ЗМІСТ
Вступ
Розділ1. Сутність, завдання та моделі статевого виховання
1.1Теоретичний аналіз змісту статевого вихованняшколярів
1.2Моделі статевого виховання
1.3Особливості статевого розвитку молодших школярів
1.4Здійснення статевого виховання учнів молодшої ланки
Розділ2. Розробка виховного заходу на тему «Формування статево-рольової диференціаціїмолодших школярів»
Висновки
Списоквикористаної літератури
Додатки
ВСТУП
Актуальність дослідження. Статеве вихованнястало предметом виняткової уваги сучасних батьків, оскільки тепер уже ніхто невважає, що настільки природною і фундаментальною функцією, як статева, можнауправляти, тримаючи дітей у невідомості. Але статева врівноваженість людинилише почасти залежить від того, що їй відомо про сексуальні відносини чоловікай жінки. В основі врівноваженості лежить як уявлення, знання про них, так івідношення до них.
Виховання як процесприлучення людини до історичного досвіду в змістовній основі завждивизначається провідними потребами суспільства. Зміна базових соціальнихорієнтирів неминуче приведе до перегляду й переоцінки завдань, напрямків, форморганізації виховної роботи. Кожен історичний етап вносить свої корективи врозуміння окремих ланок педагогічної системи на всіх рівнях системи освіти вцілому. У сучасних умовах суспільного розвитку особливо гостро встають проблемисоціалізації людини, прилучення її до загальнолюдських цінностей, значимих вусі століття й закріплених у культурно-історичному досвіді поколінь.
У ракурсі цих проблемважливим напрямком роботи, що задає орієнтири на подальше вивчення новихаспектів входження дитини у світ людських відносин, є статеве виховання.Традиційне розуміння суті виховної роботи, обумовлене тезою «Яка різниця:хлопчик або дівчинка, аби тільки людина була хороша», що наочно демонструєідею «безстатевої» педагогіки, невблаганно йде в минуле. Питаннястатевої ідентифікації й диференціації, які залучають останнім часом все більшеколо психологів, знаходять висвітлення в педагогічних дослідженнях, збагачуючиарсенал напрямків і зміст сучасної вітчизняної педагогіки.
Проблема вихованнядитини з урахуванням статевих розходжень, що дозволяє по-іншому побачитиспецифіку педагогічної роботи c дітьми молодшого шкільного віку, по значимостій актуальності на сьогоднішній день не має аналогів. Пошук джерел духовностілюдини, що представляє сьогодні найбільший дефіцит, неминуче приводить докультурно-історичного минулого, закріпленого в традиціях різних народів,орієнтованого на диференційований підхід до дітей різної статі. Проблемадиференційованого виховання, залежно від статі дитини, тісно пов'язана згуманізацією педагогічного процесу, тому що задає перспективи подальшої участілюдини в суспільному житті, готовить до виконання соціальних ролей усуспільстві й родині.
Для сучасноїпостановки питання про розробку систем статевого виховання існує безліч причин.Перша, як уже було відзначено, пов'язана з відсутністю диференційованогопідходу до дитини відповідно до її статевої приналежності. Друга — загальнодержавне неуцтво педагогів, батьків у питаннях сексуальної освіти дітей,що приводить до стрімкого зростання числа позашлюбного народження, абортів,карних злочинів на сексуальному ґрунті, до відсутності ранньої орієнтації навиконання соціальної ролі в житті (батька, матері).
Значення процесу статевоїсоціалізації правомірно підкреслює І.С. Кон. Він відзначає, що не тільки сім’я,але й суспільство однолітків впливають на статеву соціалізацію дитини, будучи«винятково важливим агентом статевої соціалізації».
Важливість вихованняякостей мужності й жіночності, починаючи з дошкільного віку підкреслюваввидатний педагог В.А. Сухомлинський, відзначаючи, що, уже в дитині-першокласникай дошкільника чоловічої статі потрібно виховувати справжнього чоловіка".
