--PAGE_BREAK--Кругообіг оборотних коштів відбувається за схемою:
Д — Т… П… Т' — Д', де
Д-грошові кошти, авансовані суб'єктом;
Т-засоби виробництва;
П-виробництво
Т'-готова продукція;
Д' — грошові кошти, отримані від продажу продукції і, що включають у себе реалізований прибуток.
Точки (...) означають, що обертання коштів перерване, але процес їхнього кругообігу продовжується в сфері виробництва. К. Маркс зазначав, що для існування підприємства насамперед необхідно мати певний капітал, тобто гроші. Вони будуть використані на закупівлю матеріалів, сировини, конструкцій деталей: на формування трудових ресурсів та придбання основних виробничих фондів підприємства, тобто на створення (купівлю) товару. Придбані за гроші товари братимуть участь у виробничому процесі. Результатом виробничої діяльності буде виготовлення якої-небудь продукції, тобто нового товару. Потім продукція має бути реалізована, у результаті підприємство отримає нові гроші. Ці нові гроші частково будуть витрачені на відшкодування виробничих витрат, тобто знову на закупівлю сировини та матеріалів, оплату праці робітникам та на оновлення основних виробничих фондів, частково на накопичення і розширення виробництва. І все починається з початку.[7,101]
Отже, оборотні кошти — це авансована в грошовій формі вартість, що приймає в процесі планомірного кругообігу засобів форму оборотних фондів і фондів обігу, необхідна для підтримки безперервності кругообігу і повертається в початкову форму після його завершення.
Оскільки оборотні кошти включають як матеріальні, так і грошові ресурси, від їх організації і ефективності використовування залежить не тільки процес матеріального виробництва, але і фінансова стійкість підприємства.
1.3. СТРУКТУРА ОБОРОТНИХ КОШТІВ
Співвідношення між окремими елементами оборотних коштів, виражене у відсотках, називається структурою оборотних коштів. Різниця в структурах оборотних коштів галузей промисловості обумовлюється багатьма факторами, зокрема, особливостями організації виробничого процесу, умовами постачання і збуту, місцезнаходженням постачальників і споживачів, структурою витрат на виробництво.
Якщо розглядати структуру оборотних коштів в окремих галузях промисловості, то слід зазначити, що у вугільній промисловості, значну питому вагу займають витрати майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).
У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість продукції. Отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів. Машинобудування та металообробка відрізняються значною трудомісткістю, складністю виробничих процесів, значною тривалістю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво.
У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічно процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виготовленого продукту перебуває на шляху до споживача.[8,120-130]
За розрахунками багаторічних середніх величин, зокрема на промислових підприємствах України, частка оборотних коштів у сфері виробництва становить 72% (у тім числі на виробничі запаси та незавершене виробництво припадає відповідно 48 і 20%), а у сфері обігу — 28% (з них близько 17% — вартість готової продукції, а 6% — грошові кошти).[9,201-203]
Розділ 2. ОЦІНКА ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ У ВИРОБНИЦТВІ
2.1. ВИЗНАЧЕННЯ ПОТРЕБИ В ОБОРОТНИХ КОШТАХ
Ефективне використання оборотних коштів багато в чому залежить від правильного визначення потреби в оборотних коштах. До отримання виручки від реалізації продукції оборотні кошти є джерелом фінансування поточних виробничих витрат підприємства. Період часу від моменту споживання виробничих запасів, їх перетворення в готову продукцію до її реалізації може бути достатньо тривалим. Надходження виручки від реалізації продукції часто не співпадає з часом споживання матеріальних ресурсів. Це зумовлює необхідність формування оборотних коштів в певному розмірі.
Конкретні умови роботи кожного підприємства істотно впливають на розмір норм оборотних коштів. До таких умов можна віднести:
* тривалість виробничого циклу;
* періодичність запуску матеріалів у виробництво;
*час підготовки матеріалів для виробничого споживання;
* віддаленість постачальників від споживачів; частоту, рівномірність і комплексність поставок, розмір партій, що поставляються, якість матеріалів і інші умови постачання;
* характер відвантаження готової продукції; швидкість перевезень і регулярність роботи транспорту; систему і форми розрахунків, швидкість документообігу.
Наприклад існує пряма залежність між діяльністю виробничого циклу підприємств і їх потребою в обігових засобах. Чим довше цикл, тим більше оборотних засобів залучено в їх безперервний кругообіг. На підприємствах таких галузей, як суднобудування, важке і енергетичне машинобудування і інші, цикл розтягується на роки.
На підприємствах з коротким виробничим циклом (у добувної, легкої, харчової промисловості і т.д.)довготривалість циклу обчислюється тижнями, а часто і днями. Але у будь-якому випадку розрахунок потреби в оборотних коштах вимагає стараності, оскільки помилки можуть привести до зростання витрат або навіть до порушень у виробничій діяльності.
Конкуренція примушує багато підприємств освоювати нову продукцію. А це вимушує створювати нову конструкторську-технологічну документацію, розробляти оснащення і інструмент, привертати організації-співвиконавців для виконання різних робіт, пов'язаних з упровадженням в виробництво нової продукції. Все це збільшує потребу в оборотних коштах.
На нормально працюючому підприємстві найбільшу питому вагу займають оборотні кошти, обслуговуючі процес виробництва і початок реалізації. Тому при плануванні увага надається в основному виробничим запасам, незавершеному виробництву і готовій продукції на складі. Ця частина матеріальних оборотних коштів повинна бути об'єктом постійного контролю з боку фінансових служб підприємства.[10,245]
Для планування оборотних коштів використовують три методи: аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого рахунки. Підприємство може застосувати будь-який з них, орієнтуючись на свій досвід роботи і беручи до уваги розміри підприємства, об'єм виробничої програми, характер господарських зв'язків, постановку обліку і кваліфікацію економістів.
