План
Вступ
Розділ 1. Теоретичні засади проблемиорганізації навчання дошкільників засобами гри
1.1 Психолого-педагогічнеобґрунтування процесу організації навчання дітей 5-го року життя
1.2 Науковці про гру, як засібоптимізації процесу навчання дітей 5-го року життя
Розділ 2. Шляхи використання ігор унавчанні дітей 5-го року життя
2.1 Сукупність сформованості навчальнихумінь у дітей експериментальної групи
2.2 Способи введення ігор унавчальний процес групи дітей 5-го року життя
2.3 Вплив гри на оволодіння старшимидошкільниками навичками навчальної діяльності
Висновки і методичні рекомендації
Список використаної літератури
Додатки
ВступДемократичні процесив нашій державі активізують вироблення нових суспільних вимог до освіти,зокрема її дошкільної ланки як основи соціокультурного становлення особистості.Про це свідчать основні державні документи в галузі освіти: Закон України «Продошкільну освіту», Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХIстоліття), “Базовий компонент дошкільної освіти в Україні”, — які спрямовуютьфахівців з вікової та педагогічної психології на пошук оптимальних шляхівособистісного розвитку дошкільників, розкриття механізмів формування їхньоїжиттєвої компетентності як здатності в міру своїх вікових можливостейсамостійно виробляти позитивне ставлення до світу, людського оточення і самихсебе.
Гра посідає чільне місце в системі фізичного,морального, трудового та естетичного виховання дошкільнят. Вона активізуєдитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси тасоціальні потреби. Враховуючи неоціненну роль гри у житті дошкільника, вважаємоза потрібне ще раз повернутися до цього питання.
Завдання і зміст ігрової діяльності визначаютьсяБазовим компонентом дошкільної освіти в Україні (сфера «Культура»,субсфера «Світ гри»), чинними програмами розвитку, навчання тавиховання дітей дошкільного віку «Малятко», «Дитина»,«Українське дошкілля», «Дитина в дошкільні роки»,«Зернятко». На виході «Базова програма розвитку дітейдошкільного віку», спрямована на збалансований розвиток дитини, формуванняелементарних форм її життєвої компетентності, реалізацію природного потенціалу,індивідуалізацію особистісного становлення.
Вплив ігрової діяльності на виховний процес дітей булорозкрито в роботах педагогів-класиків (А.Я.Коменський, С.Ф.Русова, В.О.Сухомлинський, К.Д.Ушинський та ін.), психологів (Ю.А.Аркін, М.Я.Басов,П.П.Блонський, Л.С.Виготський [10] [11], Н.Д.Виноградов, Д.Б. Ельконін [35], С.Л.Рубінштейн, Д.Н.Узнадзе таін.), сучасних педагогів (Л.В. Артемова, А.К.Бондаренко, Г.І.Григоренко,Р.І.Жуковська, В.Г.Захарченко, Т.О.Маркова, Д.В.Менджерицька, О.І.Сорокіна,О.П.Усова, Г.С.Швайко, К.І.Щербакова та ін.) [32], [33].
Гра є одним з найцікавіших видів людської діяльності,провідною діяльністю дошкільника, засобом його всебічного розвитку, важливимметодом виховання. її назвали “супутником дитинства”, хоч у житті граються нетільки діти, а й дорослі. Дитяча гра — це діяльність, спрямована наорієнтування в предметній і соціальній дійсності, в якій дитина відображаєвраження від їх пізнання. Мати дитинство — це передусім мати право на розвитоквласної ігрової діяльності, яка є важливою складовою дитячої субкультури.Водночас гра є могутнім виховним засобом, у ній, за словами К. Ушинського,реалізується потреба людської природи.
В останні роки практика застосування ігрових завданьвизначила методичну думку, що зараз настав час узагальнення практичногодосвіду, об'єктивної оцінки доцільності застосування ігрових завдань,визначення їх питомої ваги та місця у системі навчання. Гра дозволяє яскравореалізувати всі провідні функції навчання: освітню, виховну та розвивальну, якідіють в органічній єдності.
Дошкільний вік — етап психічного розвитку від 3 до 6-7років. Він характеризується тим, що провідною діяльністю є гра. Має надзвичайноважливе значення для формування особистості дитини.
Надзвичайно цікавим та плідним у плані дошкільноїпедагогіки є п'ятий рік життя дитини. Саме у цей період виникає таудосконалюється уміння планувати свої дії, створювати та втілювати певнийзадум, який, на відміну від простого наміру, включає уявлення не тільки промету дії, а й також про способи її досягнення.
Особливе значення набуває спільна сюжетно-рольова гра.Вона стає у цьому віці провідним видом діяльності та зумовлює значні зміни упсихіці дитини. У такій грі діти 5-ти років можуть заздалегідь вигадати таузгодити між собою нескладний сюжет, розподілити ролі, ігровий матеріал.
Таким чином, в грі дитина вчиться спілкуванню зоднолітками, вчиться контролювати свою поведінку, підкоряючись правилам гри.Те, що відносно легко вдається дитині в грі, набагато гірше виходить привідповідних вимогах дорослих. У грі дитина проявляє чудеса терплячості,наполегливості, дисциплінованості. У грі дитина розвиває творчу уяву, кмітливість,вольові якості, етичні установки.
Відтак, позитивний вплив гри на всебічний розвитокдітей дошкільного віку, зумовив вибір теми дослідження «Роль гри унавчанні дітей п’ятого року життя».
Мета дослідження – дати оціночнухарактеристику іграм, як стимуляторам діяльності дітей п'ятого року життя.
Завдання дослідження:
1. Визначитимісце гри в навчальному процесі дітей середнього дошкільного віку.
2. Виявитишляхи використання ігор у навчанні дітей 5-го року життя.
3. Вивчитиособливості впливу гри на формування у дітей 5-го року життя навчальних уміньта навичок.
Об’єкт дослідження – процес використання гри унавчанні дітей 5-го року життя.
Предмет дослідження – гра, як засіб організаціїнавчання дітей 5-го року життя.
Робоча гіпотеза: Різноманітність ігор, використанихпедагогом в навчальному процесі, сприятиме розвитку у дітей інтересу допізнавальної діяльності та навичок самостійного здобування знань.
Для розв’язання поставлених завдань використано комплексметодів дослідження: теоретичні – аналіз і синтез наукової,навчально-методичної літератури – для порівняння, зіставлення різних поглядівна досліджувану проблему, емпіричні – спостереження, бесіда з вихователем,вивчення результатів навчальної діяльності середніх дошкільнят.
Експериментальначастина дослідження була організована на базі середньої групи ДНЗ №35 м. Рівне.Дослідженням було охоплено 30 дітей.
Практичне значення дослідження полягає у тому, що йогорезультати можуть бути використані студентами під час підготовки до занять зкурсу «Вікової психології», «Дошкільної педагогіки», атакож при написанні курсових, дипломних або інших наукових робіт з цієї чисуміжної проблематики.
Структура дослідження. Курсова роботи складаєтьсяіз вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури тадодатків.
Розділ 1. Теоретичні засади проблеми організаціїнавчання дошкільників засобами гри/>1.1 Психолого-педагогічне обґрунтування процесуорганізації навчання дітей 5-го року життя
У психології і педагогіці прийнято описувати структурудошкільного віку в термінах педагогічної періодизації, заснованої нахронологічному віці (роки життя): молодший дошкільний вік (до 4 років),середній (4-5 років) і старший (з 5 років). Надходження дитини в школу такожвизначається хронологічним віком, встановленим у його країні. Подібним же чиномформулюються ідеї, пов'язані з наявною в даний час тенденцією до зниженняхронологічного віку, у якому діти починають одержувати освіту: принаймні«двадцять три держави вже мають законопроекти про забезпечення освіти для4-літніх дітей» [17, 112].
П’ятий рік життя є періодом інтенсивного росту тарозвитку організму дитини. Виникає та удосконалюється уміння планувати своїдії, створювати та втілювати певний задум, який, на відміну від простогонаміру, включає уявлення не тільки про мету дії, а й також про способи їїдосягнення.
Особливе значення набуває спільна сюжетно-рольова гра.Вона стає у цьому віці провідним видом діяльності та зумовлює значні зміни упсихіці дитини. У такій грі діти 4-5 років можуть заздалегідь вигадати таузгодити між собою нескладний сюжет, розподілити ролі, ігровий матеріал.
Суттєве значення мають також дидактичні та рухливіігри. В іграх у дітей формуються пізнавальні процеси, розвиваєтьсяспостережливість, уміння дотримуватись правил, формуються навички поведінки.Удосконалюються основні рухи.
Поряд з грою у дітей п’ятого року життя інтенсивнорозвиваються продуктивні види діяльності, особливо зображувальна таконструктивна. Набагато різноманітніше стають сюжети їх малюнків та будівель,хоча задуми залишаються ще не досить чіткими та стійкими.
Сприйняття набуває більшої розрізненості. Дітинабувають уміння обстежувати предмети, послідовно виділяти в них окремі частинита встановлювати між ними залежності.
На основі ознайомлення з еталонами зовнішніхвластивостей предметів у цьому віці діти правильно оцінюють форму, колір,величину, просторові відношення предметів, ритм музичних звуків тощо.
Відбуваються значні зміни у мисленні дітей. Вонипочинають виділяти загальні ознаки предметів, групувати предмети за зовнішнімивластивостями, матеріалом та призначенням, розуміти прості причинні зв’язки міжявищами. На більшість запитань діти намагаються відповісти самостійно,керуючись певним досвідом, спрямованим на з’ясування невідомого.
На п’ятому році діти активно оволодівають зв’язниммовленням, можуть переказувати невеликі літературні твори, розповідати проіграшку, картинку, про деякі події з особистого життя [20, 35].
Поряд з ситуативними емоціями у дітей під впливомвиховання починають складатися почуття, які виражають більш стійке ставлення долюдей та явищ, з’являється прагнення бути корисним для оточуючих, увага до їхпотреб, товариське ставлення до однолітків; формується уміння підкоряти своїбажання вимогам дорослих, початки почуття відповідальності за доручену справу,результат якої є важливим для оточуючих.
Діти п’ятого року життя здатні вже свідомоспіввідносити власну поведінку з поведінкою товаришів, оцінювати їх та своїможливості, головним чином у практичній діяльності, допомогти однолітку,узгодити з ним дії, спрямовані на досягнення спільної мети.
