План
Вступ
Розділ 1. Дидактичні особливості проведення нестандартнихуроків
1.1 Дидактична взаємодія вчителяй учнів на уроці
1.2 Підходи до класифікації нестандартних форм організаціїнавчання та основні їх види
1.3 Розгляд структури деяких нестандартних уроків
1.3.1 Бінарні уроки
1.3.2 Віршовані (римовані) уроки
1.3.3 Інтегровані уроки
1.3.4 Уроки-дискусії
Розділ 2. Дослідно-експериментальна робота
2.1 Досвід вчителів з проведення нестандартних уроків упочатковій школі
2.2 Розробки нестандартних уроків
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Швидкий розвиток науки, зростання обсягівнової інформації потребують від школи підготовки активних, самостійних людей зрозвиненими творчими здібностями.
Практичний досвід переконує нас у недостатнійефективності традиційного уроку для розв’язання названих вище проблем, томунауковці та педагоги-практики беруть за мету створення нових форм і методівнавчання.
Очевидно, одним із можливих варіантіврозв’язання проблеми може стати застосування нестандартних форм проведення уроків.
Існує кілька поглядів на нестандартний урок.
На думку О. Антипової, В. Паламарчук, Д. Рум’янцевоїта ін., суть нестандартного уроку полягає в такому структуруванні змісту іформ, яке б викликало насамперед інтерес учнів і сприяло їхньому оптимальному розвиткуй вихованню [1; 65]. Л. Лухтай називає нестандартним такий урок, який невкладається (повністю або частково) в межі виробленого дидактикою, на якомувчитель не дотримується чітких етапів навчального процесу, методів, традиційнихвидів роботи [2; 31].Е. Печерська бачить головну особливість нестандартногоуроку у викладанні певного матеріалу у формі, пов’язаній з численнимиасоціаціями, різними емоціями, що допомагає створити позитивну мотиваціюнавчальної діяльності [7; 63].О. Митник і В. Шпак наголошують, що нестандартнийурок народжується завдяки нестандартній педагогічній теорії, вдумливомусамоаналізу діяльності вчителя, передбаченню перебігу тих процесів, яківідбуваються на уроці, а найголовніше — завдяки відсутності штампів упедагогічній технології [3; 11].
Як бачимо, у фаховій літературі, на сторінкахперіодичної преси (ми певні, що методичні об’єднання шкіл та науковіконференції ВНЗ також розглядають ці важливі для освіти питання) відбуваєтьсядискусія щодо визначення сутності нестандартних уроків та цінності нових формзанять у навчанні, розвитку й вихованні учнів. Тож, «нестандартний урок яксвоєрідне педагогічне явище бурхливо розвивається, постійно набуваючи нових рис.Він — дитя перебудови суспільства і школи, і доля його пов’язана з долею цьогопроцесу» [1; 65-69].
О. Антипова, Д. Рум’янцева і В. Паламарчук,простежуючи історію розвитку уроку як основної форми навчання в школі,зауважують, що нестандартні заняття виникали тоді, коли в суспільствівідбувалися кардинальні зміни, реформи. Так, у 20-х роках минулого століттянародилися урок-суд, урок-диспут, урок-екскурсія, урок у полі, урок-ярмарок таін., 60-ті роки дали життя коментованим і цілісним (узагальнюючим) урокам. Згодомкількість таких форм організації навчальної діяльності зросла. До речі, наразіможна нарахувати біля 50 нестандартних форм проведення уроків, яківикористовують учителі в своїй роботі.
Оскільки є нагальна потреба дати об’єктивнуоцінку доцільності застосування нетрадиційних занять, визначити їх вагу тамісце в системі навчання, в останнє десятиріччя практичний досвід застосуваннянових форм нестандартних уроків почала опановувати методика. Класифікаціянестандартних уроків ще не склалася, але добірка їх уже досить різноманітна. Аналізробіт науковців (Т. Байбара, Н. Вакарчук, Л. Варзацька, Т. Гусак, О. Кузьменко,Е. Печерська, О. Савченко, Н. Стяглик, Г. Тарасенко, В. Шпак), методистів (В. Авер’янова,Д. Вельбрехт, В. Заворотнюк, Г. Лисенко, Л. Лухтай, Н. Токар, В. Лекіна),ознайомлення з досвідом роботи педагогів-практиків (В. Бутрім, І. Волкова, І. Гурєвич,Н. Гордуз, В. Демчук, Л. Доренська, Л. Козоріз, Г. Крупська, О. Митник, І. Мушак,І. Опанасець, Т. Пасічник, П. Пашаніна, Л. Пензар, О. Полєвікова, Л. Тумакова,Т. Шафрай та ін), [14; 48] дають підстави заявити, що форми уроків, якізастосовуються в сучасній початковій школі, можна згрупувати наступним чином:
• бінарні уроки;
• віршовані (римовані) уроки;
• інтегровані (міжпредметні) уроки;
• уроки-дискусії (урок-діалог, урок-диспут,урок запитань і відповідей, урок-засідання, урок — круглий стіл, урок-конгрес,урок-практикум, урок — прес-конференція, урок — проблемний стіл, урок-семінар,урок-суд, урок-телеміст);
• уроки-дослідження (урок-знайомство, урок — панорамаідей, урок-пошук, урок-самопізнання, урок «Слідство ведуть знатоки», урок«Що? Де? Коли?»);
• уроки-звіти (урок-аукціон, урок-залік,урок-захист, урок-інтерв’ю, урок-екзамен, урок-ерудит, урок-композиція,урок-концерт, урок — огляд знань, урок-презентація, урок-ярмарок);
• уроки-змагання (урок — брейнг-ринг,урок-вікторина, урок-КВД — конкурс винахідливих та допитливих, урок-КВК — конкурс веселих та кмітливих, урок-конкурс, урок — мозкова атака, урок-турнір);
• уроки-мандрівки (урок-екскурс,урок-екскурсія, урок-марафон, урок-подорож);
• уроки — сюжетні замальовки (урок-віночок,урок-вечорниці, урок-драматизація, урок-казка, урок — картинна галерея,урок-ранок, урок-спектакль, урок-фестиваль, урок — усний журнал).
