Сутність міжнародного маркетингу

“Міжнародний маркетинг” Зміст 1. Сутність, суб’єкти та форми міжнародного маркетингу 2. Фактори сегментації світового ринку 3. Задача 4. Список використаної літератури Теоретичні питання (варіант - 1) 1. Сутність, суб’єкти та форми міжнародного маркетингу Типи маркетингу, форми міжнародного маркетингу За майже сторічну історію розвитку концепція маркетингу еволюціонувала від переважно внутрішнього, оперативного та промислового

до міжнародного, стратегічного та розгалуженого за об’єктами маркетингу (промисловість, банківська сфера, послуги, інвестиції тощо). Можна виділити чотири критерії типізації маркетингу та шість форм міжнародного маркетингу (рис. 1). Залежно від геополітичних меж діяльності суб’єктів виділяються два типи маркетингу: внутрішній та міжнародний. Внутрішній маркетинг — маркетингова діяльність, націлена на внутрішній (основний для фірми) ринок. Міжнародний маркетинг — маркетингова діяльність фірми за межами національних кордонів.

Маркетинг товарів народного споживання, виробничо-технічного призначення, послуг, промисловий, аграрний та банківський маркетинг — це типи маркетингу залежно від об’єкта, тобто суттєвих особливостей товару та відповідного товарного ринку, які визначатимуть особливості побудови маркетингового комплексу (товарна політика, цінова політика, політика розповсюдження та комунікаційна політика). Стратегічний та оперативний — це два типи маркетингу, які характеризують ступінь ринкової орієнтованості

фірми. Стратегічний маркетинг — маркетингова діяльність щодо створення усталеної (довгострокової) конкурентної переваги шляхом постійного та систематизованого моніторингу бізнес-середовища та потреб ринку і формування на цій основі ефективного маркетингового комплексу. Оперативний маркетинг — маркетингова діяльність, метою якої є використання певної ринкової ситуації або швидке пристосування маркетингового комплексу до неї.

Мікромаркетинг та макромаркетинг виділяються за критерієм особливостей суб’єкта: диверсифікованості діяльності та належності до певного ієрархічного рівня управління в структурі національної економіки. Мікромаркетинг — маркетингова діяльність стосовно конкретного виду товару, що продукується. Макромаркетинг — маркетингова діяльність відносно широкого кола типів товарів (послуг) або сфер діяльності на рівні як фірми, концерну, фінансово-промислової групи, так

і держави в цілому. Рис. 1. Типи маркетингу та форми міжнародного маркетингу Міжнародна діяльність грунтується на використанні таких форм міжнародного маркетингу: — імпортний, — експортний, — зовнішньоекономічний, — транснаціональний, — мультирегіональний, — глобальний. Імпортний маркетинг — маркетингова діяльність, спрямована на закупівлю (імпорт) товарів чи послуг із зарубіжних ринків. Експортний маркетинг — маркетингова діяльність щодо реалізації продукції за межі

національних кордонів, при якій відбувається фізичне транспортування товару з однієї країни в іншу. Зовнішньоекономічний маркетинг — маркетингова діяльність, зумовлена стабільністю чи зростаючими можливостями перебування фірми (у вигляді представництва, філіалу з продажу ) на зовнішньому ринку, який включає вже, як правило, декілька країн. Транснаціональний маркетинг — маркетингова діяльність, що виникла з практики функціонування транснаціональних корпорацій.

Вирішуючи проблему інтернаціоналізації ринків, ТНК повинна: * мислити глобально, здійснюючи стратегічний маркетинг; * діяти локально, здійснюючи маркетинг операційний. Мультирегіональний маркетинг — форми та методи маркетингової діяльності, що застосовують фірми, працюючи в окремих регіонах чи в межах інтеграційних угруповань. Глобальний маркетинг — маркетингова діяльність фірми, яка роз- глядає світовий ринок як

єдине ціле («Весь світ — мій ринок!»). Основні причини появи концепції глобального маркетингу: формування однорідного ринку країн «Тріади» завдяки інтенсивному розвитку зв’язку, транспорту, туризму (рис. 2). Рис. 2. «Тріада» та її характеристики Населення — 700 мільйонів чоловік (15 % — населення Землі); Частка у світовому виробництві — 67 %; Частка у світовій купівельній спроможності — 85 %; Частка у світовому обсязі інвестицій — 80 %. Правило «Тріади» у глобальному маркетингу: якщо товари

