Народные восстания укаинского народа в конце XVI - начале XVII вв. (Укр.)

Кивський мжрегональний нститут удосконалення вчителв мен Б.Грнченка Кафедра укранознавства Рестрацйний Дата отримання 1999р. Народн повстання кнця XVI на початку XVII курсу факультету зарубжно лтератури заочного вддлення Друченко Людмили Борисвни Кив-1999 Змст I. Вступ II.

Основна частина 1 Причини народних рухв кнця XVI 20-30-х рокв XVII ст. 2 Найбльш козацько-селянськ повстання кнця XVI ст. 3 Посилення народних рухв в 20-30-x рр.XVII ст. III. Висновки Вступ Обрана тема, розкриття сут ма велике значення для розумння причин Нацонально-визвольно вйни укранського народу пд проводом

Б.Хмельницького 1648-1654рр, швидкого успшного розгортання. Незважаючи на поразку народних повстань в XVI 20-30рр XVII ст. Укранський народ здобув багатий досвд нацонально та антифеодально боротьби, впевненсть в свох силах, вдалося вдновити православну церкву в Укран, зросли козацьк привле. Ц повстання стримували посилення польського нацонального, феодального колонального гнту, так як польський

уряд та польськ магнати пам ятали, чим це може закнчитися . Укранськ сторики в свох роботах придляли багато уваги висвтленню цього питання так М.Гру шевський розгляду цього питання присвячу цлий роздл р.IV Перш козацьк вйни сторя Украни-Рус т.VII , О.Субтельний в частин козацька ера сво книги сторя Украни да аналз цього питання пд назвою Перш повстання.

Звертаться до опису питання , пов язаного з селянсько-козацькими рухами видатний укранський сторик Наталя Полонська-Василенко в свой робот сторя Украни т.1 ч.IV Украна напередодн Хмельниччини . Продовжуться висвтлення цього питання в стор Русв, стор Украни та народу О.Ф фименко, Короткй стор козаччини В.Антоновича . Бльшсть сучасних сторикв розглядають сторю повстання в

XVI 20-30 рр XVII ст, як дине цле, породжене одними тими ж причинами. Так в академчному дослдженн сторя Украни нове бачення , автори висвтлюють дану проблему в роздл Суспльн рухи кнця XVI 30-х рр.XVII ст . Цю точку зору подляють автори Нарисв з стор Украни Новий погляд I ч. роздл Нацонально-визвольна боротьба укранського народу проти Польщ. Головним завданням ц роботи по-перше визначення причин розгортання народних повстань

XVI 30-х рр.XVII ст по-друге - характеристика основних рис особливостей найбльших з них по-трет визначення результатв та наслдкв народних повстань для подальшого ходу укрансько стор. Основна частина. 1. Причини народних повстань. В 1569 роц в Люблн вдбувся об днаний польсько-литовський сейм, що затягнувся на клька мсяцв через напружену боротьбу навколо ун. Проте прихильники все ж таки отримали перемогу.

За Люблнським трактатом Польща Литва утворювали нову державу Рч Посполиту з спльним королем, сеймом, спльною зовншньою полтикою. Окремими залишалися виконавча рада, фнанси та законодавство. До Польщ приднувалася Волинь, Подлля та Кивщина. Король видав мсцевй православнй шляхт гарант рвност прав католикв та православних, рвноправ я мов та н.

Та це виявилося порожньою декларацю. Люблнська уня призвела до значних соцально-економчних та полтичних наслдкв для Украни. В тому ж 1569 роц було здйснено перепис вльних земель в трьох укранських воводствах король почав роздавати х польськй шляхт. Вдбувалася нтенсивна полонзаця пвденно Кивщини Полтавщини. Шляхта постйно запроваджувала тут фльварков господарства, панщину. За Литовським статутом 1588 року селяни остаточно закрпачувались, встановлювався двадцятирчний термн

розшуку селянини-вткача. Бльшсть мст в Укран належала польським панам . Але навть у державних, так званих королвських мстах, укранцям ставили всляк перешкоди при вступ до ремсничих цехв, обмежували територю х проживання. Серед укрансько знат псля Люблнсько ун посилються полонзаця. Примусово насаджуться польська культура, мова, освта, католицька релгя, яку особливо завзято запроваджував орден зутв.

Крм того, сполонена укранська знать отримувала в Реч Посполитй незрвнянно вищий соцальний статус можливост швидкого процвтання на державнй служб. Люблнська уня значно загострила релгйн проблеми. Широк верстви укранського населення - селянство, мщанство, дрбн та середн шляхтич - противились покатоличенню вдстоювали православну грецьку вру. В цй боротьб дедал значншу роль вдгравали братства.

