Роль та значення рухливих ігор у розвитку фізичнихздібностей дошкільника з інтелектуальними порушеннями
ЗмістВступ
1. Загальна характеристикапсихофізичного розвитку дітей дошкільного віку з порушенням когнітивної функції
1.1 Характеристика загальногофізичного стану дітей з недорозвитком пізнавальної сфери
1.2 Вплив рухливих ігор та їхпідбір, методика проведення з дітьми старшого дошкільного віку зінтелектуальними порушеннями в умовах спеціального дитячого навчального закладу
1.3 Значення використаннямузикотерапії та психогімнастики під час проведення рухливих ігор таіндивідуальної роботи з дітьми із психофізичними порушеннями
2. Корекційно-виховна спрямованість занять фізичноговиховання в групах компенсуючого типу для дітей з інтелектуальними порушеннями
2.1 Аналіз практики роботивчителя-дефектолога по подоланню порушень фізичного розвитку у дітей старшогодошкільного віку з розумовою відсталістю
2.2 Педагогічнірекомендації корекційним педагогам щодо використання елементів музикотерапії тапсихогімнастики під час проведення рухливих ігорВисновки
Список використаноїлітератури
Додатки
ВступНа данийчас в системі спеціальної корекційної освіти велика увага приділяється корекціїопорно-рухової сфери дитини з особливостями психофізичного розвитку. Оскількихарактерними ознаками вроджених або рано набутих форм стійкого органічногопорушення пізнавальної діяльності, як відомо є порушення руху.
Проведення рухливих ігор в спеціальних дошкільнихзакладах для дітей з порушеннями інтелектуального розвитку є однією з важливихскладових загальної системи корекційно-виховної роботи.
Велику увагу вивченню цього питання приділяли таківідомі вчені: В. Вайзман, М. Бернштейн, О. Лурія, М. Кольцова,П. Анохін.
Діти з інтелектуальними порушеннями мають цілий рядвторинних відхилень розвитку, до їх числа відносимо фізичні, що найчастішепроявляються в зниженні рухового режиму і обмеженому спілкуванні з іншимидітьми, що негативно впливає на загальний морфо-функціональний розвиток дитини.
Метою проведення рухливих ігор в спеціальнихдитячих дошкільних установах для дітей з інтелектуальними порушеннями єстворення засобами фізичного виховання умов для формування необхідних віковихстато-локомотивних функцій, корекції наявних специфічних рухових порушень,сприяння підвищенню якості основних рухів, що в комплексі повинно сприятинормалізації комунікативних функцій дітей, практики предметно-практичних дій,освоєнню мікро – та макропростору, розвитку мови та мислення.
Метою даного дослідження є теоретичне вивчення рухової активності дітейдошкільного віку з порушенням інтелектуального розвитку (п‘яти – семи років), вумовах спеціального дошкільного навчального закладу.
Предметом дослідження є характеристика та розкриття значення використаннярухливих ігор, а також елементів музико терапії і психогімнастики в поєднанні зрухливою грою.
Об‘єкт дослідження – психолого-педагогічні основи формування руховоїактивності у дітей дошкільного віку з інтелектуальними порушеннями.
Завдання дослідження:
- З‘ясувати розробленістьпроблеми корекції рухової сфери дітей з інтелектуальними порушеннями унауково-методичній літературі.
- Проаналізувати сформованістьрухової сфери дітей старшого дошкільного віку з особливостями психофізичногорозвитку.
- Обґрунтувати використаннязапропонованих технологій музико терапії та психогімнастики та їх впливу наформування рухової активності дітей.
Експериментальною базою дослідження були:навчально-реабілітаційний центр «Мрія», школа дитячий садок «Центр реабілітації»,дитячий навчальний заклад «Барвінок»
1. Загальна характеристика психофізичного розвитку дітейдошкільного віку з порушенням когнітивної функції
1.1Характеристика загального фізичного стану дітей з недорозвитком пізнавальноїсфери
Фізичнийстан дітей з порушенням психофізичного розвитку:
Напочаткових стадіях формування довільних рухів, програмування рухового актуздійснюється головним чином вищими кірковими рівнями. В подальшому оволодіннябудь-яким руховим актом компоненти його програмування передаються від нижчихвідділів центральної нервової системи на вищі.
Цімеханізми формування кірково-підкіркових взаємозв‘язків і служать фізіологічноюосновою автоматизації рухових навичок при контролі і керівництві в управліннірухами із сторони кіркового рівня. Важлива роль належить екстрапіраміднійсистемі, при ураженні якої процес автоматизації рухів проходить повільно іпотребує спеціального впливу.
Удошкільників з порушенням інтелектуального розвитку виражений недорозвитокрухової сфери виявляється в порушеннях статистичних і локомоторних функцій,координації, точності і темпі довільних рухів. Такі діти пізно починаютьтримати голову, сидіти, стояти, рухи в них сповільнені, нечітко виражені, вонипогано бігають, не вміють стрибати. При тяжкій розумовій відсталості моторнийнедорозвиток відмічається у 90–100% дітей.
У цихдітей різко виражені порушення координації рухів. Дітям молодшого дошкільноговіку важко прийняти і утримувати потрібну позу більше 1–2 секунд; у старшомудошкільному віці – до 7 секунд, при цьому у них спостерігається загальнанапруженість, синкінезії в мімічній мускулатурі. Діти з інтелектуальнимипорушеннями відчувають великі труднощі в переключенні рухів, швидкій зміні позі дій.
Припереважанні процесів гальмування над процесами збудження рухи стають бідними,однотипними, сповільненими, в‘ялими нечіткими. У випадку переважання процесузбудження над процесом гальмування, навпаки спостерігається підвищенарухливість, хаотичного характеру, дітям важко виконувати послідовні,координовані рухи.
Наприклад:
1.Діти з синдромом Дауна – захворювання зумовлене хромосомною патологією, колизамість 46 в клітині людини формується 47 хромосом. Новонароджені з цимдіагнозом зустрічаються з частотою 1:600–900. Половина їх народжується звродженими вадами серця, нирок, сечостатевої системи. У багатьох з цих дітейспостерігаються зниження слуху і зору. Частота туговухості у дітей значнобільша (зустрічається у 60–80% випадків), ніж у дітей з іншими формамиінтелектуальних порушень.
Приблизно50% дітей з синдромом Дауна мають близькозорість і у 20% спостерігаєтьсядалекозорість. Також часто у них спостерігаються такі порушення зоровогоаналізатора як астигматизм і косоокість.
Удітей з синдромом Дауна в більший мірі, ніж у інших дітей з інтелектуальнимипорушеннями спостерігається недорозвиток моторної функції. Їм характернінедоліки рухів, ходи, підвищена гнучкість суглобів. Спостерігається великазатримка у розвитку основних статичних функцій (утримування голови, сидіння,прямо стояння, статистичної координації), причому відмічається, що чим функціїскладніші, тим значно пізніші терміни оволодіння ними.
2.Розвиток дітей з вродженим або набутим токсоплазмозом.
Токсоплазмоз– це захворювання, зумовлене токсоплазмою (найпростішим внутрішньоклітиннимпаразитом). Розрізняють набутий і вроджений токсоплазмоз.