(послуги) користуються попитом на ринках Північної Америки, Західної Європи та Японії, то вони користуватимуться попитом у всьому світі.  необхідність стрімкого розповсюдження технічних та технологічних винаходів унаслідок високого рівня конкуренції всередині «Тріади»;  економічна необхідність інтернаціоналізації діяльності внаслідок того, що вартість розробки деяких видів обладнання настільки висока, що досягти окупності можливо лише на світовому рівні;

 критична питома вага «Тріади» у світовій економіці: 70 — 80 % виробництва та споживання багатьох товарів та послуг здійснюється на території країн «Тріади»;  наявність товарів «глобальної природи» (рис. 3). Рис. 3. Узагальнена класифікація товарів залежно від рівня їх природної глобальності Різноманітність форм міжнародного маркетингу віддзеркалює

історичні етапи його розвитку залежно від ступеня інтернаціоналізації діяльності суб’єктів міжнародного маркетингу. Інтернаціоналізація діяльності — формування та розвиток економічних зв’язків з іншими суб’єктами міжнародного бізнесу (рис. 4). Рис. 4. Еволюція типів маркетингу/форм міжнародного маркетингу залежно від ступеня інтернаціоналізації 1 — внутрішній 2 — імпортний 3 — експортний 4 — зовнішньоекономічний, транснаціональний,

мультирегіональний 5 –– глобальний Суб’єкти міжнародного маркетингу До суб’єктів міжнародного маркетингу належать:  транснаціональні корпорації (у виробничій сфері та сфері послуг),  глобальні компанії,  експортери,  імпортери. ТНК –– транснаціональна корпорація (Trаnsnаtionаl Corporаtion, Multinational Enterprise, Multinational

Company, Multinational Corporаtion) –– підприємство, що об’єднує юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та видів діяльності в двох і більше країнах та здійснює проведення взаємозв’язаної політики та спільної стратегії завдяки одному чи декільком центрам прийняття рішень (визначення ЮНКТАД). Глобальні компанії — бізнес-одиниці, які у своїй міжнародній діяльності використовують концепцію глобального маркетингу. Багатокритеріальна порівняльна характеристика

ТНК та глобальної компанії дає уявлення про ступінь подібності та рівень специфічності цих суб’єктів міжнародного маркетингу (табл. 1). Таблиця 1. Порівняльна характеристика ТНК та глобальної компанії Елемент зіставлення ТНК Глобальна компанія Життєвий цикл товару У кожній країні товари знаходяться на різних стадіях життєвого циклу Стандартизація життєвого циклу товару Споживачі

Споживацькі переваги віддзеркалюють національні особливості Глобальна конвергенція споживацьких потреб Сегментування Сегменти базуються на відмінностях Традиційні товари для кожного сегмента Багато ринків та сегментів Сегменти враховують подібності Групування подібних сегментів Пошук та розширення сегментів по всьому світу

Виробництво Стандартизація стримується вимогами адаптації Глобально стандартизоване виробництво Адаптація несуттєва Адаптація Необхідна адаптація товару до характеристик зарубіжного ринку Товари вже адаптовані до глобальних потреб Можливе несуттєве товарне пристосування Дизайн Пристосовується до вимог споживачів Міжнародні стандарти (еталони) дизайну закладаються ще на

стадії проектування товару Міжнародний маркетинговий комплекс: — товар Товари відрізняються дизайном, особливостями, функціями, стилем та іміджем Концентрація на важливій особливості, унікальності, цінності — ціна Споживач бажає заплатити більше, але отримати адаптований товар Споживач віддає перевагу стандартизованому товару за меншою ціною — просування

Створення національного іміджу товару, який відповідає національним потребам Створення глобального іміджу товару, який відповідає як національним особливостям, так і глобальним потребам — канали розподілення Пристосування до національних каналів розподілення Глобальна стандартизація розподілення Конкуренція Конкурентні стратегії для кожного зарубіжного ринку (групи ринків) Можливість конкурувати на кожному національному ринку, зумовлена глобальністю маркетингової

концепції Експортери — фірми, які виробляють продукцію на національній території і продають її на світовому ринку. Імпортери –– фірми, які мають постачальників або партнерів з кооперації за кордоном. Такі фірми можуть не бути ТНК або експортерами. Спільні риси та відмінності внутрішнього та міжнародного маркетингу Рис. 5. Спільні риси та відмінності внутрішнього та міжнародного маркетингу 2.

Фактори сегментації світового ринку Сутність, цілі та умови міжнародної сегментації Об’єктивна необхідність сегментації зумовлена існуванням різноманітних потреб споживачів одного й того ж самого товару. Маркетологи вважають, що вдала сегментація забезпечує ринковий успіх фірми. Сегмент міжнародного ринку — група споживачів з однаковими очікуваннями та вимогами стосовно товарів, незважаючи на культурні та національні відмінності.

