Історія Конституції України

Л е к ц і я «ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ КОНСТИТУЦІЇ» Вступ. 1. Періодизація історії українських конституцій. 2. Хакактеристика основних періодів розвитку української конституції до 1991 року: 2.1. козацька період; 2.2. період національного відродження; 2.3. період державного відродження; 2.4. період тоталітарних режимів (радянський період).

3. Конституційний процес в Україні 1991-96 років. Приняття Конституції України 1996 року. Вступ Ми продовжуємо наші лекції про Конституцію України. На попередніх лекціях ми знайомились із загальнотеоретичними положення Конституції - як політико-правового явища, говорили про ситему правовї охорони Конституції України. Сьогодні ми будемо мати розмову про

історію української конституції. Історія української конституції, як і історія української державності є непростою, і до певної межі і драматичною. Будучи органічною складовою історії національного державотворення, історія українських конституцій (політико-правові умови підготовки проектів конституцій, їхнє прийняття (затвердження), дія конституцій і т.д.) в певній мірі увібрала в себе весь трагізм багатовікової

боротьби українського народу за свою національну державність. В силу об’єктивних і суб’єктивних причин, окремі її сторінки - є без перебільшення суперечливими. Але вона ( історія української конституції) - є, вона налічує декілька століть і ми постараємось в рамках академічної лекції її прослідкувати. Предметом нашої уваги будуть питання, з першого погляду, ніби тільки

історичного плану. Мова іде про питання історії української Конституції в широкому розумінні. Предметом розмови стане генеза (розвиток) української конституційно-правової думки, огляд найвідоміших конституційних проектів відомих українських вчених, громадсько-політичних діячів, політичних артій та рухів. Ми будемо говорити і про обставини виникення того чи іншого конституційного проекту,

і про його творців, і про подальшу долю як конституційного проекту, так і його автора чи авторів. Предметом нашої пильної уваги буде також конституційне законодавство УНР і ЗУНР, Української Держави, Карпатської України, Української РСР. Але за основну мету ми ставимо не запам’ятання дат, обcтавин, подій і т.д. Основною метою є бачення тяглості української конституційно-правової думки, визначення (зрозуміння)

її основних постулатів, і в кінцевому варіанті - зрозуміння сутності українського конституціоналізму за схемю - «від джерел - до сьогоднішнього стану - і дальше на перспективу в ХХІ століття». І . Періодизація історії українських конституцій. Першим питанням, яке закономірно виникає в таких випадках (випадках коли говорять про історичне дослідження того чи іншого явища) - це питання про початок того, що буде

досліджуватись. В нашому випадку: питання про час появи першої конституції в Україні. А якщо бути точнішим, то про час зародження української конституційно-правової думки та періодизацію її розвитку Сьогодні майже безспірним є твердження того, що початком історії української Конституції є 1710 рік - час появи Конституції Пилипа Орлика. З того часу розпочинається

історія її розвитку. Взявши за основу відому схему періодизації загальної історії України проф.Аркадія Жуковського, можемо розглянути історію української конституції як єдність наступних періодів. Період перший: Козацька доба (сер. 17 ст кінець 18 ст) Період другий: Доба національного відродження ( кінець 18 ст 1917 р)

Період третій: Доба державного відродження (1917-1923 рр.) Період четвертій: Доба тоталітарних режимів або радянська доба (1920/39 - 1991рр.) Період п’ятий: Новітній період розвитку української конституції (1991- 2000 рр.) ІІ .Хакактеристика основних періодів розвитку української конституції до 1991 року. 1. Козацька період. Отже, перший період Козацький період, або доба козацької держави.