У запропонованій нами класифікації бінарні,віршовані та інтегровані уроки виділені окремо. Інші ж види уроків зібрані загрупами, що відрізняються характером реалізації творчого потенціалу вчителя йучнів.
Ми вважаємо, що ця класифікація не суперечитьпідходу до уроку, виробленому в сучасній дидактиці. Бо головне завданняпедагога — не тільки чітко усвідомлювати мету кожного окремого уроку, а йрозуміти важливість проведеного заняття як органічної ланки загального ланцюжкаданої теми, розділу, курсу, циклу, всього навчально-виховного процесу.
Однак є певні переваги використання формуроків, що увійшли до описаної вище типології, оскільки вони дозволяютьурізноманітнювати навчальну діяльність, відійти від чітких рамок стандартногоуроку з його незмінною структурою: опитування, пояснення, закріплення, домашнєзавдання; сприяють підвищенню активності учнів, а отже — і ефективності уроку. Стимулюючитворчу діяльність учителя та його вихованців, нестандартні уроки створюютьсприятливі умови для співпраці, що є надзвичайно важливим у роботі початковоїшколи.
Мета нашої роботи дослідити особливості нестандартнихуроків, як особливої форми організації навчально-пізнавальної діяльності.
Мета передбачає виконання наступних завдань:
1. Розглянути можливості нестандартних уроківу початковій школі в реалізації цілей навчання.
2. Вказати деякі методичні аспекти їхпроведення.
3. З’ясувати актуальність проведеннянестандартних уроків в початковій школі.
Об’єктом роботи є нестандартний урок упочатковій школі.
Предмет — вплив нестандартних уроків нанавчально-виховну діяльність молодшого школяра.
Розділ 1. Дидактичні особливостіпроведення нестандартних уроків1.1 Дидактична взаємодія вчителя йучнів на уроці
З приходом дитини до школи розпочинаєтьсяновий етап у розвитку різних форм її спілкування. Учень 1-го класу потрапляє ватмосферу учіння, тоді як дошкільником цілий день проводив у грі. І спілкуваннядітей поступово набуває якісно нового змісту, бо для цього виникають нові умови:з’являється необхідність засвоювати нові поняття з нових навчальних дисциплін,опановувати нову інформацію, робити спроби застосовувати її під час виробленнянових дій та навичок. Як впоратися семирічному малюку з цим? І тут на допомогувчителю приходить його вміння слушно та вчасно змінити зміст спілкування дітей.Час «підімкнути» його до того процесу, який теорія називаєдидактичною взаємодією.
Дидактична взаємодія на уроці уявляється вцьому контексті як співпраця в підсистемах: «особистість вчителя — особистість учня; „особистість учня — особистість учня“, „особистістьучня — клас“.
В усіх цих підсистемах постійно і незмінновідбувається взаємодія вчителя й учня як двох особистостей. Саме її і можнавважати провідним педагогічним механізмом діалогу, який відбувається на уроці. Змісті структура діяльності учня і вчителя, спрямованість на досягнення мети. Характерреалізації завдань на уроці вже достатньо розроблені в наукових працях І. Лернера,В. Онищука, М. Скаткіна, В. Бондаря [2]. Виходячи з того, що елементарноюмоделлю дидактичної взаємодії на уроці є метод навчання, ці вчені своєріднопідходять до класифікації методів навчання. Як відомо, сьогодні налічуєтьсяшість таких підходів: за метою навчання, за характером дидактичної взаємодії,за етапами засвоєння знань, умінь і навичок на уроці, за ланками засвоєннязнань і множинний підхід (подвійний та тримірний) [4].
Візьмемо за основу тримірний підхід докласифікації методів навчання В. Бондаря. У ньому особливо приваблює можливістькомбінувати методи навчання практично необмежено. Розглядаючи реалізаціюпевного методу чи групи методів на уроці як факт дидактичної взаємодії взазначених вище підсистемах, помічаємо, що поза увагою багатьох дослідниківпроходить характер взаємодії мотиваційних сфер учителя й учнів.
Сьогодні, на жаль, в педагогічній практиці щеіснує авторитарний стиль спілкування — учитель над дітьми. Багатьма батьками таучителями він сприймається як єдино правильний, „серйозний“ стиль, заякого виключається „загравання“ з учнями. За авторитарного стилюроботи вчитель — панівна фігура, недосяжна, а іноді навіть страхітлива. Вінвказує — вони виконують його накази. При ньому учні сильні, багато знають,вміють, без нього — дещо пам’ятають але нічого не вміють. Ініціатива їхняскута, самостійність зведена до мінімуму. Вчитись і щось робити їм нецікаво. Затакого навчання дуже низька якість і глибина засвоєння знань, бо нові знанняучень мовчки сприймає з пояснень вчителя. Відпадає потреба думати, а наслідкомцього є невміння пояснити свою думку, грамотно дати зв’язну відповідь назапитання. Адже мовчання учня біля дошки — це мовчання його думки [7].
Іноді учень хоче зрозуміти, розібратися вматеріалі, який пояснює вчитель, але боїться перепитати його про незрозуміле,порадитися з ним, бо ділове спілкування на уроці фактично забороняється. Форматакого спілкування, його зміст в учителя авторитарного стилю має тількиконтрольно-оцінний характер. Ділове спілкування, якщо його можна так назвати,за таких умов навчання існує під час взаємоперевірки виконання завдань. До тогож, цей прийом застосовується таким учителем як штучна інновація, данина часовічи моді. „Санкціоноване“ спілкування тільки зовні нагадуєспівробітництво. Привнесена в авторитарний стиль як інородне тіло, такавзаємоперевірка, по суті, ним і залишається, не даючи продуктивного наслідку. Цепросто інсценівка взаємодії, бо тут не створюються умови для обміну мотивамидій, доказами, врешті, переконаннями у правильності своїх думок.
Усі письмові самостійні завдання на етапізастосування набутих знань виконуються учнями лише індивідуально. А це веде допрояву елементів егоїзму, прагнення закрити долонею, аркушем паперу тезавдання, що виконується в зошиті. Пізніше таке офіційне спілкування приводитьдо масового списування.