Міжнародна сегментація ринку — процес ідентифікації специфічних сегментів потенційних споживачів у вигляді групи країн або груп індивідуальних покупців з однаковими характеристиками, що з великою вірогідністю продемонструють схожу поведінку під час купівлі. Специфічною формою сегментації ринку є пошук власної ринкової ніші — вузького сегмента ринку з чітко обмеженою кількістю споживачів та асортименту товару. Суттєвою ознакою ринкової ніші є повна відсутність конкуренції або

її мінімальний рівень. Стратегія пошуку власної ніші використовується, як правило, середніми та малими фірмами. Сегментація — це функція стратегічного маркетингу, тому що в її процесі визначаються області діяльності та ідентифікуються ключові чинники успіху на обраних ринках. У процесі сегментації має бути певна послідовність дій, яка складається з трьох стадій: – виділення груп споживачів за однією або кількома ознаками та характеристиками

їх можливої кількості; 1) визначення розміру сегмента та його місткості; 2) оцінка ефективності сегмента. Більшість виробників та торговельних посередників на світовому ринку орієнтуються на певні групи споживачів (сегменти світового ринку), тобто дотримуються сегментаційної стратегії маркетингу в протилежність стратегії масового маркетингу (без виділення сегментів). При цьому фірми ставлять перед собою певні цілі та контролюють умови ефективності сегментації (рис.

1). Рис. 1. Цілі та умови ефективної міжнародної сегментації ринку Наявність суттєвих та усталених відмінностей між споживачами необхідна для реальної диференціації ринку. Можливість моніторингу параметрів сегмента — наявність інформаційної бази для оцінки розміру, динаміки та інших показників та характеристик сегмента в майбутньому.

Прибутковість –– сегмент повинен бути достатньо великим для забезпечення нормальних доходів фірми. Доступність сегмента — можливість здійснення маркетингового впливу на сегмент, яка вимагає наявності відповідних каналів розподілення продукції та можливості організації ефективного процесу маркетингової комунікації. Перспективність сегмента — сприятливий прогноз розвитку параметрів сегмента, отриманий за результатами маркетингового дослідження. Підходи до міжнародної сегментації

Існують три різні підходи до міжнародної сегментації: 1) ідентифікація груп країн з попитом на схожі товари; 2) ідентифікація сегментів, існуючих в усіх або в багатьох країнах; 3) вихід з одним і тим же самим товаром на різні сегменти в різних країнах. Кожен з підходів має певні умови застосування, недоліки та переваги.

Критерії сегментації світового ринку Точних правил та визначених методик сегментації світового ринку не існує. Кожна фірма залежно від специфічних особливостей товару та інших обставин обирає власні критерії сегментації та механізми моніторингу параметрів сегмента. З методологічної точки зору фундаментальних відмінностей між сегментацією ринків товарів виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання не

існує, хоча критерії, що застосовуються, мають різну змістовну прийнятніше. Найпоширенішими критеріями сегментації ринку виробничих товарів є належність підприємства до певного сектора економіки, форма власності, розмір підприємства, рівень спеціалізації. Таблиця 1. Підходи до міжнародної сегментації Підходи (Takeuchi and Porter, 1987) Сутність Умови

Недоліки Переваги Ідентифікація груп країн з попитом на схожі товари Виділення груп однорідних країн Схожі кліматичні, мовні, інфраструктурні, комерційні, інформаційні умови Високий ступінь однорідності, часто уявний Нехтує можливістю існування однорідних сегментів за межами групи Характеристики країн, а не покупців Простота, традиційність

Ідентифікація сегментів, що існують в усіх або в багатьох країнах Виділення універсальних сегментів Існування груп споживачів з однаковими характеристиками Невеликий розмір сегмента в кожній країні Порівняно великі витрати на вихід на ринок Cтабільність іміджу Економія на масштабах та ефектах досвіду Загальний обсяг реалізації Вихід з одним і тим самим товаром на різні сегменти в різних країнах

Виділення в кожній країні різних сегментів, потреби яких відрізняються від країни до країни Адаптація стратегії продажу та комунікацій Диференційований оперативний маркетинг Може погіршити стабільність іміджу фірми Адаптація до місцевих умов Сукупність критеріїв сегментації світового ринку складається з чотирьох основних груп (рис. 2): 1) географічні, 2) економічні, 3) політико-правові,

4) персоніфіковані. Рис. 2. Критерії сегментації світового ринку Позиціонування товару на зарубіжному ринку В середині обраного цільового сегмента товар потрібно позиціонувати. Позиціонування визначає характер сприйняття товару, фірми споживачами визначеного сегмента. Позиціонування — розробка і створення іміджу товару таким чином, щоб він посів у свідомості покупця гідне місце, яке відрізняє його від товарів-конкурентів.