Психолог С. Никологорськийговорить про те, що з «раннього дитинства на уроках фізкультури дівчаткампропонують азартні ігри й змагання, які не тільки створюють зайвунервово-психологічну напругу, але й формують культ сили, честолюбство, егоїзм,прагнення постійно змагатися, а не доглядати, подобатися, допомагати,співчувати». Ціле покоління виховала «безстатева педагогіка».Школа й вуз практично ігнорують специфіку ролей чоловіка й жінки й, виховуючидівчат у чоловічому стилі сприяють, таким чином, росту типово чоловічих рис.
Незважаючи на істотнупсихологічну аргументацію положення про необхідність цілеспрямованої роботи зістатево-рольової соціалізації дитини молодшого шкільного віку, у педагогіцітрадиційно ці проблеми піднімаються й вирішуються вкрай рідко. Аналіз програм,концепцій і нормативних документів показує наполегливе обходження цих питань,незважаючи на наявні науково обґрунтовані системи статевого виховання.
Проблеми статевоговиховання, пов'язані з методичною оснащеністю цього процесу, з неадаптованістюнауково-дослідного матеріалу, сьогодні вже, не одиничні. Чималу тривогу йзаклопотаність педагогів і батьків викликає масовий випуск і некомпетентневикористання літератури про процеси зачаття й дітородіння. Випуск і допуск цієїлітератури до поширення не контролюється компетентними людьми абоорганізаціями. Багато з цих книг, не відповідають вимогам, які висуваються додитячої літератури, а також не враховують рівень розвитку сприйняття привикористанні малюнків. Та й при адаптації тексту для сприйняття його школярамиварто дотримуватися певних етичних норм. Все це відбувається через те, що впідготовці таких книг до випуску не беруть участь педагоги й психологи, а лишемедики, сексопатологи й художники. Некомпетентне використання такої літературиможе привести до неправильного тлумачення дітьми ряду фактів і до вироблення вдитини неправильного, нездорового відношення до такої інтимної інформації.
Соціально-педагогічна значущість і актуальністьпроблеми, відсутність чітко накреслених шляхів її вирішення в загальноосвітніхзакладах на сучасному етапі розвитку суспільства, а також її важливе значення для теорії йпрактики виховання зумовили вибір теми курсової роботи: «Статеве вихованнямолодших школярів».
Об’єктом дослідження є навчально-виховний процес середньоїзагальноосвітньої школи та статеве виховання учнів молодшого шкільного віку уході навчальної та позакласної діяльності.
Предметдослідження – методика статевоговиховання дітей молодшого шкільного віку
Мета дослідження полягає в теоретичному обґрунтуванні змісту,форм та методів статевого виховання молодших школярів в процесі навчання усередній загальноосвітній школі.
Виходячи з предмета ізагальної мети дослідження, необхідно було розв’язати ряд конкретних завдань,зокрема:
- З’ясувати стан проблеми в педагогічній теорії та восвітній практиці;
- Вивчити науково-теоретичні передумови статевого вихованняособистості;
- Визначитисутність і структуру статевого виховання молодших школярів.
- Розробитиелементи виховного заходу, що має на меті розвиток статевих уявлень та знаньмолодших школярів.
Практичне значеннядослідження полягає в тому, що результати дослідження можуть бутивикористані студентами педагогічних факультетів для подальших досліджень даноїпроблематики.
Структура курсовоїроботи. Дослідженняскладається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел,яке містить 24 джерела.
/>РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ, ЗАВДАННЯ ТА МОДЕЛІ СТАТЕВОГО ВИХОВАННЯ/>1.1 Теоретичний аналіз змісту статевого виховання школярів
Входження України доЄвропейського освітнього простору ставить нові вимоги до навчання та вихованняпідростаючого покоління, яке має ввібрати кращі досягнення національної тасвітової культури як в інтелектуальній сфері, так і у формуванні моральності,збереженні фізичного, психічного, соціального та духовного здоров’я нації. Удержавних документах – Концепції національної системи виховання, Національнійдоктрині розвитку освіти України у ХХІ столітті (2002 р.), Законі України “Проосвіту” (1996 р.), Національній програмі виховання дітей та молоді в Україні(2004 р.) приділяється значна увага фізичному вдосконаленню та загартовуваннююнаків і дівчат, формуванню в них навичок здорового способу життя, підготовцімолоді до шлюбу, прищепленню морально чистих, гуманних та доброзичливихстосунків між юнаками і дівчатами, побудованих на взаємоповазі тавзаємовідповідальності. Саме вирішенню цих аспектів призначено статевевиховання школярів.
