Життя та діяльність І.П.Котляревського (Жизнь и деятельность Ивана Петровича Котляревского)

Реферат на тему Життя та дяльнсть .П.Котляревського Працювали Ю.Марченко, П.Хегай. Вступ ван Петрович Котляревський класик ново укрансько лтератури автор перших, справд нацональних творв нев янучо Енеди безсмертно Наталки Полтавки, поява яких знаменувала собою початок ново доби в стор нашо культури. Котляревський був талановитим нацональним поетом драматургом, що в свох книгах, написаних живою народною

мовою, виступив яскравим самобутнм спвцем рдно земл, пднс ряд гуманних дей на захист простих людей з народу гостро засудив паразитизм, неуцтво, розбещенсть панвних верств феодально-крпосницького суспльства. Звернувшись до народного життя народно мови, вввши х у сво твори, Котляревський спрямував укранську лтературу на нов шляхи становлення розвитку нацонально лтератури. Саме тому йому, як найбльш талановитому з попередникв основоположника ново укрансько лтератури

Т.Г.Шевченка, й належить одне з найпочеснших мсць у лтератур першо половини ХХ ст. Бографя письменника ван Петрович Котляревський народився 9 вересня 29 серпня ст. ст. 1769 року в родин дрбного дворянина, що служив канцеляристом в Полтавському магстрат. Тут, у Полтав, серед мальовничо природи над Ворсклою й пройшли дитяч та шкльн роки Котляревського в обстановц, дуже близькй до сльсько.

З будиночка Котляревських вдкривався чарвний кравид тиха, спокйна рчка Ворскла, оспвана в багатьох пснях, стародавнй монастир, собор, потопаюч у вишневих садках невелик будиночки. Полтава в т часи була спочатку полковим мстом, а потм з 1796 р. стала повтовим центром Малоросйсько губерн. Лише з 1802 року, коли було утворено Полтавську губерню Полтава ста центром, мсто почина зростати впорядковуватися. -2-

Певних вдомостей про початкову освту Котляревського нема. Вдомо лише, що в 1780 -1789 роках вн перебува у Полтавськй духовнй семнар, де учителями були колишн вихованц Кивсько академ Харквського колегуму, як в навчанн й вихованн дотримувалися ще старих схоластичних традицй. Дуже багато часу придлялося вивченню латинсько мови. Котляревський протягом якихось 5 рокв знайомився в оригнал з кращими творами римсько лтератури, зокрема

з Енедою Вергля. Але в семнар пд впливом вянь нового життя поруч з старими, мертвими мовами запроваджуться вивчення росйсько, французько та нмецько мов. Семнаристи вивчають також твори росйських поетв ХV ст. Ломоносова, Сумарокова, Тредаковського, що, звичайно, не могло не збудити в них нтересу й до сучасно росйсько лтератури. Все це мало вплив на початок лтературно дяльност Котляревського, на його захоплення вршуванням. Як свдчить перший бограф письменника

С.П. Стеблн-Камнський, Котляревський ще в юному вц мав пристрасть до вршування вмв до всякого слова майстерно добирати рими, дотепн вдал, що товариш його по семнар прозвали рифмачем. 1789 р. Котляревський вибува з семнар, не закнчивши повного курсу. Хоч точних пояснень причин залишення ним семнар нема, але, напевно, життрадсного, жвавого юнака няк не приваблювала кар ра церковнослужителя. Спочатку вн служить чиновником у рзних полтавських канцелярях,

дал був домашнм учителем у помщицьких родинах в рзних мсцевостях Полтавщини. У ц роки уважно приглядаться до життя укранського народу, вивча його побут, звича, фольклор, мову. На цей час середина 90-х рокв ХV ст. припада початок роботи Котляревського над поемою Енеда. -3- Дванадцять рокв 1796 1808 перебував Котляревський на вйськовй служб. Сверський полк, в якому вн служив, приймав участь у задунайському поход

росйсько арм 1806 1807 рр. пд час росйсько-турецько вйни. За виявлену хоробрсть у боях та за умле виконання дипломатичних доручень його було деклька разв нагороджено, надано офцерський чин каптана. Але в перод вйськово служби Котляревський продовжував писати про це свдчить його Псня на новий 1805 год князю Куракну, написана в 1804 роц.

