Ірак 2

Географічне положення та природні умови Іраку

Держава в Південно-Західній Азії. На півночі граничить з Туреччиною, на сході - з Іраном, на півдні - із Саудівською Аравією і Кувейтом, на заході - з Йорданією і Сирією. На півдні країна омивається Перською затокою. Площа Іраку 434924 км2. Північний регіон Іраку- Аль-Джазра - займає Вірменське нагір'я, висота якого досягає 2135 м у районі турецької границі. На північному сході в Іранському нагір'ї розташована найвища крапка Ірану, гора Хад-жі-Ібрахім (3600 м). Далі на південь лежить велика рівнина долини рік Тигр і Євфрат. На крайньому півдні Іраку знаходиться заболочена рівнина, а на захід від Євфрату долина переходить у Сірійську пустелю. Крім двох головних рік країни - Тигр і Євфрат, досить великі припливи Тигру: Великий Заб, Малий Заб і Діяла.

Населення країни (по оцінці на 1998 рік) складає близько 21722300 чоловік, середня щільність населення близько 50 чоловік на км2. Етнічні групи, турки, євреї. Мова: арабський (державний), курдський. Віросповідання: мусульмани - 95% (шиїти- 60%, суннити- 35%), християни- 3%, іудеї. Столиця - Багдад. Найбільші міста: Багдад (4478000 чоловік), Мосул (748000 чоловік). Державний устрій - республіка. Колишній глава держави - президент Саддам Хусейн Ат-Такрити (у влади з 16 липня 1979 року, знову був обраний у 1995 році, після війни – заарештований у звинуваченні тиранства та сприяння розвитку тероризму в світі). Грошова одиниця - іракський динар. Середня тривалість життя (на 1998 рік): 65 років - чоловіка, 68 років - жінки. Рівень народжуваності (на 1000 чоловік) - 38,6. Рівень смертності (на 1000 чоловік) - 6,6.

Ірак має дуже багату історію. На території сучасного Іраку процвітали найвідоміші держави стародавності: Шумерське царство, що виникло біля IV тисячоріччя до н.е.; із Ш тисячоріччя до середини I тисячоріччя до н.е. територія знаходилася під владою Вавілонського й Ассірійського царств. З 539 по 331 рік до н.е. Ірак входив до складу Перського царства, а після протягом 200 років був частиною імперії Олександра Великого. Протягом довгого часу на території країни правили перські династії, і в VII столітті н.е. у країну прийшли араби. З 750 по 1258 рік Багдад був столицею каліфів Абассі-дов. У 1258 році країна була розорена монгольськими загарбниками, і протягом довгого часу за володіння нею сперечалися турецькі й іранські правителі. Тільки в XVII столітті Ірак остаточно ввійшло до складу Оттоманської імперії. Наприкінці XIX - початку XX століття в Іракові намітився рух за звільнення від турецького панування. Великобританія, що мала в цьому регіоні свої інтереси, активно допомагала Іракові. У серпні 1921 року Ірак здобув незалежність, тоді ж був обраний король Фезаль I. До 1932 року Великобританія мала мандат на керування Іраком через свого комісара. У лютому 1958 року був утворений Арабський Союз Іраку і Йорданії, однак 14 липня 1958 року в результаті кривавого військового перевороту монархія була скинута, король убитий, а Арабський Союз розпався. 15 липня в Іракові була проголошена республіка. Відтоді країна пережила ще кілька військових переворотів.

