--PAGE_BREAK--Рух по кривій попиту та переміщення кривої. Припустимо, ви прочитали в сьогоднішній газеті, що зростання ціни на курчатину викликане збільшенням попиту на неї. Наступного дня ви читаєте, що підвищення ціни курчатини значно зменшує покупки цього продукту типовими домогосподарствами, оскільки покупці переорієнтовуються на яловичину, свинину, сосиски тощо. Два газетні повідомлення видаються такими, що заперечують одне одного. Перше пов’язує зростання ціни зі збільшенням попиту, а друге – зі зменшенням попиту. Чи можуть бути обидва твердження правильними? Так, оскільки вони стосуються різних речей. Перше описується переміщенням ринкової кривої попиту, а друге – рухом по стабільній кривій попиту відповідно до зміни ціни.
Розглянемо перше твердження, згідно з яким зростання ціни курчатини спричинилось підвищенням попиту на неї. У цьому випадку крива попиту перемістилась вправо, показуючи, що за кожної ціни покупці бажають купувати курчатини більше. Це переміщення підвищить ринкову ціну курчатини.
Тепер розглянемо твердження про те, що менше курчатини купують внаслідок її подорожчання. Це твердження відноситься до руху по кривій попиту і відображує зміну між двома окремими кількостями курчатини, що купується, — до і після підвищення ціни.
Можливі пояснення до цих газетних повідомлень такі:
1) збільшення населення, що відбулося через певні причини (наприклад, газета повідомляла про ринок курчатини у невеликому містечку, де щойно почав діяти великий промисловий об’єкт), переміщує криву попиту на курчатину вправо. Тоді покупці бажатимуть купувати за кожної ціни більшу кількість цього продукту. Це, в свою чергу, підвищує ціну курчатини внаслідок існування причини, про яку ми довідаємося дещо пізніше. Таким чином, ми знайшли пояснення до першого газетного повідомлення;
2) підвищення ціни курчатини змушує кожне окреме домогосподарство обмежувати її покупки. Це зумовлює рух знизу вгору вліво по визначеній кривій попиту на цей продукт. Отже, ми знайшли пояснення до другого газетного повідомлення.
Уникаючи типового непорозуміння, що може породжуватися такими повідомленнями, економісти розрізняють два терміни, — „переміщення кривої попиту” та „рух по кривій попиту”.
Ми з’ясували, що поняття „попит” стосується всієї кривої попиту, тоді як поняття „кількість попиту” стосується конкретної кількості товару, яку потребують за певну ціну і яку позначають на кривій попиту окремою точкою.
Економісти вживають термін „зміна в попиті”, описуючи переміщення всієї кривої попиту, тобто зміну в кількості, яку споживачі планують купувати за кожного рівня ціни. Термін „зміна кількості попиту” стосується переходу від однієї точки на кривій попиту до іншої або на початковій кривій попиту, або на новій.
Таким чином, зміна кількості попиту може бути результатом: зміни в попиті за незмінної ціни, руху по даній кривій попиту відповідно до зміни ціни або поєднання цих двох змін.
Розглянемо кожну з цих можливостей детальніше. Збільшення попиту означає, що вся крива попиту переміщується вправо; зменшення попиту означає її переміщення вліво. За певної ціни збільшення попиту спричинює збільшення кількості попиту, а зменшення попиту – зменшення кількості попиту.
Рух вниз і вправо по кривій попиту спричинює збільшення кількості попиту; рух вгору і вліво – зменшення кількості попиту.
Коли одночасно відбувається зміна в попиті і зміна ціни, зміна кількості попиту є чистим результатом переміщення кривої попиту і руху по новій кривій попиту. На рис. 4 додаток В зображено загальний ефект збільшення попиту, показаного переміщенням всієї кривої попиту від Q0до Q1, та руху по новій кривій попиту з точки а до точки b відповідно до зростання ціни з Р0до P1. Збільшення попиту спричинило збільшення кількості попиту, за початкової ціни Р0на величину Q0Q2, тоді як рух по кривій попиту D1 від а до b зумовив зменшення кількості попиту від Q2 до Q1. Збільшення чи зменшення кількості попиту повністю залежить від відносних величин цих двох змін.
2. Економічна природа, фактори і закон пропозиції.
Кожен ринок має сторону пропозиції, так само як і сторону попиту. Пропозиція – це кількість певного товару, яку виробники бажають виготовляти і продавати за кожної ціни протягом певного періоду часу за інших однакових умов.
