ЗМІСТ
Вступ
Розділ І. Теоретичні основи вивченняобдарованої дитини в початковій школі
1.1 Обдаровані діти молодшогошкільного віку
1.2 Психолого-педагогічні особливостіобдарованих дітей
1.3 Робота з обдарованими дітьми
Розділ ІІ. Дослідне вивченняобдарованої дитини
2.1 Методи навчання обдарованих дітей
2.2 Визначення творчоїіндивідуальності обдарованих дітей
2.3 Творчі завдання для обдарованихдітей
Висновки
Список використаної літератури
Додатки
Вступ
Сучасна школа –це керування різними видами навчально – пізнавальної діяльності школярів. Уширокому розумінні цього слова сьогодні школа в нашому суспільстві –найважливіший фактор гуманізації суспільно – економічних відносин, спрямованихна формування нових життєвих установок особистості.
В умовахдемократизації та національного відродження система освіти, яка завждивідзначалася тим, що була орієнтована на підготовку не просто спеціалістів, алюдей, які б відповідали певним соціальним потребам сучасності, повинназабезпечити якісно новий рівень загальноосвітньої, професійної, науковоїпідготовки, всебічний розвиток кожної людини як особистості і найвищої цінностісуспільства. Починати необхідно вже з початкової школи, адже саме вона маєнавчити дітей вчитися, прищепити інтерес до знань, прагнення самостійнозбагачуватися ними, розвивати, як зазначав видатний педагог В.О.Сухомлинський,всемогутню радість пізнання. Змінюються пріоритети мети навчання: на першомуплані – розвивальна функція, культ активності, самостійності, нестандартноїдумки. Все це разом забезпечує розвиток інтелекту кожної дитини.
І тому основнезавдання вчителя – добиватися того, щоб кожен урок сприяв розвитку пізнавальнихінтересів дітей та їхньої зацікавленості у здобутті знань. Зацікавленість –ефективний засіб успішного навчання, необхідна умова досягнення позитивнихнаслідків. Лише тоді, коли дитина зацікавиться матеріалом, у неї з’явитьсябажання дізнатися про нього більше.
Під час аналізуособливостей пізнавального розвитку дітей молодшого шкільного віку встановленііндивідуальні відмінності сприймання, уваги, мислення, пам’яті, розвиткуемоційно – вольової сфери. Так, діапазон індивідуальний відмінностей унавчальних здібностях і психічному розвитку першокласників можнаохарактеризувати співвідношенням 1: 15, тобто здібності слабкого учня в класістановлять одиницю, а здібності найрозвиненішого є у 15 разів вищими У кількісномувідношенні це виглядає так: більшість учнів вступає до школи з приблизнооднаковим рівнем пізнавального розвитку, який вважається нормою, 20 % учнів –не досягають його, а 15 % — перевищують. І, як свідчить практика, за данимисвітової статистики, лише 5 % дітей від загальної їх кількості в кожній віковійкатегорії є обдарованими.
В своїхдослідженнях такі вчені як Б.Г. Ананьєв, Л.С. Виготський, Дж. Гілфорд, В.М. Екземплярський,Е. Клапард, Г.С. Костюк, Е. Мейман,
Дж. Рензуллі,С.Л. Рубінштейн, Д. Фребес переконують, що без належної активності молодшихшколярів у навчальному процесі не можуть бути успішними засвоєння знань,пізнавальний розвиток, а виховання – повноцінним.
Розвитокпізнавальної активності має на меті :
- підвищитирівень розвитку дітей і розширити їхній світогляд для того, щоб вчитиспостерігати, думати, аналізувати;
- викликатибажання самостійно займатися навчальною діяльністю;
- знайтишлях до серця кожного учня, створити умови для розвитку
- здібностей,закладених у дитині природою.
На жаль, сьогоднііснує дефіцит знань що до особливостей поведінки і мислення обдарованих дітей,їхнього особистого розвитку. Крім того, ще не повно мірою враховується і тойфакт, що через свої особистісні особливості обдаровані діти дуже чутливі донеадекватних оцінок та негативних дій щодо них.
Метою дослідженняє теоретичне обґрунтування, на основі якого проводиться дослідження, виявленнята перевірка педагогічних та психологічних умов, що сприятимуть успішномувихованню обдарованої дитини в початковій школі.
Об’єктомдослідження є обдарована дитина в початковій школі.
Предметомдослідження є психолого – педагогічні умови, які впливають на обдаровану дитинуу початковій школі.
Гіпотезадослідження полягає у тому, що ефективність навчально – виховного процесуобдарованої дитини залежить від створення психолого – педагогічних умов :
- глибокевивчення індивідуальних особливостей учнів, їх класифікацію за типологічнимигрупами і організацію роботи цих груп на виконання спеціальних навчальнихзанять;
— цілеспрямованесприяння пізнавальному розвитку дітей, активності взагалі й навчально –пізнавальної зокрема, що забезпечить адаптацію тимчасових параметрів навчаннядо того рівня розумового розвитку, якого вже досягнув той чи інший школяр.
Завданнядослідження: проаналізувати наукову психолого-педагогічну літературу; вивчитидосвід роботи вчителів; забезпечити постійну індивідуальну допомогу учням увиборі, плануванні, виконанні та оцінці різноманітних проблемних завдань длявивчення обдарованої дитини.
Експериментальнабаза дослідження. Дослідно-експериментальна робота проводилася на базі середньоїзагальноосвітньої школи № 21 у 4- А класі м. Кривого Рогу.
обдарованийдитина школа особливість дослідний
Розділ І.Теоретичні основи вивчення обдарованої дитини в початковій
школі
1.1 Обдарованідіти молодшого шкільного віку
Яких же дітейнеобхідно називати обдарованими і що таке обдарованість? Нині існує понад 100(!) визначень обдарованості, при чому серед них немає жодного, яке цілкомвлаштовувало б хоч якусь частину психологів і педагогів. Справа у тому, щопрямо визначити здібності неможливо. Здібності – це можливості людини довиконання діяльності. Як би ми не визначали здібності, в центрі уваги завждибуде саме діяльність. Великі можливості до виконання діяльності означають івеликі здібності. Рівень здібностей, який значно відрізняється від середнього,як правило, називається обдарованістю. Чим більша різниця із середнімиздібностями, тим вища обдарованість.
У найновішомусловнику української мови зазначено що обдарованим (талановитим) є той, хто маєвеликі здібності; дар (талант) – це видатні природні здібності, хист,обдарування.
Ще одневизначення: обдарованість – своєрідне поєднання здібностей (окремих психічнихякостей, що обумовлюють можливості людини в тій чи іншій діяльності), єдність,яку вони складають у своїй взаємодії; обдарованість містить у собі здатність доузагальнення, інтелектуальну потенцію, високу креативність та високий рівеньмотивації.
