МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИУКРАЇНИ
КРИВОРІЗЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ФАКУЛЬТЕТ УКРАЇНСЬКОЇ ФІЛОЛОГІЇ
КАФЕДРА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ
КУРСОВА РОБОТА З ТЕМИ:
РЕДАГУВАННЯ ЯК ЗАСІБВДОСКОНАЛЕННЯ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ
Кривий Ріг — 2010
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ РОЗВИТКУ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ
1.1 Навчальнередагування в науковій літературі
1.2 Методика формування вмінь танавичок редагувати текст
1.3 Вимоги до мовлення. Видимовленнєвих помилок у письмових роботах учнів
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯУЧНІВ 7 КЛАСУ
2.1 Аналіз чинних програм іпідручників в аспекті досліджуваної проблеми
2.2 Система вправ з навчальногоредагування для 7 класу
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Додаток А
Додаток Б
ВСТУП
Актуальністьтеми. Насучасному етапі розвитку методичної науки проблема розвитку та вдосконаленняписемного мовлення учнів є однією з найважливіших умов навчання мови.Удосконалення грамотності учнів – одне з найголовніших завдань курсу рідноїмови в 5-11 класах, вирішення якого безпосередньо пов’язане з реалізацією основноїмети вичення української мови в загальноосвітніх навчальних закладах України.Автори чинної програми мету навчання української мови визначають як: «формування національно-свідомої, духовно багатої мовної особистості, якаволодіє вміннями і навичками вільно, комунікативно виправдано користуватисязасобами рідної мови – її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвоїдіяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо)» [20, с.3]. Мовнаособистість – це людина, що виявляє високий рівень мовної і мовленнєвоїкомпетенції, людина, здатна представити себе в суспільстві засобами мови.
В ідеалі урокирідної мови мають втілитися у вищу якість – уроки словесності, на яких ріднеслово повною мірою виконуватиме свою просвітницьку, культуроносну функцію йводночас слугуватиме засобом підвищення мовленнєвої культури учнів [ 14, с.39].
Розвиток тавдосконалення мовлення учнів відбувається, як відомо, у процесі активноїмовленнєвої діяльності, під час виконання різних вправ, за умови детальноговивчення основних правил вживання та правопису різних частин мови.
Вчителі повинніознайомити учнів з комунікативними якостями мовлення (змістовність, чистота,логічність, точність, виразність тощо), які виявляються тільки у процесімовлення, отже потребують постійної уваги до мовленнєвої діяльності. Робота надудосконаленням писемного мовлення учнів, формування вмінь і навичок редагуваннявласних і почутих текстів потребує більшої уваги, та постійної розробки.
Метадослідженняполягає в тому, щоб виробити методичні рекомендації щодо вдосконаленняписемного мовлення учнів засобами редагування. Розробити систему завдань зредагування текстів.
Завданнядослідження:
— розробитиметодичні рекомендації щодо формування навичок вдосконалювати писемне мовлення
— визначитидидактичні умови формування вмінь та навичок редагувати тексти
— проаналізуватичинні програми і підручники
— розробитисистему завдань з редагування текстів
Гіпотеза: формування умінь і навичокредагування текстів буде ефективним за таких умов:
— ознайомленняучнів з видами мовленнєвих помилок
— формуваннявмінь знаходити і виправляти помилки
— урахуваннявікових особливостей учнів
— виробленнянавичок роботи з власними письмовими висловлюваннями.
Предметдослідження– система роботи, спрямована на формування в учнів 7 класу умінь і навичокредагувати тексти.
Об’єктдослідження– процес розвитку та вдосконалення писемного мовлення учнів.
Науково-теоретичноюосновою дослідження стали наукові праці мовознавців та методистів (Д. Бондар, Н.Бондаренко, Р. Іванченко, В. Коваленко, П. Куляс, О. Кучерук, В.Я. Мельничайко,С. Омельчук, М. Пентилюк, Н. Пленкин, О. Рудницька, Н. Сулименко, Я. Остаф, А.Ярмолюк) та ін. науковців, що досліджували проблему вдосконалення писемногомовлення учнів.
Для перевіркигіпотези та вирішення поставлених завдань буловикористано теоретичнийаналіз і синтез, який застосували під час вивчення психологічної,лінгвістичної, лінгводидактичної літератури, програм і підручників, методичнихрекомендацій і посібників з обраної теми, а також при відборі принципів,методів, прийомів навчання мови, під час розробки системи вправ, узагальненнярезультатів роботи.
Практичназначущість роботи полягає в тому, що основні положення та висновки курсової роботи можутьбути використані вчителями — предметниками на уроках української мови,факультативах, на спецкурсах або семінарах, а також студентами-філологами підчас підготовки до практичних і лабораторних занять з методики навчанняукраїнської мови.
Структуракурсової роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, спискувикористаної літератури (25 найменувань) і додатків.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИ РОЗВИТКУ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ
1.1 Навчальнередагування в науковій літературі
Концептуальніідеї розробки методичної системи формування та розвитку навичок редагування вконтексті шкільного курсу української мови спираються на досягнення науки, щоописує теорію редагування повідомлень, так званої едитології. В основі цієїсистеми лежать теоретичні положення про функції і норми мови, стилі, типи,жанри мовлення, культуру мовлення, про загальне значення слова і його внутрішнюформу, актуальне членування тексту, ідеї комп’ютерної лінгвістики тощо.
Редагуваннямовного матеріалу – складний процес, що включає аналіз, відбір мовних засобів,перебудову мовних одиниць. Ця робота може дати бажаний ефект лише за наявностіпевних передумов [6, с. 20].
Для того, щобпомітити неточність в утворенні граматичної форми, у побудові словосполучення,речення або у висловленні змісту, необхідно керуватися певними критеріями, матиу полі зору певний еталон, з яким можна було б зіставити оцінювані мовнізасоби. Тим більше такі критерії потрібні для виправлення помічених похибок.Без цього намагання усунути недоліки може призвести до погіршення вислову.Нарешті, тільки опора на чіткі теоретичні знання дозволяє здійснювати в ходіроботи самоконтроль і, якщо потрібно, самокорекцію способу виконання завдання.
Шкільнередагування – це один із видів роботи учнів над текстом з метою йоговдосконалення. Важливо, щоб ця робота була внутрішньо мотивованою, відтакшколярі мають усвідомити значення її для розвитку мовленнєвої компетенції. Зогляду на сказане потрібно збагнути закономірності вдосконалення тексту:
— продукуваннятексту – складний творчий процес, у якому окреме місце (після виношуваннямовленнєвого задуму і написання відповідного тексту) займає редакторськаправка;
— принормативному редагуванні тексту слід урахувати жанрові особливості, форму (уснучи писемну) і відповідно шліфувати стиль;
— процесредагування має спиратися на знання з практичної стилістики, лінгвістикитексту, українського правопису, основ культури мовлення, а також насвітоглядний і чуттєво-мовленнєвий досвід.
Проте виправленняпомилок – не єдине завдання навчального редагування. Не менше важливі, ніжправильність, й інші позитивні якості мовлення – багатство і різноманітністьмовних засобів, точність і виразність висловлювання, відповідність конкретнимумовам мовної комунікації. Тому редагування може полягати в усуненні неточних,двозначних висловів, в урізноманітненні застосованих мовних засобів, взабезпеченні єдності стилю, у зміні стилістичного забарвлення висловлювання.Певних змін може вимагати композиція тексту, навіть його обсяг [8, с. 35].
