Курсоваробота на тему:
ПРИНЦИПИВИРОБНИЧОГО НАВЧАННЯ
План
1. Дидактична характеристикапроцесу професійного навчання
2. Закономірності професійноїпідготовки
3. Принципи виробничого навчання,їх характеристика
4. Умови та способиреалізації дидактичних принципів у виробничому навчанні
Література
1. Дидактична характеристикапроцесу професійного навчання
Педагогічний процес у профтехучилищахрозглядається, як складний пізнавальний і трудовий процес, що характеризуєтьсяяк загальними, так і специфічними закономірностями, незважаючи на своюбагатогранність, він є цілісним та єдиним.
Г.І. Ажікін, А.П. Белаєва,Н.І. Думченко М.А. Жіделев, К.Н. Катханов, М.І. Махмутов, О.Ф. Федорова далитеоретичне обґрунтування єдності педагогічного й навчально-виробничого процесу.
На тлі характеристикпедагогічного і виробничого процесів професійна підготовка є феноменом більшвисокого порядку, чим процес навчання: при цьому її структура спирається наєдність двох процесів, що складають системно-утворюючий фактор її побудови якпедагогічної системи.
Професійна підготовка — це немеханічна сума окремих компонентів, а самостійне цілісне явище, що має своїособливі закономірності. Ведучими методологічними і теоретичними передумовамидля їхнього обґрунтування служать ідеї загального зв'язку явищ матеріальногосвіту, теорія діяльності, загальні соціальні і педагогічні закономірностівиховання і розвитку особистості, закони розвитку суспільного виробництва,системний і комплексний підходи, що дозволяють установити істотні, закономірнізв'язки професійної підготовки.
Підготовка робітниківширокого профілю є не тільки метою, але і ведучою ідеєю удосконалювання ірозвитку системи професійно технічного навчання, що поширюється на всікатегорії дидактики. Крім цього, вона синтезує особливості і сутність кожноїкатегорії і поєднує їх у єдине ціле, сприяючи тим самим створенню системинавчально-виховного процесу в навчальних закладах.
Професійно-технічне навчання,де вперше на базі продуктивної праці в гармонійному поєднанні виступаютьзагальне, політехнічне і професійне навчання, теоретичне і практичне навчання,виховання і розвиток учнів, є специфічною системою, у цілісному видіпредставляє усі сутнісні, змістовні й організаційні характеристики трудового,професійного навчання. Тому саме тут насамперед можливий і необхіднийдіяльнісний підхід до аналізу і структурування навчально-виховного процесу.
Професійно-технічне навчаннявиконує функцію, що виховує і розвиває навчання (теоретичного і практичного)кваліфікованій продуктивній праці, тому в його розвитку визначальне значеннямає діалектичне протиріччя між пізнанням і практикою в процесі навчання, міжнавчально-пізнавальною й навчально-виробничою діяльністю. До рушійних сил педагогічноїдіяльності, які спонукують її, відносяться потреби, інтереси, стимули, мотиви.Вони мають складну внутрішню диференціацію, форми і сфери взаємодії. Стосовнодо учнів професійної школи ведучу роль відіграють інтереси і потреби в праці йутворенні, як суспільні, так і індивідуальні, котрі багатосторонньо обумовлюютьмотивацію навчання. Центральною ланкою соціальної детермінації завжди виступаєокремий учень, але кінцевий результат навчання досягається тільки внаслідокспільної діяльності учнівського і педагогічного колективів, взаємодія якихздобуває особливе значення в міру розвитку суспільних форм навчання.
Стимулювання „через колектив”розглядається як найбільш діючий засіб формування особистості, для якого нетільки саме існування, але і спонукальні причини діяльності (у даному випадкунавчання) носять суспільний характер.
Рушійні сили, спрямованістьяких формується і розвивається в процесі виховання учнів, визначають характерздійснення педагогічних цілей з ідеального представлення у форму предметноїдіяльності. Рішення педагогічних і методичних задач найбільш ефективне в томувипадку, коли збігається свідома постановка мети всім колективом і окремимийого членами.
Логіка педагогічного процесу — це найбільш загальні йістотні зв'язки і відносини всіх компонентів навчальної і педагогічноїдіяльності (змістовних і процесуальних), що у своїй цілісності приводять дореалізації педагогічних цілей. У силу того, що потреба в передачі накопиченогосуспільного досвіду відтворюється в кожному поколінні, конкретна навчальна іпедагогічна діяльність являє собою не одиничний факт, а повторюється,розвивається, у результаті чого формуються її загальні і специфічнізакономірності.
Логіка професійного навчання має свою специфіку й істотнівідмінності. Вона обумовлена:
а) сутністю ізакономірностями (як загальними, так і частковими, конкретно-історичними)трудової, матеріально-виробничої діяльності робітника;
б) особливостями відображенняцих закономірностей у системі наукового знання, що розвивається, і відповідно взмісті професійно-технічного навчання;
в) психологічнимизакономірностями трудового і професійного навчання, насамперед формування уміньі навичок.
Ядром професійної підготовкиє виробниче навчання — основний різновид педагогічної діяльності, у ході якоїна основі з'єднання навчання з продуктивною працею, виховання стійкої потребидо праці і розвитку творчої активності в учнів формуються знання, уміння інавички, що забезпечують здатність і готовність до здійснення конкретноїпрофесійної діяльності визначеного рівня кваліфікації. У виробничому навчанніконкретизуються і на практиці реалізуються всі знання, уміння і навички,отримані учнями при вивченні інших навчальних предметів, що визначає особливемісце і роль виробничого навчання в загальній структурі навчально-виховногопроцесу в професійно-технічних навчальних закладах.
Для розуміння специфікипрофесійної підготовки істотне значення має розмежування понять виробничогонавчання і продуктивної праці. У першому наближенні під продуктивним, чи корисним,розуміється праця в сфері матеріального виробництва, що створює споживчівартості. Тому, хоча учні в ході навчання, навіть здійснюваного у виробничихумовах, опановують визначеним різновидом продуктивної праці, їхня діяльність єнавчальною. Справді продуктивна праця з'єднується з виробничим навчанням у тіймері, у який вихованці профтехучилищ беруть участь у створенні матеріальнихблаг, реальної продукції. Тільки при цій умові їхня навчально-виробничадіяльність здобуває економічне значення і виступає як складова частина сукупноїсуспільної праці.
Виробниче навчання по своїйсутності є практичним. Однак у силу того, що в праці людина виявляє себе вєдності фізичних, інтелектуальних сил, процес навчання включає дві сторони:цілеспрямоване перетворення морфологічної і психічної організації індивідашляхом освоєння тих чи інших видів трудової діяльності й інтелектуальнийрозвиток на основі формування визначеного запасу знань. Навчання у тому числіпрактичне, містить у собі інтелектуальні моменти (свідома постановка учнемцілей навчальної діяльності, самоврядування і самоконтроль за їхнімздійсненням), що в умовах двох процесів — індивідуалізації і колективізаціїнавчання — здобувають вирішальне значення.
