Симон Петлюра (Укр.)

Тема Симон Петлюра П Л А Н Вступ 1. Покликаний сторю. 1.1 Життвий шлях С.В. Петлюри до 1917 року. 1.2 Створення укранських збройних сил. 2. Головний Отаман збройних сил УНР. 2.1 Дяльнсть Петлюри за часв Директор. 2.2 Боротьба за владу в Укран 1918-1919 рокв. 3. Петлюра мжнародна дяльнсть Уряду УНР. 3.1 Союзники

УНР Варшавський договр 3.3 Петлюра в емграц. Висновки С. В. Петлюра Я ВРЮ, ЩО УКРАНА, ЯК ДЕРЖАВА, БУДЕ В С Т У П Останнм часом все частше серед полтичних постатей укрансько стор фгуру мя Симона Васильовича Петлюри. Але нин, як в попередн роки, коли мя головного отамана майже не згадувалося, повторюються вже вдом факти його життя. Пояснити це неважко.

Адже в попередн часи була вдсутня обктивна нформаця про лдерв антирадянських угрупувань, що дяли в Укран у роки громадянсько вйни. До почасти замовчуваних, а нердко й свдомо перекручуваних тем належала й вйськово-полтична дяльнсть С. В. Петлюри. Дати повну обктивну характеристику цй людин сьогодн непросто. Для цього потрбно не тльки детально проаналзувати весь його життвий шлях, а й грунтовно дослдити той далекий вже перод нашо стор нтенсивне, глибоке й складне у свох проявах нацональне явище. м я

Головного Отамана нерозривно зв язане з творенням укоансько арм, як основно державотворчо сили. Голова Укранського Вйськового комтету Захдного фронту, голова Укранського Вйськового Генерального комтету, перший Секретар вйськових справ Генерального Секретарату - С. Петлюра, як нхто нший, розумв значення вйська для оборони державност вн же його створив, вн з ним

пройшов усм тернистим шляхом перемог, зради, блокад поразок. Петлюра - безмрно вищий за те, що про нього думають. Вн - з породи вождв, людина того гатунку, що в старовину закладали династ, а в наш демократичний час стають нацональними героями. 1. Покликаний сторю. 1.1 Життвий шлях С.В. Петлюри до 1917 року. Симон Васильович

Петлюра народився 10 травня 1879 року в Полтав у мщанськй см. Початкову освту здобув у церковно-приходськй школ. З 1895 року навчався у Полтавськй духовнй семнар. У 1900 роц став членом революцйно укрансько парт РУП. Про оточення, в якому жив тод С. В. Петлюра, ми знамо дуже мало.

У 1901 роц його виключили з семнар. сну клька думок з цього приводу. Одн джерела причини вбачають у революцйнй робот Петлюри як члена РУПу, нш в його активнй культурологчнй дяльност, несумснй з навчанням у духовному заклад. Восени 1902 року С. В. Петлюра вижджа на Кубань до Катеринодара, де спочатку вчителю, а потм працю над архвами

Кубанського Вйська. Крм цього бере участь в робот флалу РУП Чорноморсько Вльно Громади. За спвробтництво з нею у грудн 1903 року був заарештований. У березн 1904 року його звльнили з пд арешту на поруки. Вн вихав до Кива, а звдти восени того ж року до Львова де працював у редакц органу РУП газет Селянин. Наприкнц 1905 року С. В. Петлюра повертаться знову до

Кива, але у счн 1906 вижджа тепер уже до Петербурга, де редагу мсячник Вльна Украна. Там вступа до Укрансько соцал-демократично робтничо парт УСДРП. У липн 1906 повертаться до Кива, де працю секретарем редакц газети Рада, а в 1907 1908 роках спвредактор газети Слово орган УСДРП. У 1908 роц за браком коштв Слово припинило снування.