В II половин XVI ст х дяльнсть набува як культурно-просвтницького та полтичного характеру. Вони перетворилися у могутню силу, що виступала за оновлення православно церкви це викликало занепоконня укранських православних рархв. Бльшсть з них була згодна на уню з католицькою церквою для збереження свого становища зрвняння у правах з католицьким церковниками. Одночасно до ун прагне римська куря, щоб поширити сво панування на укранськй земл.

В результат певного компромсу в 1596 роц була пдписана Брестська церковна уня. Православна церква псля собору опинилася фактично поза законом. Унати захоплювали православн церкви, х майно, прихильники православ я зазнавали утискв переслдувалися. Унатська церква, що виникла, стала сприяти посиленню полонзац укранського населення. Але широк маси укранцв селяни, мщани, нижче духовенство, козаки, частина шляхти вперто боронили свою

грецьку вру. Таким чином, в результат Брестсько ун 1596 року релгйн протирччя ще бльше загострилися. Православна церква перед небезпекою сво загибел пшла в 1599 роц на союз з протестантами Реч Посполито. Але цей вдчайдушний крок не принс бажаного. Спввдношення сил продовжувало схилятися на користь унатв. В II половин XVI ст. у зв язку з посиленням соцального та нацонально-релгйного гнту укранського народу

збльшився потк вткачв на Запоржжя, що докорнно змнило козацьке середовище, зокрема посилення антипольських настров козакв. Змцнення козацтва, як стану, участь запорожцв в вйнах, як вела Польща, хня участь в захист кордонв вд нападв татар, а також звернення урядв рзних держав за вйськовою допомогою до козакв - все це мало наслдком самоусвдомлення козацтвом сво окремшност вд нших суспльних станв його роль в вйськово-полтичних справах. Крм того, у 1583 роц закнчилася довготривала

Лвонська вйна велика кльксть добровольцв-козакв повернулася в Украну. Польська влада намагалася поставити козацтво пд свй контроль. З утворенням Реч Посполито для цього виникли бльш можливост. В 1572 роц король Сигзмунд Август звелв набрати козакв почет на державну службу. На чол козакв, як отримували платню з королвсько казни, був поставлений старший

Ян Бадовський В 1578 роц Стефан Баторй набира на службу козацький полк чисельнстю 500 козакв, що вносяться до рестру спецального списку. Старшим рестрових козакв був призначений Ян Оришовський, м видлялося у володння мстечко Трахтемирв з арсеналом та шпиталем. У 1590 роц рестр був збльшений до 1000 козакв. Хоч мж рестровими та нерестровими козаками снувала вдмннсть, пд час багатьох повстань, направлених проти феодального та нацонального гнту вони виступали разом.

Польський уряд шляхта реагували на зростання козацтва розгублено нершуче. Шляхт було важко зрозумти, в який спосб козаки перетворилися на виразно сформоване суспльне цле. Попри властиву м ворожсть до козакв шляхта була не проти того, щоб використовувати х, коли виникала потреба. До того ж ставлення до козакв було неоднозначним з одного боку, магнатв та старост порубжжя, як щоденно конфлктували з козаками, а з ншого поляки, котр вбачали в них джерело досвдчено й водночас

дешево вйськово сили та потенцйну противагу зростаючй могутност схдних магнатв. Загострення цих суперечностей було лише справою часу. Таким чином, в кнц XVI ст почали формуватися основн причини, що призвели до широкомасштабних народних повстань . Ось основн з них 1 Посилення феодального нацонального гнту на укранських землях псля Люблнсько ун. 2 Загострення мжконфесйних суперечностей псля пдписання

Берестейсько церковно ун. 3 Наростання суспльно конфронтац в укранському суспльств, що призвело до загострення класово боротьби. 4 Засилля польського права на укранських землях наприкнц XVIст. 5 Козацтво стало формуватися, як окремий стан в Реч Посполитй заявило про себе, як окрема вйськово-полтична сила. 6 Прагнення козацтва поширити свй вплив на якомога бльш територ

Украни. 7 Загострення протирч суперечностей мж рядовими козаками голотою козацькою старшиною. У збройнй боротьб народу за сво визволення, яке почалося у кнц XVIст. виявилося пробудження нацонально свдомост укранського народу . Виршальною силою в цй боротьб було укранське козацтво. Народн повстання мали антифеодальний визвольний характер.

2. Найбльш козацько-селянськ повстання суспльн рухи кнця XVI ст. Польський уряд використовував козакв не тльки для охорони краю вд татар, а й у вйн з Москвою, псля яко козаки знову повернули сво сили проти туркв. Щоб вдвести вд себе загрозу турецького гнву, польський уряд звелв карати органзаторв походв, що козакв настльки роздратувало, що коли на Сч прибув королвський посланець, вони його втопили в р.