У тісному зв’язку з моральними почуттями у дітейрозвиваються естетичні почуття та відносини, підвищується здатністьвідгукуватись на образний зміст пісні, картини, ілюстрації, казки та розповіді,вірша, яскраво проявляється співчуття до позитивного персонажа художньоготвору. Діти цього віку сприймають найбільш яскраві виразні засоби,звуковисотний та ритмічний малюнок мелодії, тембр музичних інструментів, силузвучання музики, ритм вірша; впізнають та запам’ятовують вірші, п’єси, вірші,прозу; можуть інтонаційно чисто співати, ритмічно рухатись, передавати образи умалюнках та ліпці.
Гра посідає чільне місце в системі фізичного,морального, трудового та естетичного виховання дошкільнят. Вона активізуєдитину, сприяє підвищенню її життєвого тонусу, задовольняє особисті інтереси тасоціальні потреби. Враховуючи неоціненну роль гри у житті дошкільника, вважаємоза потрібне ще раз повернутися до цього питання. Наголосимо, що завдання ізміст ігрової діяльності визначаються Базовим компонентом дошкільної освіти вУкраїні (сфера «Культура», субсфера «Світ гри»), чиннимипрограмами розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку«Малятко», «Дитина», «Українське дошкілля»,«Дитина в дошкільні роки», «Зернятко». На виході«Базова програма розвитку дітей дошкільного віку», спрямована назбалансований розвиток дитини, формування елементарних форм її життєвоїкомпетентності, реалізацію природного потенціалу, індивідуалізаціюособистісного становлення [23, 2].
Проблема гри широко висвітлена в науково-методичнійлітературі (у працях Д.В. Менджерицької, Л.П.Усової, А.І. Сорокіної, Р.І.Жуковської, В.Г. Нечаєвої та інших авторів-класиків) [32] [33].
Незважаючи на це організація ігрової діяльності вдошкільних навчальних закладах потребує істотного вдосконалення. Вона так і непосіла належного місця в житті дітей, що пояснюється недооцінкою педагогами їїролі в різнобічному розвитку дошкільнят. У багатьох садках не створеноналежного ігрового середовища, недостатньо уваги приділяється формуванню вдітей уявлень про навколишній світ, їхнім самодіяльним іграм. Підпорядкуваннягри завданням навчання завдає вихованцям подвійної шкоди: призводить довилучення самодіяльних ігор з життя дитячого садка, знижує пізнавальнумотивацію, що є основою формування навчальної діяльності. Майже зовсім випала зполя зору вихователів важливість формування ігрових умінь у дітей. Іноді час,відведений на ігрову діяльність, використовується для навчальних занять,гурткової роботи, підготовки до свят, ранків тощо.
Щоб усунути ці недоліки, необхідно подбати продоцільну організацію ігрової діяльності в дошкільних навчальних закладах. Прицьому варто пам'ятати, що гра як специфічна діяльність не однорідна, кожний їївид виконує свою функцію в розвитку дитини.
Умовно виділяють три класи ігор:
1) ігри з ініціативи дитини (творчі);
2) ігри з ініціативи дорослого з готовими правилами(дидактичні, рухливі);
3) народні ігри (створені народом).
Розглянемо кожний з цих видів.
Творчі ігри становлять найбільш насичену типову групуігор дошкільнят. Творчими їх називають тому, що діти самі визначають мету,зміст і правила гри, відображаючи здебільшого навколишнє життя, діяльністьлюдини та відносини між людьми.
Значна частина творчих ігор — це сюжетно-рольові ігри«в когось» або «в щось». Діти зображають людей, тварин,роботу лікаря, будівельника тощо. Усвідомлюючи, що гра — не справжнє життя,малюки тим часом по-справжньому переживають свої ролі, відверто виявляють своєставлення до життя, свої думки та почуття, сприймають гру як важливу справу.Насичена яскравими емоційними переживаннями, сюжетно-рольова гра залишає всвідомості дитини глибокий слід, який позначається на її ставленні до людей,їхньої праці, взагалі до життя. До сюжетно-рольових ігор належать також ігри зелементами праці та художньо-творчої діяльності [2, 18].
Різновид творчої ігрової діяльності — театралізованадіяльність. Вона пов'язана зі сприйманням творів театрального мистецтва тавідтворенням в ігровій формі набутих уявлень, вражень, почуттів. Ключовіпоняття театралізованої діяльності: сюжет, сценарій, гра за сюжетомлітературного твору, театралізація, казка-переказ. Любов Артемова поділяє театралізованіігри залежно від їх виду та специфічного сюжетно-рольового змісту на двіосновні групи: режисерські ігри та ігри-драматизації.
У режисерській грі дитина як режисер і водночас«голос за кадром» організовує театрально-ігрове поле, акторами івиконавцями в якому є ляльки. В іншому випадку акторами, сценаристами,режисерами виступають самі діти, які під час гри домовляються про те, хто якуроль виконуватиме, що робитиме [6, 366].
Ігри-драматизації створюються за готовим сюжетом злітературного твору або театральної вистави. План гри та послідовність дійвизначають заздалегідь. Така гра важча для дітей, ніж наслідування того, щовони бачать у житті, оскільки треба добре зрозуміти й відчути образи героїв,їхню поведінку, пам'ятати текст твору (послідовність розгортання дій, реплікперсонажів). У цьому й полягає особливе значення ігор-драматизацій — вонидопомагають дітям глибше зрозуміти ідею твору, відчути його художню цілісність,сприяють розвитку виразності мови і рухів.
Ще один вид — конструкторські ігри (у літературі їхінколи помилково називають конструктивними). Ці творчі ігри спрямовують увагудитини на різні види будівництва, сприяють набуттю конструкторських навичокорганізації та зближенню дітей, залученню їх до трудової діяльності. Уконструкторських іграх яскраво проявляється інтерес дітей до властивостейпредмета і бажання навчитися з ним працювати. Матеріалом для цих ігор можутьбути конструктори різних видів та розмірів, природний матеріал (пісок, глина,шишки тощо), з якого діти створюють різні речі за власним задумом або зазавданням вихователя. Важливо, щоб педагог допомагав вихованцям здійснитиперехід від безцільного нагромадження матеріалу до створення продуманої будівлі [6, 367].
При всій різноманітності творчих ігор вони маютьспільні риси: діти самі або за допомогою дорослого (особливо віграх-драматизаціях) обирають тему гри, розвивають її сюжет, розподіляють міжсобою ролі, добирають потрібні іграшки. Усе це має відбуватися в умовахтактовного керівництва дорослого, спрямованого на активізацію ініціативи дітей,розвиток їхньої творчої фантазії.
Ігри з правилами. Ці ігри дають можливістьсистематично вправляти дітей у виробленні певних навичок, вони дуже важливі дляфізичного та розумового розвитку, виховання характеру й волі. Без таких ігор удитячому садку важко було б проводити навчально-виховну роботу. Ігри зправилами діти засвоюють від дорослих, один від одного. Багато з нихпередається від покоління до покоління, однак вихователі, обираючи гру,обов'язково мають враховувати вимоги сучасності.
За змістом та способами ведення ігри з правиламиподіляють на дві групи: дидактичні та рухливі.
Дидактичні ігри сприяють, головним чином, розвитковірозумових здібностей дитини, оскільки містять розумове завдання, саме врозв'язанні якого й полягає сенс гри. Вони також сприяють розвитку органівчуття дитини, уваги, пам'яті, логічного мислення. Зауважимо: хоча дидактичнагра — ефективний метод закріплення знань, вона аж ніяк не повиннаперетворюватися на навчальне заняття. Гра захоплюватиме дитину лише в томуразі, якщо даватиме радість і задоволення [12, 31].
Неодмінною умовою дидактичної гри є правила, без якихдіяльність набуває стихійного характеру. У добре продуманій грі саме правила, ане вихователі, керують поведінкою дітей. Правила допомагають усім учасникам гриперебувати та діяти в однакових умовах (діти отримують певну кількість ігровогоматеріалу, визначають черговість дій гравців, окреслюють коло діяльностікожного учасника).
Рухливі ігри важливі для фізичного вихованнядошкільнят, оскільки сприяють їхньому гармонійному розвитку, задовольняютьпотребу малюків у русі, сприяють збагаченню їхнього рухового досвіду. Заметодикою Едуарда Вільчковського з дітьми дошкільного віку проводять дварізновиди рухливих ігор — сюжетні ігри та ігрові вправи (несюжетні ігри) [2, 21].
В основу сюжетних рухливих ігор покладено досвіддитини, її уявлення про навколишній світ (дії людей, тварин, птахів), які вонавідтворює рухами, характерними для того чи іншого образу. Рухи, які виконуютьдіти під час гри, тісно пов'язані із сюжетом. Більшість сюжетних ігорколективні, в них дитина навчається узгоджувати свої дії з діями інших гравців,не вередувати, діяти організовано, як того вимагають правила.
Ігрові вправи характеризуються конкретністю руховихзавдань відповідно до вікових особливостей та фізичної підготовки дітей. Якщо всюжетних рухливих іграх основна увага гравців спрямована на створення образів,досягнення певної мети й точне виконання правил, що часто призводить доігнорування чіткості у виконанні рухів, то під час ігрових вправ дошкільнятамають бездоганно виконувати основні рухи (влучання м'ячем у ціль, пролізанняпід мотузкою тощо).
Оскільки ігрові вправи та сюжетні ігри застосовуютьсяв усіх групах дошкільних закладів, організація і методики їх проведення маютьбагато спільного. Оптимальні умови для досягнення позитивних результатів урозвитку рухів дошкільнят — поєднання конкретних рухових завдань у форміігрових вправ та сюжетних ігор, під час яких рухи, засвоєні дітьми раніше,вдосконалюються. За ступенем фізичного навантаження розрізняють рухи великої,середньої та малої рухливості [2, 25].
Для організації ігор важливо створити предметно-ігровесередовище. Вихідна вимога — розвивальний характер та відповідність такимпринципам, як реалізація дитиною права на гру (вільний вибір іграшки, теми,сюжету гри, місця та часу її проведення); універсальність предметно-ігровогосередовища, щоб діти могли разом з вихователями готувати й змінювати його,трансформувати відповідно до задуму гри, II змісту, перспектив розвитку;системність, тобто оптимальне співвідношення окремих елементів гри між собою таіншими предметами тощо.