Отже, за авторитарного стилю взаємодіїучасників навчально-виховного процесу ділове й особистісне спілкування маєофіційну спрямованість, епізодичний характер, виявляється на примітивному рівні.Учень не виступає як партнер по спілкуванню в побудові та організаціїнавчальної діяльності. Він є тільки об’єктом, який задіяний у цю діяльність длязасвоєння знань, умінь і навичок. Учитель в цьому разі не володіє механізмамирозвитку комунікативних умінь молодших школярів на кожному етапі навчальногопроцесу, часто не вміє спілкуватися сам.
Сьогодні на часі той демократичний характервзаємовідносин педагога й учнів, який називається педагогікою співробітництва,діалогу.
За таких взаємовідносин учень є не тількиоб’єктом впливу, а й самокерованою, самостійною та вільно діючою особистістю,повноправним співучасником педагогічного процесу. Учитель у навчальне — виховному процесі постійно підтримує контакт з учнями, створює відповіднупсихологічно комфортну обстановку для сприймання, міцного засвоєння навчальногоматеріалу. Функції контакту різні.
Так, методична функція полягає в тому, щобзосередити увагу учнів на значущих моментах, „втягти“ учнів удоцільну послідовність його засвоєння. Евристична функція виявляється вактивізації допитливості учнів, створенні проблемної ситуації під час навчання,»провокуванні" пошуку її розв’язання. Контрольна функція, або функціязворотного зв’язку, дає змогу вчителеві дізнатися, наскільки повно і правильносприймають учні його повідомлення. Морально-етична функція полягає в тому, щобпривернути до себе клас, заволодіти його довір’ям, з одного боку, а з другого — ця функція допомагає регулювати моральне самопочуття дітей на уроці, створюючиситуацію успіху.
Вчитель-етик — насамперед чуйна й уважналюдина, що пильно стежить за співвідношенням у площині «перемога — поразка».Він професіонал у діагностиці стану діяльності дитини та швидкому регулюваннійого на шляху до успіху, тобто в корекції. Під емоційною функцією слід розумітивзаємовплив учителя і його вихованців: вступаючи в контакт з класом, учительнастроює його на доцільний емоційний лад, а клас надихає вчителя, емоційностимулює своєю захопленістю, інтересом до думок, що викладаються, а такожвиконуваних видів роботи, видів роботи [5].
Методи встановлення контакту такожрізноманітні. До них належать: емоційно-психологічний зачин уроку, створенняпроблемної ситуації, стимулювання творчості «в цю мить», відповіді назапитання, зміст самих запитань, інтонаційна гама викладу, зміни в емоційномутоні фрагментів уроку, «режисура» та ін.
Успіх організації нестандартного уроку під часрозв’язання проблемної ситуації на етапі засвоєння нових знань чи виконаннязавдань на етапі застосування набутих знань на практиці залежить від того, якзасвоєні прийоми спілкування, розвинута техніка мовлення, мовленнєвий етикет,уміння володіти своїм організмом: міміка, жест, погляд, постава, манератриматися під час розмови, зустрічі.
Сформувати і розвинути комунікативні вміннязначною мірою допомагають уже на початку першого навчального року урокинавчання грамоти, а потім — уроки читання. Розвинуті комунікативні вміннязабезпечують учням міцність засвоюваних знань упродовж усього навчання в школіз одного боку, а з іншого — здатність швидко й правильно орієнтуватися вбудь-якій навчальній і життєвій ситуації, брати на себе певну роль, діяти в їїмежах, готовність до ризику, самобутність, оригінальність. А такі якостідопомагають будь-який урок зробити нестандартним. При цьому відпадає потребаспеціально готувати «відкриті», зовнішньо нестандартні уроки,позбавлені внутрішнього змісту, які звичайно готують для перевіряючих,репетируючи їх.1.2 Підходи до класифікаціїнестандартних форм організації навчання та основні їх види
Ефективність навчально-виховної роботивизначається не тільки методами викладання — учіння, а також і формами їїорганізації. На жаль, на сучасному етапі розвитку дидактичної науки немаєчіткого визначення цього поняття, його сутності як педагогічної категорії [10].
Форма організації навчання як дидактичнакатегорія означає зовнішній бік організації навчального процесу, пов’язаний зкількістю учнів, часом і місцем навчання, а також і з порядком його здійснення.
Звичайно, ця організація залежить від виборудидактичних методів, прийомів і засобів, розуміння цілей і завдань процесунавчання, втілення рекомендацій психологічної і педагогічної наук, зокремадидактичних закономірностей і принципів у практику роботи педагогів. Протеактивна і змістова взаємодія учителів і учнів полягають саме в організаціїнавчального процесу [11].
Проблема організаційних форм навчання є доситьактуальним питанням. Воно ще остаточно не розв’язане. Основними напрямамивдосконалення організаційних форм навчання у дидактиці вважається модернізаціязмісту навчання, опрацювання та впровадження елементів індивідуалізації,технізації та створення навчально-пізнавальних модулів.
На сучасному етапі розвитку дидактичної наукиє кілька варіантів класифікації форм організації навчання. Наприклад, В. Оконьподіляє їх на три групи [10]:
робота під час занять;
домашня робота;
робота після занять.
П. Підласий пропонує їхню класифікацію затакими ознаками [10]:
за кількістю учнів — масові, колективні,групові, мікрогрупові, індивідуальні форми навчання;
місцем навчання — шкільні форми: урок, роботав майстерні, на пришкільній дослідній ділянці, в лабораторії тощо; позашкільніформи: екскурсія, домашня самостійна робота, заняття на підприємстві;
дидактичною метою — форми теоретичногонавчання: лекція, факультатив, гурток, конференція; комбінованого або змішаногонавчання: урок, семінар, домашня робота, консультація.