Днпро. Весною 1586 року козаки зрвали татарський похд на Украну, спасли Очакв, Козловвпаторю, Блгород. Турки знову погрожують вйною польська влада звелла нкого не пускати на Сч , не дозволяли вивозити припаси , а зловлених запорожцв суворо карали. Та це не давало очкуваних наслдкв. Навпаки, козацьк загони з являлися в Укран вд Днпра до Подлля, а люднсть, де бували козаки, смливша, не викону панських наказв приста до

козакв. А вже в 1591 роц вибухнуло значне за розмром козацько-селянське повстання, яке очолив козацький гетьман Криштоф Косинський. a Повстання пд проводом К.Косинського 1591-1593. Про Криштофа Косинського, як про багатьох нших козацьких вождв, мало що вдомо. Год шукати його зображення серед портретв дячв того часу, якось бльш-менш повно бограф . ми знамо лише те, що вн походив з шляхетного роду, що жив на Пдлящин, але, незважаючи на сво походження

Косинський тсно пов язував свою долю з укранськими козаками. У 1586 роц вн вже виступа як один з визначних запорзьких старшин несе бойову службу на самснькому низу Днпра, стежачи за окранами. В 1590 роц гетьман рестрового козацтва Криштоф Косинський, разом з ншими представниками козацько старшини, одержав вд короля подарування на маток Рокитне на Блоцерквщин. Але на ц земл заявив претенз князь

Януш Островський, староста блоцерквський домгся на них грамоти вд короля. Це призвело до конфлкту мж К.Косинським Я.Островським, який поступово перерс у 1591 роц в збройне повстання широких мас укранського народу. В грудн того ж року Косинський очолив загн козакв-рестровикв, який штурмом оволодв Блою Церквою . Ця подя послужила сигналом для загального повстання, козаки та селяни , мська бднота

громили шляхту на всй Правобережнй Укран, масами сткалися до Косинського, який успшно оволодв мстами Триплля та Переяслав. Стривожен розмахом повстання феодали Реч Посполито почали поспхом збирати посполите рушення рушили на Триплля. В цей момент повстанц виявили себе добрими дипломатами.

Шляхом обцянок та вдволкаючих маневрв вони приспали пильнсть командування карателв незабаром останн були розпущен по домвках. Але псля коротко перерви, отримавши з Рос зброю та грош, оскльки Косинський пообцяв царю Федору оановичу, що перейде з козаками на царську службу, повстання розгортаться знову. Воно охопило Волинь, Подлля, Брацлавщину Кивщину лише люта зима 1592-1593 рр. перешкодила подальшому

його розгортанню. Повстанц нападали не тльки на шляхетськ матки, але й на мста. Сам Косинський очолив похд на Кив, внаслдок чого мсто було обложене. Феодали Реч Посполито почали знову формувати посполите рушення, на цей раз пд Костянтиновим на Волин набирали найманцв аж у Угорщин. Очолив урядов сили князь Острозький. 2 лютого 1593 року вн розбив вйсько

Косинського пд П ятою тепер село Чуднвського району не Житомирщин. Мж козаками Острозьким була укладена угода, за якою козаки зобов язувалися скинути Косинського з гетьманства перебувати в повному послухов королю не нападати на сусдн крани, залишатися за порогами не чпати маткв князя Острозького та нших магнатв, що були пд П ятою, видати з свох лав селян-вткачв шляхтичв, повернути захоплену в шляхти зброю, коней, худому,

майно дбати про те, щоб бути завжди у милост у князв Реч Посполито. Проте козаки не скинули Косинського з гетьманства почали готуватися до нового повстання, повернувшись на Томаквську Сч. В травн 1593 К .Косинський на чол 2000 козакв вийшов сушею та Днпром пднявся до Черкас, де обложив його гарнзон. В ход жорстоко битви Косинський загинув, а козаки, зазнавши великих втрат, на умовах почесного миру

вдступили на Запоржжя. Варшавський сейм оголосив х поза законом. Псля бов пд Черкасами бльше половини повстанцв рушило на Кив восени 1593 року обложили мсто. Але невдовз прийшла звстка, що кримський хан обложив Токомакську Сч зруйнував . Внаслдок цього прийшлося зняти облогу Кива повертатися на Низ будувати нову Базавлукську

Сч. Але повстання не припинялося незабаром переросло в бльш значне. b Повстання пд кервництвом Северина Наливайка 1594-1596 рр. В 1594-1596 рр. розгортаться нове повстання. Найвизначншими ватажками повстанцв деяк сторики вважають не тльки Северине Наливайка, але й Григоря Лободу. На початку 1593 року Туреччина разом з кримським ханом почина вйну з

Австрю та Угорщиною. Австрйський мператор Рудольф II хотв використати у вйн Австр проти Туреччини запорожцв. Козаки здйснили цлий ряд походв проти татар туркв. Навесн 1594 року запорожц пд проводом Лободи напали на Блгород Акерман, де збралося турецьке вйсько для походу проти Угорщини, зруйнували мсто знищили багато туркв. Незалежно вд запорожцв влтку 1594 року рушив до