Упершому випадку токсоплазми попадають в організм людини під час контакту зтвариною, хворою на токсоплазмоз або при вживанні харчових продуктів,забруднених виділеннями хворих собак, гризунів (фекалії, сеча, слиз, слина), вяких знаходиться збудник захворювання. Попадаючи в стравохід дитини,токсоплазми гематогенним шляхом поширюється на всі органи і системи.
Вродженийтоксоплазмоз розвивається в результаті попадання токсоплазмоз в організм плодуз кров‘ю матері, яка заразилась цими паразитами. Збудник, впливаючи на плід, щорозвивається, порушує процес ембріогенезу, зумовлюючи виникнення порушеньрозвитку плоду.
Притоксоплазмозі виявляються патологічні зміни у внутрішніх органах (серце,легені, печінка, селезінка). Як правило, має місце гідроцефалія.
Спостерігаютьсяпорушення рухової сфери: тонічні і клонічні судоми, парези, паралічі.Невралгічні симптоми можуть поєднуватися з пневмонією, міокардитом, з вираженоюжовтяницею.
3.Дана трисомія займає друге місце після синдрома Дауна. Дівчатка з данимсиндромом зустрічаються вдвічі частіше, ніж хлопчики. Спостерігається аномаліячерепа. Характерними є мікрофтальмія, коротка верхня губа, опущені кутики роту.
У 25%дітей спостерігаються вроджені вади внутрішніх органів. Інтелектуальніпорушення діагностуються у всіх хворих. Вираженість інтелектуального порушенняколивається від легкого до глибокого.
У дітей зсиндромом Реторе спостерігається підвищене психомоторне збудження, руховіпорушення з порушеннями координації рухів.
4. Розумовавідсталість при вродженому сифілісі. Фізичні показники: диспластичністьтілобудови, деформації черепа, спостерігається збільшення печінки і селезінки,різка блідість з жовтуватим відтінком шкіри. Характерні порушення рухової сфери– дітям важко бігати, швидко втомлюються, спостерігається диско ординація.
Класифікаціяпорушень фізичного розвитку і рухових можливостей у дітей з інтелектуальнимипорушеннями.
Длявиявлення рухових відхилень і збережених рухових можливостей дітей А.А.Дмитрієв запропонував таку класифікацію порушень фізичного розвитку і руховихможливостей дітей:
1.Порушення фізичного розвитку: відставання в масі тіла; ожиріння; відставання вдовжині тіла; порушення постави; порушення стопи; знижена життєва ємністьлегень; зменшена окружність грудної клітки; аномалії черепа; аномалії лицевогоскилета; дисплазії внутрішніх органів, зовнішніх тканин, кісткової системи.
2.Порушення в розвитку основних рухів: неточність рухів в просторі; неточністьрухів у часі; невміння виконувати ритмічні рухи; низький рівень диференціаціїм‘язевих зусиль; низький рівень розвитку функції рівноваги; дискоординаціярухів, гіпер- і гіпотонус м‘язевої системи.
3. Порушенняпри ходьбі: дискоординація рухів рук і ніг; шаркання ногами; неритмічністьрухів; постійні відхилення під час ходьби по прямій; неоднакова довжина кроків;неоднакова амплітуда розмаху рук; стопи обернені всередину або назовні;в‘ялість; постійні відхилення тулуба від вертикальної осі. До цих порушеньтакож слід віднести ходу на напівзігнутих ногах, а також опущену під час ходьбивниз або нахилену убік голову.
4.Порушення рухів під час бігу: великий нахил тулуба вперед; надзвичайно великенапруження рук; маленькі кроки; неритмічність; великий нахил голови вперед;притискання тулуба в сторони; біг на майже прямих ногах і біг на півзігнутихногах.
5.Порушення в розвитку основних рухових можливостей: відставання від норми впоказниках сили основних м‘язевих груп тулуба (рук, ніг, живота, спини);швидкості рухів; витривалості динамічного характеру; швидкісно-силових якостей;гнучкості суглобів.
6.Порушення під час стрибків: дискоординація рухів рук і ніг при відштовхуванні вповітрі; слабке фінальне зусилля; невміння приземлятися; слабкий розмах руками;відштовхування виконується майже прямими ногами.
1.2Вплив рухливих ігор та їх підбір, методика проведення з дітьмистаршого дошкільного віку з інтелектуальними порушеннями в умовах спеціальногодитячого навчального закладу
Відомо,що формування рухової функції – одне з найважливіших ланцюгів у загальномурозвитку дитини (О. Лурія, П. Анохін, В. Бєхтєрєв, М. Жинкін, М. Кольцова).Вона є першою домінуючою вродженою формою діяльності. Найбільш інтенсивновдосконалюються рухи у дітей впродовж першого року життя, коли відбуваєтьсявертикалізація тіла, формується інтегративна система рухової регуляції. У дітейз інтелектуальними порушеннями ці процеси відбуваються з запізненням.
Руховаактивність у дитячому віці – необхідна умова формування основних структур іфункцій організму. Рухи в дошкільному віці один із постнатальних стимуліврозвитку структури і функцій дитячого організму та розвитку резервнихмеханізмів фізіологічних систем, що забезпечують надійність їх функціонування врізних умовах життя.
Станмоторики дитини є непрямим об‘єктивним показником дозрівання різних відділівцентральної нервової системи, яка забезпечує інтегративну діяльність мозку. Призатримці дозрівання центральної нервової системи у дітей із особливостямипсихофізичного розвитку порушується формування інтегративної діяльності мозку.Це проявляється як у недостатній сформованості більш складних форм довільнихрухів, так і у наявності окремих вроджених рефлекторних рухових реакцій.
Великезначення в корекції недоліків фізичного розвитку і моторики, розвиткуінтелектуальних можливостей дітей з особливостями психофізичного розвиткузаймають рухливі ігри. В іграх зустрічаються всі основні види рухів – ходьба,біг, стрибки, подолання перешкод, перенесення вантажів.
Великеоздоровче значення мають ігри, які проводять на свіжому повітрі. Щоб рухливагра пройшла організовано, цікаво і мала певні виховні і корекційні наслідки,вихователь повинен виявити не тільки педагогічну майстерність в доборі гри, а йдобре продумати методику її проведення.
Передтим як обрати гру, необхідно встановити конкретне корекційне завдання,враховувати вікові особливості дітей, фізичну підготовку; слід враховуватимісце рухливої гри в режимі дня, послідовність у діяльності дитини, зовнішніумови (сезонність, стан погоди, температуру повітря, площу майданчика та йогообладнання).
Придоборі та проведенні ігор не слід забувати основного принципу – поступовопереходити від найпростіших ігор з нескладними завданнями і зрозумілими рухамидо складніших.
Підчас пояснення змісту гри дітей розміщують так, щоб кожний добре бачив і чуввихователя (корекційного педагога). Найкраще розставити їх у те положення, зякого вони починають гру. В іграх із шикуванням у коло вихователь стає разом іздітьми у коло Якщо гра починається із руху врозтіч, дітей зручніше шикувати вшеренгу або зібрати їх біля себе в півколо, щоб усім було добре видно і чути.
Підчас пояснення гри не рекомендується ставити дітей обличчям до сонця або іншогоджерела світла, бо це негативно впливає на зір і розпорошує увагу.
Пояснюватизміст гри треба виразно, доступно, зрозуміло, коротко, щоб не стомлювати дітей.Під час пояснення гри потрібно використовувати жести.