Існують різнітипи обдарованості. Так, дуже дефіцитна і найменш вивчена лідерська абосоціальна обдарованість. Така обдарованість характеризується здатністю розумітиінших людей, будувати з ними конструктивні взаємини, управляти ними. Існуєбагато варіантів лідерської обдарованості: є емоційні лідери, своєрідна«жилетка» для кожного, з ними радяться, їх люблять, їхня думка є в багатьохвипадках вирішальною; лідери дії – вміють приймати рішення, важливі длябагатьох людей, визначати межу і напрямок руху, вести за собою.
На жаль, вбагатьох школярів з вираженими лідерськими здібностями інтерес до шкільногонавчання недостатній. Багато учнів із цими здібностями не мають достатньоїшкільної мотивації і, маючи сильний характер і незалежність, відверто нічого нероблять в школі. Неможливість завоювати статус лідера в школі штовхає їх навулицю де вони стають лідерами антисоціальних угруповань. Потрібна спеціальнаіноді тривала і складна робота, що б повернути таких учнів до школи.
Ще один типобдарованості – художня. Цей тип обдарованості, як правило, виявляється увисоких досягненнях у художній діяльності – музика, танці, живопис, скульптура,сцена. Як і в попередньому випадку цей тип обдарованості може виявлятися ушколярів із різними ступенями широти: є діти з розмаїттям художніх здібностей(дитина співає, танцює та ще й чудово малює), і є такі, в яких яскравовиражена лише одна здатність такого роду.
Психомоторна(спортивна) обдарованість виявляється дуже помітно, але в контексті середньоїзагальноосвітньої школи не являє спеціального інтересу. Учні зі спортивноюобдарованістю часто не зовсім добре вчаться. Це пов’язано насамперед ізнедостачею часу та належного бажання. Якщо в школярів, що захоплюються спортомстворити відповідну мотивацію, тобто настій, то вони, як правила, можуть чудовонавчатися.
Пряме відношеннядо школи мають таких три типи обдарованості: академічна, інтелектуальна ітворча (креативна).
Академічнаобдарованість являє собою яскраво виражену здатність навчатися. Академічнообдаровані школярі – це завжди генії саме навчання, це блискучі професіоналишкільної праці, чудові майстри швидкого, міцного та якісного засвоєння. Шкільнімедалісти – насамперед саме учні з академічною обдарованістю.
Інтелектуальнаобдарованість – це не тільки і навіть не стільки здатність навчатися, скількивміння думати, аналізувати, зіставляти факти, тобто виконувати складнуінтелектуальну роботу. Носії такої обдарованості – розумники та розумниці. Вониіноді блискуче, іноді непогано, іноді чудово з одних предметів і погано з інших– це залежить від їхнього ставлення до предмета й до викладача. Медалісти середних теж є, але дуже рідко.
Творчаобдарованість (креативна) – це те що, виявляється в нестандартному баченнісвіту, в нешаблонному мисленні і в тому, що суспільство оцінює над усе. Утворчої обдарованості багато різних варіантів: є учні які виявляють неабиякітворчі можливості буквально в будь – якій діяльності, за яку беруться, алебувають учні, в яких таке нестандартне бачення виявляється досить яскраво лишев одній сфері. Кожна обдарована (талановита) дитина – індивідуальність іпотребує особливого підходу. Виявити талант мають психологічні служби астворити умови для виявлення суто педагогічне завдання.
Критерії длявиявлення ознак обдарованості у дітей молодшого шкільного віку :
· прекраснапам’ять ;
· яскравауява ;
· тонкамоторна координація ;
· розвинутаоперативна пам’ять і логічне мислення ;
· володіннямистецтвом мовної комунікації, оригінальність словесних асоціацій ;
· величезнадопитливість ;
· схильністьдо активного навколишнього світу ;
· успіх убагатьох починаннях ;
· установкана творче виконання завдань ;
· володінняосновними компонентами уміння вчитися ;
· створенняв уяві альтернативних систем ;
· наполегливістьу своїх діях, нерідко наближена до самовпевненості ;
· нечіткістьу розмежуванні реальності і фантазії ;
· егоцентризм;
· прагненнядо товариства старших дітей та дорослих ;
· гострареакція на несправедливість ;
· нестриманістьпочуттів і емоцій.
Останні п’ятьознак свідчать самі за себе: виховання обдарованої дитини — справа дуже складнаі серйозна.
Як же заявляє просебе обдарована дитина молодшого шкільного віку, і що повинні знати дорослі,виховуючи таку дитину?
- уталановитої дитини відразу помітні тонка спостережливість, зосередженість,посидючість, вміння наполегливо переслідувати поставлену мету, самостійність інезалежність у діяльності;
- немотивованийтиск та примус, нав’язування занять затримують прояви справжніх природнихнахилів;
- занадторання спеціалізація і «професіоналізація» збіднюють особистість, ускладнюють їїподальше життя. Тому на перший план доцільно висувати ідею калокагатії –гармонійного розвитку сукупностей тілесних, душевних і розумових, сил – тапринцип утилітаризму – озброєння дитини знаннями і вміннями, які становитимутьреальну користь у житті, допоможуть вихованцеві посісти достойне місце всуспільстві ;
- талановитійдитині необхідно надавати не тільки свободу самодіяльності, а й можливість упевних межах обговорювати з дорослими свої наміри.
Завдяки такійсвободі вона пізнає свої власні сили, виробляє звичку оперувати своїмирозумовими, фізичними і моральними ресурсами. В результаті виробляєтьсясамоповага та здатність критично оцінювати свої здібності і дії ;
- інтенсивномурозвитку природних задатків допомагають ознайомлення з різноманітноюдіяльністю, глибокі й помірно численні враження.
Потрібні длятворчості фарби, звуки, форми, рухи талановиті діти знаходять у спілкуванні зприродою, яка пробуджує мислення, уяву, фантазію.
«Не силуйте душудитини, уважно придивляйтесь до законів природного розвитку кожної дитини, доїї особливостей, прагнень, потреб» [34, с.98]
1.2Психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей
Обдаровану дитинуінколи порівнюють із губкою, що поглинає найрізноманітнішу інформацію тавідчуття [37]. Усе сприймаючи й на все реагуючи, така дитина проявляє надмірнезахоплення в усьому – в емоційних реакціях, інтелектуальних заняттях,суперництві з братами й сестрами, протистоянні дорослим. Вона надмірно рухлива,невгамовна, особливо чутлива до всього – до емоцій і почуттів, звуків, дотиків,запахів тощо. Прагнення обдарованих зрозуміти, дослідити, знайти логіку – такасама важлива риса, як і здатність бачити можливості та альтернативні рішення.