До складу предметно-ігрового середовища входять:велике організуюче ігрове коло, ігрове обладнання, іграшки, різноманітна ігроваатрибутика, ігрові матеріали. Всі ці ігрові засоби знаходяться не вабстрактному просторі, а в ігровій кімнаті, спортивній залі, на майданчику. Вінтер'єрі не повинно бути нічого зайвого, всі ігрові засоби мають бутибезпечними для дітей.
Для проведення ігор створюються ігрові осередки:загальний набір різних видів іграшок); драматичний (комплекти обладнання,нескладні декорації, елементи вбрання та костюми для ігор-драматизацій,інсценівок); для настільних та будівельних ігор (конструктори: дерев'яні,пластмасові, металеві, коробки, колодки та інші матеріали, знаряддя тадопоміжне обладнання). Усе обладнання має бути зручним та легкотрансформуватися. Діти можуть самостійно обирати гру, змінювати осередок,переходячи від однієї гри до іншої.
Провідне місце у дитячій грі відводиться іграшкам.Вони насамперед мають бути безпечними, цікавими, привабливими, яскравими, алепростими. І не тільки привертати увагу дитини, а й пробуджувати, активізуватиїї мислення.
Усі іграшки можна умовно поділити на три типи:
1) готові іграшки (автомобілі, літаки, ляльки, різнітварини тощо);
2) напівготові іграшки (кубики, картинки,конструктори, будівельний матеріал тощо);
3) матеріали для створення іграшок (пісок, глина,дріт, шпагат, картон, фанера, дерево).
За допомогою готових іграшок дітей ознайомлюють зтехнікою, навколишнім середовищем, створюють певні образи. Граючись ними, дітивідтворюють свої враження, переживають яскраві почуття, активізують уяву дітей,коригують зміст ігор.
Напівготові іграшки використовуються переважно з дидактичноюметою. Маніпуляції з ними потребують активізації розумової діяльності, длявиконання поставлених педагогом завдань: розташувати кубики за розміром, упорядку збільшення та зменшення, підібрати пару до картинки, скласти з деталейконструктора якусь будівлю тощо.
Матеріал для створення іграшок дає великі можливостідля розвитку творчої уяви дітей. Так, залежно від віку, вони будують з піскупароплави, будинки, автомобілі, з гілочок, зібраних на прогулянці,«розбивають» у пісочнику невеликий садочок, ліплять посуд, тварин зглини. З обрізків дерева, шпагату, кольорового паперу виходить гарний,прикрашений прапорцями автомобіль тощо [13, 10].
Бажано комбінувати всі три типи іграшок, адже це дужерозширює можливості для творчості.
До особливої групи відносимо театральні іграшки такостюми для різних персонажів, атрибути, які доповнюють створені образи. Цетеатрально-ігровий матеріал (іграшки, ляльки, площинні фігури, пальчиковіперсонажі), елементи костюмів (головні убори, різні капелюшки, комірці, манжетитощо). У дитячих садках активно використовуються персонажі-ляльки, декорації,виготовлені вихователями й дітьми власноруч.
1.2 Науковці про гру, як засіб оптимізації процесунавчання дітей 5-го року життя
дошкільник навчальній гра педагогічний
Розвиток пізнавальної активності у дітей дошкільноговіку відбувається більш інтенсивно за умови використання дидактичних ігор, щостимулює у них пошукові дії впевненість у досягненні успіху при розв’язанніпізнавальних завдань.
У системі навчання і виховання дошкільників активновикористовуються дидактичні (навчальні) ігри, які розвивають спостережливість,уяву, пам'ять, мислення, мовлення, сенсорні орієнтації дітей у розмірах,формах, кольорах, максимально задіюють інтелектуальний потенціал у пізнаннісвіту і себе.
Педагогічна мета дидактичних ігор полягає у сенсорномувихованні, мовленнєвому розвитку, ознайомленні дошкільників з навколишнімсвітом, формуванні у них елементарних математичних уявлень тощо. Дидактична граспрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу дотого, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних, умінь інавичок.
Проведений аналіз наукових джерел з проблеми розвиткупізнавальної активності засвідчує наявність різнопланових визначень даногопоняття в залежності від сфери діяльності, уподобань, власних науковихінтересів дослідників і відсутність еталонного визначення поняття “пізнавальнаактивність”.
Даний психологічний феномен розглядається різнимидослідниками з наголосом на ту чи іншу ознаку, скажімо як компонентпізнавальної діяльності (Колечко В.В. [21], Гринченко І.С. [12] та ін.), як одна з рис особистості (Валитова І.Е. [5], Бондаренко О.К. [3], Лейтес Н.С. [25] та ін.), як готовність особистості допізнання зовнішнього і внутрішнього світу (Запорожець А.В. [16], Венгер Л.А. [7], Зак А.З [18] та ін.).
Пізнавальна активність — це самостійна, ініціативнадіяльність дитини, спрямована на пізнання навколишньої дійсності (як проявдопитливості), й зумовлена необхідністю розв’язання пізнавальних завдань, щопостають перед нею у конкретних ситуаціях. Проблема розвитку пізнавальноїактивності розглядається як невід’ємна частина дослідження розумового вихованнядошкільників.
У якості головних детермінант її розвитку вченівиокремили: дидактичну гру (Т. Бабунова); ставлення дорослого і формиспілкування з ним (М. Лісіна, Д. Годовікова); особлива можливість групи воптимізації дітей, які недостатньо володіють пізнавальними мотивами і способамидій (В. Котирло, Т. Дуткевич); спосіб впливу батьків на дитину (Г. Стаднік). Воснові сучасних досліджень пізнавального інтересу лежать праці Л. Виготського,С. Рубінштейна, А. Смірнова, Б. Теплова, В. Мясіщева, Л. Занкова, Д. Узнадзе,Г. Щукіної та інших відомих психологів. Поняття інтересу трактуєтьсяпо-різному, інтерес виступає як вибіркова спрямованість особистості на ту чиіншу діяльність: як прояв емоційної та мислительної активності, як своєріднийсплав емоційно-вольових та інтелектуальних процесів; як структура, щоскладається з домінуючих потреб; як ставлення людини до світу [6, 362].
Таким чином, психологічне поняття “інтерес”характеризується багатогранністю свого змісту, форм прояву та ролі длястановлення і життєдіяльності особистості. Дидактичні ігри, ігрові заняття іприйоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу,урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості. Удидактичній грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова(цікава) сторони. Відповідно до цього вихователь одночасно навчає дітей і береучасть у їхній грі, а діти граючись навчаються. Здатність дидактичної гринавчати і розвивати дитину через ігровий задум, дії і правила О. Усова визначаєяк авто дидактизм [33, 20].
Пізнавальний зміст навчання виявляється в йогодидактичних завданнях, які педагог ставить перед дошкільниками небезпосередньо, як на занятті, а пов'язує їх з ігровими завданнями та ігровоюдією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітною длядитини, засвоєння пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під часцікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загадування і відгадування,елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо).
Основним стимулом, мотивом виконання дидактичногозавдання є не пряма вказівка вихователя чи бажання дітей чогось навчитися, априродне прагнення до гри, бажання досягти результату, виграти. Саме цеспонукає дошкільників до розумової активності, якої вимагають умови і правилагри (краще сприймати об'єкти і явища навколишнього світу, уважнішевслуховуватися, швидше орієнтуватися на потрібну властивість, підбирати ігрупувати предмети та ін.).
Так у дошкільному віці на основі ігрових інтересіввиникають і розвиваються інтелектуальні. Для того щоб дидактичні ігристимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтереси дітей, виховательповинен добирати їх відповідно до програми дошкільного навчального закладу длякожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігровихзавдань і дій. Творче ставлення педагога до справи є передумовою постійного іпоступового ускладнення, розширення варіативності ігор. Якщо у дітей згасаєінтерес до гри, вихователь ініціює спільне придумування нових ігрових завдань,ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів іспособів дій, активізацію всіх учасників гри.
Особливості дидактичних ігор та їх впливу на розвитокдитини свого часу досліджували Є. Тихеєва (ігри з дидактичною лялькою, іншимиіграшками, з предметами побуту, природним матеріалом, ігри для мовленнєвогорозвитку), Ф. Блехер (ігри для математичного розвитку), Л. Венгер (дидактичніігри і вправи для сенсорного розвитку) [7. 6], А. Бондаренко (роль словесних дидактичних ігор у розвиткусамостійності й активності мислення дитини) [3, 48].
Як і всі інші види ігор, дидактичні ігри стимулюютьзагальний особистісний розвиток дошкільників. Поєднання в них готовогонавчального змісту з ігровим задумом і діями вимагає від вихователя майстерногопедагогічного керівництва ними. Дидактична гра має сталу структуру, щовідрізняє й від інших видів ігрової діяльності. Основними елементами, якіодночасно надають їй форми навчання і гри, є дидактичні та ігрові завдання,правила, ігрові дії, результат.
Кожна дидактична гра має специфічне дидактичне(навчальне) завдання, що відрізняє її від іншої. Ці завдання обумовленіпередбаченим програмою навчальним і виховним впливом педагога на дітей таможуть бути різноманітними (наприклад, з розвитку мовленнєвого спілкування —розвиток мовленнєвого апарату, зв'язного мовлення, закріплення звуковимови,уточнення і розширення словникового запасу при ознайомленні з живою і неживоюприродою тощо). Наявність дидактичного завдання (або кількох) підкреслюєспрямованість навчального змісту гри на пізнавальну діяльність дітей.
Правила кожної дидактичної гри обумовлені її змістомта ігровим задумом, вони визначають характер і способи ігрових дій дитини,організовують і спрямовують її стосунки з іншими дітьми, спонукають дошкільникакерувати своєю поведінкою, оскільки йому часто доводиться діяти всуперечбезпосередньому імпульсу. Дотримання правил вимагає від дитини вольових зусиль, уміннявзаємодіяти з іншими, переборювати негативні емоції у зв'язку з невдачами тощо.
