Міністерство освіти і науки України
Сумський державний педагогічний університет
ім. А.С. Макаренка
Реферат
на тему:
"Громадянська освіта"
Підготувала:
Студентка 0046групи
ФППП
Рагозіна В.О.
Перевірила:
Радько Н.М.
Суми-2010
План
1. Підходи та принципи виховання громадянина
2. Громадянська освіта в школі — зарубіжний досвід
3. Громадянська освіта в практиці роботи зарубіжної школи
1. Підходи та принципи вихованнягромадянина
Досягнення цілейгромадянського виховання вимагає дотримання наукового підходу до організаціїцього процесу, тобто врахування об’єктивних закономірностей його перебігу,взаємодії системи чинників, що його детермінують (раціональність,об’єктивність, наукова картина світу).
Науковий підхід допроцесу формування особистості — громадянина передбачає, що дія загальнихзакономірностей розвитку громадянськості опосередковується впливомконкретно-історичних умов життєдіяльності даного суспільства загалом і кожногоз його членів зокрема. Конкретно-історичний підхід допомагає збагнути йсформулювати специфічні, найбільш актуальні на даному етапі розвиткуукраїнського суспільства завдання громадянського виховання, а саме:
усвідомленнягромадянами України необхідності державотворчих процесів у поєднанні зрозбудовою громадянського суспільства;
формування умолодого покоління почуття патріотизму, відданості Батьківщині й водночасвідчуття належності до світової спільноти.
Ефективністьвиховання громадянськості — як і в багатьох інших особистісних характеристик — значною мірою визначається реалізацією у виховному процесі діяльнісногопідходу, згідно з яким у структурі особистості виникають і закріплюються першза все ті новоутворення, у «конструювання» яких індивідів викладаєсвої почуття, власну працю, енергію, конкретну дію, проявляючи цілеспрямовануактивність. Отже, особистість громадянина формується за умови його реальноївключеності у діяльність, коли апробуються, перевіряються на практицівідповідні громадянські цінності.
У громадянськомувихованні особливого значення набуває особистісно-зорієнтований підхід, коли вцентрі освітньо-виховного процесу стоять інтереси дитини, її потреби таможливості, права окремих індивідів, його суверенітет. Лише через таку ієрархіюціннісних підходів як людина (особистість) — народ (культура, історія, освіта) держава(суспільство) можна реалізувати перспективу й демократичну модель виховання вдусі громадянськості. При цьому співвідношення особистісних і ситуативнихфакторів розглядається як співвідношення особистісних якостей й об’єктивнихвимог діяльності.
Необхідною умовоюгромадянського виховання виступає системний підхід, який передбачає розглядцілісного багаторівневого, ієрархічного, взаємозалежного, детерміновоговідкритого процесу в його постійному розвитку й саморозвитку. В умовахпрогресуючої спеціалізації освіти та формуванні комунікаційних перешкод (бар’єрів)між людьми системний підхід виступає основою організації й впровадження впрактику такого всеохоплюючого феномену як громадянське виховання.
Серед принципів,дотримання яких у процесі громадянського виховання особистості є найбільшвагомими, слід назвати наступні:
Принципигуманізації та демократизації виховного процесу, що передбачає рівноправність,проте рівнозобов’язаність учасників педагогічної взаємодії, їх взаємоповагу,переважаючу діалогічність взаємодії, що викликає у вихованця позитивнуналаштованість до впливів вихователя, відкритість до сприйняття громадськихцінностей: щирості, доброти, справедливості, доброзичливості, співчутливості,милосердя тощо.
Принцип самоактивностій саморегуляції сприяє розвитку у вихованця суб’єктивних характеристик, формуєздатність до критичності та самокритичності, до прийняття самостійних рішень,що поступово виробляє громадську позицію особистості, почуття відповідальностіза її реалізацію у діях та вчинках.
Принципсистемності, згідно з яким процес громадянського виховання зумовлюєтьсягармонійністю розвитку низки взаємопов’язаних новоутворень у структуріособистості; фрагментарність; однобокість, переоцінка значення однихновоутворень і нехтування іншими, намагання виховувати дитину «по частинах»гальмує дію психолого-педагогічних механізмів, які спрацьовують лише за умовинаявності системи певних складових.