Пропозиція може бути представлена шкалою (схемою) пропозиції, тобто таблицею, яка показує кількість певного товару, що буде пропонуватись за кожного рівня ціни за інших однакових умов у межах деякого часового періоду. Наприклад, припустимо, що шкала ринкової пропозиції курчатини показана в табл. 2 додаток Г. Тоді 100 000 кг цього продукту пропонуватиметься, якщо його ціна становитиме 8 грн. за 1 кг, 115 000 кг пропонуватиметься за ціною 10 грн. за 1 кг і т. д.
Інший спосіб представлення даних табл. 2 – за допомогою кривої ринкової пропозиції, яка є графічним зображенням шкали ринкової пропозиції. По вертикальній осі системи координат відкладаємо ціну Р за одиницю товару, а по горизонтальній осі – кількість (величину) пропозиції товару Р за одиницю часу (за рік). Рис. 9 показує ринкову криву пропозиції курчатини S0, що базується на даних табл. 2.
Шкала пропозиції (табл.2) показує прямий зв’язок ціни і кількості пропозиції продукту. Такий тип зв’язку властивий більшості продуктів, що пропонуються на ринок. Цей зв’язок називають законом пропозиції. Його суть полягає в тому, що за інших однакових умов, як правило, виробники бажають виготовляти і продавати більшу кількість свого продукту за високої ціни, ніж за низької. Чому? Це, як і у випадку із законом попиту, в основному диктується здоровим глуздом і має теоретичне пояснення. Емпіричні дослідження показують, що ринкові криві пропозиції для більшості благ мають позитивний нахил. Існує кілька причин цього. Головна криється у законі спадної віддачі. Позитивний нахил кривої пропозиції виражає збільшувані затрати на виробництво додаткової продукції за постійних виробничих потужностей. Так, птахофабрика, що має сталі виробничі потужності, може відгодовувати більше курчат, якщо підвищить платню працюючим, щоб вони понадурочно використовували виробниче обладнання. Крім того, можуть найматися додаткові працівники. Закон спадної віддачі проявиться або відразу, або „врешті-решт”, коли додаткові працівники виготовлятимуть все менше і менше додаткового продукту: тому для отримання додаткового обсягу продукту виробники збільшуватимуть ціну пропозиції[6].
Шкала пропозиції, так само як і крива пропозиції, ґрунтується на припущенні „за інших однакових умов”. З’ясуємо, що приховується за цим припущенням. Як і у випадку з кривою попиту, це припущення приховує нецінові чинники, які впливають на пропозицію. Ціновий чинник, що впливає на пропозицію – це власна ціна товару, пропозиція якого досліджується (Р). До нецінових чинників відносять такі основні детермінанти (визначники) пропозиції: тривалість часового періоду (t); технологія виробництва (Т); ціни споріднених (взаємо замінюваних) товарів (РR); ціни на фактори виробництва (Рf); організація ринку (Оm); число фірм, що виробляють конкретний товар (n); мета фірми інша, ніж максимізація прибутку (G); специфічні чинники, які стосуються пропозиції лише деяких товарів (наприклад, пропозиція сільськогосподарської продукції надзвичайно чутлива до погоди) (Sf). У наведеному переліку чинників ми свідомо не виділяємо найважливіший серед них – витрати виробництва (С). Справа в тому, що витрати виробництва залежать і від технології виробництва, і від цін на фактори виробництва, і від організації ринку, і від інших специфічних чинників. Тому неявно витрати виробництва, як чинник, що впливає на пропозицію, присутні в інших чинниках. Варто звернути увагу й на таке: в умовах чистої конкуренції витрати виробництва (а точніше – граничні витрати) визначають криву пропозиції, як для окремої фірми, так і всієї галузі. Таким чином, вони визначають ціну пропозиції, а отже, впливають і на ціновий чинник.
Для зручності вивчення впливу цінового (власної ціни – Р) та нецінових чинників на пропозицію, доцільно використовувати поняття „функція пропозиції”, її записують у вигляді такого рівняння:
S = f (P, t, T, PR, Pf, Om, n, G, Sf, β ),
де β – інші чинники.