За кількістю учнів, як правило, виокремлюютьіндивідуальну і групову форми навчання. Індивідуальна форма навчання — найстаріша в історії педагогіки. В давнину вона полягала в індивідуальнійреалізації певних дидактичних завдань учнів за безпосередньої допомоги вчителя.Таке навчання надавало можливість індивідуалізувати як зміст, так і темпнавчання, що, своєю чергою, сприяло постійному й водночас докладному контролюза ходом і результатами пізнавальної діяльності. Педагог міг також контролювативласні навчальні дії і відповідно, вносити певні корективи, пристосовуючись дообставин. Таке навчання і в давнину, і на сучасному етапі дає високий ефект,тому що учень набуває певних знань, практичних навичок та вмінь за оптимальнийдля себе час, враховуючи свої психічні особливості та обсяг навчальногоматеріалу. Доконечною умовою отримання таких результатів є висока педагогічнамайстерність учителів.
У сучасній дидактиці для визначення такоїформи навчання вживають поняття "індивідуалізація навчання", "індивідуальнийпідхід до навчання".
Також достатньо широко використовуєтьсяпозаурочна форма навчання, до якої належать семінарські заняття, практикуми,факультативні заняття, екскурсії, предметні гуртки, спортивні секції, домашнянавчальна робота, консультації, додаткові заняття, інструктажі, конференціїтощо.
Творчі педагоги постійно вдосконалюютьметодику проведення класичного уроку, в результаті чого в навчальний процесвпроваджуються нестандартні уроки.
Нестандартний урок — це імпровізованенавчальне заняття, що має нетрадиційну структуру [11].
Назви уроків дають деяке уявлення про цілі,завдання і методику проведення таких занять.
Нестандартні уроки спрямовані на активізаціюнавчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпаютьемоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили,розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної тамайбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням,викликають у них творчий інтерес [10].
Від середини 70-х років XX ст. у вітчизнянійшколі починає спостерігатися зниження інтересу учнів до навчання. На це школавідреагувала нетрадиційними (неординарними) уроками, які ставлять за метузацікавити дітей навчальною працею й утримати цей інтерес.
Нетрадиційний, неординарний урок — це імпровізованенавчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Думки педагогів щодо такихуроків різні. Одні вбачають в них прогрес педагогічної думки, важливий шляхдемократизації школи; інші — небезпечне порушення педагогічних принципів,відступом педагогів під натиском лінивих учнів, які не хочуть і не вміютьсерйозно трудитися [10].
Аналіз педагогічної літератури, практичногодосвіду дав змогу виділити кілька десятків різних типів нетрадиційних уроків:
• уроки — ділові ігри;
• уроки — прес-конференції;
• уроки-змагання;
• уроки на зразок КВК;
• театралізовані уроки;
• уроки-консультації;
• комп’ютерні уроки;
• уроки з груповими формами роботи;
• уроки взаємонавчання учнів;
• уроки творчості;
• уроки-аукціони;
• уроки-заліки;
• уроки-семінари;
• бінарні уроки;
• інтегровані уроки;
• уроки-узагальнення;
• уроки-фантазії;
• уроки-ігри;
• уроки-суди;
• уроки пошуку істини;
• уроки-лекції «Парадокси»;
• уроки-концерти;
• уроки-діалоги;
• уроки «Слідство ведуть знавці»;
• уроки — рольові ігри;
• уроки-конференції;
• уроки — «кругове тренування»;
• міжпредметні уроки;
• уроки-екскурсії;
• уроки-ігри «Поле чудес» тощо.
Нетрадиційні уроки більше подобаються учням,ніж звичайні буденні заняття з установленою структурою й режимом роботи, томупрактикувати такі уроки доцільно кожному вчителю, однак перетворювати їх напанацею небажано [6].
До інших, нестандартних, форм організаціїнавчального процесу в межах класно-урочної системи деякі вчені відносять [8]:
• практикуми;
• лабораторні заняття;
• навчальні екскурсії на природу, в музей, навиставку, підприємство тощо.
• індивідуальні чи групові додаткові заняттяза окремими навчальними темами або питаннями;
• факультативи;
• предметні гуртки тощо.
Семінари — одна із форм організованогоповторення й контролю за вивченим навчальним матеріалом, який методично невідрізняється від семінару у вищій школі. Семінари реалізують дві функції — освітню й контрольно-перевірочну. Напередодні учням пропонується планпроведення семінару, вказується література. Конспекти лекцій учні можутьвикористовувати, готуючись до повідомлення чи семінару. Як семінар-залік зокремих тем можна також проводити колоквіум.
Практикум — практичний різновид семінару, метаякого — формування розумового й трудового характеру, вміння проводити досліди. Практикумипроводяться переважно з предметів природничо-математичного циклу.
Лабораторні роботи або лабораторні заняття взагальноосвітній школі — один із видів самостійної роботи учнів. Вони виконуютьїї за завданням учителя, застосовуючи навчальні прилади, інструменти тощо зметою вироблення умінь і навичок експериментальної роботи. Виконаннялабораторних — обов’язкова вимога навчальної програми.
Навчальні екскурсії поглиблюють іконкретизують знання й уміння переважно з тих предметів, що й практикуми. Об’єктаминавчальних екскурсій є промислові підприємства, наукові лабораторії, вищінавчальні заклади, музеї тощо. Вчитель має здійснювати підготовку до екскурсій.Перед їх проведенням учитель повідомляє учням мету й зміст екскурсії, знайомитьз планом її проведення, зацікавлює нею. Після екскурсії підбиваються їїпідсумки, учні випускають альбоми, стенди, плакати.
Додаткові групові й індивідуальні заняттяпроводяться в позаурочний час або в групі продовженого дня. їх призначення — компенсувати відсутність знань в окремих учнів. Це може бути також робота зкращими учнями, наприклад, підготовка до предметних олімпіад. Окремііндивідуальні заняття проводяться вчителями вдома з дітьми, які не можутьвідвідувати школу через хворобу.
Отже, форма організації навчання є важливоюдидактичною проблемою, яка безпосередньо впливає на результативний компонентнавчального процесу. Вона тісно пов’язана з методами і засобами навчання, бокінцевий результат визначається комплексом дидактичних умов, серед яких важливемісце посідають організаційні форми навчання.1.3 Розгляд структури деякихнестандартних уроків
1.3.1 Бінарні уроки
Бінарними називаємо заняття, на яких матеріалданої теми уроку подається блоками різних предметів. При цьому такийнестандартний урок готують учителі-предметники, кожний із яких проводить етап (блок)уроку стосовно того предмета, який викладає. Проведенню таких занять передуютьнаступні етапи підготовки:
• ознайомлення вчителів-предметників з чиннимипрограмами;
• знаходження суміжних тем у програмах зрізних предметів;
• складання структури майбутнього уроку;
• написання спільного плану-конспекту.