Редколегя розпалася С. В. Петлюра погодився зайняти посаду бухгалтера приватно- транспортного товариства у Петербурз куди перехав на початку 1909 року, бере участь у робот органзац УСДРП. Ось що про це писав його майбутнй соратник . П. Мазепа Як член флалу УСДРП в Петербурз, вн також там виступав з рефератами майже виключно на теми про укранську лтературу, театр тощо. Взагал, з розмов з ним при рзних зустрчах я спостергав, що в той

час вн бльше цкавився питаннями лтератури й мистецтва. В питаннях соцально теор й полтики та економчних вн уступав багатьом ншим членам парт. Памятаю, коли на зборах нашо петербурзько органзац Петлюра брав нод слово в дискусях, то М. Порш, тодшнй найвизначнший член парт майже завжди розбивав його думки немилосердною критикою Мазепа . Украна в огн бур революц 1917 1921 -

Ч 2 -Львв 1951 -с.1161 Згодом С. В. Петлюра перехав до Москви. Тут вн одружуться з Ольгою Опанасвною Нльською. У них народилася дина дитина донька Леся. Москва за часв 3- Державно Думи була осередком нацонального руху народв Росйсько мпер. снувало багато тамних легальних товариств таких як

Союз автономств, Товариство словянсько культури з укранським флалом, товариство укранцв Кобзар тощо. У 1912 роц С.В.Петлюра разом з О. Салковським ста редактором журналу Украинская жизнь орган Укранського товариства, що друкувався росйською мовою. Московський перод життя С.В.Петлюри важливий насамперед тому, що там остаточно сформувався його нацонально-полтичний свтогляд. Вн створив свою концепцю становища

Украни, як полтично одиниц не тльки в межах багатонацонально Росйсько мпер, а й у площин мжнародних загальновропейських взамовдносин. На початку першо свтово вйни з явився манфест-деклараця цей документ Петлюра опублкував на сторнках Украинской жизни. В ньому вн обстоював тезу про лояльнсть укранського народу до росйського уряду напередодн свтово вйни.

Необхднсть ц декларац аргументував тим, що в цей сторичний момент, коли вдбуваться примирення росйського громадянства з урядом, мовчання укранцв може служити скрпленням того погляду, нби вони або не снують, або що для них не може бути мсця в межах росйсько держави. Початок першо свтово вйни застав С.В.Петлюру на робот в Союз земств, де з 1916 по березень 1917 року вн працював в органзац на допомогу фронту, а потм заступником

уповноваженого на Захдному фронт. У лютому 1917 року в Рос вибухнула буржуазне демократична революця. 3 фантастичною швидкстю Росйська мперя скотилася у безодню хаосу. Тимчасовий уряд що нездатний був керувати Росю, негативно ставився до незалежност Украни, навть до найменших спроб добитися автоном. 1.2 Створення укранських збройних сил. С.В.Петлюра пережджа до

Кива. Це був перод, коли змнюються точки прикладання його внутршньо сили. дея незалежно Украни ста стрижневою в його революцйнй дяльност. Тод в росйськй арм на фронтах першо свтово вйни воювало багато укранцв, розпорошених по рзних полках. С.В.Петлюра, який виконував обовязки голови Укранського вйськового комтету Захдного фронту, усвдомлював необхднсть створення укрансько нацонально арм. Вн розумв, що вона потрбна зараз не тльки як чисто вйськова сила, а й як моральна.

У травн 1917 року в Кив був скликаний Укранський вйськовий ззд. Як делегат вд фронту Петлюра обраний до його презид. У питанн про укранзацю арм зайняв помрковану позицю, вн пддав критиц як противникв цього, так палких прихильникв, як закликали негайно створити укранську армю. На його думку, треба було пройти певний шлях першим кроком мала стати укранзаця вйськових частин.

Тому на одному з закритих засдань ззду було прийнято запропоновану Петлюрою резолюцю про органзацю укрансько арм. В нй зазначалося, що головним завданням повинно стати видлення в особлив частини всх солдат укранцв. На ззд заснований Укранський генеральний вйськовий комтет 18 членв. До його бюро обрано 4 особи. Пд впливом кервникв Центрально Ради М.С. Грушевського та

В. К. Винниченка головою комтету став С.В.Петлюра. Тимчасовий уряд, що змушений був погодитись на часткову укранзацю деяких вйськових частин до трьох корпусв, однак, не поспшав виконувати вимоги Всеукранського вйськового ззду. Внаслдок цього вйськов частини, особовий склад яких одержав резолюцю ззду, почали самочинно переформовуватись. Це внесло плутанину у пересування вйськ. Укранський генеральний вйськовий комтет нчою суттвого не робив,

щоб змнити ситуацю. Рч у тм, що вн не мг багато зробити. Росйська демократя продовжувала дивитися на Украну, як на частину Рос, й на думку на спадало дати хоч яку небудь автономю Укран а дея про укранзацю вйська здавалася навть дикою. Деяк укранськ полтики теж дал де автоном Украни в межах велико

