Тлумачний словник по програмуванню

ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК

по програмуванню

А

Адреса – номер байта в оперативній або іншій пам'яті комп'ютера.

Адресазмінної – адреса першого байта ділянки пам'яті, що займається змінною.

Алфавіт – скінченна множина символів.

Алгебра Буля – алгебра, множина елементів якої складається з бульових значень "хибність" і "істина" та операцій бульового множення (кон'юнкція), бульового додавання (диз'юнкція) і заперечення. У мові Паскаль значення позначаються сталими false і true, а операції – знаками and, or і not відповідно.

Алгоритм – описання дій, які треба виконати для розв'язання якоїсь задачі.

Алгоритм евристичний – алгоритм, побудований на основі евристики.

Аргумент у виклику підпрограми – вираз, який відповідає параметрові, означеному в заголовку підпрограми. Якщо параметр є ім'ям змінної, то аргумент задає значення, що присвоюється параметрові-значенню перед виконанням виклику, або змінну, що ставиться у відповідність параметрові-змінній. Якщо параметр є ім'ям підпрограми, то аргумент задає підпрограму, яка при виконанні виклику "підставляється на місце" параметра. У сучасних мовах програмування параметр може бути ім'ям типу – тоді аргумент задає тип.

Б

Байт – ділянка пам'яті, що може мати 256 різних станів. Кожний байт оперативної пам'яті має свій номер – адресу.

Бібліотека підпрограм – файл, у якому в системі програмування зберігаються "стандартні" підпрограми.

Блок – ділянка дискової пам'яті фіксованого розміру (найчастіше, 512 байтів), що є одиницею фізичного обміну даних.

Блок-схема – форма вираження алгоритмів. Послідовність дій задається стрілками.

Буфер – спеціальна ділянка пам’ яті програми, яка надається кожній файловій змінній при її зв’ язуванні. З її використанням зменшується загальна кількість фізичних обмінів даними між пам'яттю програми та зовнішніми носіями, що сприяє більш ефективному виконанню програми.

В

Виклик підпрограми – позначення процесу виконання підпрограми. У мові Паскаль виклик функції є виразом – його значенням є значення, що повертається з виклику. Виклик процедури є оператором.

Виклик підпрограми рекурсивний – виклик підпрограми, записаний у її власному тілі.

Вираз (мови високого рівня) – запис, що задає застосування операцій до операндів – значень простіших виразів. Застосування операцій утворює процес обчислення значення виразу. Результатом цього процесу є значення виразу. У загальному розумінні це запис у деякій системі позначень, тобто мові.

Відношення – одна з операцій порівняння, позначених у мові Паскаль знаками =, <>, <, <=, >, >=. В математиці відношенням на множині називається підмножина її декартового квадрату.

Вказівник – змінна, значеннями якої є адреси.

Вказівник типізований – змінна, значеннями якої є адреси змінних деякого типу, заданого в її означенні.

Г

Генератор псевдовипадкових чисел – підпрограма, в результаті багаторазових викликів якої породжується послідовність псевдовипадкових чисел.

Глибина рекурсії викликів рекурсивної підпрограми – кількість викликів рекурсивної підпрограми, процеси виконання яких розпочато, але ще не закінчено.

Граматика – система описання структури виразів мови. У ній задаються алфавіт (множина термінальних символів), система понять мови (множина нетермінальних символів), а також правила побудови виразів мови (множина продукцій, або правил виведення). Є однією з метамов.

Д

Дані – значення, записані в оперативній пам'яті або іншому пристрої комп'ютера.

Директива транслятора – завдання того чи іншого режиму трансляції програми. Можуть задаватися за допомогою засобів системи програмування або безпосередньо в програмі. У Турбо Паскаль-програмах записуються як коментарі вигляду {$послідовність-директив}.

Дія елементарна – узагальнення присвоювань та операцій над значеннями скалярних типів (порівняння, додавання, множення тощо).

Доступний елемент файла – елемент, який можна читати або записувати в даний момент виконання програми.