Аналітичний і коефіцієнтний методи застосовні на тих підприємствах, які функціонують більше року, в основному сформували виробничу програму і організували виробничий процес, мають статистичні дані за минулі періоди про зміну величини планованої частини оборотних коштів і не мають в своєму розпорядженні достатньої кількості кваліфікованих економістів для детальнішої роботи у області планування оборотних коштів.
Аналітичний метод припускає визначення потреби в оборотних коштах у розмірі їх середньо фактичних залишків з урахуванням зростання об'єму виробництва. Слід проаналізувати фактичні залишки виробничих запасів в цілях виявлення непотрібних, зайвих, неліквідних, а також всі стадії незавершеного виробництва для виявлення резервів скорочення тривалості виробничого циклу, вивчити причини накопичення готової продукції на складі і визначити дійсну потребу в оборотних коштах. При цьому необхідно врахувати конкретні умови роботи підприємства в майбутньому році (наприклад, зміна цін).
При коефіцієнтному методі запаси і витрати підрозділяються на залежні безпосередньо від зміни об'ємів виробництва (сировина, матеріали, витрати на незавершене виробництво, готова продукція на складі) і не залежні від нього (запчастини, малоцінні і бистроїзнашивающиеся предмети, витрати майбутніх періодів). По першій групі потреба в оборотних коштах визначається виходячи з їх розміру в базисному році і темпів зростання виробництва продукції в майбутньому році. По другій групі оборотних коштів, що не має пропорційної залежності від зростання об'єму виробництва, потреба планується на рівні їх середньофактичних залишків за ряд років.
Метод прямого розрахунку передбачає обґрунтований розрахунок запасів по кожному елементу оборотних коштів з урахуванням всіх змін в рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, транспортуванні товарно-матеріальних цінностей, практиці розрахунків між підприємствами. Цей метод, будучи дуже трудомістким, вимагає високої кваліфікації економістів, залучення до нормування працівників багатьох служб підприємства (постачання, юридичної, збуту продукції, виробничого відділу, бухгалтерії і ін.). Але це дозволяє найточніше розрахувати потребу підприємства в оборотних коштах.
У разі заниження розміру оборотних коштів можливі перебої в постачанні й виробничому процесі, зменшення обсягу виробництва та прибутку, виникнення прострочених платежів і заборгованості, інші негативні явища в господарській діяльності.
Надлишок оборотній коштів призводить до нагромадження надмірних запасів сировини, матеріалів; послаблення режиму економії; створення умов для використання оборотних коштів не за призначенням.
Заморожування засобів (власних і позикових) у будь-якому вигляді, будь то складські запаси готової продукції або припинене виробництво, зайві сировина і матеріали, обходиться підприємству дуже дорого, оскільки вільні грошові кошти можна використовувати раціональніше для отримання додаткового доходу.[11- 21-23]
2.2 НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
Процес розробки економічно обґрунтованих величин оборотних коштів, необхідних для організації нормальної роботи підприємства, називається нормуванням оборотних коштів. Нормування оборотних коштів здійснюється в грошовому виразі.
Визначення планової потреби в оборотних коштах передбачає розробку норм відносно тривалої дії і нормативів на конкретний період — рік (як правило), півріччя, квартал. Це досягається за проведення таких робіт:
1. Визначення норм запасів за статтями нормованих оборотних коштів. Норма оборотних коштів — це відносний показник, який обчислюється в днях, відсотках чи гривнях. Норми в днях щодо виробничих запасів розраховуються за окремими видами матеріальних цінностей. Наприклад, норма запасу складає 24 дні. Отже, запасів повинне бути рівно стільки, скільки забезпечить виробництво в перебігу 24 днів. У разі великої номенклатури розрахунок здійснюється в тій частині, яка становить (вартісне) не менше 70—80% загальних витрат за статтею в цілому.
2. Встановлення одноденного витрачання матеріальних цінностей, виходячи із кошторису витрат на виробництво.
3. Визначення нормативу оборотних коштів за кожною статтею в грошовому вираженні проводиться множенням одноденних витрат в грошовому вираженні на відповідну норму запасу в днях.
4. Розрахунок сукупного нормативу, або загальної потреби в оборотних коштах, на підприємстві проводиться підсумовуванням нормативів за окремими статтями.
5. Заключний етап нормування — визначення норм та нормативів за окремими статтями оборотних коштів для підрозділів підприємств, де використовуються матеріальні цінності та виготовляється продукція.
а) у виробничих запасах(ВЗ):
— сировина (1)
— основні матеріали (2)
— купувальні п/фабрикаты (3)
— допоміжні матеріали (4)
— тара (5)
— запаси для ремонту (6)
— незавершене виробництво (НЗВ) (7)
Норматив оборотних коштів на (1); (2) і (3):
Н 0 = С 0 * Д О, де (2.1)
С 0 — середньодобова витрата сировини (визначається розподілом суми витрат даного вигляду ВЗ за відповідний квартал залежно від галузі на кількість днів в кварталі (90 днів)); Д 0 — норма запасу в днях (відображає кількість днів, в перебігу яких оборотні кошти перебувають в матеріальних запасах) .[12,123-125]:
Норматив оборотних коштів на (4) встановлюється по двох основних групах матеріалів:
1. група — матеріали, що витрачаються регулярно і у великій кількості (норматив розраховується також, як і на (1),(2) і (3));
2. група — допоміжні матеріали, які використовуються у виробництві рідкісно і в незначному об'ємі. Норматив обчислюється аналітичним методом на основі фактичних даних за ряд років.
Норматив оборотних коштів на (6) в більшості підприємств промисловості встановлюється на 1000 грн. балансової вартості машин, обладнання і транспортних засобів.
Норма оборотних коштів на тару(5) визначається в гривнях на 1000 грн. товарної продукції.
б) у незавершеному виробництві. Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві визначається по формулі:
Н=Р*Т*ДО, де (2.2.)
Р-одноденні витрати на виробництво продукції; Т-тривалість виробничого циклу в днях; К-коефіцієнт наростання витрат.[12,126]
Коефіцієнт наростання витрат відображає характер наростання витрат в незавершеному виробництві по днях виробничого циклу.
