Реферат зтеми:
Структура уроків при застосуванні інтерактивних методик
Застосування інтерактивних методик висуває певні вимоги доструктури уроку. Пропонуємо як зразок структуру, що подається в посібнику длявчителів права [11].
1. Мотивація
Мета цього етапу — сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до теми.Прийомами навчання можуть бути питання, цитата, коротка історія, невеличкезавдання і т. ін. Займає не більш 5 % часу заняття.
2. Оголошення, представлення теми та очікування результатів
Мета —забезпечитирозуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, чого вони повиннідосягти в результаті уроку і чого від них очікує вчитель. Часом буває доцільнозалучити до визначення очікуваних результатів усіх учасників заняття (5 % часу).
3. Надання необхідної інформації
Мета —дати учнямдостатньо Інформації, для того щоб на її основі виконувати практичні завдання.Це може бути міні-лекція, читання роздаткового матеріалу, виконання домашньогозавдання. З метою економії часу можлива інформація в письмовому вигляді для попереднього(домашнього) вивчення. Наприклад, деякі уроки побудовані таким чином, що вкнизі учня є інформація, достатня для виконання завдань: з нею ознайомлюютьсядо початку уроку. На самому уроці вчитель може ще раз звернути на неї увагу,особливо на практичні поради, якщо необхідно — прокоментувати терміни або організувати невеличке опитування (10% часу заняття).
4. Інтерактивна вправа — центральна частина заняття
Мета —практичнеосвоєння матеріалу, досягнення поставлених цілей уроку. Послідовність проведенняцього етапу така:
1. Інструктування — вчитель розповідає учасникам про цілівправи, про правила, послідовність дій і кількість часу на виконання завдань;запитує, чи все зрозуміло учасникам.
2. Об'єднання в групи, розподіл ролей.
3. Виконання завдання, під час якого вчитель виступає як організатор,помічник, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійноїроботи і навчання один з одним.4. Презентаціярезультатів виконання вправи.
Інтерактивна частина заняття займає близько 60 % його часу.
5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку
Мета —усвідомленнятого, що було зроблено на уроці, чи досягнуто поставлених цілей, як можна застосувати отримане науроці в майбутньому. Підбиття підсумків бажано проводити у формі питань: що новогодізналися? яких навичок набули? наскільки це може бути корисно вжитті? Крімтого, можна задати питання із проведення самого уроку: що було найбільш вдале, щоще сподобалося, що слід змінити в майбутньому. Важливо, щоб самі учні змоглисформулювати відповіді на всі питання. Для опрацювання результатів бажанолишити до 20 % часу уроку.
Оцінювання навчальних досягнень учнів і самих занять маєвелике значення, бо дає можливість:
Спонукати педагога й учнів замислюватися над підвищеннямякості своєї роботи.
Визначити рівень можливостей учнів.
Показати учням і педагогу ступінь досягнення результатівзанять.
Надати учням можливість продемонструвати свої знання Йнавички.
Визначити» хто з учнів має одержати заохочення.
Дати учням мотивацію до навчання й отримання знань.
Визначити, чи є необхідність у перенавчанні або додатковихзаняттях.
Оцінювання на інтерактивних заняттях — завдання досить складне. Повинні бутинові стратегії навчання.
Як правило, педагог відводить особливий час для оцінюваннязнань (якості засвоєння інформації), даючи контрольні роботи, проводячиконтрольні вправи, або пропонує спеціальне домашнє завдання, що підлягаєоцінюванню (складання документа, написання доповіді, повідомлення, есе, стислийвиступ для виступу в малій групі тощо).
Прикладами прийомів оцінювання можуть бути:
Тест. Завдання тесту може полягати втому, щоб учні вибралиправильну відповідь із декількох запропонованих варіантів.
Експрес-опитування. Це можуть бути стислі усні абописьмові відповіді, завдання типу «продовжте речення», «заповніть таблицю»,«намалюйте діаграму», «складіть схему» тощо.
Розширене опитування. Педагог пропонує учневі усно абописьмово відповісти на поставлене запитання, яке є поясненням окремих положень,з наведенням аргументів і прикладів. При усній відповіді вчитель та учні можутьзадавати додаткові питання. Варіантами цього методу є усний екзамен з квитками,письмова контрольна робота, домашнє есе.