Будь-яка крива пропозиції стосується певного періоду часу, і її вигляд та положення залежать від тривалості та інших характеристик цього періоду, що впливають на цінову еластичність пропозиції. Наприклад, коли б ми оцінювали ринкову криву пропозиції курчатини для першого тижня 2000 року, вона відрізнялася б від кривої на рис. 5 додаток Г, яка стосується всього року. Зокрема, відмінність зумовлена тим, що виробники курчатини можуть краще пристосовувати свою пропозицію до змін ціни цього продукту протягом року, ніж протягом тижня. Надзвичайно важливим чинником, що визначає положення і вигляд кривої пропозиції, є вдосконалення технології. Коли технологія прогресує, то це дозволяє знижувати витрати виробництва, внаслідок чого фірми часто бажають пропонувати певну кількість продукції за нижчу ціну, ніж раніше. Отже, удосконалення технології часто спричиняє переміщення кривої пропозиції вправо.
Інший важливий визначник, що впливає на вигляд і положення кривої пропозиції, — це ціни споріднених товарів, зокрема товарів, які легко замінюють один одного у виробничому процесі. Якщо підвищується ціна на один товар-замінник, то пропозиція іншого замінника зменшується, а отже, його крива пропозиції переміщується вліво. Наприклад, фермери можуть відгодовувати курчат так само, як і свиней; вирощувати пшеницю так само, як і жито. Для кожної з цих пар товарів, підвищення ціни на один з них (наприклад, на свинину) тягне за собою зменшення пропозиції іншого (наприклад, курчатини).
Ще одним важливим чинником, що впливає на пропозицію, є рівень цін ресурсів (праці, капіталу, землі), що використовуються у виробництві певного продукту. Зниження цін цих факторів виробництва дозволяє здешевити виробництво продукту, а тому фірми зможуть пропонувати певну його кількість за меншу ціну, ніж раніше. Таке зниження цін ресурсів за інших однакових умов спричинятиме переміщення кривої пропозиції вправо. З іншого боку, підвищення цін ресурсів може спричиняти переміщення кривої пропозиції вліво. Наприклад, якщо заробітна плата працівників зросте, крива пропозиції може переміститися вліво.
Наступний визначник пропозиції – це організація ринку. Зміни у податкових ставках, дотації окремим виробникам якогось товару, зменшення мит і квот на імпортні та експортні товари – все це впливає на зміни у пропозиції. Якщо на ринку якогось товару з’являється монополія, то, як правило, ціни за будь-якого обсягу виробництва зростатимуть, тоді як на досконало конкурентному ринку вироблятиметься максимально можлива кількість продукції за кожного рівня ціни.
Ринкова пропозиція товару залежатиме від кількості фірм, що його виготовляють. За певного обсягу виробництва кожної фірми, ринкова пропозиція збільшуватиметься, коли нові фірми входитимуть у галузь. Як наслідок, — крива пропозиції, наприклад курчатини, зміщуватиметься вправо через входження у галузь нових фірм.
3. Еластичність попиту і пропозиції, їхнє графічне вираження.
На попит і пропозицію впливають багато різних факторів, і реакція на них теж різна. Ступінь зміни попиту й пропозиції під впливом певних факторів характеризує ступінь їх еластичності. Еластичність – це міра реагування однієї змінної величини на зміну іншої? здатність функції реагувати на зміну аргументу. Еластичність виражається як відношення відсоткових змін. Це уніфікована форма виразу, відсотки залишаються незмінними у будь-якому випадку, незалежно від того, в яких одиницях вимірювання виражаються початкові дані.
Еластичність Е показує відсоткову зміну однієї змінної внаслідок одновідсоткової зміни іншої змінної[3].
Еластичність попиту розрізняють за ціною і за доходом.
Еластичність попиту за ціною – це відношення зміни величини попиту на товар до відсоткової зміни його ціни.
Еластичність попиту за ціною має від’ємне значення. Знак „мінус” показує зворотну залежність між ціною і величиною попиту. Тому його опускають, а звертають увагу лише на абсолютне значення еластичності.
Для вимірювання еластичності попиту за ціною використовується дугова еластичність. Вона застосовується для виміру еластичності між двома точками При зростанні прибутків споживача, як правило, зростає попит на товари.
Той факт, що еластичність змінюється під час руху вздовж кривої попиту, означає, що необхідним є обережний і зважений підхід, коли ми стверджуємо про конкретну еластичність попиту на той чи інший товар. На практиці такі твердження, як правило, вказують на еластичність, обчислену за допомогою формули середньої точки або іншого альтернативного методу на інтервалі зміни цін, що спостерігається на ринку цього товару. Керуючись цими положеннями, економісти виводять деякі узагальнення про те, що робить попит на певні види товарів еластичним, а на інші – нееластичним.