Приплануванні рухливих ігор для дітей із інтелектуальним недорозвитком слідпам‘ятати, що жодна система методів не може бути сталою і вичерпною. Щобзабезпечити дитині правильний розвиток, важливо подбати про вдосконаленнязагальної моторики. Моторика – це властива людям здатність виконувати рухи такерувати ними. Найкращим в даному випадку буде застосування рухливих ігор, якіне повинні бути надто втомлюючими і мають на меті приносити задоволення, втіху.
Існуєспівзалежність між розладами загальної моторики і розладами мовлення у дітей.Тому під час ігор необхідно багато говорити, описувати, пояснювати що ми будеморобити. Взагалі діти дуже люблять використання ігрових казкових моментів, томунайкраще підбирати ігри пов‘язані із героями казок, або грати у ігри – казки[Додаток 1]. Асоціації із звірятами, розвивають асоціативне мислення у такихдітей, і крім того захоплюють їх більше ніж просте виконання фізичних вправ.Казка – найкращий засіб розвитку мислення у дітей. Взагалі будь-яка формаігрової діяльності краще засвоюється такими дітьми ніж звичайні наказування, щоможе не дати жодного результату в порівнянні з грою.
Позитивнийвплив на дитину має присутність ровесників. Вона прагне демонструвати своївміння, змагатись з іншими, брати приклад, наслідувати.
Щеоднією із важливих характеристик, на яку слід звернути особливу увагу – ценаслідування. Усі діти повинні виконувати всі дії, про які йде мова. Наприклад,хтось із дітей під час гри сяде на лаву, тут же кілька дітей зроблять те саме.Але також слід пам‘ятати, що інструктор повинен для таких дітей бути яскравимприкладом, тому слід подбати про яскраве вбрання, але не занадто, щоб також невідволікати ним увагу.
Дляуспішної роботи спочатку слід разом з психологом оцінити наявний рівеньпсихологічного розвитку дитини. Далі визначається «зона найближчого розвитку» –як дитина виконує складне для неї завдання при допомозі дорослого в порівняннііз самостійною роботою. «Зона найближчого розвитку» дає можливість визначити«завтрашній день розвитку», який відбувається в процесі співпраці. Крім того,для прогнозу розумового розвитку важливо оцінити здатність дитини до переносузасвоєного в спільній діяльності способу розумових дій в ситуацію самостійноговиконання аналогічних завдань.
Дляуспішних результатів при розвитку дитини із порушенням психофізичного розвиткуслід особливо звернути увагу на емоційний стан дитини. В першу чергу для їїрозвитку слід забезпечити тілесний контакт (притулювання, погладжування).
Якщоу дитини спостерігається сповільненість у вираженні емоцій або проявинегативізму, який проявляється в загальному «анти» – ставленні і виконаннівсього всупереч, варто звернути на це особливу увагу. Але під час ігор на такихдітей не треба відразу реагувати, залишаючи інших дітей і впрошуючи дитинубавитись. В такому випадку добре щоб під час гри був волонтер, який зміг бипоспілкуватись з дитиною, не привертаючи увагу інших.
Особливуувагу під час організації ігрової діяльності з дітьми слід звернути на:
1.Багато таких дітей мають вроджені вади внутрішніх органів, які не завжди, алеможуть зумовлювати деякі обмеження у фізичній активності. Тому знаючи про це,потрібно деяким дітям давати перерви та відпочинок під час виконання вправ.
2.Деякі вчені вважають, що більшість дітей мають пупкові кили. Хоч ця патологія убільшості випадків зникає сама по собі, рекомендується не займатись вправами назгинання ніг під прямим кутом.
3.Приблизно 10% дітей із синдромом Дауна можуть страждати від захворювання, якемає назву осьовий підвивих атланта (першого шийного хребця), який виникаєвнаслідок слабкості зв‘язок. При форсованому згинанні і розгинанні шиї це можепривести до того, що шийний відділ хребта стає особливо уразливим, внаслідокчого виникає його ураження, яке в більшості випадків закінчується паралічемкінцівок.
Дужедобре використовувати інвентар безпечного плану – надувні кульки, м‘які м‘ячі,реабілітаційні мати, дартс на ліпучках, шматяні скакалки…
Інвентарповинен бути кольоровий, яскравий. З даним інвентарем добре проводити ігри нарозвиток пам‘яті, мислення, вивчення та закріплення кольорів та вмінняперенести набуті знання на інші предмети вимагають діяти гуртом, виконуватипевні команди (правила, вказівки, інструкції). Непотрібно давати складних ігор,найкраще грати в прості, наприклад, лови, з одним правилом, ловити усіх зхусточками. Вони потребують багато повторювань простих речей, нагадувань,підказок, скерувань словом, або допомогою у виконанні завдання. Найважливіше –це створити атмосферу успіху, і не визначати переможців. Можуть перемагати всі,або кожен у чомусь іншому, що в результаті приведе до перемоги всіх.
Припідборі рухливих ігор потрібно орієнтуватися на розвиток дітей, їх фізичнупідготовленість, розділ програми, умови і можливості проведення гри.
Рухливіігри на свіжому повітрі слід проводити щодня під час прогулянки, наприкінцідня, на заняттях з фізичної культури. Добираючи для прогулянки рухливі ігри,обов‘язково слід з‘ясувати, після яких саме занять діти гратимуться. Післямалювання, лічби та інших занять, упродовж яких дітям доводиться сидіти, кращепроводити такі ігри, під час проведення яких можна було б побігати, пострибати.Можна використовувати іграшки, які стимулюють дітей до ігрової діяльності,наприклад вітрячки, що крутяться під час бігу, паперову стрілу для кидання.
Нерекомендується проводити рухливі ігри з бігом, стрибками в кінці прогулянки, бофізіологічне збудження може негативно вплинути на поведінку дітей під час обідуі сну.
Правилагри пояснюються конкретно і виразно, розкриваючи найголовніше. У ході грипояснення доповнюються деякими деталями. Кожна гра починається за умовнимсигналом або командою вихователя. Гру закінчують тільки у тому випадку, колибільшість дітей припускаються грубих помилок і потребують додаткового поясненняправил.
Рухливіігри дозволяють коригувати порушення просторової орієнтації, координацію,рівновагу. Важливе значення для розвитку моторики рук мають ігри з дрібнимипредметами (малими м‘ячами, естафетними паличками), які сприяють підвищенню тактильноїчутливості, покращують рухи рук пальців, розвивають дрібну моторику, силу,спритність [Додаток 2].
Рухливіігри використовуються в цілях розвитку рухових умінь дітей.
Длярозвитку швидкості проводяться ігри з бігом на короткі дистанції, з необхідноюшвидкою руховою реакцією на мовні сигнали, плескіт в долоні [Додаток 3].
Швидкісно-силовіякості розвиваються в іграх з стрибками, метанням, витривалість – в іграх знепереривною руховою діяльністю середньої або нижче середньої інтенсивності впродовж 3–5 хвилин.
Підчас поділу дітей на команди, потрібно звернути особливу увагу на те, щоб вонибули конкурентоспроможними. Якщо хтось із дітей не підходить в команду заіндивідуальним або фізичним розвитком, йому дають індивідуальне спрощенезавдання.
Рухливіігри можуть виконувати специфічні завдання заключної частини заняття зфізичного виховання – приведення організму у відносно спокійний стан,організація закінчення уроку [Додаток 4].