1) Американський маркетолог Бінг сформулював шість альтернативних типів позиціонування марки: 2) позиціонування, яке прийнятніше на якості товару; 3) позиціонування, яке прийнятніше на перевагах або на вирішенні проблеми; 4) позиціонування, яке прийнятніше на особливому засобі використання; 5) позиціонування, орієнтоване на певну категорію споживачів;

6) позиціонування щодо конкуруючої марки; 7) позиціонування, яке прийнятніше на бойкоті певної категорії товарів. Маркетингові стратегії та сегментація світового ринку Залежно від рівня інтернаціоналізації діяльності та цілей на зовнішньому ринку фірма обирає певну стратегію організації міжнародної маркетингової діяльності та підходи до сегментації ринку (табл. 2). Таблиця 2. Стратегії маркетингу та сегментація ринків залежно від цілей на зовнішньому ринку

Цілі на зовнішньому ринку Стратегія маркетингу Сегментація ринку Різноманітність товарів Витрати на рекламу та торгівлю Короткострокові цілі Недиференційований маркетинг Сегменти не досліджую-ться і не виділяються Пропонується один товар Мінімальні Довгострокова заінтересованість у торгівлі Концентрований маркетинг

Виділяється декілька сегментів Товар зовні пристосовується до кожного сегмента Великі Реклама розрахована на кожен сегмент Орієнтація на зовнішню торгівлю Диференційований маркетинг Виділяється багато сегментів Велика кількість різноманітних щодо асортименту та видів товарів Дуже великі Сегментація ринку і позиціонування товару

Вивчення попиту на товар та аналіз ринкових можливостей виробника цього товару тісно пов’язані з дослідженням ринкової сегментації. Через політику сегментації ринку, що її проводить підприємство чи фірма, втілюється у життя найважливіший принцип маркетингу — орієнтація на споживача. Сегментація ринку — це розподіл споживачів на групи на основі різниці в потребах, характеристиках чи поведінці і розроблення для кожної з груп окремого комплексу маркетингу.

Сегмент ринку складається із споживачів, що однаково реагують на один і той самий набір спонукальних стимулів маркетингу. Маркетологи вважають, що правильне виділення ринкового сегмента — половина комерційного успіху, і постійно згадують модифікацію відомого принципу Парето: 20-процентний сегмент певного ринку забезпечує, як звичайно,

80% доходів та прибутку фірми. Принципи сегментації ринку Сегментацію ринку можна здійснювати за різними змінними параметрами. Далі наведено найпоширеніші принципи сегментації ринку. • Сегментація за географічним принципом передбачає розподіл світового ринку на різні географічні одиниці: а) зовнішній і внутрішній; б) регіональні ринки (європейський, африканський тощо); в) ринки окремих

країн (китайський, італійський тощо); г) внутрішні регіональні ринки (крайові, обласні, міські). Це дає змогу врахувати особливості окремих країн світового ринку, а на внутрішньому — оцінювати чисельність населення, особливості транспортної мережі району, структуру промисловості району, ступінь насиченості ринку в даному регіоні та динаміку його розвитку, а також кліматичні особливості окремих регіонів світу. • Сегментація за демографічним принципом передбачає розподіл ринку на сегменти на основі таких демографічних

змінних, як стать, вік, розмір сім’ї, етап життєвого циклу сім’ї, раса, національність, релігія. Демографічні характеристики — найпопулярніші фактори сегментації споживчого ринку, їх легше, ніж більшість інших змінних, виміряти. Сегментація ринку може здійснюватись за одною демографічною характеристикою або за їх комбінацією. • Сегментація за соціальна-економічними характеристиками враховує рівень доходів споживачів, приналежність до певного класу, професію, освіту тощо. •

Сегментація за психологічним принципом передбачає урахування типу особистості та стилю життя. Наприклад, споживачі-інтроверти більш консервативні й систематичні у своїй поведінці при здійсненні покупок, ніж екстраверти. Потребують різних маркетингових підходів споживачі-традиціоналісти, новатори, естети, життєлюби, ділові лідери, любителі втіх. • Сегментація за споживчими мотивами передбачає класифікацію споживачів залежно від ступеня

їх прихильності до товарних марок, інтенсивності споживання, а також за пріоритетністю мотивів придбання (ціна, якість, добротність, зручність, прийнятніше обслуговування тощо). Можуть бути використані й інші принципи сегментації ринку. Це є творчий процес, який потребує високої кваліфікації маркетолога. Дуже часто ринок сегментують за декількома змінними параметрами.