Виробниче навчання — цедидактично розчленоване й упорядковане відтворення окремих функціональнихкомпонентів професійної діяльності робітника з метою їх свідомого і міцногоосвоєння учнями. Основною дискретною одиницею навчально-виробничої діяльності єоперація, що характеризується застосуванням визначених засобів (інструментів,пристосувань і т.д.) і способів роботи, а для безупинних технологій (хімічних,енергетичних і т.д.) — вид робіт, що має самостійну мету і відноснузавершеність. Поряд з особливостями трудової діяльності виділення дискретниходиниць виробничого навчання обумовлено навчальними факторами (повторюваність,можливість варіювання і т.п.), що характеризують специфіку моментів чи ланок упроцесі оволодіння професійною майстерністю.
Організація педагогічної діяльності маєдві сторони: режим і стиль роботи, чергування теоретичного і практичногонавчання, кількість і тривалість канікул і т.п., що характеризуютьструктурно-тимчасові її параметри, і суспільні форми (індивідуальні іколективні). Суспільні форми організації істотно впливають на характерпедагогічної праці, а виходить, на його якість і ефективність. Вонивизначаються складом і структурою учнівського і педагогічного колективів,характером відносин, що складаються між ними. Специфічною рисою цієї взаємодіїє те, що воно носить тимчасовий характер, обмежено визначеними термінаминавчання, тому тут особливе значення має цільова спрямованість навчальної іпедагогічної діяльності, єдність і згуртованість усього колективу навчальногозакладу.
У сучасній дидактиці іметодиці навчання в якості основної дискретної одиниці виділяється урок — організаційна форма, при якій викладач протягом точно встановленого часу керуєв спеціально відведеному місці колективною навчальною діяльністю постійноїгрупи учнів з урахуванням особливостей кожного з них, використовуючи види,засоби і методи роботи, що створюють сприятливі умови, для того щоб всі учніопановували основами досліджуваного безпосередньо в процесі навчання, а такождля виховання і розвитку учнів.
Виробниче навчання в значнобільшому ступені, чим теоретичне, залежить від матеріально-технічних засобів,умов і форм організації, тому що останні повинні бути адекватні засобам іумовам праці робітника. Професійна підготовка здійснюється як у власненавчальних (у майстернях, на полігонах, у навчальних господарствах), так і увиробничих умовах. У першому випадку мова йде про дидактичне моделюванняосвоюваної учнями професійної діяльності, а в другому — про способи включеннянавчального процесу у виробничий. У залежності від специфіки професіїмоделювання конкретної трудової діяльності варіюється від простого, максимальнонаближеного до реальності її відтворення в навчальних закладах до розробки ізастосування цілого комплексу 91 технічних засобів навчання (тренажерів,пошукових, діагностичних, автоматизованих систем і т.п.).
Місце проведення виробничогонавчання накладає відбиток на форми організації навчальної роботи іхарактер сукупного суб'єкта навчально-виробничої діяльності. У навчальномузакладі основною формою є урок виробничого навчання, що зберігає своїзагально-дидактичні визначення, а на базовому підприємстві — навчально-виробничі роботи і виробнича практика. Остання має рядістотних особливостей і специфічні функції, основний з який є адаптаціяучнів до умов реальної трудової діяльності, до виробничого колективу. Проміжнеположення як організаційну форму займають лабораторно-практичні заняття,проведені в процесі викладання спеціальних предметів, що забезпечуютьвзаємозв'язок теоретичного і виробничого навчання.
Суспільні форми організації (індивідуальна, колективна)у професійній школі також мають свою специфіку, оскільки поширюються не тількина тих, кого навчають, але і на ти хто навчає. Поряд з майстром виробничогонавчання навчально-виховні функції виконує технічний персонал підприємства (майстри,бригадири), кваліфіковані робітники і колективи бригад, а виховні функції, увідомому змісті, — весь колектив підприємства.
Перехід на підготовкуробітників по групах професій і професіям широкого профілю поглиблює об'єктивніпротиріччя професійно-технічного навчання. Ведуче протиріччя міжпізнанням і практикою в сфері навчання виступає як протиріччя міжзагальноосвітньою і професійний підготовкою. У той же час воно відтворюється«всередині» останньої як протиріччя між теоретичним (спеціальнатехнологія) і виробничим навчанням. У зв'язку з цим при розробці методикнавчання необхідно враховувати наступні закономірності:
1. Ріст освітнього потенціалуробочої сили закономірно підсилює значення теоретичного навчання в професійноїпідготовці робітників високої кваліфікації, але удосконалювання останньої неможе йти по шляху однобічного збільшення частки теоретичного навчання взагальному обсязі навчального часу, оскільки оволодіння уміннями і навичкамивисококваліфікованої праці вимагає у свою чергу усе більш тривалого і складноговиробничого навчання. Зміна співвідношення між ними повинно носити некількісний (по обсязі навчального часу), а якісний характер.
2. Збільшення різноманіття ірізноякісності змісту професійної підготовки робітників високої кваліфікації іширокого профілю ускладнює процес оволодіння різнорідним навчальним матеріалом.Це веде до невідповідності між змістом і дидактичним «оснащенням»процесу навчання, унаслідок чого виникає необхідність прогресивного розвитку йускладнення всіх компонентів навчальної і педагогічної, насамперед,навчально-виробничої діяльності.
3. Формування в майбутніхробітників професійної мобільності припускає зміну різних видів навчальноїдіяльності, їхнє варіювання, взаємодоповнення. Тим самим підсилюється протиріччяміж кінцевим результатом (необхідністю стабільної, якісної підготовки робітникавизначеної професії і рівня кваліфікації) і динамічним характеромнавчально-виховних цілей, що ведуть до його досягнення. Це вимагає підвищенняступеня мінливості педагогічної діяльності, посилення її „гнучкості” іпристосовності до мінливого педагогічним цілям.
4. Підвищення наукового рівнязмісту професійної підготовки вступає в деяку невідповідність з кінцевою метою,який є практичне навчання учнів професійної діяльності, що вимагає посиленняпрактичної реалізації наукових знань. Це викликає необхідність виявленнядидактичних шляхів і способів здійснення професійної спрямованості теоретичногонавчання і наукового обґрунтування професійної діяльності в процесі виробничогонавчання, їхнього взаємопроникнення.
5. Підготовка робітниківширокого профілю і по групах професій, що здійснюється за рахунок узагальненнязмісту праці, виявлення його наукових і політехнічних основ, поглиблюєпротиріччя абстрактного і конкретного моментів в навчально-педагогічнійдіяльності, що виявляється не тільки в теоретичному, але й у виробничомунавчанні. Реалізація принципу єдності абстрактного і конкретного придидактичному моделюванні професійної діяльності робітників являє собою якіснонову задачу професійної підготовки.
6. При формуванні робітниківнового типу істотну роль відіграє єдність репродуктивної і творчої діяльності;проблемне теоретичне навчання і технічна творчість необхідні, але недостатнідля розвитку в учнів активності в сфері власне професійноїматеріально-виробничої діяльності, що по своїй природі є репродуктивною,повторюваною, оскільки спрямована на масове (кількісне) створення однакової чиоднотипної продукції. У зв'язку з цим виникає проблема визначення специфіки іспособів здійснення розвиваючого виробничого навчання.