Однак не треба плутати етапи-блоки бінарногоуроку з «блочними» уроками В.Ф. Шаталова (вчителя математики, досвідякого широко висвітлений у методичній літературі 80-х років минулого століття).Уроки цього творчого педагога мають на меті подати матеріал кількох темблоками, фіксуючи його на схемах-опорах, що допомагає школярам швидкоосмислювати й запам’ятовувати формули, докази, а також виділяти головне,складати власні тези [10].
1.3.2 Віршовані (римовані) уроки
На жаль, у фахових виданнях для початковоїшколи друкують дуже мало розробок віршованих уроків (ми мали змогу ознайомитисятільки з віршованими уроками або з їх фрагментами, написаними практикуючимипедагогами: В. Бутрім, Т. Глинюк, Л. Козачок, І. Мишко, С. Сторожевим). А як бистали у пригоді ці знахідки тим, хто не здатний бути поетом, але щиро хочеопанувати ці нестандартні заняття.
Зрозуміло, віршовані (римовані) — це такінестандартні уроки, що проводяться у віршованій формі. Всі етапи такого уроку,всі завдання, задачі, пояснення — римовані тексти. Як правило, ці урокипідсумовують вивчені теми, тобто є узагальнюючими (систематизуючими), їхструктура подібна до структури уроків узагальнення знань.
Важливо зазначити, що римовані урокимаксимально зосереджують увагу школярів, бо матеріал подається стисло — віршами, і не можна пропустити основне, треба зуміти його чітко виділити йзробити певні висновки. Такі нестандартні уроки стають справжнім святом дляучнів і вчителя.
Пропонується використовувати римовані заняттяраз на місяць. Спостереження показали, що після таких нестандартних уроків діти«грають у рими», а деякі, за свідченням батьків, пробують самі «складати»вірші [10].
1.3.3 Інтегровані уроки
У сучасному педагогічному процесі значногорозвитку набула ідея міжпредметної інтеграції.
Інтегровані уроки ставлять за мету спресуватиспоріднений матеріал кількох предметів навколо однієї теми. Діти розглядаютьякесь явище, поняття з різних боків.
Аналіз чинних програм для чотирирічноїпочаткової школи та вивчення досвіду вчителів свідчить про широкі можливостідля інтеграції навчального матеріалу з окремих предметів. Як зазначає О. Савченко,такі нестандартні уроки дають можливість учителеві разом із учнями опануватизначний за обсягом навчальний матеріал, домогтися формування міцних,усвідомлених міжпредметних зв’язків, уникнути дублювання у вивченні низкипитань, досягти цілісності знань [10].
Підготовка інтегрованих уроків передбачає:
• аналіз річного календарного планування;
• зіставлення матеріалу різних предметів длявиділення тем, близьких за змістом або метою використання;
• визначення завдань уроку;
• «конструювання» уроку.
Найбільш відповідальним етапом підготовкиінтегрованого заняття, на нашу думку, є визначення завдань уроку. З огляду наце, справедливим буде виділення навчальної, розвивальної та виховної метиокремо для кожного з предметів, що інтегруються.
Дидактичні особливості інтегрованих уроківчітко викладені в працях О. Савченко [11]. У фаховій літературі останніх роківможна знайти багато розробок інтегрованих уроків. Вивчення значної кількостітаких уроків та власний досвід їх проведення дозволяють зробити висновок пронаявність певної структури такої форми уроку.
Перший етап проведення інтегрованого уроку — організаційний. Другий — ознайомлення з темою та метою. На третьому етапі підчас актуалізації опорних знань учнів важливою є вступна бесіда, характернаособливість якої — актуалізація знань з усіх інтегрованих предметів. Час їїпроведення має бути не більше ніж 8-10 хвилин. Підготовка цього етапу урокупотребує від класовода особливої уваги: бесіда повинна бути змістовною,лаконічною, чіткою. Якщо уроки з різних предметів за однією темою проводятьсяокремо, вступна бесіда триває вдвічі (втричі) довше. Саме тому, об’єднаннязмісту навчальних дисциплін значно скорочує час на їх опанування і забезпечуєрізнобічне сприймання предметів чи явищ, що є безперечною перевагою інтеграції.
Наступні етапи інтегрованого уроку можутьпроводитися по-різному, залежно від теми й мети конкретного уроку [10].
Цікаво, що характерною особливістю початковоїшколи більшості закордонних країн стало навчання за інтегрованими курсами. Вартонаголосити, що методика проведення інтегрованого уроку вимагає від учителявисокого професіоналізму та ерудиції. Якщо такі нестандартні уроки відбуваютьсясистематично, це значно впливає на розвиток пізнавальних здібностей школярів. Савченкозазначає, що «змістовні, цілеспрямовані інтегровані уроки вносять узвичайний плин шкільного життя новизну, певною мірою знімають кордонипредметного викладання і допомагають дітям емоційно і системно сприйняти деякіпоняття, явища» [10].
1.3.4 Уроки-дискусії
Відомо, що останні двадцять років триває пошукефективних методів та прийомів навчання, завдяки яким пасивна позиція дитинимає змінитися на активну.
Уроки-дискусії проводяться після вивченняпевної теми, розділу програми. Мета таких уроків — поглиблення й систематизаціязнань школярів з предмета.
Такі нестандартні форми організації уроківобов’язково мають містити підготовчий етап. Учням повідомляють тему диспуту,засідання, конференції. Класовод ознайомлює їх з правилами культури спілкування.
Після обговорення правила затверджуються. Орієнтовніправила культури спілкування Ці правила кожний учитель може доповнити,враховуючи особливості дітей свого класу.