Рос не йшли. За тако концепц не потрбна була й окрема армя. До того ж у самому комтет не було дино думки щодо самостйност Украни. Тод за пропозицю Центрально Ради комтет виршив скликати II Всеукранський вйськовий ззд. Незважаючи на заборону Тимчасового уряду та провокац з боку росйсько вйськово влади, у червн 1917 року вн розпочав свою роботу

у Кив. На першому засданн С.В.Петлюра виступив з звтом про дяльнсть комтету. 15 червня на закритому засданн Центрально Ради прийнято постанову про органзацю Генерального Секретарату ГС, як виконавчого органу влади. До його складу ввйшов С.В.Петлюра, який виконував обов язки генерального секретаря вйськових справ. У цього першого уряду Украни не було н арм, н фнансових, н матеральних засобв.

Росйський уряд нчого не давав не дозволяв. Центральна Рада була лише морально сильним авторитетним органом. В особливо важке станови ще потрапив генеральний секретар вйськових справ. У надзвичайно несприятливих умовах, обстоюючи думку, що армя носм де укрансько державност, С. В. Петлюра докладав усх зусиль, щоб вдновити традиц укранського вйська.

Досягти ж ц мети, на його думку, можливо було тльки створивши нацональну армю. Тому Петлюра прискорю укранзацю вйськових частин. На початок листопада 1917 були укранзован 6-й, 10-й, 17-й, 21-й й частково З-й Сибрський та 11-й армйськ корпуси. Перемога збройного повстання бльшовикв у Петроград створила першу в новтнй стор

Украни реальну можливсть органзац нацонально держави. 1 листопада 1917 року Центральна Рада оголосила про перехд влади в Кив до рук. 15 листопада С.В.Петлюра як голова Укранського генерального вйськового комтету повдомив ставку росйсько арм, що вся вйськова влада в Укран перейшла до нього. У повдомленн до всх вйськових частин установ Петлюра заявив, що беручи на себе вищу вйськову владу

на Укран, за винятком фронту, вс розпорядження в тилу виходять виключно вд Генерального Вйськового Комтету Украни тому жодних нших наказв не треба виповняти Косик В. Зовншня полтика Симона Петлюри Симон Петлюра Збрник студйно-науково конференц в Париж травень 1976 Статт, замтки, матерали Мюнхен, Париж 1980 С 28. Фактично таке ршення означало, що зроблено ще один

крок на шляху до самостйного державного будвництва в Укран. 2. Головний Отаман збройних сил УНР. 2.1 Дяльнсть Петлюри за часв Директор. Того ж дня С.В.Петлюра видав вдозву до арм, в якй закликав особовий склад дотримуватися суворо дисциплни Я, яко генеральний секретар по вйськовим справам в Укранськй Народнй Республц, закликаю всх вас, мо товариш друз, в тепершнй час до загально дружньо роботи.

Наше вйсько молоде, воно тльки становиться на ноги, ви свою дисциплнованстю доведете, що являтесь славними потомками великих предкв. Вс, як один, станьте навкруг Центрально Ради та Генерального Секретарату Не допускайте погромв та безпорядкв, бо як ви х допустите, ви ганьбою покрите славне мя укранського вйська ванис В. Симон Петлюра президент Украни Торонто, 1952 С 151 152. 24 листопада 1917 року

С.В.Петлюра вдправив Верховному головнокомандуючому росйсько арм телеграму такого змсту Объявить украинским частям й всем украинцам на фронте через командный состав й рады Сформировалось правительство Украинской Республики в лице Генерального Секретариата. Новое правительство стоит на страже порядка й завоеваний революции. Обращения к армии Народних Комиссаров в лице Ленина, как правительства, не признанного большинством

населения, исполнению не подлежат. 1 грудня С.В.Петлюра наказав укранським вйськовим частинам, що перебували за межами Украни, пдпорядковуватись мсцевим органам влади, а в Петроград укранському петроградському вйськовому штабов. У нч з 12 на 13 грудня, щоб не допустити нового бльшовицького повстання в Кив, вн наказав роззброти росйськ вйськов частини й вдправити х у

Росю. Петлюра звернувся з закликом до укранських частин. Цей захд став одню з причин появи ультиматуму Ради Народних Комсарв Рос до Центрально Ради, що врешт-решт призвело до вдкрито вйни Радянсько Рос з Украною. С.В.Петлюра виклав свою позицю у виступ на другому засданн Всеукранського ззду Рад, який розпочав роботу в Кив.