Принавчанні дітей гри необхідно багаторазово повторювати її правила і демонструвати,як вона виконується. Дуже довго проводити і дуже часто повторяти гру неможна –вона може надоїсти.
Протягомнавчального року розучується з дітьми 3–4 гри, поступово роблячи їх важчими –використовувати різні варіанти цих ігор, змінювати початок, середину або кінецьгри. Керувати грою потрібно об‘єктивно, використовуючи такі ігри де ознакиперемоги або програшу були б очевидними для дітей – щоб не створюватиконфліктних ситуацій, а суперництво в грі не переростало в особисту неприязнь.
Оптимальнийчас гри від 3 до 10 хвилин в залежності від поставлених завдань, віку іпідготовки дошкільників з особливостями психофізичного розвитку.
Припроведенні рухливих ігор визначити фізичне навантаження набагато важче, ніж підчас виконання фізичних вправ, не пов‘язаних з ігровими діями. Воно залежить відзагального навантаження на занятті з фізичної культури, характеру діяльностідітей на прогулянці, від їхньої активності та інших факторів.
Ігровадіяльність своєю емоційністю захоплює дітей, і вони не відчувають втоми. Отже,щоб дошкільники з особливостями психофізичного розвитку не перевтомлювалися,потрібно своєчасно припинити гру або знизити інтенсивність рухів.
Зовнішніознаки втоми – часте дихання, почервоніння обличчя, пітливість, погіршеннякоординації рухів. Дитина може відчувати навіть запаморочення. Усе це негативнопозначаються на загальному стані дитини, призводить до порушення сну й зниженняапетиту. Для регулювання фізичного навантаження в грі застосовують різніметодичні прийоми:
- зменшення або збільшення тривалості гри;
- зменшення або збільшення кількості повторень усієї гри або окремихїї етапів;
- зменшення або збільшення площі (залу, майданчика), на якійпроводиться гра;
- скорочення або збільшення дистанції, яку пробігають гравці.
Відомийпедагог П.Ф. Лесгафт писав, що завдання фізичного виховання полягає утому, щоб навчити дітей «свідомо ставитися до своїх рухів». Він високо оцінюваввиховне значення ігор, обґрунтував, що під час гри здійснюється єдністьфізичного і психічного розвитку дитини.
Підчас ігрової діяльності у дошкільнят з інтелектуальними порушеннями створюютьсяпозитивні умови для розвитку уваги, сприймання, пам‘яті, уточнення певнихпонять.
1.3Значення використання музикотерапії та психогімнастики під часпроведення рухливих ігор та індивідуальної роботи з дітьми із психофізичнимипорушеннями
Музикотерапія– являє собою метод, який використовує музику в якості засобу корекції.Музикотерапія передбачає, як цілісне, так і ізольоване використання музики вякості основного і провідного фактора впливу (прослуховування музичних творів,виконання рухів під музичний супровід). Також музикотерапію використовують, якдопоміжний засіб для посилення колекційного впливу і підвищення ефективностіінших прийомів.
Музикотерапіяактивно використовується в корекції емоційних порушень для дітей зпсихофізичним недорозвитком. Також її використання ефективно впливає під часпроведення роботи при корекції рухових і мовленнєвих недоліках, психосоматичнихзахворюваннях, порушеннях поведінки.
Спеціальніфізіологічні дослідження виявили вплив музики на різні системи дитинидошкільника з інтелектуальними порушеннями.
Дослідженнявпливу музико терапії на дітей з інтелектуальними порушеннями займалися: У. Грюс,З. Мюллер, В. Бестерьов.
Дослідженнямипоказано, що сприйняття музики підвищує серцебиття. Було виявлено підсилюючийвплив музикальних подразників на пульс, дихання в залежності від висоти, силизвука і тембру. Частота дихальних рухів і серцебиття змінювались в залежностівід темпу, тональності музикального твору.
Фізіологічнийвплив музики на дітей з інтелектуальними порушеннями оснований на тому, щонервова система, а разом з нею і мускулатура мають здатність засвоєння ритму.Музика, як ритмічний подразник стимулює фізіологічні процеси організму, іспонукає їх проходити ритмічно, як в руховій, так і в вегетативній сфері. Міжритмом рухів і ритмом внутрішніх органів існує певний зв‘язок. Ритмічні рухиявляють собою єдину функціональну систему, руховий стереотип. Використовуючимузику, як ритмічний подразник, можна досягнути підвищення ритмічних процесіворганізму дітей з особливостями психофізичного розвитку в більш строгійкомпактності енергетичних затрат.
Великогокорекційного впливу набуває музикотерапія в поєднанні з рухливими іграми.Правильний підбір музикальної програми – ключовий фактор музикотерапії. Кожнийрух у грі має своєрідний характер, тому важливо знайти для нього відповідниймузичний супровід. Наприклад, біг, стрибки на місці або з просуванням упередпотребують легкої, бадьорої музики; плавні рухи руками, повільна ходьба –наспівної, спокійної.
Музичнітвори для ходьби та бігу в різному темпі, підскоків, стрибків підбираютьяскраві, виразні, з чітким фразуванням контрастного характеру. Не можнадовільно змінювати темп музики, підстроювати його під рухи дітей, доповнюватиакорди, робити купюри. Це порушує характер музики, негативно впливає на їїправильне сприйняття. У рухливій грі основна роль відводиться руховимзавданням, і музика повинна сприяти їх виконанню.
Серцево-судиннасистема замітно реагує на музику, і створює хороший настрій. В цьому випадкууповільнюється пульс, підвищується серцебиття, знижується артеріальний тиск,розширюються кровоносні судини.
Приподразнюючому характері музики серцебиття пришвидшується і стає слабшим. Піддією музики у дітей змінюється тонус м‘язів і моторна активність.
Музикальнастимуляція зменшує час рухових реакцій, підвищує лабільність здоровогоаналізатора, покращує пам‘ять і відчуття часу, оживляє умовні рефлекси, що єдуже важливим у корекційній роботі з дітьми з інтелектуальними порушеннями.
Завдякимузиці підвищується рухова активність дітей (кількість локомоцій у ходьбі, бігув середньому підвищується на 10–15%).
Рухливагра з музичним супроводом ефективніше сприяє формуванню правильної постави,координації рухів та їх удосконаленню.
Передтим як розпочати гру, дітям дають прослухати музичний твір, щоб вони зрозумілийого зміст, звертають увагу на характер твору. Так, наприклад говорять: музикау низькому регістрі, повільна «Послухайте, діти, як ходить, перевалюючись,ведмідь і реве низьким голосом». Або: «Послухайте, діти, яка весела, швидкамузика – це зайчики весело стрибають на галявині!».
Рухливагра, яка проводиться з музичним супроводом, викликає у дітей більший інтерес йпроходить значно жвавіше.
Рольпсихогімнастики під час проведення рухливих ігор.
Психогімнастикавиникла на стику практичної психології й акторського мистецтва рухів. Людськіпереживання і почуття «прочитуються» оточуючими по очах, за нахилом голови,ходою, рухами рук і губ. Більшу частину інформації одне про одного ми одержуємоза допомогою невербальної, безсловесної мови – мови міміки і жестів.
