Криміногенно-правова характеристика терористичного акту

на тему:

Криміногенно-правова характеристика терористичного акту

ПЛАН

ВСТУП

Розділ 1. ПОНЯТТЯ ТЕРОРИЗМУ. ТЕРМІНОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ “ТЕРОРИЗМ” І “ТЕРОРИСТИЧНИЙ АКТ”

Розділ 2. ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ТЕРОРИСТИЧНОГО АКТУ

Розділ 3. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ВЧИНЕННЯ ТЕРОРИСТИЧ­НИХ АКТІВ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Вступ

Тема даної курсової роботи “Криміногенно-правова характеристика терористичного акту” є вкрай актуальною для дослідження. Оскільки на початку XXI ст. проблема тероризму і боротьби з ним є водночас новою і не новою. Тероризм як негативне соціально-політичне і кримінальне явище існує і досліджується давно. Але тероризм сьогодні – складніший і небезпечніший, ніж, зокрема, у часи народовольців. Нині він перетворився у потужну зброю, інструмент і навіть технологію, що використовуються проти влади, суспільства і людства в цілому.

Вважалось, що тероризм виникає, коли суспільство перебуває у глибокій кризі, в першу чергу, коли у суспільстві відбувається криза державно-правової системи та ідеології. В такому суспільстві з’являються певні опозиційні групи – політичні, соціальні, національні, релігійні, які ставлять під сумнів законність існуючої влади, всієї системи управління. Якщо такі групи дійдуть до думки, що досягнути зміни влади шляхом закону вони не в силі, то, найвірогідніше, вони намагатимуться досягти бажаного через насильство, тобто тероризм. При цьому моральним виправданням насильства такі угруповання вважатимуть високу мету, важливість і чистоту своїх поглядів і намірів. Таким був тероризм на ранніх стадіях свого розвитку, коли обирав своїм об’єктом політичних лідерів або представників влади, як безпосередньо істинних винуватців своїх “бід”.

Сьогодні тероризм перестає бути проблемою лише країн де існує політичний, національний чи релігійний розлад, – це вже не тільки проблема Північної Ірландії та Великої Британії, Лівії та США, Палестини й Ізраїлю. Тероризм у наш час набуває рис глобальної проблеми людства і тому проблема боротьби з ним є однією з найактуальніших, що стоять перед міжнародною спільнотою.

Кожна держава, що засуджує тероризм, має своїм правовим обов’язком визнати це явище злочином. Україна не є винятком: останнім часом навколо криміналізації та кримінально – правового визначення тероризму ведуться різноманітні дискусії, пов’язані з тим, що Кримінальне законодавство України щодо боротьби з тероризмом є вкрай недосконалим, якщо не сказати, що взагалі цієї проблеми майже не торкається. Цю прогалину в законодавстві має усунути новий Кримінального Кодексу України.

В даній роботі плануємо розглянути такі питання як загальне поняття тероризму, термінологічні особливості визначення понять “тероризм” і “терористичний акт”, здійснити правову характеристику терористичного акту, його різновидів, межі юридичної відповідальності за вчинення терористичних актів.

Гадаємо, що ці питання якраз дають змогу відкрити тему даної курсової роботи.

Під час написання курсової роботи були використані різноманітні нормативно-правові акти, посібники, періодичні видання.

При розкритті теми були засносовані такі методи наукового дослідження як літературний, хронологічний, метод аналізу та синтезу, метод узагальнення.

1. Поняття тероризму.

Термінологічні особливості визначення

понять “тероризм” і “терористичний акт”

Кримінально-правові норми передбачають відповідальність за вчинення тероризму, тобто вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створюють небезпеку загибелі людей або заподіюють значну майнову шкоду чи призводять до інших тяжких наслідків; якщо такі дії вчиняються з метою порушення громадської безпеки, залякування населення або впливу на прийняття рішень органами державної влади чи місцевого самоврядування, а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою. Проте видається сумнівним твердження, що діяння, перелічені в диспозиції проекту кримінально-правової норми слід називати тероризмом. Відомо, що велике значення при криміналізації того чи іншого діяння відіграє понятійний апарат: від чіткого і зрозумілого визначення залежить, чи виникатимуть ускладнення у правозастосовній діяльності з питань кваліфікації тих чи інших діянь як терористичних. Тому вважаємо, що при криміналізації такого суспільно небезпечного явища, як тероризм не повинно виникати недоліків чи помилок понятійного характеру. Відтак найперше визначимо, що називатимемо і будемо вважати злочином: тероризм, терористичний акт, терористична діяльність, терористична група чи ще щось інше.