В основу сегментації покладено дві характеристики: демографічна (вікові категорії) і соціально-економічна (рівень доходів). Унаслідок проведеної сегментації фірма може прийняти рішення, що вона вироблятиме продукцію для молодих жінок із середнім рівнем доходу. Можливі й інші варіанти відбору сегментів. Сегментацію ринку товарів промислового призначення можна проводити за такими принципами: • сегментація за географічним принципом (аналогічно до сегментації споживчого

ринку); • сегментація за галузевим принципом. Особливо поширена серед малих і середніх фірм. Дає змогу розширити й вигідно сформувати асортимент; • сегментація за функціональним призначенням продукції ґрунтується на класифікації функцій виробів даного виду. Наприклад, ринок сільськогосподарської техніки за функціональним призначенням можна сегментувати на ринок машин і обладнання для обробітку землі, заготівлі кормів, збирання зернових тощо. • сегментація

за вагомістю споживачів передбачає розподіл ринку на сегменти, де здійснюються великі торговельні операції, і на сегменти з дрібними й навіть одиничними покупками товарів. Останні не варто ігнорувати, оскільки на таких сегментах, як звичайно, нижчий рівень конкуренції; • сегментація за формою власності враховує специфіку роботи з державними та приватними фірмами. Можна використовувати й інші «принципи сегментації ринку

ТПП. Вибір цільових сегментів ринку. Приймаючи рішення щодо виходу на ринок, можливостей його сегментації, фірма може застосувати три стратегії охоплення ринку: масовий маркетинг, цільовий маркетинг та диференційований маркетинг. • Масовий маркетинг орієнтується на широкий споживчий ринок з використанням одного базового плану маркетингу, сегментацію ринку не проводять. Цю стратегію доцільно застосовувати на однорідному ринку, де всі споживачі виявляють інтерес до одного товару й однаково реагують на запропоновані маркетингові

заходи. Головна мета масового маркетингу — максимізувати збут, завдяки чому суттєво зменшаться питомі втрати на виробництво і збут одиниці продукції. Це дає змогу фірмі знижувати ціну на товар і гнучко вести цінову конкуренцію. Але потреби деяких сегментів ринку при тому можуть залишитись незадоволеними. • Цільовий, чи концентрований маркетинг орієнтований на вузьку специфічну групу споживачів (сегмент ринку) через спеціалізований комплекс маркетингу, спрямований на задоволення потреб саме цього сегмента.

Стратегія цільового маркетингу ефективна насамперед для невеликих чи спеціалізованих підприємств, які виробляють продукцію конкретного призначення в обмеженій кількості. Для досягнення ринкового успіху важливо, щоб фірма краще, ніж конкуренти, задовольняла потреби обраного сегмента ринку. Водночас ця стратегія пов’язана з підвищеним рівнем ризику. Якщо обраний сегмент не виправдає надій, компанія зазнає збитків.

Тому багато фірм надає перевагу диверсифікації виробництва і орієнтації на декілька сегментів, тобто використовують третю стратегію. • Диференційований маркетинг передбачає охоплення декількох сегментів ринку і розроблення для кожного з них окремого комплексу маркетингу. Це зменшує для фірми рівень ризику і негативні економічні наслідки в разі невдачі на якомусь сегменті.

Диференційований маркетинг потребує ретельного аналізу. Ресурси і можливості фірми мають бути достатні для виробництва та маркетингу двох чи більше марок або товарів. Компанія повинна ретельно підкреслювати відмінності товарів на кожному сегменті й підтримувати їх образ. Це потребує додаткових витрат на створення модифікацій виробів та освоєння виробництва нових товарів, реалізацію їх численними каналами збуту, рекламу різних марок та моделей продукції.

