“Енеїда” І.Котляревського – її місце в українській духовній культурі

Енеда .Котляревського мсце в укранськй духовнй культур Бурлескно-травестйн твори були широко представлен у XVIII ст. на Укран. У пародйних рздвяних великоднх вршах-травестях об ктом висмювання виступають бблйн мотиви тощо. Бурлеск травестя в розвитку укранського сторико-лтературного процесу в цей час, безперечно, мали позитивне значення. О. Блецький слушно зауважив, що бурлескна жартвлива лтература стала перехдною

ланкою вд шкльно-церковно схоластики, що не вдповдала вже новим духовним потребам укранського народу, до свтського, пзнше реалстичного письменства на Укран. Остаточного удару церковнй схоластиц завдала Енеда . Котляревського. Приступаючи до опрацювання Верглво Енеди Котляревський використав тльки сюжетну канву антично епопе.

Певною мрою взрцем для нього була Вергилиева Энеида, вывороченная наизнанку М. Осипова. Якщо попередники сучасники . Котляревського, звертаючись до Вергля, насамперед вдавалися до пародювання його класично епопе, образв, драматичних колзй тощо, то укранський поет свдомо ставав на нший шлях вн прагнув до перелицювання, травестування римського оригналу, переосмислення його патетично тематики в пдкреслено зниженй тональност.

При цьому . Котляревський вдмовляться вд багатьох епзодв, образв ситуацй першоджерела. водночас уводить нов життв картини, наближа його до укрансько дйсност, надав всьому твору народно-нацонального колориту. Енеда . Котляревського безсумнвно перевершу вс попередн травест Верглво епопе, як давно вдйшли до сторико-лтературного архву О. Блецький. У поем . Котляревського бурлеск набував нових естетичних функцй смх його виходить за суто

розважальн меж, вн набирав нового призначення, проникаючи у сфери серйозн. Цлком у дус естетики просвтительського реалзму . Котляревський реалстичними мазками зрозумло, в гумористичних тонах подав талановите художн вдтворення звичав, народного побуту, народно психолог. Об ктивного критицизму укранський поет досягав у зображенн представникв панвно феодально-помщицько верхвки, виступаючи, по сут, поборником мужичо правди, яку бачить у духовно здоровому житт народних

мас. У свой Енед . Котляревський зачпав основний соцальний конфлкт сучасно йому епохи, але, перебуваючи на суто помркованих просвтительських позицях, вн, як П. Гулак-Артемовський та нш письменники дошевченквсько доби, не сягав дал морального осуду соцального зла закликав до морально-етичного перевиховання суспльства, його членв в нтересах общого добра1. Пд впливом нових вянь епохи розвитку капталстичних вдносин, все мцнючих вимог наближення лтератури до

життя народу, активзац реалстичного типу мислення, органчного засвоння етичних уявлень людей старих . Котляревський, вивертаючи наизнанку класичний античний оригнал, вдмовляться вд послуг традицйних жеманних, од старост сварливих муз вн кличе нову музу веселу, гарну, молодую , з допомогою, насамперед слдуючи правд життя, майстерно змальову широку художню панораму укрансько нацонально дйсност у властивих й суперечностях. Зважаючи на жанр поеми Котляревський у зниженй яскраво гумористичнй тональност, у дус народно смхово

культури пода життя побут рзних суспльних верств Украни кнця XVIII початку XIX ст. Енеда твр просвтительського реалзму, пройнятий справжнм гуманзмом. Вс сво симпат в нй . Котляревський вдда людин прац, покрпаченй, визискуванй, бднй, нищй. З гордстю говорить автор про герочне минуле народу. Тут згадки про жорстоку боротьбу з татарською ордою, про

Сагайдачного, про битву пд Бендер ю про знамениту Полтавську баталю 1709 року, в якй брали участь об днан росйськ укранськ полки, про народного героя Максима Залзняка. Оспвуючи патротизм народу, возвеличуючи герочн нацональн традиц Котляревський не раз заклика спввтчизникв до виконання високого громадського обов язку до захисту рдно втчизни Любов к отчизн де героть, Там сила вража не устоть,

Там грудь сильнша вд гармат Перенсши под з античного свту па укранський грунт у поем фгурують мста села Полтавщини, земляки автора Мусй Вернигора, Тигренко у пекл Еней зустрча свох Педька, Терешка, Шелфона, Панька, Охрма Харка виступають вони пд античними псевдонмами, переодягнувши троянцв латинян в одяг укранського козацтва XVIII ст . Котляревський з неповторним добродушним лукавим гумором теплотою розповда про вйськов

мандри Енея троянського вйська, про загартован у боях з ворогом славн полки козацьк. Еней його ватага з одного боку, це вдчайдушн гультя, розбишаки, харцизяки, як, не знаючи втоми, б ються, п ють, женихаються, а з другого вони надлен поетом кращими рисами козацько вдач, показан такими, якими подавало х народне свтобачення, фольклорн легенди, псн, перекази. Це справжн вони, смлив й вдважн, люди високо доблест й бойово мужност.