Важливим чинником, що визначає еластичність попиту на товар, є наявність товарів-замінників (взаємо замінюваних товарів). Коли у товару є близький товар-замінник, то попит на нього має тенденцію до відносної еластичності, оскільки люди легко можуть переходити на товари-замінники у разі підвищення ціни на товар, еластичність якого розглядається. Наприклад, попит на кукурудзяну олію відносно еластичний, оскільки її можна легко замінити будь-якою іншою рослинною олією у процесі приготування їжі. З іншого боку, попит на сіль відносно нееластичний, оскільки для неї немає товарів-замінників.
Чим більшою є частка видатків на деякий продукт у бюджетах його споживачів тим вищою буде за інших однакових умов еластичність попиту на нього. На такі товари, як сіль, сірники, олівці, питома вага яких у бюджеті родини незначна, попит відносно нееластичний. У той же час попит, скажімо, на легкові автомобілі, нерухомість є відносно еластичним, тому що ці товари займають вагоме місце у бюджеті споживача.
Попит на предмети першої необхідності, як правило, нееластичний, а на предмети розкоші – еластичний. Хліб і електроенергія – предмети першої необхідності. Підвищення цін не спричиняє істотного зменшення їх споживання для побутових потреб. Попит на сіль звичайно є вкрай нееластичним, зокрема і тому, що вона є предметом першої необхідності.
Комплементарні товари (взаємо доповнювані товари) також відіграють певну роль у розумінні еластичності попиту. Якщо якийсь товар є менш значним доповнювачем важливого товару, тобто товару, який становить значну частку бюджету споживача, то попит на нього звичайно нееластичний. Наприклад, попит на машинне мастило нееластичний, тому що воно є доповнювачем більш важливого товару – бензину. Ціна на бензин значно більше впливає на рішення власників автомобілів стосовно частоти користування ними, ніж ціна машинного мастила, яке вони міняють час від часу.
Одне з найважливіших міркувань щодо визначення еластичності попиту – це часові межі, в яких споживачі ухвалюють рішення про покупки. Через деякі обставини в коротких проміжках часу попит на більшість продуктів менш еластичний, ніж у довгих часових інтервалах. Одна з причин цього – повне і абсолютне пристосування до зміни ціни якогось товару може вимагати змін в асортименті і кількості продуктів, що входять у споживчий „кошик”. Класичний приклад – ціна на бензин. Коли в 70-х роках у західних країнах ціни на бензин стрімко зросли, спочатку багато людей намагалися зменшити регулярність поїздок, але обсяг спожитого бензину зменшився незначно. Однак з часом автовласники пристосувалися до ситуації. Вони купляли економічніші автомобілі, шукали житло ближче до місця праці чи частіше використовували послуги муніципального транспорту. Поступово величина попиту на бензин впала значно більше, ніж відразу після підвищення цін на нього. Інша причина вищої еластичності попиту в довгих часових інтервалах полягає в тому, що підвищення ціни одного товару спонукає підприємців розвивати виробництво, товарів-замінників, які, як ми вже зазначали, є визначальним чинником еластичності попиту.
І, нарешті, ще – однією причиною більшої еластичності попиту у довгому часовому періоді є повільна і поступова адаптація смаків споживачів.
Коефіцієнти цінової еластичності попиту для кожного товару чи послуги визначаються за допомогою відповідних розрахунків. Ці коефіцієнти з часом змінюються і є різними в один і той же час для різних країн.
Розглянуті вище два види еластичності дозволяють досить точно виявляти існуючі зв’язки між зміною ціни і величини попиту певного товару. Економісти використовують також й інші види еластичності, які застосовують з метою вивчення впливу нецінових чинників (рівень цін взаємозамінних та взаємо доповнюваних товарів, середній дохід споживачів певного товару) на попит у цілому. Чутливість попиту до змін у доході, тобто гранична величина переміщення кривої попиту, у разі зміни доходу, вимірюється за допомогою еластичності попиту за доходом. Цей вид еластичності визначається як відношення відсотка зміни величини попиту на товар до відсотка зміни доходу споживачів цього товару. Вимірювання еластичності попиту за доходом базується на припущенні, що ціна товару в конкретний момент не змінюється.