7. Здійснення праці в сферіматеріального виробництва" розвиток його колективних форм (насампередбригадної) змінюють вимоги до особистісних якостей робітника, викликаючинеобхідність виховання колективної свідомості і розвитку індивідуальності вкожному учні. У процесі навчання перехід від індивідуальної до колективноїформи приводить до стандартизації формованих здібностей тих, що навчаються,вступаючи в протиріччя із задачею педагогічного розвитку особистості. Урезультаті отримання особливо актуальної проблеми раціонального сполученняколективізації й індивідуалізації навчання при подальшому удосконалюванні йогосуспільних форм. Змістовна зміна цілей педагогічної діяльності при підготовціробітників по групах професій і професіям широкого профілю підвищує значеннязагально функціональних принципів розвитку професійно-технічного навчання, що успецифічній формі реалізуються в сфері навчання.
Особливості структури йорганізації навчально-виховного процесу в професійній школі, насампереднаявність матеріально-технічної бази виробничого навчання, створюють реальнуможливість для перетворення продуктивної праці в дійсну першооснову відтворенняв підростаючому поколінні творча діяльність сутнісних сил особистості, формованихне тільки для праці, але і безпосередньо в самому процесі праці. Розвиток йогопедагогічного потенціалу зв'язаний у першу чергу, з активізацієюнавчально-виробничої діяльності, що досягається за рахунокпроблемно-розвиваючого характеру навчання, у ході якого в учнів формуютьсяприйоми і навички творчого практичного мислення і діяльності, зв'язані зпредметним втіленням ідей у праці робітника. У професійно спрямованійнавчальній діяльності творчого чи частково творчого типу процес придбання знаньі умінь відбувається особливо інтенсивно, завдяки чому прискорюються темпи,підвищується якість навчання.
Друга, реалізована черезпроблемно-розвиваюче навчання, сторона активізації навчально-виховного процесузв'язана зі зміною співвідношення між власне навчальною й економічною функціямипродуктивної праці. Позитивно творчої, дійсно активної є діяльність, що носитьсуспільно значимий характер. Тому перетворення всіх різновидів навчальноїтворчості учнів — науково-пізнавального, технічного, власне професійного всправді творчу діяльність служить важливим фактором підвищення ефективностінавчання.
Таким чином, комплекснийпідхід у самому загальному виді являє собою прагнення до удосконалюванняпрофесійної підготовки в триєдиному відношенні: теоретичному, організаційно-управлінському,практично-діловому. Мова йде про те, щоб визначити і практично організувати вумовах конкретного педагогічного процесу весь комплекс навчально-виховнихзаходів, що забезпечують формування кваліфікованих робітників широкого профілю.
2. Закономірності професійноїпідготовки
Підготовка робітниківширокого профілю можлива на основі гармонійного сполучення і взаємозв'язкузагального, політехнічного і професійного навчання. Сутність цьоговзаємозв'язку визначається єдністю об'єктивного світу, взаємним зв'язком явищ,природи, суспільства і виробництва.
Поняття розвитку не можнаусвідомити без понять зв'язку і взаємозв'язку, взаємодії явищ. Зв'язки міжпредметами і явищами не вичерпуються одними тільки причинно-наслідковимивідносинами, вони носять різний характер. Будь-які системи у світі утворятьсялише в результаті взаємодії між складовими їх елементів. Точно так само і усівластивості тіл виникають на основі взаємодії, руху і виявляються через них.Взаємодія універсальна, вона містить у собі всілякі зміни властивостей і станупредметів, усі типи зв'язку між ними.
В основу сполучення івзаємозв'язку загального, політехнічного і професійного навчання нами покладеніоб'єктивні закономірності:
взаємодія науки, техніки івиробництва в умовах науково-технічного прогресу;
взаємодія й інтеграціясуспільних, природних, технічних і технологічних наук у процесі керуваннявиробництвом знань;
взаємодія людини і техніки вумовах комплексної механізації й автоматизації виробничих процесів;
взаємодія різних видівлюдської діяльності;
взаємодія педагогічного івиробничого процесів в підготовці робочих.
Взаємозв'язокзагальноосвітньої і професійної підготовки особливо ефективно здійснюється впрофтехучилищах у зв'язку з тією роллю, що продуктивна праця відіграє внавчанні і вихованні учнів. У системі професійно технічної підготовкипродуктивна праця розглядається як процес створення в ході виробничого навчанняматеріальних цінностей і формування людини при високій ефективностіпедагогічного і виробничого процесів.
Таким чином, взаємозв'язокміж професійною, політехнічною і загальноосвітньою підготовкою в утворенні,навчання і виховання профтехучилищ, що учаться, ґрунтується на об'єктивнихзакономірностях, що поєднують природні, логічні зв'язки між окремими підсистемами(загальне, політехнічне, професійне) навчання.
Єдність професійної ізагальноосвітньої підготовки в дидактичному аспекті передбачає взаємний впливусіх компонентів структури професійно технічної підготовки накультурно-технічний рівень майбутніх робітників, виховання і розвиток учнів, атакож на організацію навчального, виховного і виробничого процесів упрофтехучилищах. Це ведуча закономірність професійної підготовки, у зв'язку зчим вона повинна обумовлювати всі напрямки діяльності профтехучилищ.
3. Принципи виробничогонавчання, їх характеристика
У дидактикупрофесійно-технічного навчання принципи процесу професійного навчання єнайважливішою категорією. Вони зв'язані з цілями навчання і виховання і маютьісторичний характер; деякі з них втрачають своє призначення, іншіперебудовуються, виникають нові принципи, що відбивають сучасні вимогисуспільства і науки до навчання. Принципи навчання мають значення і длявизначення змісту, форм, методів і організації навчання. Завдяки специфіціпроцесу навчання в навчальних закладах професійно технічної підготовки поряд іззагальновідомими з'являються принципи, що відбивають закономірностінавчально-виховного процесу в профтехучилищах.
Дидактичні принципивідбивають взаємозв'язки в теоретичному і виробничому навчанні між метою,змістом, методами, формами організації, засобами і результатами навчання; міжрізними частковими процесами викладання і навчання; між виховною і трудовоюдіяльністю; між різними ланками чи етапами навчання; між педагогічним і трудовимпроцесами; між керівництвом навчальним процесом і самостійністю учнів; міжколективним розвитком і розвитком кожного учня окремо та ін.
Дидактичні принципи єрегулюючими засобами науково обґрунтованих дій викладачів і майстріввиробничого навчання на уроці. Вони відбивають у нормативному компоненті образдій для досягнення поставлених задач, що визначаються інтересами суспільства: уродинному компоненті вони одночасно утворять зв'язки умов, дій, результатів.Вони ґрунтуються на закономірностях процесу виховання, навчання і розвитку і надосвіді викладачів і майстрів.
Виховання в процесіпрофесійного навчання. Даний принцип передбачає формування в учнів науковогосвітогляду, високих моральних якостей, стійкої готовності до праці, вихованнядисциплінованості, свідомості й активності як основ культурної поведінки.Виховання в процесі професійного навчання означає необхідність виробити в учнівповагу до людей праці, забезпечити гармонічне сполучення фізичних і розумовихфункцій, сформувати всебічно розвиту особистість сучасного робітника.
Виховання завжди входить якскладова частина в процесі навчання в силу законів єдності навчання і вихованняі характеру навчання, що виховує.
Як у професійно-технічномуутворенні, так і в житті окремої людини виховання нерозривно зв'язано знавчанням. Виховний вплив — неминучий супутник навчання. У свою чергу навчаннязавжди має характер, що виховує, воно у всіх випадках впливає на учнів.