У дидактичній грі правила є критерієм правильностіігрових дій, їх оцінки. Вони по-різному впливають на поведінку дошкільників:одні діти беззаперечно приймають ігрові правила і стежать за їх виконанняміншими учасниками; інші підкоряються правилам лише у провідних ролях, а узвичайних – порушують їх, намагаючись виграти; ще інші за недотримання правиліншими учасниками мовчки підтримують їх. Тому підвищення дієвості ігровихправил в організації і спрямуванні поведінки дітей є важливим педагогічнимзавданням. Основою, сюжетною канвою дидактичної гри є ігрові дії, завдяки якимдіти реалізовують свої ігрові задуми. Без підпорядкованих певним правилам дійнеможлива гра. Увага дитини в грі спрямована на розгортання ігрової дії, азахопленість ігровою ситуацією є передумовою мимовільного розв'язаннядидактичного завдання. Завдяки ігровим діям і правилам дидактичні ігри, щовикористовуються на заняттях, роблять навчання цікавішим, сприяють розвиткудовільної уваги, формуванню передумов для глибокого оволодіння змістомпередбаченого програмою матеріалу.
Функціонально всі види дидактичних ігор зорієнтованіна те, щоб навчати і розвивати дітей через ігровий задум. Ця їх автодидактичнавластивість зумовлює особливості роботи педагога щодо використання ігровихприйомів у розвитку дитини. За вмілого використання гра стає незміннимпомічником вихователя. Бо у грі діти перевіряють свою силу, спритність, у нихвиникає бажання фантазувати. Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє потреби,а ще спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються вміння,здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних функцій умайбутньому.
Скрізь, де є гра панує радісне дитяче життя. У процесігри в дошкільників виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати,розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, доактивної діяльності залучаються навіть найпасивніші діти. Використаннядидактичних ігор та дидактичного матеріалу робить процес виховання цікавим,створює у дітей бадьорий настрій, полегшує засвоєння нового матеріалу.Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв’язується те чи інше розумовезавдання, підтримують і посилюють інтерес до математики. Сам термін “дидактичнагра” підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування.Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень,застосування методів і прийомів у штучно створених умовних, що відтворюютьреальну обстановку. Під час гри у дитини виникає мотив, суть якого полягає втому, щоб успішно виконати взяту на себе роль [9, 74].
Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання істає безпосереднім змістом свідомості дитини. Все, що допомагає успішномувиконанню ролі, має для дошкільника особливе значення і якісно нимусвідомлюється. А.С. Макаренко писав: “… Треба зазначити, що між грою іроботою немає такої великої різниці, як дехто думає… В кожній гарній грі єнасамперед робоче зусилля та зусилля думки. Дехто гадає, що роботавідрізняється від гри тим, що в роботі є відповідальність, а в грі її немає. Ценеправильно: у грі є така ж велика відповідальність, як і в роботі, – звичайно,у грі гарній, правильній”.
Мета дидактичних ігор – формування в дітей умінняпоєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Оволодіти необхіднимизнаннями, уміннями і навичками дитина зможе лише тоді, коли вона самавиявлятиме до них інтерес, і коли вихователь зуміє зацікавити дітей. Томудидактичні ігри розробляються таким чином, щоб їх зміст передбачав формуванняне лише елементарних математичних уявлень, а й корегування та розвитокпізнавальних процесів. Добираючи гру необхідно обов’язково поєднувати дваелементи – пізнавальний та ігровий.
Створюючи ігрову ситуацію відповідно до зміступрограми, вихователь повинен чітко спланувати діяльність дітей, спрямувати їїна досягнення поставленої мети. Коли визначено певне завдання, вихователь надаєйому ігрового задуму, накреслює ігрові дії. Власне ігровий задум, який спонукаєдітей до гри, і є основою ігрової ситуації. Через ігровий задум виникає інтересдо гри. А коли з'являється особиста зацікавленість, виникає й активність.
В.О. Сухомлинський писав, що без гри не має і не можебути повноцінного розумового розвитку, порівнював гру з величезним світлимвікном, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень,понять про навколишнє, з іскрою, яка запалює вогник допитливості. Отже,стараймося, щоб гра не була епізодом, а проходила б крізь усе життя дитини. Богра – це є творчість, гра – це є праця, а праця – шлях дітей до пізнання світу.
/>Розділ 2. Шляхивикористання ігор у навчанні дітей 5-го року життя2.1 Сукупність сформованості навчальних умінь у дітейекспериментальної групи
У нашій роботі учасниками дослідження стали діти середньоїгрупи, 5-ти років у кількості 30 чоловік (19 дівчаток і 11 хлопчиків).Дослідницькою базою є дитячий садок загально-розвиваючого типу № 35 м. Рівного.
Основною метою дослідження є визначення впливудидактичних ігор на розумовий розвиток дітей 5-го року життя.
Дослідження проводилося в 3 етапи:
1. діагностика розумового розвитку до проведеннядидактичних ігор;
2. проведення системи дидактичних ігор, що сприяютьрозумовому розвитку дітей п'ятирічного віку;
3. діагностика розумового розвитку після проведеннякурсу дидактичних ігор.
Всі діагностичні методи, розроблені для дошкільників,повинні пред'являтися індивідуально або невеликим групам дітей, що відвідуютьдитячий садок і мають досвід колективної роботи. Як правило, тести длядошкільників пред'являються у вигляді тестів на практичні дії. Зважаючи на те,що в дошкільному віці в дітей переважає наочно-образне мислення (оперуванняобразами), то й завдання на діагностику рівня розумового розвитку повинні бутивідповідними.
Варто враховувати й час, який потрібно буде затратити дляпроведення випробувань. Для дошкільників рекомендується відрізок часу натестування в межах години, з огляду на деякий період з налагодження контакту здитиною.
При проведенні обстежень дошкільників, встановлення контактуміж випробуваним і експериментатором перетворюється в спеціальне завдання, відуспішного вирішення якого буде залежати надійність одержуваних даних. Дляналагодження контакту дослідження проводилося в знайомій дитині обстановці вприсутності вихователя. Були створені необхідні умови, при яких дитина не відчуваланегативних емоцій від спілкування з незнайомою людиною (страху, непевності йт.д.), для чого роботу з дитиною була розпочата із гри й лише поступово,непомітно для дитини включалися необхідні тестові завдання.
Особливе значення має здійснення постійного спостереження заповедінкою дитини під час обстеження — її функціональним і емоційним станом,проявами інтересу або байдужності до пропонованої діяльності й т.д. Ціспостереження можуть дати цінний матеріал для аналізу рівня розвитку дитини,сформованості її пізнавальної й мотиваційної сфер.
Відповідно до завдання, були обрані наступніметодики-завдання: «нісенітниці», знаходження відсутніх частин малюнка середзапропонованих на вибір, завдання на знаходження предметів, об'єднаних якоюсьзагальною ознакою (узагальнення й класифікація), найпростіші умовиводи,завдання на знаходження закономірностей, завдання на встановлення логічнихзв'язків.
Методика «Нісенітниці». Методика спрямована на виявленняособливостей пізнавальної діяльності дитини. Дозволяє визначити дітей звираженими порушеннями пізнавальної діяльності. Для організації обстеженнязаздалегідь готується малюнок-картка (Додаток 1).
Дитині пропонується розглянути картинку. Через 30 секундекспериментатор запитує: «Розглянув?» Якщо відповідь негативна або невизначена,дається ще час. Якщо стверджувальна, випробуваному пропонується розповісти, щонамальовано на картинці. У випадку утруднення дитині надається допомога:стимулююча, направляюча, стимулююча.
Оцінка виконання завдання. При оцінці враховуються:
а) включення дитини в роботу, зосередженість, відношення донеї, самостійність;
б) розуміння й оцінка ситуації в цілому;
в) планомірність опису картинки;
г) характер словесних висловлень.
1-й рівень – дитина відразу включається в роботу. Правильно й узагальненооцінює ситуацію в цілому: «Отут усе переплутано», «Плутанина якась». Доводитьзроблене узагальнення аналізом конкретних фрагментів. Фрагменти аналізує впевному порядку (зверху вниз або ліворуч праворуч). У роботі зосереджена,самостійна. Висловлення ємні й змістовні.
2-й рівень – ситуація оцінюється правильно, але рівеньорганізованості, самостійності в роботі недостатній. У ході виконання завданняпотребує стимулюючої допомоги. При описі картинки фрагменти виділяютьсяхаотично, випадково. Описується те, на що впав погляд. Дитина частоутрудняється в пошуку потрібних слів.
3-й рівень – оцінити правильно й узагальнено ситуацію дитина самане може. Її погляд довго блукає по картинці. Щоб дитина почала відповідати,потрібна направляюча участь педагога. Засвоєний з його допомогою спосіб аналізузастосовується при описі, оцінці інших фрагментів, але робота йде дуже в'яло.Активність дитини доводиться увесь час стимулювати, слова витягати.
4-й рівень – дати правильну оцінку ситуації дитина не може.Стимуляція, направлення педагога результату не дають. Зразок аналізу, данийпедагогом, не засвоює, не може перенести його в нову ситуацію, застосувати прианалізі інших фрагментів.
Методика «знаходженнявідсутніх частин малюнка серед запропонованих на вибір». Суть даної методикиполягає в підборі відсутньої частини малюнка до вихідного зразка (Додаток 2).
Завдання на знаходженняпредметів, об'єднаних якоюсь загальною ознакою (узагальнення й класифікація). Дітямпропонуються малюнки, серед яких потрібно виділити предмети об'єднані загальноюознакою (Додаток 3).
Завдання на знаходженнязакономірностей. Припускає продовжити ряд з наявних тварин (Додаток 4).
Методика найпростішіумовиводи визначає запас знань дитини, ерудицію (Додаток 5).
Завдання на встановленнялогічних зв'язків. За допомогою малюнків визначити послідовність дій (Додаток6).
Після проведення діагностикирозумового розвитку за допомогою вище зазначених методик, у групі пройшов курсдидактичних ігор. Всі дидактичні ігри спрямовані на розвиток мислення й мовидітей, вони формують різні сторони цього процесу. Від об'єкта до слова й відслова до об'єкта — два взаємозалежних підходи, які використовувалися прирозробці системи ігор.
Перша група ігор – це ігри, що формуютьуміння виділяти основні, характерні ознаки предметів і явищ, порівнювати,зіставляти їх. Проводяться вони по типу ігор-загадок («Відгадай-Но», «Магазин»,«Де перебуває Петрик?», «Радіо»). У цій групі ігор варто особливо сказати проігри, спрямовані на вміння побудувати зв'язну, цікаву, послідовну розповідь протой або інший предмет, з огляду на всю сукупність його ознак, на вмінняпорівнювати, класифікувати, узагальнювати й це все проявляється в логічнійчіткості, доказовості мови, що сприяє не тільки активізації словника дітей, алерозширює ознайомлення дитини зі світом речей, явищ, їхніми властивостями,якостями.