Проаналізуємо, що на сьогодні розуміється під поняттям “тероризм”. Визначення поняття “тероризм” є питанням проблемним, оскільки в наш час існує понад 100 визначень цього явища, однак жодне з них не підтримане міжнародною спільнотою як загальновизнане. В.Ємельянов та С. Гавриш зазначають, що тероризм розглядається сучасною наукою в трьох аспектах: як злочинне діяння; як терористичні групи (організації); як терористичні доктрини.

В.Ліпкан пропонує розглядати тероризм ще і як негативне соціально-правове явище і не зводити його лише до вчинення вибухів і підпалів, а ті дії, про які йдеться в диспозиції проекту охоплювати поняттям “терористичний акт”. Отож, яке з цих визначень брати за основу?

“Тероризм” від лат. terror – жах, страх. “Терор” – політика залякування, придушення політичного супротивника насильницькими засобами.

Енциклопедичні словники, зокрема і юридичні, визначають поняття тероризму в міжнародному аспекті:

Тероризм міжнародний – насильницькі акти, вчинені проти окремих громадян чи об’єктів, у тому числі тих, що перебувають під захистом міжнародного права, вбивства голів іноземних держав та урядів (їхніх дипломатичних представників), підривання приміщень посольств і місій, представництв організацій, штаб-квартир міжнародних організацій, вибухи у громадських місцях, на вулицях, аеропортах, вокзалах та ін. (Энциклопедический словарь. – М., 1990);

Тероризм міжнародний – сукупність суспільно небезпечних у міжнародному масштабі діянь, що тягнуть за собою не виправдану загибель людей, порушують нормальну дипломатичну діяльність держав, їхніх представників і утруднюють здійснення міжнародних контактів і зустрічей, а також транспортних зв’язків між державами (Энциклопедический юридический словарь. – М., 1999).

Тероризм – злочинна діяльність, що виявляється в залякуванні населення та органів влади з метою досягнення злочинних намірів (Словарь по уголовному праву / Отв. ред. А.В. Наумов).

Науковці України, зокрема В.Ємельянов визначає тероризм як загально небезпечні дії або загроза ними, що вчинюються публічно і посягають на суспільну безпеку та спрямовані на створення в соціальній сфері обстановки страху, непокою, пригніченості з метою прямого або непрямого впливу на прийняття будь-якого рішення чи відмови від нього в інтересах винних. З цієї кількості визначень виділимо ряд діянь, що, як зазначається, становлять тероризм як злочин:

насильницькі акти проти певних категорій громадян;

вибухи і вся сукупність суспільно небезпечних у міжнародному масштабі діянь;

злочинна діяльність, що виявляється в залякуванні населення та органів влади;

організація, фінансування, підтримка, створення терористичних груп та ін.

Як видається, перелік ознак, що становлять поняття тероризму, є багато і, напевно, цей перелік не є вичерпним. То в чому ж таке явище як тероризм знаходить своє об’єктивне вираження? Вважаємо, що в конкретному своєму прояві – у терористичному акті, який полягає у вчиненні певних злочинних діянь, а саме – вибухів, підпалів та інших загально небезпечних дій, що реально можуть заподіяти чи заподіюють шкоду невизначеній кількості осіб і можуть спричинити чи спричиняють інші тяжкі наслідки, і так само погроза вчинення таких дій. Тому не можна погодитись з думкою В. Ємельянова, який розглядає тероризм і терористичний акт як діяння близькі, але все ж таки не тотожні. Різницю між ними він вбачає ось в чому:

1. На відміну від терористичного акту тероризм може знаходити вираз не тільки в насильницьких діях, але й в погрозі здійснення таких дій.

Проте під погрозою здійснення тероризму, виходячи з різноманіття його визначень, можна розуміти і погрозу здійснювати злочинну діяльність, і погрозу створення, фінансування, і підтримки терористичних організацій тощо. Натомість погроза здійснення саме терористичного акту(певних злочинних дій – вибухів, підпалів та ін.) більш об’єктивно визначена і конкретизована за своїм змістом.