Уроки-дискусії дають прекрасну нагоду виявитирізні позиції з певної проблеми або зі складного питання та залучити дітей доактивної роботи, сприяють розвитку пізнавальних інтересів школярів, збагаченнюлексичного запасу, необхідного для висловлення своїх думок як усно, так іписьмово. Уроки групи «уроки-дискусії» розширюють також досвідспілкування, бо особлива увага під час їх проведення приділяється самеформуванню вмінь запитувати й відповідати. «Школа повинна вчити дитину нелише відповідати, вона має навчити учня запитувати, оскільки вміння запитувати — це здатність відділяти відоме від невідомого, визначати об’єкт пошуку; цеінструмент, за допомогою якого малий „дослідник“ пізнає світ» [3].
Ми розглянули лише деякі форми нестандартноїроботи з учнями. Треба сказати, що така робота багато в чому залежить відвчителя, як генератора ідей в класі. Учні ж, у великій мірі, підтримують такіпрагнення вчителя, допомагають йому в організації таких занять.
Розділ 2. Дослідно-експериментальнаробота2.1 Досвід вчителів з проведеннянестандартних уроків у початковій школі
Перевіряючи методику на практиці, мизвернулися до досвіду роботи вчителя-методиста СШ № 95 м. Києва В.О. Волотовської.
Ми вирішили розглянути практичну сторонупроведення нестандартних занять.
Вчитель-методист В.О. Волотовська маєбагатющий досвід проведення нетрадиційних уроків мовлення та мислення молодшихшколярів.
Валентина Олексіївна Волотовська 33 рокипрацює в початкових класах, з них 25 — у СШ № 95 м. Києва.10 поколінь їївипускників переступили поріг школи, її учні всебічно розвинені та виховані,добре вчаться, люблять і вміють самостійно працювати, успішно опановують знанняв старших класах.
Виховання й розвиток особистості кожногошколяра вчителька починає з 1 класу, коли діти роблять перші кроки в навчанні.
В останні десятиліття педагоги дбають провдосконалення форм і методів навчання, які б сприяли органічному поєднаннюнавчальних, розвивальних та виховних цілей уроку. Серед цих пошуків у дидактиціпочаткового навчання помітне місце посіли так звані нетрадиційні уроки, які,щоправда, задумуються і реалізуються вчителями по-різному.
У системі своїх занять В.О. Волотовська вмілой ефективно керує процесами засвоєння і застосування знань, формує мисленняшколярів, їхню емоційну та вольову сферу, моральні, естетичні та світоглядніаспекти особистості, врешті, трудові уміння (і навчальні теж).
Найхарактернішою рисою творчої лабораторіїВалентини Олексіївни є спрямування усіх планів і дій на розвиток творчих сил іможливостей класу в цілому і кожної дитини зосібна. Нетрадиційні уроки В.О. Волотовськоїрозвивають мислення і мовлення школярів, їхню увагу, пам’ять, спостережливість,кмітливість. ініціативу, самостійність, наполегливість, працьовитість, чуйне,уважне ставлення одне до одного та багато інших позитивних якостей особистості,які так важливо закладати якомога раніше.
Нетрадиційні уроки в класі ВалентиниОлексіївни, на перший погляд, проводить не вчителька, а самі учні. Мабуть, цеодна з основних рис, ознак їх нетрадиційності. Тож треба уявити, скільки часу,фізичних і психічних зусиль, наполегливості, витримки має докласти класовод, їївиконавцями її творчих задумів стали самі молодші школярі.
Однотипність уроків викликає у дітей втому. Тякщо педагог більше розповідає сам, то знижується зворотній зв’язок, який даєможливість урізноманітнювати форми роботи, поглиблювати знання і залучати доактивної роботи якомога більше учнів.
Головне місце на уроках відводиться елементамтворчого пошуку. За розмаїттям форм — це мандрівки змагання, ігри, живіжурнали, теле- та радіо заняття, концерти, іспити тощо. Вони можу бутиприсвячені окремим предметам, але найчастіше у їх змісті можна виділитимайстерно зінтегровані компоненти кількох. На таких уроках учні виступають уролі вчителя, журналіст ведучого «телерадіопередачі», артиста,коментатора, поета, капітана команди, лоцмана тощо. Важливо при цьомупідкреслити, що помічниками вчителя на уроці нерідко постають старшокласники,яких у початкових навчала Валентина Олексіївна. Тому й не дивно, що її колишнівиховані працюють учителями.
Вихованці Валентини Олексіївни найбільшелюблять уроки, де мають можливість виявляти культуру спілкування, уважноставитися до слова, пізнавати його різні значення, художню красу. На такихуроках обов’язковим компонентом постає художнє слово, українська пісня, іншіелементі народної творчості.
Отже, як показує досвід провідних вчителів,проведення нестандартних уроків значно покращує навчання учнів, зацікавлює їх,виховує дух колективності, прищеплює любов до самого процесу навчання, що такважливо саме в наш час.2.2 Розробки нестандартних уроків
Тема: Письмо малої і великої букви «б».Урок-мандрівка. Українська мова.1-й клас.
Мета: закріплювати навички зображення вивченихбукв; розвивати вміння писати під диктовку, здійснювати звуко-літерний аналізслів; виховувати культуру поведінки.
Обладнання: паперові квіти з буквами, слова здиктанту-«блискавки», напис «Будь ласка, просимо до нас укоролівство», звукові схеми слів здоба, булка, банан, ковбаса, малюнкибублика, барабана, бандури, бубна, завдання в групах, індивідуальні картки,м’ячик, іграшковий мікрофон.
ХІД УРОКУ.
І. Організація класу. Оголошення теми й метиуроку.
Нам дзвінок сповістив:
Час за парти сідати,
Уважними бути,
Урок починати.
Наш урок сьогодні — казка,
Тож, послухай, будь ласка,
Королівство букви «Б»
Вже запрошує тебе.
Сьогодні ми помандруємо до королівства букви«Б». А чому саме до цього королівства?
Правильно, тому, що зараз ми вивчаємо букву«Б», вчимося з нею читати й писати склади, слова, речення.
II. Актуалізаціяопорних знань. Каліграфічна хвилинка.
Прокладемо собі доріжку, написавши велику ймалу букви «Б».