Доступність компонента структури даних – можливість обробляти компонент у той чи інший момент виконання програми. Компоненти рівнодоступні, якщо їх доступність не залежить від їх розташування в структурі, інакше вони нерівнодоступні.

Драйвер – програма, за допомогою якої виконується обмін даними між пам'яттю програм і портом пристрою уведення–виведення.

Е

Евристика – правило, метод або прийом, призначений для підвищення ефективності пошуку розв'язку задачі.

Екземпляр задачі – задача, поставлена не в загальному вигляді, а з конкретним набором значень параметрів.

Елемент масиву – змінна типу, заданого в означенні масиву.

Ефект побічний – зміна значення змінної з ім'ям, глобальним у підпрограмі.

З

Завантаження – запис програми в оперативну пам'ять. Виконується за спеціальною програмою – завантажником, що входить до складу операційної системи.

Задача – питання чи вимога щось зробити (обчислити, намалювати тощо).

Задача масова – задача, що ставиться в загальному вигляді з параметрами.

Запис – у мові Паскаль змінна структурного типу, що складається з окремих змінних скалярних і структурних типів. Те ж саме, що структура. Також це тип змінних-записів.

Змінна (величина) – у найширшому розумінні це узагальнення, абстракція реальних та уявних об'єктів або їхніх окремих характеристик, які можуть мати різні стани. У програмуванні це ділянка пам'яті, що ставиться у відповідність імені змінної, записаного в програмі, під час виконання цієї програми. Ім'я змінної вказує, або посилається, на цю ділянку пам'яті.

Змінна автоматична – змінна, розміщена під час виконання програми в пам'яті автоматичній.

Змінна, глобальна в підпрограмі – змінна, чиє ім'я використовується, але не означається в підпрограмі. Воно означається в програмі або одній з підпрограм, що охоплюють дану.

Змінна динамічна – змінна, що створюється у вільній пам'яті і знищується при виконанні спеціальних операцій, указаних у самій програмі. На відміну від інших видів змінних, не має імені в програмі, а ідентифікується за допомогою встановленого на неї вказівника.

Змінна локальна – змінна, ім'я якої означено в підпрограмі і яка розміщається в локальній пам'яті процесу виконання виклику підпрограми. Доступна тільки під час виконання виклику цієї підпрограми.

Змінна локальна статична – змінна, ім'я якої означено в підпрограмі, але яка розміщається в статичній пам'яті програми разом із змінними програми. Доступна тільки під час виконання виклику цієї підпрограми.

Змінна статична – змінна, розміщена під час виконання програми в її статичній пам'яті.

Значення – число, символ або елемент іншої множини, представлений у комп'ютері.

І

Ідентифікатор – позначення об'єкта, яким цей об'єкт ідентифікується, тобто виділяється серед інших. У програмуванні це послідовність букв і цифр, що починається з букви. Те ж саме, що ім'я. Щоправда, в мовах програмування деякі об'єкти, що є частинами складніших об'єктів, ідентифікуються не ім'ям, а виразом, у якому ім'я може ідентифікувати цей складніший об'єкт. Наприклад, елементи масивів або структур.

Іменування – присвоювання імені деякому об'єкту. У мові Паскаль іменуються значення виразів за допомогою означень вигляду const ім'я = вираз із сталими;

Ім'я – те ж саме, що ідентифікатор.

Ім'я, глобальне в підпрограмі – ім'я, записане, але не означене в підпрограмі. Воно може означатися в програмі або одній з підпрограм, що охоплюють дану.

Ім'я зовнішнє – ім'я, під яким файл відомий у файловій системі операційної системи.

Ім'я, локальне в підпрограмі – ім'я, означене в ній.

Індекс – номер елемента в послідовності. У програмуванні, як правило, є номером елемента в масиві. У мові Паскаль індекси можуть бути елементами лише перелічуваних типів.

Індексова множина масиву – множина індексів елементів масиву. У мові Паскаль це носій перелічуваного типу.