Принципкомплектності та між дисциплінарної інтегрованості, який передбачаєналагодженість у громадському вихованні тісної взаємодії та об’єднаннянавчального й виховного процесів, зусиль найрізноманітніших інституцій — сім’ї,дошкільних закладів, школи, громадських спілок, дитячих, молодіжнихсамодіяльних угрупувань, релігійних організацій — усіх об’єднань, що причетнідо процесу виховання та самовиховання.
Принципнаступності та безперервності: починаючись у дошкільному віці, з перших роківжиття дитини, громадське виховання проходить ряд етапів, протягом якихпоступово ускладнюються, урізноманітнюються зміст та напрями розвитку тихутворень, котрі загалом складають цілісну систему характеристик процесуутворень громадських чеснот особистості. Він є безперервним, нескінченним,триває протягом усього свідомого життя людини.
Принципкультуровідповідності, що в цьому контексті передбачає органічну єдністьгромадянського виховання з історією та культурою народу, його мовою, народнимитрадиціями та звичаями, що забезпечує духовну єдність, наступність таспадкоємність поколінь.
Принципінтеркультурності, що передбачає інтегрованість української національноїкультури у контекст загальнодержавних, європейських і світових цінностей, узагальнолюдську культуру.2. Громадянська освіта в школі — зарубіжний досвід
Науково-технічнийпрогрес, швидкий розвиток усіх галузей економіки, взаємозв’язок тавзаємозалежність сучасних ринків праці ставлять перед освітою завданняпідготовки висококваліфікованої робочої сили, здатної відповідати вимогамсучасного життя.
В той же час рухсуспільства до демократії та гуманізму обумовлює розвиток освіти у напрямкуформування в підростаючого покоління загальнолюдських цінностей, толерантності,активної громадянської позиції.
Серед основнихцілей реформування освітніх систем, що було розпочате протягом останньогодесятиріччя в більшості зарубіжних країн як відповідь на запитання сьогоденняосновними є — підвищення якості освіти з метою забезпечення отримання високогокваліфікованого рівня та адекватної підготовки для дорослого життя,забезпечення реальної безперервності освітнього процесу і забезпеченняпідготовки підростаючого покоління до життя у демократичному суспільстві,відкритому для інших народів світу. (Болгарія, Велика Британія, Данія, Іспанія,Норвегія, Росія, Франція та ін).
Слід наголосити,що характерною особливістю сучасного етапу реформування середньої освіти єуникнення важливих структурних змін системи освіти, як це відбувалося раніше. Сьогодніосновними інструментами підвищення якості та демократизації освіти виступаютьреформування змісту освіти, систем оцінювання та управління.
Реформуваннязмісту освіти середньої загальноосвітньої школи відбувається на нинішньомуетапи шляхом:
оновлення змістудисциплін, що вже викладаються в школах;
введення новихдисциплін або тем до предметів, що вже викладаються;
запровадження«ядра» знань (або базового компоненту, або інваріантної частини).
Так, у більшостізарубіжних країн, як з централізованою, так і децентралізованою системою освітивідбувається розподіл структури змісту освіти на дві частини: на спільне ядро,тобто обов’язків мінімум для кожного та факультативну частину (або частину завибором).
До ядра, зазвичайвходить досить велика кількість предметів (від 10 (Велика Британія) до 14 (Нідерланди)),серед яких основними є: рідна мова, математика, природничі науки, технологія,історія, географія, музика, мистецтво, фізичне виховання.
Прикладомоновлення змісту традиційних дисциплін може слугувати такий предмет, як історія.Виходячи з рішення Ради Європи про запровадження так званого поняття як "європейськийвимір" в освіті, який розуміється як «знання традицій, культури, мовита економічного стану інших країн» для отримання комплексного уявлення проЄвропу та визначення існування розмаїття в її рамках відбувається перебудовазначної кількості освітніх програм.
Тому удосконаленнякурсів з історії для загальноосвітніх шкіл європейських країн відбувається,значною мірою, у напрямку представлення багатогранної картини сучасної Європи,її культурно-історичної спадщини з усвідомленням місця національного внеску взагально історичний процес.