Однією зприкметних особливостей обдарованої дитини є спрямованість на досягнення мети,що спричинює їхню впертість і надмірну зосередженість, здатність доперфекціонізму [40]. Якщо результати не відповідають підвищенним внутрішнімстандартам дитини, в неї виникає відчуття незадоволення й неабиякі переживання.Звідси бере початок недовіра до своїх можливостей, і дитина може кинути справу,не закінчивши її. Цьому сприяють і завищені очікування вчителів, амбіціїбатьків, адже спершу дитина намагається задовольнити референтну групу людей. У неїформуються уявлення, що саме завдяки успіху можна отримати максимальну увагу табезумовну любов батьків, повагу навколишніх. На цій основі згодом і виникаєжиттєва формула дорослого: головне в житті – успіх. Якщо дитина не дотягує дозавищених стандартів, які пропагує сім’я, у неї з’являється почуття провини, щотеж породжує внутрішні проблеми особистості.
Безсумнівно,успіхи й таланти мають велику вагу в житті кожного, але гармонійний розвитокдитини, відчуття здорового балансу найважливіші.
Важливу сторонуобдарованості дітей та їхні психолого-педагогічні особливості розглядає втеоретико-експерементальних дослідженнях М.С. Лейтес. Вивчаючи віковіпередумови обдарованості, він розрізняє такі категорії дітей:
І – діти, яківідрізняються надзвичайно швидким темпом розумового розвитку, високим рівнемінтелекту заголом, що особливо помітно в дошкільному й молодшому шкільномувіці;
ІІ – діти зізвичайним рівнем інтелекту, які лідирують у певних видах занять (наприклад, удеяких напрямках науки або техніки). Ця категорія найчастіше зустрічаєтьсясеред підлітків і старших школярів;
ІІІ – діти, якіне досягають помітних успіхів у навчанні або творчих заняттях, алевідрізняються неабиякими, своєрідними проявами інтелекту (скажімо, надзвичайнорозвинутою пам’яттю, уявою, спостережливістю). Їм притаманні властивості, якіпізніше можуть стати професійно важливими й надати перевагу в певних умовахжиття та діяльності. Про дітей цієї групи доцільно говорити як про таких, щомають ознаки потенційної обдарованості [23].
Діти І категорії,вважає М.С. Лейтес, утворюють дуже яскраву групу, яка може на кілька роківвипереджати однолітків у розумовому розвитку, відрізняючись від них незвичайноюрозумовою активністю, потребою в розумовому напружені, невтомною пізнавальноюдіяльністю. Їм властиві такі творчі прояви, як ініціативність, винахідливість узаняттях, особлива продуктивність мислення, потяг до творчого, розумовогонавантаження. Водночас ознаки чудового інтелекту цих дітей аж ніяк не єнеодмінним показником їхнього розумового потенціалу в майбутньому, тому поняття«обдаровані діти» не можна тлумачити однозначно. В першому значенні доцільноговорити про більш виражені передумови інтелектуального розвитку, завдяки чомутакі діти значно швидше розвиваються і тому творчо себе виявляють. У другомузначенні обдарованість характеризує дітей із внутрішніми передумовами до того,щоб стати в майбутньому обдарованими дорослими людьми. Невідповідальність міжознаками видатних розумових здібностей у дитинстві та рівнем розумового потенціалув зрілі роки, недовговічність у більшості випадків дитячої обдарованостіпояснюються віковими та індивідуальними особливостями розвитку та проявуздібностей у дитячі роки.
Дітям загаломпритаманна готовність до засвоєння знань, чутливість до образних вражень,рухливість уяви, допитливість. Існує вікова чутливість, особлива чуйність донавколишнього, яка своєрідно характеризує дитячий вік. На кожному віковомуетапі розвитку дитини виникають та чергуються так звані сенситивні періоди,тобто найбільш сприятливі передумови для розвитку психіки в певному напрямку.За такого чергування відповідно змінюються як чутливість, так і активністьдітей.
А.В. Фурман,досліджуючи питання індивідуально-особистісних рис прояву обдарованості вначально-виховному процесі, вважає, що обдаровані діти:
— опановуютьдосить швидко і зберігають їх (засвоюють головне, швидко й відповідно реагують,критично оцінюють інформацію і ставлять запитання, переносять вивчене в новуситуацію);
— виробляють,перетворюють і передають ідеї, думки: логічно думають, послуговуються багатимсловником, тому їхнє мовлення добірне, гнучке;
— мають високіпоказники абстрактного мислення: вміють узагальнювати, розділяють причини інаслідки, визначають взаємозв’язки, розуміють і правильно застосовують правила;
— здатні долатитруднощі: покладаються на себе, якщо зустрічаються з ускладненнями; наполегливошукають вихід зі становища;
— винахідники ітворці: допитливі й оригінальні, люблять експериментувати, використовують методпроб і помилок, знаходять шляхи досягнення своєї мети;
— люблятьсамостійно працювати, схильні самостійно планувати свої дії,самоорганізовуються, незалежні у своїх діях;
— відповідальні(наполегливі в досягненні мети);
— легкопристосовуються до нової ситуації (розуміють і приймають потрібність змін,передбачають наслідки, оптимістично зустрічають перешкоди і пригоди);
— енергійні,об’єктивно здорові.[12, с.49]
1.3 Робота зобдарованими дітьми
Здібні учніможуть без спеціальних вправ і вказівок учителя самостійно здійснювати узагальненняматеріалу. В таких дітей проявляється гнучкість мислення під час розв’язуваннязадач. Вони вміють побачити у буденному незвичне, в очевидному неймовірне, їхназивають «чомусиками». Це учні, в яких добре розвинена пам’ять. Вонизапам’ятовують великий об’єм матеріалу і надовго його зберігають.
Ніякіздібності не можна розвинути без відповідних знань, умінь, без уважності,наполегливості, працьовитості, почуття відповідальності за доручену справу іпрагнення доводити її до кінця, звички приклади зусилля. Талант — це передусімкопітка i цілеспрямована справа.