Невербальноїмови, як і словесної людина навчається з дитинства. У дітей з інтелектуальнимипорушеннями, і дітей із затримкою у психічному розвитку часто вирізняють нетільки бідність словникового запасу і недорозвиток мовлення, але йнесформованість емоцій, невміння виражати свої почуття. Як наслідок, такі дітиздебільшого некомунікабельні: вони не вміють бавитись з іншими, з ними нецікавоспілкуватися, вони замкнуті, образливі, часом агресивні.
Упрактиці корекційної педагогіки емоційну сферу дитини можна розвивати черезнавчання мови руху, дізнавання про чужі емоції за їх мімічними проявами.Надзвичайно активно цьому сприяє психогімнастика.
Термін«психогімнастика» вживається у широкому і вузькому значеннях. Психогімнастика увузькому значенні розуміється як ігри, в основі яких лежить використаннярухової функції в якості головного засобу комунікації в групі.
Такапсихогімнастика керована на роз‘язання задач групової корекції: встановленняконтакту, зняття напруження.
Уширокому значенні психогімнастика – це курс спеціальних занять, скерованих нарозвиток і корекцію пізнавальної та емоційно-особистісної сфер.
Психогімнастика,як невербальний метод групової роботи вимагає вираження переживань, емоційногостану, проблем, за допомогою рухів, міміки, жестів.
Напрактиці психогімнастику поєднують з рухливими іграми.
Завданняпсихогімнастики:
- розвиток сприймання та уваги;
- розвиток чутливості до особистої рухової активності;
- скорочення емоційної дистанції між дітьми групи;
- формування умінь виражати свої почуття, емоційний стан.
Якправило психогімнастика розпочинається з вправ на розвиток уваги. Цездійснюється завдяки таким вправам:
1.Передача ритму по колу.
Виховательставить дітей у коло. І наслідуючи вихователя всі учасники групи по черзі поколу повторюють, плескаючи в долоні, заданий ритм. Ритм вибираєтьсянайпростішій, пізніше ускладнюється. При потребі вихователь індивідуальнодопомагає дитині відтворити ритм. При цьому корегується слухова увага і слуховесприймання.
2.Передача руху по колу.
Виховательдемонструє певний рух (стрибок, підняття рук вгору, біг) діти по черзіповторюють цей рух.
3.Передача почуття по колу.
Виховательдемонструє дітям певне почуття (імітація сміху, суму, плач) і діти по черзіповторюють це почуття. При цьому розвивається мімічна мускулатура.
Другийвид вправ скеровано головним чином на зняття напруження у дітей і складається знайпростіших завдань і рухів. Діти слідом за вихователем імітують такі рухи: «яіду по воді», «я іду по гарячому піску», «я спішу в дитячий садок».
Вправиз психогімнастики передують рухливій грі, або виконуються після її проведення.Вони стимулюють активність дітей в одних випадках і приводять до заспокоєння вінших ситуаціях. Елементи психогімнастики використовуються у Вальдорфськійпедагогіці. Організація рухливої гри базується на наслідуванні дітьми дійвихователя, який веде гру. Рухлива гра здійснює позитивний вплив на фізичний,інтелектуальний, емоційний розвиток дитини. Формує вміння дітей співпрацювати вколективі, бажання виконувати спільні дії.
Гра вколі – ще одне спеціальне щоденне заняття. Це літературно-музична композиція,яка виконується в колі і супроводжується рухами відповідно до тексту. Для цієїгри вихователь використовує пісні, вірші, пальчикові ігри, скоромовки, лічилкиі навіть казки. Під час гри діти багато рухаються. Словесні образи передаютьрухами рук, тіла, ходи, у всьому наслідуючи вихователя. Усе це дає багатоможливостей для мовленнєвого розвитку, позитивно впливає на сферу відчуттівдитини.
Матеріаллітературно-музичної композиції добирається вихователем з урахуванняміндивідуальних особливостей дітей, їхніх темпераментів, із введенням елементів протилежногозмісту; велике й маленьке, легке і важке, швидке й повільне.
Длядитини гра в колі – це справжня соціальна вправа в якій вона повинна: стати вколо, взятися за руки, співати і рухатися. Вихователь допомагає їй подолати усіособистісні і соціальні бар‘єри.
2.Корекційно-виховна спрямованість занять фізичного виховання в групах компенсуючоготипу для дітей з інтелектуальними порушеннями
2.1Аналіз практики роботи вчителя-дефектолога по подоланню порушень фізичногорозвитку у дітей старшого дошкільного віку з розумовою відсталістю
Данедослідження проводилось на базах:
- Школа – дитячий садок «Центр реабілітації»;
- Дошкільний навчальний заклад «Барвінок»;
- Навчально-реабілітаційний центр «Мрія».
Ценавчально-виховні заклади для дітей у яких діагностують порушенняінтелектуального розвитку різного ступеня.
Зокремашкола – дитячий садок «Центр реабілітації» та ДНЗ «Барвінок» містять групикомпенсую чого типу для дітей з інтелектуальними порушеннями.
Навчально-реабілітаційнийцентр «Мрія» є навчально-виховним закладом для дітей із затримкою психічногорозвитку та розумовою відсталістю.
Навчально-виховната корекційно-реабілітаційна робота у цих закладах здійснюється завдякиспівпраці таких спеціалістів: психологів, дефектологів, логопедів, фізичнихреабілітологів, олігофренопедагогів, медичних працівників та сім‘ї. [Додаток5]. Які впливають на розвиток дитини, як мультидисциплінарна команда.
Головнимзавданням навчально-виховних заходів для дітей з порушенням інтелекту є:
- створення спеціальних умов для корекційно їх спрямованостінавчання і виховання, відновлення здоров‘я, подолання порушень психічного іфізичного розвитку, корегування порушень аналізаторів і виправлення мовленнєвихпорушень;
- здійснення індивідуального та диференційованого підходу у навчанніта вихованні з урахуванням характеру порушень;
- виховання морального і фізичного здорового покоління;
- формування здорового способу життя, основ особистої гігієни.
Спостерігаючиза заняттями з фізичного виховання ми побачили, що діти малоактивні, майже неспілкуються один з одним, невпевнені, мають порушення постави, не вміютьправильно бігати і ходити.
Такимчином робота вчителя дефектолога під час організації занять має свої труднощі,тому необхідно добирати найбільш доцільні прийоми, використовувати відповіднізасоби корекції, що складають дві групи:
Першагрупа – це загальні заходи, що використовують для всієї групи.
Другагрупа – це індивідуальний підхід до окремих дітей у відповідності до їхспецифічних порушень.
Більшістьзанять, що спостерігалися під час дослідження вихователі, вчителі-дефектологипланували самі, використовуючи на власний розсуд ті чи інші прийоми.
Длядослідження було спеціально розроблено та підготовлено такі документи:
а)індивідуальну карту обстеження (анкету);
б)списки дітей, кожна обстежувана група для обліку стану фізичного розвитку.
Удослідженні брали участь 20 дітей віком 5–7 років із порушеннямінтелектуального розвитку. Обстежувався фізичний стан дітей з метою визначеннявпливу основного захворювання (первинного порушення) – розумова відсталість, наформування вторинних відхилень, зокрема розвитку та формування рухової сфери.
Дослідженняпроводилось так:
Дитинана пропозицію вчителя-дефектолога виконувала задану дію. При цьому вонаотримувала чітку інструкцію, часом показ виконання дії. Показники відмічались ванкеті.
Вивченнярозвитку та сформованості фізичного розвитку проводилось в ігровій кімнаті(реабілітаційному залі), але кожна дитина до моменту обстеження була поза нею.Під час експерименту була присутня одна дитина.