Поет уславлю х бойове побратимство, героку, самовддансть вн утверджу велич укранського народу, його волелюбн устремлння життлюбство Котляревський зумв подати узагальнений образ укранського народу з його високими моральними якостями, з його волелюбнстю любов ю до сво батьквщини, з його життрадснстю оптимзмом. Цей образ е головний гером його невмирущо. Енеди. Енеда . Котляревського це суцльна симфоня смху, естетична природа якого органчно пов язана з попередньою

бурлескно-травестйною традицю укрансько лтератури, з народною смховою культурою казкою, небилицею, анекдотом тощо, з громадянським критицизмом прогресивно росйсько просвтительсько лтератури друго половини XVIII початку XIX ст зокрема з сатиричними творами М. Фонвзна, М . Новикова Крилова. Смх автора Енеди вдсвчуться рзними гранями, залежно вд рзних об ктв зображення. Змальовуючи Енея троянцв, цих розбишак голодранцв, у найкомчнших ситуацях, автор показу

х у бурлескних тонах, щедро вдаться до гперболчно-гротескних прийомв, доброзичливо добродушно рон. Багато уваги придля . Котляревський зображенню негативних типв верхвки тогочасного суспльства. Перед читачем проходить цла галерея величних богв богинь Зевс, Юнона, Венера, Нептун, Еол та н пд маскою яких поет розкрива внутршн ство феодально-помщицько верхвки з усма мерзенно-вдразливими рисами нтриганством, хабарництвом, самодурством, продажнстю, зневажливим

ставленням до трудящо людини примром, суча дочка Юнона просить бога втрв Еола наробити лиха Енев за це обця йому хабара двку чорнобриву, смачную, гарну, уродливу. Взагал хабарництво, як нш пороки, для вершителв людсько дол богв земних можновладцв цлком природне явище. На бажання Енея одвести його в пекло до батька, Свла вдверто заявляв Коли сю маш ти охоту У батька в пекл побувать,

Мен дай зараз за роботу З неприхованим гнвом зображу . Котляревський життя й побут земних владик представникв помщицько-крпосницьких верств, самодержавного - бюрократичного апарату це й старий скупиндя Ластин, що дрижав, як Кан, за алтин, гульвса Турн, що по вонному звичаю п чай з сивухою топить печаль в питейному дом, панич Авентй, добродй песикв сучок Паразитизм, лицемрство, зажерливсть, крутйство, здирство в однаковй мр

характерн типов як для небесних, так для земних геров твору. У показ пекла найяскравше виявились антикрпосницьк тенденц автора. Тут ми бачимо панв - крпосникв, як людям льготи не давали I ставили х за скотв, зажерливих ченцв, попв, крутопопв, як за гривнями ганялись. До пекла потрапили також купчики проворн, що здили по ярмарках на аршинець на пдборний поганий продавали

крам. Соцально-викривальн оцнки даються й ншим мешканцям пекла десятським, соцьким, проклятим писарям, суддям стряпчим безтолковим. Звертаючись до народно творчост, фольклорних поетичних прийомв, ептетв, порвнянь, до засобв створення комчного ефекту роня, гротеск, гпербола тощо Котляревський значно пдсилював зневажливий, низький стиль бурлеску при зображенн небесних земних державцв якщо у Верглвй Енед бог Нептун поважно мчався в колсниц, то у .