Теоретичнівідомості з мови є опорою для практики мовленнєвого розвитку. Розуміння учнямиважливості для редагування (власного чи чужого тексту) таких понять як текст,його структура, способи і засоби міжфразного зв’язку, стилі і жанри мовлення,мовні норми, культура мовлення, свідчить про свідоме опанування мови імовлення. Модель шкільного редагування, розроблена А. Ярмолюк.
Відредагованийтекст
Ця модель єопорою для проектування можливих навчальних ситуацій з метою формуванняпредметних компетенцій на основі редагування тексту.
Зазвичай у школіредагування проводиться як саморедагування – самостійна перевірка і виправленнявласного тексту (твору чи переказу), написаного на чернетці, зокремавиправлення орфографічних і пунктуаційних помилок, лексичних повторів,синонімічна заміна слів, удосконалення структури речень, будови тексту тощо.Йдеться про редагувально-рефлексивний механізм реалізації мовленнєвоїкомпетенції, що передбачає поточне (у процесі складання тексту на інвективному(задум, розробка змісту), диспозитивному (композиція), елокутивному (мовне оформлення)етапах) і підсумкове редагування (після складання тексту). При цьому суттєвуроль для продукування учнями ефективного мовлення відіграє вироблення вмінняпрацювати з чернеткою [9, с. 5].
У лінгвометодицірекомендується чернетку читати не менше двох разів. В. Мельничайко радить підчас першого читання звертати увагу на повноту викладу змісту, стиль тексту,послідовність викладу думок. Якщо виявиться доцільним, потрібно внести в текстпевні зміни, зокрема вставити пропущені фрагменти, вилучити зайве, невиправданіповтори, поміняти місцями окремі речення чи абзаци, усунути відхилення відобраного стилю викладу. Під час другого читання слід зосередитися награмотності – перевірити, чи правильно вжиті слова і побудовані речення, чивдало використано засоби міжфразного зв’язку, чи немає правописних помилок [9,с. 14].
Як зазначає В.Мельничайко, щоб помітити неточність у творенні граматичної форми, у побудовісловосполучення чи речення або у висловленні змісту, необхідно керуватисяпевними критеріями, мати у полі зору певний еталон, з яким можна було бзіставити оцінювати мовні засоби. Тим більше такі критерії потрібні длявиправлення помічених похибок. Без цього намагання усунути недоліки можепризвести до погіршення вислову. Нарешті, тільки опора на чіткі теоретичнізнання дозволяє здійснювати в ході роботи самоконтроль і, якщо потрібно,самокорекцію способу виконання завдання [13, с.165]
Таким орієнтирому редагуванні є знання мовних норм і уявлення про позитивні якості мовлення, ітому, як правило, редагування доцільно застосовувати лише тоді, коли в учніввже є достатні відомості про ту мовну одиницю, неточності у вживанні якої слідусунути.
Так, лише тоді,коли ми впевнені, що діти чули вже, і неодноразово, що, скажімо, немаєукраїнського слова шкаф, а є шафа, немає слова наглядний, ає наочний, можемо запропонувати їм виправити речення:У великомушкафу зберігається багато наглядних посібників. Тільки у випадку найбільшразючого порушення мовних норм можна покластися на мовну інтуїцію, на чуттямови.
При оцінюванівправ з редагування необхідно спиратися на науково обґрунтовану класифікаціюпомилок і мовних недоліків, правильно кваліфікувати кожне порушення мовнихнорм, бо тільки розуміючи суть помилки, осмисливши, яку норму порушено, ученьзможе свідомо усунути недолік, домагаючись поліпшення якості висловлювання[7, с. 160].
Не менш важливимфактором є психологічний настрій на вдосконалення висловлювання на досягненнявідповідності між задумом і способом його реалізації. Такий настрій формуєтьсяпередусім під впливом виховного потенціалу мовного середовища, постійною увагоюдо слова як на уроці, так і в школі в цілому. Успіх редакційних вправ залежитьі від інших аспектів роботи з розвитку мовлення.
Рівноцінної увагипотребують усі аспекти процесу навчання: і набуття теоретичних знань про мову,і оволодіння словниковим складом, морфологічними та синтаксичними одиницями, іприщеплення навичок дотримання літературних норм, і формування умінь правильнобудувати усні та письмові висловлювання. Такий підхід не допускає сплутуванняявищ, що характеризують мовлення з різних боків. Він вимагає розрізняти явищафонетичні, орфоепічні, граматичні, морфологічні, лексичні, синтаксичні,стилістичні. Тому методисти наголошують, що для запобігання та виправленняпомилок дуже важливо визначити їх причину. Адже поліпшення навчання учня цілкомзалежить від правильної класифікації помилок, які виникають у його усномумовленні.
1.2 Методикаформування вмінь редагувати писемне мовлення
Уміння створюватитекст у писемному мовленні є заключним етапом у багатоплановій роботі зрозвитку мовлення. Одним із важливих завдань цієї роботи є формування вміньздійснювати мовленнєвий контроль за якістю створеного тексту, тому щооволодіння вмінням контролювати і вдосконалювати написане, тобто своєчаснопомічати і усувати помилки різних видів як у змісті, так і в мовному оформленнітексту, є необхідною умовою досягнення учнями високої культури писемногомовлення.
Традиційно роботанад формуванням вмінь контролювати і вдосконалювати написане проводиться у двохнапрямках:
1. Попередження івиправлення помилок під керівництвом учителя. Ця робота включає: а)попередження можливих помилок під час вивчення різних тем курсу на основіпрогнозування; б) знаходження і виправлення помилок самими учнями; в)виправлення і класифікація помилок учителем; г)організація і проведенняспеціальних уроків роботи над помилками, використання словників та ін. Однак уреальній шкільній практиці робота над попередженням та виправленням помилок,по-перше, зазвичай спрямована на усунення орфографічних і пунктуаційнихпомилок, роботі ж над мовленнєвими помилками приділяється недостатня увага іпроводиться вона безсистемно, по-друге, у процесі такої роботи учні неодержують поняття про психологічні причини помилок.
2. Методика пропонуєпроводити роботу з редагування, яка полягає головним чином у перевірці тавиправленні чорнового варіанту переказу чи твору: усуненні повторів, замініслів синонімами, усуненні логічних пропусків та порушень внутрішніх зв’язків утексті і реченнях та ін., При цьому можливі композиційні зміни. Однакнерозробленим залишається питання про те, на які знання і вміння спираютьсяучні, якими прийомами здійснення контролю користуються.
Із метоюформування і розвитку в учнів умінь редагувати власні письмові висловлювання мипропонуємо систему роботи, яка ґрунтується на сукупності таких параметрів:
1) зорієнтованана етапи структури мовленнєвої діяльності (за О.О.Леонтьєвим);
2) включаєаналітичну, аналіко-синтетичну і синтетичну діяльність;
3) диференційованаза ступенем творчості: завдання за зразком, конструктивні, творчі;
4) зумовленаособливостями писемного мовлення;
5) ураховує тип,стиль, жанр висловлювання;
6) включає різніформи діяльності, зважаючи на рівень підготовки учнів: фронтальна, групова;
7) самостійна(колективне редагування, взаєморедагування, робота з чернеткою за зразком, заінструкцією) [22, с. 32].