Такимчином, діти ставилися у незвичайні для них, штучні умови.
Головнимзавданням було виявити рівень порушення певної рухової функції; вміння дітейбрати участь у колективних іграх.
Поручз вивченням навичок фізичного розвитку ми знайомилися з методикою роботивихователів та вчителів-дефектологів. При цьому звертали увагу на побудовізанять, особливостей використання прийомів і врахування особливостей психічногоі фізичного розвитку дітей. Також на зв‘язок даного заняття з попередньою інаступною роботою, на вміння використовувати знання дітей під час опрацюваннянового матеріалу.
Проведенедослідження дозволило виявити сторони формування навичок фізичної культури ідослідити особливості формування рухової сфери.
Данедослідження підтвердило спостереження дефектологів-методистів,вихователів-практиків, вчителів-дефектологів щодо специфічних особливостейдітей з порушенням інтелекту і їх фізичного розвитку.
Підчас проведення дослідження було зорганізовано контрольну і експериментальну групи.У контрольній групі брали участь 10 дітей: 3 дітей з підготовчого класунавчально-реабілітаційного центру «Мрія», 4 дітей з школи-садка «Центрреабілітації» старша група, 3 дітей дошкільного навчального закладу «Барвінок»середня група.
У експериментальній групі брали участь 10 дітей: 3дітей з підготовчого класу навчально-реабілітаційного центру «Мрія», 4 дітей зшколи-садка «Центр реабілітації» старша група, 3 дітей дошкільного навчальногозакладу «Барвінок» середня група.
Так,контрольна група створювалась з метою дослідити реальний стан фізичногорозвитку дітей з інтелектуальними порушеннями, та простежити темп і стансформованості фізичної, рухової сфери без використання спеціальних прийомівелементів психогімнастики і музикотерапії.
Експериментальнагрупа створювалась з метою дослідження впливу використання рухливих ігор,елементів музико терапії та психогімнастики на рухову сферу дітей зінтелектуальними порушеннями.
Результатипроведеного обстеження контрольної і експериментальної груп до початку психокорекційноїроботи над формуванням фізичної сфери практично однакові. В таблицяхвідображено, що за існуючою методикою у дітей рухова сфера формується повільно,недосконало, не має чіткої мотивації до виконання певних рухів, які потребуютьдодаткових зусиль чи концентрації уваги, відсутня спільна гра, обмеженеспілкування між дітьми.
Данедослідження тривало п’ять тижнів. Протягом цього часу для дітейекспериментальної групи були використані такі форми впливу: проводились рухливіігри з використанням елементів музикотерапії та психогімнастики.
Вправиз психогімнастики передували рухливим іграм, або проводились після них.
Вправа1.
Тема «Зустріч одне зодним» (етюд на вираження радості).
Мета: Формувати удітей вміння виражати почуття радості і розвивати мімічну мускулатуру,координацію рухів у просторі, слухову увагу, мислення. Виховувати дружність.
Проведеннявправи
Дітирозміщені один напроти одного. Уважно послухайте мою розповідь. У хлопчикаВасилька був друг Андрійко. Але ось настало літо. Василько поїхав, а Андрійкозалишився в місті. Сумно без друга. Уже пройшов місяць. Якось іде Андрійко повулиці й бачить, як назустріч йому йде його друг Василько. Як же вони зраділиодин одному!
Виразнірухи: обійми, посмішка.
Вправа2.
Тема. Передача ритмупо колу.
Мета: Вчити дітейвиконувати ритмічні рухи, формувати вміння відтворювати заданий ритм; розвиватислухове сприймання, увагу, пам’ять, мислення. Виховувати спостережливість,старанність.
Проведеннявправи.
Дітистоять у колі. Вихователь задає певний ритм і кожна дитина по черзі повиннавідтворити його плеснувши в долоні.
1) ІІІ ІІ
2) І ІІ І
3) ІІ І ІІ
Вправа3.
Тема. Капітан.
Мета: Виразнезображення позитивних рис характеру. Формувати у дітей впевненість під часвиконання завдання. Розвивати мислення, координацію рухів, правильну поставу.Виховувати старанність, сміливість.
Проведеннявправи.
Дітистоять у колі.
Дітиуявіть себе капітаном. Капітан стоїть на містку корабля і дивиться вперед.Навколо темне небо, високі хвилі, свистить вітер. Але не боїться капітан бурі,він почуває себе сильним, сміливим і впевненим. Він доведе свій корабель допорту призначення.
Виразнірухи: спина пряма, ноги розставлені, погляд спрямований вперед; інодіпідносить до очей уявний бінокль.
Рухливіігри поєднувались із музикотерапією.
Ігрипроводились із супроводженнями музики або з її прослуховуванням до початку абопісля закінчення гри.
Навідчуття ритму, як засіб релаксації, діти прослуховували твір Чайковського «Порироку», де яскраво виражений швидкий і повільний темп, чіткий ритм.
РУХЛИВА ГРА
«Горобчики і кіт»
Мета: Удосконалювати вміннястрибати на обох ногах. Розвивати спостережливість, увагу, пам'ять. Виховуватидружність та сміливість.
Інвентар: обручі.
Хід гри.
Діти стоять в обручах, покладених у ряд на землі (підлозі).Це «горобчики» у «гніздах». Вихователь зображує кота; його «хатка» на відстані6–8 м. від «гнізд» «горобців». Після слів вихователя «Горобчики полетіли» дітивилітають з «гнізд» і бігають по майданчику. «Кіт тим часом спить. Потімпрокидається промовляє «Мяу-мяу» і починає ловити «горобчиків», які ховаються в«гнізда». Спійманих «горобчиків» «кіт» веде в свою «хатку». Гра триває доти,поки «кіт» не спіймає трьох-чотирьох «горобчиків».
Вказівки до гри. Дітей, яких спіймано, відпускають, алепідраховують, скільки «горобчиків» спіймав «кіт». Дітям підказують, щоб «кота» вонине лякались і підходили ближче.
РУХЛИВА ГРА«Веселий музикант»
Мета: Формувати вміннявиконувати ритмічні рухи під музику; розвивати фонематичний слух, відчуттяритму, мислення, увагу. Коригувати координацію рухів у просторі, дрібнумоторику рук. Виховувати старанність, наполегливість.
Інвентар: маски зайчиків.
Хід гри.
Гра проводиться під музичний супровід. Рухи повиннівідповідати музиці.
На сопілочці я граю:
Ті-лі-лі, ті-лі-лі!
На лужку зайці у танці,
Ті-лі-лі, ті-лі-лі!
Імітують гру на сопілці
Стрибають, як зайчики
Я заграв на балалайці:
Тренді-брень, тренді-брень!
На лужку зайці у танці
Тренді-брень, тренді-брень!
Імітують гру на балалайці
Стрибають, як зайчики
А тепер на барабані:
Бум-бум-бум! Тра-та-тах!
Косоокі всі навтьоки
По кущах та по кущах.
Імітують гру на барабані
Розбігаються у різні сторони
РУХЛИВАГРА
«Знайдисвій будинок»
Мета: Удосконалювативміння ходити та бігати врозтіч, виконувати інструкції, вчити орієнтуватися впросторі. Розвивати слухову увагу, мислення, сприймання. Виховувати дружність,старанність.
Хідгри.
