Розробка двох прикладів ділової гри

Контрольнаробота з дисципліни «Методика викладання економіки»
Зтеми: «Розробка двох прикладів ділової гри»
 

 
Зміст
 
Вступ
1.        Теоретична частина на тему «Ділова гра:поняття, основи, переваги, недоліки»
2.        Практична частина. Приклади ділових ігор
2.1Ділова гра на тему «Особливості просторового розміщення природно-ресурсногопотенціалу України»
2.2Ділова гра на тему: «Вивчення транспортно-географічного положення тавизначення ринкового потенціалу центрів роздрібної торгівлі»
Списоквикористаних джерел
 

 
Вступ
 
Освіта– розвиток людини в процесі цілеспрямованої діяльності суспільства. В більшширшому значенні освіта – це процес і результат засвоєння учнямисистематизованих знань, набуття умінь і навичок, формування на їх основінаукового світогляду, моральних та інших рис особистості, розвиток творчих сил іздібностей.
Навчання– це цілеспрямована взаємодія учня і вчителя, в процесі якої засвоюються знання,формуються звички.
Коженпедагог часом відчуває сумніви щодо вибору стратегії педагогічної діяльності,коливаючись між інформаційним (традиційним) і активним (проблемним) методаминавчання. За традиційною методикою процес навчання ведеться у формі монологуабо діалогу: пояснює — учень слухає чи вчитель опитує — учні відповідають.
Упоняття активних методик навчання входять рольові, управлінські та навчальніігри, соціально-психологічні, педагогічні й інші тренінги, комп'ютерні ігри —все те, що забезпечує максимальну спільну активність викладача і учнів —педагогіку співпраці.
Іодними із найважливіших і найпроблематичніших є методики використання ігровихситуацій у навчанні економіці для того, щоб діти з самого раннього віку змоглишляхом ігрового представлення входити у складний світ «дорослих» економічнихвідносин.
Цяпроблема дуже актуальна для всіх вчителів та викладачів з економіки і тому уданій роботі буде розглянуте питання щодо впровадження активних методівнавчання, а саме методу ділова гра, в систему навчання, та їх використання унавчанні з економіки; суть ігрових методів, що використовуються у навчанні танаведені приклади ігор, що використовуються у навчанні економічним дисциплінам.

1.        Теоретична частина на тему «Ділова гра:поняття, основи, переваги, недоліки»
 