Зв'язок навчання і вихованняздійснюється через продуктивну, правильно організовану працю учнів. У процесіпраці виробляється звичка до напруги духовних і фізичних сил, виховуєтьсяпрацьовитість, наполегливість у досягненні мети і подоланні труднощів. Свідомевідношення до праці є інтегральною якістю у підготовці кваліфікованих робітників.Воно припускає розвиток творчих здібностей, активності і самостійності внавчальній і трудовій діяльності.
Необхідно, щоб навчальнізаклади професійно технічної підготовки мали у своєму розпорядженні умови длявпровадження нових форм і методів виховної роботи в процесі теоретичного івиробничого навчання, створення системи навчальної і позаурочної роботи впрофтехучилище, підвищення якості знань, умінь і навичок по всіх навчальнихпредметах, ефективності професійної підготовки майбутніх робітників, комплексногопідходу до планування і здійснення виховної роботи, для здійсненнявзаємозв'язку усіх видів виховання.
Принцип науковості в професійному навчанніозначає опору на науку як джерело системи законів, закономірностей, понять,фактів, досліджуваних учнями по загальнотехнічних і спеціальних предметах, івиявляється насамперед у доборі навчального матеріалу і застосовуваних методівнавчання.
Як відомо, фундаментомнавчальних предметів є ті галузі науки, основи яких вивчаються в системіпрофесійно технічної підготовки. Отже, наука служить конкретним джерелом змістунавчання, визначаючи ідеї, закони, поняття, факти і поставляючи, образноговорячи, «будівельний матеріал» для формування відповідноїнавчальної дисципліни (предмета, курсу).
Безсумнівно, що викладачунеобхідно глибоко знати свій предмет і суміжні з ним навчальні дисципліни, бутипідготовленим у дидактичному відношенні і ясно уявляти собі мету навчання.
Загальновизнано, щонавчальний предмет повинний педагогічно доцільно відображати яку-небудь з можливихлогічних схем відповідної науки і знайомити з нею учнів так, щоб у нихстворювалося досить цільне і вірне представлення про основи і структуру цієїнауки і її місці в загальній системі знань. З огляду на інтерес самої науки ічисто педагогічні розуміння, необхідно вибрати ту з можливих для науки схем іту сукупність основних логічних понять, що мають найбільшу область застосуванняв житті і суспільному виробництві. При цьому на кожному курсі необхіднозабезпечити зв'язок теорії з практикою, змісту навчального предмета з задачамивиховання учнів.
Принцип науковості взагальноприйнятому понятті зобов'язує в процесі навчання розкривати реальнізв'язки явищ природи, суспільства і мислення, переходячи від простогоспівіснування явищ до встановлення причинних зв'язків, від зв'язків простих іочевидних до більш складним, загальним і глибоким.
При вивченні навчальногоматеріалу викладач повинний інформувати учнів про найважливіші спірні,дискусійні проблеми, про наукові гіпотези, а також у доступній формі розповідатина уроках про перспективи розвитку самої науки. Принцип науковості впрофесійному навчанні попереджає перекручування наукових теорій, уживанняненаукових термінів і т.п. Усі досліджувані основні поняття і теорії повиннімаксимально наближатися до рівня сучасного розуміння даних питань наукою. У цихцілях необхідно активізувати самостійну діяльність учнів: зробити аналіз статтів науковому журналі; вивчити розділ в енциклопедії, підготувати доповідь провчених, що збагатили науку своїми відкриттями; виготовити альбом з літописомнаукових досягнень; перевести з іноземної мови статті про нові науковівідкриття і т.п.
Політехнічний принцип. Основні принципи всіхпроцесів виробництва служать науково-виробничою базою політехнічного навчання.Практична реалізація політехнічного принципу в навчанні кваліфікованихробітників висуває у визначені вимоги до змісту і методики теоретичного івиробничого навчання.
На сучасному етапіорганізації професійної підготовки, здійснення взаємозв'язку її ззагальноосвітньою підготовкою має бути створення загальних методик навчаннявизначеної професії, що охоплюють весь цикл професійної підготовки майбутніхробітників по професіях широкого профілю чи по групах професій, і частокметодик по окремих загальнотехнічних і спеціальних предметах. Це дозволитьстворити умови для більш раціонального здійснення фундаментальних принципів:взаємозв'язку загальноосвітньої і професійної підготовки, політехнізму із'єднання навчання з продуктивною працею.
Загальним базисом дляреалізації принципу політехнізму в методиках навчання в професійній школі єпізнавальна і професійна діяльність учнів. Остання вносить постійні корективи ворганізацію навчання, визначаючи його стабільність і динамічність. Незважаючина паралелізм різних видів діяльності, сучасна методика розглядає навчання івиховання як єдиний процес, як цілісну систему форм, методів і засобівнавчання. Уся навчально-виховна робота педагогів, майстрів виробничогонавчання, наставників і учнів знаходиться в планомірному розвитку.
Знання законів суспільногорозвитку дає можливість викладачу, майстру розкрити основні закономірностіпроцесу розвитку і навчання, що виховує, установити форми його організації,зрозуміти цілісність і суперечливість процесу навчання і передбачити шляхипротиріч, можливості запобігання методичних помилок.
Успішне здійсненняполітехнічного принципу в навчанні профтехучилищ тих, що навчається, залежитьвід реалізації методичних закономірностей:
синтезу основ різних наук уструктурі і змісті навчального матеріалу;
єдності ієрархічної структурипобудови понять, умінь і навичок;
відповідності форм і методівнавчання змісту навчального матеріалу;
здійснення комплекснихміжпредметних зв'язків;
придбання учнями усвідомленихі міцних знань, оволодіння уміннями і навичками шляхом постійного і безупинногорозвитку понять, умінь і навичок;
взаємозв'язку усіх видіввиховання в процесі навчання;
професійної спрямованостіпроцесу навчання;
цілісності і систематичностіпроцесів викладання і навчання.
Проектування навчальногопредмета, розробка оптимальних моделей його побудови базуються на виявленніведучих ідей, понять, умінь і навичок у його змісті. Останні складова увизначені підсистеми, потім на основі закономірних зв'язків поєднуються в єдинусистему — навчальний предмет.
Викладач, майстер повинніспочатку виділити основні поняття, уміння і навички в кожному курсі,навчальному предметі і безперестану тримати їх у полі свого методичного зору,повертаючи до них на різному навчальному матеріалі і різних зв'язках. Поняття,уміння і навички систематизуються поступово, розвиваючись і ускладнюючи.Розвиток понять, умінь і навичок має особливе освітнє і виховне значення.Оволодіння методикою їх виявлення і розвитку — найважливіша задача викладача,майстра виробничого навчання.
З'єднання навчання зпродуктивною працею. У сучасних умовах даний принцип лежить в основі навчання, івиховання учнів, тому що він є методологічною базою змісту навчання івиховання.
Це обумовлено насамперед тим,що реалізація названого принципу дозволяє найбільше раціонально сполучитипедагогічні і виробничі задачі по підготовці кваліфікованих робітників у праці,у сфері матеріального виробництва. Разом з тим з'єднання навчання зпродуктивною працею забезпечує ефективне засвоєння світоглядних ідей іморально-правових норм, формування політехнічних знань, умінь і навичок ісвідомого відношення до праці, єдність двох аспектів — засвоєння і застосуваннязнань; воно виключає вузьку типізацію задач підготовки кваліфікованихробітників.