Друга група – ігри, що виховують уміннягрупувати, узагальнювати предмети по певних ознаках. («Доміно», «Знайди пару»).
Третя група – ігри, що вимагають віддітей уміння відрізняти реальні явища від нереальних, зауважувати алогізми,робити правильні умовиводи, розуміти гумор («Хто більше помітить і пояснитьнебилиць?»).
Четверта група – ігри, що виховують умінняволодіти собою, увага, спритність, кмітливість («Фанти»).
Діти 5-го року життя можутьне тільки діяти з готовими моделями, але й самостійно будувати їх (Л.А. Венгері ін.) [7, 7]. Моделюючий характер ігровоїй продуктивної діяльності дозволяє не тільки опосередковано вивчати навколишнюдійсність, але й розвивати розумові здатності.
У зв'язку із цим ми пропонуємо ігри з моделями, змістяких включає всі необхідні умови для інтелектуального розвитку дитини 5-го рокужиття. Ігри з моделями припускають побудову моделей, конструювання йвідтворення змодельованої ситуації в сюжетно-рольовій грі «Місто Будівельників»(Додаток 7).
«Довідайся елементи візерунка». Дидактичне завдання.Уточнити й закріпити уявлення про основні елементи якогось розпису, учити виокремлюватиокремі елементи візерунка, розвивати спостережливість, увагу, пам'ять ішвидкість реакції (Додаток 8).
«Доміно». Дидактичне завдання.Закріпити уявлення про основніелементи якогось розпису, навчити розрізняти й порівнювати їх між собою,правильно називати, користуючись назвами, придуманими майстрами промислу,розвивати спостережливість, увагу, швидкість реакції (Додаток 9).
«Знайди пару». Дидактичне завдання, як і в грі «Доміно» (Додаток 10).
«Де був Петрик?». Дидактичне завданняактивізувати процеси мислення, пригадування, уваги, мови дітей; виховуватиповагу до людей праці (Додаток 11).
«Магазин Іграшок». Дидактичне завдання. Учитидітей описувати предмет, знаходити його істотні ознаки; дізнаватися предмет заописом (Додаток 12).
«Радіо». Дидактичне завдання. Виховувативміння бути спостережливим, активізувати мову дітей (Додаток 13).
«Хто більше помітить і пояснитьнебилиць?»Дидактичне завдання – розвиток уваги (Додаток 14).Аналіз результатів дослідження
Дітей середньої групи було поділенона дві групи у довільному порядку: 1-ша група 14 дітей та 2-га група -16 дітей.На першому етапі було проведено діагностування за обраними методиками рівнясформованості розумового розвитку у двох групах. Наступним етапом сталопроведення серії занять, побудованих на дидактичних іграх у експериментальнійгрупі (2-га група 16 дітей). Заключним етапом була контрольна діагностика усіхдітей, аналіз результатів та визначення позитивної чи негативної динамікизастосування дидактичних ігор з дітьми експериментальної групи.
Методи дослідження. Для одержання повноцінних і достовірних результатів використовувалися методи: тестування, кількісний й якісний аналіз отриманих даних.
Якщо виходити з позиції, що розвитокрозумових здатностей дітей — це складова частина всієї роботи вихователя, томає місце при оцінці ефективності цього напрямку в роботі опиратися на загальнірезультати розумового розвитку й результати сформованості пізнавальнихпроцесів, які є основою розумових здатностей.
Правда, існує при цьому певного родуформальність, тому що результат — це не завжди є цифри, виведені урівень, анайкращий показник розумового розвитку — це вміння дитини-дошкільникаодержувати нові знання, уміння міркувати, доказово мислити, догадуватися,проявляти розумову напругу, фантазувати, робити самостійні виводи, будуватизадуми творів, малюнків, конструкцій і т.д..
Результати діагностики показали, щоконтингент дітей групи становлять діти, що мають середній (50% — 8 дітей) інизький (50% — 8 дітей) рівні розумового розвитку.
Діагностика />рівня сформованості розумовогорозвитку в дітей здійснюється за наступними критеріями: Критерії оцінки Увага уміння заштриховувати необхідні фігурки Пам'ять (обсяг) Запам'ятовування 5-6 назв предметів. Сприйняття
Розрізняє всі кольори та деякі відтінки
Уміння зіставляти по величині 5-6 предметів однакової форми
Уміння називати відмінності двох фігур різної форми Уява
Домалювати розпочате просте зображення, доповнивши його деталями.
Самостійно скласти невелику казку або історію на задану тему Елементи логічного мислення
встановлення серіаційних відносин між поняттями
установлення родо-видові відносини між поняттями
уміння відображати класифікаційні відносини (побудова моделі класифікаційних відносин між поняттями)
Аналізотриманих даних дозволяє зробити наступні виводи про особливості сформованостіпізнавальних процесів у дітей 5-го року життя на момент весни 2011 року:
q пам'ять- середній обсяг пам'яті (із запропонованих 6-7 назв предметів діти всередньому відтворюють 3-4, що свідчить про середній рівень обсягу пам'яті;діти, що відтворювали 5 назв мають високий рівень обсягу пам'яті; відтворитивсі 6-7 назв не зміг ніхто)
q увага –середня, недостатня концентрація й слабка стійкість уваги на завданні,підвищена відволікаємість на зовнішні подразники (шум, шепіт дітей), внаслідокчого погано стравилися із завданням.
q сприйняття– основні кольори знають добре майже всі діти експериментальної групи, відзначаютьсязначні складності при називанні й визначенні відтінків основних кольорів;недостатньо розвинені вміння зіставляти по величині предмети різної форми,уміння називати відмінності двох фігур різних форм)
q уява — відчуваютьтруднощі при необхідності домалювати почате зображення, доповнивши йогодеталями; самостійно можуть скласти невелику розповідь або казку, але елементифантазії в творі мінімальні.
q елементилогічного мислення – основній частина групи 82% (17 дітей) важко було встановити(або помилково) серіаційні відносини між поняттями, зазнають труднощів увстановленні родо-видових і класифікаційних відносин між поняттями.
Таблиця 1. Рівень сформованості розумового розвитку удітей 5-го року життя на першому етапі діагностики1-а група 2-а група П.І Рівень П.І Рівень Роман Т. Середній Дарина Ш. Середній Катя І. Середній Олена Г.
/>Низький Ваня С. Низький Євген М. Середній Руслан Г. Середній Софія Р. Низький Юрій В. Низький Людмила Б. Середній Таня М. Середній Максим Н. Середній Ілля П. Низький Дарина К. Середній Мирослав Я. Середній Анна З. Середній Марина Т. Високий Яніна Г. Низький Інга М. Середній Рената Б. Низький Юля Д. Високий Олег Д. Низький Вітя Н. Низький Сашко П. Середній Олександра К. Середній Марія П. Низький Світлана М. Середній Юля Ц. Низький Оля Б. Високий Антон К. Низький Наталія Н. Середній
Після діагностуючого етапу, проводилася розвиваючаробота з використанням системи дидактичних ігор як засобу розумового розвиткудітей.
Після проведення системи ігор була виявлена позитивнатенденція у формуванні розумових здатностей дітей, як у якісному, так і вкількісному відношенні. Так, високий рівень змінився на 12,5% (2 дитини),середній рівень залишився по кількості дітей (відповідно й відсотків)незмінним, але в цьому випадку змінився обліковий склад дітей, що мали й маютьна момент діагностики середній рівень, відповідно зменшив свої показникинизький рівень із 8 дітей (50%) до 6 (37,5 %).
Таблиця 2. Динаміка />зміни рівня сформованості розумового розвитку у дітей 5-гороку життя на другому етапі діагностики (після проведення серії розвиваючихдидактичних ігор)1-а група
2-а група
П.І Рівень П.І Рівень Роман Т. Середній Дарина Ш. Середній Катя І. Середній Олена Г. Низький Ваня С. Низький Євген М. Середній Руслан Г. Середній Софія Р. Низький Юрій В. Низький Людмила Б. Середній Таня М. Середній Максим Н. Високий Ілля П. Низький Дарина К. Середній Мирослав Я. Середній Анна З. Середній Марина Т. Високий Яніна Г. Середній Інга М. Середній Рената Б. Низький Юля Д. Високий Олег Д. Низький Вітя Н. Низький Сашко П. Середній Олександра К. Середній Марія П. Низький Світлана М. Середній Юля Ц. Низький Оля Б. Високий Антон К. Середній Наталія Н. Високий
Графічно результати діагностики експериментальноїгрупи дітей можна зобразити наступним чином:
/>
/>
Діаграма 1. Рівні сформованості розумового розвиткудітей на діагностичному етапі.
/>
Діаграма 2. Рівні сформованості розумового розвиткудітей 2-ої групи на ІІ діагностичному етапі (після проведення системирозроблених дидактичних ігор)
Можна сказати, що відбулися незначні зміни в планісформованості пізнавальних процесів і є позитивна динаміка в їхньому розвитку.Зважаючи на короткий період корекційної роботи, можна вважати, що навітьнезначні кількісні зміни у рівнях сформованості розумового розвиткудосліджуваних дітей, є показником ефективності розробленої системи занять звикористанням дидактичних ігор.
Відзначено якісні й кількісні перетворення впоказниках:
· Низькийрівень – зменшився на 2 дитини.
· Середнійрівень — виріс як у цілому по показниках сформованості пізнавальних процесів,так і в окремо взятих показниках (наприклад, елементи логічного мислення з 25%- 4 дитини до 50% — 8 дітей; увага з 18,75 % — 3 дитини до 43,75%-7 дітей іт.д.)
· Високийрівень — виріс з 0% до 12,5% — 2 дитини; сприйняття з 6,25% — 1 дитина до 62,25%- 10 дітей і т.д.)
Таким чином, можемо відзначити позитивну динамікузміни рівня сформованості розумового розвитку у дітей 5-го року життя післяпроведення серії занять з використанням дидактичних ігор. Хороші результатипоказали діти, які мали на початку дослідження середній рівень сформованостірозумового розвитку. Також, він істотно підвищився у дітей з низьким йогорівнем.
