Проводи осені

Мета: виховувати любов до рідної природи, бережливе ставлення до неї.

Звучить мелодія Осені (А.Вівальді) (заходять діти).

Ведучий. Першим було слово. А із слова, з рідної мови починається людина. Вона робить перші кроки по Землі і перед нею відкривається загадковий дивосвіт з чарівними звуками, кольорами, формами. Відкривається дивовижна краса навколишнього світу – рідного краю.

Ми живемо в Україні, в краю, невимовно багатому на чарівні кольори і краєвиди, на дивовижні пісні, на чудову милозвучну мову, якою можна передати все на світі, описати красу і велич рідного краю. Рідною українською мовою можна висловити найпотаємніші почуття і думи, мрії кожної людини.

Рідне слово, рідна мова живе в душі кожного з нас. І в певний час свого життя людина починає говорити віршами, бо в цьому є потреба душі. Душа, переповнена любов’ю, добротою, світлом і красою світу, звертається до поезії, музики, фарб і пензля і починає відтворювати красу. А краса живе в усьому!

А краса живе в усьому

На Землі і в Небесах.

В світлі сонечка ясному,

У заміряних лісах,

У степу, на хлібній ниві,

Там, де пташка п’є росу...

І, щоб ви були щасливі,

Вчіться бачити красу.

Вчіться слухати і чути

Пташку в хорі веснянім.

І для себе світ відкрити,

І себе знайти у нім.

Ведучий. Увійти в цей світ нам допоможуть малюнки, чарівна музика, квіти і ці гарні осінні листочки, які сьогодні пташечками залетіли до нас, щоб ми поговорили про осінь-чарівницю і провели її у щасливу путь. А тому і пісні, і вірші у нас про осінь.

І пісні про осінь, і вірші осінні,

Бо по жовтім листі ми до школи йдем.

За вікном картини чарівні та дивні,

В небі ні пташини і на серці щем...

Задощило. Захлюпало.

Серпень випустив серп.

Цвіркуни й перепілочки

Припинили концерт.

Чорногуз поклонився

Лугам і садам:

Відлітаючи в Африку,

Пакував чемодан.

Де ж ти, літо, поділось,

Куди подалось?

Осінь, ось вона, осінь!

Осінь, ось вона, ось.

Осінь брами твої

Замикала вночі,

Журавлині ключі.

Пісня “Висне небо синє...”

Ведучий. Осінь-чарівниця, вона пригощає яблуками, грушами, сливами...

Осінь: Я не просто загостила –

Маю тут багато діла:

В мене в сонячнім бідоні

Барви радісні, червоні.

Дитина. Осінь мила, осінь люба,

Ти усе нам розмалюй!

Залишайся в нас на святі.

Погуляй і потанцюй.

Осінь. Я не маю часу, діти,

Розкажу вам, не втаю:

Треба ще позолотити

Всі листочки у гаю.

А це – мій братик Урожай.

Привітайся й пригощай,

Недарма ти – урожай.

Урожай: Я – урожай добірний,

Багатий, щедрий, вірний,

Хто глядів мене все літо, -

Зимуватиме смачно і сито.

Піду, піду садом – городом,

Привітаюся з усім моїм родом,

З усім родом моїм привітаюся,

Тай у роду мого запитаюся:

Гей, Морквинко-Горпинко,

Кавун-гладун,

Грушко-смакушко,

Динько-господинько,

Гарбузе-руде пузко,

Кукурудзо-любко, гарна білозубко!

Хто вас в спеку напував,

Смаковито підживляв?

Морква: Я, Морквинка-Горпинка,

Скажу за нашу грядку.

Доглядала нас Яринка

В доброму порядку.

Кавун. А я – тато-кавун,

Щонайтовщий гладун!

Кавунці: А ми – сини-кавуни,

Всі у тата товстуни.

Груша: А я – груша медова,

Соковита, здорова,

Я – одної гілки дочка,

Моє дерево в садочку.

Яблуко: А я – яблуко-ренет,

Звуся – Симиренко,

Годувала нас ледь-ледь

Яблуня старенька.

Пісня “Ходить гарбуз”

Гра “Збери овочі на борщ”

У ліс теж прийшла золота пора.