2. Насильницькі дії та погроза ними при вчиненні тероризму спрямовані на невизначену кількість невинних жертв, тоді як при вчиненні терористичного акту жертва насильства суворо персоніфікована. Зокрема, таке твердження є правильним для ранніх стадій розвитку тероризму, однак сучасні терористи не завжди мають намір вбити конкретну персону – вони прагнуть шляхом насильства дестабілізувати, залякати суспільство і владу, вбиваючи пересічних громадян, тих, хто опинився поряд з об’єктом терористичного акту. Так останні найбільш серйозні і чисельні за жертвами насильницькі дії, спрямовані на невизначену кількість жертв, про що свідчить чіткий вибір об’єктів терористичних актів: вибухи в Токійському і Паризькому метро, вибухи посольств США в Кенії та Танзанії, вибухи в Москві і Міжнародному Торговельному Центрі в Америці.

3. Тероризм завжди вчинюється загальнонебезпечним способом – шляхом вибухів, підпалів, інших загальнонебезпечних дій, а терористичний акт – способом, небезпечним, як правило лише для конкретної особи, але не для оточуючих. З такою думкою важко погодитись. З оцінки кількості жертв від терористичних актів останніх років можна зробити висновок, що терористи, вчиняючи конкретний терористичний акт претендують на значний розголос, на резонанс у ЗМІ, який буде тим більшим, чим більша кількість жертв і потерпілих, коли створюється обстановка паніки і страху серед населення, і в цьому виявляється цинічна, злочинна суть теракту, в якому знаходить прояв таке складне явище, як тероризм. Далі В.Ємельянов робить висновок, що терористичний акт і акт тероризму можуть збігатися за обсягом. Це відбувається тоді, коли терористичний акт стосовно до конкретної особи вчиняється загальнонебезпечним способом і поняття “терористичний акт” і “тероризм” у своїй сукупності є більш загальне поняття – “тероризм у широкому розумінні”.

Можна припустити, що В.Ємельянов у своїх твердженнях спирається на аналізі КК РФ та проекті нового КК Республіки Бєларусь, де дійсно розмежована відповідальність за тероризм (ст. 205 КК РФ) і за посягання на життя державного чи громадського діяча, вчинене з метою припинення його державної чи іншої політичної діяльності або з метою помсти за таку діяльність (терористичний акт) (ст. 277 КК РФ). Проте зауважимо, що друге із вказаних посягань не є терористичним актом у повному розумінні. Тут може йти мова про політичне вбивство чи злочин терористичної спрямованості.

З цієї позиції доречно висловити думку про те, що більш доцільно було б закріпити в новому Кримінальному законодавстві України відповідальність за такий конкретний прояв тероризму, як учинення терористичного акту, а саме вчинення вибухів, підпалів чи інших дій, що створювали небезпеку загибелі людей або заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення або впливу на прийняття або утримання від прийняття рішень органами державної влади чи місцевого самоврядування в інтересах винних, а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою (терористичний акт).

Криміналізація такого небезпечного діяння, як тероризм, і встановлення відповідальності за форми його прояву – чи то терористичний акт, терористична діяльність, створення терористичної організації чи групи, фінансування чи інша підтримка терористичної діяльності – є значним кроком на шляху боротьби з однією із найсерйозніших загроз миру і спокою людства.

Поряд з криміналізацією тероризму, і з цим погоджуються всі науковці, що вивчають цю проблему, має бути прийнятий пакет нормативно-правових актів, які б визначали правові та організаційні положення боротьби з тероризмом, порядок функціонування державних органів у боротьбі з проявами терористичної діяльності. З цього приводу варто звернути увагу на міжнародний досвід законодавчого закріплення боротьби з тероризмом. В Ізраїлі, США, Російській Федерації та ряді інших країн, що зіткнулися з цією проблемою, прийняті базові закони про антитерористичну діяльність, які визначають основні принципи боротьби з тероризмом, суб’єктів боротьби з цим злочином та їхні функції і компетенцію, порядок проведення антитерористичних операцій, а також визначають перелік терористичних організацій світу для здійснення міграційного контролю за іноземцями, які є членами терористичних організацій чи їхнім представниками.

Україна не може бути осторонь такої важливої проблеми, і прийняття найближчим часом нового Кримінального Кодексу з чітко визначеним понятійним апаратом є ефективним кроком на шляху боротьби з тероризмом.

2. Правова характеристика терористичного акту

Тероризм - суспільно небезпечна діяльність, яка полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур, залякування населення та органів влади або інших посягань на життя чи здоров’я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей.

Терористичний акт - злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу та інших дій, відповідальність за вчинення яких передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України.

У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258 - 260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України.