Дітейділимо на дві групи. Одну групу посадили на лаву або стільці на одному боцімайданчика (залу), іншу – на другому. На слова вихователя: «Діти по майданчикугуляють, ходять, бігають, стрибають», діти розходяться, ходять і бігають хтокуди хоче. Вихователь: «Гей, діти, не зівайте, як почуєте гудок, – тікайте!».Дає сигнал «У-у-у». Діти поспішають на свої місця (до «будиночка») і сідають насвої стільчики.
Вказівкидо гри. Під час гри дітям нагадують, щоб вони не наштовхувались один наодного. Вихователь грає разом з дітьми. Називає тих, які жодного разу ненаштовхувалися на інших, першими після сигналу повернулися до «будиночка» ітихо сіли на стільці. Вчасно дає сигнал для відпочинку.
Післязакінчення кожної гри звучала повільна, заспокійлива музика для заспокоєннядітей.
Підчас проведення дослідження виникли такі труднощі:
- дітям було важко зосередити свою увагу на виконанні завдання;
- багато дітей були гіперактивними;
- у багатьох дітей спостерігалася дезорієнтація у просторі тапорушення точності рухів у просторі;
- більшість не вміли гратись разом, тобто відсутність спільної гри.
Експериментна формування фізичного розвитку з використанням елементів музико терапії тапсихогімнастики тривав потягом п‘яти тижнів, і перед його завершеннямпроводилось порівняльне обстеження та анкетування дітей двох груп: контрольноїта експериментальної.
Так,діти контрольної групи показали такі результати (таблиця 3).
Уекспериментальній групі відбулися такі зміни. Результати обстеження відображеніу таблиці 4.
Аналізпроведеного дослідження показує, що використання рухливих ігор в поєднанні з елементамимузикотерапії та психогімнастики мотивує дітей до свідомого відтворення руху,вносить новизну та цікавість, ігровий та драматичний момент.
Здопомогою мотивуючих елементів у дітей вдалось сформувати: вміння виконуватиритмічні рухи, покращилась ходьба і біг, появилась спільна гра та взаємнеспілкування.
Томудоцільним є використання під час занять фізичного виховання рухливих ігор зелементами музико терапії та психогімнастики.
2.2Педагогічні рекомендації корекційним педагогам щодо використання елементівмузикотерапії та психогімнастики під час проведення рухливих ігор
Корекційна робота на заняттях з фізичного вихованнянабуває дієвого характеру, якщо вміло поєднувати елементи музико терапії іпсихогімнастики коли перед дітьми ставляться завдання які сприяють активізаціїпсихоемоційної, фізичної, вольової сфери.
Застосуванняповторень у навчанні є одним з принципів колекційної роботи. Це пояснюєтьсятим, що формування рухової активності у дошкільників не лише сповільнене, а ймалопродуктивне.
Практичнийхарактер – теж відносимо до принципу корекції, оскільки слово не носить «сигнального»значення, і часто словесні засоби малодоступні.
Під час роботи із групою дітей з психофізичнимипорушеннями слід враховувати:
1. Різний темп роботи і динаміку наростання втоми.
2. Врахування індивідуальних особливостей пізнавальних процесів.
3. Врахування індивідуальних особливостей самооцінки, ставлення довласного дефекту.
4. Орієнтація на індивідуальні особливості емоційно-вольової сферидитини.
5. Врахування індивідуальних потреб та інтересів дітей.
6. Врахування особливостей характеру.
Томувикористання індивідуального підходу є провідним принципом дидактики та засобомкорекції порушень дітей з розумовою відсталістю. Значна увага приділяєтьсявласне використанню елементів музико терапії та психогімнастики. Для досягненнярезультативності використання цих корекційних прийомів використовуємо:
– усистемі фізичного та нервово-психічного виховання в спеціальному дошкільномузакладі для дітей із інтелектуальними порушеннями має здійснюватися комплекснийпідхід до формування та розвитку їхньої рухової сфери, яка є основоюжиттєдіяльності, розумового та фізичного здоров‘я людини;
– поєднаннямузикотерапії та психогімнастики з рухливими іграми мають бути складовоюіндивідуальних і фронтальних занять логопеда та вихователя спеціальної групи всистемі корекційно-розвивального навчання та виховання;
– длятого, щоб діти займались ефективно, ігри необхідно проводити із задоволенням таентузіазмом. Лише тоді можна захопити своїм настроєм дітей;
– рухливугру з використанням елементів музикотерапії та психогімнастики варто будуватитаким чином, щоб вона була цілою драматичною дією;
– післязакінчення кожної рухливої гри прослуховувати повільну музику для заспокоєннядітей.
Данедослідження допоможе вчителям-дефектологам і вихователям спеціальних дошкільнихнавчальних закладів для дітей з порушеннями інтелекту, вихователям групкомпенсую чого типу виявити та проаналізувати характери порушення фізичногорозвитку у дітей з інтелектуальним недорозвитком; виявити непомітні моменти;покаже, на що необхідно спрямовувати головну увагу, що слід використовувати підчас індивідуальних та групових занять для кращого колекційного впливу назагальний розвиток дошкільників з психофізичними порушеннями.
Висновки
Складний процес розвитку особистості та формуванняфізичної сфери у дітей старшого дошкільного віку із інтелектуальнимипорушеннями зумовлений сукупністю біологічних і соціальних факторів.
Для дитинисередовище виступає не лише як умова, але як джерело розвитку (Л.С. Вигоцький).
Унавчально-виховному процесі вчитель-дефектолог повинен враховувати, що дітиможуть виконувати посильні вправи, завдання самостійно, опираючись на рівеньпсихічного розвитку, практичний досвід, знання, уміння, навички.
Протев процесі роботи не слід опиратися лише на вже сформовані психічні і фізичніфункції, але слід враховувати потенційні можливості дітей.
Тактеоретично дослідивши дане питання ми прийшли до висновку, що рухова діяльністьздійснює всебічний вплив на організм людини, і цей вплив більш значний длядитячого організму, що росте і розвивається. Розвиток рухів здійснює значнийвплив на становлення відповідних структур мозку.
Рух,за даними М.М. Кольцьової, розглядається, як важливий фактор у розвиткуузагальнюючої функції мозку.
Підвпливом рухів змінюється динаміка та активація психічних процесів: сприймання,пам‘яті, мислення, мовлення. І.М. Сєченов вперше пов‘язав рухові функції зфункціями вищих відділів центральної нервової системи. За його твердженням,нервова система є зібранням різноманітних регуляторів діяльності. Результатидосліджень про співвідношення психічного та рухового розвитку вказують на те,що засобами фізичного виховання можна позитивно впливати на психічний розвитокдитини.
Данедослідження експериментально показує, що застосування рухливих ігор з елементамимузико терапії та психогімнастики у навчально-виховному процесі для дітей 5–7років з інтелектуальними порушеннями корегує рухову сферу. Особливо помітнізміни відбуваються під час виконання ритмічних рухів, ходьбі, бігу.
Такожкоригується емоційна сфера дітей.
Системазапропонованих у дослідженні вправ, прийомів, форм роботи дозволяютьзабезпечити ефективність формування рухової сфери, та врахування колекційногомоменту занять фізичного виховання.
Списоквикористаної літератури
1. Бабенкова Р.Д. О подходе к физическому воспитанию учащихсявспомогательной школы // Дефектология. – 1980 – №2.