Вн, зокрема, сказав Захищаючи права укранського народу, укранський уряд вимушений захищати Центральну Раду вд походу бльшовикв. Полтика централзму з якою укранц знайом дуже давно, проводиться зараз урядом Народних Комсарв. Ми н на кого не нападам, а тльки захищамося. 31 грудня С.В.Петлюра залиша Кив вджджа на Лвобережжя. Цей перезд був зумовлений конфлктом, який виник мж ним головою

Генерального Секретарату В. К. Винниченком з приводу ршення укранського уряду включитися у переговори з Нмеччиною. Петлюра виступав з гострою критикою австрйсько орнтац уряду. У т бурхлив дн Винниченко Петлюра виявили себе прихильниками полтично незалежност Украни. Обидва вони були членами УСДРП, але значно розходилися у свох пдходах до багатьох ключових проблем Винниченко постйно коливався мж нацональними нтересами соцалстичним деалзмом, що свдчило про його непослдовнсть,

як полтика Петлюра ж, навпаки, намагався втлити сво деали соцально справедливост в межах незалежно укрансько республки. Виходячи з цього, вн наполягав на практичнй сторон боротьби за незалежнсть. Пзнше, в емграц, вн писав Я належав до тих дячв, що не переоцнювали потенцй нашого народу у 1917 1920 рр, але уважали обовязком т потенц розвивати кристалзувати. Я уважаю що лише в процес криваво боротьби, шляхом великих жертв велико кров наш народ може заслужити

соб право на самостйне державне життя. На Лвобережж С. Петлюра займався виключно органзацю укранських вйськових частин. нцатива утворення укранзованих вйськових частин належить самостйникам. м так не вдалося надати дяльност Центрально Ради самостйницького спрямування, де вплив автономств був переважаючим. За цих умов прихильники швидкого створення незалежно

Укрансько держави звернулися до вдягнених у солдатське обмундирування укранцв. Виходячи з того, що без нацонально арм не може бути державност, сомостйники надавали особливо уваги робот в арм. У цй дяльност вони спиралися в основному на молодих офцерв, вихдцв з укранського села у недавньому минулому вчителв, земських службовцв, семнариств та нших представникв нацонально нтелгенц, як з початком вйни були моблзован до царсько арм.

Перша укранзована вйськова частина сформувалася в тилу в середин квтня. На кивському етапному пункт збралося близько трьох тисяч солдатв-укранцв, як виршили не розчинятися в багатонацональних вйськових формуваннях, а йти на фронт у склад укранського полку, що дстав мя Богдана Хмельницького. Органзацю полку мен Богдана Хмельницького займалася офцйно не визнана властями офцерська група

Укранський вйськовий клуб мен Павла Полуботка, очолюваний самостйником М. Мхновським. Вн був палким прихильником утворення укрансько нацонально арм прагнув максимально прискорити цей процес. Саме цього побоювалася Центральна Рада, уникаючи конфлкту з Тимчасовим урядом сподваючись одержати з його рук автономю цлком законним чином. Намагаючись перехопити у самостйникв нцативу, лдери

Центрально Ради М. Грушевський В. Винниченко погодилися на скликання 5 8 травня першого ззду представникв вд усх вйськових органзацй, товариств вйськових частин укранського складу з фронту тилу. Згодом було створено Гайдамацький Кш Слобдсько Украни, який у счн 1918 року взяв активну участь у боях проти бльшовикв у Кив. Але наступ бльшовикв на Кив 23 счня змусив вйська Центрально Ради залишити столицю вдступити спочатку до

Житомира, а потм на Волинь. Звдти й було вдправлено делегацю до Брест Литовського для ведення переговорв з нмцями. Псля того, як договр був пдписаний, С.В.Петлюра почав вагатися мркуючи, чи не вдйти йому зовсм вд справ. Коли ж у Кив увйшли нмецьк вйська, вн прийняв ршення перейти на становище приватно особи. Псля гетьманського перевороту С.В.Петлюра спочатку очолив