Даний період в часових рамках починається серединою 17 століття, а саме - закінченням визвольної війни українського народу під проводом гетьмана Богдана Хмельницького ( 1656 рік) - коли фактично було створено козацько-гетьманську державу : державу яка вже не була подібно до своїх сусідів феодальних держав; державу. яка містила в своїй сутності дух нового часу - часу вільних громадян (т.б. зародки буржуазного ладу). Даний період закінчується 1764-98 роками - часом повної ліквідації автономії

України в складі Російської імперії. Період «Козацької доби» - це насамперед період зародження української конституційно-правової думки. Вона (українська конституційно-правова думка) не виникає буквально на пустому місці. Фундамент, основу її було закладено у у правовій культурі українського народу. Правові акти періоду Київської Руси та пізніших часів (насамперед мова іде про - Руську Правду і Литовські статути ) - заклали досить міцну основу для появи в середині 17

століття перших українських документів конституційно-правового характеру. Цей, період який є дуже подібним до періодів виникнення перших конституцій взазалі ( про особливості виникнення конституцій ми говорили на попередній лекції) характеризується появою політико-правових документів в яких закріплювалося завоюювання свободи і державності. До таких документів належать:  Зборівський договір 1649 рік (назва походить від місця укладення

- місто Зборів теперішньої Тернопільської області);  Статті Богдана Хмельницького 1654 рік;  Гадяцький трактат 1658 рік ( назва походить від місця укладення документу ( місто Гадяч теперішньої Полтавськоїобласті) Але найважливішим документом цього періоду є власне перша українська Конституція - Конституція 1710 року, яка

є більше відома широкому загалу як Конституція Пилипа Орлика. 5 квітня 1710 року в м.Бендерах ( теперішня територія Республіки Молдова) було укладено і затверджено договір між тодішнім гетьманом Пилипом Орликом Військом Запорізьким та представниками українського суспільства про подальший устрій держави, систему державних органів. Їх взаємозв’язок правове положення особи, статус окремих соціальних

інститутів тощо. Іншими словами шляхом укладення угоди - було принято Конституцію держви. Офіційна назва цього документу звучить так - "ПРАВОВИЙ УКЛАД ТА КОНСТИТУЦІЇ ВІДНОСНО ПРАВ І ВОЛЬНОСТЕЙ ВІЙСЬКА ЗАПОРОЗЬКОГО, укладеного між ясновельможним паном ПИЛИПОМ ОРЛИКОМ новообраним гетьманом Війська Запорозького,

і генеральною старшиною, полковниками, а рівно ж і самим Військом Запорозьким, схвалені обома сторонами і скріплені найяснішим гетьманом на вільних виборах урочистою присягою року Божого 1710 квітня п'ятого дня у Бендерах". Структура Конституції 1710 року::  приамбула;  16 параграфів-  текст присяги Гетьмана України - як глави держави.

Найважливіші положення Конституції 1710 року:  даний документ передбачав створення незалежної Української держави в межах етнографічної національної території (державні кордони України описували територію визнану як територію Української (Козацької) держави Зборівською угодою 1649 року);  відновлення Автокефалії української православної церкви (т.б. відновлення незалежності від

Московської патріархії і визнання підпорядкованості тільки Візантійському патріарху). Українське православвя пропонувалося визнати панівною (державою) релігією;  встановлення мирних стосунків з Кримом та очищення української території від російських форецій ( іншими словами - закладення конституційних засад зовнішньої політики;  визначення засад функціонування системи державних органів. За положеннями даної

Когнституції - це мала бути держава, в якій державна влада (до певної міри) мала б будуватись за принципом її поділу на законодавчу , виконавчу і судову. Законодавча влада - Генеральна Рада. Членами Генеральної Ради мали бути полоковники, старшини, сотники, генеральні радники від усіх полків (мається на увазі полки - як адміністративно-територіальні а не військові одиниці) представнники Війська Запорізького. Ця представницька установа мала збиратися три рази на рік,

1) на Різдво Христове; 2) на Свято Великоднє (Пасху); 3) на Покрову (18 жовтня) Право скликати Генеральну Раду в будь-який час мав гентьман України. Виконавча влада - Гетьман та його уряд. Судова влада - Генеральний Суд.  положення про те, що дана держава визнає право українських міст на самоврядування,  положення про те,

Українська Держава повинна мати характер соціальної держави ( звільнення від податків вдів та сиріт; тощо) . В підготовці проекту Конституції 1710 року, окрім безпосередньо гетьмана Пилипа Орлика, брали також участь Андрій Войнаровський, Григорій Герцик, Кость Гордієнко та іншівідомі представники як військових, так і духовних та світських кіл тогочасного українського суспільства.