продолжение
--PAGE_BREAK--Числове значення еластичності попиту за доходом тісно пов’язане з поняттям нормальних товарів (їх ще називають товарами вищої споживчої цінності) і товарів нижчої споживчої цінності. Для нормальних товарів підвищення доходу викликає підвищення попиту на них. Оскільки в цьому випадку дохід і попит змінюються в одному і тому ж напрямі, еластичність попиту за доходом на товари вищої споживчої цінності матиме додатний коефіцієнт. Навпаки, для товарів нижчої цінності збільшення доходу викликає зменшення попиту. Тут дохід і попит змінюються в протилежних напрямах, тому еластичність попиту за доходом для товарів нижчої цінності матиме від’ємний коефіцієнт.
Які блага у мікроекономіці розглядаються як товари нижчої цінності? З ростом доходу споживачі прагнуть переключити свій попит на якісніші зразки усіх благ – з дешевих черевиків на дорожчі, з дешевих м’ясних котлет на натуральні біфштекси тощо. Отже, швидше за все, саме низькоякісні варіанти будь-якого товару є благами нижчої цінності в економічному розумінні. З ростом доходу обсяг попиту на такі товари реально зменшується.
Поняття еластичності попиту за доходом є корисним для розуміння ще однієї суттєвої відмінності – між предметами розкоші і предметами першої необхідності. Економісти вивели таке правило: до предметів розкоші відносять ті блага, для яких коефіцієнт еластичності попиту за доходом більший за одиницю, а до предметів першої необхідності відносять ті блага, для яких цей коефіцієнт менший за одиницю.
Якщо еластичність попиту за доходом перевищує одиницю, то приріст доходу на 1% збільшує обсяг попиту більше ніж на 1% за інших рівних умов. За фіксованих цін це означає, що загальна сума видатків на певний товар також зростає більше ніж на 1%. Таким чином, частка споживчих видатків, що припадають на предмети розкоші, зростає зі зростанням доходів. Звідси випливає, що заможні люди витрачають більшу частку своїх доходів на предмети розкоші, ніж бідні. У відповідності з тими ж аргументами частка споживчих видатків, що припадають на предмети першої необхідності (такі, як шкарпетки і хліб), падає зі зростанням доходу. Це означає, що бідні в загальному тратять більшу частку своїх доходів на предмети першої необхідності, ніж багаті. В міру того, як країна, стає заможнішою, галузі, що виробляють товари нижчої цінності (дешеві і низькоякісні), — звужуються, галузі, що виробляють предмети першої необхідності, — зростають темпом нижче середнього, а галузі з виробництва предметів розкоші, — підвищуються у темпі вище середнього.
Враховуючи зазначену закономірність, можна очікувати, що на початку нового тисячоліття в Україні високими темпами будуть розвиватися такі галузі, як сільське господарство, харчова і легка промисловість. Це випливає із значного зниження рівня реальних доходів переважної більшості українських сімей. У цих умовах галузі, що виробляють предмети першої необхідності, повинні розвиватися темпом вище середнього, а галузі, що виробляють предмети розкоші, мають зростати темпом нижче середнього. В цьому полягає одна з особливостей розвитку галузевої структури бідної країни на відміну від заможної.
Іншим неціновим чинником, що спричинює зміну попиту на певний товар, як відомо, є зміна ціни деякого іншого товару. Так, попит на курчатину виявляється залежним від ціни на яловичину, а попит на мастило для автомобілів – від зміни ціни бензину тощо. Такі економічні залежності можуть виражатися в рамках поняття перехресної еластичності попиту, яку визначають як відсоткову зміну величини попиту одного товару, зумовлену одновідсотковою зміною ціни іншого товару. Формула середньої точки для обчислення коефіцієнта перехресної еластичності попиту виглядає так само, як формула середньої точки для обчислення коефіцієнта еластичності попиту за ціною, з тією лише різницею, що чисельник у цьому випадку показує відсоток зміни величини попиту на один товар, а знаменник – відсоток зміни ціни деякого іншого товару.
Перехресна еластичність попиту пов’язана з поняттями товарів-замінників і комплементарних товарів. Оскільки яловичина і курчатина є взаємозамінними товарами стосовно одне одного, підвищення цін на яловичину збільшує попит на курчатину; у цьому випадку перехресна еластичність попиту виражатиметься додатним коефіцієнтом. Навпаки, автомобільне мастило і бензин є взаємо доповнюваними товарами, і зростання цін на бензин, за інших однакових умов, зменшить попит на мастило. Таким чином, перехресна еластичність попиту виражатиметься від’ємним коефіцієнтом.