Підприємство повинно зіставляти додаткові витрати й додаткові доходи від реалізації продукції на різних сегментах ринку. Фактори, які необхідно враховувати при виборі стратегії охоплення ринку Наявність ресурсів. При обмежених ресурсах найдоцільнішою є стратегія цільового маркетингу. Ступінь однорідності продукції. Для однорідного товару (чавун, цитрусові) більше підходить масовий маркетинг, для товарів широкого

асортименту прийнятніше стратегія диференційованого чи концентрованого маркетингу. Етап життєвого циклу товару. При виході фірми на ринок із новим товаром доцільно пропонувати лише один варіант новинки. При тому краще використовувати стратегії цільового чи масового маркетингу. Ступінь однорідності ринку. Якщо споживачі мають схожі смаки, бажання, купують майже однакову кількість

товарів за певні періоди й однаково реагують на певні маркетингові стимули, то, безперечно, треба орієнтуватися на масовий маркетинг. Маркетингові стратегії конкурентів. Якщо конкуренти сегментують ринок, застосування стратегії масового маркетингу може бути згубне. Якщо конкуренти орієнтуються на масового споживача, фірма може виграти від використання диференційованого або цільового маркетингу. Обравши стратегію диференційованого чи цільового маркетингу

і здійснивши сегментацію ринку, фірма повинна визначити, які сегменти є найпривабливіші. При тому доцільно врахувати сильні сторони підприємства, рівень конкуренції, розмір ринків, стосунки з посередниками, імідж фірми. Найвигідніші сегменти повинні мати високий рівень поточного збуту, високі темпи зростання, високу норму прибутку, слабку конкуренцію. Як звичайно, жоден із сегментів не відповідає бажаною мірою усім цим характеристикам, тому доводиться

йти на компроміси. Після виявлення об’єктивно привабливих сегментів фірма повинна поставити перед собою запитання, який з них найповніше відповідає її сильним діловим сторонам. Тобто слід відібрати ті сегменти, для успішної роботи на яких підприємство має усі необхідні ділові передумови. Обравши конкретний сегмент, фірма повинна визначити для себе, як проникнути на нього і здобути конкурентні переваги. Для того належить дослідити позиції усіх наявних на ринку конкурентів

і визначити своє місце. Позиціонування товару Позиціонування на ринку — це забезпечення товарові чітко відокремленого від інших товарів місця на ринку й у свідомості цільових споживачів. Будь-який товар споживачі сприймають як набір певних його властивостей. Для того, щоб зрозуміти, чому покупці надають перевагу цьому товарові, а не іншому, треба порівняти ці властивості. Результати порівнянь можна подати у вигляді схеми позиціонування

товару. На цю схему наносять позиції товарів основних конкурентів і шукають незадоволену споживчу потребу. Після проведення сегментації ринку і позиціонування товару фірмі необхідно детально розробити для свого цільового споживача всі складові комплексу маркетингу (товар, ціну, методи розповсюдження та маркетингові комунікації). 3. Задача На основі наведених у таблиці 1 даних оцінити рівень

інтенсивності конкуренції на товарному ринку за допомогою показників, що характеризують рівень монополізації та ступінь концентрації ринку (індекс Харфіндела-Хіршмана та чотирьохдольного показника). Методичні рекомендації щодо розв'язання задачі Існує кілька методів оцінки ступеню інтенсивності конкуренції на зарубіжному ринку: чотирьохдольний показник (ЧДП), індекс Лернера, індекс Харфіндела-Хіршмана (ІХХ),

індекс Розенблюта, показник ентропії, коефіцієнт варіації тощо. Найбільш поширеними є ЧДП та ІХХ. Чотирьохдольний показник (CR – Concentration Ratio) – (ЧДП) являє собою загальну частку чотирьох перших підприємств ринку, що реалізують максимальні обсяги продукції в загальному обсязі реалізації продукції на ринку, що розглядається. (1) де Орi – загальний обсяг реалізації продукції заданого асортименту, тис. грош.од.;

ОР1; ОР2 ; ОР3; ОР4 – обсяг реалізації продукції заданого асортименту, відповідно першим, другим, третім та четвертим виробником за розміром реалізації, тис. грош.од. З 1968 по 1984 рр. цей показник використовувався Департаментом юстиції США для оцінки ступеня концентрації товарних ринків. У випадку, коли ЧДП перевищував 0,75 (75%), вводилися обмеження для злиття підприємств, оскільки даний

ринок розглядався як об’єкт монопольної практики. Сьогодні коефіцієнти концентрації розраховуються і відслідковуються національною статистикою Франції та США для 4, 8, 20, 50 та 100 ведучих підприємств ринку, в Німеччині, Англії, Канаді – для 3, 6 і 10. З середини 1980-х CR4 став використовуватися в країнах Східної Європи.