Рольучителя є суттєвою в процесі розвитку дитини. Нелегко знайти правильнийіндивідуальний підхід до учнів, у яких сильніше i яскравіше, ніж в інших,виявляються ознаки розумової обдарованості. Під час роботи з такими учнямиважливо уникати крайнощів, необхідно знайти «золоту» середину. Неможна не лише надмірно втручатися в становлення розумових здібностей, але йвважати, що розвиток дитини не потребує особливої учаги i підтримки, вважати,що талант проб'ється сам. Завдання вчителя — пробуджувати i виховувати власнуактивність молодої людини, її пізнавальні і творчі потреби, створення атмосфериздорової конкуренції, яка буде сприяти зростанню інтересу до предмета i бажанняоволодіти знаннями, розширенню знань з даної теми.[36, с.27]
Важливемісце в системі розвитку здібностей займає експеримент. К.А. Тимірязєв писав:«Люди, які навчилися спостерігати i досліджувати, набувають здатностісамим ставити запитання i отримувати на них фактичні відповіді опиняючись навищому розумовому й моральному piвнi в пopiвнянні з тими, хто такої школи неотримав».[15, с.23] Застосування дослідів дає можливість використовуватиексперимент для розвитку і виховання в учнів інтересу, допитливості,спостережливості, а також формувати i розвивати поняття про експеримент якметод науки. Експеримент дозволяє учням встановлювати причинно-на-слідковізв'язки, вчитися робити прогнози, висновки, вести спостереження, швидковиділяти найбільш значні відомості з інформації.
Значнароль приділяється самостійній роботі учнів, тому що ефективність роботи учнявизначається його розумовою активністю.
Слушнописав з цього приводу В.О. Сухомлинський, наголошуючи, що учень повиненнепросто слухати i думати, але щось робити. Мислення має відображуватись вдіяльності, лише тоді на уроці будуть думати всі, не буде неуважних [34, с.27].
Результативнимв розвитку здібностей є участь дітей в підготовці i проведенні КВК, турнірів,конкурсів знавців, вікторин, брей-рингів, участь у олімпіадах.
Самостійнескладання вправ i завдань, пошукові завдання, проблемні питання вимагають вучнів напруженої розумової діяльності, творчого підходу до виконання роботи.
Учнямна уроках i як домашнє завдання пропонуються біологічні задачі пошуковогохарактеру з метою формування наукового мислення, здатностей всебічно iоб’єктивно оцінювати конкретну наукову проблему i визначати шляхи її вирішення.
Явважаю, що робота учителя буде успішною, якщо спостерігається рістсамостійності учнів, під час обговорення питань щодо задачі, відповіді учнівстають щодалі повнішими i вирізнялися глибшою аргументацією, а діяльністьучителя полягає в повідомленні додаткової інформації i загальному керівництвірозумовою діяльністю учнів.
Дляудосконалення самостійної роботи учнів бажано поєднувати індивідуальну, груповуроботу, ці прийоми повинні доповнювати один одного.
Підчас групової роботи найбільш підготовлені учні, виконуючи роль консультантів,вчаться критично оцінювати навколишню дійсність, доходити суті явищ, вчатьсяробити рецензії відповідей учнів на уроках, аналіз творчих poбiт. Завдякинавичкам об’єктивно оцінювати дії свого товариша, учні стають помічникамиучителя під час прийому заліків, проведення уроків, в роботі зі слабшимиучнями.
РозділІІ. Дослідне вивчення обдарованої дитини
2.1 Методинавчання обдарованих дітей
Американськийвчений і шкільний вчитель зі стажем роботи 20 років Сюзанна Вайнбреннер у своїйкнизі «Навчання обдарованих дітей у звичайному класі» пропонує вчителям різніметоди та технології навчання обдарованих у класах із змішаними здібностями.Відомо, що обдаровані діти досить часто вивчають програмовий матеріалсамостійно, що й становить причину втрати інтересу працювати на уроках. Авикористовуючи певні методи навчання, Сюзанна Вайнбреннер гарантує, що :
· Роботаобдарованих дітей на уроці буде краще вмотивована;
· Дітипрацюватимуть продуктивніше і матимуть більше позитивних почуттів щодовідвідування школи;
· Батькиобдарованих дітей будуть задоволені тим, що відбувається у їхньому звичайномукласі;
· Вчительобдарованих буде також задоволений їхнім ставленням до навчання та високимирезультатами, досягнутими спільними зусиллями.
Методи навчанняобдарованих дітей мають відповідати:
· Своїмосновним завданням –наданню допомоги обдарованим учням в отриманні знань;
· Рівнюінтелектуального та соціального розвитку, різним вимогам і можливостям,виявленню основних та послідовних варіантів розвитку здібностей дитини;
· Переходувід перцептивного рівня пізнання до вищих понятійних рівнів.
Творчі методи підчас викладання спрямовані на:
· Визнанняраніше невизнаних або невикористаних можливостей;
· Повагу добажань дітей самостійно працювати;
· Вміннястримуватися від втручання в процес творчої діяльності;
· Наданнядитині свободи вибору;
· Створенняумов для конкретного втілення творчої ідеї;
· Заохоченняроботи над проектами, пропозиціями;
· Уникненнябудь-якого типу тиску на дітей;
· Наданняможливості загального внеску в роботу групи;
· Повагупотенційних можливостей учнів, які відстають;
· Демонстраціюентузіазму;
· Наданняавторитетної допомоги дітям, які висловлюють іншу думку;
· Організаціябезпосереднього спілкування звичайних дітей із обдарованими дітьми;
· Отриманнямаксимальної користі від захоплення дітей;
· Терпимістьдо безладдя;
· Вмінняпереконувати та пропагувати;
· Здатністьдо самоаналізу.
Під час роботипедагог повинен:
1. бутидоброзичливим і чуйним;
2. знатипсихологічні особливості обдарованих дітей, розуміти їхні потреби та інтереси;
3. матидосвід роботи в закладах для дітей молодшого та дошкільного віку(зокрема, звласними дітьми);
4. мативисокий рівень інтелектуального розвитку;
5. матишироке коло інтересів і вмінь;
6. бутиготовим до виконання найрізноманітніших обов’язків, пов’язаних із навчаннямобдарованих дітей;
7. володітипочуттям гумору;
8. бутисамокритичним, готовим до перегляду своїх поглядів і постійногосамовдосконалення;
9. матитворчий особистий світогляд, добре здоров’я і життєздатність.
Розглянемоконкретно, в чому суть кожного методу, запропонованого Сюзанною Вайнбреннер.
Найважчий першийурок: цей метод автор радить використати на початку навчання для ознайомлення знавчальними потребами обдарованих дітей у звичайному класі.
Сутність методуполягає в тому, що учням дозволяється спробувати розв’язати 5 чи 6найскладніших завдань чи вправ, перш ніж виконувати решту завдання. Якщо діти зцим успішно впораються, то здобувають рівень А(що означає відмінно) і тоді їмдозволяється використати час, що залишився, для заняття тим видом діяльності,який цікавіший і потрібніший, звісно, під контролем учителя.
Даний метод можнавикористовувати на різних уроках: математиці, мові, читанні, метою яких єзакріплення умінь та навичок на практиці під час вивчення якогось правила,поняття.