Ця Конституція після свого прийняття діяла декілька років на Правобережній Україні ( до 1714 року). Декілька слів про самого Пилипа Орлика (1672-1742 рр). Походив із старого литовсько-руського роду. Вчився в Києво-Могилянський академії, служив у Генеральній військовій канцелярії ( при уряді України) - найвищий чин Генеральний писар. Був близьким помічником гетьмана

Івана Мазепи. Після смерті Мазепи, Пилип Орлик був обраний Гетьманом. Боротьба Пилипа Орлика з Російською імперією не увінчалася перемогою. Тому значну частину свого життя він прожив в еміграції - Швеції, Німеччині, Польщі, Туреччині. Моллдавії. І всюди він старався підняти українське питання - питання про необхідність відновлення Української козацької держави.

Пилип Орлик високоосвіченою творчою людиною: він залешив після себе ряд близкучих поетичних творів написаних латинню. Він же вважається головним редактором Конституції України 1710 року. Саме тому цей документ носить його ім’я. 2.2. Період національного відродження. Наступний період в історії української конституції - це Доба національного відродження.

Часові рамки цього періоду - початок періоду - кінець 18 століття час ліквідації російськими царями гетьманщини на Україні, а також час входження земель Західної україни до складу Австрійської імперії; закінчення- розпад внаслідок Першої Світової війни Російської та Австро-Угорської монархій. Даний період в часовому вимірі досить тривалим. Відповідно

існує відмінність у його початках (кінець 18 століття ) і в його закінченні (поч. 20 століття). Крім того, не одинаковими були умови розвитку українського суспільства в Австрійській монархії і Російській імперії. Якщо в Австрійській монархії після революції 1848 року почалася трасформація в стророну конституційної монархії, і українці фактично починаючи з 1867 року разом з усіма австрійськими громадянами користувалися благами

конституційної монархії, то на іншій території України ( в складі Російської імперії) - не тільки не було політичних зрушень в бік створення конституційної держави, а й гнобились українська культура, мова та жорстоко присікалась будь-яка думка про українську державність взагалі. Однак, саме в цей час і в Україні «австрійській», і в Україні «російській» ідуть процеси національного відродження.

Нечисельна українська інтелегенція шукає звязки з народом, твориться національна культура, відроджується мова, шукаються шляхи виходу (як еволюційні так і революційні) з бездержавного становища українського народу. Саме ці умови (в першу чергу бездержавнне існування) обумовили характер цього періоду розвитку української конституціійно-правової думки - як період пошуку варіанту виходу із тої ситуації. На західних землях ( в «австрійській»

Україні) в умовах конституційної монархії іде еволюційне формування національної конституціійно-правової культури. На виборах до австрійського парламенту та крайових Галицького і Буковинського Сеймів обираються депутати-українці. Спочатку це були здебільшого неписьменні селяни та поодинокі св’ященники; пізніше - адвокати, вчителі, інженери, лікарі. Вони творять свій депутатський клуб в австрійському парламенті («Галицька парламентська

репрезентація») і стараються послідовно проводити політику на політичну автономізацію Галичини Буковини в складі конституційної австрійської монархії. Серед українців відомих діячів Австро-Угорщини варто пригадати імена,  Юліана Романчука - віце-президента австрійського парламенту:  Йосипа Ганінчака - генеральний державний прокурор Австрії; 

Івана Горбачевського - перший міністр охорони здоров’я Австрії і т.д. Конституційно-правовий досвід набутий українцями в Австро-угорській монархії пізніше добре прислужився при творені власної держави - Західно-Української Народної Республіки. Умови жорсткого політичного режиму в Російській імперії взалі і особливо по відношенню до українства, зумовили відміні умови розвитку конститційно-

правової думки на тій частині України яка перебувала в складі Російської імперії. В таких умовах, українська конституційно-правової думка находить свій вияв у конституційних проектах в амплітуді від «реформування російської політичної системи» - «до створення незалежної Української держави». Цей період розвитку української конституційно-правової думки найяскравіше представлений наступними конституціійними проектами:  "