Однимз видів активних методів навчання, які можливо використовувати на урокахекономіки є ділова гра.
Діловагра – це метод імітації ситуацій, що моделюють професійну або іншу діяльністьшляхом гри, за заданими правилами.
Доділових ігор не можна відносити всі нові приймання, що з'являються, і методинавчання й будь-яку навчальну гру, як це іноді робиться, як у педагогічнійпрактиці, так і в окремих виступах у пресі. Тому такі форми проведення уроків,як урок-концерт, урок-іспит і урок — змагання, урок — вікторина, імітаціяпізнавально-розважальних телепередач на уроках, не належать не тільки доділової гри, але й до технології активного навчання. Ці методи й прийманняактивізації пізнавальної діяльності учнів, пожвавлення навчального процесу задопомогою всіляких ігрових ситуацій не відповідають тим особливостям і умоваморганізації, які визначають технологію активного навчання. У вікторині,змаганні учень може брати участь, може й не ухвалювати, але залишиться пасивнимучасником — глядачем. Спроби змусити його приведуть до втрати ігрового моментуй позитивної настроєності на діяльність. У технології активного навчання«змушена активність» учасників обумовлена умовами й правилами, при яких ученьабо бере активну участь, напружено думає, або взагалі вибуває із процесу.
Правиладілової гри визначаються обраною діяльністю. Одним з її варіантів є рольовіігри. Коли діти відіграють в «дочки-матері», вони точно імітують усі вхідні вгру ролі й не можуть від них відступати: так тата роблять, дітям так поводитисяне можна, мама повинна… і т.ін. Можливе використання ділової гри й внавчальному процесі. Наприклад, виходячи із сучасних ринкових умов життя, назаняттях з світової економіки можна провести ділову гру «Інтеграційні процеси усвітовій економіці», у якій у процесі програвання ситуацій краще розуміється йосвоюється складна для завчання термінологія, що вона позначає, сам характерінтеграційних процесів та діяльності інтеграційних об’єднань, їх місце йзначення в ринкових відносинах. Така гра може бути організована й на етапіпервинного закріплення матеріалу, і як узагальнення, і як певна форма контролю.У цьому випадку мова йде про самий стандартний варіант ділової гри. Таківаріанти, як організаційно-ділові й організаційно-розумові ігри й аналогічніїм, вимагають дуже серйозної спеціальної підготовки їх організаторів.
Дослідникивстановили, що при подачі матеріалу в такій формі засвоюється близько 90%інформації. Активність учнів проявляється яскраво, носить тривалий характер й«змушує» їх бути активними.
Педагогічнасуть ділової гри на тему «Інтеграційні процеси у світовій економіці» — активізувати мислення учнів, підвищити самостійність, внести дух творчості внавчанні, наблизити їх, підготувати до практичної діяльності. Головним питанняму проблемному навчанні виступає «чому», а в діловій грі — «що було б, якби...».
Діловагра відрізняється від ігор-розваг тим, що у неї є «післядія». Коли учнямидопущені прорахунки, вони починають розмірковувати над тим, «що я не зміг»,«чого не розумію». Надзадачею гри є саме досягнення ефекту саморозвитку,самоосвіти, саморегуляції.
Данийметод розкриває особистісний потенціал учня: кожен учасник можепродіагностувати свої можливості поодинці, а також й у спільній діяльності зіншими учасниками.
Упроцесі підготовки й проведення ділової гри, кожен учасник повинен матиможливість для самоствердження й саморозвитку. Викладач повинен допомогтиучневі стати в грі тим, ким він хоче бути, показати йому самому його кращіякості, які могли б розкритися в ході спілкування.
Діловагра — це контрольована система, тому що процедура гри готується, і коректуєтьсявикладачем. Якщо гра проходить у планованому режимі, викладач може невтручатися в ігрові відносини, а тільки спостерігати й оцінювати ігровудіяльність учнів. Але якщо дії виходять за межі плану, зривають мети заняття,викладач може відкоригувати спрямованість гри і її емоційний настрой.
Управлінняділовою грою як психолого-дидактичною системою має в своїй основі рядпринципів, наприклад, принцип реалізуємості, який полягає в тому, що керівникгри — вчитель, підкреслюючи складність задачі, повинен запевнити учасників — учнів у їх можливостях досягнення цілі, або принцип управлінняемоційно-інтелектуальним фоном, згідно з яким педагог створює і підтримує емоційно-інтелектуальнийфон на основі урахування особистих інтересів та різного рівня готовностіучасників гри, або принцип мажорності, який вимагає умов для зняттясором'язливості, скутості (умови везіння, жартівливі моменти) та ін. Наприклад,учні вибирають яку країну вони хочуть представляти на міжнародній арені;визначившись з країною, починається розгляд основних цілей інтеграційнихоб’єднань, вирішення основних питань до яких відносяться: створеннясприятливого зовнішньополітичного середовища; рішення завдань торговельноїполітики; сприяння структурній перебудові економіки; підтримка молодих галузейнаціональної промисловості і т. ін.
Діловагра виконує навчаючі функції. Це форма знаково-контексного навчання, якавідтворює реальну ситуацію діяльності. Ці задачі створюють умови для зближеннятеорії з практикою, їх змикання у конкретних «виконавчих» задачах. Гра, якметод навчання, дозволяє ніби прожити конкретну ситуацію, вивчити її вбезпосередній дії.
Весьпроцес організації ділової гри можна розділити приблизно на шість етапів:
Iетап — розробка гри, складання сценарію (організація гри, написання плану,розстановка меблів у класі, за для створення конференц-зали).
IIетап — організаційний: необхідно роз’яснити учасникам гри цілі та зміст,ознайомити їх із програмою та правилами, розподілити ролі, поставити конкретнізадачі, призначити та вибрати експертів (журі), визначити регламент виступів.Ролі можна розподілити за бажанням;
IIIетап — розігрування ситуацій і пошук рішення всередині кожної групи. Робота угрупі може проходити у вигляді «мозкового штурму», дискусії, тренінгу підкерівництвом ігротехніка, обраного групою;
IVетап — міжгрупова дискусія: виступ учнів, захист ідей, проектів, взаємооцінки,«відкритий мікрофон»;
Vетап — підбиття підсумків: аналізуються й узагальнюються результати (це роблятьексперти), приймається загальне колективне рішення. При оцінці гри експерти(керівники) особливу увагу звертають на актуальність, реальність,економічність, оптимальність і оригінальність рішень;
VIетап досить складний: треба перенести досвід мислення діяльності із гри вреальне життя освітньої установи.
Дляпідготовки ділової гри можуть використатися всі дидактичні методи:пояснювально-ілюстративний (зображення карти світу, ілюстрація аналізудіяльності кожної країни, оголошення виконання бюджету за попередній рік),репродуктивний, частково-пошуковий, дослідницький. Так само слід дотриматися методичнихвимог:
¾       гра повинна бути логічним завершенням іузагальненням знань з дисципліни «Економіка», розділу «Світова економіка»практичним доповненням вивчення дисципліни в цілому;
¾       максимальна наближеність до реальнихпрофесійних умов;
¾       створення атмосфери пошуку йневимушеності;
¾       ретельна підготовка учбово-методичноїдокументації;
¾       чітко сформульовані завдання; умови йправила гри;
¾       виявлення можливих варіантів рішеннязазначеної проблеми;
¾       наявність необхідного устаткування.
Увикористанні ділової гри можна відзначити позитивні й негативні моменти.
Позитивнев застосуванні ділові ігри: висока мотивація,емоційна насиченість процесу навчання; підготовка до професійної діяльності,формуються знання й уміння, учні вчаться застосовувати свої знання; післяігрове обговорення сприяє закріпленню знань.
Негативнимє: висока трудомісткість до заняття для викладача, вінповинен бути уважним і доброзичливим керівником протягом усього ходу гри;більша напруженість для викладача, зосередженість на безперервному творчомупошуку, володіння акторськими даними; неготовність учнів до роботи звикористанням ділової гри; труднощі із заміною викладача, що проводив гру.