в) готова продукція.(ГП).Нормування оборотних коштів по запасах ГП здійснюється на основі формули:
Нз * Тп
Нгг = —, де (2.4)
Д
Нгг — оборотні кошти по готовій продукції; Нз — норма запасу в днях; Тп -об'ем товарної продукції; Д — кількість днів в кварталі[12,130]
Нз обчислюється як середня величина на основі норм запасів по видах.
г) норматив витрат майбутніх періодів:
Н м.п.= ( α м.п. /100)*Ст.п. (2.5)
де α м.п… – питома вага витрат майбутніх періодів в собівартості майбутньої продукції; Ст.п. – собівартість товарної продукції майбутнього періоду.[12,131]
Розробка норм запасу є найскладнішою частиною роботи визначення потреби підприємства в оборотних коштах, тому норми можуть використовуватися протягом ряду років.
Значення нормування оборотних коштів полягає в такому. По-перше, правильне визначення нормативу оборотних коштів забезпечує безперервність і безперебійність процесу виробництва.
По-друге, нормування оборотних коштів дає змогу ефективно використовувати оборотні кошти на кожному підприємстві.
По-третє, від правильно встановленого нормативу оборотних коштів залежить виконання плану виробництва, реалізації продукції, прибутку та рівня рентабельності.
По-четверте, обґрунтовані нормативи оборотних коштів сприяють зміцненню режиму економії, мінімізації ризику підприємницької діяльності.[13,163-165]
2.3. ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ
Підвищення ефективності використання оборотних коштів дозволяє вивільнити значні грошові ресурси і направити їх на здійснення заходів щодо нарощування виробничих потужностей, рішення соціальних задач колективу підприємства, результативну роботу на фінансовому ринку. Крім того, краще використання оборотних коштів призводить до вивільнення матеріальних ресурсів, в яких вони були раніше розміщені. В цьому випадку йдеться про значення підвищення ефективності використання оборотних коштів.
Ефективність використаня оборотних коштів характеризується системою економічних показників, перш за все оборотністю оборотних коштів. Під оборотністю оборотних коштів розуміється тривалість одного повного кругообігу засобів з моменту перетворення оборотних коштів в грошовій формі у виробничі запаси і до виходу готової продукції і її реалізації. Кругообіг засобів завершується зарахуванням виторгу на рахунок підприємства.
Оборотність оборотних коштів характеризується рядом взаємозв'язаних показників: тривалістю одного обороту в днях, кількістю оборотів за певний період — рік, півріччя, квартал (коефіцієнт оборотності), сумою зайнятих на підприємстві оборотних коштів на одиницю продукції (коефіцієнт завантаження).
Тривалість одного обороту оборотних коштів в днях (О) обчислюється по формулі:
О=Т/(С: Д), де (2.6)
С-залишки оборотних коштів(середні або на певну дату); Т-об'їм товарної продукції; Д-число дніву розглядаємому періоді. [14,129]
Кількість оборотів за певний період, або коефіцієнт оборотності оборотних коштів, обчислюється за формулою:
Ко=Т/С (2.7)
Чим вищий за даних умов коефіцієнт оборотності, тим краще використовуються оборотні кошти.[15,100]
Коефіцієнт завантаження коштів в обороті (Кз), зворотний коефіцієнту оборотності, визначається за формулою[15,101]:
Кз=С/Т (2.8)
Коефіцієнт збереження власних оборотних коштів дозволяє зробити висновок про те, що відбулося за час господарювання з величиною авансованих у виробництво і реалізацію коштів, використовувалися вони за призначенням або були витрачені через ті або інші причини. Розрахунок може бути виконаний таким чином:
Кв = Ок / Он (2.9)
де Ок — фактичні залишки власних оборотних коштів на кінець звітного періоду; Он- фактичні залишки власних оборотних коштів на початок звітного періоду[16,23]
продолжение
--PAGE_BREAK--Для характеристики ефективності використання оборотних коштів можуть використовуватись коефіцієнт ефективності (прибутковість оборотних коштів) і рентабельність.Вони обчислюються за формулами:
Ке=П/С; (2.10)
Р=(П/С)*100% (2.11)
Де Ке-коефіцієнт ефективності оборотних коштів, коп.; П-прибуток від реалізації продукції, грн.; Р-рентабельність оборотних коштів,%.[17,37]
Ефективність використання оборотних коштів залежить від багатьох чинників, які можна розділити на зовнішні, які мають вплив незалежно від інтересів підприємства, і внутрішні, на які підприємство може і повинне активно впливати. До зовнішніх чинників можна віднести такі, як загальноекономічна ситуація, податкове законодавство, умови отримання кредитів і процентні ставки за ними, можливість цільового фінансування, участь в програмах, що фінансуються з бюджету. Ці і інші чинники визначають рамки, в яких підприємство може маніпулювати внутрішніми чинниками раціонального руху оборотних коштів.
На сучасному етапі розвитку економіки до основних зовнішніх чинників, що впливають на стан і використання оборотних коштів, можна віднести такі, як криза неплатежів, високий рівень податків, високі ставки банківського кредиту.[18,14-16]
В умовах науково-технічного прогресу великий економічний ефект у всіх галузях промисловості дає максимальне використання місцевих і вторинних видів сировини і матеріалів і паливно-енергетичних ресурсів, які містять цінну сировину. Ця проблема особливо актуальна в сучасних умовах.Тому народногосподарське значення має будівництво металургійних заводів невеликої потужності у місцях утворення лому чорних металів і споживання металопродукції, що сприятиме скороченню транспортніх витрат.
2.4 ЕКОНОМІЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ
До основних організаційно-економічних напрямків економії матеріальних ресурсів відносять заходи, пов'язані з підвищенням наукового рівня нормування та планування матеріаломісткості промислової продукції, розробкою та упровадженням технічно обгрунтованих норм і нopмативів витрат матеріальних ресурсів; комплекси заходів пов'язаних зі встановленням прогресивних пропорцій, які полягають у прискорені розвитку виробництва нових, найбільш ефективних видів сировини і матеріалів, топлівно-енергітичних ресурсів, вдосконаленні паливного балансу країни.
