливості викладачеві зробити навчальний процес більшцікавим, різноманітним й ефективним.
Однак, як зазначають фахівці, зараз темпи технічногорозвитку комп’ютерів значно випереджують темпи технології комп’ютерногонавчання, його психолого-педагогічного осмислення й дослідження. Існує щезначний відрив від реальної необхідності у використанні комп’ютерної техніки уВТНЗ України. Досвід показує, що, незважаючи на обладнання навчальних закладіві кафедр комп’ютерами, існують значні перешкоди для їх упровадження унавчальний процес як психологічного, так і дидактичного характеру. Першіпов’язані з “незвичністю” й удаваною складністю технічних засобів, другі – знавчально-методичним забезпеченням.
Широкому впровадженню комп’ютерів у навчальний процесзаважає також комп’ютерна неграмотність, нерозуміння викладачами ролі й місцяЕОМ у навчанні. Упровадження нових методів інноваційних технологій навчання за допомогоюЕОМ спрямовані на розвиток індивідуальної, самостійної і мотивованої активноїдіяльності студентів.
Розробкапрограмного забезпечення і методика застосування програм ЕОМ у практичнійдіяльності – найбільш значущі проблеми. Незважаючи на відмінності, проблемирозроблення програмованого забезпечення і методики застосування програм тіснопереплетені, а іноді й неподільні: ефективність методики комп’ютеризованогонавчання на 90 % визначається якістю тих програм, які до неї включені.
Для реалізаціїсвоєї комп’ютерної грамотності викладач повинен достатньо добре знатитехніко-дидактичні можливості комп’ютерів. Для забезпечення впровадженнякомп’ютерної технології у процес навчання необхідно визначити місце ЕОМ унавчальному процесі, тобто необхідно вирішити, яку кількість годин у загальніймережі необхідно відводити на роботу студентів із комп’ютером.
Висновок
Перехіддо Інформаційного суспільства кардинально змінює положення системи освіти, їїінституційний статус. Освіта стає не лише Інструментом взаємопроникнення знаньі технологій в глобальному масштабі, але й капіталу, засобом боротьби за ринок,рішення геополітичних завдань. Сучасному суспільству необхідне масова якіснаосвіта, спроможна забезпечити зростаючі потреби споживача та виробника матеріальнихі духовних благ.
Список використаноїлітератури
1. АлексюкА.М. Педагогіка вищої школи. Історія. Проблеми.-К.: Либідь, 1998
2. БурковаЛ. Технології в освіті. //Рідна школа. — лютий. 2001.-С.18-19.
3. ВітвицькаС.С. Основи педагогіки вищої школи. К.: 2003, — 271с.
4. ДроздоваІ.П. Методика викладання, педагогіка та психологія вищої освіти (навчальнийпосібник). Х.: 2008, — 140с.