Наука політологія

Тема. Наука політологія
Виникнення та розвиток політології.
Предмет, об‘єкт, методи, функції політології.
Основні парадигми політології.
1. Політика займає особливе місце в діяльності людей з того часу, коли людство виходить з варварства до цивілізації, коли з‘являється держава. Суспільне життя вивчають різні гуманітарні науки, у кожної з них свій предмет дослідження. Політологія – наука про політику та її взаємовідносини з людиною та суспільством.
Виникнення професійної політичної науки зумовлено такими основними факторами:
суспільною потребою, що виявляється у необхідності раціональнішої організації державної влади від інтуїтивного розуміння проблем політики;
загальним процесом становлення наукового пізнання світу і суспільства, що характеризується диференціацією наукового знання, інтеграцією політичного знання з іншими суспільними науками;
формуванням політичної науки як автономної дисципліни;
пізнанням політичних подій неполітичними і науковими засобами, що вимагало наукової рефлексії і звільнення від викривлення.
2. Предметом політології є політичне життя в цілому, з’ясування його головних компонентів, тенденцій зв‘язків і змін з іншими сферами суспільного життя.
Об’єкт науки визначається конкретними завданнями, які стоять перед дослідниками політики. Ними є ті області політичного життя, які безпосередньо вивчаються, наприклад, політичні відносини, політична система, політичні процеси тощо.
Методами називаються конкретні засоби засвоєння знань про політику. Ними є:
загальні методи дослідження (соціологічний, культурологічний, функціональний, поведінковий, системний, інституціональний, антропологічний, порівняльний, історичний);
загальнологічні методи (аналіз та синтез, індукція та дедукція, абстрагування та сходження від абстрактного до конкретного, сполучення історичного та логічного аналізу, уявний експеримент, моделювання тощо);
методи емпіричних досліджень(використання електоральної статистики, анкетний опит, теорія ігор, спостереження, аналіз документів, лабораторний експеримент).
Політологія як наука здатна виконувати об’єктивно корисні для суспільства функції:
пізнавальна, яка здійснюється в процесі утворення точного образу політики, виявленні основних закономірностей, тенденцій змін, формуванні уявлень про її компоненти;
прогностична, що дозволяє здійснювати більш-менш точні передбачення майбутніх політичних подій;
практична, реалізується як вплив на управління;
ідеологічна, сприяє обгрунтуванню і пропаганді політичних ідеалівцінностейцілейреалізація яких об’єктивно відповідає інтересам соціальних спільнотвизначає стратегію і тактику політичної діяльностіполітичної поведінки;
культурна збагачує уявлення людей про засоби досягнення політичних цілейформує образи бажаних подійутворює ціннісні ідеали;
виховнав ході реалізації якої складаються необхідні в демократичному суспільстві передумовинавички участі громадян у політичному процесі.
Завдання політології:
виявлення і передбачення обертової постійності у структурі, сутності і логіці політичної поведінки;
прояснення політичних процесів;
наукове консультування;
соціальне конструювання (реформування, зумовлене потребами суспільства.
Структура політології складається з:
історії політичної думки, що вивчає етапи еволюції, уявлень про політичне життя та його компоненти, які існували в різні історичні епохи;
політичної філософії (філософії політики), яка здійснює формування категоріального апарату політичної науки;
політичної соціології, яка вивчає конкретні політичні явища і процеси, побудовані на аналізі емпіричних даних;
політичної психології, яка вивчає політичну поведінку і її мотивацію, особливо у масових формах;
політичної антропології, об’єктом якої є людина, яка займається політикою, досліджує умови входження людини в цю сферу соціального життя.
3. Парадигма – своєрідна логічна модель постановки та вирішення пізнавальної проблеми.
Фундаментальне значення для політології мають ті парадигмищо тлумачать сутність та природу політикиінтерпретують джерела її розвитку. Це такі парадигми:
теологічна;
натуралістична;
соціальна;
радикально-критична.
Література
Гаджиев К.С. Введение в политическую науку. – М., 1997. – Гл. 1, § 1, 2; гл. 12., гл 19.
Вятр Е. Социология политических отношений. – М., 1979. – Гл.1.
Бутенко А.К. Политология как наука и как учебная дисциплина в современной России // Социально-политический журнал, 1993, №9 – 10.
Краснов Б.К. Политология как наука и учебная дисциплина. // Социально-политический журнал, 1995, №1.
Панарин А.С. Философия политики. – М., 1994. – С.3 – 13.
Политология. Энциклопедический словарь. – М., 1993.
Тихонова Л.А., Чорна Н.В. Політологія як наука. Конспект лекцій. – Харків: ХТУРЕ1998.
Політологія / За ред. М.І.Сазонова. Розділ 1. – Харків, 1998.
Хеккер Е. Що є політична теорія // Політологічні читання, 1993, №1.