Серед показників, що використовуються для оцінки рівня монополізації ринку, найпоширенішим є індекс Харфіндела-Хіршмана (ІХХ) – сума квадратів ринкової частки фірм, що діють на ринку: , (2) де хі – частка ринку і-ї фірми, виражена у відсотках; n - загальна кількість фірм на ринку. Індекс може набирати значення від 0 (повна децентралізація виробництва) до 10 000 (абсолютна монополія). Емпірично визначено, що при значенні індексу: 0 – 1000 – ринок

є немонополізований (нормальний для конкуренції – конкурентний) ринок; 1000-1800 – перехідний від конкурентного до монополізованого; ≥ 1800 (1800 – 10000)– монополізований (неконкурентний) ринок. Окрім розглянутих показників, що характеризують рівень монополізації ринку, для оцінки інтенсивності конкуренції приймаються до уваги так звані умови безпечності конкуренції. Розрізняють умови безпечності конкуренції: • теоретичні, рекомендовані науковцями з маркетингу; • затверджені

законодавчо. Теоретичними умовами безпечності конкуренції є такі: • на ринку діють 10 і більше підприємств; • одне підприємство займає не більше 31% ринку; • два – не більше 44%; • три – не більше 54 %; • чотири – не більше 63%. Затверджені законодавчо умови безпечності конкуренції розглянемо на прикладі України. Згідно зі статтею 12 Закону України «Про захист економічної конкуренції», монопольним вважається

такий стан, коли на ринку один суб’єкт господарювання займає більше 35%,не більше трьох суб’єктів господарювання займають частку ринку, яка перевищує 50%, або не більше п’яти суб’єктів займають частку ринку, що перевищує 70%. Умова задачі На основі наведених у таблиці 1 даних оцінити рівень інтенсивності конкуренції на товарному ринку за допомогою показників, що характеризують рівень монополізації та ступінь концентрації ринку (індекс Харфіндела-Хіршмана та чотирьохдольного показника).

Таблиця 1. Рейтинг виробників Назва підприємства Обсяг реалізації продукції, тис. одиниць продукції ВАТ «Імперія» 1301,9 Концерн «Надія» 778,4 ЗАТ «Зеніт» 651,8 ЗАТ «Візар» 421,6 ЗАТ «Дніпро» 411,8 ВАТ «Октава» 379,2 ВАТ «Меридіан» 327,6 Концерн «Вітал» 264,6 ЗАТ «Весторіс» 242,3 ВАТ «Тікаб» 225,1 ВАТ» Іберус» 146,6 Концерн «Терра» 139,8

ВАТ «Корал» 115,7 ЗАТ «Троянда» 112,3 ЗАТ «Спектр» 107,1 ЗАТ «Інфут» 31,5 Концерн «Глобус» 41,2 ЗАТ «Вікос» 22,9 ТОВ «Кенді» 6,3 Концерн «Інком» 0,00 ВАТ «Сігма» 0,00 Сума 5727,70 Розв’язок Для оцінення ступеня інтенсивності конкуренції на даному товарному ринку застосуємо два найбільш поширені методи оцінки рівня монополізації ринку:

індекс ринкової концентрації Харфіндела-Хіршмана (ІХХ) та чотирьохдольний показник (CR – Concentration Ratio) як це і оговорено умовою задачі. Розрахунок показника «індекс Харфіндела-Хіршмана» передбачає обчислення ринкових часток всіх виробників (у %), квадратів цих ринкових часток та знаходження сумарних значень останніх по всім виробникам. Означені розрахунки будемо виконувати та подавати у табличній формі (таблиця 2).

Таблиця 2. Розрахунок показника «індекс Харфіндела-Хіршмана» Назва підприємства Обсяги реалізації, млн. одиниць продукції Частка ринку, % Квадрат частки ринку ВАТ "Імперія" 1301,90 22,73 516,65 Концерн "Надія" 778,40 13,59 184,69 ЗАТ "Зеніт" 651,80 11,38 129,50 ЗАТ "

Візар" 421,60 7,36 54,18 ЗАТ "Дніпро" 411,80 7,19 51,69 ВАТ "Октава" 379,20 6,62 43,83 ВАТ "Меридіан" 327,60 5,72 32,71 Концерн "Вітал" 264,60 4,62 21,34 ЗАТ "Весторіс" 242,30 4,23 17,90 ВАТ "Тікаб" 225,10 3,93 15,45

ВАТ" Іберус" 146,60 2,56 6,55 Концерн "Терра" 139,80 2,44 5,96 ВАТ "Корал" 115,70 2,02 4,08 ЗАТ "Троянда" 112,30 1,96 3,84 ЗАТ "Спектр" 107,10 1,87 3,50 ЗАТ "Інфут" 31,50 0,55 0,30 Концерн "Глобус" 41,20 0,72 0,52