Поняття еластичності поширюється не лише на попит. Воно також може використовуватися для визначення реакції величини пропозиції на зміну ціни. Формально еластичність пропозиції за ціною визначається як відсоток зміни у величині пропозиції продукту, зіставлений з відсотком зміни у ціні продукту. Зауважимо, що формула середньої точки для обчислення коефіцієнта еластичності пропозиції збігається з аналогічною формулою для обчислення коефіцієнта еластичності попиту за ціною. Різниця лише у тому, що параметр Р у чисельнику цієї формули тепер позначає величину пропозиції, а не величину попиту, як раніше. Оскільки між зміною ціни і величини пропозиції існує, як правило, пряма залежність, ця формула дає додатне значення коефіцієнта еластичності пропозиції. На рис. 6 додаток Д показано розрахунок дугової еластичності пропозиції для двох кривих пропозиції: кривої S1 постійною еластичністю і вона ж є лінійною кривою пропозиції; кривої S2 зі змінною еластичністю і вона ж є нелінійною кривою пропозиції.
Як бачимо, в межах дуги АВ, що розташована на кривій S2, пропозиція гіпотетичного товару відносно еластична, оскільки Еs3 = 3,4. Разом з тим у межах дуги МN, що розташована на тій же кривій пропозиції, пропозиція відносно нееластична. Дуги, розташовані на лінійній кривій пропозиції, репрезентують третій тип еластичності пропозиції – одинично еластичну пропозицію, оскільки Еs1 = Еs2 = 1.
Поряд з дуговою еластичністю пропозиції економісти використовують у разі потреби й інші види еластичності пропозиції. Зокрема, вони використовують формулу визначення коефіцієнта точкової еластичності пропозиції. Ця формула схожа на формулу визначення коефіцієнта точкової еластичності попиту:
Еs = ОР: РТ,
де Еs – коефіцієнт точкової еластичності пропозиції; ОР – ціна за одиницю товару для точки, в якій визначаємо еластичність пропозиції (наприклад, для точки А на рис. 7 додаток Д довжина відрізка ОР становить 6 грн.);
РТ = ОТ – ОР;
ОТ – довжина відрізка на вертикальній осі від початку системи координат до точки перетину цієї осі лінійною кривою пропозиції (на рис. 7 зображено дві такі криві – S1 і S2).
На рис. 7 показаний розрахунок коефіцієнтів еластичності пропозиції для точок А і В, розташованих на кривих пропозиції S1 і S2. Варто звернути увагу на те, що на рис. 7 крива пропозиції S1 є лінійною кривою і вона перетинає вертикальну вісь вище початку системи координат, про що свідчить розташування точки Т1. Така крива пропозиції характеризує відносно еластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точці Еs завжди буде більше, ніж одиниця. Якщо ж лінійна крива пропозиції перетинає вертикальну вісь нижче початку системи координат (на рис. 7 таке розташування має крива S2), то вона характеризує відносно нееластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точці Еs завжди буде менше, ніж одиниця[5].
На рис. 8 додаток Д представлені три криві пропозиції, які характеризують еластичність пропозиції рівну одиниці (крива S1); абсолютно або досконало еластичну пропозицію (крива S2); абсолютно або досконало нееластичну пропозицію (крива S3).
Інколи в економічній літературі виділяють перехресну еластичність пропозиції. Виділення цього виду еластичності пропозиції пов’язують з наявною для продавців можливістю переключення з виробництва одного товару на виробництво іншого. Наприклад, виробництво червоного вина може бути замінене випуском білого. Формула середньої точки для перехресної еластичності пропозиції виглядає так само, як формула середньої точки для перехресної еластичності попиту. Різниця лише у тому, що у чисельнику міститься відсоток зміни обсягу пропозиції одного товару, а в знаменнику — відсоток зміни ціни іншого товару. Перехреста еластичність пропозиції взагалі є від’ємною: збільшення ціни того ж червоного вина, за інших рівних умов, призведе до зменшення обсягу пропозиції білого вина. Високе від’ємне значення перехресної еластичності пропозиції між двома товарами виникає тоді, коли виробники в середньому легко переорієнтовуються з виробництва одного товару на виробництво іншого.