Причина, чому цейметод працює, дуже проста. Обдаровані діти можуть засвоювати навіть новіпоняття швидше, ніж ровесники, і запам’ятовують те, що вчать, міцніше, томувони й потребують менше практики.
Ущільненнянавчальної програми: обдаровані діти швидше засвоюють програмовий матеріал, ніжїх ровесники, тому в них часто залишається багато вільного часу.
Було знайденошлях: дозволяти учням «відкуповувати» шкільний час, який вчителі планують длявивчення нового матеріалу. Обдаровані учні можуть провести його по-іншому.Американський психолог Дж. Рензулі називає цей процес ущільненням.
Перед тим, якрозпочати ущільнення, потрібно визначити здібності, які мають певні учні, ідовіряти досягненням, які вони здобули, самостійно навчаючись. Потім требавирішити, як використовувати «вільний час», щоб це не стало тягарем для нихсамих, для їхніх однокласників чи вчителя. Програма для обдарованих дітей маєбути ущільнена лише в тих її частинах, де учні мають міцні знання, уміння танавички.
Дж. Рензулі таЛінда Г. Сміт створили записну зберігаючу форму, названу «Компактор», длявикористання у роботі з учнями, для яких проведено ущільнення програми.
Компакторинайкраще використовувати при роботі з граматичним матеріалом, над правописом,при виконанні творчих вправ, словниковій роботі, завдань з математики та ін.
Навчальні контракти:однією важливою деталлю даного методу є робочий стан учнів, тобто ті правилаповедінки, яких треба дотримуватись під час роботи і які занотовуються до форми«Навчальний контракт». Ось деякі з них:
· Недозволяється звертатись до вчителя, доки він навчає решту дітей у класі;
· Якщопотрібна допомога, а вчитель зайнятий...(домовтесь про прийнятну поведінку);
· Якщоніхто з інших учнів по контракту не може допомогти тобі, то можеш...( домовтесьпро прийнятну поведінку), доки чекаєш, коли вчитель звільниться;
· Якщо тобідуже потрібно вийти з класу, роби це тихо;
· Ніколи незаважай іншим;
· Непривертай до себе уваги.
Вчитель і ученьмають підписати контракт. Це ніби перетворює контракт на офіційний договір ідає відчуття обов’язку та відповідальності за роботу.
Незалежненавчання: молодші школярі полюбляють виступати у ролі досвідчених знавців. Вонинасолоджуються можливістю займатись деталями обраної ними теми. Користуючисьданою технологією, треба опиратись на «Планер тематичного читання» та «Планер досвідченогознавця».
Інтерес учнів підчас читання може сфокусуватись на якійсь певній темі. «Планер тематичногочитання» створює можливіть учням продовжувати займатись темою, яка їх цікавить.Ця робота виконується в школі, після закінчення навчання, якого вимагалоущільнення програми, і замість тієї роботи, яку виконує решта класу. Час дляподібного читання може бути «викуплений» також за рахунок відмінного виконанняпоставлених завдань.
Вчитель маєпередбачати час, коли можна буде застосувати планер для незалежного навчання.Учнів треба попередити, що перші п’ять –десять днів вони мають лише переглянутилітературу з теми, яка їх найбільше цікавить, а вже потім визначитись зпідтемою і починати робити певні записи. Після закінчення роботи над проектом іоформлення планера вчитель має вирішити разом з учнем, яким чином «дослідник»поділиться своїми знахідками і результатами роботи зі своїми товаришами. Тутварто підійти творчо, щоб і доповідачеві, і аудиторії було цікаво іпізнавально.
Таксономіямислення: обдаровані учні можуть вивчати ті самі поняття, розділи, теми, що йрешта учнів класу. Досить часто вони бажають, щоб їм надали всі можливості длятого, щоб поглибити свої знання з певної проблеми. Під час того, як учитель даєнастанови всьому класу, він може використовувати в своїй роботі з обдарованимибудь-яку модель на розвиток критичного мислення, яка урізноманітнить процеснавчання.
Незважаючи на те,що всі учні повинні навчитись критично мислити, більшість з них не можеобійтись без допомоги вчителя під час вивчення й опрацювання нового матеріалу.Обдаровані діти –виключення з цього правила. Зазвичай основні теоретичніположення вони вивчають самостійно, що й допомагає їм досягати вищих рівнів убудь-якій моделі критичного мислення. На думку С. Вайнбреннер, такою моделлюможе бути «Таксономія мислення».
Модельскладається з шести послідовно розташованих рівнів мислення. Ця послідовністьозначає, що нижчі два рівні(Знання та Розуміння) вимагають меншого комплексногомислення, ніж вищі три рівні(Аналіз, Оцінка та Синтез).
1. Знання євідтворенням якоїсь інформації. Учні можуть сказати, що вони знають, якщо взмозі дати правильну відповідь на запитання.
2. Розумінняозначає, що учні можуть переказати, що вони знають своїми словами.
3. Застосуванняозначає, що учні можуть перенести вивчений матеріал на нові ситуації.Наприклад, вони можуть використати знання про дроби, щоб подвоїти мірипродуктів у рецепті приготування печива.
4. Аналізполягає в тому, що учень розуміє характерні риси предметів, явищ, понять іусвідомлює, що складові частини кожного можна вивчати окремо й увзаємозв’язках. Завдання на порівняння, протиставлення, віднесення до різнихкатегорій, а також завдання зробити висновки, висловити свої думки, мотивидадуть змогу учням навчитись аналізувати.
5. Оцінкадає учням можливість оцінити те, що вони проаналізували. З цієї причини авторкниги вважає за потрібне поставити Оцінку перед Аналізом, тому що цілкомприродно запитати учнів про їхню думку щодо явища чи поняття, які вонианалізують.
6. Синтез єнайскладнішим і найважчим рівнем мислення. Він вимагає від учнів створеннявласної нової та оригінальної ідеї чи проекту.
Для кращоїсистематизації та розуміння головної ідеї даного методу можна скласти таблицю (ДодатокА).
Проаналізувавшидані методи навчання обдарованих дітей у звичайному класі, можна зробитивисновок, що вони грунтуються на основних положеннях концептуальних моделей«Вільний клас», «Три види збагачення навчальної програми» й «Таксономіямислення». Таке комбінування дозволяє індивідуалізувати й диференціювати процеснавчання, зробити його більш ефективним і цілеспрямованим, щоб задовольнитинавчальні потреби обдарованих учнів.
Для повноцінногорозвитку та активізації творчого потенціалу особистості необхідновикористовувати цілий компелекс методів. При цьому треба враховувати, щоіснуючі методи активізації творчої діяльності мають бути співвіднесені зпевними сторонами творчої особистості, які вони найбільш ефективно актуалізуютьта розвивають у процесі творчої діяльності та поведінки, навчання та виховання.