Кивське губернське земство, а потм Всеукранський союз земств. 3 особливою наполегливстю вн намагався розгорнути роботу Союзу як суто нацонально органзац на противагу тому русифкаторському напряму, що вже почав викристалзовуватись в дяльност гетьманського уряду. На ауднц у гетьмана П. Скоропадського та у виступ на зборах сльськогосподарського товариства в

Кив вн пропагував дею вдновлення скасовано гетьманом земельно реформи. 12 липня 1918 року С.В.Петлюра був заарештований близько чотирьох мсяцв пробув в увязненн. 2.2 Боротьба за владу в Укран 1918-1919 рокв. Широке народне невдоволення гетьманським урядом прискорило його падння. У нч з 13 на 14 листопада 1918 року в Кив на тамнй нарад представникв УСДРП, УПСР, УПСС самостйникв було створено

Тимчасовий повстанський уряд Директорю, до складу яко ввйшли В. Винниченко УСДРП голова, С. Петлюра УСДРП, Ф. Швець селянська сплка, П. Андрвський УПСС, А. Макаренко. С.В.Петлюра не був присутнй на цй нарад. Вн вихав до Бло Церкви у розташування гетьманського полку галицьких счових стрльцв, що перейшов на бк Директор. Там вд мен Директор пдписав звернення до населення

Украни, закликаючи розпочати збройну боротьбу проти гетьмана. З Бло Церкви вйська Директор почали наступ на Кив. У зткненн 18 листопада пд Мотовилвкою 40 км вд Кива гетьманськ частини були розсян 20 листопада вйська Директор оточили Кив, а 14 грудня вйськов частини на чол з командиром осадного корпусу . Коновальцем увйшли в нього. П. Скоропадський залишив мсто, а його

Рада Мнстрв склала сво повноваження й передала владу Директор, яка прибула до Кива 19 грудня. Директор у спадщину вд гетьманського уряду перейшла складна внутршня й зовншня ситуаця в Укран. Практично вона опинилась у повному оточенн. На заход з вдновленням польсько держави був створений польський фронт. На пвденному заход стояли румунськ вйська, як захопили

Бессарабю та Буковину. На пвдн Одесу, а згодом Миколав зайняли десантн вйська Антанти. На пвденному сход перебували вйська Денкна й Краснова. На пвноч могла розпочати бойов д проти Украни Радянська Рося. До того ж уряд Директор не мав ясного полтичного плану. В його полтиц були помтн певн вагання. Голова Директор

В. К. Винниченко голова Ради Мнстрв В. М. Чеховський вимагали негайно укласти мир з бльшовиками. Директоря прийняла пропозицю радянського уряду припинити вйну, яку вн до реч, користуючись скрутним становищем, вже розпочав. Для завершення переговорв пдписання миру директоря направила до Москви делегацю на чол з Семеном Мазуренком. Псля тривалих дебатв цей договр було пдписано. С. Мазуренко повдомив уряд про його ратифкацю. Повдомлення прийняв

С. Петлюра, але не довв до вдома Директор. Ратифкаця не вдбулася. Позиця Петлюри в цьому питанн була кардинально протилежна тй, яку зайняли голова Директор та голова Ради Мнстрв. Вн не виключав можливост союзу ,з ншими державами для боротьби проти Радянсько Рос. В цьому вн був ршучим боротьба до того часу, поки радянський уряд не виведе вйськов сили з Украни не втручатиметься в внутршн життя. Розбжнсть поглядв лдерв

Директор у питаннях зовншньо полтики гостро виявилася також пд час переговорв Директор з представниками французько делегац. Внаслдок цього остання вдмовилася надати матеральну допомогу республканськй арм. ЦК УСДРП прийняв ршення про вдкликання свох членв з Директор та уряду. Петлюра хотв скористатися цим. Вн розраховував стати головою Директор. Тому вибрав нший шлях пише заяву до ЦК про вихд з

УСДРП. З цього часу Петлюра почина боротьбу за кервну роль в Директор й уряд. Але опозиця на чол з П. Андрвським намагалася усунути його. Наслдком цього стало те, що на засданн Директор у лютому 1919 року Петлюра не був обраний головою. Було ухвалено, що члени останньо на засданнях головуватимуть по черз. Постанову про обрання С. В. Петлюри головою Директор ухвалено лише 9 травня 1919 року до цього часу

