Управление потенциалом вариант 3 (украинский язык)

Міністерство освіти та науки України Київський Національний економічний університет ім. В. Гетьмана факультет економіки підприємства та управління Індивідуальна робота з дисципліни: «Управління потенціалом підприємства» Варіант 3 Виконала: студентка 5-го курсу заочної форми навчання Назімова Людмила Василівна Перевірив: канд. екон. наук, доцент:

Федонін О.С. Київ-2007 р. Зміст 1. Сфери прийняття рішень з управління ефективністю потенціалу підприємства…2. Актуальність, переваги та процес управління вартістю потенціалу підприємства…3. Задача… … 1. Сфери прийняття рішень з управління ефективністю потенціалу підприємства. Управління ефективністю підприємства є сукупність впливів на підставі визначеної інформації обрані з множин можливих та спрямовані на підтримку та поліпшення діяльності підприємства.

Управління підприємством це постійне прийняття рішень реалізація яких дозволяє підтримувати підприємство в стані ділової активності. Ефективність менеджменту це є управління що забезпечує ефективність функціонування й розвитку підприємства як цілісної системи. У якості ключових моментів управління підприємством розглядаються не дії по управлінню, а управлінські рішення розробленню, прийняттю й виконанню яких служить організаційна діяльність менеджера.

Успішна діяльність підприємства, його ефективність та довгострокова життєздатність залежить від беззупинної послідовності розумних індивідуальних або колективних рішень менеджерів. Кожне з цих рішень викликає певний економічний вплив що покращує або погіршує стан бізнесу підприємства. Загальним для всіх рішень є базовий принцип економічного компромісу відповідно до якого по кожному рішенню менеджер зважує одержувані вигоди та переваги.

Головна економічна ціль менеджменту фірми це заплановане використання обраних ресурсів та створення через визначений час такої ринкової вартості що спроможна покрити усі витрачені ресурси і забезпечити прийнятний рівень прибутку власникам бізнесу. При даній діяльності враховуються умови очікуваного ризику. Ефективність підприємства формується за допомогою ухвалення рішень в трьох сферах:

1.Вибір і виконання інвестицій на основі економічного аналізу інвестиційних проектів. 2.Здійснення прибуткової виробничої діяльності через ефективне використання всіх зайнятих в ній ресурсів. 3.Обережне фінансування бізнесу ураховуючи ризики, що виникають при використанні зовнішнього кредиту. Менеджер або група менеджерів формує інвестиційні, виробничі і фінансові процеси у відповідність

із поставленими цілями, управляє ними та регулює їх. При цьому використовується капітал інвесторів та кредиторів і у випадку невдалого виробництва можливі непередбачувані витрати і виникнення небезпеки втрати капіталу. При вдалому виробництві та збуті мають місце очікувані прибутки. Ризик втрати капіталу несуть інвестори та кредитори тому за надання капіталу вони потребують винагороду.

Завдання управління виробництвом та використання капіталу виконується менеджером. Сам процес управління є постійно повторюваним циклом, що має прямі та зворотні зв’язки. Системи бізнесу підприємства складаються з трьох блоків, що відповідають трьом основним сферам прийняття рішень: інвестиційний виробничої діяльності фінансування Інвестиційний блок сфер прийняття рішень відбиває три компоненти

інвестицій: вже існуючу інвестиційну базу доповнення у виді нових інвестицій вилучення вкладень що вже не вважаються необхідними. Інвестиційні рішення є рушійною силою бізнесу. Вони підтримують розроблені менеджерами конкурентні стратегії у значній мірі визначають успіх підприємства, зростання підприємства та його загальний розвиток. Інвестиції мають стратегічне значення в конкуренції

і створенні перешкод для входу в галузь нових конкурентів. Існують також зовнішні ефекти інвестиційних рішень підприємства. Інвестиції конкретного підприємства роблять позитивний вплив на галузь в цілому. Вкладення у нові технології, нові продукти або нові характеристики продуктів призводять до поширення цих інновацій у галузі. Інвестиційні рішення підприємства також розподіляють ресурси серед конкуруючих

проектів підприємства. Між витратами інвестиційних ресурсів і одержанням прибутку проходить певний проміжок часу і достатньо складною задачею підприємства є вибір і реалізація найбільш ефективних проектів. Виробнича діяльність відбиває взаємодію трьох основних компонентів: ціни обсяг продажу витрати на виробництво товарів та послуг Основний обсяг активу підприємства

і великої частини чисельності персоналу обслуговує виробничу діяльність підприємства. Відповідно прибуток від виробничої діяльності при нормальних умовах приймає найбільшу питому вагу в загальному обсязі прибутку підприємства. У цій області прийняті рішення спрямовані на ефективне використання вже інвестованих фондів ддля роботи на вже обраних ринках а також для встановлення цінової політики. Менеджери при цьому повинні дотримуватись балансом між впливом конкурентної ціни

