Поняття торгівлі цінними паперами

1. Поняття торгівлі цінними паперами.

Основними законодавчими актами, що регулюють операції з торгівлі цінними паперами на Україні є Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” та Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”. Останній визначає основні засади оподаткування прибутку юридичних осіб від операцій з торгівлі цінними паперами. Цей закон визначає цінний папір як документ, що засвідчує право володіння або відносини позики та відповідає вимогам, встановленим законодавством про цінні папери.

Отже, документ, щоб називатися цінним папером має відповідати насамперед вимогам Закону “Про цінні папери та фондову біржу”. Цей Закон визначає умови і порядок випуску цінних паперів, а також регулює посередницьку діяльність в організації обігу цінних паперів.

Згідно до цього Закону “Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.”

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, якщо інше не передбачено цим Законом або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно. Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Статтею 3 Закону “Про цінні папери та фондову біржу” передбачені наступні види цінних паперів, що можуть випускатися в Україні:

· акції;

· облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;

· облігації місцевих позик; облігації підприємств;

· казначейські зобов'язання;

· ощадні сертифікати;

· інвестиційні сертифікати;

· векселі;

· приватизаційні папери.

З другої по п’яту глави цього Закону визначають основні характеристики перелічених вище видів цінних паперів.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента ( якщо інше не передбачено умовами випуску). Облігації усіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Випускаються облігації таких видів: а) облігації внутрішніх і місцевих позик; б) облігації підприємств.

Облігації зовнішніх державних позик України - цінні папери, що розміщуються на міжнародних та іноземних фондових ринках і підтверджують зобов'язання України відшкодувати пред'явникам цих облігацій їх номінальну вартість з виплатою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Казначейські зобов'язання України (надалі - казначейські зобов'язання) - вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу. Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

а) довгострокові - від 5 до 10 років;

б) середньострокові - від 1 до 5 років;

в) короткострокові - до одного року.

Ощадний сертифікат - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому. Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Випускаються такі види векселів: простий, переказний.

Порядок випуску та обігу векселів визначається Кабінетом Міністрів України.

В сьомій главі Закону “Про цінні папери” визначені основні умови обігу цінних паперів. У статті 26 Закону говориться: “ Діяльністю по випуску та обігу цінних паперів, відповідно до цього Закону, визнається посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснювана банками, а також акціонерними товариствами, статутний фонд яких сформовано за рахунок виключно іменних акцій, та іншими товариствами (надалі - торговці цінними паперами), для яких операції з цінними паперами становлять виключний вид їх діяльності.”

Дуже важливим моментом Закону є визначення видів діяльності, які вправі здійснювати торговці цінними паперами. Таких видів діяльності Закон виділяє три:

а) діяльність по випуску цінних паперів;

б) комісійну діяльність по цінних паперах;

в) комерційну діяльність по цінних паперах.

Діяльністю по випуску цінних паперів визнається виконання торговцем цінними паперами за дорученням, від імені і за рахунок емітента обов'язків по організації передплати на цінні папери або їх реалізації іншим способом. При цьому торговець цінними паперами за домовленістю з емітентом може брати на себе зобов'язання у разі неповного розміщення цінних паперів викупити в емітента нереалізовані цінні папери.

Комісійною діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи.

Комерційною діяльністю по цінних паперах визнається купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.

Здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, як виключної діяльності, допускається на основі дозволу, що видається Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Перелік документів, необхідних для одержання дозволу на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів, а також перелік відомостей, які торговець цінними паперами повинен подавати протягом строку дії цього дозволу, визначаються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Дозвіл на здійснення усіх або окремих (крім комісійної) видів діяльності може бути видано торговцям цінними паперами, які мають внесений статутний фонд у розмірі не менш як 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а на здійснення комісійної діяльності щодо цінних паперів - не менш як 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При здійсненні виключної діяльності по випуску та обігу цінних паперів допускається здійснення окремих видів діяльності, пов'язаних з обігом цінних паперів, насамперед діяльності по наданню консультацій власникам цінних паперів.

У статті 28 Закону визначенні наступні обмеження щодо здійснення діяльності з обігу цінних паперів:

· Дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів не може одержати торговець цінними паперами, який безпосередньо або побічно володіє майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, в тому числі безпосередньо - вартістю понад 5 процентів статутного фонду іншого торговця.

· Торговець цінними паперами, який має дозвіл на здійснення будь-якого виду діяльності по випуску та обігу цінних паперів, не може безпосередньо або побічно володіти майном іншого торговця цінними паперами вартістю понад 10 процентів статутного фонду, в тому числі безпосередньо - вартістю понад 5 процентів статутного фонду іншого торговця.

· Якщо частка юридичної особи, що не має дозволу на здійснення діяльності по обігу цінних паперів, або громадянина в статутному фонді кількох торговців цінними паперами перевищує 5 процентів по кожному торговцю, то ці торговці не можуть здійснювати торгівлю цінними паперами один з одним.

· Торговець цінними паперами не може здійснювати торгівлю:

а) цінними паперами власного випуску;

б) акціями того емітента, у якого він безпосередньо або побічно володіє майном у розмірі більше 5 процентів статутного фонду.

Відповідно до 28-ї статті безпосереднім володінням майна визнається володіння часткою у статутному фонді будь-якого товариства, побічним володінням - володіння часткою у статутному фонді такого товариства, яке є учасником в іншому товаристві.