2. Бебриш Э.П. Некоторые особенности физического развитияумственно отсталых учащихся // Дефектология. – 1976 – №4.
3. Бернштейн Н.А. Физиология движений и активность, М:Наука, 1990.
4. Бернштейн Н.А. Очерки по физиологии движений ифизиологии активности. – М., 1966.
5. Вільчковський Є.С. Теорія і методика фізичного виховання дітейдошкільного віку. – Львів: ВНТЛ, 1998. – 336 с.
6. Выготский Л.С. Собрание сочинений: В 6 т. – М., 1983. –Т. 5: Основы дефектологии.
7. Дмитриев А.А. Исследования влияния дозированныхфизических нагрузок на организм учащихся // Дефектология. – 1981 – №5.
8. Дмитриев А.А. Физическая культура в специальномобразовании: Учеб пособие для студ. Высш. пед. учеб. заведений. – М.:Издательский центр «Академия», 2002. – 176 с.
9. Иванченко Г.В. Психология восприятия музыки: подходы,проблемы, перспективы. – М.: Смысл, 2001. – 264 с.
10. Кольцова М.М. Двигательнаяактивность и развитие функций мозга ребенка. – М.: Педагогика, 1973.
11. Кораблина Е.П. Телесно-ориентированнаятерапия и танцтерапия // Кораблина Е.П., Акиндинова И.А.,баканова А.А., Родина А.М. Искусство исцеления души: Этюды опсихологической помощи: Пособие для практических психологов. – СПб, 2001. – С. 83–90.
12. Лурия А.Р. Высшиекорковые функции человека и их нарушения при локальных поражениях мозга. – М.,1962.
13. Маринчева Г.С.,Гаврилов В.И. Умственная отсталость при наследственных болезнях. –М., 1988.
14. Мастюкова Е.М. Ребенокс отклонениями в развитии. – М., 1992.
15. Мастюкова Е.М.,Московкина А.Г. Основы генетики: Клинико-генетические основыкоррекционной педагогики и специальной психологии: Учеб. пособие для студ. пед.высш. учеб. заведений / Под ред. В.И. Селиверстова, Б.П. Пузанова. –М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2003. – 368 с.
16. Пасынкова Н.Б. Влияниемузыкального движения на эмоциональную сферу личности // Психологическийжурнал. 1993. Т. 14, №4. – С. 142, с. 142.
17. Петрушкин В.И. Музыкальнаяпсихотерапия. – М.: Владос, 2000. – 176 с.
18. Приходченко Н.Н.,Шкурат Т.П. Основы генетики человека. – Ростов-на-Дону, 1997.
19. Приходько О.Г.,Моисеева Т.Ю. Дети с двигательными нарушениями: Методическое пособие.– М.: Полиграф сервис, 2003. – С. 4–9.
20. Пензулаева Л.И. Подвижныеигры и игровые упражнения для детей 3–7 лет. – М.: Владос, 2000.
21. Сермеев Б.В. Методикавоспитания двигательных качеств у аномальных детей. – Горький, 1976.
22. Синьов В.М.,Шеремет М.К., Шевцов А.Г., Руденко Л.М. Взаємозв‘язки медицинита педагогіки в системі кадрового забезпечення реабілітаційних закладів дляосіб з обмеженими функціями здоров‘я // Соціальна педіатрія Випуск ІІІ:Збірник наукових праць. – К.: Інтермед, 2005. – 412 с. – С. 86–90.
23. Скворцов И.А. Детствонервной системы. – М.: Привона, 1995. – С. 49–55.
24. Стребелева Е.А.,Мишина Г.А., Выродова Н.А. Коррекционная помощь детям раннеговозраста с органическим поражением ЦНС: Метод. пособие / Под ред. Е.А. Стребелевой.– М.: Полиграф сервис, 2003. – 124 с.
25. Справочник подетской физкультуре. – Л., 1999.
26. Эфроимсон В.П.,Блюшина М.Г. Генетика олигофрений, психозов, эпилепсии. – М., 1978.
Додаток 1
Рухлива гра «Гуси – лебеді»
Мета:Розвивати слухову увагу, орієнтація в просторі, швидкість. Формування активногомовлення – вміння відповідати на запитання. Виховувати рух у заданому напрямку,колективність, дружність.
Хід гри
Вихователь вибирає учасників – «вовка», «господаря»,інші діти – «гуси – лебеді». З одного боку майданчика накреслено будинок, деживуть «господар» і «гуси», на іншому живе «вовк» під горою. «Господар»випускає «гусей» у поле погуляти, зеленої травички поскубати. «Гуси» йдуть відбудинку досить далеко. Через деякий час «господар» кличе «гусей» і між нимивідбувається така розмова.
Господар: Гуси – гуси.
Гуси: Га – га – га.
Господар: Їсти хочете?
Гуси: Так – так.
Господар: Так летить скоріш додому!
Гуси: Нам не можна.
Сірий вовк під горою!
Не пускає нас додому!
«Гуси» бігають у будинок, а «вовк» намагається їхпіймати. «Гуси» повинні «літати» по всьому майданчику. «Вовк» може ловити їхтільки після слів: «Не пускає нас додому!». Піймані виходять із гри.
Гра закінчується, коли всі «гуси» піймані. Останній«гусак», що залишився (найбільш спритний і швидкий), стає вовком.
Додаток 2Гра «Пальчики і палочки»
Корекційнамета: розвиток уваги, зосередженості, дрібної моторики рук. Вихованнядружності, наполегливості.
Інвентар: палички довжиною5 см.
Передкожною дитиною на столі розкладаються по 5 маленьких паличок довжиною – 5 см.
Всіучасники гри з‘єднують кінчики пальців своїх рук «віялом» і по командіпочинають збирати палички, затискаючи їх по одній між з‘єднаними великими,вказівними, середніми, безіменними пальцями і мізинцями. Виграє той, хто швидшевсіх і правильно виконає завдання.
Додаток3 Гра «Хто швидше»
Корекційнамета: розвиток уваги, швидкості, просторової орієнтації, хапаючи рухів.Виховання активності, наполегливості у досягненні мети.
Інвентар: паличкичервоного та синього кольорів.
Хідгри
Дітей ділять на команди по 3–5 дітей.
Гравцікоманд мають палички свого кольору. Вихователь розкидає усі палички помайданчику. По сигналу вихователя гравці збирають палички свого кольору.Програє та команда, гравець якої останнім повернувся із своєю паличкою.
Додаток 4
Рухливагра: «Спостережливі»
Корекційнамета: розвиток спостережливості, слухового сприймання.
Інвентар: паличка, листкипаперу.
Хідгри
Діти сидять нагімнастичній лаві. Вихователь виконує за їх спиною різноманітні шуми (ламаєпаличку, розриває листок паперу, стукає по стіні та інш.). Учасники повиннідогадатись на слух, що робить вихователь.
(Алеперед цим вихователь демонструє звучання кожного звука перед дітьми).
Гра«Стій прямо»
Корекційна мета: розвиток уваги, пам‘яті, вироблення правильної постави.
Дітистоять спиною до стіни, торкаючись її лопатками, потилицею і запам‘ятовують цеположення. За командою вихователя вони роблять крок вперед, зберігаючи цеположення. Після цього по команді роблять крок назад в тому ж положенні,перевіряють себе, після чого роблять два кроки вперед і назад.