Актуальністьстатевого виховання зумовлена також зниженням культури міжстатевих відносинюнаків і дівчат, девальвацією цінностей материнства, батьківства, руйнуваннямвідповідальності за долю власних дітей і сім’ї.
Питанням статевоговиховання велику увагу приділяли такі видатні вчені: В.Бехтерев, П.Блонський,А.Макаренко, Й.Песталоцці, Ж.-Ж.Руссо, В.Сухомлинський. Проблему статевоговиховання розглянуто у працях Т.Говорун, Д.Ісаєва, В.Кагана, Д.Колесова,І.Кона, В.Кравця, І.Мезері, Ю.Орлова, А.Петровського, А.Хрипкової.
Сьогодні у зв’язку зпереоцінкою багатьох норм відбувається переорієнтація сучасної вітчизняноїпедагогіки і в питаннях статевого виховання. Особливості психічного розвиткудитини, пов’язані з її приналежністю до тієї чи іншої статі, все докладнішевивчаються психолого-педагогічними науками, і результати цих досліджень поступововпроваджуються у практику виховання. Проте відсутня єдина стала системапоглядів на проблему та шляхи її вирішення, як немає і єдиного визначенняпоняття “статеве виховання”.
За Д.Ісаєвим, статевевиховання як невід’ємна частина загального фактично розпочинається з першихроків життя дитини і триває впродовж усіх вікових періодів її становлення якособистості взагалі та як представника певної статі. Цей процес відбуваєтьсязавдяки тому, що дитина постійно включена в усю складну систему життєдіяльностілюдей [7, 70]. У сучасній педагогічній літературі пропонуєтьсятаке визначення статевого виховання: “Статеве виховання – складова частиназагального процесу виховної роботи сім’ї і школи, спрямована на формуваннясвідомості дитини у відповідності з її належністю до певної статі, забезпеченняумов для її нормального психосексуального розвитку” [18, 433].
Статеве виховання, якзазначає В.Кравець, – це організований і цілеспрямований процес формуванняфізичних, психічних і моральних якостей особистості, установок, що визначаютькорисне для суспільства ставлення людини до протилежної статі та високоморальністосунки між статями [13, 61].
Статеве виховання –це процес, спрямований на вироблення якостей, властивостей, а також установокособистості, які визначають необхідне суспільству ставлення людини допредставників іншої статі. Воно включає в себе чотири основних тісновзаємопов’язаних аспекти − соціально-психологічний, педагогічний,медичний та сексологічний. За В.Каганом, статеве виховання – це процессистематичного, свідомо запланованого і здійснюваного виховання, що передбачаєпевний кінцевий результат дії – формування статевої свідомості та поведінки [9, 32].
Пропонуються і таківизначення цього поняття: це формування свідомості дитини у відповідності з їїналежністю до певної статі, забезпечення умов для нормального психосексуальногорозвитку особистості, засвоєння суспільно усталених нормативів статевоїповедінки, яке здійснюється завдяки характеру спілкування дитини у колі сім’ї,змісту гри, занять та навчання, орієнтованих на успішне виконання статевихролей – хлопчика, юнака, сина, нареченого, батька, чоловіка (для жіночої статівідповідно) [21, 181].
Із різноманітнихвизначень статевого виховання найбільш поширеним у наш час є таке: статевевиховання – складова частина загального виховного процесу, що забезпечуєправильний статевий розвиток дітей і молоді та оволодіння нормами взаємин ізпредставниками протилежної статі, а також правильне ставлення до питань статі [3, 319].