Одним з останніх міжнародних криз, викликаних політикою Іраку в регіоні, була окупація Кувейту: 28 серпня 1990 року Ірак оголосив Кувейт своєї 19-й провінцією і ввів туди свої війська; війна в Іраці, яку розпочали США та Великобританія під видом боротьби з міжнародним тероризмом. ОПЕК.
Велика частина території Іраку знаходиться в зоні континентального клімату. На півночі, у гірському районі, узимку часто випадає сніг. У центральному Іракові літо довге і печеня, зима коротка і прохолодна. Середня температура січня в Багдаді близько 9,5 гр. З, середня температура липня - близько 33 гр. С. У самому південному районі країни клімат дуже вологий і температура часто перевищує 50 гр. С. Найбільшу кількість опадів приходиться на північні райони Іраку, у центральній долині середньорічна норма опадів не перевищує 152 мм. Рослинність країни небагата: на півдні і захід^-заходові-заходу-південно-заході розташовані пустелі, серед рідких дерев центральної частини виділяються фінікова пальма і тополя. Фауна досить багата: гепард, газель, антилопа, лев, гієна, вовк, шакал, заєць, кажан, тушканчик. Серед численних хижих птахів необхідно відзначити стерв'ятника, ворона, сову, кілька видів яструба, мишоїда. Велика кількість ящірок.
Серед основних музеїв країни виділяються Музеї Іраку з багатою колекцією експонатів періоду древньої Месопотамії, Іракський музей природної історії, іракський військовий усіх-усе-музе-усі в Багдаді. У Музеї Вавилона виставлені експонати періоду Вавілонського царства. Музей міста Мосул має велику колекцію експонатів періоду Ассірійського царства. Серед інших визначних пам'яток- руїни останніх у рот Багдада; палац Аббасидов (1179), що був унивверситет аль-мустансирия (1232), мечеть Мирдйжа (1358) - усі в Багдаді. Недалеко від Багдаді розташоване місто Кедимейн знаменитий мечеттю з золотим куполом. У місті Неджеф - гробниць" Алі, двоюрідного брата пророка Мухаммеда, одна з головних святинь шиїтів. У місті Кербела, одному зі священних міст мусульман-шиїтів, - гробниця Хуссейна ибн-Али, мусульманського мученика. У Мосуле - церква Чандани і Велика мечеть; на іншому березі Тигру руїни Ниневии - столиці древнього Ассірійського царства.

Культура і побут народу Іраку

Освіта. До революції 1958 року близько 80 % чоловіків і 95 % жінок були неписьменні. У 1970 році прийнятий закон про обов'язкова освіта дітей до 14 років. Система народної освіти складається з наступних ланок: дитячі сади, початкова школа (6-літня) неповна середня школа (3 роки навчання), повна середня школа (2 роки навчання) з гуманітарним, природним і комерційним напрямками.

У початкову школу приймаються діти у віці 6 років. Переважає роздільне навчання. На всіх ступінях освіти обов'язкове вивчення релігії.

Література. Багата середньовічна арабська література найбільший розвиток одержала в Багдаді. Розвиток літератури 19 - почала 20 століть йшло головним чином у руслі поезії. Найпоширенішим прозаїчним жанром залишався епістолярний. Найбільші представники іракської поезії – архаїст Абд аль-мухсін аль-казими (1865 - 1935), новатор Джемаль Сідоки аз-захаві (1863 - 1936), традиціоналіст Мааруф ар-русафи (1875 - 1945) -і з'єднали у своїй творчості ідеї просвітительства і національно-визвольної боротьби. Характерними рисами поезії періоду національно-визвольного повстання 1920 року були революційний пафос і простота віршів, що легко доходили до свідомості народних мас.

Жанри розповіді і повісті вперше розробив Махмуд Ахмед асів-сайд (1901 - 1937). До середини 50-х років у літературі Іраку формується жанр роману. Теми антифеодальної боротьби, заклики до соціальних перетворень переважали в неокласичній поезії Мухаммеда Махди аль-джавахири (р. 1905) і в доступних широким масам віршах Бахра аль-улюма (р. 1911). Глибоко лирично творчість ас-Сайяба, поетеси Назик аль-Маляика й інших поетів, що реформували віршування. В Іракові розвивається також література курдською мовою.

Архітектура й образотворче мистецтво. На території Іраку пам'ятники мистецтва походять з 4-го тисячоріччя до нашої ери. Виявлено численні пам'ятники однієї з найдавніших цивілізацій світу – вавілоно-ассірійської культури., Парфянського царства, сасанідського мистецтва. Важливе місце зайняв Ірак у формуванні арабської культури. Архітектуру періоду розквіту халіфату Абассидов характеризують будівлі Самарри: грандіозні палацеві ансамблі з численними дворами, садами, житловими і господарськими приміщеннями, укріплені стінами з вежами; мечеті з великим двором, оточені стіною з вежами, з монументальним мінаретом, купольні мавзолеї.