Оперуючи поняттям еластичність пропозиції за ціною, економісти беруть до уваги чинники, від яких вона залежить. Одним із визначальних складових еластичності пропозиції будь-якого продукту є мобільність факторів його виробництва. В цьому випадку термін „мобільність” має виражати ту легкість, з якою необхідні фактори виробництва можуть бути залучені з інших галузей, а також і їхню зворотну трансформацію. Класичним прикладом мобільних ресурсів є вантажний транспорт. Під час жнив і доставки урожаю на ринок постачальники сільськогосподарської продукції конкурують між собою, підвищуючи ціни на вантажоперевезення на місцевих ринках. Транспортні компанії і незалежні водії уважно стежать за кон’юнктурою – таким чином навіть відносно маленьке підвищення тарифів на вантажоперевезенні в одному місці здатне залучити туди необхідну кількість транспорту.
Навпаки, цілі групи товарів виробляються за допомогою значно менш мобільних ресурсів. Характерним у цьому відношенні є ринок нафти і нафтопродуктів. На початку 70-х років у зв’язку з різким зростанням цін на нафту у виробників з’явилися додаткові стимули для буріння нових нафтових свердловин. Однак при обмеженій кількості бурових вишок та іншого високо спеціалізованого обладнання (не кажучи вже про незначну кількість місць, придатних для цих цілей) десятикратне підвищення цін на нафту за десятиліття викликало лише відносно невелике збільшення її видобутку.
Другим важливим чинником, що визначає еластичність пропозиції є час. Як, і у випадку з попитом, еластичність пропозиції за ціною має тенденцію збільшуватися в довгих часових інтервалах. Частково це випливає із мобільності економічних ресурсів. У коротких часових проміжках випуск багатьох видів продукції може підвищуватися, в першу чергу, шляхом залучення структурно найгнучкіших факторів виробництва – наприклад, збільшення чисельності зайнятих у певній сфері або ж збільшення тривалості робочого часу (запровадження замість однієї, скажімо, двох змін). Однак такі заходи, по суті, ведуть, у першу чергу, до збільшення витрат на одиницю продукції, що випускається. Тобто ці заходи, не підкріплені залученням інших ресурсів, малоефективні. Якщо ж фірми очікують, що зберігатиметься тенденція до збільшення обсягів продажу якогось продукту в довгій перспективі, то доцільно вкладати у виробництво такого продукту менше мобільних і спеціалізованих ресурсів – реконструювати технологічні лінії, обладнання тощо. Після відповідних заходів можливо налагодити випуск значно більшого обсягу певної продукції, причому за нижчими цінами. З плином часу адаптація виробників до нових ринкових умов — навчання персоналу в процесі роботи, вивчення ринку – поліпшує кон’юнктурні можливості щодо відповідності випуску продукції попиту, що зріс. Усе це сприяє збільшенню еластичності пропозиції.
4. Діалектична залежність попиту і пропозиції.
У ринковій економіці ціна є важливим чинником, який визначає, що, як і для кого виробляти. Тому це вимагає від нас уважніше подивитися на те, як ціни визначаються у ринковій економіці. Як перший крок до опису цього процесу, маємо визначити рівноважну ціну товару. В різних місцях цього підручника буде застосовуватися поняття рівноваги, яке є надзвичайно важливим в економічній теорії, як і б багатьох інших галузях науки.
Рівновага означає стан спокою або баланс між протидіючими силами. Це така ситуація, за якої відсутня тенденція до зміни. Рівноважна ціна – це така ціна, до якої матиме тенденцію наближатися дійсна або фактична ринкова ціна. Це ціна, яка може утримуватися на певному рівні довший час. Будь-яка ціна, яка не є рівноважною, не може утримуватися на певному рівні довго, оскільки діють базові ринкові сили, які стимулюють зміну ціни.