А. Ярмолюкрозробила систему формування умінь редагувати власне писемне мовлення, яка включаєтри етапи:
на початковомуетапі формуються вміння на рівні окремих способів сприймання відтворення істворення тексту. Учні ознайомлюються з різними видами помилок (змістовими,структурно-композиційними, мовностилістичними), вчаться бачити окремі їх види утексті, засвоюють способи їх виправлення. Найважливішим є основний етапнавчанняредагування. В учнів формуються вміння аналізувати текст за сукупністю окремихумінь монологічного мовлення – знаходити і усувати усі вивчені види помилок уготових деформованих, власних текстах в усіх жанрах, типах і стилях мовлення. Упроцесі навчальної роботи з редагування на цьому етапі учні не лише звіряютьсвої роботи зі зразком, але і самостійно виконують операції контролю за якістюписьмового тексту за зразком дії (за інструкцією). На завершальному етапі у процесіроботи над власними письмовими переказами і творами учні виявляють умінняудосконалювати граматичну структуру своїх робіт та їх виразність.
Завдання,спрямовані на формування умінь здійснювати мовленнєвий контроль за якістюписьмового тексту, утворюють окрему групу в загальній системі вправ, яківикористовуються на уроках української мови для розвитку зв’язного мовленняучнів. Проте оскільки мовленнєвий контроль здійснюється одночасно з програмоюмовленнєвої дії, то вправи формування мовленнєвих дій і вмінь повинніпоєднуватися із завданнями, які сприяють формуванню мовленнєвого контролю ісамоконтролю. Формування вмінь редагувати письмове висловлювання відбуваєтьсяна всіх уроках української мови і розвитку мовлення, коли учні працюють зтекстом [23, с. 7].
Отже, дляформування умінь редагувати власне писемне мовлення треба звернути увагу на вжеіснуючі види помилок, навчитися бачити та розрізнювати їх у своєму та чужомумовленні, спираючись на набуті знання зі стилістики, граматики, культуримовлення.
1.3 Вимоги домовлення. Види мовленнєвих помилок у письмових роботах учнів
Одним з головнихзавдань учителя словесника є формування національно-свідомої, духовно багатоїмовної особистості, яка володіє вміннями і навичками вільно, комунікативновиправдано користуватися засобами рідної мови [13, с.45]. Йдеться проособистість, здатну до спілкування українською (рідною і державною) мовою урізних життєвих ситуаціях, особистість, яка володіє правильним, нормативниммовленням, продукує його, прагнучи уникнути мовленнєвих помилок і недоліків.Щоб цього досягти, учні повинні не тільки володіти комунікативними вміннями інавичками, але й помічати та виправляти порушення, що виникають у процесіїхньої мовленнєвої діяльності. Отже, необхідно ознайомити школярів з типамипомилок, характерними для усного і писемного мовлення під час засвоєння нормлітературної мови і роботи над розвитком зв’язного мовлення [15, с. 12].
Традиційно вшкільній практиці нормою вважається загальноприйняте вживання слів, їх форм,синтаксичних конструкцій, закріплених у словниках і довідниках тарекомендованих ними. Однак комунікативний підхід до навчання мови вимагаєзасвоєння таких якостей мовлення, які виявляються тільки в тексті(висловлюванні). Це комунікативні якості – точність, логічність, чистота,доцільність, виразність та ін. Відтак по-новому слід розглядати і порушення вмовленні учнів [ 11, с. 12].
Проблема помилоку мовленні школярів давня і водночас актуальна. Упродовж останньої чвертіминулого століття її намагалися розв’язувати українські і російськілінгводидакти (О. Баринова, М. Воронін, Т. Ладиженська, В. Мельничайко, М. Пльонкін,Ф. Сергєєв, Н. Сулименко, О. Текучов, С. Цейтлін та ін.). На основі їхніхдосліджень сформувалася класифікація помилок, що й визначала критерії оцінюванняусних і письмових висловлювань учнів. Тривалий час вона вважаласязагальноприйнятою. Найголовніші критерії цієї класифікації такі:
— урахування форммови – усної і письмової;
— опора на рівнімови – фонетику, лексикологію, граматику;
— стилістичнадиференціація мови;
— зв’язністьмовлення та ін.
За цимикритеріями помилки поділяють на три групи: помилки в усному мовленні (орфоепічні,акцентні), помилки в писемному мовленні (правописні, орфографічні йпунктуаційні), та помилки в усному і писемному мовленні (змістові, лексичні,граматично-морфологічні, синтаксичні і стилістичні). Ці групи помилок об’єднуєспільна основа – мовлення.
При оцінюванніорфографічних і пунктуаційних навичок учнів традиційно розрізняються грубі і негрубі помилки. Грубими вважаються помилки, що мають винятково важливе значеннядля грамотності учнів. Це порушення у передачі на письмі ненаголошенихголосних, що перевіряються наголосом, написання букв на позначення дзвінкихзвуків на кінці складу і слова, невміння вживати велику букву в загальновідомихназвах тощо.
До не грубихвідносять помилки, що не мають істотного значення для характеристикиграмотності [11, с.15]. Це порушення у вживанні великої букви у складних назвахнеукраїнського походження, складні випадки переносу слів з рядка в рядок,пропуск одного з парних розділових знаків, помилки, що торкаються винятків ізправил, повторюванні однотипні помилки, описки, пропуски та ін.
У класифікаціїпомилок з позиції сучасної лінгвістики враховується структура і функціонуваннямовних одиниць у мовленні. З цієї точки зору В.Капінос [8, с. 30-31] пропонуєвсі порушення розділити на дві групи: помилки у структурі (за шкільноютермінологією – у творенні) мовних одиниць і помилки у функціонуванні (вживанні)цих одиниць у мовленні. До першої групи дослідниця відносить граматичніпомилки, бо саме в граматиці розглядається структура слова, словосполучення іречення. Другу групу порушень вона називає мовленнєвими, оскільки слово,сполучення і речення функціонують тільки в мовленні.
Для вивчення тазастосування прийому навчального редагування найбільше значення має вивченняграматичних помилок. Природа граматичних помилок визначається порушеннями условотворенні, формотворенні і побудові словосполучень та речень. Тривалий часці помилки розглядалися як орфографічні або мовленнєві. Так, О. Текучов називаєїх орфографічними [16, с.260]. М. Львов, хоч і погоджується з тим, що звичайноїх відносять до мовленнєвих, все ж трактує ці помилки як порушення«закономірностей і правил граматики; помилки у творенні форм відмінювання чидієвідмінювання» [6, с.20], у творенні ступенів порівняння прикметників таприслівників, побудові словосполучень і речень. Цієї точки зору послідовнодотримуються В. Капінос, В. Мельничайко.
Кожний здослідників розрізняє морфологічні та синтаксичні помилки.
Морфологічніпомилки – це вид граматичних помилок, що виявляються у порушенні творенняграматичних форм, викривленні морфемної будови слова, неправильному твореннівідмінкових форм, форми числа, дієвідмінювання тощо. Наприклад: «сніга»замість снігу, «перед смертельні, болі» замість болю, «кричуть»замість кричать та ін.
Синтаксичніпомилки є порушенням узгодження, прийменникового і безприйменникового керування(ООН прийняв резолюцію, треба прийняла (бо стрижневе слово організація);дякувати вас, треба вам; дійшов до висновку, требадійшоввисновку; згідно наказу, требазгідно з наказом) Синтаксичнимипомилками вважаються порушення зв’язку між займенником і тим словом, на яке вінуказує, дублювання займенником підмета, неправильний порядок слів та ін.Наприклад: Сестра попросила принести свою книжку, треба їїкнижку.