Народне житло Іраку аж до 20 століття зберігало традиційне планування з внутрішнім двором, лоджіями і терасою на колонах; вікна і балкони верхніх поверхів часто мали візерункові дерев'яні ґрати.

Образотворче мистецтво Іраку періоду Абассидів представлено фрагментами стінного розпису і розписів по дереву з зображеннями живих істот, а також орнаментальними стуковими рельєфами і різьбленими дерев'яними панелями. У Багдаді в цей період початку розвиватися книжкова мініатюра, розквіт якого наступив у 12 - 13 століттях.

У прикладний^-прикладнім-прикладному-декоративно-прикладному мистецтві середньовічного Іраку важливе місце займали: кераміка – з рельєфним декором, що включає зображення людей і тварин, глазурована з розписом люстром чи з поліхромним розписом; художні вироби з металу – судини у формі чи птахів звірів, або прикрашені карбуванням, гравіруванням, срібним інкрустацією -і і зі скла; ткацтво – золототкані, шовкові, вовняні і лляні тканини. Середньовічні художні традиції зберігаються аж до 20 століття.

Національно-визвольний рух 20 століття і революція 1958 року сприяли розвитку нової архітектури. Для сучасної архітектури Іраку характерне прагнення підкорити міжнародні стандарти місцевим кліматичним і побутовим умовам: сонцезахисні і вентиляційні пристрої, а також використовувати елементи традиційного планування і декору (внутрішні двори, візерункові ґрати та інше). Продовжується будівництво двоповерхових житлових будинків місцевого типу.

Музика, театр, кіно. В основі музичної культури Іраку (як і інших країн арабського Сходу) лежить древньоарабська цивілізація. Звідси побутування таких інструментів, як лютня – уд, рабаб (проста віола, свого роду скрипка), гіджак (струнний смичковий), переддень, чи псалтерион (струнний щипковий), най (перська флейта), дуфф (маленький плоский квадратний бубон) і ін.

Серед різноманітних народних пісень популярний жанр атаба (скарга) – своєрідна діалог^-пісня-діалог, що складається з емоційних сольних речитативів і коротких відповідей. Істотне місце в побуті іракців займає духовна музика.

У сучасному Іракові освоюються досягнення європейської музичної культури. Центр музичного життя – Багдад. Музичні кадри виховуються головним чином в Академії образотворчих мистецтв (заснована в 1940 році).

Перші спроби створення професійного театру в Іракові відносяться до кінця 20-х років 20 століття. Незважаючи на те, що Академія образотворчих мистецтв (Багдад) готує професійних акторів, в Іракові немає професійного театру, немає також постійної драматичної чи балетної трупи. Актори виступають по радіо, телебаченню, у кабаре, у концертах, що влаштовуються Академією. Найбільш популярні виступи макамів – читців, що під голосний акомпанемент народних інструментів декламують співучо епічну чи поему вірші.

Розвиток кінематографії почалося в середині 40-х років; поставлені фільми «Діти Сходу», «Лейла в Іракові», «Алиа і Иссам» і ін. У 1959 році заснована Загальна організація кіно і театру. Щорічно виробляється небагато повнометражні і короткометражні кінокартини. Міністерство освіти випускає навчальні фільми. Увозиться багато іноземних фільмів. У країні більш двох сотень кінотеатрів.

Список використаної літератури

Данциг Б.М. Ірак у минулому і сьогоденні. – М., 1960.

Федченко А.Ф. Ірак у боротьбі за незалежність. – М., 1970.

Герасимов О. Іракська нафта. – М., 1969.

Gaury G. de, Three kings in Baghdad. 1921 - 1958, L., 1961.

Новітня історія арабських країн Азії. 1917-1985. – М., 1988.

Ніязматов Ш. А. Іракський^-ірано-іракський конфлікт. Історичний нарис. – М.: Наука. Головна редакція східної літератури, 1989. – 176 с.

Дмитрієв Е. Д. Палестинська трагедія. – М., 1986.