Технологічний терористичні акти - злочини, що вчиняються з терористичною метою із застосуванням ядерної, хімічної, бактеріологічної (біологічної) та іншої зброї або її компонентів, інших шкідливих для здоров’я людей речовин, засобів електромагнітної дії, комп’ютерних систем та комунікаційних мереж, включаючи захоплення, виведення з ладу і руйнування потенційно небезпечних об’єктів, які прямо чи опосередковано створили або загрожують виникненням загрози надзвичайної ситуації внаслідок цих дій, та становлять небезпеку для персоналу, населення та довкілля; створюють умови для аварій і катастроф техногенного характеру;

Терористична діяльність - діяльність, яка охоплює:

а) планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів;

б) підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними особами або організаціями, знищення матеріальних об’єктів у терористичних цілях;

в) організацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах;

г) вербування, озброєння, підготовку та використання терористів;

д) пропаганду і поширення ідеології тероризму;

е) фінансування завідомо терористичних груп (організацій) або інше сприяння їм;

Міжнародний тероризм - здійснювані у світовому чи регіональному масштабі терористичними організаціями, угрупованнями, у тому числі за підтримки державних органів окремих держав, з метою досягнення певних цілей суспільно небезпечні насильницькі діяння, пов’язані з викраденням, захопленням, вбивством ні в чому не винних людей чи загрозою їх життю і здоров’ю, зруйнуванням чи загрозою зруйнування важливих народногосподарських об’єктів, систем життєзабезпечення, комунікацій, застосуванням чи загрозою застосування ядерної, хімічної, біологічної та іншої зброї масового ураження.

Терористичний акт можна кваліфікувати як злочин міжнародного характеру у випадках, коли: 1) терорист і особи, що потерпають від терористичного акту, є громадянами однієї держави або ж різних держав, але злочин здійснений за межами цих держав; 2) терористичний акт спрямований проти осіб, що користуються міжнародним захистом; 3) підготовка до терористичного акту проводиться на території однієї держави, а здійснюється на території іншої; 4) здійснивши терористичний акт в одній державі, терорист переховується в іншій, і постає питання про його видачу.

Кількість подібних терористичних актів різко збільшилась в останні роки XX століття — це підриви посольств США у ряді країн світу, серія вибухів у житлових будинках Москви та Волгодонська, низка терористичних актів, вчинених курдами в Туреччині та ін.

Важливе значення має вивчення мотивів терористичних актів, оскільки знання останніх дозволяє розробляти ефективні дії щодо нейтралізації терористичних акцій. Основою тероризму можуть бути політичні мотиви (залякування населення, послаблення державної влади, змушування до певних дій або фізичне ліквідування політичних супротивників), а також дії, що мотивуються» релігійними переконаннями, помстою, користолюбством, економічною конкуренцією або пов'язані з поведінкою психічно хворих людей.

Обов'язковими елементами, які характеризують тероризм є: наявність насильства, як правило, збройного або його загрози; заподіяння чи загроза заподіяння шкоди здоров'ю людини, або матеріальних, моральних збитків; позбавлення або загроза позбавлення життя людей. Такі дії здатні викликати широкий резонанс, залишити глибокий слід у психології населення-або значної його частини, підірвати атмосферу безпеки, спокою, стабільності в суспільстві.

Боротьба з тероризмом є складним та багатоаспектним завданням. Вона включає розвідувальну, контррозвідувальну, оперативно-розшукову та аналітичну роботи, правильна постановка яких дозволяє виявляти терористичні організації на стадії їх зародження, та ефективно протидіяти терористичним актам ще у період їх підготовки.

На сьогодні терористичні акти в більшості випадків носять яскраво виражений антигуманний характер, їх відрізняє збільшення замахів на життя та здоров'я людей при зменшенні посягань на матеріальні об'єкти; зростання числа вбивств на замовлення; збільшення людських жертв в окремих терористичних актах; посилення жорстокості та зухвальства у діях терористів.

Політичний, економічний та кримінальний тероризм знаходить спільні сфери дії, базуючись на взаємовигідних інтересах. Сучасний тероризм має наступні різновиди: державний (організовується чи підтримується однією державою проти іншої), міжнародний (проводиться міжнародними терористичними організаціями), внутрішньодержавний (здійснюється замах на основи державності), релігійний (насаджується своє віросповідання), точковий (терористичний акт на окремо взятому об'єкті). Необхідно враховувати і такі різновиди, як тероризм у формі заколоту (захоплення території), масові безпорядки, диверсії, утримання заручників.