2.2 Визначеннятворчої індивідуальності обдарованих дітей
Великий обсягроботи, що постає перед педагогами та психологами при реалізації комплексноїпсиходіагностики, потребує розробки нової стратегії психодіагностичної дії,послідовності кроків при комплексному психологічному обстеженні якостей творчоїособистості. Тому вчені радять починати з психодіагностики індивідуальних,природжених психофізіологічних якостей, насамперед темпераменту, а потімпереходити до виявлення таких психічних новоутворень індивіда, як рисихарактеру, інтереси, інтелектуальні, творчі, креативні якості особистості.
Саме такупослідовність було покладено в основу розробленої системи комплексної оцінкипри виявлені обдарованих дітей та апробовано в умовах середньоїзагальноосвітньої школи №21 м. Кривого Рогу у 4-А класі. Ця система увібрала всебе традиційний підхід до діагностики обдарованості, оснований на тестахвизначення інтелектуальних і вербальних здібностей молодших школярів, а такожнові, ефективніші технології.
Процес виявленняобдарованості здійснювався поетапно.
1 етап. Всебічнеспостереження за поведінкою, діяльністю, перебігом розумових процесів у дитини.
2 етап. Виявленняй дослідження психічного стану дитини та інтересів шляхом власної оцінки.
3 етап.Визначення коефіцієнта розвитку інтелекту.
4 етап.Визначення рівня розумового розвитку, що базується на дослідженні вербальнихздібностей дитини.
5 етап. Вивченняпродуктів творчої діяльності.
6 етап. Всебічнийаналіз конкретних випадків.
А тепер перейдемодо конкретної характеристики кожного етапу та аналізу отриманих у процесідослідження результатів.
Всебічнеспостереження: у наш час більшість учених надають перевагу саме методуспостереження як такому, що дозволяє зняти жорстку обмеженість тестувань таотримати значно ціннішу інформацію щодо здібностей дитини. Саме тому процесвиявлення обдарованих дітей було розпочато зі всебічного спостереження задітьми, в основу якого було покладено систему характеристик поведінки самеобдарованих дітей, розроблену американськими вченими.
З опорою назапропоновані характеристики поведінки вчителем 4-А класу було проведенетривале спостереження за діяльністю та поведінкою своїх учнів, в результатіякого він назвав прізвища дітей, яких можна вважати обдарованими.
Відомості з життядитини, про які повідомляють батьки, також підвищують ефективність процесупошуку, тому що надають можливість дізнатись про наявність у неї якихосьособливих здібостей чи інтересів, особливості спілкування з дорослими йоднолітками та ін. Сам тому поряд із спостереженням вчителя було використано«Запитальник для батьків».
Даний запитальникбуло запропоновано з метою отримання додаткової інформації, яку пізніше будевикористано в аналізі конкретного випадку для характеристики кожної дитини,визначеної вчителем як обдарованої.
Запитальник длябатьків
1. Вашадитина навчилась читати рано, до шестирічного віку:
А)самостійно;
Б)з чиєюсьдопомогою.
2. Читаєбагато і досить швидко.
3. Сама чи зчиєюсь допомогою зацікавилась словниками та енциклопедіями.
4. Легконавчилась читати, але відчуває труднощі при читанні.
5. Якщочимось займається, то двері в кімнату, як правило, зачинені.
6. Друзідитини старші за неї.
7. Надаєперевагу спілкуванню зі старшими на рівних.
8. Ставитьбагато різних каверзних запитань, часто заганяючи дорослих в глухий кут.
9. У дитиниє відповіді навіть, здавалося б, на найнеочікуваніші запитання.
10. Інодінеуважна, але завжди може зробити на диво кмітливі узагальнення(наприклад,після перегляду кінофільму, телепередачі чи спостерігаючи за чимось).
11. Іззадоволенням починає розмову про навколишній світ, дає свою оцінку явищам.
12. Неохочеставиться до одноманітних, звичних справ –миття підлоги, посуду, виконаннядомашніх завдань, які не вимагають великих зусиль.
13. Дуже чутливадо несправедливості, навіть якщо це її не стосується.
14. Любитьжартувати, має почуття гумору.
15. Маєбагатий словниковий запас і під час розмови вміло користується термінами.
16. Любитьскладні ігри(шахи ти ін.), які вимагають кмітливості.
17. Уранньому віці цікавиться тим, що вивчають старшокласники.
18. Надаєперевагу різним видам діяльності, причому все хоче робити самостійно.
19. Їїцікавить Всесвіт, питання створення світу і все, що стосується прадавніх часів.
20. В школінавчається без особливих зусиль, швидко вивчає програмний матеріал і має на всесвою думку.
21. Має дужерозвинуте відчуття музики, образотворчого мистецтва, навколишнього світу. Увсьому шукає гармонію.
Примітка. Якщовідповідь на запитання 2, 3, 8,9,10,11,13,14,15,17,18,19,21 була «Так»,будь-ласка, коротко опишіть, як це відбувається.
Методикавиявлення інтересів дитини, встановлення її емоційного стану: наступним крокомданого дослідження було встановлення контакту з «можливо» обдарованими дітьмита виявлення їх інтересів, захоплень, уподобань. З цією метою дітям булозапропоновано відповісти на деякі запитання.
Виявленняінтересів
1. Які книгитобі подобається читати?
2. Якісторінки газети ти читаєш регулярно? Яким чином ти дізнаєшся про новини?
3. Які твоїнайулюбленіші журнали?
4. Якимтелевізійним передачам ти надаєш перевагу? Чому?
5. Яка твоянайулюбленіша справа чи предмет в школі? А яка менш цікава? Чому?
6. Якщо тимаєш вільний час вдома, то якою справою ти починаєш займатися у першу чергу?
7. Що тиколекціонуєш? Що ти робиш з речами, які збираєш?
8. Якби тимав змогу порозмовляти з відомою людиною нашого часу, хто б це був? Чому?Придумай три запитання, які б ти поставив цій людині?
9. Якізахоплення є у тебе? Скільки часу ти витрачаєш на них?
10. Якби тимав змогу порозмовляти з відомим історичним діячем, хто б це був? Чому?Придумай три запитання, які б ти поставив цій людині.
11. Якби втебе була можливість мати те, що ти хочеш, не залежно від грошей чиможливостей, що б ти вибрав? Чому?
12. Як тидумаєш, яка професія підійшла б тобі найбільше, коли ти станеш дорослим?
13. Розкажипро свої найкращі канікули.
14. Розкажипро свої найулюбленіші ігри.
15. Якимфільмам ти надаєш перевагу? Чому?
16. Уяви, щоодного дня ти напишеш книгу. Як ти думаєш, про що вона буде?