Індексування операція – операція, застосовна до масивів. Результатом її є елемент масиву, заданий ім'ям масиву та індексом елемента.

Ініціалізація – означення змінної разом із присвоюванням їй початкового значення.

Інтерпретація – обробка програми, записаної мовою високого рівня, яка полягає у безпосередньому виконанні дій, заданих програмою. Здійснюється при виконанні програми-інтерпретатора.

Інформація – відображення реального чи уявного світу в якомусь матеріальному носії.

К

Катенація – операція дописування до кінця однієї послідовності символів іншої.

Код цілого додатковий – машинна форма подання від'ємного цілого числа у двійковій системі. Утворюється з оберненого коду додаванням 1 як до двійкового натурального.

Код цілого обернений – машинна форма подання від'ємного цілого числа у двійковій системі. Утворюється з прямого коду заміною 0 на 1 і 1 на 0.

Код цілого прямий – подання додатного цілого у двійковій системі числення, тобто послідовністю 0 і 1.

Команда машинна – указання процесору на зразок "прочитати значення з оперативної пам'яті", "записати значення в пам'ять", "обчислити результат застосування операції до значень" і т.п.

Купа – те ж саме, що пам'ять вільна.

Л

Лексичнаодиниця мови, лексема – свого роду "цеглинка мови", подібна словам у природних мовах. Лексеми неподільні й самі по собі позначають деякий зміст. Множина лексем мови та правил їх запису утворюють її лексику. Мова Паскаль має п'ять видів лексем: стала, ім'я, знак операції, роздільник і коментар.

М

Магазин – послідовність, до кінця якої можна додавати нові елементи і вилучати їх з цього ж кінця.

Масив – змінна, утворена послідовністю змінних, причому:

- усі вони (компоненти, або елементи масиву) мають той самий тип;

- кількість їх зафіксовано в означенні масиву й у процесі виконання програми не змінюється;

- кожний компонент має свій номер у послідовності (індекс) і відрізняється ним від інших елементів (ідентифікується);

- доступність компонента для обробки не залежить від його місця в послідовності.

Масив багатовимірний – масив, елементи якого є масивами.

Масовість алгоритму– властивість алгоритму задавати розв'язання множини екземплярів задачі масової.

Метамова – мова, призначена для описання структури виразів іншої мови.

Метасимвол – символ метамови, який вживається у її виразах і відсутній в алфавіті означуваної мови.

Мітка – позначення, яким оператор чи його складова частина ідентифікується в програмі.

Мова – система запису, призначена для передачі змісту. В основі має алфавіт і правила утворення найпростіших виразів мови (лексем), а також правила побудови складніших виразів із простіших. Ці дві групи правил називаються відповідно лексичною і синтаксичною системами мови. Виразам мови, починаючи від найпростіших, зіставляється позначений ними зміст, тобто їхня семантика. Правила, за якими виразам мови зіставляється зміст, утворюють семантичну систему мови. Розумінням мови і є знання цієї системи, тобто уміння зіставити виразу його зміст.

Мова машинна – мова запису програм машинних, до виконання яких і призначений комп'ютер. Є системою запису команд машинних.

Мова програмування високого рівня – мова запису програм, призначених для виконання їх комп'ютером, у яких його дії позначено з вищим ступенем узагальнення, ніж у мовах машинних.

Мова формальна – множина виразів, заданих деякою формальною системою, напр., сукупністю форм Бекуса-Наура чи граматикою.

Модуль – збірник означень імен у мові Паскаль.

О

Область дії означення імені – сукупність місць у програмі, де ім'я позначає об'єкт, вказаний саме в цьому означенні. За правилами мови Паскаль, означення імені діє від місця його запису в підпрограмі (програмі чи модулі) до її кінця. Якщо в цій області є підпрограми, означення діє і в них. Але якщо вони містять своє власне означення цього імені, то за тими ж правилам до кінця їх блоків діють їхні власні означення.