Молдав Наливайко на чол загону в 2000 козакв. Наливайко напав на татар, що йшли на Угорщину , розгромив х, захопив клька тисяч коней. Псля цього походу Наливайко вдслав свох посланцв до Запорозько Сч з пропозицю дйти разом. В жовтн 1594 року Наливайко Лобода на чол 12 тис. вйська здйснили перший похд на

Молдавю. Однак, як показала подальша боротьба, Григорй Лобода, який спирався на козацьку старшину, не завжди належно та вддано пдтримував С.Наливайка. Тому з повним правом можна вважати вождем повсталих С.Наливайка. Що ми про нього знамо Северин Наливайко походив з см ремсникв-пушкарв з Гусятина на Подлл нин селище мського типу на Тернопльщин.

Псля смерт батька, закатованого слугами мсцевого магната О. Конецпольський вн жив з матр ю в Остроз. В цьому великому мст жив його брат Дем ян вдомий укранський письменник та церковний дяч. Пзнше Наливайко подався на Запоржжя здобув загальне визнання як смливий вон, досвдчений кервник козакв в х походах проти Османсько мпер, Кримського ханства,

Молдав. Як писав польський хронст Павло П ясинський, Наливайко був людиною сльського походження але доблест надзвичайно. нший польський автор XVI ст. Йоахим Бльський пише, що Северин Наливайко людина надзвичайна, до того ж прекрасний артилерист. Певний час вн служив сотником в вйську князя Константина Василя Острозького. Навесн 1594 року за згодою цього князя вн збрав велике козацьке вйсько для оборони

вд татарського натиску. Успшн д козакв Наливайка викликали антитурецьк повстання в Молдав Валах, сприяли визвольнй боротьб народв цих князвств, яку очолив тод Михайло Хоробрий . Повернувшись в Украну псля недавнього походу Наливайко пшов повстанським шляхом Криштофа Косинького. Вн посила сво загони на Брацлав, куди 14 жовтня 1594 року з халася околична шляхта для звичайних судових

засдань. Назабаром Брацлав було взято повстанцями, звстка про це облетла Правобережжя, викликаючи нов вибухи проти гнобителв, селяни мщани проголошували себе козаками громило магнатськ та шляхетськ матки. Момент для повстання було обрано дуже вдало. В цей час Рч посполита вела вйну з Туреччиною, намагаючись поставити на молдавському престол свого кандидата Смеона Могилу. Скориставшись з малочисельност ворожих вйськ,

Наливайко та його союзники окупували незабаром бльшу частину Правобережно Украни, Полсся, навть частину Блорус. Повстання сприяло пднесенню антишляхетсько боротьби в Укран. Похд Наливайка сприяв швидкому притоку селян мщан до лав повсталих. Той самий Наливайко командував вйськами, як здобували

Луцьк, Бобруйськ, Могилв. Наливайко, як свдчать деяк сторичн джерела, мав намр створити незалежну козацьку республку мж Днпром Бугом, яка згодом могла стати у нагод для боротьби проти татар туркв. Однак Рч Посполита вже завершила перемогою вйну в Молдав польськ вйська коронного гетьмана Станслава Жолкевського вирушили на Украну. Наливайко був змушений вдступити з

Блорус на Волинь, звдти на Поднпров я, ведуч жорсток бо з карателями а районах Латуня, Бралова, Острополля, Любартова, Пилкова та н. Ранньо весни 1596 року Лобода пд Кивом об днався з загонами полковника Шаули, який повертався з Блорус. Бля Бло Церкви вс три повстанськ загони об дналися. В березн 1596 року повстанц пд натиском переважаючих сил противника вдйшли до

Днпра. Бля Триплля, в урочищ Гострий Камнь, карател наздогнали повстанцв нав язали м генеральну битву. Саме тут, в ход жорстокого бою Наливайка було поранено кулею, а М.Шаул гарматним ядром вдрвало руку, загинуло чимало повстанцв. Але й Жолкевський втратив вбитими пораненими 60 шляхтичв та 300 солдат змушений був тимчасово припинити погоню. Вн розслав листи до уряду й магнатв, благаючи про допомогу, бо вся

Украна покозачилася, тому треба до кнця викоренити повстання. Отримавши численне пдкрплення, Жолкевський знов погнався за повстанцями, як пшли на Кив, а потм на Переяслав та Лубни. Йдучи разом з см ями, повстанц добре усвдомлювали перевагу ворожих сил, тому хотли прорватися до Рос, де ранше знаходили притулок вд польсько шляхти, але поблизу урочища Солониця бля м. Лубни Полтавсько област х наздогнали передов частини ворога.

В урочищ Солониця повстанц спорудили табр, сподваючись на допомогу запорожцв. Повстанц вирубали дерева понад Сулою та Удам, насипали висок вали, зробили дерев ян укрплення. Потм вони поставили в деклька рядв вози, з днавши х мж собою, вирили окопи, влаштували гармати. З тилу хнй табр надйно прикривали болота та рчки. 16 травня 1596 року Жолкевський почав облогу табору, яка тривала близько 2 тижнв.