Економія в споживанні матеріальних ресурсів сприяє поліпшенню використання виробничих потужностей і підвищенню суспільної продуктивності праці Але справа не тільки в цьому — економія матеріальних ресурсів спричиняє за собою економію витрат також і живої праці: скорочується відносна витрата робочої сили на транспортування матеріалів, їх відвантаження і вивантаження, на їх зберігання. Суттєво впливаючи на зниження собівартості продукції, економія матеріальних ресурсів надає позитивну дію і на фінансовий стан підприємства.
На кожному підприємстві є резерви економії матеріальних ресурсів. Під резервами слід розуміти виникаючі або що виникли, але ще не були використані (повністю або частково) можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів.
З погляду сфери виникнення і використння резервів економії матеріальних ресурсів вони можуть бути підрозділені на три групи:
1. народногосподарські;
2. загальнопромислові-міжгалузеві;
3. внутрішньовиробничі (цехові, заводські, галузеві).
До народногосподарських відносяться резерви, які мають важливе значення для народного господарства і всіх його галузей: встановлення прогресивних народногосподарських пропорцій в здобичі і виробництві економічних, штучних і синтетичних видів сировини і матеріалів; вдосконалення структури паливно-енергетичного комплексу.
До загальнопромислових-міжгалузевих резервів відносяться: упровадження нових ефективних способів і систем розробки родовищ корисної копалини, збагачення та переробка в цілях підвищення ступеня витягання корисної копалини з надр, забезпечення повнішої і комплексної переробки мінеральної сировини; розвиток спеціалізації, кооперації і комбінування в промисловості; створення і розвиток підприємств різних форм власності.
До внутрішньовиробничих резервів відносяться можливості поліпшення використання матеріальних ресурсів, що безпосередньо пов'язано з вдосконаленням техніки, технології організації процесів виробництва, освоєнням більш досконалих типів і моделей виробів, підвищенням якості продукціі в конкретних галузях і підгалузях промисловості.
У загальній системі заходів щодо забезпечення режиму економії основне місце займає економія предметів праці, під якою прийнято розуміти зменшення витрат сировини, матеріалів, палива на одиницю продукції, зрозуміло, без якого б те не було збитку для якості, надійності і довговічності вироба.
Чимале значення має скорочення витрат у виробничому процесі, за рахунок якого можна досягти 15 — 20% всієї економії матеріальних ресурсів. Для цього необхідно забезпечити пильне дотримання правил зберігання і перевезення продукції, раціонально підготувати паливо, сировину, матеріали до переробки в процесі виробництва, підсилити увагу трудових колективів до питань якості роботи Рішенню цієї задачі сприятимуть розвиток акціонерної форми господарювання та приватизація підприємства.
Таким чином, економічна ефективність поліпшення використання і економії оборотних фондів достатньо великі, тому що вони позитивно впливають на виробничу та господарську діяльності підприємства.[19,23]
Розділ 3.УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ КОШТАМИ ПІДПРИЄМСТВА У сучасних умовах для багатьох вітчизняних підприємств типовим наслідком кризових явищ економічного розвитку є гостра нестача оборотного капіталу, яка супроводжується низьким рівнем його використання. Розвиток ринкових відносин в Україні та досвід зарубіжної системи господарювання визначають залежність результатів діяльності підприємств від ефективності управління процесом формування і використання їхнього оборотнього капіталу. Тому дослідження системи управління оборотним капіталом як важливого чинника підвищення ефективності функціонування підприємств промисловості набуває особливої актуальності.
Основні причини нераціонального управління оборотними коштами предемонстровані в додатку В.
Система організації оборотних коштів побудована на певних принципах.
По-перше, надання підприємствам самостійності щодо розпорядження, управління оборотними коштами. Це означає оперативну самостійність у використанні оборотних коштів.
По-друге, визначення планової потреби і розміщення оборотних коштів за окремими елементами й підрозділами. Мається на увазі розрахунок оптимальної потреби в оборотних коштах, яка б забезпечила безперервність процесу виробництва, виконання планових завдань за ритмічної роботи (розробка норм тривалої дії та щорічних нормативів).
По-третє, коригування розрахованих і чинних нормативів з урахуванням вимог господарювання, що змінюються: обсягів виробництва, цін на сировину та матеріали; постачальників і споживачів.
По-четверте, раціональна система фінансування оборотних коштів. Це означає формування оборотних коштів за рахунок власних ресурсів і залучених коштів у розмірах, що забезпечують нормальний фінансовий стан підприємства.
По-п 'яте, контроль за раціональним розміщенням і використанням оборотних коштів. Мається на увазі проведення аналізу ефективності кругообороту коштів, що використовуються, з метою прискорення їх обертання.[20,21-25]
Існують фінансові рішення, завдяки яким компанія може скоротити рівень оборотних коштів без шкоди для обсягу реалізації або операційних витрат. Це може бути зроблено, наприклад, за рахунок постачання матеріалів «точно в строк».
Узагальнена характеристика методів управління елементами оборотнього капіталу, які застосовуються в практиці підприємств, наведена в табл.1( додаток Г)[21,77-78]
Узагальнювальним показником оцінки управління запасами може служити показник рентабельності запасів, який розраховується по формулі:
R=(РТН-ВЗ) /О, де (3.11)
R – рентабельність запасу,
РТН – реалізоване торгове накладення,
ВЗ – витрати замовлення,
О – середні залишки запасів. [22,201].
Цей показник є варіантом показника рентабельності інвестицій, який використовується при узагальню вальній оцінці ефективності бізнесу і вкладень в бізнес.
Значення показника рентабельності запасів залежить від трьох видів витрат, що розглядаються в управлінні запасами: витрати замовлення, витрати зберігання і витрати дефіциту
Витратами замовлення називають витрати, напряму залежні від кількості разів поповнення запасів (транспортні витрати від постачальника, витрати по оформленню, перевірці якості і т.п.).