2. Практична частина. Приклади діловихігор
 
2.1 Ділова гра на тему «Особливостіпросторового розміщення природно-ресурсного потенціалу України»
Під час «Тижня економіки» вобраний день можна провести для учнів ділову гру під назвою «Особливостіпросторового розміщення природно-ресурсного потенціалу України». Для цьогонеобхідний клас (приміщення) в якому буде круглий стіл та кафедра длявідповідаючих. Для проведення такої гри також необхідно приблизно дві години. Вцій грі учні повинні представити себе на місці наших міністрів та розглянутидоклади деяких з них, а також зробити висновки про те, як економічно вигідновикористати природно-ресурсний потенціал України для розвитку сільськогогосподарства та розвитку економіки взагалі.
Отже, зміст гри полягає внаступному: 4 учня донесуть до аудиторії свої доповіді, після чого учні –міністри обговорять свої пропозиції «за» та «проти».
Доповідь №1. «Мінеральні ресурси».
Під мінеральними ресурсамирозуміють сукупність рудних і нерудних (у т. ч. паливних) корисних копалин, якіможуть бути використані за сучасного рівня розвитку продуктивних сил. На данийчас в недрах України виявлено близько 20000 родовищ і проявлень 111 видівприродних і технолог енних корисних копалин, з яких 9052 родовище. 96 видівкорисних копалин мають промислове значення і враховуються Державним балансомзапасів, в тому числі: родовищ нафти і газу – 985, метану вугільних родовищ –126, вугілля – 766, торфу – 1567, сапропелю – 275, металічних корисних копалин– 358, неметалічних корисних копалин – 3907, підземних вод – 1067. До числарозвіданих належать 7895 родовищ 98 видів корисних копалин.
В структурі паливних ресурсівУкраїни домінує кам’яне і буре вугілля, запаси якого зосереджені в Донецькому іЛьвівсько-Волинському басейнах; бурого вугілля – переважно в Дніпропетровськомубасейні. В Україні виявлено 309 родовищ нафти і газу, які зосереджені переважнона північному сході країни, у Прикарпатті і Причорномор’ї. Крім того, наДержавному балансі запасів знаходиться 127 родовищ метану вугільних родовищ. Натериторії України розміщено понад 1,5 тис. родовищ торфу, що зосередженіпереважно у Волинській, Рівненській, Житомирській, Київський, Чернігівській,Черкаській, Хмельницькій, Сумській та Львівській областях.
У структурі рудних ресурсівУкраїни домінують залізні та марганцеві руди, основні родовища залізних рудзосереджені в Криворізькому та Кременчуцькому басейнах, Білозерськомузалізорудному районі та Керченському басейні.
Україна має певні запаси рудкольорових металів. Запаси нікелю невеликої потужності зосереджені уВінницькій, Кіровоградській, Дніпропетровській областях; ртуті – у Донбасі іЗакарпатті; титану – в Житомирській, Київській, Черкаській, Дніпропетровськійобластях, на узбережжі Чорного та Азовського морів; бокситів – уДніпропетровській області; алунітів – у Закарпатті, нефелінів — у Приазов’ї.Унікальні родовища сировини для отримання ряду рідкісних і рідкісноземельнихелементів розташовані у Житомирському Поліссі та в Приазов’ї. Розробкузолоторудного родовища було свого часу розпочато а Закарпатті.
Україна багата на неметалічнікорисні копалини, серед яких виділяються за запасами кухонна сіль (Східнийрайон), вогнетривкі гліни, високоякісний каолін (Полісся та Центральний район),облицювальний камінь тощо (Житомирське Полісся). Великі запасикалійно-магнієвих солей зосереджені в Івано-Франківській та Львівськійобластях. В усіх регіонах країни є запаси сировини для виготовлення будівельнихта конструкційних матеріалів. Помітною є їх частка в структурі мінеральногопотенціалу Полісся, Карпатського, Центрального та Південного економічнихрайонів.
Доповідь № 2. Земельні ресурси.
Земельні ресурси використовуютьсяза двома основними призначеннями – як просторовий ресурс та як основний засібсільськогосподарського виробництва та лісові господарства. Земельні ресурсиУкраїни є основними в структурі її природно-ресурсного потенціалу (44,4% всьогоприродного багатства держави). Земля, являючи собою вичерпний, алевідновлювальний ресурс, постійно знаходиться під значним антропогеннимнавантаженням, що й визначає особливості користування цим видом ресурсів, якимиє високий рівень освоєння, екологічна нестійкість ресурсу та пов’язана з цимнеобхідність постійного відтворення ґрунтів, регіональна диференційованістьпродуктивності земель.
Найвищою є родючість ґрунтів уСтепу (Південний, Донецький та частково – Придніпровський економічний район),Лісостепу (Подільський, Східний, частково Центральний райони), де переважаютьчорноземи, а найнижчою – у Поліській зоні ( Поліський, частково Карпатській таСхідний райони). Значною внутрішньою диференціацією родючості земель,пов’язаною з гірськими природними умовами, відзначається у цілому Карпатськийекономічний район. Умови землекористування у цілому в Україні є достатньоскладними.