Начерком Конституції Республіки" Григорія Андруського (1848-50 рр.)  конституційий проект "Вольный Союз - Вільна Спілка" (1884 р.) Михайла Драгоманова.  конституційний проект "Основний Закон Самостійної України " (1905 р.) Миколи Міхновського  Конституційний проект

Михайла Грушевського (викладдений в його статті "Конституційне питання і українство в Росії", 1905 р.). Коротко розглянемо вищезгадані конституційні проекти. "Начерк Конституції Республіки" Григорія Андруського. Григорій .Андрузький народився в 1827 році на Полтавщині в сім’ї дрібного поміщика.

Поет, активний член Кирило-Мефодієвського Братства. В яке він поступив будучи студентом юридичного факультету Київського університету Святого Володимира. За участь у діяльності Кирило-мефодіївського братсва був арештований і висланий з України (спочатку в Казань, а пізніше на сумновідомі

Соловецькі острови на півночі Росії). Серед його провин перед Російською імперією чільне місце займає проект «Конституції Республіки» який він написав. Відомі три варіанти цього документу. Дата їх виконання (підготовки) 1846-1850 роки. Всі три проекти були відомі царській жандармерії. Основні положення конституційного проекту Григорія

Андрузького:  утворення слов’янської коефедерації з республіканською формою правлінння (на взірець Сполучених Штатів Америки). В цій державі мали б об’єднатися 7 штатів (областей): Україна (включаючи Галичину) Польща Бесарабія (Модавія + Волохія) Остзея Сербія Болгарія Дон ( землі заселені донськими козаками) Зверніть увагу в цій державі немає місця Росії. Г.Андрузький не бачив майбутнього

України з Росією.  друга провідна ідея конституційного проекту Г.Андрузького - запровадження у містах і селах України (Слов’яського союзу) найширшого самоврядування "Вольный Союз - Вільна Спілка" Михайла Драгоманова Михайло Драгаманов (1841-1895 рр) - народився на м.Гадячі на Полтавщині. Видатний український громадсько-політичний діяч

і вчений. Працював доцентом в Київському університеті Святого Володимира. Пізніше з політичних мотивів виїхав за кордон, видавав там політичні журнали. Помер і похований у Софії (Болгарія). В 1884 році в Женеві (Швейцарія) де проживав тоді на еміграйії Михайло Драгоманов вийшла в світ його грунтовна праця «Вольний союз -

Вільна спілка. Проект основания Устава украинского общества» включала в себе дві частини, 1) текст конституційного проекту; 2) пояснювальну записку до цього конституційного проекту. На відміну від Г.Андрузького. Михайло Драгоманов пропонував реформувати Російське самодержавство як мінімум: в конституційну монархію; максимум: або федеративну республіку. Основні положення конститційного проекту М.Драгоманова:  зміна політичного режиму з самодержавства

на демократичний режим - створення Республіки (крайній варіант - перехід до конституційної монархії);  перетворення строгоцентралізованої унітарної Російської імперії на державу з федеративною системою устрою. Він пропонував утворити на території Російської імперії 20 федеративних областей;  створення системи федеральних (союзних) та місцевих (обласних) органів державної влади.

При цьому надати широкі поноваження областям, включаючи і права прийняття для себе законів;  надати широкі права міським та сільським громадам (право місцевого самоврядуванння);  надати права і свободи громмадянам. Конституційний проект М.Драгоманова мав великий вплив на дальший розвиток українського конституціоналізму. Конституційний проект"Основний

Закон Самостійної України" Миколи Міхновського Микола Міхновський (1873-1924) народився на Полтавщщині, за освітою - юрист. До першої світової війни приймав активну участь в національно-демократичному русі. Був членом Української Центральної Ради. Життя покінчив самогубством в 1924 році у місті Києві поючись репресій з боку більшовиків. В 1905 році, тоді тридцяти трьох річний харківський адвокат

активний член Української Народної Партії - разом з колегами по партії оприлюднив конституційний проект «"Основний Закон "Самостійної України" Спілки народу українського" Основні положення конституційного проекту М.Міххнновського:  створення самостійної Української Держави  форма правління -