М.Львовсинтаксичні помилки відносить до мовленнєвих, уживаючи терміни граматичні імовленнєві як синоніми. Однак більшість дослідників чітко диференціюють граматичніі мовленнєві помилки. Цього дотримується і В.Капінос. Щоправда вона розмежовуєпоняття помилка і недолік. Помилкою вважається порушення вимог правильностімовлення, норм літературної мови. Про помилку говоримо: так сказати (написати)не можна, це неправильно. Недолік розглядається як порушення вимогикомунікативної доцільності мовлення, тих рекомендацій, що пов’язані з поняттямгарне мовлення, тобто виразне, точне, багате. Недолік визначають тоді, колиговоримо: « так краще або гірше сказано (написано)».
Сучаснідослідники використовують термін «помилка», коли йдеться про порушення мовногооформлення висловлювання, термін «недолік» частіше вживається щодо змістусказаного чи написаного. Часто ці поняття виступають як синоніми. Граматичні жпорушення трактуються як помилки.
Класифікаціяграматичних помилок досить строката. Найбільш виваженою і науково достовірноюнам видається класифікація, запропонована В. Капінос. Учений виходить з того,що в мовленні функціонують три мовні одиниці: слово, словосполучення і речення.У структурі кожної з них може допускатися порушення. Тому пропонується виділититри групи граматичних (дослідниця ще називає їх структурними) помилок:порушення структури слова, словосполучення і речення. Помилки у структурі словаможуть виявлятися при словотворенні і формотворенні, у словосполученні, вузгодженні і керуванні.
Помилки уструктурі речення бувають у таких випадках: порушення меж речення, зв’язку міжпідметом і присудком, неправильна побудова речень із однорідними івідокремленими членами, складних речень та змішування прямої й непрямої мови.
Досить детальнукласифікацію граматичних помилок пропонує В.Мельничайко, поділяючи граматичніпомилки на морфологічні і синтаксичні.
Окрему групустановлять порушення лексичних і стилістичних норм. Останні десятиліттялінгводидакти розглядали їх як мовленнєві (М.Львов, В. Капінос). С. Цейтлінпоняття мовленнєвої помилки трактує ширше: у розряд власне мовленнєвихпотрапляють усі мовленнєві порушення, включаючи їх граматичні [8, с.124]. В. Капіносвиділяє мовленнєві помилки і недоліки: до мовлєнневих помилок належатьпорушення норм слововживання, пов’язаних з нерозумінням значення слова, донедоліків – неточність, бідність, порушення виразності мовлення [12, с.5].
Лексичніпорушення лінгводидакти почали виділяти з 60-х років минулого століття. Так, Н.Сулименко, М. Вороній лексичні, (словникові) помилки розглядають як різновидстилістичних. Ф.Сергєєв називає їх мовленнєвими недоліками, але класифікує якнеточність слововживання, порушення лексичної сполучуваності слів, лексичніукраїнізми, помилки у вживанні фразеологізмів [14, с.19] В. Текучов [17, с.54 ],В.Мельничайко, [13, с.160] М. Пентилюк [13, с.64] лексичні помилки виділяють вокремий тип мовленнєвих порушень. Інші дослідники воліють користуватисятермінами мовленнєві або стилістичні помилки, включаючи і лексичні недоліки (В.Капінос, С. Цейтлін, М. Пльонкін). Лексичні помилки свідчать про порушеннялексичних норм літературної мови. Зустрічаємо визначення лексична помилка і влінгводидактичних довідниках. Так, М. Львов, зокрема, пише: «Лексичні(словникові) помилки учнів – це помилки у слововживанні, виборі слова, вживаннідіалектних і просторічних слів у літературному мовленні, невмотивоване вживанняслів різної стилістичної належності й емоційно – оцінних слів, повтори тогосамого слова чи споріднених слів, неправильне вживання слів з фразеологічнимзначенням, невдале використання образів, порушення сполучуваності слів,уживання зайвих слів (багатослів’я) тощо» [8, с. 32].
Навряд чи можнапогодитися з тим, що невмотивоване вживання слів різної стилістичної належностіта емоційно-оцінного забарвлення, невдале використання засобів образності єпорушенням лексичних норм. Це явно стилістичні помилки.
Більшістьлексичних помилок спричинені бідністю словникового запасу учнів та низькимрівнем сформованості мовленнєвих умінь і навичок.
В. Мельничайко,Ф. Сергєєв виділяють фразеологічні помилки. До них найчастіше відносятьперекручення фразеологізмів (приймати міри, вип’ялити очі, настоюватина своєму), зміщування елементів двох фразеологізмів (відіграватизначення., мати роль, дивитися повз вуха, пропускати крізь пальці, перебратичерез край, переходити міру тощо). Ці помилки можна віднести до лексичних,до зміщування, перекручення фразеологізмів відбувається через заміну одногокомпонента (слова) іншим.
Окремий типпомилок становлять стилістичні. Проблема цих помилок досить давня. До неїзверталися багато дослідників (М. Вороній, В. Капінос, М. Китаєв, В.Мельничайко, М. Пентилюк, М. Пльонкін, Н. Сулименко, С. Цейтлін та ін.).
Природа цихпомилок своєрідна. Вони, з одного боку, є порушенням стильової структуритексту, з другого – стилістичного забарвлення тексту, а отже, порушеннямифункціонування мовних одиниць різних рівнів (фонетичного, лексичного, словотвірного,граматичного) у текстах різних стилів. Звідси й тлумачення терміна стилістичнапомилка досить строкате. Для прикладу наведемо визначення М. Пльонкіна:«Стилістичними помилками вважаються різноманітні мовленнєві недоліки, котрінегативно впливають на смисл і точність висловлювання». Таке розуміннястилістичної помилки ніяк не відображає її природи, бо немає зв’язку ізстилістичною нормою. Більш точно, але дещо узагальнено визначає стилістичніпомилки М. Львов: «Це мовленнєві помилки (недоліки), що виявляються у вживанніслів, їх сполучень і синтаксичних конструкцій, які не відповідають стилістичнійхарактеристиці тексту». Ураховуючи зміст шкільної стилістики і необхідністьзасвоєння учнями стилістичних норм та формування комунікативних умінь і навичок,це визначення потребує певної конкретизації. На нашу думку, під стилістичноюпомилкою слід розуміти порушення функціональної доцільності, яка виражається увикористанні мовного засобу недоречного в даному контексті (хоч, можливо,цілком доцільного в іншому). Стилістичними помилками можуть бути порушеннямовлення, які пов’язані за недоречним зафункцонально-стилістичним чи експресивно-емоційним забарвленням будь-якогомовного засобу, чи такі, що призводять до зниження сили вираження,експресивності та емоційності мовлення.
Виділеннястилістичних помилок серед інших мовленнєвих недоліків дозволяє глибшеопрацьовувати стилістичні засоби української мови і формувати в учнів уміннячітко розрізнювати той чи інший стиль мовлення та його особливості. Диференціаціястилістичних помилок має лінгвістичну основу, бо вона вимагає постійної увагидо структури тексту різних стилів та стилістичних ресурсів української мови.
Стилістичніпомилки варто диференціювати на фонетико-стилістичні (евфонічні),лексико-стилістичні, граматико-стилістичні. Таке групування стилістичнихпомилок зручне для вчителя при перевірці письмових висловлювань (переказів ітворів). Але для констатації помилок варто користуватися одним терміном –стилістична помилка, як і рекомендують автори чинних програм з українськоїмови. Порушення стильової єдності тексту: стилістична несумісність слів,різностильові синтаксичні структури, різностильове забарвлення тексту (колоритофіційності в художньому тексті, колорит емоційності в науковому тощо).
Як бачимо,мовленнєві порушення різнопланові і різноманітні, тому пропонована авторамишкільних програм з української мови класифікація помилок більш досконала ідозволяє учителям об’єктивніше оцінювати комунікативні вміння і навичкишколярів.