Загальна земельна площа сушіУкраїни становила 57939,8 тис. га; її сільськогосподарська освоєність складала72,2%, розораність – 57,1%; частка ріллі в загальній площісільськогосподарських угідь сягала 79,1%
Для земельних ресурсів Українихарактерною є наявність значної кількості екологічних проблем. Рівеньінтенсивності використання земельних ресурсів України є досить диференційованиму територіальному розрізі.
Доповідь № 3. Водні ресурси.
Водні ресурси знаходятьзастосування в енергетичній галузі, є джерелом виробничого й побутовоговодопостачання, а також простором для розміщення підприємств та шляхів водноготранспорту. Рівень забезпеченості більшої частини України водними ресурсами єнедостатнім і визначається формуванням річкового стоку, наявністю озер, боліт,штучних водоймищ, підземних і морських вод.
Найвищим є рівень водозабезпечення господарства у західних і північних областях України.
Питомі середні місцеві ресурсиУкраїни складають 86,8 тис. м3 на 1 км3 і 1,04 тис. м3на одну людину.
Найбагатшими за запасами воднихресурсів України є річки Дунай, Дніпро, Десна, Південний Буг, Дністер.Територіальний розподіл водних ресурсів України є нерівномірним і не відповідаєрозміщенню водомістких господарських комплексів. Найменша кількість воднихресурсів формується якраз у місцях зосередження потужних споживачів – Донбасі,Криворіжжі, Автономній Республіці Крим, у південних областях України.
Доповідь № 4. Лісові ресурси.
Лісові ресурси відіграють важливуроль як у збереженні навколишнього середовища, так і в господарській діяльностілюдей. Зараз головним господарським призначенням лісів є сировинне забезпеченняпромисловості.
Україна відноситься до країн зпорівняно невисокою забезпеченістю лісом. Площа її лісового фонду сягає 10,8млн. га, в тому числі вкрита лісом – 9,4 млн. га. Лісистість території складаєвсього 15,6 %. Наближеним до оптимального для України вважається показниклісистості на рівні 21-22%. Найвищім є рівень лісистості (43,2%) вІвано-Франківській області, а найнижчим (1,8%) – в Запорізькій області.Загальний запас деревини в лісах становить 1736 млн. куб. м, в тому числіхвойної – 897, твердолистяної – 663, м’яколистяної – 173 млн. куб. м.
Офіційний запис протоколу про гру мав такий висновок:
Всі учні добре підготувалися й підібрали цікаві доповіді.Після жвавої дискусії учнів, що не доповідали у кафедри додому задаєтьсядомашнє завдання: написати твір та викласти в ньому свої пропозиції щодопокращення економічного становища в країні та основні напрямки розвитку економіки,а також «Що і як потрібно робити Україні аби стати розвиненою країною».
2.2 Ділова гра на тему:«Вивчення транспортно-географічного положення та визначення ринковогопотенціалу центрів роздрібної торгівлі»
Як альтернатива пропонується ще одна ділова гра дляпроведення свята «Тижня економіки» у школах.
Ділова гра під назвою «Вивченнятранспортно-географічного положення та визначення ринкового потенціалу центрівроздрібної торгівлі» має в собі також і змагальні риси.
Учням пропонується така виробнича ситуація: уявітьсобі, що Ви підприємець і минулого тижня придбали контрольний пакет акційобласного управління оптової торгівлі споживчими товарами. Райдужні перспективиВам готує один шлях – організація і розширення роздрібної торгівлі при збереженнівеликих оптових постачань. Частку своїх коштів Ви вклали у придбання пересувнихавтокрамниць у найм досвідчених комівояжерів (реалі заторів), а також убудівництво нових крамниць. Для виконання Вашої задачі необхідно знати ринковийпотенціал окремих районних центрів адміністративної області для організаціїроздрібної торгівлі.
Дидактичнезабезпечення: карти адміністративних областей України (за кількістю учнів),калька, олівці, лінійки, калькулятори.
Завдання:визначити ймовірний ринковий потенціал центрів роздрібної торгівлі для чого:
1).На кальку, яка накладається на карту адміністративної області (регіону), данідає вчитель, наносяться обласний і всі районні центри;
2).Обласний і районні центри з’єднуються між собою прямими лініями відповідно донаявних шляхів сполучення, без додержання конфігурації останніх. Ранг шляхівсполучення не має значення.
3).Одержана фігура – граф – є об’єктом подальшого аналізу.
Нумеруютьсявсі вершини графа, але з умовою, що № 1 надається обласному центру, а даліперелік йде у вільній послідовності (мал. 1.);
 