Раз за разом повстанц вдбивали штурми карателв, завдаючи м великих втрат. Але ситуаця з кожним днем погршувалася. Танули запаси пороху, прованту, фуражу. Нестерпна спека призвела до вичерпання запасв води, падежу коней, хвороб, а кинути табр прориватися, залишивши напризволяще жнок та дтей, повстанц не могли. Тим часом Жолкевський отримав свж пдкрплення, йому доставили гармати та порох, ядра.

3 червня 1596 року розпочався шалений обстрл табору, який тривав 2 дн. Вд ворожо картеч загинуло понад 200 повстанцв, чимало було й поранених. Це викликало розпач в табор. В нч на 6 червня прихильники каптуляц, в основному прибчники Г.Лободи, якого наливайквц звинуватили в зрад вбили, схопили Наливайка, Шаулу, деяких нших кервникв видали х Жолкевському, сподваючись на мир.

Але поляки зрвали переговори й зрадники уврвалися до табору вирзали майже 10 тисяч душ, в основному жнок та дтей. Лише частина повстанцв на чол з Кремпським вирвалась з рук карателв пшла на Сч. Самого Наливайка з його соратниками було привезено до Варшави. Майже всх х стратили. Однак С.Наливайка ще катували понад 10 мсяцв. 20 квтня 1597 року вождя повстання було страчено.

Спочатку кат вдрубав йому голову, потм четвертував. Частину тла Наливайка повсили на площ на страх повстанцям. Народна легенда накше зобража смерть Наливайка його нбито спалили на повльному вогн у мдяному бику. Жорстока розправа карателв над укранськими повсталими не зупинила народний рух. Назрвали нов повстання. Вже у 1619 роц мали мсце значн заворушення серед козакв та селян.

Визначаться значне зростання антифеодально та визвольно боротьби укранського народу, польський агент з Стамбула писав Вся Русь нам таким ворогом що волли б прожити тисячу рокв з вреями, турками, татарами, нж один рк з ними. Отже, перш масов селянсько-козацьк повстання 1591-1596 рокв, в яких укранськ народн маси виступили проти соцального нацонально-релгйного гнту, за визволення з-пд ярма шляхетсько Польщ, за свою нацональну гднсть хоч зазнали поразки, але мали велике сторичне значення.

В них народн маси Украни набували досвду боротьби, готувалися до бльш широких ршучих битв з своми ворогами, гартували свою волю нацональну свдомсть. Псля придушення селянсько-козацьких повстань 1591-1596 рокв польський уряд, магнати шляхта продовжували захоплювати укранськ земл, збльшувати панщину та нш повинност, закрпачувати селян. Козаки були позбавлен всх прав оголошен поза законом банця. Однак нщо не могло припинити розгортання визвольного руху укранського народу та антифеодально боротьби

трудящих мас. Антифеодальний протест народних мас в Укран на початку XVIIст. вилився насамперед в покозаченн. Селяни мщани не визнавши над собою влади королвських старост феодалв, вдмовилися виконувати панщину та нш провинност. Масов виступи селян, мщан козакв стали частим явищем. Особливо значними стали вони взимку 1613-1614 рокв на

Брацлавщин, а потм наприкнц 1615 - на поч. 1616 рокв охопили значну територю Схдно Украни. В 1618 роц селянськ повстання охопили Кивщину та Волинь. 3. Козацько-селянськ повстання 20- 30 рокв XVII ст. Псля блискучо перемоги над турецько-татарською армадою Османа пд Хотином в 1621 роц, досягнуто Рччю Посполитою, насамперед, завдяки 42-тисячному козацькому

вйську, уряд мусив виконувати сво обцянки щодо збльшення козацького рестру. Однак тут польська шляхта залишалась врною свому цинчному ставленню до козакв. Оскльки Туреччина зазнала поразки небезпека вйни з нею вже не загрожувала Реч Посполитй найближчим часом, було виршено зменшити козацький рестр до 3-5 тисяч. Це викликало нове загострення соцальних протирч на

Укран, де зростав колональний гнт Реч Посполито, де посилювалася вд часв Брестсько ун 1596 року експанся католицизму. Трудящ маси не корилися панам, ткали на Запоржжя, де х радо приймали козаки. Сам запорожц, незважаючи на заборони уряду, проводили вдасну полтику. Пдтримуючи свох прихильникв на ханський престол, вони таким чином впливали на полтичне життя Криму. Козаки на свох чайках виходили в Чорне море, нападали на турецьк мста-фортец, звльняли невльникв.