Спостереження замовленням учнів 5 – 11 класів дають змогу одержати об’єктивні дані про характерпомилок, причини їх виникнення, виявити мовленнєві недоліки, які є причиноюобмеженого активного словникового запасу школярів, недостатньо сформованоговміння розрізняти стильові відтінки слів та висловлювань.
РОЗДІЛ 2. МЕТОДИЧНІРЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВДОСКОНАЛЕННЯ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ УЧНІВ 7 КЛАСУ
2.1 Аналізчинних програм і підручників в аспекті досліджуваної проблеми
Навчальна програма – це документ, затвердженийМіністерством освіти і науки, у якому визначено мету й завдання курсу, обсяг ісистему знань, коло умінь і навичок з української мови, що їх мають обов’язковоотримати учні в процесі навчання [ 19, с.33].
Зміст навчальногоматеріалу програми основної школи розподіляється на чотири змістові лінії:
— мовленнєвазмістова лінія спрямована на розвиток і вдосконалення умінь і навичок в усіхвидах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння і письма), тобтомовленнєвих умінь і навичок
- мовна (змістмовної змістової лінії подається за лінійним принципом, що доповнюєтьсяреалізацією системи внутрішньо-предметних зв’язків, які зумовлюють систематичнеі різнобічне збагачення мовлення учнів лексико-фразеологічними, граматичними,стилістичними засобами, удосконалення мовних і мовленнєвих умінь)
— соціокультурназмістова лінія орієнтована на засвоєння культурних і духовних цінностей свогота інших народів, а також норм, що регулюють стосунки між людьми різних віковихкатегорій, статей, націй і сприяють естетичному та морально-етичному вихованнюособистості
— діяльнісназмістова лінія забезпечує формування загально — навчальних умінь і навичок,опанування стратегій, що прогнозують і визначають мовленнєву діяльність,спрямованих на розв’язання навчальних завдань і життєвих проблем. Зазначенізмістові лінії формують комунікативну компетенцію, що відповідно включаєкомунікативну, мовленнєву, мовну, соціокультурну та діяльнісну (стратегічну)[19, с.5-6].
Зазначені двізмістові лінії (мовна і мовленнєва) є основними, які визначаютьбезпосередній предмет навчання, його структуру, супроводжуються вимогами донавчальних досягнень учнів, кількістю годин, що виділяються на їх засвоєння, адві інші (соціокультурна і діяльнісна) є засобом досягнення основної освітньоїмети.
Особливістю зміступропонованої програми є систематичне використання у процесі опрацювання мовноїзмістової лінії внутрішньо-предметних зв’язків: 1) з лексикою, фразеологією,прислів’ями і крилатими висловами; 2) з граматикою (морфологією і синтаксисом);3) з культурою мовлення і стилістикою; 4) із складним синтаксичним цілим, тобтотекстом. Реалізація саме цих зв’язків визначає спрямування мовленнєвогорозвитку школярів.
Здійсненняпрактично на кожному уроці внутрішньо-предметного зв’язку із лексикою іфразеологією, прислів’ями, приказками і крилатими висловами забезпечуєможливість послідовно збагачувати мовлення учнів цими такими необхіднимизасобами. Важливе значення має також послідовне урізноманітнення граматичноголаду мовлення школярів на рівні слова, словосполучення і речення.Загальновизнаною є і потреба в тому, щоб мовлення учнів було правильним не лишеу правописному аспекті, а й у стилістичному, а також в аспекті мовленнєвоїкультури. При цьому всі відзначені рівні та аспекти розвитку мовлення школярівможуть повноцінно реалізуватися лише за умови, якщо вони актуалізуються нанайвищому рівні – рівні тексту. Саме на рівні тексту здійснюється вдосконаленнявмінь досягати визначених ними комунікативних цілей, тобто того, що маєбезпосередній вихід на мовленнєву практику.
Звернемо увагуна комунікативно-діяльнісний принцип, який означає вивчення мови як засобуспілкування і здійснюється у процесі взаємопов’язаного і цілеспрямованоговдосконалення чотирьох видів мовленнєвої діяльності учнів – аудіювання,читання, говоріння й письма. Цей принцип передбачає, зокрема, широкезастосування інтерактивних методів навчання, оптимальне поєднання фронтальної,групової та індивідуальної форм організації навчального процесу.
Детальний розглядпоказав, що розвиток письма, яке передбачає написання робіт творчого характеру,серед яких усні й письмові перекази і твори різних типів, стилів і жанрівмовлення. При цьому оцінюється зміст і мовне оформлення (грамотність). Переказиі твори виступають як підготовчі вправи до оволодіння учнями життєвонеобхідними жанрами мовлення (конспект, реферат. доповідь, виступ на зборах,під час дискусії, рецензія тощо) [16, с. 6].
Аналіз мовноїзмістової лінії курсу української мови для 7 класу показав, що згідно здержавними вимогами до рівня загальноосвітньої підготовки широке застосуваннявправ на редагування при вивченні:
— розділів«морфологія і орфографія». Редагування текстів щодо заміни повторюваних дієслівсинонімами, уживання одних дієслів одного способу замість інших;
— розділуфонетика.
Прийменник.Редагування текстів щодо правильності вживання прийменникових засобівмилозвучності мовлення;
Сполучник.Редагування речення, доцільно замінюючи сполучники синонімічними;
Частка.Редагування тексту щодо правильності вживання модальних часток;
Зміст навчанняреалізується в підручнику, який визначає методи роботи вчителя й учнів,практичну систему завдань і вправ.
Шкільнийпідручник – це спеціальна навчальна книга, у якій викладаються основи знань зукраїнської мови на рівні сучасних досягнень науки й культури відповідно доосвітніх стандартів і програм. Підручник є важливим засобом самовдосконаленняучня, формування його мовної картини світу [13, с. 43].
Проаналізувавшичинні підручники з рідної мови для 7 касу, зазначаємо, що лише в підручнику «Рідна мова» для 7 класу авторами якого є С.Я. Єрмоленко, В.Т. Сичова, вправи наредагування мають певну позначку і постійно використовуються під час вивченнярізних тем.
У підручнику для7 класу з рідної мови авторів Г.Р. Передрій, Л.В. Скуратівський, Г.Т. Шелехова,Я.І. Остаф [18, с.63] вправ на редагування тексту дуже мало. Ми знайшли лише двівправи з редагування в розділі «Зв’язне мовлення».
Більшістьучителів російськомовних загальноосвітніх середніх шкіл користуютьсяпідручником Н.В. Бондаренко, А.В. Ярмолюк «Українська мова 7 клас» для шкіл зросійською мовою навчання. У якому автори приділили детальну увагу вправам наредагування тексту, із різноманітними завданнями на виправлення помилок,постановку розділових знаків, визначення виду помилок. У підручнику подаютьсявправи із такими завданнями: редагувати подані речення; знайти і виправитидопущені помилки у реченнях; перебудувати речення. В основному в підручникуподаються однотипні, часто повторювані завдання.
Отже, аналізчинних програм і підручників дає змогу розкрити актуальність та необхідністьподальших методичних розробок теми розвитку вмінь редагувати власне писемнемовлення учнів 7 класу, а також підвищення грамотності школярів їх мовноїкультури та зв’язного мовлення.