Петлюра був членом Директор виконував функц Головного отамана всх збройних сил Укрансько Народно Республки. Йому належала вся вйськова влада. Але для обмеження компетенц Петлюри та його можливостей, як Головного Отамана на цьому ж засданн Директор запроваджено посаду наказного отамана. 3. Петлюра мжнародна дяльнсть Уряду УНР. 3.1 Союзники

УНР Варшавський договр На початку 1919 року суперечки щодо шляхв методв дальшо боротьби за збереження нацонально державност всередин Директор продовжували загострюватися. Псля урочистого проголошення 22 счня 1919 року в Кив злуки УНР ЗУНР Петлюра не хотв нкому вддавати владу, у тому числ й галицькому урядов. Вн не визнавав прав . Петрушевича як диктатора, мотивуючи це тим, що

Конституця ЗУНР не передбачала ц посади. Опозиця виршила скористатися цим. 29 квтня мала мсце спроба державного перевороту. Наказний отаман В. Осклко та член Директор П. Андрвський, який його пдтримав, висунули вимогу про призначення . Петрушевича тимчасовим президентом Украни. Вони вимагали передати всю повноту влади командуючому Укранською Галицькою Армю Омельяновичу-Павленку й розпустити головний штаб укранського республканського

вйська. Дал йшла вимога усунути вд кервництва вйськами й самого С. В. Петлюру. Врешт-решт заколот був лквдований. Але бльшовицький наступ, що почався на початку 1919 року, примусив Петлюру пти на спвробтництво з Петрушевичем, створити коалцйний уряд. Але це не могло згладити антагонстичних суперечностей мж спльниками. Представники галицького уряду вважали першорядним завданням активзацю вйськово боротьби з

Польщею. Не заперечувалася при цьому й можливсть укладення вдповдно угоди з Денкним. Директоря ж наполягала на зосередженн всх зусиль на боротьб з бльшовиками. Наслдки не примусили себе довго чекати 30 31 серпня 1919 року Кив водночас був зайнятий денкнськими та галицькими частинами, мж якими вдразу ж почалися збройн сутички. Втеча республканського вйська з столиц Украни, наступн його поразки протягом вересня ц обставини вплинули

на перемиря мж армю Директор та поляками, з одного боку, а також привели до каптуляц галицько арм з другого. С Петлюра, вдчувши загрозу окупац тогочасно столиц Камянця- Подльського росйськими вйськами, запросив до мста польськ загони. Залишки державного апарату та арм були евакуйован в Любар. Для виршення питання про передислокування тих загонв, що залишилися вд арм,

6 грудня 1919 року було скликано вйськову нараду. Але С. Петлюра на нй не був присутнй. Напередодн, 5 грудня, вн вихав до Варшави. Вйськове командування прийняв М. Омельянович-Павленко. 11 лютого 1920 року у Камянц поляки заарештували республканський уряд . Мазепи. 14 лютого фактично вже не снуюча Рада Мнстрв

УНР формально передала С.В.Петлюр функц президента й головнокомандуючого. Прибувши до Варшави, Петлюра займаться формуванням нових частин укрансько арм, шука союзникв для продовження боротьби. У цй ситуац вн чтко визначив позицю, на якй можливе зближення з Польщею. В одному з свох листв вн писав Польща ма визнати нас, але, очевидно за дорогу цну. В кожному раз без того чи ншого порозумння з Польщею ми не можемо одновити нашо державно прац.

Переговори з поляками закнчилися пдписанням 21 квтня 1920 року полтично, а 24-го вйськово конвенцй, що дстали назву Варшавського договору. Згдно з ним, кордон мж Польщею Украною мав пройти по р. Збруч. Таким чином Галичина, Волинь Полсся залишалися пд Польщею. Де шукати причини пдписання тяжкого для Украни договору Ми не знаходимо прямих доказв, як вказували б на те, що

Петлюра мав яксь нш плани, крм звичайного союзу двох держав для спльно боротьби з бльшовизмом, за належнсть Украни. 3 цього приводу в лист до укранського посла в Швейцар М. Василика вн писав Жодно орнтац - крм укрансько-державно у мене не було не буде. Цей союз був наслдком трагчно ситуац, що створилася на укранському фронт восени 1919 року. Ставлячись з недоврям як до червоно, так бло Рос, представники уряду