хн морськ походи змушували султана тримати для охорони узбережжя значн вйськов сили. Козаки вели успшн переговори про союз з Росю, раном, навть Кримським ханством Швецю. a Повстання пд приводом Марка Жмайма . Занепоконий утворенням козацько окремо республки, уряд Реч Посполито почав готувати влтку 1625 року черговий каральний похд проти козакв.

В вересн 1625 року коронний гетьман С.Конецьпольський разом з ншими магнатами на чол 30-тисячного вйська вирушив з м.Бара на Поднпров я. Йому протистояло Вйсько Запорзьке Марка Жмайла до якого придналися повстанц з мщан селян. Преш сутички мж карателями козаками вдбулися пд Каневом. Вдало вдбившись вд ворогв, козаки вдступили до Курукового озера.

Головна битва вдбулася 15 жовтня 1625 року бля села Таборище м.Крилов. Наслдки його можна було передбачити, хоча полякам так не вдалося здобути укрплений козачий табр повстанцв. Зрештою, справу виршив не бй, а суперечки серед козакв. Помркован запоржц пд приводом Мих.Дорошенка вступили в переговори з поляками. 25 жовтня 1625 року була пдписана Куруквська угода, за якою козацький рестр 6 тис решта, приблизно 40

тис. козакв повинн були повертатися до свох панв. Рестров козаки обирали гетьмана, але затверджувати його мав король, проживати вони мали право лише на державних землях. Звичайно, така угода не влаштовувала н шляхту, н козацько-селянськ маси. Новий вибух в Украна був не за горами. b Повстання пд приводом Тараса Федоровича Трясила 1630 - 1631 рр. Уряд Реч

Посполито знову посилю тиск на козакв, не кажучи вже про широк маси селян та мсько бдноти, намагаться обернути козакв у пдданих польсько шляхти, сво врне знаряддя. У свой полтиц уряд Реч Посполито спирався на урядвську полтику частини козацько старшини, а також використовував суперечност мж рестровими козаками запорожцями. На той час гетьманом був Грицько Чорний, бо Михайло Дорошенко загинув у бою пд

Бахчисарам. В 1628 роц Г.Чорний став справжнм прихильником Реч Посполито намагався викоренити свовльне козацтво. Це й послужило приводом до нового повстання. В 1629 роц запорожц обрали гетьманом досвдченого вдомого успшними морськими походами Тараса Федоровича Трясила. А вже наступного 1630 року вн очолив козацько-селянське повстання.

До повстанцв придналися рестров козаки. Слд зауважити, що в 20-30 роках нацонально-визвольний рух перемстився на Лвобережну Украну. Це обумовлювалось насамперед тим, що там, де ранше вдбувався колонзацйний процес, завершився термн надання пльг слобожанам, псля чого х примушували вдбувати панщину. Тому слобожани вткали , поповнювали ряди запорозького козацтва, а пд час повстання ставали його учасниками. Повстання охопило Полтавщину, Кивське Полсся Запоржжя.

Повстал козаки нападали на панськ матки, вбивали власникв, управителв, орендарв, шинкарв. Головн бо вдбулися пд Переяславом. Найкровопролитншим був бй 15 травня 1630 року, названий Тарасовою нччю, коли козаки вщент розгромили добрне шляхетське вйсько С. Конецпольського. Вн змушений був йти на переговори, наслдком яких було пдписання 8 червня 1630 року мирно угоди, що встановила рестр у 8 тисяч козакв.

Обурений дями урядовцв, яких було чимало серед козацько старшини, Тарас Федорович з 10 тисячами козакв рушив на Сч. Незважаючи на пдписання мирно угоди в Переяслав, на Укран ще довгий час водбувалися заворушення, велась козацька вйна проти королв, але в 1631 роц повстання поступово пригаса. c Повстання пд кервництвом вана

Сулими 1635 рк Росйсько-польська вйна 1632-1634 рр. закнчилася перемогою Реч Посполито пдписанням мирного договору. Псля цього уряд Реч Посполито знову посилив тиск на козакв. Оскльки Османська мперя та Кримське ханство безперервно скаржилися на козакв, як постйно здйснювали напади на х володння, погрожували вйною Реч Посполитй. Було виршено приборкати козакв.

З цю метою сейм Реч Посполито ухвалив побудувати на берегах Днпра фортецю. Вона мала перепиняти вткачв на Низ, перекрити головний шлях постачання запорожцв провантом боприпасами. Незабаром французький нженер Боплан пдшукав зручне мсце для фортец на правому берез Днпра, бля першого порогу Кодацького, трохи нижче того мсця, де Самара впада до Днпра. В середин лта 1635 року фортеця була повнстю готова.