Президентська Республіка; законодавча влада належить двохпалатному парламенту (Сенат і Палата Представників) виконавча влада - Президент, який обирається на 6 років шляхом загального, прямого, рівного виборчого права при таємному голосуваннні: судова влада - Суди і судді  форма державного устрою - унітарна республіка, територія якої поділяється на 9 областей. Послухайте. Як красиво пропонувалось назвати області

України:Чорноморська Україна, Слобідська Україна, Степова Україна, Лівобережна Україна, Гетьманщина, Північна Україна, Гайова Україна (мова іде про Українське Полісся), Підгірська Україна, Горова Україна, Правобережна Україна і Понаморська Україна;  забезпечення широких прав та свобод громадянам

Україїни. Конституційний проект Михайла Грушевського ( 1905 р.). Заданий вище конституційний проект Михайла Грушевського появися на світ у вигляді його статті "Конституційне питання і українство в Росії" в 1905 році. Це був час коли в Росії йшли дискусії про можливе перетворення її на конституційну монархію. Пропонувались різні варіанти, але ніхто з російських політичних діячів

навіть не допускав думки про те, що інші народи також мають право свободу і самовизначення. Щоб привернути увагу до цієї проблеми Михайло Грушевський і пише свою статтю - яка по суті є пропозицією щодо майбутнього конституційного устрою. Він пропонує наступне:  створення національних урядів ( в областях) поруч з центральним

загальнодержавним (загальносоюзним) ;  проведення прямих виборів національних (обласних) сеймів - як законодавчих органів;  обрання національними сеймами союзного парламенту;  введення широкого самоврядування на місцях. Як бачимо, конституційний проект М.Грушевського дуже близький до поогляддів Михайла Драгоманова. 2.3. Період державного відродження.

Наступний період розвитку української Конституції - Доба державного відродження. В часових рамках - це всього декілька років. Однак значення цього періоду в історії розвитку української Конституції є неоціненим. Початком цього періоду - є 1917 рік час появи Української Центральної Ради, як перед день

Української Народної Республіки. Закінчується даний 1923 роком - часом юридичної ліквідації ЗУНР. Цей період - це період практичного конституційного-правового будівництва двох українських держав - Української Народної Республіки та Зіахідно-Україїнської Народної Республіки Найважливіші конституційно-правові акти Української Народної Республіки:  Чотири

Універсали Центральної Ради (особливо Третій - Універсал про створення У.Н.Р. та Четвертій - Універсал про її вихід з Російської федерації)  Конституція Української Народної Республіки (Статут про державний устрій, права і вольності УНР) - 29 квітня 1918 року;  закони УНР про державні символи, про громадянство, про націнально-персональну автономію

і т.д Серед найважливиших конститційно-правових актів Західно-Української Народної Республіки варто пригадати:  Рішення Конституанти - Української Національної Ради у Львові (18 жовтня 1918 року);  Відозва Української Національної Ради (Львів, 1листопада 1918 року) - документ про створення

Західно-Української Держави,  Тимчасовий основний закон ЗУНР ( 13 листопада 1918 року)  законодавство ЗУНР про вибори, про державну мову, про організацію діяльності органів державної влади і т.д. Особливе місце в історії української конституції відведено документу, відомому під назвою АКТ ЗЛУКИ (19 січня 1919року) - Договір про об’єднання

УНР і ЗУНР в єдину державу. Для всіх конституційно-правових документів цієї доби характерним є визначення наступних положень: 1) Україна самостійна незалежна держава; 2) Україна демократична держава республіканською формою правління;; 3) Україна держава яка будує свою владу за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу і судову владу;

4) Україна визнає місцеве самоврядування; 5) Україна визнає і гарантує права і свободи людини, 6) Україна гарантує вільний розвиток національним меншинам Серед творців українського конституційного законодавства 1917-1920 рр.: Михайло Грушевський; Симон Петлюра; Володимир Винниченко; Кость Левицький; Євген Перушевич та інші Українська конституційно-правова думка того періоду збагатилася