Витратами дефіциту є недоотриманий прибуток в результаті дефіциту товару на складі.
Витратами зберігання є упущена вигода або недоотриманий прибуток за відсутності можливості використовувати капітал в інших цілях, ін.словами альтернативна вартість.Вкладення в запаси вигідні, якщо приносять більшу віддачу, ніж альтернативне використання капіталу, і ми повинні розуміти, що вкладаючи гроші в запаси ми відмовляємося від використання фінансового ресурсу для інших цілей (будівництва нового складу, розширення асортименту, закупівлі нового обладнення, вкладення грошей в банк і покупки цінних паперів).
На малюнку 3.2 зображені 3 шкали, на яких відображаються ці три види витрат (додаток Д). Величина трикутника відображає наскільки оптимальна система. Чим менше трикутник тим нижчі ці витрати і рентабельність запасу більше. [23,235-240]
Політика управління оборотним капіталом повинна забезпечити пошук компромісу між ризиком втрати ліквідності і ефективністю роботи. Це зводиться до рішення двох важливих задач.
1. Забезпечення платоспроможності. Така умова відсутня, якщо підприємство не в змозі оплачувати рахунки, виконувати зобов'язання і, можливо, оголосить про банкрутство. Підприємство, що не має достатнього рівня оборотного капіталу, може зіткнутися з ризиком неплатоспроможності
2. Забезпечення прийнятного об'єму, структури і рентабельності активів. Наприклад, високий рівень виробничо-матеріальних запасів потребує відповідно значні поточні витрати.
3.1. ШЛЯХИ ПРИСКОРЕННЯ ОБІГУ
Одним з ключових факторів підвищення ефективності виробництва є прискорення обігу коштів. На жаль, кризові явища в розвитку української економіки спричинили істотні негативні зміни як тривалості обігу, так і його структури.
У промисловості повний обіг коштів включає в себе такі структурні складові: час виробництва, час обігу; період перебування обігових коштів у сферах виробництва й обігу, не пов'язаних з основним напрямом виробничої діяльності підприємств.
Час виробництва складається з двох складових: часу перебування предметів праці у запасах і часу процесу виробництва, тобто середньої тривалості виробничого циклу. Час обігу може бути поданий як сума трьох складових: періоду перебування обігових коштів у запасах готової продукції на складах; періоду перебування коштів на банківських рахунках і в касі; періоду зв'язування обігових коштів у дебіторській заборгованості.
Тенденції до змін тривалості повного обігу, отже, і кількості обігів у різних галузях промисловості України в 1994—1998 рр. були різноспрямованими. Так, у цілому по промисловості в 1998 р. порівняно з 1994 р. кількість обігів скоротилася в 1,7 раза, а тривалість одного обігу збільшилася майже на 120 днів. Аналогічні негативні тенденції до зниження кількості обігів у 1998 р. порівняно з 1994 р. були встановлені у таких галузях промисловості: електроенергетиці — скорочення в 1,48 раза; чорній металургії — в 1,18; хімічній та нафтохімічній промисловості — в 1,37; машинобудуванні та металообробці — в 1,49; деревообробній промисловості — в 1,81; промисловості будівельних матеріалів — в 2,49; скляній та фарфорово-фаянсовій — в 1,98; легкій — в 1,78; харчовій — в 1,18; паливній — в 1,79; мікробіологічній — в 1,71; медичній — в 1,64; поліграфічній — в 1,11; в інших галузях промисловості — в 1,08 раза.
Водночас по двох галузях промисловості в 1998 р. порівняно з 1994 р. кількість обігівих коштів збільшилась. Так, у скляній промисловості вона зросла в 3,2 раза, а у кольоровій металургії — в 1,05 раза.[24,37]
Збільшення обсягу обігових коштів, необхідних для виробництва й реалізації однієї вартісної одиниці продукції, свідчить про збереження тенденцій до екстенсивного, затратного характеру розвитку промисловості України.
При прискоренні оборотності оборотних коштів з обороту вивільняються матеріальні ресурси і джерела їх формування, при уповільненні — до обороту залучаються додаткові кошти
Абсолютне вивільняння має місце, якщо фактичні залишки оборотних коштів менше нормативу або залишків попереднього періоду при збереженні або перевищенні об'єму реалізації за даний період.
Відносне вивільняння оборотних коштів має місце в тих випадках, коли прискорення їх оборотності відбувається одночасно із зростанням виробничої програми підприємства, причому темп зростання об'єму виробництва випереджає темп зростання залишків оборотних коштів.
За нинішніх умов господарювання через інфляційні процеси найбільш реальним є відносне вивільнення оборотних коштів. Ураховуючи це, слід більше уваги приділяти реалізації заходів, які сприяють відносному вивільненню оборотних коштів.
Прискорення обігу оборотних коштів підприємств в сучасних умовах досягається наступними шляхами.
На стадії створення виробничих запасів – упровадження економічно обгрунтованих норм запасу; наближення постачальників сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів і ін. до споживачів; широке використвання прямих тривалих зв`язків; розширення складської системи матеріально-технічного забезпечення, комплексна механізація й автоматизація вантажно-розвантажувальних робіт на складах.
Криза збуту виробленої продукції і неплатежі призводять до уповільнення обороту оборотних коштів. Отже, необхідно випускати ту продукцію, яку можна достатньо швидко і вигідно продати, припиняючи або значно скорочуючи випуск продукції, що не має поточного попиту
На стадії незакінченого виробництва- прискорення науково-технічного прогресу (упровадження прогресивної техніки і технології, особливо безвідходною і маловідхідною, роторних ліній, хімізація виробництва); розвиток стандартизації, уніфікації, типізації; удосконалення форм організації промислового виробництва, вживання дешевших конструкційних матеріалів; удосконалення системи економічного стимулювання економного використання сировинних і паливно-енергетичних ресурсів; збільшення питомої ваги продукції, що користується значним попитом.