Навколо нашої доріжки ростуть чудові квіти. Намалюймодо кожної квіточки листочок на планшетці.
На паперових квітках написані друкованілітери, учні на планшетках пишуть писані.
III. Засвоєння знань.
Формування елементарних навичок на основізастосування знань у стандартних умовах.
Раптом спалахнула блискавка, прогримів грім іпочався дощ. Щоб дістатися до королівства, ми повинні написати диктант-«блискавку».Я показуватиму слово, написане на аркуші паперу, і швидко ховатиму його, а вимаєте його прочитати й записати.
Бук, Бім, біб, зуби.
На дороговказах дощ змив верхню частину букв. Щобпродовжити мандрівку, ми маємо відновити те, що було там написано. (Королівствобукви «Б»)
Нарешті ми прийшли до воріт королівства, а тамтакий напис: «Будь ласка, просимо до нас у королівство». Що означаютьслова «будь ласка»? Коли ми їх вживаємо? (Це слова ввічливості. Мивживаємо їх, коли звертаємося до когось із проханням)
Складіть речення, вживаючи ці слова. Списуванняз друкованої основи.
Перепишіть у зошит напис з воріт королівства.
У цьому незвичайному королівстві багато слівмістить букву «Б». Тому спочатку ми завітали на базар. Ввічливімешканці запропонували нам здобу, булку, банан, ковбасу. А купиш все це можна,дібравши до цих слів звукові схеми. І поясніть, будь ласка, що таке «здоба»?(Це вироби із солодкого тіста)
На базарі ми зустріли хлопчика, ім’я якого тежпочинається буквою «Б». Відгадайте, як його звуть?
Запишімо в зошит речення про те, що купивБорис. Письмо речення під диктовку: «Борис купив білу скатертину».
Пройдемося вулицями королівства. Вони тежнезвичайні. Кожна вулиця схожа на якусь букву.
Фізкультхвилинка.
Станьте так, як буква «Б».
А тепер, як буква «В».
Букву «А» ви покажіть,
Букву «У» зобразіть.
Ще покажемо букву "І".
І ці вулиці малі
Довели нас до будинку.
Зайдімо в нього на хвилинку.
IV. Творчезастосування знань, умінь, навичок.
А завітали ми до королівського палацу. Напорозі нас гостинно зустрів сам король.
Ось нарешті і король Королівства букви «Б».Він привітно, як годиться, До гри запрошує тебе.
Король пропонує нам погратися у гру «Продовжслово».
Учитель кидає м’ячик учням, називаючисклади: ба, бу, бе, бі, би, бо. Учні продовжують слово, кидаючи у відповідьм’яч учителю.
А чудова королева також полюбляє ігри. Тож, іви часу не гайте, в гру «Знайди пару» пограйте. Королева пропонує вамзнайти пари слів:
Бурий молоко
Біле ведмідь
Блакитна блуза
бордова незабудка
Що означає слово «бурий»? (Темно-коричневий)
А «бордова»? (Темно-червона)
А що означають слова «блуза» і«незабудка»?
Незабудка — квітка, блуза — жіночий одяг.
Учні називають пари слів, дві з нихзаписують.
А до принца і принцеси ми піднімемося сходами,які прикрашає картинна галерея.
Гімнастика для очей.
Подивіться вгору, вниз, вправо, вліво.
А зараз напишемо малюнковий диктант. (Бублик,барабан, бандура, бубон)
Серед цих слів знайдіть «зайве». (Цеслово «бублик», тому що інші слова — назви музичних інструментів).
Дуже радо на порозі
Нас принцеса зустрічає.
Вона зовсім невеличка,
Букви, як і ви, вивчає.
Та не може нічого
Зі складами зробить.
Ви подумайте трішки
І принцесі поможіть.
Учні в групах читають речення, де в словахпереставлені склади, виправляють переставлення.
Вийшло речення: «На лузі росте верба».Запишіть його на дошці і в зошити.
Принц — розумник, він — всезнайко,
Хоче перевірить вас:
Скільки букв і скільки звуків
У написаних словах?
Учні виконують диференційовано завдання, написанена картках. Учитель швидко перевіряє його. Кілька учнів у цей час зачитуютьсвої слова й називають кількість букв і звуків у них.
Мешканцям королівства сподобалося, як випрацювали. Вони вирішили відкрити вам свою таємницю: назвати найдорожчий скарбкоролівства.
Книгу цю дуже відому
Знає кожен школяр.
Ця найкраща в світі книжка
Називається… (буквар).
Із Букваря починали своє навчання ваші тата ймами, бабусі й дідусі. Тож, і ви шануйте й бережіть цю книжку.
V. Підсумок уроку.
В королівстві побували,
Дуже гарно працювали.
А тепер скажіть, будь ласка,
Що сподобалося в казці?
Гра «Мікрофон».
Тема: Охорона тварин. Тварини з Червоної книги України.2 клас. Інтерактивний урок
Мета: дати уявлення про Червону книгу України, місце в ній тварин, необхідність їх охорони; виховувати відповідальне ставлення до збереження природи, прагнення брати участь у природоохоронній діяльності; розвивати навички культурного поводження серед природи.
План уроку:
Фенологічні спостереження.
І. Мотивація.
ІІ. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.
ІІІ. Надання необхідної інформації.
ІV. Інтерактивна вправа 1.
V. Інтерактивна вправа 2.
VІ. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.
Хід уроку
Організація до уроку.
Подивіться, будь ласка, чи все ви приготували до уроку. Погляньте один на одного, посміхніться, побажайте один одному гарного уроку. Сядьте рівненько. Розпочнемо урок!
Фенологічні спостереження.
Ви сьогодні йшли до школи, спостерігали за природою. Скажіть, які зміни відбулися в живій природі, порівняно з ранньою весною? (розпускаються листочки, квіточки, зазеленіла трав, літають комашки).
А які зміни відбулися в неживій природі? (Яскравіше світить сонечко, стало тепліше).
І. Мотивація.
Земля — чудова, прекрасна планета. І все навкруги тішить око. І кожна тваринка, кожна рослинка має свою неповторну красу.