Контрольна вправа. Контрольною може бути оголошенабудь-яка (втому числі й інтерактивна) вправа. Наприклад, це може бути виступпід час рольової гри, підготовка аргументів,упорядкування документів, написання доповіді, есе, реферату, упорядкуванняпроекту тощо.
Спостереження. Спостереження є одним із головнихметодів оцінювання при інтерактивних методах викладання; педагог вибирає длясебе показники, що буде їх відслідковувати протягом заняття, а також учнів,яких треба оцінити.
Самооцінка. Оцінка учнями своєї роботи, своїх товаришів, а такожзаняття в цілому є цінним методом оцінювання. Застосувавши цей метод, педагогможе багато дізнатися про себе та учнів, про якість навчального процесу.
Вчитель може запропонувати метод питань-відповідей длясамооцінки учнями своєї роботи.
Для проведення загальної дискусії з оцінювання заняття авторипосібника з практичного права [II] пропонують методику «Дельта-плюс».
«Дельта-плюс». За цією методикою спочатку говорятьпро позитивні сторони заняття (що сподобалося — «плюс»), а потім обговорюються ті моменти, що їх можна булозмінити. Методика «Дельта» радить не критикувати прямо хиби своїх товаришів абопедагога. Одним з ефектів застосування цього методу є те, що всі учні можуть отриматиоцінку, а також те, що починають розуміти труднощі оцінювання Й учатьсядивитися іншими очима на свою роботу.
Ігрові методи оцінювання. Оцінювання досягає своєї мети, колипроводиться у формі схвалення щонайменших успіхів та зусиль учнів. Коментаріщодо учнівських дій, навіть такі, що містять критику, повинні починатися зпозитивних зауважень. Коригування неточних, неправильних відповідей та дій можливелише у формі пропозицій діяти Інакше: «Можлива Інша відповідь», «Існує іншаточка зору», «Можна сказати (зробити) інакше» — тобто потрібно надати самомуучневі можливість переглянути свій початковий варіант дій. Завдання вчителя — надати учням можливість виявляти тазахищати власну думку в будь-яких «навчальних ситуаціях» у класі та позашколою.
Оцінку навчальнихзанять можна перетворити на гру за допомогою установленої педагогом шкалиоцінювання (детальніше due./1IJ).
Незважаючи нате що інтерактивні методи мають багато переваг,їх застосування все ж не вирішує багатьох труднощів навчання й виховання.Зверніть, наприклад» увагу на винесену аксіому. Ця аксіома, якій більше двохтисяч років, сьогодні не сприймається беззаперечно. А тому проблем в освіті неменшає. Як доказ пропоную для обговорення декілька.
Проблема 1 — «Безнадійні» уроки
В. Загорський, доцент хімічного факультету Московськогоуніверситету у статті «Школа XXI ст. візьме на роботу хорошого вчителя… Дорого» (див. газету «Управлінняосвітою» за березня 2003року) пише, що, на жаль все частішедоводиться мати справу з «безнадійними» уроками, коли клас навіть ненамагається робити вигляд, що вчиться. «В останні роки,— продовжує далі автор,—не завжди можна «завести» деякі класи на уроці хімії своїми улюбленимипіротехнічними експериментами». А знайомий доцента, який також практикує вшколі (що буває, мабуть, не часто), скаржився, що в одній «суперелітній»гімназії учні не хочуть навіть грати на суперсучасних комп'ютерах, не те щопрограмувати. Чому так сталося? Адже для вихованців, здається, створенийпсихологічний комфорт, як того вимагають сучасні тенденції гуманізації освіти.
«Можна в усьому звинувачувати «перебудову» й моду на гуманнеі «особистісно-орієнтоване» навчання,— продовжує далі автор,— однак комедіяАрістофана «Хмари», написана в 420 р. дон. є., ґрунтується на тій самій проблемі: «як навчати й виховувати — по-старому, в суворій важкій праці,чи по-новому, потураючи бажанням і слабостям дитини. Отже, цій суперечливостіне менше 24 століть.
Говорять, потрібні гарні вчителі. Де взяти таких учителів,які б могли зацікавити учнів? Зацікавити в переповнених класах, у нескінченнійнизці уроків і купі зошитів, батьківських зборів, при низькій зарплаті?