цілим рядом проектів Конституцій. Найбільш помітні,  проект Конституції У.Н.Р. професора Київського університету Отто Ейхельмана (1920 р.);  проект Конституції У.Н.Р. доктора Степана Барана (1920 р.)  проект Конституції З.У.Н.Р. проф.Львівського університету

Станіслава Дністрянського (1920 р.) Певним чином у роках випадають з даного періоду два документи, які мають пряме відношення до історії української конституції (хоч по своєму духу, своїй сутності вони належать саме до доби «Державного відродження» - періоду створення української держави як результату реалізації українською нацією свого природнього права на самовизначення і цивілізоване конституційно-правове закріплення останнього ).

Мова іде про наступні документи:  Тимчасова Конституція Карпатської України 15 березня 1939 року (Закон Ч 1, ухвалений Соймом Карпатської України);  документи Головної Визвольної Ради 40-50 років. Зокрема Тимчасовий Устрій УГВР 1944 р.: 2.4. Період тоталітарних режимів (радянський період).

Наступний період історії української конститції - це Радянська доба (період тоталітарного режиму). Часові рамки цього періоду - 1919 рік (від часу першої Конституції УРСР) до 1991 року (часу розвалу СРСР). За період існування Радянського Союзу і в його складі Української РСР, остання - Українська Радянська Соціалістична

Республіка мала чотири конституції: перша - 1919 року; друга - 1929 року ; третя - 1937 року; четверття - 1978 року. Конституції УРСР 1919 і 1929 року приймались у м.Харкові - тодішній столиці УРСР, а Конституції УРСР 1937 і 1978 року - в м.Києві. Всі Конституції УРСР копіювали в буквальному розумінні спочатку

Конституцію РФСРР 1918 року, а потім Конституції СРСР. Зміни в Конституції УРСР вносились після відповідних змін в Конституціях СРСР. Так, після приняття Конституції СРСР 1924 року - були внесені відповідні корективи в УРСР що виразилось у прийнятті нової Конституції УРСР 1929 року.

Пізніше зміни відбувались аналогічно: прийняття Конституції СРСР 1936 року (Сталінська Конституція) - прийняття відповідної Конституції УРСР 1937 року; приймається Конституція СРСР 1978 року (Конституція «розвинутого соціалізму» - Брежневська конституція) - приймають Конституцію УРСР 1978 року.

Для Конституцій Української РСР як і для всіх інших радянських конституцій (союзних чи республіканських) характерними є наступне;  декларатвиність (не реальність більшості положень);  засилля комуністичної іделогії (керівна роль компартії тощо);  несприйняття характерних для конституцій взагалі більшості політико-правових інститутів. А саме: розподілу влади; місцевого самоврядування; парламентаризму; приватної власності

і т.д. За останнньою Конституцією УРСР (1978 р.): Українська РСР проголошувалась - союзною радянською державою у складі СРСР. Вона мала свій однопалатний парламент - Верховну Раду УРСР з постійнодіючим органом - Президією Верховної Ради УРСР; Уряд - Раду Міністрів УРСР; судову систему на чолі з

Верховним Судом УРСР. Органами державної влади на місцях проголошувались місцеві Ради народних депутатів (обласна, районна, міська, районна в місті, сільська і селищна). Однак, все це носило надто декларативний характер. Фактичним керівником у столиці республіки і на місцях були функціонери комуністичної партії, над якими була ціла єдини союзна піраміда на вершині якою було

Політбюро ЦК КПРС. Саме тому говорити про «радянські конституції» взагалі і про радянський період розвитку української конституції можна дуже умовно. При цьому, не можна забувати того, що початок новітнього українського конституціоналізму стартував все таки з позицій і з людьми радянської доби. ІІІ. Конституційний процес в Україні 1991-96 років. Приняття

Конституції України 1996 року. Початком новітнього, (і за часом, і за духом, змістом) період у розвитку української конституції стало 24 серпня 1991 року - час проголошення державної незалежності України. При цьому варто пам’ятати, що протягом другої половини 1990 року та першої половини 1991 року - фактично ішла підготовка до цього періоду. Тому ряд документі 1990/91 років слід вважати такими, що мають пряме відношення до новітнього періоду