Вона отримала таку ж назву, як порг, тобто Кодак, одразу ж зайняв польсько-шляхетський гарнзон. Для козакв новозбудована фортеця була наче бльмо на оц, бо серйозно перешкоджала хнм дям обмежувала можливост боротьби проти Реч Посполито. Вихд був один зруйнувати цю фортецю, пти на нове повстання проти польсько шляхти. Цю операцю очолив гетьман Вйська Запорзького ван Сулима. ван Михайлович Сулима походив з старовинного укранського шляхетського роду, який сягав корнням

аж у XIII ст. Вн народився в с.Рогош Любецького староства на Чернгвщин, служив у 1615 роц у переяславських матностях польського гетьмана С.Жолкевського. Але вже в 1621 роц бачимо його на чол морського походу. В 1628 роц вн перший став козацьким гетьманом, у травн 1629 року органзував черговий похд козакв на Крим дстався пд Перекоп. Достоврно вдомо також, що римський папа

Павло V Боргезе нагородив Сулиму золотою медаллю за визволення християнських невльникв з турецько невол. Такий досвдчений вон, яким був ван Сулима, блискуче розробив план взяття Кодака. Вн виршив скористатися вдсутнстю коронного вйська й частини рестровцв, як воювали з шведами в Прибалтиц. У серпн 1635 року одн тихо ноч козаки непомтно вдерлися до фортец швидко оволодли нею, перебивши гарнзон. Псля цього вони зруйнували фортецю.

Взяття фортец розпочало нове козацьке повстання, яке тривало недовго, бо невдовз завершилась вйна у Прибалтиц коронне вйсько рушило на Украну, готуючись до бов з повстанцями. Злякавшись цього, частина старшини виршила видати Сулиму уряду Реч Посполито захопила його разом з 5 сподвижниками та вдправила до Варшави, де вони були страчен. Однак боротьба трива. d

Повстання 1637-1638 рр. Невдовз псля страти .Сулими уряд Реч Посполито вдбудував Кодак, а потм почав очищати рестр Вйська Запорзького вд бунтвникв. Це стало приводом до нового повстання, кервником якого був спочатку полковник рестровв Павло Михнович Павлюк Бут. Це повстання охопило Лвобережну та Правобережну Украну. Селяни швидко вливались у ряди повстанцв, громили свох панв.

На початку червня 1637 року Павло Бут разом з повсталими нерестровцями захопив у Корсун артилерю перевз на Сч. 3 липня 1637 року на рад в Канев Павлюк виступив з програмою боротьби проти польсько шляти за фактичне вдокремлення вд Реч Посполито козацьких земель, починаючи вд Кива до пониззя Днпра. Псля ради Павлюк послав на Лвобережну Украну 3 тис. загн пд командуванням

Павла Скидана та Семена Биховця, який зайняв Переяслав заарештував старшин-зрадникв. Незабаром загони повстанцв оволодли Черкасами, Корсунем, Блою Церквою, взяли пд контроль велику територю на Поднпров та Лвобережнй Укран, скрзь до них приднувалися селяни та мська бднота. Сам коронний гетьман Микола Потоцький, мусив визнати, що на

Укран все до останнього покозачилосятут як хлоп, то й козак. Першу битву бля Сахнового мосту через Рось повстанц виграли, але 16 грудня 1637 року вони були обложен карателями М.Потоцького пд Кумейками мж Черкасами та Каневом. Зав язалася жорстока битва. Повстанц успшно вдбили 3 штурми, виявивши неабияку мужнсть. Лише пд час четвертого штурму карателям пощастило, бо м вдалося пдпалити козацьк вози з порохом.

Розлгся страшний вибух, який внс сум яття в ряди повстанцв. Частина з них втекла, а частина, якою командував Дмитро Гуня, знов укрпила табр пд прикриттям ноч розпочала органзований вдступ. Потоцький не насмлився х наздоганяти, а через 2 дн рушив проти загонв Павлюка зумв х оточити пд Боровицею в 100 км вд Кумейок.

Пд час облоги карател розпочали переговори про мир. 24 грудня 1637 року повстанц виршили припинити опр, але хн вожд всупереч обцянкам були заарештован вдправлен у Варшаву. Там, у лютому 1638 року Павлюк був страчений. Скидан Гуня пробилися на чол невеликого загону на Запорожжя. Тим часом карател заливали кров ю всю Украну.

За Ординацю 1638 року значно урзалися права ретрового козацтва. Вцлому Ординаця 1638 року була спрямована проти нтересв народних мас породила нову хвилю протесту на Укран. У вдповдь на жорсток репрес козаки обрали на Сч нового гетьмана Яцика Острянина, який закликав укранський народ до продовження боротьби почав очищати Поднпров я Лвобережя вд карателв. Крм нього активно дяли так повстанськ кервники, як

Д.Гуня, К.Скидан. Однак псля перших успхв повстанц зазнали поразок ра Лубенщин пд Жовнином 10-14 червня 1638 року та Старицею початок серпня 1638 року. Повстання було остаточно продушене. Чимало борцв за волю полягло з зброю в руках, як Гуня, чимало разом з см ями знайшли притулок на територ Слобожанщини, як Острянин, чимало укрилося на Запоржж.