Нарешті, значення даногопринципу визначається загальними цілями і задачами по підготовці майбутніхробітників. Без нього взагалі неможливо кваліфіковано навчати учнів у системіпрофесійно технічного навчання.
Даний принцип пронизує весьпедагогічний процес у профтехучилищах, усі його складові частини і тому єфундаментальним дидактичним принципом. Реалізація його не тільки дидактична,але і політична, економічна, народногосподарська проблема в підготовцікваліфікованих робітників. Здійсненню даного принципу в процесі виробничогонавчання сприяють усі його частини (теоретична і практична), що будуються нареально існуючих у виробництві техніці і технологічним процесам. При цьому вумовах автоматизованого виробництва підсилюється роль праці у вихованні учнів.
У системі професійнотехнічного навчання мета продуктивної праці — створення в процесі навчанняматеріальних цінностей при високій ефективності виробничого процесу іформування всебічно розвиненої особистості.
Основу продуктивної праці впроцесі навчання складає зміст виробничого процесу, усі складені елементиостаннього у визначеному зв'язку і взаємозумовленості. Процес продуктивноїпраці здійснюється з урахуванням психофізіологічних особливостей професії,принципів, способів і послідовності формування професійних умінь і навичок.
Завершальним етапом у процесівиробничого навчання є виробнича практика. Весь процес навчання в періодпрактики проходить в умовах (норми виробітку і часу), максимально наближених довиробничого. У цей час найбільш тісний зв'язок навчання з продуктивною працею. Упроцесі практики в широкому змісті слова поєднуються воєдино особистість іпраця, суспільство, наука, виробництво. Тому праця учнів суспільно значимо. Уних виховується технічна самостійність і виробляються навички самоконтролю якнеобхідної дидактичної умови для ефективної праці.
Зв'язок теорії з практикою. Розглядаються теорія іпрактика в нерозривному зв'язку і взаємодії, причому вирішальною стороною цієївзаємодії виступає практика. Теорія в кінцевому рахунку є результатомузагальнення практичного досвіду мас.
Отже, без практики немає і неможе бути наукової теорії. Практика ставить перед теорією питання, на якітеорія повинна дати відповідь.
Принцип зв'язку теорії зпрактикою здобуває особливе значення у зв'язку із задачами загальногопрофесійного навчання. Теоретична підготовка в профтехучилищах носить складнийі багатоплановий характер. Вона містить у собі загальноосвітні,загальнотехнічні і спеціальні теоретичні знання. Необхідно, щоб теоретичненавчання підготовляло учнів до практики, продуктивній праці, а останнязбагачувала знання, допомагала учням свідомо освоювати теорію.
Тому що кожен навчальнийпредмет виконує різні функції в підготовці учнів до праці, тому і форми зв'язкутеорії з практикою будуть різноманітні. Знання, уміння і навички, отримані позагальноосвітніх предметах, є науковою основою для вивчення загальнотехнічних іспеціальних предметів.
Їхній зв'язок із практикоюбуде як прямим, так і непрямим. Наявність непрямих зв'язків приводить до того,що не завжди варто вимагати від викладача ув'язування кожного досліджуваногопитання програми з практикою, та працею.
Загальнотехнічні знання,уміння і навички використовуються в тісному взаємозв'язку із загальноосвітнімита спеціальними, і забезпечують перехід від основ наук до основ виробництва івід них — до конкретної виробничої діяльності.
Спеціальні знання, уміння інавички використовуються в продуктивній праці, складаючи основу процесувиробничого навчання і забезпечуючи природні зв'язки всієї системи знань, уміньі навичок більш узагальненого характеру і зворотний зв'язок від практики дотеорії. Ці зв'язки можна передбачати у викладанні всіх навчальних предметів,тому що в профтехучилищах на відміну від загальноосвітньої школи заздалегідьвідомо, з якими явищами і конкретними випадками зштовхнуться учні у виробничійдіяльності.
При реалізації принципузв'язку теорії з практикою у виробничому навчанні учнів слід дотримуватися рядудидактичних вимог:
1. При вивченні теоретичногоматеріалу необхідно відповідно до логіки навчальних предметів попередньопідготовляти учнів до продуктивної праці, створюючи умови для встановленнязв'язку теорії з практикою. Це забезпечується продуманою системою дидактичнихметодів і прийомів навчання, введенням системи задач, вправ,лабораторно-практичних робіт. Крім того, на уроках потрібно систематичноорієнтувати учнів, у якому процесі ними мають бути застосовані знання, щоповідомляються.
2. Уся трудова діяльністьучнів повинна спиратися на теоретичні знання, тому що професійні уміння інавички, сформовані без опори на ці знання, мають вузький професійний характер.При цьому необхідно виробити в майбутніх робітників уміння застосовувати знанняв праці, для чого варто використовувати спеціальні вправи, Учні повиннінавчитися знаходити загальне в різноманітних технічних і технологічних проявах.Це сприяє здійсненню політехнічного принципу і підвищує професійну мобільністьмолодих робітників.
3. Добір учбово-виробничихзавдань повинний бути підлеглий задачі розвитку творчих здібностей, щоприпускає додаток усієї системи отриманих знань, сформованих умінь і навичок довиконання виробничих задач при найменших витратах засобів на виробництвопродукції. Це вимагає проведення спостережень, самостійного рішення поставленихзадач, систематичного вивчення досвіду новаторів і передовиків виробництва,оволодіння передовими методами праці, формування навичок роботи в учнів, здодатковою літературою, чіткою організацією контролю й обліку з боку викладачіві майстрів за діяльністю учнів.
Принцип єдностііндивідуальних і колективних форм учбово-виробничої діяльності. Даний принципозначає необхідність розумного сполучення індивідуальних і колективних формдіяльності учнів; ціль його — успішно сформувати систему знань, умінь і навичокі виховати трудовий колектив, створити умови для активної роботи всіх учнів наоснові індивідуального підходу до кожного з них. Вимога цього принципу полягаєв тому, що учні навчаються в колективі, групи в профтехучилище і після йогозакінчення працюють у виробничому колективі підприємства. Тому одна із задачвиробничого навчання — навчити учнів працювати у виробничому колективі привисокій індивідуальній відповідальності кожного. Це означає необхідністьрозуміти задачі і мету, виховувати здатність дорожити честю колективу,підкоряти особисті інтереси суспільним.
Принцип єдностііндивідуальних і колективних форм учбово-виробничої діяльності в процесівиробничого навчання вимагає застосування індивідуальної системи навчання наперших етапах навчання і колективних форм (ланки, бригади, робочий колектив) назавершальних етапах.
Досвід роботи бригад вучилищах дає можливість виділити наступні характерні риси:
успіх бригад залежить відкооперування їхньої учбово-виробничої діяльності з базовим підприємством,виробничими і громадськими організаціями; у діяльності бригад реалізуються втісній єдності педагогічні і виробничі цілі;
для ефективної організаціїбригади необхідними умовами є: забезпечення високої якості загальноосвітніх іпрофесійних знань, умінь і навичок, знань економічних основ професій,оволодіння організаторськими функціями, формування соціальних і професійнихважливих якостей особистості учнів, науково-методичне забезпеченняучбово-виробничого процесу.
Регламентує діяльність учніву бригаді «Типове положення про виробничу бригаду, раду бригади, бригадираі раду бригадирів».