історії української конституції. До найважливіших документів новітнього періоду історії української конституції можна віднести наступні документи:  Декларація про державний суверенітет України (16 липня 1990 року);  Концепція нової Конституції України (19 червня 1991 року);  Акт проголошення незалежності України (24 серпня 1991 року) та його всенародне підтвердження на

Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року;  Закон України про правонаступництво (12 вересня 1991 року);  Офіційний проект Конституції України від 2 липня 1992 року ( підготовлений Робочою групою Конституційної Комісії під керівництвом професора Леоніда Юзькова),  Проект Конституції України в редакцію від 26 жовтня 1993 року ; &

#61550; Конституційні проекти політичних партій та окремих громадян України 1993/95 років. Найбільш помітні серед них: 1) проект Конституції України Християнсько-Демократичної Партії України; 2) конституційний проект Української Республіканської Партії; 3) проект Конституції України Конгресу Українських

Націоналістів; 4) проект Конституції (Основного Закону) Української Радянської Соціалістичної Республіки, запропонований фракцією комуністів у Верховній Раді України та інші (всього більше двох десятків проектів Конституції України ).  Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом

України Про основні засади організації та функціонування державної влади і місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України ( 8 червня 1995 року):  Проект Конституції України, підготовлений Робочою групою Конституційної комісії України і схвалений цїєю Комісією 11 березня 1996 року офіційно внесенний 20

березня 1996 року на розгляд Верховної Ради України - як єдиного органу законодавчої влади в державі Співголовами Конституційної комісії ( Президентом України Леонідом Кучмою та Головою Верховної Ради України Олександром Морозом);  Конституція України (28 червня 1996 року).

Підготовка і прийняття Конституції України 1996 року. Потреба у новій Конституції України стала очевидною ще в останні рік існування Союзу РСР. Вже в прийнятій 16 липня 1990 року Декларації про державний суверенітет України говорилось, що положення цієї Декларації мають бути основною для нової Конституції.

24 жовтня 1990 року було створено Комісію по розробці нової Конституції Української РСР. Робота над зміною Конституції УРСР 1978 року ( в рамках нових політичних змін в СРСР - реформи М.Горбачова) - продовжувалась. І не забаром - 19 червня 1991 Верховна Рада Української РСР прийняла Постанову якою затвердила «Концепцію нової

Конституції України». Однак події 24 серпня 1991 року - проголошення незалежності України, надали проблемі нової конституції зовсім іншого звучання. Тепер уже була потреба не в новій Конституції УРСР, а в Конституції незалежної Української Держави. 1 липня 1992 року підготовлений проект Конституції України було винесено на всенародне обговорення.

Згодом, узагальнивши матеріали всенародного обговорення проекту Конституції України появилась її нова редакція від 26 жовтня 1993 року. Але і цьому проекту не судилося стати текстом Основного Закону держави. Через політичні процеси (насамперед дострокові парламентські та президентські вибори) в кінці 1993 року процес творення нової Конституції

України фактично припинився. У вересні 1994 року. Нове керівництво держави (Президент України Леонід Кучма та Голова Верховної Ради України Олександр Мороз) створює нову конституційну комісію за принципом приналежності до різних гілок влади. Ця комісія була створена в кількості 40 членів. З них:  15 делегувала Верховна Рада України (вони стали ніби представниками законодавчої влади)  15 делегував

Президент України ( від виконавчої влади)  7 членів - від судових органів і прокуратури  1 член - делегується Верховною Радою Автономної Республіки Крим  2 члени - співголови комісії: Президент України та Гголова Верховної Ради України. Трохи пізніше було створено - Робочу групу Конституційної комісії

Верховної Ради України, яка вже осінню 1995 року подає проект Конституції України на розгляд Конституційної Комісії. Через політичні противостояння у парламенті, проект Конституції України фактично був відхилений парламентом. Після цього було створено Тимчасову спеціальну комісію

Верховної Ради яка довела роботу над проектом Конституції України до обговорення його на засіданнях Верховної Ради України. 28 червня 1996 року Верховна Рада України прийняла Конституцію.