Отже, після проведеного експериментального дослідженняварто зробити висновок, що систематичне використання на заняттях у дошкільнійосвітній установі дидактичних та розвиваючих ігор сприяє підвищенню рівнярозумового розвитку дітей, пробуджує в них цікавість до навчання, яке проходитьу цікавій, невимушеній обстановці. Але для того, щоб дидактичні ігри назаняттях приносили користь та несли освітнє навантаження вихователю вартодотримуватися правил та принципів роботи з ними./>2.2 Способи введення ігор у навчальний процесгрупи дітей 5-го року життя
Незалежновід виду дидактична гра має певну структуру, що відрізняє її від інших видівігор і вправ.
Гра,використовувана з метою навчання, повинна містити, насамперед, дидактичнезавдання, що навчає. Граючи, діти вирішують це завдання в цікавій формі, щодосягається певними ігровими діями. Ігрові дії становлять основу дидактичноїгри — без них неможлива сама гра. Вони є як ніби малюнком сюжету гри.
Обов'язковимкомпонентом гри є і її правила, завдяки яким педагог у ході гри управляє поведінкоюдітей, освітньо-виховним процесом.
Такимчином, обов'язковими структурними елементами дидактичної гри є: навчальнезавдання, ігрові правила, ігрові дії.
Варто звернути увагу на те, що в практиці роботи дитячих садків незавжди точно диференціюються ці поняття: іноді правила виступають одночасно іяк дії, що утрудняє правильне використання гри вихователем.
Цікавістьгри зростає, якщо в неї включаються елементи загадковості. Наприклад,вихователь вносить коробку, на якій намальовані овочі, розглядає її з дітьми, апотім говорить: «Догадайтеся, діти, що в цій коробці».
Відомідітям ігри стають більш цікавими, якщо в їхній зміст вноситься щось нове йбільше складної, потребуючої активної розумової роботи. Тому рекомендуєтьсяповторювати ігри в різних варіантах з поступовим їхнім ускладненням [14,39].
Припроведенні дидактичної гри з дітьми молодшого та середнього дошкільного вікувихователь пояснює правила по ходу гри. При поясненні правил гри вихователевітреба звертати свій погляд то на одного, то на іншого граючого, щоб кожномуздавалося, що це йому розповідають про гру.
Педагогповинен підготувати дітей до гри: познайомити їх із предметами, які будутьвикористані, з їхніми властивостями, зображеннями на малюнках. Підводячипідсумки гри, вихователь, як правило, відзначає тільки позитивні сторони.
Інтерес догри підсилюється, якщо вихователь пропонує дітям пограти з тими іграшками, якіперебували в «мішечку», про які розповідали діти під час гри.
Ігри длямалят побудовані таким чином, щоб протягом 15-20 хвилин всі діти активно діяли.Це забезпечується також і роздавальним матеріалом, якого повинно вистачати навсіх. Підготовка до гри зазвичай забирає багато часу, але це необхідно длязалучення в гру всіх дітей.
Якщо взятивік дітей від 6 до 7 років, то ми побачимо різницю ігордітей молодшого віку й ігор дітей підготовчої до школи групи.
Керуючидидактичними іграми дітей п'яти років, вихователь опирається на їхні віковіособливості. Частіше відбираються ігри, у яких діти вчаться складно й послідовновикладати свої думки, виразно розповідати, у яких розвиваються математичні уявлення,здатність до слухового аналізу усного мовлення, кмітливість, витримка, воля [15,26].
Як ігровийметод навчання дидактична гра використовується на всіх заняттях з метоюзасвоєння певних способів розумових дій для систематизації, уточнення знаньдітей. Тут ініціатива у виборі й у проведенні гри належить самому вихователю.Зміст гри і її правила підлеглі виховно-освітнім завданням, висунутимконкретними програмними вимогами того або іншого виду занять.
П'ятирічнідіти в години, вільні від занять, із захопленням і інтересом грають. Алевихователь може давати нові ігри в тому випадку, якщо в дітей є необхідні для вирішенняігрових завдань знання [15, 29].
Принципивідбору ігор, таким чином, залишаються постійними: доступність правил,матеріалу, можливість варіювання завдань, емоційний вплив на дітей.
Череззасвоєння ігрових правил, за допомогою дидактичної гри вихователь підводитьдітей до серйозного відношення до правил і в інших видах діяльності: у творчійгрі, у праці, на заняттях. Не можна не виконувати правила — це засвоюють дітипротягом свого дитинства. І засвоєнню цього великою мірою сприяють дидактичніігри.
Упідготовчій до школи групі вихователь продумує зв'язок дидактичних ігор зіншими видами дитячої діяльності, із творчими іграми, працею, художньоюдіяльністю. Досвід показує, що дидактичні ігри є одним зі шляхів створенняігрового задуму у творчій грі. Предмети, атрибути, емблеми, з якими дітизнайомляться в дидактичній грі, вони використовують потім у своїх самостійнихіграх. Це підвищує інтерес дітей і до деяких занять.
У середнійгрупі вихователь активно керує дидактичною грою. Тут гра ширше використовуєтьсяяк засіб формування дитячого спілкування, закріплення норм і правил поведінкине тільки в грі, але й поза нею, як засіб розвитку в дітей інтересу до явищнавколишнього життя, а так, же підготовки дітей до школи.
Такимчином, дидактична гра допомагає зробити навчальний матеріал захоплюючим,створити радісний робочий настрій. У дидактичних іграх відбувається засвоєннянавчальних знань, умінь і навичок, а також розвиваються всі психічні процесидітей, їхня емоційно-вольова сфера, здатності й уміння.
Не зайво буде помітити, що проводити розвиваючі дидактичні ігрикраще із групою дітей, тому що саме колективні ігри здатні набагато кращерозвити не тільки інтелектуальні здатності дитини, але й колективний дух.
Як показують численні дослідження в цій області, дітидошкільного й молодшого шкільного віку краще засвоюють будь-який матеріал уколективі. Тому доброю традицією у вашому домі можуть стати дитячі свята, ігри,змагання. Причому виховний процес у таких умовах протікає не тільки в руслірозвитку різних розумових і творчих здатностей дітей, але й у руслі дитячій ідорослої дружби.
2.3 Вплив гри на оволодіння старшими дошкільникаминавичками навчальної діяльності
У ході нашогодослідження виявилося, що відбулися істотні позитивні зміни в розумовомурозвитку у експериментальної групи дошкільників за допомогою використаннясистеми дидактичних ігор як одного із засобів розумового виховання, а також привикористанні всіх засобів корекційного педагогічного впливу.
Дляпідтвердження цього, приведемо графічне зображення динаміки змін у рівнях розумовогорозвитку дітей експериментальної групи.
/>
Діаграма 3.Зміни у рівнях розумового розвитку дошкільнят 5-го року життя до та післяпроведення серії навчальних занять з використанням дидактичних ігор
Вищесказане свідчить про те,що дидактичні ігри стимулюють пізнавальну діяльність і є дуже важливими длярозумового розвитку дітей дошкільного віку. Це складна інтелектуальнадіяльності виконується дітьми з великим інтересом, що створює умови длясаморозвитку, саморуху дитячого мислення. При побудові моделі діти використовуютьуже наявні знання, а, втілюючи свій задум у процесі сюжетно-рольової гри, дітичасто відкривають нові для себе знання й способи розумової діяльності (Гра«Місто будівельників»). Змістдидактичних ігор формує в дітей правильне відношення до явищ громадськогожиття, природи, до предметів навколишнього світу, систематизує й поглиблюєзнання про Батьківщину, професію, трудову діяльність.
За допомогою дидактичних ігор вихователь привчає дітейсамостійно мислити, використовувати отримані знання в різних умовах відповіднодо поставленого завдання. Дидактичні ігри розвивають сенсорні здатності дітей.Процеси відчуття й сприйняття лежать в основі пізнання дитиною навколишньогосередовища.
Висновки і методичні рекомендації
Дошкільне дитинство — великий відрізок життя дитини.Умови життя в цей час стрімко розширюються: рамки родини розсовуються до межвулиці, міста, країни. Дитина відкриває для себе світ людських відносин, різнихвидів діяльності і суспільних функцій людей. Він випробує сильне бажаннявключитися в це доросле життя, активно в ньому брати участь, що, звичайно, йомуще недоступно. Не менш сильно дитина прагне і до самостійності.
Дошкільне дитинство — період пізнання світу людськихвідносин. Дитина моделює їх у сюжетно-рольовій грі, що стає для нього провідноюдіяльністю. Граючи, він учиться спілкуватися з однолітками. Це також періодпервісного становлення особистості. Центральними новотворами цього періодуможна вважати супідрядністю мотивів і самосвідомість.
Сприйняття в дошкільному віці утрачає свій початковийафективний характер: перцептивні й емоційні процеси диференціюються. Сприйняттястає осмисленим, цілеспрямованим. У ньому виділяються довільні дії — спостереження, розглядання, пошук. Значний вплив на розвиток сприйняття робитьу цей час мова — те, що дитина починає активно використовувати назву якостей,ознак, станів різних об'єктів і відносин між ними. Називаючи ті чи іншівластивості предметів і явищ, він тим самим і виділяє для себе ці властивості;називаючи предмети, вона відокремлює їх від інших, визначаючи їхній стан, чизв'язки дії з ними, — бачить і розуміє реальні відносини між ними.
В останні роки практика застосування ігрових завданьвизначила методичну думку, що зараз настав час узагальнення практичногодосвіду, об'єктивної оцінки доцільності застосування ігрових завдань,визначення їх питомої ваги та місця у системі навчання. Гра дозволяє яскравореалізувати всі провідні функції навчання: освітню, виховну та розвивальну, якідіють в органічній єдності.
Участь у творчій діяльності забезпечує формуванняінтелектуальних умінь вищого порядку, оскільки при творчому підході до пізнаннявибір методів оволодіння зумовлюється не тільки змістом, але і внутрішнімичинниками, – наявністю припущень, гіпотез.
За своєю суттю дидактичні ігри – це така формаорганізації навчання, виховання і розвитку особи, яка здійснюється вихователемна основі цілеспрямовано організованої діяльності дітей, яка спочаткумотивована на успіх, здійснюється за спеціально розробленим сценарієм іправилами, максимально спирається на самоорганізацію дошкільників; відтворюєабо моделює досвід людської діяльності й спілкування.