На стадії обігу — наближення споживачів продукції до її виготівників; вдосконалення системи розрахунків; збільшення об'єму реалізованої продукції унаслідок виконання замовлень по прямих зв'язках, дострокового випуску продукції, виготовлення продукції із заощаджених матеріалів; ретельна та своєчасна підбірка відвантажуваної продукції по партіях, асортименті, транзитній нормі, відвантаження в точній відповідності з укладеними договорами
Скорочення часу обігу об'єктивна передумова для розв'язання, принаймні, трьох важливих проблем перехідного періоду. По-перше, забезпечується безперервність виробничих процесів виготовлення виробів без залучення до сфери виробництва значних додаткових інвестицій із зовнішніх джерел — з різних кредитних установ. По-друге, створюються сприятливіші умови для досягнення високих економічних результатів інвестиційної та інноваційної діяльності. По-третє, вивільнюється частина коштів, зайнятих у сфері обігу, і за рахунок їх перерозподілу у сферу виробництва формуються додаткові джерела інвестицій для структурної перебудови виробництва на промислових підприємствах.[25,13-15]
3.2. МОДЕРНІЗАЦІЯ В УКРАЇНІ
Тенденції скорочення питомої ваги часу виробництва і збільшення часу обігу в загальній тривалості обігу можуть призвести до значного зниження економічної ефективності інвестицій, направлених на запровадження у виробництво нової техніки і прогресивних технологій. Запровадження досягнень НТП у виробництво має привести до зниження затрат матеріальних і енергетичних ресурсів і скорочення часу процесу виробництва. При незмінному рівні значень усіх інших структурних елементів повного обігу це може спричинити скорочення його тривалості. Позитивний ефект від інвестицій у нове устаткування і прогресивні технології буде тим вищим, чим більше скорочення часу виробництва досягнуте і чим вищою є його питома вага у загальній тривалості повного обігу.
продолжение
--PAGE_BREAK--По даним об'єднання «Металлургпром», за останні п'ять років в різні проекти модернізації, реконструкції та технічного переозброєння українські метпідприємства вклали майже 18 млрд. грн. Тільки за 2005-2006 роки було витрачено 5,05 млрд грн. Та 6,37 млрд.грн. відповідно. Звичайно, не всі ці суми освоюються виробниками металургійних машин і агрегатів. Та далеко не весь об'єм інвестицій використовується для упровадження дійсно нових технологій і обладнення. Наприклад, на деяких заводах і комбінатах до половини бюджетів капітального фінансування витрачається на ремонти працюючих потужностей.
Професор Донецького національного технічного університету (ДонНТУ) Олексій Смірнов, який неодноразово консультував вітчизняні підприємства з питань вибору оптимальної конфігурації сучасного металургійного виробництва, доповнює: «Якщо говорити про нові види обладнення, то тут частка імпорту значно перевершує частку вітчизняних виробників.».
У підтвердженні цієї тези пан Смірнов приводить наступний перелік крупних проектів модернізації метпромисловостей, які здійснювалися в Україні останніми роками. Так, італійська фірма Danieli виконала реконструкцію електроплавильного цеху ЗАТ «ІСТІЛ(Україна)». Німецько-австрійська компанія Siemens – VAI задіяна на реконструкції сталеплавильного цеху Алчевського меткомбіната. За цей же час Новокроматорській машинобудівний завод (НКМЗ) виконав реконструкцію конвертерного цеху Енаїкевського метзаводу. (26,28)
Пластичні маси знаходять ефективне застосування в авіаційній промисловості, електро- та радіотехнічній промисловості, верстатобудуванні, виробництві антифрикційних деталей і ін. Застосування пластмас, має значно меншу фізичну питому вагу за порівнянням з чорними і кольоровими металами, що дозволяє понизити відносну вагу машин та обладнення, отже, забезпечує економію металу. При виготовленні з пластмас вузлів і виробів кількість технологічних операцій зменшується в порівнянні з обробкою металів в 3-8 разів.
Переваги європейських фірм перед українськими дуже великі і полягають в наступному: можливість продемонструвати на діючих об'єктах роботу будь-якого обладнення; володіння ноу-хау і відпрацьованими процесами; наявність фінансової підтримки банків, які надають кредити під низькі відсотки з відстроченням платежу на декілька років.
Для того, щоб хоча б трішки витіснити з українського ринку іноземних постачальників потрібно, щоб наше обладнання було не гіршим, ніж західне – за якістю, точністю, функціональностю. Ми зобов'язані показати таку ж надійність в експлуатації та довговічності. А в плані сервісу необхідно бути у будь-якому випадку мобільнішими та ефективнішими, ніж західні фірми. Наші заводи повинні мати свої ноу-хау, патенти та розробки.(26,29)
3.3. УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ
Значні резерви підвищення ефективності та використання оборотних коштів криються безпосередньо в самому підприємстві. У сфері виробництва це відноситься перш за все до виробничих запасів. Будучи однією з складових частин оборотних коштів, вони виконують важливу роль в забезпеченні безперервності процесу виробництва
Раціональна організація виробничих запасів є важливою умовою підвищення ефективності використання оборотних коштів. Основні шляхи скорочення виробничих запасів зводяться до їх раціонального використання; ліквідації наднормативних запасів матеріалів; вдосконаленню нормування; поліпшення організації постачання, зокрема шляхом встановлення чітких договірних умов поставок і забезпечення їх виконання, оптимального вибору постачальників, налагодженої роботи транспорту. Важлива роль належить поліпшенню організації складського господарства.[27,245]
Управління запасами на практиці обмежується наступними директивами керівництва:
“Дуже багато запасів на складі. Закінчуємо закупляти запаси”. Результат наступний: склади повні запасів, але не тих товарів, які вимагає замовник.