4 грудня 1638 року на Масловому Ставу пд Россю вдбулася рада, на якй козаки мусили визнати тяжк умови каптуляц. Вогнем мечем магнатсько-шляхетська Рч Посполита встановила на Укран золотий спокй, який однак не мг бути довготривалим справд спокйним. Як зазначив сучасний польський дослдник В.Серчик, з плином часу золотий спокй все бльше нагадував життя бля джки з порохом. Вистачило б тльки скри . така скра була викресана через 10 рокв .

Висновки. 1. Народн повстання кнця XVI ст. 20-30 рр. XVII ст були породжен широкими соцально-економчними та полтичними причинами. Серед них найголовнша це посилення феодального, релгйного та нацонального гнту на укранських землях псля Люблнсько ун, а тако поява укранського козацтва, як серйозно окремшньо полтично та вйськово сили. 2. Найбльшими народними повстання кнця XVI ст в ход яких визначну роль вдгравало козацтво, можна вважати

повстання пд проводом К.Косинського 1591-1593рр та народне повстання пд кервництвом С.Наливайка 1594-1596рр. Головними рисами цих повстань була масовсть окрм козацтва в них приймали активну участь широк верстви селян, мщан, в першу чергу ремсникв, а тако намагання повсталих обмежити всевладдя Реч Посполито Укран, збергти а то й розширити козацьк вольност права, вдновити позиц укрансько православно церкви. Ц повстання закнчились поразкою, однак послугували базою для розгортання та посилення народних

рухв в 20-30-х роках XVII ст змусили пти Рч Посполиту на певн поступки дещо послабити гнт в укранських землях, легалзувати укранську православну церкву. 3. Посилення народних рухв в 20-30 роках XVII ст. було викликано посиленням польського нацонального, феодального, релгйного гнту псля Хотинсько вйни . Замсть обцяних пд час вйни послаблень Рч Посполита розправлялась з селянами, що заводили козацьк порядки, забороняли козакам приймати вткачв,

пдтримувати зв язки з ноземними державами, втручатися в релгйн справи, пдтримувати укранську православну церкву. Найбльшими повстаннями цього пероду були повстання пд приводом Марка Жмайла 1625р Тараса Федоровича 1630-1631 рр Павла Бута Павлюка, Якова Острянина, Дмитра Гун 1637-1638 рр Ц, як попередн народн рухи, незважаючи на масовсть наступальну тактику, потерпли поразку.

Поразка повстань здйснення польською шляхтою давали надю полякам на золотий спокй. Але то був спокй перед бурею. 4. Причини поразки народних рухв в XVI- 20-30 рр. XVII ст. а були погано пдготовлен б селяни та мщани були погано озброн в не завжди козаки виступали диною силою з усм ншим населенням г нершучсть козацько старшини, яка боялась втратити сво привле д укранськ повстання не пдтримувались польськм литовським населенням, через що уряз змг стягувати

сили з нших областей для придушення повстань. 5. Значення народних рухв. а стримували посилення польського нацонального, феодального релгйного гнту б вдалося досягти вдновлення укрансько православно церкви в народн маси накопичували досвд нацонально та антифеодально боротьби г виросли козацьк привле д пдготували грунт для успшного розгортання Визвольно вйни укранського народу середина XVII ст. пд проводом Б.Хмельницького . Список використаних джерел та лтератури.

1. М. Грушевський сторя Украни-Рус, т. VII, Кив, Наукова думка, 1995 р. 2. Н. Полонська-Василенко сторя Украни, т Кив, Либдь, 1992 р 3. М. Аркас сторя Украни-Рус, Кив, Вища школа, 1991 р 4. Орест Субтельний Укран. сторя , Либдь , 1991 р 5. Г. Кониський сторя Русв, Кив, Радянський письменник,

1991 р 6 Крип якевич, З.Стефанв, Б.Гнаткевич, О.Думн сторя укранського вйська, Львв, Свт, 1992 р. 7. А.Жуковський, О.Субтельний Нарис стор Украни, Львв, Свт, 1992 р. 8. В .Антонович Коротка сторя козаччини, Кив, Украна, 1991 р. 9. О.фименко сторя Украни та народу, Кив, Мистецтво, 1992 р. 10. В.Власов, .Коляда сторя

Украни, Кив, АСК, 1996 р. 11. Пд редкцю Слюсаренко В.Г Гусва В Нариси стор Украни новий погляд, Кив, Вирй, 1996 р. 12. Пд редкцю В. А. Смоля сторя Украни. Нове бачення, Кив, Украна, 1995 р. 13. В.Король сторя Украни, Кив, 1995 р. 14. М.Котляр, С.Кульчицький Шляхами вкв Довдник з стор

Украни, Кив, Украна, 1993 р. 15. Ю.Алексеев, А.Вертегел, В.Даниленко сторя Украни, Кив, 1993 р