Слд зауважити, що на початку ХХ ст. Котляревський уже був широко вдомий як письменник, як автор поеми Енеда, перш три частини яко з явились двома виданнями 1798 1808 рр. навть без його вдома згоди. хоч Котляревський був незадоволений цими дями видавця конотопського помщика Максима Парпури, що проживав тод в Петербурз про це свдчать висловлювання автора в передмов до видання поеми 1809 р пдготовленого вже ним самим, згадки про якусь особу мацапуру в доданй строф третьо частини

твору, проте нцатива Парпури у виданн Енеди заслугову лише схвалення фактом позитивним в стор лтератури. Крм того, поема була поширена в рукописних списках. Вийшовши у вдставку не влаштувавшись на служб в Петербурз, Котляревський через деякий час оселяться у Полтав займа в 1810 р. посаду наглядача в Будинку для виховання бдних дворян. Це був свордний навчально-виховний заклад, в якому здобували освту

дти не тльки дворян, але й вихдцв з нших верств суспльства. Якщо в духовних школах панували схоластичн, богословськ предмети, то в цьому Будинку головна увага придляться вивченню природних наук, лтератур, а також музиц, танцям, гмнастиц. Котляревський з любов ю ставився до вихованцв, дбав про х щоденний побут навчання. -4- Коли почалася Втчизняна вйна 1812 року, Котляревському як офцеров було доручено сформувати 5-й козачий

полк, з чим вн справився швидко й успшно. Проте йому не довелося брати безпосередньо участ в боях. Псля закнчення вйни з Наполеоном Котляревський з запалом вддаться театральнй дяльност. Вн бере участь в улаштуванн любительських вистав, виконуючи ряд комчних ролей в популярних тод п сах Княжнна. У 1816 р. його було призначено директором Полтавського театру коли незабаром в Полтав виступила трупа

Штейна, в склад яко був талановитий актор-крпак Щепкн, Котляревський багато робить у справ пднесення культури сценчного мистецтва. Вн здружуться з Щепкним, сприя викупов його з крпацтва, пише спецально для нього п си Наталка Полтавка Москаль-чарвник, як й були з успхом поставлен в 1819 р. Спльна театральна дяльнсть Котляревського Щепкна протягом чотирьох рокв 1818-1821 приносить вдчутн

результати Полтавський театр ста провдним на Укран, про нього далеко поширються добра слава. Взагал, Котляревський у ц роки був глибоко обзнаний з культурно-мистецьким життям крани, тримав тсн зв язки з цлим рядом письменникв, журналств, науковцв. Нхто в Полтав краще за нього не знав пам яток старовини, нхто краще не розбирався в укранському фольклор та етнограф. Котляревський багато допомагав вченим сторикам етнографам

Б.Бантиш-Каменському, авторов клькатомовно Истории Малой России, .Срзнвському, В.Пассеков. Зокрема слд вдзначити близьксть укранського поета до декабриста М.М.Новикова, який служив управителем канцеляр полтавського генерал-губернатора. Один з органзаторв товариства Союз благоденства, палкий прихильник республканського ладу, М.М.Новиков увв Котляревського в засновану ним масонсь- -5- ку ложу

Любов до стини, очевидно, пдготовляючи його до вступу в товариство. Поруч з Пестелем, Рилвим, Муравйовим-Апостолом, Бестужевим-Рюмним М.М.Новиков був одним з видатних дячв декабристського руху, його, коли б не передчасна смерть у 1822 роц, напевно, теж не минула б найсуворша кара царя. Невдомо, наскльки глибоко розкрив Новиков перед Котляревським мету й завдання декабриств, як поставився

письменник до х програми, але характер громадсько дяльност творчсть Котляревського свдчать про те, що де дворянських революцонерв були йому не чужими. Знаменним й те, що укранського письменника у 1821 р. було обрано почесним членом Вльного товариства любителв росйсько словесност, в якому на той час кервну роль вдгравали поети-декабристи лтератори, дейно близьк до них Ф.Глнка, К.Рилв, М.Бестужев,