Означення імені – запис, яким задається, що саме позначає ім'я. У мові Паскаль ім'я може позначати змінну, сталу, тип, підпрограму, модуль, програму або її окремий оператор. В останньому разі воно називається міткою. Програма чи підпрограма самі по собі є означеннями їх імен.

Означення змінної з ініціалізацією – те ж саме, що ініціалізація.

Означення рекурсивне – означення елементів множини, яке задає елементи за допомогою інших елементів цієї ж множини. Об'єкти, задані рекурсивним означенням, також називаються рекурсивними.

Оператор – запис у мові програмування, що задає зміну станів пам'яті програми. У мові Паскаль є оператори таких типів: присвоювання, розгалуження (умовний), складений, переходу, циклу, а також виклики процедур.

Операційнасистема – система програм та інших даних, за допомогою якої організується робота комп'ютера в цілому. Вона визначає, команди якої саме з програм процесор має виконувати в той чи інший момент часу. Вона також забезпечує обробку файлів.

Операція машинна – операція, яку може виконати комп'ютер із значеннями, записаними в регістрах процесора.

П

Пам'ять автоматична – область пам'яті оперативної, в якій розташовуються ділянки локальної пам'яті процесів виконання викликів підпрограм. Ця назва походить від того, що ділянки займаються та звільняються без явних на те указань у програмі, записаній мовою високого рівня, тобто "автоматично". Ділянки розташовуються за принципом "останньою зайнята – першою звільнена", тому автоматичну пам'ять називають програмним стеком.

Пам'ять вільна – частина пам'яті програми, у якій змінні створюються та знищуються при виконанні операцій, указаних у самій програмі, записаній мовою високого рівня. Називається так, тому що не займається командами програми та змінними, означеними в програмі.

Пам'ять зовнішня – пам'ять на зовнішніх носіях даних, наприклад, магнітних дисках. Носії розміщаються на спеціальних пристроях уведення-виведення, до яких належать дисководи, а також екран, клавіатура, миша та ін.

Пам'ять оперативна – складова частина комп'ютера, призначена для зберігання програм, що виконуються або готові до цього.

Пам'ятьпрограми – сукупність імен змінних, означених у програмі. Не плутати з пам'яттю процесу виконання програми.

Пам'ятьпроцесу виконання програми – сукупність змінних, які у процесі виконання програми поставлено у відповідність іменам її змінних.

Пам'ять регістрова – пам'ять усередині процесора, утворена регістрами.

Пам'ять статична – область пам'яті, що виділяється під змінні, означені в програмі або модулі, а також під статичні змінні підпрограм. Називається так, тому що протягом усього процесу виконання програми відповідність її змінних та імен програми залишається незмінною.

Параметр – ім'я, що позначає величину, незмінну для конкретного екземпляра задачі, рівняння тощо. Різні значення параметра відповідають різним екземплярам задачі, рівняння тощо. Про значення цього слова в програмуванні див параметр підпрограми. Параметр-змінна – параметр Паскаль-підпрограми, який у її заголовку означається з описувачем var. При виконанні виклику підпрограми йому ставиться у відповідність ділянка пам'яті, уже зіставлена аргументу. Аргументом може бути лише ім'я або інший вираз, що позначає змінну.

Параметр-значення – параметр Паскаль-підпрограми, який у її заголовку не має описувача var. При виконанні виклику підпрограми йому ставиться у відповідність ділянка локальної пам'яті, куди копіюється значення аргументу. Аргументом може бути довільний вираз відповідного типу.

Параметр-підпрограма – параметр Паскаль-підпрограми, яким позначаються інші підпрограми у їх викликах у тілі даної підпрограми. Ім'я конкретної "іншої" підпрограми задається у виклику даної.

Параметр підпрограми – ім'я, означене в заголовку підпрограми. В її блоці воно позначає змінну, підпрограму або тип. Дії, задані підпрограмою, описуються з використанням параметра. Ці дії виконуються з конкретним значенням, змінною, підпрограмою або типом, що задається у виклику підпрограми як аргумент.