/>
Мал. 1. Граф транспортно-географічного положення(приклад)
 
Примітка: Графом зветьсяфігура певним чином зорієнтована в просторі і яка складається з вершин таребер. Вивчивши конфігурацію графа, неважко провести аналогію міжтериторіальною структурою будь-якого регіону, яка складається з транспортнихвузлів, шляхів сполучення і наявністю в графі ребер (шляхів сполучення) тавершин (транспортних центрів). Таким чином, вивчаючи будь-яку територію покарті, можна формалізувати її територіальну структуру у вигляді графатранспортних шляхів.
Нацьому робота з калькою закінчена. Продовження проходить в зошиті для практичнихробіт, де:
4).Складається таблиця, в яку заносяться назви обласного і районних центрів,кількість прямих відрізків та підраховується їхня сума (таблиця 1);
Таблиця 1. Приклад розрахунку Ктгп для Харківськоїобласті.
№
п/п Назва населених пунктів 1 2 3 4 5 Сума відрізків Ктгп 1. Харків Х 2 1 2 1 6 2. Краснокутськ 2 Х 1 4 3 10 3. Богодухів 1 1 Х … … ……….. 4. Золочів 2 … … Х … ……….. 5. ……………. … … … … Х ………..
 
5).Кінцевим розрахунком є визначення Ктгп (коефіцієнту транспортно-географічногоположення) для території певної області (таблиця 2). Ктгп розраховують згідноформули:
Ктгп= />
Таблиця 2. Приклад розрахунку Ктгп для Харківськоїобласті
№
п/п Назва населених пунктів 1 2 3 4 5 Сума відрізків Ктгп 1. Харків Х 2 1 2 1 6 6/6=1 2. Краснокутськ 2 Х 1 4 3 10 10/6= 1,6 3. Богодухів 1 1 Х … … ……….. ? 4. Золочів 2 … … Х … ……….. ? 5. ……………. … … … … Х ……….. ?
 