1. Вправа “Незакінчене речення". Закінчити речення, розпочате вчителем.
1. На мою думку, охороняти природу потрібно тому, що… (без неї не може жити людина).
2. На мою думку, охороняти природу потрібно… (кожній людині).
3. Людина — це теж… (частина живої природи).
4. Тварини дають людині… (одяг, молоко, м’ясо).
2. Прослуховування казки “Велика бура собака” (аудіозапис).
А зараз, подивіться на всі ці малюнки, пригадайте про що ми говорили, і скажіть, яка ж тема сьогоднішнього уроку? (після прослуховування думок, вчитель відкриває тему уроку).
ІІ. Оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних результатів.
Колективне читання теми уроку, записаної на дошці.
Технологія “Мозковий штурм". Що я буду знати після сьогоднішнього уроку (жодна думка не заперечується, не обговорюється).
ІІІ. Надання необхідної інформації.
Перегляд комп’ютерної презентації на тему: “Охорона тварин. Червона книга України”.
Коротка розповідь вчителя про охорону тварин, як підсумок презентації. Розгляд наочності, яка не ввійшла до презентації.
ІV. Інтерактивна вправа 1. “Метод “Прес". Поділ на пари.
а). Чи потрібно охороняти тварин?
“Я вважаю, що..." (охороняти тварин необхідно);
“… тому, що… ” (без них не зможе жити людина);
“… наприклад… ” (якщо тварини загинуть, то і людина не буде мати, що їсти, не зможе отримувати теплий одяг);
“Таким чином… ” (охорона тварин — дуже корисна справа).
б) Для чого назви деяких тварин, поміщають до Червоної книги?
“Я вважаю, що… ” (таке роблять для того, щоб люди знали, яких тварин слід оберігати);
“… тому, що… ” (багато людей не знають, які саме тварини перебувають на межі зникнення);
“… наприклад… ” (вуж, ящірка, беркут);
“Таким чином… ” (У Червоній книзі ми знаходимо тих тварин, яких слід оберігати).
V. Інтерактивна вправа 2. “Питання — відповідь”.
Клас поділяється на 2 групи. Кожна група готує ряд запитань і відповідей з теми (3-5 хвилин). Пізніше учні обмінюються запитаннями.
VІ. Підбиття підсумків, оцінювання результатів уроку.
Підсумовування результатів діяльності на основі висловлених думок у “Мозковому штурмі".
Домашнє завдання.
2 хв.
3 хв.
3 хв.
1 хв.
1 хв.
2 хв.
5 хв.
5 хв.
10 хв.
5 хв.
Висновки
Завдання сучасної дидактики — створеннявідповідного навчального (освітнього) середовища, здатного забезпечити умовиздобуття освіти, надання можливості кожній особистості реалізувати свої нахили,потреби та здібності; формування творчої, освіченої, всебічно розвиненоїособистості, конкурентноспроможної в нових економічних умовах.
Творчі педагоги постійно вдосконалюютьметодику проведення класичного уроку, в результаті чого в навчальний процесвпроваджуються нестандартні уроки. Нестандартний урок — це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назвиуроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення такихзанять. Найпоширеніші серед них — уроки-конференції, уроки-аукціони,уроки-ділові ігри, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації,комп’ютерні уроки, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки,театралізовані уроки, уроки взаємного навчання учнів, уроки дитячої творчості,уроки-семінари, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-концерти, уроки-екскурсіїтощо.
Нестандартні уроки спрямовані на активізаціюнавчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпаютьемоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили,розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної тамайбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням,викликають у них творчий інтерес.
Отже, форма організації навчання є важливоюдидактичною проблемою, яка безпосередньо впливає на результативний компонентнавчального процесу. Вона тісно пов’язана з методами і засобами навчання, бокінцевий результат визначається комплексом дидактичних умов, серед яких важливемісце посідають організаційні форми навчання. Проблема організаційних формнавчання є досить актуальною сьогодні. Вона ще остаточно не розв’язана. Основниминапрямами вдосконалення організаційних форм навчання у дидактиці вважаєтьсямодернізація змісту навчання, опрацювання та впровадження елементівіндивідуалізації, технізації тощо.
Список використаної літератури
1. Антипова О.,Рум’янцева Д., Паламарчук В. У пошуках нестандартного уроку // Рад. школа. — 1991. — № 1. — С.65-69.
2. Лухтай Л.К. Нестандартнийурок // Початкова школа. — 1992. — № 3-4. — С.31-32.
3. Митник О. Нариснестандартного уроку // Початкова школа. — 1997. — №12. — С.11-22.
4. Наукові запискиТНПУ ім. В. Гнатюка. Сер. Педагогіка / Редкол. М. Вашуленко, А. Вихрущ, Л. Вознюкта ін. — Тернопіль: ТНПУ. — 2005. — Вип.1. — 178 с.
5. Нестандартні уроки:Посібник для вчителів початкових класів. — Т., 1993. — 116 с.
6. Нестандартні урокив початковій школі / Упоряд. О. Кондратюк. — К.: Ред. загальнопед. газ., 2005. — 128 с. — (Б-ка «Шкільного світу»).
7. Печерська Е. Урокирізні та незвичайні // Рідна школа. — 1995. — № 4. — С.62-65.
8. Пометун О.І. Сучаснийурок. Інтерактивні технології навчання. — К., 2003. — 192 с.
9. Пономаренко Т.В. УрокКВК // Початкова школа. — 1992. — №3-4. — С.32-33.
10. Савченко О.Я. Дидактичніособливості інтегрованих уроків // Початкова школа. — 1992. — №1. — С.2-8.
11. Савченко О.Я. Сучаснийурок в початкових класах. — К., 1997. — 256 с.
12. Сучасні шкільнітехнології. Ч.1 / Упоряд.: І. Рожнятовська, В. Зоц. — К.: Ред. загальнопед. газ.,2004. — 112 с. — (Б-ка «Шкільного світу»).
13. Фіцула М.М. Педагогіка:Навч. посіб. для студ. вищих пед. закл. освіти. -К.: Академія, 2003. — 528 с.