Беручи до уваги об'єкти замаху, тероризм можна поділити на:

— елітарний, при спробі замаху на посадових осіб органів державної влади, політиків, власників та керівників банків, компаній;

— функціональний, при спробі замаху на працівників правоохоронних органів, податкової служби, засобів масової інформації та ін.;

— промисловий, при нападі на великі підприємства, оборонні об'єкти, що виробляють зброю, отруйні чи інші хімічні речовини;

— транспортний, при встановленні вибухових пристроїв в літаках, поїздах, автобусах, автомобілях, диверсії на нафто- та газопроводах.

Якщо в минулому тероризм зводився до вбивства чи поранення державних, громадських діячів та дипломатів, то в наш час він набуває таких форм, як викрадення літаків, захоплення заручників, руйнування громадських установ, житлових будинків, церков, пограбування складів зброї та підприємств, окупація посольств, напади на місця проведення міжнародних зустрічей, штаб-квартири міжнародних організацій.

3. Відповідальність за вчинення терористичних актів

Особи, винні в терористичній діяльності, притягаються до кримінальної відповідальності в порядку, передбаченому законом.

У розділі ІХ Кримінального Кодексу України у статті 258 говориться про терористичний акт наступним чином:

Терористичний акт, тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою - караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.

Ті самі дії, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, - караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років.

Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, що призвели до загибелі людини, - караються позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

Створення терористичної групи чи терористичної організації, керівництво такою групою чи організацією або участь у ній, а так само матеріальне, організаційне чи інше сприяння створенню або діяльності терористичної групи чи терористичної організації - караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років.

Звільняється від кримінальної відповідальності за діяння, передбачене в частині четвертій цієї статті, особа, крім організатора і керівника, яка добровільно повідомила про нього правоохоронний орган і сприяла припиненню існування або діяльності терористичної групи чи організації або розкриттю злочинів, вчинених у зв'язку із створенням або діяльністю такої групи чи організації, якщо в її діях немає складу іншого злочину.

Непокора або опір законним вимогам військовослужбовців, посадових осіб, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції, неправомірне втручання в їх законну діяльність тягнуть за собою відповідальність, передбачену законом.

Організація, відповідальна за вчинення терористичного акту і визнана за рішенням суду терористичною, підлягає ліквідації, а належне їй майно конфіскується.

У разі визнання судом України, в тому числі відповідно до її міжнародно-правових зобов’язань, терористичною діяльність організації (її відділення, філії, представництва), зареєстрованої за межами України, діяльність цієї організації на території України забороняється, її українське відділення (філія, представництво) на підставі рішення суду ліквідується, а належні йому майно і майно зазначеної організації, яке знаходиться на території України, конфіскується.

Заява про притягнення організації до відповідальності за терористичну діяльність подається до суду відповідно Генеральним прокурором України, прокурорами Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя у встановленому законом порядку.

Керівники та посадові особи підприємств, установ і організацій, а також громадяни, які сприяли терористичній діяльності, зокрема:

1) фінансували терористів, терористичні групи (терористичні організації);

2) надавали або збирали кошти безпосередньо чи опосередковано з наміром використання їх для вчинення терористичних актів чи злочинів терористичної спрямованості;

3) проводили операції з коштами та іншими фінансовими активами:

фізичних осіб, які вчиняли чи намагалися вчинити терористичні акти чи злочини терористичної спрямованості або брали участь у їх вчиненні чи сприяли вчиненню;

юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму;

юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою терористів або осіб, що сприяють тероризму, включаючи кошти, одержані або придбані з використанням об’єктів власності, що безпосередньо чи опосередковано перебувають у власності чи під контролем осіб, які сприяють тероризму, або пов’язаних з ними юридичних і фізичних осіб;

4) надавали кошти, інші фінансові активи чи економічні ресурси, відповідні послуги безпосередньо чи опосередковано для використання в інтересах фізичних осіб, які вчиняють терористичні акти або сприяють чи беруть участь у їх вчиненні, чи в інтересах юридичних осіб, майно яких безпосередньо чи опосередковано перебуває у власності чи під контролем терористів або осіб, які сприяють тероризму, а також юридичних і фізичних осіб, які діють від імені чи за вказівкою зазначених осіб;

5) надавали допомогу особам, які брали участь у вчиненні терористичних актів;

6) вербували фізичних осіб для заняття терористичною діяльністю, сприяли встановленню каналів постачання зброї терористам та переміщенню терористів через державний кордон України;

7) переховували осіб, які фінансували, планували, підтримували чи вчиняли терористичні акти або злочини терористичної спрямованості;

8) використовували територію України з метою підготовки чи вчинення терористичних актів або злочинів терористичної спрямованості проти інших держав або іноземців, - несуть відповідальність згідно з законом.