2.2 Системавправ з навчального редагування для 7 класу
Із метоюформування вмінь учнів вдосконалювати власне писемне мовлення, необхіднозастосовувати навчальні вправи з редагування текстів різних типів та жанрів. Узв’язку з цим потрібен спеціальний дидактичний матеріал, у якому наявні різнізмістові, структурні недоліки, мовні помилки (відповідно до положень теоріїтексту):
— перекручуванняфактичних відомостей;
— порушеннялогіки викладу думок і цілісності тексту;
— наявністьзайвої інформації;
— штучнекрасномовство;
— невдалевикористання слів, зумовлене нерозумінням лексичного значення;
— невиправданіповтори слів;
— порушення нормпоєднання слів;
— невдалийпорядок слів у реченнях;
— відсутністьвисновку або невідповідність його основній думці висловлювання та ін.
В. Мельничайковстановив, що навчання редагування тексту реалізується за умови дотриманнятрьох етапів редагування:
— перший етап –формування вмінь відтворення та створення тексту; ознайомлення учнів з різнимивидами помилок, засвоєння способів їх виправлення;
— другий етап –формування вмінь аналізувати текст за сукупністю окремих умінь монологічногомовлення – знаходити й усувати усі вивчені види помилок у готових деформованих, власнихтекстах в усіх жанрах, типах і стилях мовлення;
— третій етап – упроцесі роботи над власними письмовими висловлюваннями учні виявляють умінняудосконалювати граматичну структуру своїх робіт та їх виразність [12, с. 151].
Ми розробилисистему вправ з редагування, які доцільно використовувати на уроках українськоїмови для розвитку зв’язного мовлення учнів. Оскільки мовленнєвий контрольздійснюється одночасно з програмою мовленнєвої дії, то вправи формуваннямовленнєвих дій і вмінь повинні поєднуватися із завданнями, які сприяютьформуванню мовленнєвого контролю і самоконтролю.
Відповідно доетапів навчання редагування ми пропонуємо вправи різних рівнів складності.
Перший рівеньскладності. Учням пропонується знайти і виправити змістові, лексичні,граматичні та стилістичні помилки. Їх вид указано в завданні; можлива допомогау вигляді довідки.
Вправа 1.Знайдіть і усуньте змістові помилки — допишіть пропущені речення, які необхіднідля розкриття теми кожного тексту.
1. В Україні євеличезні поклади найрізноманітніших сортів глини. Біла глина йде навиготовлення фарфорового та фаянсового посуду, реактивних двигунів,різноманітних технічних деталей. Є глини жовтого, рожевого, червоного, сірого,зеленого кольорів з них виготовляють цеглу, черепицю, декоративні статуетки,навіть ліки. Гаряча страва в такому посуді довго зберігає тепло, а холодна –холод.
2. Надстворенням газет і журналів працює багато журналістів. Репортери відвідуютьзасідання парламенту, спортивні матчі, спектаклі, мітинги, беруть інтерв’ю у їхучасників. Він виправляє, іноді скорочує текст. Знімки робить фотокореспондент.Кращі з них відбирає художній редактор.
Довідка: Вонипишуть статті, які потрапляють до редактора. Здавна з глини гончарі робилипосуд.
Вправа 2.Знайдіть і виправте змістові помилки – зайві речення, які не відповідають темівисловлення. Запишіть висловлення правильно.
1. Наверхів’ях каштанів лежав осінній ранковий туман. Він був густий. Гілки каштанівбули оповиті туманом. Тому не пропускав жодного звуку.
2. Дітитрусять каштани і набирають їх повні шапки. Вони зігнали з дерева горобців. Бокаштан – чудова річ. З нього можна робити і солдатів, і танки, і пароплави.
Вправа 3.Виправте змістові помилки – порушення порядку речень. Запишіть текст правильно.
Та ось кущзацвітає і всі помічають його. Спочатку бузок не чіпають: надто ніжні, недоторканійого квіти. Цілий рік стоїть під вікном непоказний, забутий усіма кущ. Минаєкілька днів, і замість чудового пахучого куща залишається щось дивне,понівечене, безформне. Але саме через це бузок знову й знову кожного рокуоновлюється, гарнішає, квітує. Цей кущ безжально обламали.
Вправа 4.Знайдіть у реченнях лексичні помилки – зайві слова. Запишіть відредагованіречення.
1.Радіокоментатор розповість по радіо про хід спортивного матчу.2. Українськийрежисер Олександр Довженко першим створив перший звуковий фільм. 3. Передплатупреси, газет і журналів продовжено ще на місяць. 4. За допомогою комп’ютерноїмережі Інтернет послання дійде швидко, за лічені секунди на інший кінець світу.
Вправа 5.Знайдіть і виправте у реченнях тавтологію (вживання спільнокореневих слів водному словосполученні чи реченні).
1. Сьогодні мисвяткуємо свято всієї родини. 2. Тарас Шевченко запам’ятався у пам’яті багатьохпоколінь. 3. Спорт зміцнює тіло і робить його міцним і здоровим. 4. Він відчувпочуття задоволенн6я від виконаної роботи.
Вправа 6.Знайдіть у реченнях граматичні помилки – слова, утворені неправильно. Запишітьвідредаговані речення.
В одному селіросли й розцвітали вродою чорноокі працюючі красуні. 2. Нарешті, рибалкиотогнали акулу. 3. Він обнімів від здивування. 4. Колись давно жила собі в лісібабуся, собирала зілля та лікувала ним людей.
Довідка:збирала, відігнали, занімів, працьовиті.
Вправа 7.Знайдіть і виправте граматичні помилки – помилкові форми слів.
1. На стадіоніне було вільних місців. 2. Поїздки по древнім містам і селам України булицікавими. 3. Олександр – самий високий учень у класі. 4. Батько сидів у крісліі читав газету, а біля його примостився задоволений Мурчик.
Другий рівеньскладності. У пропонованих завданнях необхідно виправити допущені у реченняхпомилки, вказати їх вид та причину появи.
Вправа 1. Перечитайтеречення, знайдіть допущені помилки. Перебудуйте речення, замінивши неправильновжиті слова.
1. Моряки зпароплава побачили у воді морську акулу. 2. Учитель звернувся до класу іззапитанням, але тільки один учень підняв руку. 3. Біля третини учнів не моглирозв’язати задачу. 4. Учитель попередив, що в слідуючий раз буде контрольнаробота.
Вправа 2.Знайдіть і виправте помилки. Визначте тип помилки, замініть слова які порушуютьбудову речення.
1. Ми збиралималину, ожину, ягоди, чорницю. 2. Курсанти скоро будуть майбутніми офіцерами.3. Дніпро – сама більша ріка України. 4. Я захоплено дивився на величні, високісосни у сосновому лісі. 5. Фізичні вправи зміцнюють організм і роблять йогоміцним та здоровим.
Вправа 3.Перечитайте уважно текст, спробуйте закінчити думку автора. Перевірте, чиправильно розставлені розділові знаки та слова у реченнях. Відредагований ідоповнений варіант запишіть у зошит.
1. Требазавжди турбуватися і любити тварин. 2. З ранку до вечора білка запасає (що?) іусі щілини в гнізді затуляє. 3. Усе життя Д.І. Яворницький збирав пісні,легенди та предмети побуту з великою любов’ю свого народу. 4. Бровко підплив допораненого і жалібно заскувчав, але хто міг йому (кому?) допомогти вночі?
Вправа 4.Прочитайте. Знайдіть помилки та виправте їх. Де потрібно замініть слова.Відредагований варіант запишіть у зошит.
Мій братстарше мене на шість років. 2. Він у класі самий високий. 3. Я сяду біля його.4. Мандрівники вирушили у далекий путь. 5. У кінотеатрі не було вільних місців.6. Дикі гуси летять у вирій осінню.