Проведене дослідження свідчить, що за допомогоюправильним чином організованих дидактичних ігор, і зокрема інтелектуальнихігор, можна значно підвищити ефективність процесів формування інтелектуальнихумінь молодших школярів, в цілому зробити більш приємним процеси навчання івиховання дитини.
Гра – сучасний засіб діагностики психічного станудитини, його особового розвитку і чудовий метод корекції тих або іншихдефектів, недоліків, відставання в розвитку.
Завдяки іграм вдається сконцентрувати увагу і залучитиінтерес навіть у самих незібраних дітей дошкільного віку. На початку їхзахоплюють тільки ігрові дії, а потім і те, чому вчить та або інша гра.Поступово в дітей пробуджується інтерес і до самого предмета навчання.
Таким чином, заняття, які проводяться в ігровій формі,навчать дитину виконувати різні дії, розів'є пам'ять, мислення, творчіздатності.
Аналіз теоретичних положень і методичних виводівдозволив надати результати дослідно-експериментальної роботи, проведеної набазі ДНЗ № 35 м. Рівне по підвищенню рівня розумового розвитку дітей 5-го рокужиття на заняттях з елементами дидактичної гри. Була простежена динаміка змінирівня інтелектуального розвитку в процесі експериментальної роботи. За іншихрівних умов на початковому етапі експерименту рівень розвитку дітей бувприблизно однаковий. Аналіз результатів до й після формуючого експериментусвідчить про ефективність розробленої нами методики вдосконалювання роботи.
Результати дітей покращилися:
Низький рівень – зменшився на 2 дитини. Середнійрівень — виріс як у цілому по показниках сформованості пізнавальних процесів,так і в окремо взятих показниках (наприклад, елементи логічного мислення з 25%- 4 дитини до 50% — 8 дітей; увага з 18,75 % — 3 дитини до 43,75%-7 дітей іт.д.) Високий рівень — виріс з 0% до 12,5% — 2 дитини; сприйняття з 6,25% — 1дитина до 62,25% — 10 дітей і т.д.).
На жаль залишилися шестеро дітей на колишньомунизькому рівні. Але, зважаючи на те, що експериментальна робота буланетривалою, можна припустити, що при систематичному та цілеспрямованомупроведенні занять які містять елементи дидактичних ігор, кількість дітей 5-гороку життя, які мають низький рівень розумового розвитку значно зменшиться.
Таким чином, можемо відзначити позитивну динамікузміни рівня сформованості розумового розвитку у дітей 5-го року життя післяпроведення серії занять з використанням дидактичних ігор.
У процесі роботи були замічені такий зміни: діти сталибільш активними, самостійними і уважними, підвищився рівень сприйняттяінформації та запам'ятовування. Деякі помітно розширили свої знання, за рахунокспілкування в грі з іншими дітьми, вони не тільки стали вирішувати завдання безусякої наочної опори, але й самостійно придумувати нові ігри, залучаючи до нихі інших дітей.
Зрозуміло, дане дослідження не претендує на доситьповне, і питання залишається актуальним. Однак у плані підвищення ролідидактичних ігор у самостійній пізнавальній діяльності дітей та визначенні їхвпливу на підвищення рівня інтелектуального розвитку перероблені відоміметодичні аспекти й адаптовані для дітей середнього дошкільного віку вконкретних умовах дитячої установи.
Методичні рекомендації
Виходячи з аналізу дослідно-експериментальної роботи,можна дійти висновку, що роль дидактичних ігор у розвиткові пізнавальної таінтелектуальної діяльності дітей буде значимою, якщо педагогічна робота зїхнього використання буде носити цілеспрямований і планомірний характер, Длятого щоб створити такі педагогічні умови необхідно:
1. Систематичнодавати дітям можливість використовувати свої знання на практиці;
2. Сприятисамореалізації дітей у різних видах ігрової діяльності;
3. Розвиватипізнавальну діяльність дітей, через нетрадиційний підхід до використаннядидактичних ігор у педагогічній діяльності.
/>Списоквикористаної літератури
1. Актуальніпроблеми дошкільного виховання: Міжвуз. зб. наук. праць / А.М. Богуш, Т.І.Поніманська. – Рівне: Рівненський держ. педагогічний ін-т, 2004. – 176 с.
2. БойченкоН.А., Григоренко Г.И., Коваленко Е.И., Щербакова Е.И. Сюжетно- ролевые игрыдошкольников. – К.: Радянська школа, 1982.
3. Бондаренко А.К. Дидактическиеигры в детском саду. – М.: Просвещение, 1991. – 160 с.
4. Болотин Л.Р.,Т.С. Комарова, С.П. Баранов. Дошкольная педагогика – М.: Академия,1997 – 240 с.
5. Валитова И.Е. Психологияразвития ребенка дошкольного возраста. Минск, 1997.
6. ВащенкоГ. Роль ігрової діяльності у навчанні // Ващенко Г. Загальні методи навчання. — К., 1997. – С. 366-380.
7. Венгер Л.За допомогою наочних моделей. Дослідження розвитку пізнавальних здатностей удошкільному віці // Дошкільне виховання. – 2005. – № 3. – С. 6-7.
8. ВоробьеваЕ.Н. Изменение форм и содержания познавательной деятельности детей дошкольноговозраста на занятиях. – Рязань, 2001. – 79с.
9. Воспитателюо детской игре.: Пособие для воспитателей детского сада/ Под ред.Т.А. Марковой. – М.: Просвещение, 1982. – 128 с., ил.
10. ВыготскийЛ.С. Собрание сочинений. В 6-ти т. – Т.4, М., 1984.
11. ВыготскийЛ.С. Игра и ее роль в психическом развитии ребенка. // Психология развития. СПб– М. – Харьков – Минск, 2001.
12. Гринченко И.С. Играв теории, обучении, воспитании и коррекционной работе. Учебно-методическоепособие – М.: «ЦГЛ», 2002. – 80 с.
13. Денисюк О. У центрі уваги – раннє дитинство // Дошкільневиховання. – 2003. – № 8. – С.10.
14. Дидактическиеигры и занятия с детьми раннего возраста: Пособие для воспитателей детскогосада/ Е.В. Зворыгина, Н.С. Карпинская, И.М. Кононова и др.; Подред. С.Л. Новоселовой. – 4-е изд., перераб. – М.: Просвещение, 1985. – 144с., 4 л. ил.
15. Дневниквоспитателя: развитие детей дошкольного возраста. / Под ред.О.М. Дьяченко, Т.В. Лаврентьевой – М.: «Издательство ГНОМ и Д»,2000. – 144 с.
16. ЗапорожецьА.В., Венгер Л.А. Формирование восприятие у дошкольников. – М.: Просвещение,1983. – 364 с.
17. ЕгороваЭ.Н. Психология развития. Харьков, 2003.
18. Зак А.З.«Розвитие интелектуальных способностей у детей 6 -7 лет», — М., 1996.
19. Игрыи упражнения по развитию умственных способностей у детей дошкольного возраста:Кн. для воспитателя дет. cада. – М.: Просвещение, 1989. – 127 с.:ил.
20. КоломинскийЯ.Л., Панько Е.А. Учителю о психологии детей шестилетнего возраста. М., 1988.
21. КолечкоВ.В. Педагогические условия организации дидактических игр с детьми старшегодошкольного возраста: Автореф. канд. дис. М., 1990.
22. КононкоО.Л “Психологічні основи особистісного ставлення дошкільника' (системний підхід), — К.: Стилос, 2002
23. Коментардо базового компонента дошкільної освіти в Україні. О.Л. Кононко. – К., «Д.в»2003.
24. КононкоО.Л “Психологічні основи особистісного ставлення дошкільника' (системний підхід), — К.: Стилос, 2002.
25. ЛейтесН.С. Умственные способности и возраст. М., 1971.
26. ЛеонтьевА.Н. Психическое развитие ребенка в дошкольном возрасте // Вопросы психологииребенка дошкольного возраста. М.; Л., 1948. С. 4 — 15.
27. МихайленкоН., Кустова Н. Разновозрастные игровые объединения детей // Дошкольноевоспитание. 1987. № 10. С. 47 — 50.
28. МихайленкоН.Я. Формирование совместных предметно-игровых действий (ранний возраст) //Дошкольное воспитание. 1987. № 6. С. 46 — 48.
29. Педагогикараннего возраста, / Под ред. Г.Г.Григорьевой, Н. П. Кочетовой, Д. В. Сергеевой.– М.: Академия, 1998, – 336 с.
30. СавченкоО. Я. Дидактика початкової школи. — К., 1997.
31. Содержаниеи методы умственного воспитания дошкольников / Под ред. Н. Н. Поддьякова. — М.,1980.
32. СорокинаА. И. Умственное воспитание в детском саду. — М., 1975.
33. Усова А.П. Обучение в детском саду. — М., 1981.
34. ХохряковаЮ.М. Методика развития предметной деятельности в раннем возрасте. – Пермь.:ПГПУ 2001. – 233с.
35. ЭльконинД.Б. Детская психология. М., 1960.
Додатки
Додаток 1
Методика «Нісенітниці»
/>/>
Чи так буває?
Інструкція випробуваному.
Дитині пропонується розглянути картинку. Через 30 секундекспериментатор запитує: «Розглянув?» Якщо відповідь негативна або невизначена,дається ще час. Якщо стверджувальна, дитині пропонується розповісти, щонамальовано на малюнку. У випадку утруднення дитині надається допомога:
— Стимулююча. Дослідник допомагає дитині почати відповідати,перебороти можливу непевність. Він підбадьорює дитину, показує своє позитивневідношення до її висловлень, задає питання, що спонукають до відповіді: «Чи сподобаласятобі картинка?», «Що сподобалося?», «Добре, молодець, правильно думаєш»,
— Направляюча. Якщо питань, що спонукають до відповідівиявляється недостатньо, щоб викликати активність дитини, задаються прямізапитання: «Смішний малюнок?», «Що в ньому смішного?»,
— Навчальна. Разом з дитиною розглядається якийсь фрагмент малюнкуй виявляється його безглуздість: «Подивися, що тут намальовано?», «А таке можебути в житті?», «Тобі не здається, що тут щось переплутано?», «А ще тут є щосьнезвичайне?».