Проблема 2. Навчання без мук навчальної праці
Це вічне прагнення педагогів: заохотити учнів до навчання,вчити так, щоб вони не відчували труднощів навчальної праці. Але раціональнапедагогічна думка говорить, що довести процес навчання до такого стану, щобучні засвоювали знання без особливих зусиль, без серйозної" праці. Таквважав, зокрема, І К. Ушинський, який сформулював класичну точку зору пронавчання як нелегку розумову працю. Коротко вона звучить так: «Мріяти — легко і приємно, думати — важко».
Проблема 3. Навчання у грі
К. Ушинський радив починати навчання з більш пізнього віку,але зразу ж відділити його віл гри та зробити серйозним обов'язком для дитини,бо у навчанні не все може бути цікавим, в ньому є й нудні речі. Якщо до 10 років вчити дитя граючись, то можнадовести його до страшної муки, коли воно потім зіткнеться з серйозниминавчальними проблемами та обов'язками, які не завжди будуть йому цікаві.
К.Д. Ушинський прекрасно розумів, що, навчаючи дитину, необхідно їїзацікавити. Але й тут треба знати міру Й не захоплюватися цим, бо навчання є нелегкоюрозумовою працею. Дитина буде відчувати її тягар, буде уникати її, атомузнадобляться, крім усвідомлення обов'язку, й чинники, серед яких можна назвати«збудження» інтересу, й зацікавленість, і примус.
Правда, є ще шлях виховання пізнавальних потреб учня, якийтреба зробити «смислом» життя. Але в слові «треба» й міститься вся проблема.
Д.І. Писарєв зазначав: «Освіченіпедагоги… пишуть статті проте, що дитину треба заохочувати до навчання… Алеоскільки писати статті й поважати науку набагато простіше, ніж возитися зшалапутами,—то за першого ж зіткнення з дійсністю, тобто з живим, а неуявнимвихованцем, освічені педагоги зразу ж замінюють слово «заохочувати» словом«приневолити».
Тарні слова вставляються по-старому в книги й міркування, адитина все-таки вчиться для виду, І педагог, що вивчив дитячу натуру І поважаєнауку, бачить усе це дуже добре, але дивиться на це крізь пальці або ж утішавсебе тим, що найбільш правильна теорія неодмінно повинна поступатися призіткненні з практикою».
Проблема 4. Навчання у формі невимушених бесід учителя эучнями
Не витримує випробування практикою і одна з основних тезтеоретиків вільної школи про «навчання у формі невимушених бесід учителя зучнями». У цьому контексті подаю думку Дідро, відомого французького просвітителя:«Можна посміятися над душевною простотою тих недалеких людей, які бралисяпідготувати чесних і знаючих громадян і зробити їх корисними Й видатними людьмишляхом тільки спільних прогулянок, розмов які думали цим шляхом привчити молодьдо розумного життя й мимохідь дати їм необхідні знання. Можна посміятися надтакими людьми, якби ми не були повинні поважати їх душевне добро, їх співчуттядо невинної пори нашого життя».
Отже, чи реальна мрія побудувати школу без примусу, яка бвзяла за основу свободу тих, хто навчається? Оптимісти говорять, що потрібнодіяти, тому що є ідея.
Все починається зідеї, «ідеї керують світом». Найкращі (й несподівані) відкриття з'являються на світзавдяки Ідеям, на перший погляд— безглуздим. Часто люди з посмішкою сприймаютьнові ідеї за неймовірні дива, але в того, хто посягає на загальноприйнятінорми, повинен бути метод. В основі будь-якого прориву людини в щосьнезбагненне лежить відкриття методу. Але, щоб запропонувати ефективну системуперетворень, потрібні генії. І тому труднощі реформування освіти не тільки втому, що немає грошей. Біда в тому, що немає геніїв. Геніїв з ідеями. А якдумаєте ви?
ВИСНОВКИ
Застосування інтерактивних методик висуває певні вимоги доструктури уроку.
Зразок структури уроку:
1. Мотивація
2. Оголошення, представлення теми та очікування результатів
3. Надання необхідної інформації
4. Інтерактивна вправа — центральначастина заняття
5. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку
ЛІТЕРАТУРА
1. Журавлев В.И. Педагогика в системе наук о человеке.М., 1990.
2. Готт В.С. и др. Категории современной науки. М., 1984.
3. Кедров Б.М. Классификация наук. Прогноз К.Маркса онауке будущего. М., 1985.
4. Педагогика. Педагогическая энциклопедия. М., 1966., т.3.