Вправа 5.Визначте тип помилки та причини її виникнення. Відредагований варіант запишітьу зошит.
1. І осьАскольд і Дир побачили перед собою красиве місто. Місто сподобалось Аскольду іДиру. Кияни довірили княжити у своєму місці Аскольду і Діру. За це Аскольд іДир пообіцяли боронити місто від ворогів.
Третій рівеньскладності.
Вправа 1. 1)Відредагуйте текст, використовуючи пам’ятку « Як редагувати письмовий текст» (додаток1)
2) Перечитайтетекст ще раз. Виправте помічені вами мовленнєві помилки: лексичні, граматичніта стилістичні.
Осінь
Він бувгустий, не пропускаючи жодного звуку. На верхівках каштанів лежав осіннійранковий туман. Навколо лунала тиша. Гілки каштанів були оповиті туманом.Раптом щось стукнуло об асфальт, ніби стрельнув легкий постріл.
До моїх нігпокотився блискучий полірований каштан. На туфлі приліпився жовтий березовийлисток. Він вистрибнув зі своєї зеленої шкарлупи, розірвавшись на кілька рівнихчастинок. Діти трипають каштани і набирають їх повні шапки. Вони отогнали здерева горобців.
Бо каштан –чудова річ. З нього можна робити і чоловічкив, і тваринок, пароплави. Весь деньстріляють об асфальт каштани. Значить, прийшла до нас осінь.
Вправа 2.Прочитайте текст. Визначте стиль тексту, знайдіть і виправте допущені помилки.
На виставці
Ми побували навиставці акварелей Тараса Шевченка. Кожна робота художника – це справжняперлина. Чудовий пейзажист, Шевченко малює – тодішню Україну – її хутори,містечка, пам’ятки архітектури, воскрешає сторінки славної історії України. Вакварелях, виконаних на Аральському морі, у горах Каратау, постають суворікраєвиди гірської місцевості. Художник достає девовожних ефектів у передачі простору,світла, повітря і кольору. Кожен із нас пересвідчився, що Шевченко не лишегеніальний поет, а й геніальний художник.
Вправа 3.Знайдіть і виправте змістові, лексичні та граматичні помилки. Розставтепропущені розділові знаки.
Весна
Ясним зеленимпухом укрилося вербове гілля і гілочки полагіднішали й подобрішали немов тихоньрадіють немов по-своєму всміхаються. Кожна верба – мов зелена хмара пуху що їїтримає вкупі якась дивовижна сила. Ось –ось він разлититься почав падати попушинці другій. І не хочеться вірити що мине кілька днів – і цей вербовий пухперетвориться на листя. Воно потемнішає здаватиметься не таким легким. І вжеверби не ввижатимуться хмарами що посідали на землю а просто – виснянимидеревами, та й годі.
Ліс ще недавностояв прозорий і начебто незатишний – далекі просвіти виднілися поміж деревамиі коли навить шумів під вітром то якось голо і просто шумів, зовсім не так, щовосени чи влітку…А це на вільсі і на березі зграйками посідали розібленісоковиті листочки спершу не листочки навіть а якісь заїдливі знаки натяки наних тіки обіцянка.
ВИСНОВКИ
Навчальнередагування практикується із метою закріплення засвоєних відомостей: аналізуючимовну одиницю, учні виявляють допущену помилку, пояснюють її, спираючись навідповідну мовну норму, виправляють недоліки. Залежно від теми, матеріал дляредагування може вміщати однотипні або різнотипні помилки. Але завждинеобхідно, щоб поряд з помилково побудованими були й правильні структури: цезастереже учнів від механічного підходу до виконання роботи, примусить уважнішеаналізувати кожне слово чи речення, внаслідок чого формується вміння помічатинедоліки в тексті, якого так часто учнім не вистачає.
Під навчальнимредагуванням розуміють роботу з виправлення помилок, допущених у тексті чивласних висловах, тобто внесення певних змін з урахуванням найрізноманітнішихяк суто мовних, так і позамовних факторів.
При роботі ізтекстом необхідно дотримуватися таких основних етапів:
1) формуваннявмінь відтворення та створення тексту. Ознайомлення учнів з різними видамипомилок, засвоєння способів їх виправлення;
2) формуваннявмінь аналізувати текст за сукупністю окремих умінь монологічного мовлення –знаходити і усувати усі вивчені види помилок у готових деформованих, власнихтекстах в усіх жанрах, типах і стилях мовлення;
3) у процесіроботи над власними письмовими висловлюваннями учні виявляють умінняудосконалювати граматичну структуру своїх робіт та їх виразність.
Важливим євдосконалення письмових навичок учнів, вдосконалення їх усного та писемного мовлення,вміння знаходити і виправляти помилки. У чинних підручниках з рідної мови для 7класу подано дуже мало вправ на редагування, найчастіше це вправи на виявленнята усунення помилок у тексті.
Робота над удосконаленнямвласного чи чужого мовлення на заняттях мови потребує більшої уваги, порівняноз тим, скільки їй приділяють сьогодні уваги вчені та учителі. Необхіднонаголосити на тому, що для запобігання та виправлення помилок важливим євиявлення їх причин, формування навичок самостійного знаходження та виправленняїх у письмових висловлюваннях, творах, переказах.
Робота надпомилками, редагування власного та чужого писемного мовлення – це найдієвішийзасіб стимулювання навчальної діяльності школярів, яка має важливе значення дляпроцесу саморегуляції учнів у навчанні, для кращої форми передачі їхніх думокпри широкому використанні багатства мови та надбань сучасної методики.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Бакум З.П.Теоретико-методичні засади навчання фонетики української мови в гімназії: [монографія]/ Зінаїда Павлівна Бакум. – Кривий Ріг: Видавничий дім, 2008. – 338 с.
2. БондарД.Р., Пентилюк М.І. Лексичні недоліки і шляхи їх подолання/ Д.Р. Бондар, М І.Пентилюк // Українська мова і література в школі. – 1980. — № 11. – С. 42 – 48.
3. БондаренкоН. Словникова робота на уроках української мови / Н.Бондаренко// Українськамова і література в школі. – 2007. — № 5. – С. 23-25.
4. БондаренкоН. Українська для шкіл з російською мовою навчання/ Н.Бондаренко // Дивослово.– 2005. — №3. – С. 12- 14.
5. БондаренкоН.В. Українська мова 7 кл. [підручник для шкіл з рос. мовою навч.] Н.В.Бондаренко, А.В. Ярмолюк. – К: Освіта, 2007. – 256 с.
6. ЄрмоленкоС.Я., Сичова В.Т. Рідна мова: підруч. для 7-го кл. – К.: Грамота, 2009. — 296с.
7. ІванченкоР. Про методику редакторських виправлень/ Роман Іванченко// Урок української. –2002. — №3. – С. 20 – 24.
8. КитаевН.Н. Критерии оценки ученических сочинений [учебная книга] / Н.Н. Китаев. – М.:Радуга, 1961. – 153 с.
9. КоваленкоВ. Авторське редагування учнівських творів// Урок української. – 2007.- №11-12. – С. 36 — 40.
10. Куляс П. Вправи дляредагування/ П. Куляс // Дивослово. – 2003. — № 2. — С. 32-36.
11. Кучерук О. Редагування текстув шкільному курсі української мови// Оксана Кучерук // Українська мова і літературав школі. – 2007. — № 4. – С. 14-17.
12. Кучерук О. Технологіїрозвитку правописної грамотності школярів/ Оксана Кучерук //Дивослово. – 2009.- № 1. – С. 2 — 7.