Параметр фактичний – те ж саме, що аргумент у виклику підпрограми.

Параметр формальний – те ж саме, що параметр підпрограми.

Перелік – взаємно однозначна відповідність між елементами множини та натурального ряду (або його початкового відрізка 0, 1, 2, … , n).

Підпрограма – у мові Паскаль процедура або функція. З одного боку, є описанням розв'язання деякої задачі, що виникає як підзадача в задачах, розв'язання яких описують програми. З іншого боку, є означенням свого імені, яким далі у вигляді виклику підпрограми позначається процес виконання дій, заданих нею.

Підпрограма, вкладена в дану – у мові Паскаль підпрограма, записана в блоці даної підпрограми (програми).

Підпрограма, що охоплює дане означення імені – у мові Паскаль підпрограма (програма), у блоці якої записано це означення, або підпрограма, що охоплює підпрограму, у блоці якої записано це означення.

Підстановкааргументу на місце параметра підпрограми за значенням – процес, у якому обчислюється значення відповідного аргументу, вказаного у виклику підпрограми, і присвоюється локальній змінній, поставленій у відповідність параметру-значенню.

Підстановкааргументу на місце параметра підпрограми за посиланням – процес, у якому змінна, уже поставлена у відповідність аргументу, ставиться у відповідність параметру-змінній.

Подання числа з плаваючою точкою – подання дійсних чисел у вигляді  M 2p, де M – дробова частина (мантиса), p – порядок. У поданні зафіксовано розряди мантиси, порядку та знаковий.

Подання числа з фіксованою точкою – поданні дійсних чисел у вигляді  E.M, де E – ціла частина числа, M – дробова (мантиса). У поданні зафіксовано розряди цілої та дробової частин, а також знаку.

Поле структури – змінна, що є компонентом змінної-структури.

Поліморфізм – у програмуванні властивість операції бути означеною для різних типів. Така операція називається поліморфною.

Порівняння – операції =, <>, <, >, <=, >=. У мові Паскаль означені для всіх базових типів, а також для всіх типів перелічуваних, що задаються програмістом.

Порт – ділянка оперативної пам'яті, виділена кожному пристрою уведення-виведення. З нього пристрій переносить дані на зовнішній носій, записуючи їх, наприклад, на диск або екран комп'ютера. І саме в порт записуються дані від пристроїв, наприклад, від клавіатури або дисковода. Обмін даними між портом і пам'яттю програм ведеться за допомогою спеціальних програм – драйверів.

Послідовність рекурентна – послідовність, члени якої задовольняють деяке співвідношення рекурентне.

Послідовність упорядкована – послідовність довжини 1 або така, що кожний її наступний член не менше попереднього.

Пошук за ключем – пошук серед номерів елементів послідовності A найменшого (як правило) номера i такого, що A[i] дорівнює заданому значенню (ключу).

Пошук двійковий – пошук за ключем у послідовності, значення якої упорядковані. Називається так, оскільки його тривалість у гіршому випадку прямо пропорційна двійковому логарифму довжини послідовності. Ключ порівнюється з елементом у середині послідовності, після чого шукати достатньо в одній із половин, на які розділяється послідовність. Тому цей пошук ще називається дихотомічним.

Пошук лінійний – пошук за ключем у послідовності, який полягає в послідовному перебиранні елементів. Називається так, оскільки його тривалість у гіршому випадку прямо (лінійно) пропорційна довжині послідовності.

Програма – те ж саме, що алгоритм. У програмуванні частіше так називають алгоритми, призначені для виконання їх комп'ютером. Або такі, що за допомогою комп'ютера їх можна перетворити до вигляду, придатного для виконання комп'ютером.

Програма машинна – програма, записана мовою машинною.

Процедура – описання (як правило, параметризоване) обчислень, в результаті виконання яких змінюється стан пам'яті програми або якась інформація надходить у "зовнішній світ". Одночасно вона є означенням її імені.