Висновки

З вищенаведеного можна зробити наступні висновки:

Терористичні акти — вбивства, поранення, викрадення, погрози та деякі інші акти насильства, які готуються організаціями й здійснюються окремими особами стосовно державних або громадських діячів, здавна супроводжують розвиток суспільства.

Усі зазначені акти тероризму, незалежно від мотивів їх здійснення, були внутрішньодержавними злочинами і були підсудні відповідно до законодавства тієї країни, в межах якої вони відбулися. На сьогодні значно зріс та розширив свої межі тероризм міжнародного характеру, тобто такий, що зачіпає інтереси двох або більше держав, порушує міжнародний правопорядок.

Терористичний акт - злочинне діяння у формі застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу та інших дій, відповідальність за вчинення яких передбачена статтею 258 Кримінального кодексу України.

У разі, коли терористична діяльність супроводжується вчиненням злочинів, передбачених статтями 112, 147, 258 - 260, 443, 444, а також іншими статтями Кримінального кодексу України, відповідальність за їх вчинення настає відповідно до Кримінального кодексу України.

Терористичний акт можна кваліфікувати як злочин міжнародного характеру у випадках, коли: 1) терорист і особи, що потерпають від терористичного акту, є громадянами однієї держави або ж різних держав, але злочин здійснений за межами цих держав; 2) терористичний акт спрямований проти осіб, що користуються міжнародним захистом; 3) підготовка до терористичного акту проводиться на території однієї держави, а здійснюється на території іншої; 4) здійснивши терористичний акт в одній державі, терорист переховується в іншій, і постає питання про його видачу.

На сьогодні терористичні акти в більшості випадків носять яскраво виражений антигуманний характер, їх відрізняє збільшення замахів на життя та здоров'я людей при зменшенні посягань на матеріальні об'єкти; зростання числа вбивств на замовлення; збільшення людських жертв в окремих терористичних актах; посилення жорстокості та зухвальства у діях терористів.

В Україні оперативну роботу з боротьби проти тероризму проводять підрозділи Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ, Міністерства оборони та ін. Для ліквідації терористичних організацій та знешкодження окремих терористів використовуються підрозділи ОМОНу, спецназу, „Беркута", структури відомчої безпеки та охорони.

Перед загрозою зростання масштабів тероризму та дедалі небезпечніших засобів і методів, що до них вдаються терористи, особливого значення набуває співробітництво держав у боротьбі з ним.

Використана література

Епур Г.В., Коваленко С.В. Терроризм: знать, чтобы предупредить / Сб. статей. — Луганск, 2000. - 48 с.

Антонян Ю.М. Терроризм: Криминологическое и уголовно-правовое исследование. — М., 1998. - 306 с.

З.Антипенко В.Ф. Тероризм: кримінологічна та кримінально-правова характеристика. - К., 1999. - 60 с.

Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення / Мат. міжнарод. наук.-практич. конф. 25—26 жовтня 2001 р. (Харків); Під ред. В.В. Сташиса. — Київ — Харків, 2002. - 272 с.

Антипенко В. Визначення поняття «безвинні жертви» у складі тероризму: актуальна проблема // Право України. — 2001. — № 6. — С. 75-77.

Кожушко Е. Современный терроризм: Анализ основных направлений / Под общ. ред. А.Е. Тараса. — Минск, 2000. — 448 с.

Романюк Б.,Коваленко В. Щодо кримінально-правового визначення поняття тероризму // Право України. — 2001. — № 6. — с. 71—75.

Скомороха В. Правосуддя і захист прав людини як реакція на тероризм // Право України. — 2002. — № 11. — с. 5—12.

Телешун С. Політико-правові передумови боротьби з тероризмом в Україні / Право України. - 2001. - № 12. - с. 21-23.

Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. / За ред. M.I. Мельника, M.I. Хавронюка. — К., 2002. — 1104 с.

Матеріали VII регіональної науково-практичної конференції. Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. 13-14 лютого 2001 р. м. Львів. – Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2001. – 227с.