Котляревського вн, миттю осдлавши рака, схвативсь на його, як бурлака, вирнув з моря, як карась Борей недуж лежить з похмлля Зевес тод кружав сивуху оселедцем задав та н. Одню з xapактерниx ознак новаторства . Котляревського в Енед тсний органчний зв язок з фольклором, укранським народним гумором. Поема вража свою витонченстю у зображенн побуту звичав рвних суспльних верств укрансько дйсност, у

чому виявилися характерн особливост народност. Картини традицйних народних гулянь, свята, гри й танц, звича повр я, одяг, прикмети, ворожння, сцени вечорниць у пекл, народн страви тощо виписан з цлковитого достоврнстю наочнстю. Наведемо лише клька прикладв. Еней псля бенкетування у Ддони постав в одяз чоловка-небжчика на ньому штани пара чобток, сорочка каптан з китайки, шапка, пояс з каламайки, чорний шовковий платок

Ддона причепурилась по-святковому Взяла кораблик бархатовий, спдницю корсет шовковий начепила ланцюжок червон чоботи обула, та запаски не забула, а в руки з вибйки платок. Венера, направляючись до Зевса на ралець, одягла очпок грезетовий кунтуш з усами люстровий. У сцен бенкетування у Ддони знаходимо яскравий опис рзних грищ в хрещика, в горюдуба, в хлюста, в пари, в взка та н. Тут назван також народн танц та нструменти

Бандура горлиц бриньчала, соплка зуба затинала, а дудка грала по балках санжарвки на скрипц грали У т ж Ддони ли розни потрави, все з полив яних мисок, сам гарни приправи з нових кленових тарлок Свинячу голову до хрну локшину на перемну Потм з пдлевою ндик На закуску кулш кашу, Лемшку, зубц, путрю, квашу з маком медовий шулик. У поем вдтворено таке характерне для тих часв явище, як чумакування, широко вдображено народн обряди,

зокрема поминки по Анхзов, похорони Палланта, ворожння попи ворожать Енев по нутрощах забитих тварин, забобонне лкування переляканого Енея насилу баби одшептали тощо. Автор широко використову народн повр я про жнку -вдьму, яка опвноч лтала на внику, розповда про страждання гршникв у пекл, де вони, у вдповдност до народних уявлень, печуться на вогн, киплять у смол тощо. В Енед чимало народних легенд, жартв, псень, казкових образв скатерть-

самобранка, килим-самолт, чоботи-скороходи, кобиляча голова, баба-яга Свлла. Казкова творчсть, приказки прислв я органчно вплтаються в художню тканину твору, увиразнюють характеристику образв, рзних комчних ситуацй, а нердко просто пожвавлюють колоритний живопис твору. Загальна жартвлива тональнсть Енеди . Котляревського досягнута також завдяки багатству мовно-стилстичних засобв. Автор майстерно користуться таким гумористичним прийомом, як латинсько-укранський жаргон макарончна

мова старший Енев посол такую рацю сказав Латину Енеус постер магнус панус славний троянорум князь шмагляв по морю, як циганус т. п. Комзм твору посилються таким засобом, як бурсацька тарабарщина чудернацька вивернута мова шляхом неприродного поднання рзних складових частин, окремих слв Борщв як три не поденькуш, на моторошнй засердчить, майстерним нагромадженням слв однордно семантично структури. Верглва епопея вдповдно до урочистого стилю, патетики була написана гекзаметром .

Котляревський же, перелицьовуючи римський оригнал, пише свою Енеду чотиристопним ямбом. Звдси загальний дзвнкий, грайливий, бадьорий тон повствування його поеми. Цкаво, що саме . Котляревський першим в новй укранськй поез здйснив остаточний перехд до силабо-тончно системи вршування. Енеда . Котляревського засвдчувала також величезн можливост творення укранського письменства рдною мовою, автор заклав мцн пдвалини лтературно мови на народнй основ, на як спирався

великий Шевченко, розвиваючи утверджуючи укранську мову як лтературну нацональну мову, першим пднс до рвня найрозвиненших мов свту. Але Енеда була залишалась яксно новим естетичним явищем укранського сторико-лтературного процесу кнця XVIII перших десятилть XIX ст. стала, за визначенням О. Блецького, не лише еплогом стародавньо укрансько лтератури, а й блискучим прологом нового демократичного письменства XIX ст. Вона здобула широке визнання прогресивного крила укрансько росйсько громадськост

високо цнували декабристи, О. Герцен, В. Блнський, М. Гоголь, Т. Шевченко, М. Коцюбинський, П. Грабовський Франко, М. Горький Виникнувши на грунт реально укрансько дйсност життдайних фольклорних джерел, творчо успадкувавши художн досягнення росйсько свтово культури, Енеда високо пднесла нацональну самосвдомсть народних мас, х гуманзм патротизм, х одвчн прагнення до

справедливост добра на земл. Лтература. 1. Яденко М. Т. ван Котляревський. Котляревський . Твори. К 1982. С. 26. 2. ван Котляревський. Енеда. К. Днпро. 1987. С. 26.