ЗАТ "Вікос" 22,90 0,40 0,16 ТОВ "Кенді" 6,30 0,11 0,01 Концерн "Інком" 0,00 0,00 0,00 Концерн "Інком" 0,00 0,00 0,00 Разом: 5727,70 100,00 1092,86 Значення показника «ІХХ» - - 1092,86 Розраховані значення індексу Харфіндела-Хіршмана для виробників даного товарного ринку свідчать про те, що цей ринок

є перехідним від конкурентного до монополізованого (розрахункове значення показника ІХХ знаходиться в інтервалі від 1000 до 1800), тобто нормальним для конкуренції. Окрім того, цей ринок повністю задовольняє умовам безпеки конкуренції як на теоретичному, так і на законодавчому рівнях. Таблиця 3. Становище суб’єктів господарювання відносно норм теоретичних Показники За теоретичними умовами безпечності конкуренції

Фактично на ринку Кількість підприємств на ринку 10,00 19,00 Питома вага одного підприємства на ринку, % 31,00 22,73 Питома вага двох підприємств на ринку, % 44,00 36,32 Питома вага трьох підприємств на ринку, % 54,00 47,70 Питома вага чотирьох підприємств на ринку, % 63,00 55,06

Так, згідно з теоретичними умовами безпеки конкуренції ситуація на даному товарному ринку була така: • Кількість виробників дорівнювала 19 (що в 1,9 рази більше за 10 ); • Ринкова частка лідера ринку (ВАТ «Імперія») становила 22,73 % (менше 31 %, необхідного для дотримання умови конкурентного ринку); • Частка ринку двох провідних виробників (ВАТ «Імперія» і концерну «Надія») дорівнювала 36,32 % (менше 44 %); •

Три провідні виробники (ВАТ «Імперія», концерну «Надія» і ЗАТ «Зеніт») займали частку ринку у розмірі 47,70 % (менше 54 %); • Частка ринку чотирьох найбільших виробників(ВАТ «Імперія», концерну «Надія», ЗАТ «Зеніт» і ЗАТ «Візар») дорівнювала 55,06 % (менше 63 %). Так само і за законодавчо затвердженими умовами безпеки конкуренції даний товарний ринок

є абсолютно безпечним, про це свідчать дані табл.4. Таблиця 4. Становище суб’єктів господарювання відносно норм українського законодавства Показники За законодавчими умовами безпечності конкуренції Фактично на ринку Питома вага одного підприємства на ринку, % 35,00 22,73 Питома вага трьох підприємств на ринку, % 50,00 47,70

Питома вага пяти підприємств на ринку, % 70,00 62,25 Попередні висновки цілком підтверджує розрахунок ще одного показника, що характеризує інтенсивність конкуренції на ринку. Розрахуємо чотирьохдольний показник (CR – Concentration Ratio), що являє собою загальну частку чотирьох перших підприємств ринку, що реалізують максимальні обсяги продукції в загальному обсязі реалізації продукції на ринку, що розглядається:

Чотирма першими підприємствами ринку є ВАТ «Імперія», концерну «Надія», ЗАТ «Зеніт» і ЗАТ «Візар». Їхня загальна ринкова частка складає: 22,73+13,59+11,38+7,36=55,06 % Розрахункові значення чотирьохдольного показника – значно менші за (0,75) 75 %, свідчать, що даний товарний ринок далекий від монопольного стану (не є об’єктом монопольної практики) і ніяких обмежень щодо злиття підприємств не може бути.

Висновок: виконані розрахунки промовисто свідчать про те, що розглянутий товарний ринок є ринком перехідним від конкурентного до монопольного і входження на нього є простим. Цей стан ринку може дати реальну можливість завоювання більшої ринкової частки практично всім операторам, що працюють на даному товарному ринку. 4. Список використаної літератури 1) Міжнародний маркетинг:

Метод. вказівки до вивчення дисц. та викон. контрольної роботи для студ. спец. 6.050100 «Маркетинг», 7.050206 та 8.050206 «Менеджмент ЗЕД» і спеціалізації «Менеджмент митної системи» напрямів 0501 «Економіка і підприємництво», 0502 «Менеджмент» всіх форм навчання / Уклад.: О.Ф. Крайнюченко, Т.Г. Бєлова, О.В. Безпалько,

Н.П. Скригун. – К.: НУХТ, 2008. – 45 с. 2) http//: наукова електронна бібліотека «Буковина»