У навчально-виховному процесіколективні форми повинні сполучатися з індивідуальними. Це сприяє рішеннюпедагогічних і виробничих задач, тому що в бригаді завершується важливий етапформування майбутнього робітника на основі процесів соціалізації іпрофесіоналізації особистості.
Систематичність іпослідовність формування професійних умінь і навиків. Кожен випускникпрофтехучилища одержує кваліфікацію, що дозволяє йому зайняти визначене місце увиробничому процесі і виробничому колективі підприємства. В основі цієїкваліфікації поряд з теоретичними знаннями лежить система професійних умінь інавичок. Рівень її характеризується не тільки робочим розрядом, але і здатністювипускника швидко орієнтуватися в сучасному виробництві і потребою доподальшого підвищення кваліфікації й навчання.
Питання про послідовністьвивчення навчальних предметів і формуванні професійних умінь і навичокзважується на основі навчального плану в процесі теоретичного і виробничогонавчання викладачами і майстрами. Особливо тісний зв'язок повинний бутивстановлений між спец-технологією і виробничим навчанням. Для її здійсненнянеобхідна постійна спільна робота викладача і майстра виробничого навчання,цілеспрямована робота методичних комісій профтехучилища.
Принцип систематичності іпослідовності припускає етапність у формуванні професійних умінь і навичок.Перший етап — навчання в лабораторіях і майстернях профтехучилища. Програмаможе передбачати вивчення технології розчленовування, для того щоб у результатінавчання в учнів склалося конкретне представлення про технологію виробництва вцілому. При цьому викладач повинний враховувати наявну техніку і замовленнябазових підприємств. Навчання окремим операціям проводиться від простого доскладного, що забезпечує поступове формування умінь і навичок.
Другий етап здійснюється восновному в цехах підприємств і є перехідним від умов профтехучилища до умовпідприємства. Тому він більш складний у визначенні організації навчання.Специфіка переходу полягає у включенні учнів в активну виробничу діяльність.Навчання учнів на даному етапі повинне бути високоорганізованим, для того щобвони могли не тільки закріпити раніше отримані уміння і навички, але і прагнутидо ефективного використання техніки, підвищенню якості продукції, щовипускається. Крім майстра в навчанні і вихованні учнів велику роль відіграєколектив цеху, бригади, ланки, де працює учень, наставники молодих робітників.
Третій етап — виробничапрактика на робочих місцях базових підприємств. Це найважливіша складовачастина виробничого навчання, мета якої — завершити формування основпрофесійної майстерності учнів і залучити їх до участі в суспільній діяльностіпідприємства.
Принцип самостійності йактивностізаснований на прояві учнями вищого ступеня свідомості і довіри до викладача,майстру, більш великого колективу — до групи і до окремого учня. Ця довіравимагає самовладання, організованості, дисциплінованості, відповідальностіперед колективом, часом повної віддачі фізичних і розумових сил для виконаннязавдання.
Даний принцип припускаєвзаємозамінність у праці, психологічний контакт майстра, викладача й учня. Вінвимагає від викладача і майстра вмілого керівництва діяльністю учнів, приученняїх до самостійного аналізу роботи, використанню техніки, самоконтролю виробничоїдіяльності.
Принцип самостійності йактивності в навчанні передбачає формування уміння в учнів, визначати по різнихпрямих і непрямих ознаках особливості протікання виробничих процесів, причинвиникнення відхилень, їхні можливі наслідки, а також способи попередження йусунення. Тут потрібна не просто самостійність, а технічна її спрямованість. Воснові технічної спрямованості лежить високопродуктивне використання техніки,вироблення умінь контролювати і діагностувати її роботу з метою підвищення продуктивностіпраці і якості продукції, що випускається.
Самоконтроль — найважливішаумова формування всієї системи умінь і навичок. Він включає перевірку й оцінкувласних дій, їхніх результатів. Як відзначає В.В. Чебишева, доцільна регуляціядіяльності була б нездійсненною без самоконтролю, так само, як неможливо безактивного самоконтролю оволодіти уміннями і навичками. Самоконтроль найтіснішимчином зв'язаний із плануванням і регуляцією діяльності.
Самоконтроль — процесскладний, він припускає тісний зв'язок сенсорних і інтелектуальних процесів,спеціальне навчання учнів (активізацію трудової діяльності; впровадженняефективних методів інструктажу; аналіз професійних навичок, характеру помилок іутруднень; формування робочого темпу; виховання в учнів високої вимогливості досебе, відповідального відношення до праці і т.п.).
Принцип самостійності йактивності жадає від майстра, викладача вмілого керівництва всім процесомпрофесійного навчання. Особливого значення набуває навчання учнів прийомамраціоналізаторської діяльності, конструювання і проектування.
Принцип наочності. Наочність є істотнимчинником у підготовці робітників для обслуговування автоматизованих виробництв,необхідним при вивченні і засвоєнні основ науки і техніки, при формуваннісвітогляду молодого поповнення робітничого класу. Наочність характеризується якпредметно-адекватним засвоєнням, так і доведенням до свідомості предметапізнання, що учиться, простим вихованням, що потрібно у всіх фазахпедагогічного керівництва навчальним процесом у ході пізнання. Потрібновідзначити, що наочне доведення до свідомості в навчанні не слід обмежуватиконкретними значеннями сприйняттям знань, формуванням першого уявлення пропредмет пізнання. Наочне доведення до свідомості є складовою частиною керівної педагогічноїдіяльності, наприклад, при переробці, закріпленні і систематизації придбанихзнань. У зв'язку з цим наочність вважається дидактичним принципом для всьогонавчального процесу (теоретичного і виробничого).
Принцип наочності можнареалізувати в тому випадку, якщо навчання організоване так, що в ньому всі учніпланомірно і систематично одержують наочне відображення, необхідне длядосягнення цілей, намічених у навчальних програмах, і засвоєння відповідногозмісту. Розглянута в такий спосіб наочність є і засобом, і якістю навчання.
При здійсненні цього принципувикладачі і майстри повинні дотримуватися наступних правил:
1. Надавати учням можливістьдля живого сприйняття речей і явищ через безпосередній показ справжніхпредметів і процесів, а також передавати їм досвід власного сприйняття.
2. Стимулювати цілеспрямовануі свідому пізнавальну і трудову діяльність учнів на уроці, в експериментах, наекскурсіях, при застосуванні навчальних засобів і т.д.
3. У використанні наочнихприладдя постійно гарантувати єдність конкретного й абстрактного, раціональногой емоційного.
4. Постійно додатковоперевіряти наочність придбаного відображення при передачі, роз'ясненні чиобґрунтуванні учнями отриманих раніше знань.
5. Дозувати використаннянових засобів ЕОМ у залежності від задач і змісту навчального предмета і логікинавчального процесу.
Принцип доступності. У невіддільному зв'язку знаочністю в навчанні варто розглядати його доступність. Якщо вимагаємо минаочності стосовно відображення дійсності, придбаному в навчальному процесіпізнання, то дидактичних принципів доступності відноситься взагалі довідповідного рівня розвитку учнів, тобто формуванню якостей їхньої особистості.Викладачами враховуються інтереси, вікові і психічні особливості учнів привизначенні цілей, розробці змісту і при методичній організації навчання.Доступність у навчанні реалізується комплексом умов: змістом навчальногоматеріалу навчання, дозами його використання в ході діяльності тих, якихнавчають котрі повинні підбиратися викладачем, майстром, щоб забезпечити поможливості кращий успіх засвоєння нових знань, формування умінь, розвиткупереконань і виховання рис характеру.