Яких тільки кольорів не підібрала осінь для лісових мешканців-дерев!

А осінь казку нам подарувала

І дорогі убори роздала.

Дерева гарно всі розмалювала,

І не шкодує сонечко тепла.

Чарівна осінь квіточками квітне,

Палає барвами осінніх кольорів.

А небо синє і таке привітне,

І ліс багряним кольором зацвів.

В лісі при долині

Гнеться горобина,

Загорілась над водою

Червона калина.

Калинонько красна,

Та яка ж ти рясна,

Ягідки вогнисті

Висять, мов намисто.

Листочки вогняні,

Золоті, різьбляні,

Ще й переливаються

До сонечка всміхаються.

Хто ж тебе так прибрав?

З любов’ю та ласкою

Чарівною казкою?

Калина: Осінь-чарівниця, гарна молодиця,

По лісочку ходила, порядок наводила,

Все золотом фарбувала –

Дерева й кущі прикрашала.

І мене не обійшла – коралі дала.

Яка краса повсюди неповторна!

В осіннім лісі казка ожива.

По гіллі скаче білочка проворна,

А жовте листя стежечку хова.

Горіхи на ліщині достигають

І сняться всім осінні теплі сни.

Між листячком грибочки проглядають –

Веселу гру затяли вони.

П’єса “Хвалилися гриби”

Біля дуба зріс грибок –

В капелюшку колобок

Вмився усміхнувся,

У листок вдягнувся.

Став під гілкою і жде...

День мина – ніхто не йде

Ліс стоїть - дрімає...

Грибників немає.

Увірвавсь грибку терпець,

Звівся він на корінець,

Звівся тай гукає:

- Хто грибів шукає?!

Пісня “Гриби” (коломийка)

Гра “Знайти в кошику отруйний гриб”

Вікторина для батьків

“Грибна мозаїка”

Які сигнали живої природи є індикаторами появи грибів?

Чому гриби в народі називають лісовими овочами, лісовим хлібом?

Який гриб використовують для боротьби з алкоголізмом?

Який гриб дістав назву – Попелюшка науки?

Який гриб вважається справжньою с/г культурою?

Чому гриб назвали білим?

Який гриб називають ведмежатник, коров’як, глухар?

Що вам відомо про “двійника” білого гриба?

Чи існує надійний спосіб визначення їстівних і отруйних грибів?

Чому старі і гниючі гриби не можна вживати в їжу?

Одне з правил, якого треба дотримуватися, збираючи гриби: знати якнайбільше про ці рослини. Доповніть це правило.

Пояснити суть наведених прислів’їв:

Пізній грибок, пізній сніжок.

Хто любить землі вклонитися – без нагороди не залишиться.

На те і хміль, щоб на дубок витися, на те й дубовик, щоб в дубах заблудитися.

Ведуча. Ми продовжуємо прогулянку осінній лісом.

Небо синє-синє, а пташок немає,

В поріділім гіллі вітерець гуляє,

Він зриває листя і жбурля під ноги,

Килим вистеляє на стежки й дороги.

Килимами тими осінь йде по краю,

А веселий вітер їй пісні співає.

Закружляє в танці з листячком опалим,

Віртуозу-вітру і цього замало!

Він тоді зненацька силу набирає,

Сосни величаві, як свічки, ламає.

То стомившись раптом, тихо ляже спати

У траву шовкову, у затишну хату.

Це пора осіння – переміни часті:

То на небі хмари і дощі крапчасті,

То засіє мжичка, сіре небо плаче,

То промінчик сонця зайчиком заскаче.

Дерева всі готуються до сну,

Складають листя - буде легко спати.

В осінню днину сонячну, ясну

Люблю я в лісі нашому гуляти.

Збираю листя і букет роблю,

А він під сонцем дивним сяйвом грає!

Красуню-осінь дуже я люблю,

Я ніби в казку двері прочиняю.

Завітайте до нас восени

На веселі святкові забави.

Станьте з нами в та конок вогняний,

Як заграють сопілки й цимбали.

Де на світі я не буду,

Сині гори не забуду

Як згадаю – серце мліє

Коломиє, Коломиє.