і конкурентів на обсяги продажів з одного боку і прибутковості продуктів з іншого. У виробничій діяльності управлінські рішення приймаються з урахуванням системи взаємозв’язків між трьома елементами: - обсяг реалізації - витрати - ціна Тому основними є такі рішення: 1.Визначення обсягу реалізації, що забезпечує беззбиткову виробничу діяльність в короткостроковому та довгостроковому періодах. 2.Визначення обсягу реалізації що забезпечує досягнення

запланованого обсягу цільового прибутку в короткостроковому та довгостроковому періодах. 3.Визначення динаміки можливого зниження цін у результаті насичення ринку продукцією фірми. 4.Визначення межі безпеки або запасу безпеки підприємства тобто розміру можливого зниження обсягів реалізації продукції при несприятливій кон’юнктурі товарного ринку. Така межа безпеки визначає межу маневру фірми як у ціновій політиці так й в натуральних обсягах реалізації.

Фінансовий блок за сферами прийняття рішень показує двоїстий характер процесів фінансування бізнесу: перша частина відображає розпорядження прибутком, отриманим від виробничої діяльності за певний період. Прибуток розподіляється між дивідендами власникам, відсотками кредиторам і на нерозподілену частину прибутку, яка вкладається в бізнес. Друга частина відображає можливі джерела капіталу.

Вона показує власність власників збільшену на величину нерозподіленого прибутку і довгострокові позики зі сторони. Рішення що стосуються нерозподіленого прибутку та довгострокового капіталу впливають на фондовий потенціал фірми, що підтримує будь-які доповнення до інвестиційної бази. Задача фінансової діяльності і її масштабів визначаються масштабами виробничої діяльності й

інвестиційної політики. Фінансові рішення забезпечують підприємство ресурсами для розвитку виробництва й інвестування й у то же час мають підвпорядкований характер. У нормальних умовах така діяльність здійснюється постійно. Рівень додатково формованого в процесі фінансових рішень виробничого прибутку характеризується різницею між рівнем рентабельності виробничих активів і рівнем вартості додатково залученого капіталу з зовнішніх

джерел. Цей критерій є найважливішим та показовим в оцінці результативності фінансових рішень. Всі фінансові рішення можна поділити на дві групи: Рішення по розпорядженню прибутком (виплата дивідендів, борги кредиторам та реінвестиції). Тут може розраховуватись коефіцієнт реінвестування, як частка прибутку що йде в інвестування бізнесу. Оптимізацію структури капіталу підприємства.

Розраховується передатковий коефіцієнт як відношення позикового капіталу до суми позикового та власного капіталу. Приймаючи рішення щодо коефіцієнта реінвестування, підприємство прямо визначає свою пропозицію капіталу з внутрішніх та зовнішніх джерел. Фінансові рішення вирішують такі задачі: мінімізація вартості додатково залученого капіталу оптимізація структури джерел капіталу, що залучається додатково Вимір й оцінка ефективності підприємства є необхідними бо виступають передумовою прийняття рішень ,

дозволяють активно впливати на поточний стан та перспективи розвитку, встановлюють розміри та напрямки змін, виявляють найбільш важливі чинники росту, відслідковують і корегують наслідки некерованих процесів, лежать в основі прогнозів і планів подальшого удосконалення роботи підприємства та його підрозділів. Підприємство для ефективного управління потенціалом й успішного функціонування та розвитку розробляє

методологію й систему вимірів, що відображають певні пріоритети, а також містять необхідні рекомендації про те, де, що і коли необхідно вимірювати, хто повинен цим займатися і як зробити об’єктивні висновки й для цього є важливим наліз та впливи на зазначені вище сфери, що забезпечить прибутковість діяльності підприємства та ефективне використання його ресурсів. 2. Актуальність, переваги та процес управління вартістю потенціалу підприємства.

Згідно з теорією досконалої конкуренції підприємство виступає як господарська одиниця що намагається максимізувати прибуток, а також й свою вартість. Спрямованість на підвищення вартості підприємства характерна для американської практико господарювання. Переваги управління орієнтованого на вартість: - за своєю сутністю воно найбільшою мірою відповідає інтересам власників у збільшенні вартості свого потенціалу. - вартість як економічна категорія може використовуватись на всіх рівнях управління потенціалом підприємства

у вигляді критерію ефективності, а також виступати мірою результативності діяльності. - орієнтація на вартість створює дієві важелі залучення додаткового капіталу в підприємство тим самим підвищуючи його конкурентоспроможність. Управління вартістю потенціалу підприємства - це інтегруючий процес, спрямований на якісне поліпшення стратегічних і оперативних рішень на всіх рівнях організації за рахунок концентрації загальних зусиль на ключових

факторах вартості. Управління вартістю потенціалу для національних підприємств є актуальним з огляду на: 1. Зі зміною форми власності виросла зацікавленість в результатах роботи вітчизняних підприємств і підвищенні рівня використання їх потенціалу 2. Величезні інвестиційні потреби не модернізованих підприємств в умовах глобалізації економіки та нестачі внутрішніх фінансових ресурсів неможливо задовольнити не націливши управління на збільшення вартості

підприємства. 3. Значна кількість національних підприємств за своїми виробничими та управлінськими характеристиками потребують докорінної комплексної внутрішньої трансформації з метою надання їм статусу ринково орієнтованих підприємств, які мають за мету не лише виживання, а й збільшення вартості свого потенціалу. Таким чином управління вартістю має бути стратегічно орієнтованим, націленим на інновації та спиратися більше на нематеріальні, ніж на матеріальні активи.