Для здійснення цього принципувикладачі і майстри повинні дотримуватися наступних правил:
1. Брати до уваги й аналізуватирівень підготовленості учнів до сприйняття навчальної інформації.
2. Ніколи не завищувати і незанижувати вимоги до учнів.
3. Досліджувати вихіднийрівень знань, умінь і навичок учнів, необхідних для засвоєння новогонавчального матеріалу.
4. Використовувати можливостімодельного включення в процес навчання матеріалу, що сприяє ефективності йогозасвоєння й активізації навчання.
5. Постійно йти від відомогодо невідомого, від простого до складного.
6. Органічно сполучитиактивні форми професійної діяльності, для того щоб зняти фізичну і розумовунапругу учнів.
Принцип комп'ютеризаціїнавчання розглядається нами як фундаментальний принцип, реалізований в умовахцілісного процесу професійної підготовки. З огляду на, що в перспективікомп'ютерне навчання займе ведуче місце в загальній теорії і практиціпедагогічного і виробничого процесів у профтехучилищах, даний принцип будереалізовуватися не тільки самостійно, але і через специфічні принципи, щозабезпечать об'єктивне функціонування підсистем комп'ютерного навчання:проектування цілей, зміст програмно методичного забезпечення комп'ютерногонавчання; створення педагогічних програмних засобів; педагогічну, технічну іпсихолого-фізіологічну реалізацію застосування ЕОМ у навчальному процесі;керування педагогічною діяльністю викладача, майстра і пізнавальною діяльністюучнів; результат навчання.
Фундаментальність принципукомп'ютеризації обумовлена міжнауковою взаємодією кібернетичної, педагогічної,психологічної і фізіологічної теорій у науці, техніці, педагогіці і виробництві(створення технічних систем; розвиваючого навчання, проблемного навчання;оптимізації навчання; людської, у тому числі професійної, діяльності; теоріїстадійного навчання; поетапного формування розумових дій; фізіологічної теоріїсистемності роботи мозку; навчання про рефлекторну основу психічних процесів).
У професійній підготовціелектронно-обчислювальна техніка використовується при підготовці кваліфікованихробітників, що обслуговують цю техніку (наладчики, оператори, слюсарі-ремонтникита ін.), і одночасно чи роздільно як засіб засвоєння знань, формування умінь інавичок. Але можливості застосування ЕОМ набагато ширше.
Вивчаючи вітчизняний ізакордонний досвід, можна зробити висновок, що застосування ЕОМ упрофтехучилищах найбільше доцільно в наступних областях навчально-виховної іпродуктивної діяльності:
ЕОМ як об'єкт вивчення ізнаряддя праці при підготовці робітників, зайнятих обслуговуванням машин іустаткування, автоматизованого на базі ЕОМ і МПТ;
ЕОМ як ефективний засібнавчання, включаючи АОС і тренажери на базі ЕОМ і елементи автоматизованихробочих місць учнів;
ЕОМ як засіб надання учням івикладачам учбово-технічної, науково-технічної й іншої довідкової інформації(автоматизовані інформаційні системи);
ЕОМ як засіб організації ікерування навчально-виховною роботою в профтехучилищі (автоматизована системакерування).
Ефективність використання ЕОМна уроках у першу чергу визначається якістю програмно-методичного забезпечення,складовою частиною якого є педагогічні програмні засоби обчислювальної техніки(ППС ВТ).
При створенні ППС ВТнеобхідно проектувати як змістовну (інформаційну), так іорганізаційно-управлінську сторони педагогічного процесу, тобто алгоритмикерування самостійною пізнавально-практичною діяльністю учнів для досягненняпоставленої на уроці мети. ППС ВТ повинні розроблятися з обліком пропонованихдо них психолого-педагогічних, фізіолого-гігієнічних і технічних вимог. Істотними у виборі тем і елементівзмісту, необхідного для розробки ППС ВТ, є: важливість і складністьдосліджуваного матеріалу, додання наочності при вивченні схем, вузлів, деталейтехнічних пристроїв і ін., програмування навчального матеріалу, введенняоднозначних відповідей учнями.
ЕОМ та їхні програмні засобинавчального призначення доцільно застосовувати на уроці тоді, коли вони можутьдати значну педагогічну ефективність, тобто коли традиційні форми, методи ізасоби навчання не здатні реалізувати досягнення поставлених дидактичних цілейі задач навчання.
Досвід показує, щоефективність від застосування ЕОМ вище, якщо навчальна програма міститьнезначну кількість текстового матеріалу, а більше різних схем, графіків,малюнків, динамічних моделей досліджуваних явищ і процесів.
Тому доцільно програмуватитакий зміст навчального матеріалу, що може бути проілюстрованим через графічніможливості конкретного типу ЕОМ.
4. Умови та способиреалізації дидактичних принципів у виробничому навчанні.
Як реалізувати принципипрофесійного навчання в діяльності викладачів, майстрів виробничого навчання йучнів — творче питання, обумовлене не тільки заздалегідь спроектованимиумовами, але і саме головне – творчими здібностями тих і інших.
З метою успішності рішенняпедагогічних і методичних задач необхідно уміти відібрати такий сутніснийцільний матеріал, який би був тісно зв'язаний з формованою системою знань,умінь і навичок по спеціальних предметах, збагачуючи її новими зведеннями,відкриттями, досягненнями з реальної життєдіяльності.
У викладанні значнопідсилюється роль реалізації принципу зв'язку теорії з практикою в томувідношенні, що розвиваючи ідеї інтенсифікації виробництва, необхідно глибшезабезпечити зв'язок досліджуваних законів, теорій спеціального предмета з їхнімкомплексним проявом у предметах і засобах праці й у технологічних процесах, зякими майбутні робітники будуть мати справу.
Особливо велике значення маєзв'язок навчання з виробничою працею учнів. Пряма і зворотна взаємодія навчанняі праці сприяє свідомому засвоєнню наукових ідей, допомагає зробитиучбово-продуктивну працю осмисленою, будувати їх на науковій основі.
У процесі навчання необхідновиділяти навчальний матеріал, зв'язаний з розвитком окремих промисловихкомплексів, підприємств, на яких мають працювати випускники профтехучилищ.
Багаторічними експериментами,проведеними по дидактичних проблемах доступності, навчального матеріалу дляучнів, доведено, що учити треба на високому, але доступному рівні труднощів.Визначення міри цих труднощів для кожного уроку з урахуванням підготовленостіучнів до сприйняття нового матеріалу є важливою задачею викладачів спеціальнихпредметів і майстрів виробничого навчання. Підвищення рівня доступності можливопри засвоєнні учнями нових понять у зв'язку з науково-технічним прогресом — інтенсифікація, комплексність, інтеграція, промисловий комплекс, агропромисловийкомплекс, виробничий потенціал, технічне переозброєння, програмне керування,кооперування виробництва, гнучкі виробничі системи, виробничий модуль,програмні засоби, автоматизовані системи, індустріальна й інтенсивна технологіяй ін.
Формувати дані поняття вучнів можна за допомогою словесних пояснень, активізації навчання, теоретичноговикладу навчального матеріалу, здійснення взаємозв'язку їх з реальнимиоб'єктами і процесами того чи іншого виробництва на основі принципу зв'язкунавчання з продуктивною працею, постановки творчих задач, застосування активнихметодів навчання.