Примітка.У теорії розміщення є ряд методів визначення транспортного освоєння території ідоступу окремих центрів. Один з таких методів – розрахунок коефіцієнтатранспортно-географічного положення Ктгп території, де розрахунок Ктгпбазується на використанні теорії графів. Значення цього коефіцієнта великоюмірою впливають на ринковий потенціал центрів роздрібної торгівлі.
6).Написати висновки, де необхідно оцінити значення Ктгп згідно з критерієм :чим нижче значення Ктгп, тим вище ринковий потенціал населеного пункту.
Офіційний запис протоколу про гру мав такий висновок:
Всімучням були роздані картки з областями України. На виконання завдання буловідведено 2 уроки. Всі учні виконали завдання успішно та з інтересом, в когообласть має найвищій потенціал. Ділова гра дала змогу учням відчути себеприватними підприємцями, та мотивувати їх до активної діяльності на занятті.
 

 
Список використаних джерел
 
1.        Аксьонова О.В. Методика викладанняекономіки: Навч. Посібник/ Аксьонова О.В. – К.: КНЕУ,1998.
2.        Бабанский Ю.К. Оптимизация процессаобучения: Общедидактический аспект. – М., 1977.
3.        Бабанский Ю.К. Педагогика: навчальнийпосібник для студентів пед. інститутів – М.: Освіта, 1988.
4.        Бабанский Ю.К. Выбор методов обучения всредней школе. – М.,1981.
5.        Волкова Н.П. Педагогіка: навчальнийпосібник. – Київ, 2001.
6.        Давыдов В.В. Теория развивающегообучения. – М.: Интор,1996. – 517с.
7.        Коджаспирова Г.М., Коджаспиров А.Ю.Словарь по педагогике. – М. – 2005. – 448.
8.        Крупська Л.П. Моя економіка: Підручникдля учнів 8-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів з поглибленимвивченням економіки та для учнів 10 класів загальноосвітніх та гуманітарнихпр./Крупська Л.П., Пархоменко І.М., Кириленко Л.М. – К.: АПН, 2001. – 320с.
9.        Лернер И.Я. Дидактические основы методовобучения. – М., 1981.
10.     Лук’яноваМ.И. Навчальна діяльністьшколярів: сутність і можливості формування. Методичні рекомендації для вчителіві шкільних психологів. / Лук’янова М.И., Калініна Н.В. – Ульяновск: ИПК ПРО,1998.
11.     Маршев В.И. Методы активного обученияуправлению. / Маршев В.И., Лукаш Е.Н. – М.: МГУ, 1991. – 349с.
12.     Мельничук В.Г., Ковальчук Г.О., Огнев'юкВ.О. Економіка. Підручник для 10 класу середньої загальноосвітньої школи. –2-ге вид.
13.     Осадчук А.І. Сутність і види контролюперевірки знань учнів // Історія в школі. – 2001 №2 с. 2-7.
14.     Петрова О.О., Долганова О.В., ШарохинаЕ.В.: Педагогика конспект лекции. – М.: ЭКСМО, 1999. — 192
15.     Підкосистий П.И. Педагогіка. Навчальнийпосібник для студ. пед. вузів і пед… коледжів – М.: Педагогічне суспільствоРосії, 1998. – 640.
16.     Побірченко Н.А. Критерії оцінювання навчальнихдосягнень учнів з економіки // Географія і Основи економіки у школі. /Побірченко Н.А., Пархоменко І.М. – 2001 №1 с.4-6.
17.     Подласый И.П. Педагогика. Новый курс:Учебник для студ. пед. вузов: В ІІ к.н. – М.: Гуманий. Изд. Центр ВЛАДОС, 1999.– Кн.1: общие основы. Процес Обучения. – 576.
18.     Радіонова І.Ф, Петрова І.Л., КравченкоІ.С., Радченко В.В. Загальна економіка. Підручник для 10-11 класів середніхзагальноосвітніх закладів. — А.П.Н., Київ, 2000.
19.     Смолкин А.М. Методы активного обучения.– М.: Высшая школа, 1991. – 176.
20.     Програми для загальноосвітніх навчальнихзакладів. Економіка 8-11 класи. – Київ, 1998.