Процес – послідовність дій. У програмуванні це дії, що виконуються за алгоритмом.

Процес виконання виклику підпрограми – процес, у якому запам'ятовується точка повернення в програму, обчислюються аргументи та підставляються на місце параметрів підпрограми, виконуються оператори тіла підпрограми та відбувається повернення до виконання програми з точки повернення.

Процесор – складова частина комп'ютера, що виконує команди машинні. Його структура подібна структурі комп'ютера, тобто він має свою "надоперативну" пам'ять, внутрішню шину та власне операційний пристрій.

Р

Регістр – ділянка пам'яті у складі процесора, в яку записуються операнди та результати операції машинної для якомога швидшого її виконання.

Рекурсія – використання означень рекурсивних.

Роздільник – символ, за допомогою якого відокремлюються одне від одного лексичні та інші одиниці програми. У мові Паскаль ними є дужки, символи ",", ";", ":" та деякі інші.

Розіменування – породження значення змінної за її ім'ям.

Розіменування вказівника – операція, що застосовується до вказівників. Її результатом є сама змінна, на яку встановлено вказівник.

Рядок – у загальному розумінні це послідовність символів із явно позначеним кінцем. У програмуванні це 1) послідовність символів; 2) змінна, значенням якої є послідовність символів; 3) послідовність символів із явно позначеним кінцем у файлі-тексті.

С

Секція параметрів – у мові Паскаль означення однотипних параметрів підпрограми того самого виду (або параметри-значення, або параметри-змінні). Має вигляд списку імен, за яким після двокрапки записано ім'я типу. Секція параметрів-змінних починається словом var перед списком.

Семантика – зміст деякого позначення, тобто власне те, що їм позначено. Наприклад, семантикою програми є множина процесів її виконання, семантикою оператора – зміни станів пам'яті, що відбуваються при його виконанні.

Система програмування – система програм та інших засобів, які забезпечують створення машинних програм за допомогою мови програмування високого рівня, наприклад, мови Паскаль або її сучасних діалектів.

Система введення-виведення – набір програмних засобів роботи з файлами, що входять до складу системи програмування.

Система числення – система запису, або позначення, чисел.

Система числення позиційна – система запису чисел, у якій числове значення, що ставиться у відповідність цифрі, залежить від її позиції в записі числа.

Скидання буфера – копіювання даних із заповненого буфера на зовнішній носій.

Складність алгоритму. Нехай A позначає алгоритм розв'язання деякої масової задачі. Позначимо через F(A, екземпляр) кількість елементарних дій у процесі розв'язання цього екземпляра задачі за алгоритмом A, а через F(A, n) – максимум кількості елементарних дій серед усіх екземплярів, що характеризуються деяким розміром n. Кожному n = 1, 2, 3, ... відповідає певне значення F(A, n), тобто існує функція, яка розмірам n ставить у відповідність максимальні кількості елементарних дій, виконуваних за алгоритмом A. Ця функція і є складністю алгоритму.

Складність задачі – найменша зі складностей алгоритмів її розв’язання.

Сортування – переупорядкування елементів послідовності так, що в результаті утворюється неспадна або незростаюча послідовність.

Список лінійний – послідовність елементів деякої множини. У програмуванні це, як правило, послідовність структур у вільній пам'яті, в елементах якої зберігаються елементи деякої множини.

Список упорядкований – список, що подає послідовність упорядковану.

Співвідношення рекурентне – рівність, що виражає член послідовності через k попередніх (один або кілька) за допомогою деякого виразу. Якщо відомі попередні члени sn–k, ... , sn–1, то вираз фактично задає обчислення наступного sn. Це обчислення називається застосуванням рекурентного співвідношення.

Стала – позначення числа або іншого значення. Також це ділянка пам'яті, стан якої не може мінятися у процесі виконання програми.

Стала бульова – у мові Паскаль запис вигляду false або true, позначає відповідно значення, про які ми звикли говорити "хибність" і "істина".