О.Бестужев, М.Гндич, А.Корнлович. Звичайно, вплив дей декабризму вдбився на творчост Котляревського це виявилося у щирй симпат до простих людей, в засудженн жорстокост крпосникв, у викритт зловживань чиновникв тощо, проте не можна твердити, що письменник стояв за революцйний характер оновлення суспльства. У свох суспльно-полтичних поглядах вн залишався на позицях помркованого просвтительства, надючись на мирне розв язання соцальних суперечностей.

В ц роки Котляревський майже безвизно живе в Полтав. У 1827 р. йому довелося зайняти ще й посаду попечителя богоугодных заведений так називалися тод лкувальн заклади богадльн. на цй служб вн виявив себе простою, щирою, гуманною людиною. Як показують свдчення сучасникв, будинок Котляревського намагалися вдвдати вс прожджаюч через Полтаву. Письменник теж любив бувати в см ях жителв

Полта- -6- ви, завжди тепло й щиро розмовляв з людьми. Жив Котляревський скромно просто. Пд скромною простотою укранця пише його бограф С.П.Стеблн-Камнський Котляревський приховував найпднесеншу душу, доступну всм благородним почуванням подавав тим, що зверталися до нього, добр й корисн поради по змоз допомагав, покриваючи вс д сво доброчинност присмерком тамниц. Вн любив бувати в товариств, був люблений шанований у вищому кол в середньому був

душею всяко бесди, особливо дружньо, мав чудовий дар розповдати розумно й весело, часто вживав алегорично, завжди до реч з вигадливстю, приказок рзних мсць з книг Мова його вдтнювалась малоросйським нарччям, але була жвава, оригнальна усмшка раз у раз вигравала на устах. нш сучасники також одностайно пдкреслюють так риси вдач Котляревського, як веселсть, дотепнсть, природний нахил до гумору й сатири.

Гуманний доброзичливий, вн був одночасно гостро удливим нещадним у висвтленн негативних життвих явищ осб. Письменник виявляв виключне знання народного гумору й сатири, глибоку обзнансть з укранською етнографю фольклором. Вн знав безлч приказок прислв в, афоризмв псень, якими завжди пересипав свою мову любив розповдати анекдоти, часто вигадуючи х сам. У 1835 р. через хворобу Котляревський залиша службу виходить у вдставку. Останн роки життя вн зовсм мало виходив з дому, але

його безперервно вдвдували друз й знайом. Незадовго перед смертю вн вдпустив на волю дв см свох крпакв роздав родичам та знайомим все сво майно. Помер Котляревський 29 жовтня 1838 року. На похорон зйшлося населення всього мста, виявляючи свою глибоку шану великому письменников простй, щирй, гуманнй людин. 30 серпня 1903 року в Полтав було урочисто вдкрито -7- пам ятник першому класиков ново укрансько лтератури. М.Коцюбинський у свой промов на цьому свят образно визначив роль .

П.Котляревського в розвитку укрансько культури, пдкресливши, що забуте й закинуте пд сльську стрху слово, немов фенкс з попелу, воскресло знову голосно залунало на весь свт з його творв. Ц слова М.Коцюбинського нби розшифровували рядки Т.Г.Шевченка з його поез На вчну пам ять Котляревському, що вибит бронзою красувалися на постамент пам ятника, встановленого на могил письменника Будеш, батько, панувати,

Поки живуть люди Поки сонце з неба ся, Тебе не забудуть Джерело 1. П.К.Волинський. ван Котляревський. Життя творчсть. Держлтвидав Украни, вид. .К 1951, вид. 2, К 1955. 2. .П.Кирилюк. .П.Котляревський його значення в стор укрансько лтератури. Передмова до 2 тома Повного збрання творв .П.Котляревського,

В-во АН УРСР, К 1953. 3. Пльгук. Життя творчсть .П.Котляревського. Стенограма публчно лекц, К 1954.