На основі аналізувищевказаних трактувань під статевим вихованням ми розуміємо систематичний,свідомо спланований вплив на формування статевої свідомості і поведінки дітей,підготовку їх до сімейного життя, яка має на меті формування цілісної особистостіхлопчика та дівчинки, здатних розуміти психологічні і фізіологічні особливостістатей в зв’язку з соціальними і моральними нормами. Одночасно це і формування такихцінностей, як доброта, терпимість, порядність, доброзичливість, повага один доодного, що є складовою частиною загальної культури особистості. Також статевевиховання – це і здобуття інформації з питань медико-біологічного характеру,грамотної, систематизованої, адаптованої до відповідного віку системи юридичнихзнань з питань шлюбно-сімейних відносин, гігієни дівчини і хлопця, формуваннявідповідального ставлення за свої дії та вчинки, відповідального батьківства.
Колегія Міністерстваосвіти і науки України рішенням від 26.02.1996 р. визначила мету статевоговиховання в сучасних умовах – підготовка до сімейного життя, формуваннякультури сімейних і статевих відносин. Ю.Орлов, розглядаючи сутність статевоговиховання, вказує, що завданням статевого виховання є управління і контрольстатевої потреби як з боку суспільства, так і з боку самої людини. Ігноруванняцього виховного впливу деформує механізми статевої ідентифікації. Порушенняцього процесу проявляється у зниженні народжуваності та погіршенні виховання підростаючогопокоління [17, 5].
Більш широко визначаєзміст статевого виховання В.Каган, вважаючи, що процес статевого вихованняскладає все те, що виховує здорову і цілісну особистість чоловіка та жінки,здатних адекватно усвідомлювати і переживати свої фізіологічні та психологічні особливостіу відповідності з існуючими в суспільстві соціальними та моральними нормами, ізавдяки цьому встановлювати оптимальні відносини з людьми своєї та протилежноїстаті в усіх сферах життя [9, 38].
В.Кравцем булисформульовані основні завдання статевого виховання: здійснення гетерогенноїсоціалізації, метою якої є формування відповідних (чоловічих чи жіночих) рисповедінки та правильне ставлення до протилежної статі; формування такихякостей, що лежать в основі гетеросексуальних стосунків (честь, вірність,гідність); культивування дружби і любові у стосунках хлопців та дівчат;прищеплення навичок особистої гігієни, формування здорового способу життя;організація статевого самовиховання школярів; вироблення вміння оцінювати свійстан, свої сексуальні прояви [13, 76].
Виходячи із загальнихзавдань статевого виховання, В.Каган виділяє основні його напрями: 1)статеворольове виховання, що сприяє формуванню мужності та жіночності; 2)сексуальне виховання, яке спрямоване на оптимізацію формуваннясексуально-еротичних орієнтацій і сексуальної свідомості із урахуваннямморальних вимог; 3) підготовка до шлюбу; 4) підготовка до відповідальногобатьківства; 5) формування здорового способу життя. Автор наголошує, що вищерозглянуті напрями є взаємозв’язаними, взаємообумовленими складовими цілісноговиховного процесу, який повинен починатися з перших років життя дитини [8, 91]. Надумку Д.Колесова, Н.Сельверової [11, 5], статеве виховання має ґрунтуватися на такихположеннях:
1) статева належністьє найважливішим стрижнем формування особистості, а отже, формування в дітяхеталонів справжнього чоловіка та істинної жінки, як і потреби дотримуватися цихеталонів, необхідне не лише з метою правильного сексуального розвитку, але ідля нормальної та ефективної соціалізації особистості;
2) статевий потяг повиненне придушуватися, а навпаки, заохочуватися, але саме шляхом прищепленняпедагогічно прийнятних способів його задоволення в міжособистісному спілкуванніз особами протилежної статі.
Сутність статевого вихованняне в тому, щоб іти за статевим розвитком школяра, йти позаду нього, а щобвипереджати процес статевого дозрівання, формувати той морально-психологічний іемоційно-естетичний базис, без якого статеві переживання і стосунки ускладнюютьжиття людини. Принципи статевого виховання випливають із загальних принципів виховноїроботи. О.Кузнецова до них відносить:
1) врахування віковихта індивідуальних особливостей статі;
2) врахуванняінтелектуального рівня, наявних знань про статі;
3) зрозумілість;
4) диференційованийхарактер, адресність;
5) індивідуальнийпідхід;
6) поетапність іпослідовність;
7) правдивість;
8) єдність моральнихзнань, установок і реальної поведінки, відношення між статями [14, 70].