Стала дійсна – позначення числа типу дійсних. У мові Паскаль – числа типу real. Являє собою послідовність певної структури з десяткових цифр, крапки та знаків "'+", "–", "E", "e".

Сталасимвольна – позначення елемента типу символів. У мові Паскаль це символ в апострофах, наприклад, 'x', '1'.

Сталарядкова – те ж саме, що літерал.

Стала ціла – це, як і в математиці, позначення цілого числа у вигляді послідовности десяткових цифр, можливо, із знаком "+" або "–" попереду.

Стан змінної – пара вигляду (ім'я змінної, значення змінної). Значення, а відтак і стан, може змінюватися при виконанні операторів програми.

Станпам'яті процесу виконання програми – сукупність станів змінних. Розглядається найчастіше як функція, областю визначення якої є множина змінних процесу виконання програми, а областю значень є об'єднання носіїв типів цих змінних.

Стек – те ж саме, що магазин.

Стек програмний – те ж саме, що пам'ять автоматична.

Структура – у мовах програмування змінна структурного типу, що складається зі змінних скалярних і структурних типів, кожна з яких ідентифікується окремим ім'ям. Це також значення змінної-структури. У мові Паскаль це те ж саме, що запис.

Сумісністьтипів – можливість запису операндів різних типів у виразах (наприклад, типи цілих і дійсних сумісні).

Сумісність типів заприсвоюванням – можливість присвоювати змінним одного типу значення іншого типу (у мові Паскаль дійсний тип сумісний за присвоюванням з цілим, але не навпаки).

Т

Текст – послідовність символів, розбита на рядки.

Тип – пара (множина елементів, множина операцій з ними). Множина елементів називається носієм типу, множина операцій – сигнатурою.

Тип адресний – тип, значеннями якого є адреси.

Тип бульовихзначеньBoolean – у мові Паскаль тип із носієм, значення якого позначаються сталими false, true, а операції алгебри Буля – знаками and, or, not. Є реалізацією цієї алгебри. Належить до типів перелічуваних.

Тип-діапазон – у мові Паскаль тип, який задається в програмі виразом вигляду C1..C2, де C1, C2 – сталі того самого типу перелічуваного. Також є перелічуваним.

Тип дійсних значеньreal – у мові Паскаль тип із носієм, значення якого позначаються сталими дійсними. У сигнатурі типу є операції +, –, *, /, порівняння =, < тощо, функції стандартні математичні, а також функції trunc (ціла частина) і round (найближче ціле).

Тип-перелік – у мові Паскаль тип, який задається в програмі виразом вигляду (I1, … , Ik), де I1, … , Ik – довільні ідентифікатори, відмінні від зарезервованих. Є типом перелічуваним.

Тип перелічуваний – тип мови Паскаль, для якого означено операції succ (наступний), pred (попередній) і ord (порядковий номер елемента), а також порівняння. Типи boolean, char і integer, на відміну від типу real, – перелічувані. У програмі перелічуваний тип можна означати у вигляді типу-переліку або типу-діапазону.

Тип символьних значеньchar – у мові Паскаль тип із носієм, значення якого позначаються сталими символьними або виразами вигляду chr(ціле). Належить до типів перелічуваних.

Тип скалярний – у мові Паскаль тип, елементи якого розглядаються й використовуються як неподільні, тобто такі, що не мають ідентифікованих окремо частин.

Тип структурний – у мові Паскаль тип, елементи якого є послідовностями елементів інших типів (одного й того самого типу, як масиви та файли, або різних, як записи). Довжина послідовності може бути постійною, як у масивів і записів, або змінною, як у файлів. Елементи послідовності можна позначати окремо.

Тип цілих значеньinteger – у мові Паскаль тип із носієм, значення якого позначаються сталими цілими. У сигнатурі типу є всі операції із сигнатури типу дійсних (крім функцій trunc і round), а також операції типів перелічуваних і функція chr.

Точка повернення з підпрограми – місце в програмі, що описує дію, якою виконання програми продовжується по закінченні процесу виконання виклику підпрограми. Запам'ятовується в локальній пам'яті цього процесу.