Управління орієнтоване на вартість, дозволяє врахувати інтереси всіх зацікавлених у підприємстві осіб, забезпечити його могутність за рахунок припливу зовнішнього капіталу, об’єднати зусилля менеджерів усіх внутрішньо корпоративних рівнів управління на досягнення єдиного результату. Управління вартістю потенціалу підприємства підпорядковано процесу створення вартості і включає в себе управління інноваціями, виробництвом

і продажем. Процес управління вартістю потенціалу підприємства наведено на малюнку 1. Внутрішньогосподарське управління вартістю потенціалу підприємства це складна система яка містить декілька рівнів: 1. Загально корпоративний 2. Бізнес-ліній 3. Функціональний. Сфери управління вартістю на кожному рівні мають свої особливості. На загально корпоративному рівні управління має спрямовуватися на зростання у довгостроковій перспективі

вартості діючого підприємства (ринкової вартості підприємства), базою яких є проведення перспективних продуктових і процес них інновацій та реорганізацій. Управління ґрунтується на майбутньому визначенні вартості діючого підприємства у довгостроковій перспективі (10-15 років) та її динаміці від поточного значення до майбутнього, визначне місце і роль бізнес-ліній у формуванні вартості та забезпечує

інвестиційні джерела зростання вартості. На рівні бізнес-ліній управління має виходити з цілей, що сформульовані на загально корпоративному рівні, але в термінах не вартості діючого підприємства, а інвестиційної вартості кожної бізнес-лінії. Оскільки нововведення впроваджуються переважно на цьому рівні і відповідно супроводжуються інвестиціями то основою має бути саме інвестиційна вартість. Важливим завданням загально корпоративного рівня управління

є узгодження процесів що відбуваються у бізнес-лініях за критерієм зростання вартості діючого підприємства, а управління вартістю бізнес-ліній має зосереджуватись на ринковому обґрунтуванні виробничої програми, інноваційно-інвестиційному забезпеченні конкурентних переваг, ресурсному обґрунтуванні виробничої програми за факторами створення вартості. Управління вартістю на функціональному рівні ґрунтується на напрямках діяльності підприємства (виробництво,

НДДКР, фінансова діяльність, логістика, маркетинг, консалтинг, соціальна діяльність, тощо) узгоджується на рівні бізнес-ліній. Особливості функціонального управління полягають у врахуванні відмінностей кожного напрямку діяльності підприємства; загальним є націленість на зростання внеску кожного виду діяльності в інвестиційну вартість та вартість чистих активів. Останнє є важливим з огляду на те, що саме на цьому рівні управління відбувається реальне розпорядження

активами. Управління вартістю на кожному рівні має бути взаємоузгодженим при цьому тактичні та оперативні дії з реалізації стратегічних рішень контролюються та оцінюються на вищих рівнях управління, а персонал мотивується виходячи з досягнутих значень інвестиційної вартості (для бізнес-ліній) та вартісних показників що враховують функціональні особливості (для підрозділів підприємства). 3. Задача Придбана підприємством нерухомість буде приносити йому впродовж 5 років дохід у формі орендної

плати в сумі 200 тис. грн на рік, а після цього він збирається продати її за 900 тис. грн Ставка дисконту на цей період прогнозується на рівні 20% річних. Визначити поточну вартість нерухомості. Розв’язок: Визначимо суму доходу яку принесе підприємству оренда даної нерухомості: 1-й рік 200 тис. грн. 2-й рік 200 тис. грн. 3-й рік 200 тис. грн.

4-й рік 200 тис. грн. 5-й рік 200 тис. грн. Коефіцієнти дисконтування Роки Ставка дисконту, r 20 1 0,833 2 0,694 3 0,579 4 0,482 5 0,402 Тобто по роках це буде: 1-й рік Д1= 200*0,833=166,6 тис. грн. 2-й рік Д2=200*0,694 = 138,8 тис. грн. 3-й рік Д3=200*0,579 = 115,8 тис. грн. 4-й рік Д4=200*0,482 = 96,4 тис. грн. 5-й рік Д5=200*0,402=80,4 тис. грн.

Др-х=166,6+138,8+115,8+96,4+80,4=598 тис. грн. Приведемо вартість об’єкта нерухомості: Пв=900*0,402=361,8 тис. грн. Поточна вартість нерухомості: В=Пв+Др-х В = 361,8+598 = 950,8 тис. грн. Відповідь: Поточна вартість нерухомості складає 950,8 тис. грн.