13. Мельничайко В.Я. Творчіроботи на уроках української мови: [навч. посібник для студ. і викл. вищіхнавч. закл.] – К.: Рад. школа, 1984. – 256 с.
14. Мельничайко В.Я. Українськамова. Письмовий екзамен. Як уникнути помилок: [навчальна книга] / В.Я.Мельничайко. – Тернопіль: Богдан, 1998. – 64 с.
15. Методика навчання українськоїмови в середніх освітніх закладах/ [С.О. Караман, О.В. Караман, Горошніна О.М.Бакум З.П., Борохтян М.М., та ін.]; под ред… М.І. Пентилюк. – К.: Ленвіт,2004. – 400 с.
16. Омельчук С.А., КумейськаН.В., Середа Н.В. та ін. Сучасний урок української мови в 7 класі // — Х.:Вид.група «Основа», 2007. – 208 с.
17. Пентилюк М.І. Культура мови істилістика [навч. посібник]/ Марія Іванівна Пентилюк. – К.: Вежа. – 1994. – 280с.
18. Пленкин Н.А. Предупреждение стилистическихошибок на уроках русского языка[учебное пособие] / Н.А. Пленкин. – М.: Просвещение, 1964. – 180 с.
19. Практикум з методики навчанняукраїнської мови/ [колектив авторів за ред.М.І. Пентилюк, С.О. Караман, О.В. Караман, О.М. Горюшкіна, А.В.Нікітіна, І.В.Гайдаєнко, Т.Г. Окуневич, З.П. Бакум, Н.М. Дика]; — К.: Ленвіт, 2003, — 302 с.
20. Програма для загальноосвітніхнавчальних закладів/ Українська мова 5-12 класи/ за ред. Л.В. Скуратівського // К.: Перун, 2005. – 157 с.
21. Рудницька О. Аналіз помилокта запобігання їм у переказах і творах / О. Рудницькі // Урок української. –2007. — № 11- 12. с. 32 – 35.
22. Сулименко Н.Е. Стилистическиеошибки и пути их устранения. [монография] Н.Е. Сулименко // М.: Просвещение,1966. — 143 с.
23. Ярмолюк А. Класифікаціяпомилок у творчих роботах учнів / А. Ярмо люк // Українська мова і література вшколі. – 2002.- № 7.- С. 4-8.
24. Ярмолюк А. Сам собіредактор. Система вправ для 5 класників / Алла Ярмолюк // Урок української. –2001.- № 10. – С. 33-39.
25. Ярмолюк А. Система вправ зредагування у новому підручнику української мови/ Алла Ярмолюк // Українськамова і література в школі. – 2004. — № 7-8. С. 15 – 20.
26. Яремчук Н. Типи помилок вусному та писемному мовленні учнів 5-11 кл.// Наталя Яремчук // Рідна школа. –2001. — № 10. – С. 66 – 68.
Додаток А
Пам’ятка « Якредагувати письмовий текст»
Прочитайте текст.Перевірте спочатку правильність змісту письмової роботи: 1) визначте, чивідповідає написане темі, чи правильно дібраний заголовок; 2) перевіртенаявність і повноту у тексті всіх його частин: вступу, основної частини,висновку; 3) порівняйте текст із планом на наявність усіх мікротем; 4)простежте, чи послідовно викладені думки в кожній частині тексту, чи немаєзайвих або пропущених речень; 5) зверніть увагу на те, чи не порушений зв'язокміж частинами тексту (мікротемами), чи правильно визначено абзаци; 6) визначте,як розкрито основну думку тексту. Подумайте чи можна зробити текст більшцікавим для читача. Внесіть потрібні зміни.
Перечитайте текстще раз. Виправте помічені вами мовленнєві помилки: лексичні, граматичні тастилістичні.
Додаток Б
Розробка урокуукраїнської мови з використанням вправ на редагування у 7 класі
Тема: Минулийчас. Зміна дієслів у минулому часі.
Мета: формувати вучнів уміння визначати часи дієслів, знаходити й добирати дієслова минулогочасу; розвивати навички редагування тексту, увагу; виховувати любов до рідноїмови, її багатства.
Тип уроку: урокформування умінь і навичок.
Методи:виконання вправ, творче спостереження, редагування.
Хід уроку
I. Організаційний момент.
II. Повідомлення теми, метиуроку, усвідомлення її учнями.
III. Відтворення теоретичнихвідомостей, застосування яких буде потрібно на уроці.
1. Дайтевизначення терміну дієслово?
2. Які часидієслів ви знаєте?
3. Яку роль уреченні вони виконують?
4. Пригадайте, щотаке фразеологізм?
IV. Виконання учнями вправ.
1. Робота зтексом.
Записати текст.Виділити дієслова минулого часу. Визначити вид і змінні ознаки (рід, число).
Несподівана осіньрозгорнула над містом сірий мокрий покров. Гострі вітри гнули гілля каштанів йзривали з них ще зелений лист. У вибоїнах асфальту стояли несохнучі калюжі.
Листопад. Осіньпереходила в стадію старіючої щуплості. Вона стала тиха й холодна, нахмурена йспокійна напередодні сніжного загину.
(За В. Підмогільним.)
Дібрати заголовокдо тексту. Визначити стиль мовлення.
Дослідити, якзмінюються дієслова в минулому часі. (За числами, а в однині за родами).
V. Перевірка якостісамостійної роботи учнів.
Гра «Утвориприказки»
Відновитиприказки, додавши до дієслів фразеологічні звороти з довідки. Пояснити значеннявідновлених висловів. Визначити час дієслів.
1) Написав (як?)…2) Зник (як?)… 3) Поміняв (що на що?)....4) Звалився (як?)… 5) Отримав (щовід чого?)...
Довідка: як куркалапою, шило на мило, дірку від бублика, як вітром здуло, як сніг на голову.
Із 2-3 висловамискласти речення. Визначити синтаксичну функцію фразеологізмів.
Творчеспостереження з елементами аналізу
Прочитати текст.Яку роль відіграють у ньому дієслова? В якому часі вони вжиті?
Ярмарок
Захряс майдан.Захряс возами, кіньми, коровами, вівцями, волами, телятами, горшками, мисками,курми, вовною, пряниками...
І все цеворушиться, дихає, курить, говорить, кричить, лається, мукає, мекає, ірже,позіхає, кувікає, пахне, кудкудахкає, грає на гармошці, лускає насіння ікрутиться на каруселі. (За О.Вишнею)
Перебудуватитекст, замінюючи дієслова теперішнього часу на минулий.
Гра « Скажи беззатримки»
Учитель називаєслова, до яких учні повинні швидко записати антоніми. Перемагає той, хто зробивце найшвидше.
Сміявся (плакав),хворіла (нездужала), хвалив (лаяв), згадувала (забувала), працював (лікувався),забороняла (дозволяла), заперечував (стверджував), віталася (прощалася).
Скласти чотириречення із записаними дієсловами минулого часу.
Гра «Я коректор»
Знайти помилку увиборі слова. Правильну відповідь записати, уживаючи дієслова в минулому часі.
Терміновоподзвонити, завдати удару, приймати участь, дав правильну відповідь,перевертати сторінки, давати запитання, піднести квіти.
Матеріал длявчителя: терміново зателефонувати, нанести удар, брати участь, дав правильнувідповідь, перегортати сторінки, ставити запитання, вручити квіти.
VI. Підсумок уроку.
VII. Домашнє завдання.
Використовуючисловосполучення з гри «Я коректор», скласти твір – мініатюру на тему «Цікавийурок».