До вищевказанихпринципів додаємо ще й такі: природність поведінки дорослих, спрямованістьінформації на формування позитивного ставлення до проблем людськоїсексуальності, національний компонент змісту виховної роботи через народнутворчість, надбання народної педагогіки у вихованні сім’янина.
Відповідно довизначених принципів І.Мезеря виділяє такі завдання статевого виховання:виховання почуття соціальної відповідальності у взаєминах між статями;виховання прагнення мати міцну щасливу сім’ю, засновану на коханні, повазі йрівності; виховання відповідального ставлення до батьківства; вихованняздатності розуміння інших людей, здатності враховувати специфічні статеві їхособливості в процесі спільної діяльності; виховання здатності й прагненняоцінювати свої вчинки стосовно інших людей з урахуванням їх статевоїприналежності; виховання відповідального ставлення до свого здоров’я й здоров’яінших людей [16, 6].
Аналізпсихолого-педагогічної літератури дає можливість визначити завдання статевоговиховання: формування в учнів знань про гігієну статі; виробленнявисокоморальних уявлень про честь і гідність в інтимних стосунках; наданнянауково обґрунтованого для розуміння молоді поняття сексуальної проблеми,акцентуючи увагу на попередженні наслідків та шкідливості для здоров’я імайбутнього сімейного життя ранніх статевих зв’язків.
Таким чином,висвітливши проблему статевого виховання школярів, проаналізувавши сутністьпонять “статеве виховання” у науковій психолого- педагогічній літературі,постає необхідність вивчення стану статевого виховання у молодших школярів. /> 1.2 Моделі статевоговиховання
Зміст статевого вихованнястановить все те, що виховує здорову й цілісну особистість жінки й чоловіка,здатних адекватно усвідомлювати й переживати свої фізіологічні й психологічніособливості. Відповідно до існуючих в суспільстві соціальних і моральних норм йзавдяки цьому встановлення оптимальних стосунків з людьми своєї й протилежноїстаті у всіх сферах життя. Багато сторін цього процесу розглядаються по ходувикладу загальних проблем і статево-вікових особливостей психосексуальноїдиференціації. М. Козакевич описує три моделі статевого виховання [1, 14].
Моделі
Обсяг інформації
Зміст інформації
Загальний тон
Рестриктивна (репресивна) Чим менше, тим краще
Не можна робити те-то й те-то, тому що…
Це єдиний гарний шлях Ні!
Пермісивна (ліберальна) Вся інформація Можуть бути наступні шляхи…Всі шляхи хороші. Так!
“Золота середина” (демократична) Необхідна інформація Роби так, а не інакше, тому що…є багато шляхів – вибирай кращий Так, але…
Факт прийняттясуспільством тієї або іншої моделі не означає, що її розділяють всі існуючі всуспільстві групи й окремі люди. Це висуває непрості морально-етичні проблеми.Люди можуть не хотіти — це їхнє право, щоб їхні діти були включені в існуючусистему статевого виховання. Релігійна громада може вважати несумісним з вірою,які сповідують її члени, будь-яке статеве виховання в рамках пермісивної ідемократичної моделей, але в іншій громаді можуть бути й інші погляди. Томуправом будь-якої людини залишається вибирати для своїх дітей свої шляхи.
В умовах нашої країнице має особливе значення, тому що дистанція між національними й релігійнимипсихосексуальними культурами дуже велика і люди надають збереженню традицій уцій сфері життя надзвичайно насичене емоційне значення, що часто надає обговореннюпроблем статі ідеологічне зафарблення. Це висуває цілий комплекс проблем порозробці стратегії й тактики, шляхів і методів, організації й засобів статевоговиховання, диференційованих залежно від тієї культури, у якій воно будездійснюватися.