УНР на переговорах у Варшав пшли тод на велик поступки Польщ, аби тльки не припиняти боротьбу проти бльшовикв за незалежну Украну. Пзнше, вдповдаючи на обвинувачення в продаж Украни полякам, С. Петлюра писав Угода, пдписана урядом УНР з Польщею логчним наслдком то зрадницько розкладово прац, що провадили збольшевичен елементи укранського

громадянства на користь Москви в момент укрансько нацонально боротьби з нею. Уряд УНР пшов на тяжку жертву в нтересах державних, але вн нколи не вдркся вд де державно самостйно Украни, не кликав нац до вдмовлення вд державного деалу, або надщерблення його будь-якими федерацями з ким то не було . С. Петлюра вважав Варшавський договр сторично вимушеним фактом, необхдною ланкою у верем полтичних вйськових подй в Укран а не штучним витвором полтично нерозважливост.

Вн пдкреслював, що мир з поляками це прагнення не мати зайвого ворога на захдному кордон. Псля пдписання Варшавського договору под розвивалися за свою логкою 25 квтня 1920 року розпочався наступ на Надднпрянську Украну. 7 травня був захоплений Кив. С. Петлюра перехав з Внниц до столиц Украни 27 травня, вн доручив В. Прокоповичу сформувати новий уряд. Але не встиг цей уряд приступити до роботи, як стало вдомо, що 5

червня радянськ вйська перейшли у контрнаступ прорвали фронт. 8 червня уряд залиша Кив пережджа до Внниц. 3 цього часу й до листопада республканська армя вдступала за меж Надднпрянсько Украни. 3.3 Петлюра в емграц. На початку грудня 1920 року, втративши територю, яку повнстю зайняли радянськ вйська, та армю, що наприкнц листопада псля переходу Збручу була нтернована, укранський уряд фактично став емграцйним.

С.В.Петлюра разом з ним якийсь час перебував у Тарнов, а пзнше у Варшав. Опинившись в емграц, полтичне й вйськове кервництво УНР звинуватило С. Петлюру в лквдац фронту. Але це було тльки приводом. Насправд ж опозиця виношувала стар плани усунути Петлюру з кервних позицй. С.В.Петлюра негайно почина переговори з рзними полтичними партями течями про обднання всх укранських

нацональних сил в емграц. Наслдком цього було створення Вденсько та Тарнвсько Рад Республки, дяльнсть яких лютий квтень 1921 сприяла оздоровленню життя емграц в Польщ. Тим часом псля пдписання 18 березня 1921 року у Риз мирного договору мж РРФСР Радянською Украною, з одного боку, та Польщею з другого, загальне становище центру УНР значно погршилося.

Тепер польський уряд практично його не пдтримував. Ситуаця особливо загострилась, коли у квтн сейм ратифкував договр. Виконуючи його умови, уряд Польщ заборонив на свой територ полтичну дяльнсть як росйських, так укранських емгрантських органзацй. Оскльки РРФСР вимагала видати Петлюру, це змусило його 31 грудня 1923 року вихати через

Вдень до Будапешта, де вн одержав дозвл перебувати. Однак Угорщина була у закутку вропи. Полтичне життя вирувало за межами ц крани. До того ж там не снувало значно укрансько емграц. Тому С. Петлюра з В. Прокоповичем вихали до Женеви, а згодом перехали у Францю. У цю крану тод почали прибувати укранц з таборв для нтернованих у

Польщ. Найбльша кльксть представникв укрансько нтелгенц налчувалась у Париж. Восени 1924 року тут з свою родиною остаточно оселився й С.В.Петлюра. С.В.Петлюра жваво листувався з друзями. Його листи були сповнен бажання боротися за незалежнсть Украни. В одному з них, датованому 10 травня за два тижн до смерт, вн писав

Стратегя нацонально боротьби, як боротьби вйськово, вимага бити в першу чергу по головному ворогов. В свой дяльност я керувався тю думкою, що таким ворогом була, буде Московщина. Я прийшов до керуючо рол в провод укрансько полтики пзно, тод коли не можна було направити пороблених ншими блудв недоглядв, коли не згадувати взагал тяжко сторично спадщини минулих вкв. Я врю певний, що Украна, як держава, буде. Може не зразу такою великою, як нам хотлось би, але буде.