Трансляція – переклад на машинну мову програми, написаної на не-машинній мові. Виконується за спеціальною програмою-транслятором.

У

Умова – фраза, що може бути або істинною, або хибною. У мовах програмування умови мають вигляд виразів, у результаті обчислення яких породжується одне з двох значень ("істина" чи "хибність").

Умова завершення – у мові Паскаль це умова, записана в операторі циклу repeat. Якщо при її обчисленні одержано значення "істина", то тіло оператора далі не виконується, тобто виконання оператора repeat завершується.

Умова продовження – у мові Паскаль це умова, записана в операторі циклу while. Якщо при її обчисленні одержано значення "істина", то далі виконується тіло оператора, тобто виконання оператора while продовжується.

Ф

Файл – дані на зовнішніх носіях, певним чином організовані та об'єднані в єдине ціле.

Файл безтиповий – файл, що розглядається як послідовність байтів.

Файл введення стандартний – клавіатура комп'ютера.

Файл виведення стандартний – екран комп'ютера.

Файл індексовий – файл цілих, який створюється для прискорення пошуків у типізованому файлі. Значеннями елементів індексового файла є номери (або інші позначення) елементів основного файла. Перший елемент індексового файла вказує на найменший із елементів основного файла за деяким їх упорядкуванням, другий – на наступний тощо, останній – на найбільший.

Файл типізований – файл, що розглядається як послідовність змінних деякого типу, заданого в означенні відповідної файлової змінної.

Файлова змінна – змінна програми, записаної мовою високого рівня, яка виступає представником файла у програмі.

Файлова система – система організації файлів та інформації про них, а також засоби їх обробки, що входять до складу операційної системи.

Файловий вказівник – змінна, значенням якої в той або інший момент виконання програми є номер доступного елемента файла.

Факторизація – розкладання натурального числа на прості співмножники.

Форма Бекуса–Наура (БНФ) – запис вигляду <поняття> ::= <метавираз>, де знак "::=" читається як "має структуру", а <метавираз> є послідовністю символів мови та позначень її понять. Є синтаксичним правилом, тобто задає структуру виразів мови, що є представниками вказаного поняття. Названа за прізвищами її авторів. Є різновидом правила виведення граматики.

Формат – система організації даних у файлах.

Функції стандартні математичні – у мовах програмування це математичні функції sin, cos, exp, ln та деякі інші. Їх обчислення реалізовано машинними підпрограмами, зібраними у спеціальну бібліотеку в складі системи програмування.

Ц

Цифра – символ, яким позначається деяке ціле число. У позиційних системах числення цим числом є одне з кількох перших натуральних чисел або 0. У непозиційних системах числення, наприклад, Римській, це не так.

Ч

Черга – послідовність, така що елементи додаються в її кінець, а вилучаються з її початку.

Числа псевдовипадкові – числа, що є членами деякої рекурентної послідовності та породжуються в результаті багаторазових викликів генератора псевдовипадкових чисел. Їх послідовність, крім, як правило, першого числа, не є випадковою, але має властивості, що дозволяють розглядати її як послідовність чисел випадкових.

Числа випадкові – числа, послідовність яких не має ніяких закономірностей, і тому не дозволяє за будь-яким її відрізком обчислити наступний за ним член.

Числа Фібоначчі – послідовність {f} чисел 1, 1, 2, 3, 5, 8, 13, … , у якій f1=f2=1, а наступні члени задаються рекурентним співвідношенням fn=fn–2+fn–1, n>2. Названі так за Леонардо Пізанським, на прізвисько Фібоначчі, який першим їх описав.

Число – абстрактне математичне поняття, що виражає кількість. У програмуванні під числом, як правило, розуміють його подання в пам'яті комп'ютера, що не зовсім точно.

Ш

Шина – пристрій, за допомогою якого здійснюються переміщення значень між процесором та пристроями введення–виведення.