Ще один напрямреформування змісту освіти полягає у введенні нових предметів, що донедавна невивчалися в школі. До таких відносяться «Екологічна освіта», «Освітапро здоровий спосіб життя», «Технологія», «Громадянськаосвіта», яка у широкому сенсі розуміється, як така, що націлена напередачу знань та формування навичок, що необхідні громадянину для існування всуспільстві.
Освіта з правлюдини, що спрямована на усвідомлення учнями своїх прав та обов’язків,співвіднесення з правами інших, заохочення відповідальних дій для охорони правусіх, розглядається як базовий компонент громадянської освіти, що слугуєоб’єднуючим фактором для інших її напрямів (економічного, між культурного, тощо)
3. Громадянська освіта в практиціроботи зарубіжної школи
Слід зазначититакож, що в умовах одностайного визнання усіма державами ролі громадянськоїосвіти підходи до місця останньої в школи варіюються.
Так, в деякихзарубіжних країнах викладання знань та розвиток вмінь відбувається черезвпровадження окремого предмету «Громадянознавство». Це ми бачимо наприкладі Франції, де предмет «Громадянознавство» входить до базовогокомплекту. Як окремий предмет «Громадянознавство» також викладаєтьсяі в початковій школі Бельгії (в частині французької спільноти (1 год. натиждень)).
У Франції «Громадянознавство»викладається у колежі (перший рівень середньої школи — 4 роки навчання) тапочатковій школі. Офіційні французькі документи визначають громадянськупідготовку учнів як «абсолютно необхідну» в середній школі, протенавчальним планом цій дисципліні відводиться лише 1 год. на тиждень. Оцінкитакож не ставляться і це знижує зацікавленість учнів.
Викладаннягромадянознавства в початковій школі відповідає рекомендаціям міжнароднихорганізацій про те, що громадянську культуру слід формувати з ранньогодитинства.
В більшості іншихкраїн ідея «Громадянознавства» викладаються шляхом включенням блоківзнань з громадянознавства до інших навчальних дисциплін. (Велика Британія,Данія, Норвегія, Нідерланди, Фінляндія, тощо).
Освіта з правлюдини в середній школі зарубіжних країн зазвичай передбачає формування знань,навичок, цінностей та громадянської участі.
Ядро знань, якправило, включає:
основні категоріїправ людини, права та обов’язки (ідея прав має бути пов’язана ізвідповідальністю перед іншими, перед суспільством та людством в цілому);
основоположніміжнародні декларації та конвенції з прав людини;
інформацію провидатних діячів та основні події в історичній боротьбі за права людини;
матеріали прорізні форми несправедливості та дискримінації (расизм, геноцид та ін).
Так, в посібникидля початкової школи, розроблені Комісією з прав людини та прав молоді Квебеку«Навчання правам та обов’язкам» включена Декларація прав дитини зпояснення прав дитини на освіту, соціальний захист, на вільний розвиток, тощо.
Зміст «Громадянознавства»у Франції зосереджено на правилах демократичного життя, політичних таадміністративних інститутах, місці Франції у світі.
Наприклад, впрограму для початкової школи включені такі теми, як: — Підготовчий курс (одинрік)«Основні правила життя в суспільстві», «Повага до себе таінших, почуття автономії і відповідальності», «Визнання прав інших,рівність рас і статі, повага до особистості», «Символи Республіки: Маріанна,прапор, Марсельєза, день 14 липня».
Елементарний курс(один рік): «Поняття особистості і власності на прикладах шкільного»,«Батьківщина, єдність і національна ідентичність», республіканськійдевіз: «Свобода, Рівність, Братерство», «Право на голосування ізагальне виборче право», «Національна територія, президент, міністри,депутати».
Середній курс (трироки): — Роль Франції у світі Декларація прав людини і громадянина 1789 року,Загальна Декларація прав людини 1948 року, демократичні інститути Франції,конституція.
В середній школівивчають такі теми (наприклад, у 3-му класі колежу, де прийнята зворотнанумерація, тобто 4-й рік навчання у колежі (6,5,4,3кл). Франція,республіканська держава, міжнародне життя, цінності демократії.
В країнах, деблоки з громадянства входять до інших навчальних предметів, знання включаютьсяв навчальні програми та підручники.