17. Уяви, щоти можеш створити щось таке, що зробило б світ кращим. Опиши свій винахід.
18. Які місцяти б хотів відвідати у своєму регіоні та в інших містах, країнах?
19. Уяви, щоти збираєшся у подорож до іншої планети чи до Сонячної системи. Ти будешвідсутній 15 років. Напиши 10 назв речей, які ти візьмеш із собою, щобпроводити вільний час.
20. Як тидумаєш, яке питання мало б бути у цьому запитальнику, а його немає?
Виявленнянадзбудженості: згідно з теорією Добровського, обдаровані люди мають певніпрояви «надзбудженості». Цей термін він визначив, як «посилену та інтенсивнурозумову активність, що розпізнається через форми вираження, які є вищими засередні». Цими формами вираження є: психомоторика, чуттєвість,інтелектуальність, уява, емоційність.
На основі цієїтеорії емоційного розвитку вченими П’єковським та Куннінгемом в 1985 році булорозроблено Запитальник надзбудженості, за допомогою якого певною мірою можнавстановити психічний та емоційний стан людини. Тому цей запитальник буловикористано в дослідженні з метою зібрання ширшої інформації про дітей длярозгорнутого аналізу конкретного випадку.
Він уміщуєзапитання, які розкривають такі аспекти обдарованості, як надзбудженість уяви,емоцій, розумових процесів.
1. Чивідчуваєш ти себе невимовно щасливим? Опиши свої почуття?
2. Якасправа принесла тобі найбільше задоволення, насолоду?
3. Які твоїособисті мрії?
4. Які речі,справи змушують тебе відволікатись?
5. Коли тивідчуваєш великий приплив енергії, що ти з нею робиш?
6. Якимчином ти спостерігаєш за іншими людьми і аналізуєш їх вчинки?
7. Як типоводишся, коли відчуваєш себе дуже схвильованим?
8. Як кращетобі уявити певні події: реально(наочно) чи подумки?
9. Що тинайбільше любиш робити?
10. Якасправа дає тобі відчуття найбільшого задоволення?
11. Чи ловивти себе на думці, що ти бачиш, чуєш чи уявляєш собі щось таке, що насправді невідбувається? Наведи приклади.
12. Чирозмірковуєш ти над тим, про що замислюєшся?
13. Чи є смакчимось особливим для тебе? Опиши, яким чином він є особливим.
14. Коли тивідчуваєш найбільший потяг щось робити? Поясни.
15. Чиздавалося тобі колись, що речі навколо тебе «живуть» своїм власним життям, щорослини, тварини, інші речі мають свої почуття? Наведи приклади.
16. Якщо тистикнувся зі складною ідеєю, правилом, яким чином вони стають тобі зрозумілими?Опиши, що відбувається в твоїй голові в такому випадку.
17. Чисхильний ти до віршування? Якщо так, що спадає тобі на думку, коли ти впоетичному настрої?
18. Як частоти подумки щось доводиш самому собі? На яких речах акцентуєш свої докази?
19. Якщо тиспитаєш себе «Хто я?», якою буде відповідь?
20. Коли тичитаєш книгу, що найбільше привертає твою увагу?
21. Опиши, щоти робиш, коли просто прогулюєшся один?
22. Якимчином твої мрії впливають на тебе?
Подібнізапитальники дають змогу більше дізнатись про творчу особистість дитини, ніжбудь-який тест на вимір творчих здібностей.
2.3 Творчізавдання для обдарованих дітей
Математичнакмітливість
Математичнілічилки (1 — 2 класи )
1. Півень залетівна тин,
А там півник щеодин,
Скільки півниківусіх?
Полічитьшвиденько їх.
2. В клас зайшовМишко,
А за ним –Петько,
А за ним — Марина,
За нею — Ярина,
А за нею – Гнат,
Скільки всіххлоп’ят?
3. На травицібіля хати
Метушатьсяцуценята,
Двоє білих, начесніг,
Троє чорних.Скільки їх?
4. П’ять яблунь усаду ростуть,
Чотири з них ужецвітуть.
А скільки ще нерозцвіли,
Ну, як би вивідповіли?
5. Руку вгорупіднесіть
І почнемо всіхлічить,
Скільки пальцівна руці,
Хором скажемоусі.
6. Каже мати –квочка:
«В мене два синочка
І чотири дочки».
Скільки ж діточокв квочки?
7. Шість малят –дошкільнят
Стали струнко водин ряд.
Підійшов до нихПанас.
Скільки сталонас?
8. Сім цукерокТоля мав:
Дві цукерки мамідав,
Дві – малійсестричці Олі.
А зосталосьскільки в Толі?
9. Сидів хлопчикбіля річки,
Він спіймав ажтри плотвички,
Котенятко однувкрало.
Скільки рибок внього стало?
10. По дорозіїжак біг,
Ніс сім яблук напиріг.
Одне впало,покотилось
Скільки яблукзалишилось?
Мовна скарбничка
Творчі завдання(1 – 2 класи )
1.Утворитиякнайбільше нових слів із букв слова магазин ( низ, зима, газ, гам);
Ведмідь (мед,мідь, дім, дід)
2.Назвати слова,які читаються однакова зліва направо і справа наліво.(Дід, біб, вів, око, піп,зараз…)
3.Що стоїтьпосеред Одеси? (Звук [ е ])
4.Чого не має увола, а є в корови, кози, коня? ([ к ])
5.Чого багато маєболото, менше має озеро, ще менше – море, і зовсім не має річка? (Букви О)
6.Яке словоскладається з двох нот? (До – ля)
7.Які три частинимови мають спільний корінь? (Іменник, займенник, прийменник)
8.Назвати двасиноніми до слова «алфавіт». (Азбука, абетка)
9.Які тризайменники найчистіші? (Ви – ми – ти)
10.Я – спереду, я– ззаду, а посередині – назва породи коня. Разом буде назва країни. (Я – поні –я)
11.Відгадатислова.
а) Корінь мій знаходитьсяв «ціні»,
Префікс мій дайвід «оклику» мені,
Суфікс – від«лінійки» чи від «зірки»,
Разом результатиперевірки. (Оцінка)
б) Корінь – з«підкладки»,
Префікс – з«обшивки»,
Суфікс – з«косинки»,
А все разом – длякнижки. (Обкладинка)
Висновки
Обдарованістьдитини проявляється й розвивається насамперед у творчій діяльності йзумовлюється мотивацією навчальної діяльності, характерологічними таіндивідуальними особливостями прояву. Спрямованість на творчість, особливостіхарактерологічних якостей обдарованих, їхні творчі вміння проявляютьсяпередовсім у їхньому навчанні. Індивідуальні особливості психічних процесівпрояву обдарованості потребують від психологів та педагогів грунтовноговивчення, бо гальмування розвитку психічних процесів обдарованих дітей рано чипізно призводить до спаду успішності їхнього навчання і розвитку.