Існують також певні вимоги щодо укладання торговцями угод з цінними паперами. Так, при прийнятті доручення на купівлю або продаж цінних паперів торговець цінними паперами зобов'язаний надавати особі, за рахунок якої він діє, інформацію про курс цінних паперів.

Торговець цінними паперами також зобов'язаний подавати фондовій біржі інформацію про всі укладені ним угоди з цінними паперами в строки і порядку, визначені правилами фондової біржі.

Вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних в даний момент (відкриті позиції), не може перевищувати п'ятикратного розміру власного статутного фонду торговця цінними паперами.

При здійсненні діяльності по випуску цінних паперів, що проводиться одночасно з комерційною або комісійною діяльністю по цінних паперах, вартість угод, укладених торговцем цінними паперами з іншими торговцями цінними паперами, але не виконаних на даний момент (відкриті позиції), не може перевищувати десятикратного розміру власного статутного фонду торговця цінними паперами.

Продажна або номінальна ціна цінних паперів, що є у власності (резерв) торговця цінними паперами, який здійснює діяльність по випуску цінних паперів або комерційну діяльність по цінних паперах, а також вартість відкритих позицій, разом взятих, одночасно не можуть перевищувати п'ятнадцятикратного розміру статутного фонду торговця цінними паперами. Обчислення слід провадити виходячи з найвищої продажної ціни або номінальної ціни.

Що стосується Закону про прибуток, то в ньому зазначено, що під терміном “торгівля цінними паперами
” слід розуміти:

· будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів чи фондових деривативів торгівцями цінними паперами, чий статус встановлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок;

· будь-які операції з купівлі та продажу цінних паперів особами, які не мають статусу торгівців цінними паперами.

Особливості ведення бухгалтерського обліку операцій з цінними паперами визначає Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку за погодженням з Міністерством фінансів України та Національним банком України. Щодо оподаткування доходів по цінних паперах, то воно здійснюється згідно з податковим законодавством України.

2. Вплив операцій з торгівлі цінними паперами на об’єкт оподаткування податком на прибуток підприємств.

Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” операції особливого виду виділенні в окрему статтю. До їх числа віднесені операції по торгівлі цінними паперами. Оподаткування операцій здійснюється по торгівлі цінними паперами (в тому числі і векселями) здійснюється у відповідності із пунктом 7.6 цього Закону.

З метою оподаткування платник податку веде окремий облік фінансових результатів операцій з торгівлі цінними паперами, який визначається у вигляді різниці між доходом і витратами і є об’єктом оподаткування.

У підпунктах 7.6.3 та 7.6.4 Закону про прибуток визначено, що слід розуміти під термінами «доходи» і «витрати». Під терміном «витрати» слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.

Під терміном "доходи" слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням. До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.

У разі коли протягом звітного періоду витрати, понесені (нараховані) платником податку у зв'язку із придбанням цінних паперів, перевищують доходи, отримані від продажу (відчуження) цінних паперів протягом такого звітного періоду, балансові збитки переносяться на зменшення доходів майбутніх періодів від таких операцій протягом строків, визначених статтею 6 Закону про прибуток, тобто протягом майбутніх п’яти податкових років, що наступають за роком виникнення такого збитку.

У разі коли протягом звітного періоду доходи, отримані (нараховані) платником податку в зв'язку із продажем (відчуженням) цінних паперів, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку в зв'язку із придбанням цінних паперів протягом такого звітного періоду, збільшені на суму некомпенсованих балансових збитків від таких операцій минулих періодів, прибуток включається до складу валових доходів за результатами такого звітного періоду.

Якщо витрати, пов’язані з придбанням цінних паперів, дорівнюють доходам, що були отримані при його продажу (відчуженні), то фінансовий результат від операції з цінним папером дорівнює нулю.

Отже, відповідно до пункту 7.6 Закону “Про оподаткування прибутку підприємств” , якщо затрати від операцій з цінними паперами не дорівнюють доходам від таких операцій, то у платника податку на прибуток в окремому обліку буде мати місце прибуток або збиток від операцій з цінними паперами. Прибуток включається одразу до складу валового доходу платника податку, а збиток може бути погашений лише прибутком від операцій з цінними паперами на протязі наступних 20-ти звітних (податкових) кварталів.

Окремим питанням в оподаткуванні операцій з торгівлі цінними паперами є визначення дати збільшення (зменьшення) валового доходу на суму на суму фінансового результату. Тут можна виокремити дві категорії платників:

· Платникі, що не мають статусу торговця цінними паперами, встановленного у відповідності з законодавством (“неторговці”);

· Платникі, які мають такий статус (“торговці”).

Для “неторговців” оподаткуванню у відповідності із пунктом 7.6 Закону про прибуток підлягає фінансовий результат від операцій з купівлі та продажу цінних паперів. Отже, для цих осіб доходи і витрати не беруть участі в формуванні прибутку (збитку) звітного періоду до тих пір, поки не здійснилися обидві операції: і купівля, і продаж. Тому “неторговці” спочатку визначають фінансовий результат по кожному цінному паперу окремо, для якого відбулися і купівля, і продаж, а вже сумарний фінансовий результат покаже або прибуток, або збиток. При необхідності можна вести аналітичний облік витрат і доходів на протязі звітного періоду.

Що стосується “торговців”, то для них доходи або витрати визнаються вже у тому випадку, якщо відбулася операція або
купівлі, або
продажу цінного паперу. В кінці звітного періоду вони мають прибуток від торгівлі цінними паперами, якщо доходи перевищують видатки, або збиток, - якщо видатки перевищують доход.