25 травня 1926 року на вулиц Расн С.В. Петлюра був застрелений С. С. Шварцбартом, який на допит заявив, що зробив цей злочин аби помститися за антиврейськ погроми в Укран, до яких начебто був причетний Петлюра. Чому ж було вбито саме С. Петлюру, а не вдомих погромникв Денкна, Волинця, Булака, Балаховича чи когось ншого, що тод проживали в

Париж Очевидно вичерпну вдповдь на це питання можна дати бльш грунтовно проаналзувавши весь спектр багатогранно дяльност С.В.Петлюри на нив державно творчост як особистост як полтичного дяча. Але, ясна рч С.В.Петлюра, як особистсь посв сво мсце в укранськй стор. ВИСНОВКИ Збройн Сили або регулярна армя покликан служити держав охороняти бути силовим гарантом державност. Симон Петлюра з цього приводу стверджував Свою роль в держав армя викону доти, доки в цй боротьб гору

беруть державн моменти не захитуться самий проритет державности. Там де цей проритет хитаться, де партйна боротьба переступа меж державно доцльности там захитуться внутршня сила арм днсть та дисциплновансть. Таким чином, вс демократичн нститути держави, парт рухи, полтичн угруповання, партйн блоки повинн розумти, що держава сну до того часу, поки сну боздатна армя ц держави. Як тльки в армю приходить полтична боротьба думок рухв, вона переста снувати як дина боздатна

державна сила, гаранта державност вже не сну, пд загрозою державний суверентет, а вйсько розпадаться на збройн групи пдтримки т чи ншо з протиборствуючих конкуруючих мж собою. Принципова позиця Петлюри стосовно арм держави певним чином сприяла збереженню Укранських регулярних Збройних Сил, однак Головний Отаман не вважав це свою кнцевою метою. Петлюра працював на перспективу думав про майбутн арм, його

дяльнсть була спрямована на органзацю майбутньо Укрансько арм, коли взагал передумов для вдродження ц арм на найближчу перспективу не намчалося. Зараз, коли минуло майже 80 рокв з того часу як Петлюра займався цими питаннями, досить складно реконструювати т основн напрямки, як хвилювали тод Головного Отамана, маючи лише вибрков нформацйн дан. Тому картина всього того, що зробив або ще намагався зробити

Петлюра в органзац становленн Укранських регулярних Збройних Сил, буде неповною. Можна лише припускати на основ цих розрзнених нформацйних матералв хд логки Головного Отамана в цьому питанн. Псля розгрому вйськ Укрансько Народно Республки бльшовиками, усупереч вкрай несприятливим зовншнм внутршнм обставинам, Головний Отаман С. Петлюра продовжував стояти на чол визвольно боротьби.

В умовах, коли М. Грушевський, В. Винниченко деяк нш визначн дяч нацонально-демократично революц залишили Украну з-за кордону спостергали за останнми спробами зберегти незалежнсть, С. Петлюра залишився в епцентр подй. Ввйшовши в революцю 1917 року послдовним автономстом, палким прихильником перебудови Рос на федеративних засадах, вн поступово перейшов на самостйницьк позиц на багато десятилть став символом боротьби укранцв за створення власно незалежно демократично держави.

ВИКОРИСТАНА ЛТЕРАТУРА 1. Винниченко В. Вдродження нац. Кив, 1990. 2. Винниченко В. Заповт борцям за визволення. Кив, 1991. 3. Мазепа . Украна в огн бур революц 1917 1921. Ч. 2 Львв, 1951 4. Косик В. Зовншня полтика Симона Петлюри. Симон Петлюра. Збрник студйно-науково конференц в

Париж травень 1976. Статт, замтки, матерали Мюнхен, Париж 1980. 5. ванис В. Симон Петлюра президент Украни. Торонто, 1952. 6. Ананка Ж.П. Симон Петлюра у сучасному вимр укрансько свдомост. Трибуна, 11-12, 1996. 7. Вергель О. Вн хотв процвтання Украни. Самостйна Украна, 4, 1994. 8. Лукаренко К.

С.Петлюра людина в стор. Молодь Украни, 7.05.1992. 9. Олейнков О. Симон Петлюра кривда та дйснсть. Кив, 1997. 10. Ергйчук В. Правда про Симона Петлюру - великого сина Украни. Укранська газета, 23.05.1996. 11. Темко Г. Симон Петлюра збройн сили Украни. Днпро, 5-6, 1996. 12.

Хмль . Петлюра петлюрвщина. Радянська освта, 5.06.1990.