Обдаровані діти–майбутній цвіт нації, її інтелектуальна еліта, гордість і честь України, їїсвітовий авторитет. Недарма видатні діячі нашої держави надавали винятковогозначення формуванню розумового потенціалу українського громадянства, вважаючи,що тільки еліта може просувати суспільство та державу до висот досконалості. Інаше завдання полягає в тому, щоб дбаливо ростити нові таланти, починаючи з їхнайменших літ.
Успішне вирішеннязавдань навчання і виховання обдарованих дітей, розвиток їхньої обдарованостібезпосередньо пов’язані з питанням удосконалення підготовки психологів іпедагогів, які мають володіти певним обсягом знань про природу дитячоїобдарованості, психолого-педагогічні особливості прояву обдарованості, вмітиспілкуватися з обдарованими дітьми, організовувати навчально-пізнавальнудіяльність з урахуванням рівнів і сфер прояву обдарованості кожної дитини,бачити в кожній творчу індивідуальність, упроваджувати у своїй професійнійдіяльності елементи нових технологій тощо.
Списоквикористаної літератури
1. АніскінаН. Педагогічна підтримка обдарованості.-К.: Шк. Світ, 2005.-128.-(Б-ка шкільногосвіту)
2. АпостоловаГ.В. Робота з обдарованими дітьми//Обдарована дитина.-2006.-№1.-С. 12.
3. БєловаС.Є. Показники обдарованості дітей дошкільного віку //Обдарованадитина.-2006.-№8.-С.29
4. БланкТ.В. Обдаровані діти молодшого шкільного віку:виявлення-навчання-розвиток//Поч. навч. та виховання.-2007.-№10.-С.2
5. БогоявленськаД.В. Інтелектуальна активність як проблема творчості.-Ростов: РДУ,1983.-С.172
6. БражниковС.Н. Диагностика одаренности: проблемы и подходы//Одаренныйребенок.-2008.-№2.-С.38-49
7. БучінМ.С. Інтелектуальна активність і розвиток учнів//Психологічні засадигуманізації загальної середньої освіти.-Рівне: ГПХВ «Світанкова зоря», 1995.-С.30-36
8. ВасильченкоО.І. Психолого-педагогічні особливості обдарованих дітей//Педагогіка іпсихологія.-2007.-№4
9. ГильбухЮ.З. Внимание: одаренные дети. — М.: Знание, 1991.-90с.
10. ДементьєваІ.П. Програма роботи з обдарованими дітьми //Обдарована дитина.-2007.-№6.-С.7
11. ДоровскойА.И. Сто советов по развитию одаренности детей.-Воронеж,1995.-97с.
12. ЗаброцькаС.Г. Обдарованість-риса тільки обраних? //Обдарована дитина.-2007.-№5.-С.48
13. ЗагребельнаО.О. Дослідження проявів інтелектуальної та творчої обдарованості: теоретичнийаналіз//Обдарована дитина.-2008.-№8.-С.63
14. ЗазимкоО.В. Теоретичні засади визначення особистісних чинників розвитку обдарованості//Обдарована дитина.-2008.-№8.-С.2
15. КалашніковаА.М. Робота з обдарованими дітьми//Обдарована дитина.-2007.-№2.-С.23
16. КарабаєваІ.І. Обдаровані дошкільники: методи ознайомлення з буквеними знаками наобразній основі//Обдарована дитина.-2007.-№9.-С.44
17. КлимчукМ.З досвіду роботи з обдарованими дітьми//Директор школи.-2003.-№42.-С.8-10
18. КолкатінаН.М. Розвиток творчих здібностей//Поч.навч. та виховання.-2009.-№19-21
19. КульчицкаяО.И. Одаренность: природа и сущность//Обдарована дитина.-2002.-№1.-С.2
20. КульчицькаО.І. Обдарованість: природа і суть//Обдарована дитина.-2007.-№1.-С.17
21. КульчицькаО.І. Соціальне середовище у розвитку обдарованості//Обдарованадитина.-2007.-№1.-С.25.
22. КульчицькаО.І. Проблеми обдарованості в сучасній психології//Обдарованадитина.-2008.-№1.-С.2
23. ЛейтесН.С. Способности и одаренность в детские годы.-М.: Просвещение, 1984
24. МолякоВ.О. Психологія творчості та обдарованості: нові рубежі теорії іпрактики//Обдарована дитина.-2007.-№7.-С.2
25. МузикаО.Л. Як розвивати обдарованість і чи можна її втратити//Обдарованадитина.-2006.-№3.-С.11
26. ОвчаренкоК. Етапи виявлення обдарованості.Анкета для виявлення обдарованихдітей//Психолог.-2004.-№87.-С.83-109
27. ОнацькийВ.М. Академічна обдарованість та методи її діагностики//Обдарованадитина.-2002.-№2.-С.53
28. ОнацькийВ.М. Спостереження як засіб вивчення академічно обдарованих дітей//Обдарованадитина.-2002.-№5.-С.44
29. ПоляковаГ. Інтерв’ю як метод вивчення обдарованості//Психолог.-2007.-№44.-С.14-16
30. Пономарьова-СеменоваР.О. Психологічні принципи розвитку креативності обдарованоїособистості//Обдарована дитина.-2008.-№10.-С.2
31. Рудіна О.Талановиті учні: підходи до навчання та виховання//Директоршколи.-2003.-№42.-С.6-8
32. СарапуловаЄ. Виховання обдарованої дитини//Поч. школа.-200.-№2.-С.3
33. СоловйоваВ.С. Творчі завдання для обдарованих дітей//Поч. навч. тавиховання.-2008.-№22-24
34. СухомлинськийВ.О. Сто порад учителеві // Вибрані твори: в 5-ти Т. – /Василь ОлександровичСухомлинський.-К.: Радянська школа. – 1976. – Т.2.
35. ТесленкоВ. Розвиток обдарованості школярів//Шлях освіти.-1999.-№4.-С.30-32
36. ХоменкоЗ.І. Психологічні особливості роботи з обдарованими дітьми//Обдарованадитина.-2008.-№3.-С.26
37. ЧудновскийВ.Э. Одаренность в детские годы.-М.: Просвещение, 1984
38. Щорс В.В.Як не помилитись у виявленні ранньої обдарованості дитини//Обдарованадитина.-2007.-№3.-С.53
39. ЯнковчукМ.М. Розвиток обдарованості: практичний досвід//Обдарованадитина.-2007.-№9.-С.48
40. ЯнковчукМ.М. Розвиток обдарованості: практичний досвід//Обдарованадитина.-2008.-№2.-С.47