“Необхідно позбавитися цих запасів якнайскоріше”. Ця директива вельми передбачена. На жаль, вона часто забувається через п'ять днів після закінчення звітного року. А через дванадцять місяців склади завалені ще більшою кількістю зайвих товарів. Одночасна оптимізація витрат важко досяжна і фірма продовжує відчувати дефіцит при тому що на складі повно зайвих запасів.
Правильне управління запасами дозволяє зменшити виробничий цикл, а отже, збільшити оборотність коштів, що вкладаються в запаси і витрати, пов'язані з ними, забезпечуючи при цьому безперебійний цикл виробництва. Одним із способів оптимізації є застосування методу ранжирування по значущості. Суть його у тому, що по кожному виду продукції вся сировина і матеріали підрозділяються на три категорії з привласненням кожної з них відповідного індексу — «А», «В» і «С».
Категорія «А» — це запаси, що є найважливішими для забезпечення виробництва унаслідок їх малої доступності або високої вартості. Вони постійно контролюються і при їх закупівлі обов'язково визначається оптимальний розмір замовлення.
Категорія «В» — запаси, які менш важливі для підприємства. Вони перевіряються і оцінюються приблизно один раз в місяць.
Категорія «С» включає малоцінні запаси, що закупляються великими партіями.
Скорочення часу зберігання сировини, матеріалів, покупних напівфабрикатів тощо у виробничих запасах може бути досягнуте за рахунок удосконалення організації та планування матеріально-технічного постачання; визначення прогресивних норм витрачання сировини, матеріалів, встановлення і підтримки оптимальних розмірів виробничих запасів; зниження наднормативних обсягів виробничих запасів.
Визначення величини оборотних коштів, необхідних для утворення запасів готової продукції на складі, тісно пов'язане з прогнозуванням об'ємів реалізації продукції, що випускається. При достатньо глибокому опрацьовуванні питань збуту товарів накопичення готової продукції на складі може бути мінімальним. Проте у будь-якому випадку необхідні прогнози про передбачувані продажі на найближчі роки. Інакше випущена продукція осяде на складі і значна частина грошових коштів буде відвернута з обороту, що може вплинути на стійкість фінансового стану підприємства і привести до банкрутства
ВИСНОВКИ
Для нормального функціонування кожного підприємства необхідні оборотні кошти, що представляють собою грошові кошти, використовувані підприємством для придбання оборотних фондів і фондів обігу.
До оборотних фондів відносять виробничі запаси, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів.
Фонди обігу — це готова продукція, товари, гроші (кошти) та їх еквіваленти, розрахунки з підприємствами та організаціями.
Оборотні фонди, тобто матеріальні ресурси на відміну від основних фондів використовуються в одному виробничому циклі, і їх вартість переноситься на продукт відразу і повністю.
Основні джерела формування оборотних коштів:
1. Власні джерела, які включають: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий капітал, що вкладається, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток, цільове фінансування.
Розмір власних оборотних коштів, що закріплені за підприємством, не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щорічно уточнюється у зв'язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту. Окрім того, на підприємствах виникають проблеми з несвоєчасним надходженням коштів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, несвоєчасним і неповним виконанням договірних зобов'язань постачальниками та через інші обставини, що спричиняють потребу в додаткових коштах.
2. Позичкові кошти, до яких можна віднести довгострокові кредити банків, інші довгострокові фінансові зобов'язання, короткострокові кредити банків, поточну заборгованість за довгостроковими зобов'язаннями.
Відомо, що через низку цілком об'єктивних причин (інфляція, зростання обсягів виробництва) у підприємства завжди виникає додаткова потреба в оборотних коштах. Тому підприємство використовує позичкові кошти: банківські та комерційні кредити, облігаційні позики. Поряд із банківськими кредитами джерелами фінансування оборотних коштів можуть бути також комерційні кредити інших підприємств і організацій, котрі оформляються як позики, векселі, товарні кредити, авансові платежі.
Кредит має двоїстий вплив на фінансове положення підприємства в цілому і на стан оборотних коштів зокрема. Без залучення в оборот кредитних ресурсів в умовах дефіциту власних засобів підприємству необхідно чи скорочувати цілком припиняти виробництво, що грозить серйозними фінансовими утрудненнями, може призвести до банкрутства. З іншого боку, рішення виниклих проблем тільки за допомогою кредитів викликає підвищення залежності підприємства від кредитних ресурсів унаслідок збільшення позичкової заборгованості. Це приводить до збільшення нестабільності фінансового стану, зникають власні оборотні кошти, переходячи у власність банку, оскільки підприємства не забезпечують норму прибутку на вкладений капітал, задану у вигляді банківського відсотка.
3. Додатково залучені джерела, які включають: кредиторську заборгованість за товари, роботи, послуги, а також поточні зобов'язання щодо отриманих авансів, розрахунків з бюджетом, позабюджетних платежів, розрахунків зі страхування, з оплати праці, з учасниками, за іншими поточними зобов'язаннями, резервів за сумнівними боргами, благодійні та інші надходження.
В даний час неплатоспроможність підприємств досягла загрозливих масштабів і має тенденцію до зростання. Методи рішення цієї проблеми (взаємний залік неплатежів, передоплата, векселі), що застосовуються, поки не дають необхідного ефекту. Особливо, згубно це позначається на підприємствах з тривалим виробничим циклом.
Розміри і джерела поповнення власних оборотних коштів щорічно відображаються у фінансовому плані.
Раціональне й ощадливе використання оборотних фондів – першочергова задача підприємств, тому що матеріальні витрати складають ѕ собівартості промислової продукції. Зниження матеріалоємності виробу досягається різними шляхами, серед яких головними є впровадження нової техніки, технології, удосконалювання організації виробництва і праці.
Основна риса сучасного перехідного періоду — нестача у підприємств оборотних коштів. Прискорення оборотності оборотних коштів, що виміряється коефіцієнтом оборотності і тривалістю одного оберту в днях, досягається різними заходами на стадіях створення виробничих запасів, незавершеного виробництва і на стадії обігу.
Прискорення обертання оборотних коштів має велике значення для забезпечення стабільності фінансового стану підприємства, що пояснюється трьома основними причинами.