Найважливішим засобомреалізації принципів є здійснення міжпредметних зв'язків.
Найбільш важливими формамиздійснення міжпредметних зв'язків є: використання комплексу методичних прийоміві методів навчання; проведення лабораторно-практичних робіт з міжпредметнимзмістом, екскурсій, тематичних тижнів, учбово-технічних конференцій, олімпіад,конкурсів; упровадження лекційно-семінарської системи на уроках спеціальнихпредметів.
У процесі навчання необхіднобезупинно зміцнювати інтерес і любов до праці і розвивати допитливість учнів уоволодінні професією. Сутність спонукання підлітків до навчання полягає встворенні умов для розуміння ними змісту їхнього навчання, у загостренніпротиріччя між новими задачами і наявним рівнем знань, умінь і навичок, міжновим знанням і наявними в учнів представленнями і поняттями, у силу чоговиникає прагнення придбати нові знання, уміння і навички, навчитисязастосовувати знання на практиці. Сутність спонукання учнів до працівиражається природною потребою прикласти свої знання і сили на благосуспільства, у прагненні освоїти нові зроблені технічні і технологічні об’єктиу створенні умов для подолання протиріч між висунутими науково-технічним прогресомпрофесійно-технічними задачами і наявним рівнем знань, умінь і навичок, щовизначають статус, роль робітника в продуктивній праці.
Для професійної підготовкивелике значення має активізація учнів на уроках теоретичного і виробничогонавчання у визначених педагогічних умовах. Педагогічні умови — це сукупністьоб'єктивних можливостей змісту, форм, методів, матеріально-технічних факторів,що забезпечують успішне рішення поставлених задач. Дослідження останніх років вобласті навчання підтвердили положення про те, що процес виховання пізнавальноїпотреби в знанні проходить у своєму розвитку три рівні: первісна, збудливапотреба в емпіричній основі наукового знання; високий, викликає в учнів потребув знанні всіх сторін предмета, що має загально утворюючий характер; вищий,пробуджуючий у них на базі наявних знань підвищену захопленість, зв'язану зїхніми життєвими планами і схильностями.
Це положення має особливезначення для теоретичного навчання, у процесі якого формуються різні системизнань, ознаки, явища, поняття використовуються в залежності від конкретнихумов.
Активізація припускаєсамостійне, творче рішення учнями навчальних і учбово-виробничих задач уїхньому взаємозв'язку, спрямованих на підвищення якості загальноосвітньої іпрофесійної підготовки в області обраної професії. Активізація учнівзабезпечується насамперед об'єктивні можливості процесу навчання.
Багатостороннє вивченняпитань, зв'язаних із професійною підготовкою учнів, у різних спеціальнихпредметах навчального плану і здійснення на цій основі міжпредметних зв'язків унавчанні є педагогічною умовою активізації учнів на уроках теоретичногонавчання. Професійна і практична спрямованість навчання, взаємозв'язоктеоретичного і виробничого навчання сприяють формуванню в учнів теоретико-практичноїсистеми знань по обраній професії.
Найважливішою педагогічноюумовою активізації виступає зв'язок теорії з практикою, що реалізується увсіляких напрямках. По-перше, викладачі широко використовують практичний досвідучнів у процесі вивчення окремих питань змісту навчального предмета, що робитьце вивчення більш наочним і діючим.
По-друге, учні переконуютьсяу вірогідності отриманих знань, використовуючи їх у своїй практичнійдіяльності, а також спостерігаючи, як застосовуються досліджувані закономірностів роботі устаткування, у здійсненні технологічних процесів і т.д.
По-третє, зв'язок теорії іпрактики в навчанні реалізується безпосередньо «всередині» самогопредмета в процесі проведення демонстраційних дослідів і лабораторних робіт ірішення різних задач. Демонстраційні досліди і лабораторні роботи підтверджуютькількісні відносини, що існують між окремими сторонами досліджуваних явищ, атакож встановлюють окремі якісні їхні характеристики.
По-четверте, викладачрозкриває перед учнями основні напрямки подальшого удосконалювання техніки,технології й організації виробництва. У зв'язку з цим аналізуютьсяконструкторсько-технологічні особливості нового обладнання й інструментів,прогресивні технологічні процеси, методи й організаційні форми праці новаторіввиробництва, показуються умови і границі розумного використання досвіду роботиноваторів і застосовуваного ними інструмента й устаткування.
По-п'яте, здобутий учнямидосвід трудової діяльності в процесі виробничого навчання викликає потребу водержанні нових знань, теоретичному узагальненні, що підвищує їхню активністьне тільки на практичних заняттях, але й у процесі вивчення спеціальнихпредметів.
Не менш важливе значення длявиховання пізнавальних здібностей має цілеспрямоване формування технічного мисленняв процесі рішення конструкторсько-технічних і технологічних задач, виконаннярізних навчальних і навчально-виробничих робіт на уроках теоретичного івиробничого навчання.
Особливо ефективне формуваннятехнічного мислення відбувається при вивченні загальних науково-технічних основтехніки і технології виробництва, основних принципів побудови технологічногопроцесу, конкретних видів робіт і окремих (чи комплексу) операцій освоюваноїпрофесії, вивчення проблемних питань економічного і соціального розвиткукраїни.
Основними педагогічнимиумовами активізації в процесі виробничого навчання є: створення орієнтованоїоснови дії; розвиток технічного мислення; критичний аналіз учнями власноїдіяльності; вивчення досвіду передовиків, новаторів і раціоналізаторів; активневключення учнів у роботу в передових бригадах; вибір найбільш ефективнихметодів, методичних прийомів, організаційних форм і засобів навчання;формування в навичок самоконтролю в учнів; диференційований підхід до учнів таін.
Теоретичні дослідження йаналіз передового педагогічного досвіду показують, що активізація діяльностіучнів включає мету, засоби її досягнення і результат. У зв'язку з цим припідготовці викладачів до уроків варто чітко визначити виховні, дидактичні ірозвиваючі цілі і задачі, проаналізувати зміст навчального матеріалу, для тогощоб виділити в ньому головне, визначити рівні засвоєння окремих питань змісту(що зрозуміти і запам'ятати, що застосовувати за зразком, що виконуватисамостійно, що проконтролювати самостійно один одного, що оцінити у власнійдіяльності).
Література
1. Батышев С.Я. Подготовка рабочих у средних профессионально-технических училищах. М., 1988.
2. ЖуравлєвВ.І. Педагогіка в системі наук про людину. М., 1990.
3. Макиенко Н.І. Педагогический процесс в училищах профессионально-техническогообразования. ‑ М., 1983.
4. Педагогіка / Под ред. Ю.К. Бабанского. — М., 1983.
5. Принципыразработки учебно-программной документации для подготовки квалифицированныхрабочих у учебных заведениях профессионально-технического обучения / Под ред. А.П. Беляевой. М… 1983.
6. Принципинавчання в сучасній педагогічній теорії і практиці / Редкол.: А.В. Усова, А.Н. Звягін,Челябінск. 1989.
7. РешетоваЗ.А. Психологические основы профессиональногообучения. М.,1985.
8. ХроменковН.А. Образование. Человеческий фактор. Общественный прогресс. М., 1989.