Кращий спосіб зрозуміти, що саме мається на увазі під рівноважною ціною, — це розглянути конкретний випадок, такий, як ринок курчатини. Нанесемо криву попиту (рис. 1) і криву пропозиції курчатини (рис. 5) на одну площину (рис. 9 додаток Е). Таке поєднання є можливим, оскільки криві попиту і пропозиції виконані з використанням однакових одиниць вимірювання по кожній осі. Графік, показаний на рис.9, допоможе визначити рівноважну ціну курчатини. Почнемо з розгляду того, що трапилося б, якби на ринку встановилися різні ціни. Наприклад, за ціни 12грн. за 1 кг крива попиту показує, що величина попиту на курчатину становитиме 60 000 кг на рік, тоді як крива пропозиції показує, що пропонуватиметься 122 500 кг на рік. Таким чином, якщо ціна становитиме 12 грн. за 1 кг, утвориться надлишок або перевищення величини пропозиції над величиною попиту в 62 500 кг, що показано лінією „надлишок”. За цих обставин, деяка кількість пропонованої курчатини не могла б бути проданою. Запаси курчатини збільшились, і виробники прагнули б зменшувати свої ціни для того, щоб позбутися небажаних запасів. Стрілки вздовж кривих – це напрям, в якому змінюється ціна, якщо на ринку є надлишок. Таким чином, ціна 12 грн. за 1 кг не є рівноважною ціною.
Якби ціна була 2 грн. за 1 кг, то крива попиту показала б бажану для споживачів кількість продукту (110 000 кг), а крива пропозиції – бажану для виробників величину пропозиції (5000 кг). Знову знаходимо розбіжність між величинами попиту та пропозиції курчатини на рік: величина пропозиції курчатини була б меншою, ніж величина попиту на неї. Як показано на рис. 14, була б нестача, або перевищення величини попиту над величиною пропозиції у 105 000 кг на рік, що показано лінією „нестача”. За цих обставин деякі споживачі, які (уявно) хотіли купувати курчатину за такою ціною, не змогли б її придбати, тобто на ринку курчатини мав би утворитися дефіцит. В умовах дефіциту конкуренція між покупцями за обмежену кількість товару призводить до зростання ціни, як показано спрямованими вгору стрілками. Таким чином, ціна 2 грн. за 1 кг не змогла б утримуватись довго. Отже, 2 грн. за 1 кг також не є рівноважною ціною.
Рівноважною є та ціна, за якої кількість попиту дорівнює кількості пропозиції. На конкурентному ринку ця рівновага досягається на перетині кривих попиту і пропозиції (точка е на рис. 9). За ціни рівноваги нема ні надлишку, ні нестачі. На рис. 14 рівноважною є ціна у 6 грн. за 1 кг. Таким чином, ціна 6 грн. за 1 кг є рівноважною, а 77 500 кг – рівноважною кількістю.
Та ціна, за якою товар продається, є дійсною, а не рівноважною ціною, оскільки, як уже підкреслювалося, дійсною (фактичною) є всяка ціна, за якою товари продаються і купуються. Економісти спрощено припускають, що фактична ціна на ринку вільної конкуренції наближатиметься до рівноважної, оскільки дія ринкових сил штовхає фактичну ціну до рівноважної. Таким чином, коли криві попиту і пропозиції залишаються стабільними протягом довшого часу, дійсна ціна буде прямувати до рівноважної.
Доти, поки фактична ціна на конкурентному ринку перевищує рівноважну, на неї буде тиснути надлишок. Аналогічно, якщо фактична ціна менша, ніж рівноважна, на неї тиснутиме нестача. У першому випадку фактичну ціну конкурентні сили штовхатимуть униз, а в другому – вгору. Таким чином, завжди існує тенденція наближення фактичної ціни до рівноважної. Проте вона не передбачає, що цей рух є завжди швидким. Інколи він може бути тривалим, а інколи фактична ціна ніколи не наближається близько до рівноважної, оскільки за короткий час рівноважна ціна знову змінюється. Підсумовуючи сказане, робимо висновок, що фактична ціна завжди прямує до рівноважної ціни. Цей висновок має велике теоретичне і практичне значення. Проте в багатьох випадках єдине, що потрібно – це передбачити, зростатиме ціна чи знижуватиметься.
Вплив на ринкову рівновагу зміни у попиті. Ми вже бачили, що криві попиту переміщуються відповідно до змін у нецінових детермінантах попиту. Будь-який графік попиту і пропозиції, подібний до зображеного на рис. 9, по суті, є моментальним знімком ринкової ситуації протягом певного періоду, тобто такого періоду, в межах якого нецінові чинники, що визначають попит і пропозицію, є сталими. Нас цікавить, що відбувається з рівноважною ціною і кількістю продукту тієї ж курчатини, коли його крива попиту змінюється?
продолжение
--PAGE_BREAK--