По-перше, від швидкості обертання коштів залежить розмір річного обороту, бо підприємство, що має невеликий обсяг оборотних коштів, але ефективніше їх використовує, здатне робити такий самий оборот, як і підприємство з більшим обсягом коштів, але з меншою швидкістю обертання.
По-друге, з оборотністю пов'язано відносну величину витрат, зменшення яких знижує собівартість одиниці продукції.
По-третє, прискорення обороту на тій чи тій стадії кругообороту коштів (наприклад, скорочення часу перебування матеріалів на складі) змушує прискорити оборот на інших стадіях.
Слід наголосити, що робота за умов ринку і повної господарської самостійності не скасовує необхідності планування (нормування) оборотних коштів.
У процесі аналізу з'ясовуються причини утворення понаднормативних або менших за нормативи оборотних коштів. Аналіз нормованих оборотних коштів проводиться як в цілому, так і за окремими балансовими статтями, всередині статей — за групами, усередині груп — за видами для виявлення змін або недостач цінностей. Стан виробничих запасів аналізують за даними аналітичного обліку сировини, матеріалів, палива та інших цінностей, що його ведуть на складах матеріально відповідальні особи і бухгалтерія.
Незавершене виробництво аналізується за фактичними даними про залишки напівфабрикатів і деталей у кожному цеху (коморі, на робочому місці) із залученням даних про норми та запаси кожного виду деталей і напівфабрикатів. Аналіз запасів готової продукції проводиться також за даними аналітичного обліку складів. При цьому перевіряється, чи немає продукції, яка тривалий час зберігається на складі, яку не відвантажено через низьку якість, втрату товарного вигляду, за браком попиту.
Часто нормативів оборотних коштів не дотримуються через їх недостатню обґрунтованість. Тому у випадках, коли відхилення від нормативів неможливо точно пояснити, потрібно перевірити правильність розрахунку нормативів
Важливою задачею в керуванні оборотними коштами є забезпечення оптимального співвідношення між платоспроможністю і рентабельністю шляхом підтримки відповідних розмірів і структури оборотних активів.
Слід також зазначити, що підприємство повинне підтримувати оптимальне співвідношення власних і позикових оборотних коштів, тому що від цього прямо залежить його фінансова стабільність і незалежність, можливість одержання нових кредитів.
У сучасних умовах украй важливо правильно визначати потреба в оборотних коштах. Оборотні кошти підприємства повинні бути розподілені по всіх стадіях кругообігу у відповідній формі й у мінімальному, але достатньому обсязі. Наднормативні запаси відволікають з обігу грошові кошти, свідчать про недоліки матеріально-технічного забезпечення, неритмічності процесів виробництва і реалізації продукції. Усе це приводить до омертвіння ресурсів,їхньому неефективному використанню.
Для ліквідації понаднормативних запасів необхідно скоротити закупівлю тих матеріалів, що є в надлишку, реалізувати непотрібні матеріали, зменшити незавершене виробництво, ужити необхідних заходів для забезпечення відвантаження покупцям усієї готової продукції Як відомо, критерієм ефективності керування оборотними коштами служить фактор часу. Чим довше оборотні кошти перебувають в одній і тій же формі (грошовій або товарній), тим за інших рівних умов нижче ефективність їхнього використання, і навпаки.
Слід наголосити, що за умов ринкової економіки, аналізуючи саму тільки оборотність оборотних коштів, не можна дати однозначної відповіді щодо її прискорення або сповільнення.
Для цього необхідно вивчати конкретну виробничу ситуацію. Так, інколи високий показник оборотності може свідчити про недостатність товарно-матеріальних запасів, що надалі гальмуватиме розвиток бізнесу, а низький показник оборотності інколи є виправданим, наприклад, коли очікується підвищення цін на сировину й напівфабрикати.
У процесі аналізу цього питання слід обов'язково порівняти темпи збільшення обсягу продажу з темпами збільшення виробничих запасів. Якщо темпи зростання обсягу продажу будуть вищими за темпи зростання виробничих запасів, це завжди свідчитиме про добрий фінансовий стан підприємства
Отже, аналізуючи стан оборотних коштів за умов ринкової економіки, необхідно розглядати всі конкретні причини, виявляти ті, що негативно впливають на стан цих коштів і розробляти конкретні заходи для усунення таких причин.
ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ
1.Экономика предприятия: Учеб. для вузов / Под ред. В.Я.Горфинкеля, 3-е изд., перераб. и доп. — М.: ЮНИТИ — Дана, 2001. — 718с.
2.Бородина Е.И., Голикова Ю.С. «Финансы предприятий»: Учеб. пособие. — М.: Банки и биржи. ЮНИТИ,1995-207с.
3.Фананси України за 1999 рік/Держкомстат України. – К.: Техніка, 1997.
4.Фінанси України РСР (1989-1990роки)/ Мінстат УРСР. – К.,1991.
5.Назаренков О.Ф. Стан та тенденції структури оборотних коштів промислових підприємств в Україні. //Актуальні проблеми економіки — 2006. — №6(60) – С.53-62
6. Шохин Е.И. Теория финансов предприятий: Учебное пособие для вузов. — М.: Финансы и статистика, 2000. — 112 с. //Сущность оборотных средств и их роль в финансировании затрат на производство и реализацию продукции
7.В.М. Семёнов. «Экономика предприятия» В.М. М. .: Филинъ, 1997. – 272c.
8. Бланк И.А. Финансовый менеджмент. – К.: Ника – Центр, 2001,345с.
9.Сорока Р. Механізм управління оборотним капіталом торгівельних підприємств// Регіональна економіка. – 2003. — №4. – С.200-204
10.Кондратьев О.В. Оцінка фінансової стійкості підприємств та її показники. — Фінанси України, № 11, 1996.-245 с.
11.Бригхем Е.Ф. Основи фінансового менеджменту. — К.: «Молодь», 1997.-323с.
продолжение
--PAGE_BREAK--