Додаток 2
Знаходження відсутніх частинмалюнка серед запропонованих на вибір
/>
/>
Додаток 3
Завдання на знаходженняпредметів, об'єднаних якоюсь загальною ознакою (узагальнення й класифікація):
/>/>
/>/>
Додаток 4
Завдання на знаходженнязакономірностей:
/>
Додаток 5
Методика «Найпростішіумовиводи»
/>
Додаток 6
Завдання на встановленнялогічних зв'язків:
/>/>
Додаток 7
Гра «Місто будівельників»
Дидактичне завдання: дозволяє розкрити творчіздатності.
План міста може включати нетільки архітектуру будинків, але й парків, садів, зон відпочинку, пляжів,ігрових площадок, дорожніх розв'язок. Реалізувати задум дозволяє конструктор.Діти з інтересом будують зазначене на придуманому плані й розповідають, як умісті живе обрана ними лялька або казковий герой. Така гра дуже тривала зачасом, і майже завжди потрібно переривати її.
Діти малюють і оформляють настільну гру. Розробленазаздалегідь модель показує, де буде будинок мандрівників, скільки «кроків» відїхнього будинку до лісу, у якому можна заблудитися; де тече ріка, по якій начовні можна спуститися вниз за течією й уникнути безліч пасток; де буде засідкарозбійників, або лігвище хижого звіра, біля якого не можна зупинятися фішці, аде заховані скарби, які мандрівники повинні неодмінно відшукати.
Виготовляючи по моделі гру, діти будують будиночки йхатинки з конструктора й ставлять їх на аркуш-основу гри, малюють на цьомуаркуші ріку, наклеюють на нього дерева з паперу, відзначають «кроки», по якихбудуть іти мандрівники за наказом кубика.
Додаток 8
«Довідайся елементи візерунка»
Дидактичне завдання. Уточнити й закріпити уявлення проосновні елементи якогось розпису, учити виокремлювати окремі елементивізерунка, розвивати спостережливість, увагу, пам'ять і швидкість реакції,викликати інтерес до розпису.
Матеріал. Великі картки, прикрашені якимсь розписом, у нижній частині якихтри-чотири вільних віконця. Маленькі картки з окремими елементами візерунка,серед яких варіанти розпису, що відрізняються кольором, деталями.
Ігрові правила. Визначити які із запропонованих карток із зображеннямелементів розпису підходять до елементів візерунка основної карти.
Хід гри. Одержавши велику карту й кілька маленьких, уважно розглянувшиїх, гравці вибирають ті елементи, які зустрічаються у візерунку, і викладаютьїх у порожні віконця. Ведучий стежить за правильністю виконання завдання.
Варіанти. Гравцям видають більші карти, у ведучого — маленькі. Вінпоказує картки по однієї. У кого із гравців найдеться такий елемент у візерункуна великій карті, забирає його собі. Виграє той, хто швидше збере всі елементисвого візерунка.
Додаток 9
«Доміно»
Дидактичне завдання. Закріпити уявлення про основніелементи якогось розпису, навчити розрізняти й порівнювати їх між собою,правильно називати, розвивати спостережливість, увагу, швидкість реакції.
Матеріал. Картки прямокутної форми, розділені на дві частини. На кожнійз них зображений елемент візерунка; варіанти відрізняються кольором, деталями.
Ігрові правила. Гравці викладають картки, щоб зображення якогосьелемента точно відповідало тому ж зображенню іншої картки. Виграє той, хтопершим викладе всі свої картки
Хід гри. Беруть участь від двох і більше дітей. Всі картки викладаютьу центр стола малюнками вниз — це «базар». Кожний гравець набирає певнукількість карток, про що домовляються до початку гри. Першим робить хід той, укого є картка-дуплет. Наступний гравець знаходить у себе картку з таким жеелементом і кладе її до першого. Якщо немає потрібної гравець користується«базаром». Якщо «базар» порожній — пропускає хід. Виграє той, хто раніше іншихзвільниться від карток.
Додаток 10
«Знайди пару»
Матеріал. Прямокутні картки, розділені на дві клітинки: одна зелементами візерунка, інша — порожня. Картки з варіантами елементів візерунка, якіутворюють пари до малюнків на смужках.
Ігрові правила. Гравці підбирають картки відповідно до малюнка на великихкартках. Виграє той, хто першим підбере пари всіх елементів на своїх картках.
Хід гри. Беруть участь від двох і більше дітей. Ведучий роздаєкожному однакову кількість подвійних карток, маленькі перемішуються в центрістола. По команді ведучого гравці підбирають пари елементам на своїх картках.
Варіанти.
1. Гравці почерзі беруть картки зі стопки. Якщо картка не підходить, гравець кладе її внизколоди й пропускає хід.
2. «Струмочок»- із числа гравців створюють дві команди; одна одержує подвійні картки, інша — парні картинки. По команді гравець однієї групи повинен знайти учасника з іншоїгрупи з такою ж карткою, щоб утворити пари. Парами гравці підходять довихователя, який перевіряє правильність вибору. Утворюють «струмочок».
3. «Передайпо колу» — у гравців по три великі картки, маленькі перемішані й розкладені настолі зображенням донизу. Взявши маленьку картку, гравець закриває нею вільнуклітинку; якщо елемент підходить — пара знайдена. Крім того, він одержує правовзяти наступну картку з колоди; якщо картка не підходить, передає її далі,тобто пропускає хід.
Додаток 11
«Де був Петрик?»
Дидактичне завдання. Активізувати процесимислення, пригадування, уваги, мови дітей; виховувати повагу до людської праці.
Ігрове правило. Розповідати можна тільки проте, що є в будинку, на ділянці дитячого садка або за його межами.
Ігрові дії. Відгадування. Замальовки по сюжетахрозповідей, малюнок-відгадка.
Хід гри.
Варіант 1. Вихователь говорить дітям, що вони будутьграти в таку гру, яка змусить їх згадати все, що вони бачили й своєму дитячомусадку: які є кімнати, хто в них перебуває, що стоїть в кожній кімнаті, чим і хтозаймається.
Вихователь розповідає:
— Уявімо, начебто в наш дитячий садок прийшов новийхлопчик Петрик. Разом з вихователем він пішов оглядати дитячий садок. А от кудивін заходив і що там побачив, розповість Петрик. Від імені Петрика ви будетерозповідати по черзі. Не називайте кімнату словом. Ми повинні її відгадати самеза вашими описами. Вихователь попереджає дітей, що треба описувати тільки те,що Петрик міг побачити в приміщені дитячого садка.
Додаток 12
«Магазин Іграшок»
Дидактичне завдання. Учити дітей описуватипредмет, знаходити його істотні ознаки; відгадувати предмет за описом.
Ігрове правило. Продавець продає іграшку,якщо про неї добре розповів покупець.
Ігрові дії. Рахівничкою вибирають продавця. Граз купленими іграшками.
Хід гри. Діти сідають півколом перед столом іполичкою з різними іграшками. Вихователь, звертаючись до них, говорить:
— У нас відкрився новий магазин. Подивіться, скільки вньому гарних іграшок! Ви їх зможете купити. Але щоб купити іграшку, потрібновиконати одну умову: не називати її, а описувати, при цьому дивитися на іграшкуне можна. За вашим описом продавець відгадає її й продасть вам.
Короткою рахівничкою вибирають продавця. Першим купуєіграшку вихователь, показуючи, як треба виконувати правила гри:
Гру в магазин краще проводити після сну передсамостійними іграми. Вихователь приносить у магазин і такі іграшки, з якимидіти давно не грали, щоб розбудити інтерес до них, нагадати, які вони цікаві,гарні.
Примітка. По такому ж принципі проводиться гра«Магазин квітів», де діти описують кімнатні рослини, їхнє листя, стебло, квітку.
Додаток 13
«Радіо»
Дидактичне завдання. Виховувати вміння бутиспостережливим, активізувати мову дітей.
Ігрові правила. Розповідати про найбільшхарактерні особливості в поведінці, одязі дітей своєї групи.
Ігрові дії. На роль диктора вибирають дитинурахівничкою.
Хід гри. Вихователь, звертаючись до дітей,говорить:
— Сьогодні ми будемо грати в нову гру, називаєтьсявона «Радіо». Чи знаєте ви, як називають людину, яка говорить по радіо?Правильно, його називають диктором. Сьогодні по радіо диктор буде розшукуватидітей нашої групи. Він буде когось описувати, а ми за його розповіддюдовідаємося, хто ж втратився. Спочатку я буду диктором, слухайте. Увага! Увага!Втратилася дівчинка. На ній червоний светр, картатий фартух, у кісках білістрічки. Вона добре співає пісні, дружить із Вірою. Хто знає цю дівчинку?
Так вихователь починає гру, показуючи дітям прикладопису. Діти називають дівчинку зі своєї групи. «А тепер диктором буде хтось ізвас»,- говорить вихователь. Нового диктора вибирають за допомогою рахівнички.
Вихователь стежить, щоб діти називали найбільшхарактерні риси своїх товаришів: як вони одягнені, чим люблять займатися, якставляться до друзів.
Додаток 14
«Хто більше помітить небилиць?»
Діти слухають казку-небилицю. Той,хто помітив небилицю відкладає убік фішку (паличку, листик). Коли казкапрочитана, вихователь пропонує перелічити замічені небилиці тому, у кого фішоквідкладено менше. Інші слухають, потім доповнюють його відповідь. Слухаючиказку-небилицю, діти «викривають», як говорив К. І. Чуковський, у ній небилиці,пояснюють нелогічність у судженнях, непослідовність у вчинках діючих осіб.
Така гра вимагає великої розумовоїнапруги: діти повинні одночасно уважно слухати, порівнювати реальне звигаданим, відразу ж реагувати, відкладаючи убік фішку, запам'ятовуватиалогізми й потім розповідати про них.
Після того як у дітей виник інтересдо ігор такого змісту, вихователь може сам придумати розповідь, включивши в неїкілька небилиць. Це може бути розповідь про життя дітей у дитячому садку,епізод з життя вихователя, розповідь про природу й т.д. Вихователь спонукає довідповіді в першу чергу тих дітей, хто помітив менше небилиць. Можназапропонувати дітям самим придумати розповідь із небилицями. Один із граючихрозповідає, інші слухають і зауважують небилиці. У цих іграх проявляється великаактивність всіх дітей: і тих, хто придумує, і тих, хто зауважує й пояснюєнебилиці. Тому такі ігри проходять жваво, цікаво, захоплюють всіх граючих дітей.