Так, в програми тапідручники з історії включені такі аспекти освіти прав людини, як: виникненнята розвиток демократії, рабство, колоніалізм, імперіалізм, революції, її ідеалита внесок, порушення прав людини в процесі війн, засоби масової інформації.
Наприклад, впідручнику з історії для середніх шкіл Нідерландів, в розділі «Фашизм танаціонал соціалізм Італії та Німеччини» входить тема «Менталітет (расисткадоктрина)», а в розділі «Світ після 1945 р.» — "ЄвропейськеЕкономічне Співтовариство".
Програма з історіїдля середньої школи Люксембургу (вік 15 років) включає тему «Середина19-го сторіччя до теперішнього часу», підтеми — європейський імперіалізм,російська революція, СРСР під керівництвом Леніна та Сталіна, фашизм в Італіїта Німеччині, Гітлер, холокост, міжнародні організації: ООН, НАТО, ЄвропейськийСоюз.
В програму зісторії для середньої школи Велико Британії входить тема «Заснування ООНта Загальна Декларація прав людини».
Канадські програмита підручники з історії для середньої школи, виходячи із політики націленостіна плюралістичне суспільство, в першу чергу, включають тематику багатокультурної спадщини.
Що стосуєтьсягромадянської освіти у Норвегії, то вона, як і в більшості країн імплементованадо різних навчальних дисциплін. При порівнянні змісту, то у Норвегії «громадянознавство»розглядається значно ширше аніж, наприклад, у Франції, де спостерігаєтьсязосередженість на правилах демократичного життя, політичних та адміністративнихінститутах.
У Норвегії предмет«громадянська освіта» охоплює предметний матеріал для 1-6 класів,який розглядається у процесі вивчення історії рідного краю, географії,природничих наук і суспільствознавства.
До програмивнесено розділ: народність саамі, в процесі вивчення якого учні знайомляться зкультурою та історією саамського народу, у них формується почуття поваги доцієї народності, що проживає на території Норвегії.
Програма такожвключає такі розділи як: «наше тіло і здоров’я» (пропаганда здоровогоспособу життя), «використання навколишнього середовища» (формуванняекологічної культури), «повсякденне життя і співпраця серед людей» (розвитоквмінь співпрацювати, здатності до самооцінки), «спілкування, драма,картини й засоби інформації» (розвиток творчих здібностей).
Основні завданнягромадянської освіти у Норвегії такі:
забезпечити учніврізнобічними знаннями про себе, сім’ю і довкілля; історію й життя всуспільстві, природні ресурси і географію;
надати інформаціюпро взаємозв’язок природи, суспільства;
сприяти здобуттюрізноманітного досвіду, почуттю впевненості у власних здібностях;
сприяти розвиткууваги та критичного мислення;
закладення основи,що потрібна для прийняття рішень та відповідальності;
Навички подібні дотих, якими оволодівають в процесі інших форм соціальної освіти:
спілкування (висловлюваннядумок усною та письмовою формою, обговорення та слухання);
критичне мислення(збір та аналіз матеріалу з багатьох джерел, досягнення логічних умовиводів);
соціальні навички(співробітництво, розв’язання конфліктів, тощо).
Цінності включаютьрозвиток позитивного іміджу індивіду, підвищення самосвідомості, відкритість повідношенню до інших, прийняття та повага відмінностей.
Елементгромадської участі акцентує основну ідею громадянської освіти — застосуваннянабутих знань та навичок для удосконалення реалій суспільства.
Серед методів, щозастосовуються перевага надається інтерактивним. Вони передбачають дискусії,вільне висловлювання думок, захист особистих і колективних прав.
В Західній Європіактивно застосовуються політичні ігри, наприклад, «Якщо б я бувпрезидентом протягом тижня», «Якщо б я був директором школи».
За допомогоюканадських посібників (для середньої школи) учні вчаться розробляти «Кодексшколи», працюють у «Клубі правозахисників», засновувати «Комітетз захисту прав жінок та дітей», готувати виступи з проблем прав людини тадитини на телебаченні та ставити п’єси відповідної спрямованості.
І останнє — кожнапрограма громадянської освіти відповідає тим вимогам суспільства, які останнєставить в певний конкретний час.