Образ Чiпки

Образ ЧiпкиОбраз Чiпки. У центрi роману образ Чiпки - селянинабунтаря, невтомногошукача правди, котрий зрештою зiйшов на криву стежку боротьби i став пропащою силою .З Чiпкою ми знайомимось уже на перших сторiнках твору. Це широкоплечийдвадцятирiчний парубок, з гострими карими очима, довгобразим лицем, одягнений убiлу вишивану сорочку та просту свиту, накинуту наопашки.

На головi в ньоговисока решетилiвська шапка. Та автори не задовольняються зовнiшнiми ознаками взмалюваннi портрета, як це властиво х сучасниковi 1. Нечую-Левицькому. Вонизнаходять i такi риси, що розкривають соцiальний стан персонажа Небагатого роду казала проста свита , передають якостi його характеру Таких парубкiв часто й густо можна зустрiти по наших хуторах та селах.

Одно тiльки в нього неабияке - дуже палкий погляд, бистрий, як блискавка. Нимсвiтилася якась незвичайна смiливiсть i духова мiць, разом з якоюсь хижоютугою .А далi докладно з ясову ться формування характеру героя, наростання йогопротесту проти поневолення людини. Син зневажено селянки-бiднячки. Чiпказроста у злиднях, в атмосферi недоброзичливостi i ворожостi. Тiльки бабусинiказки розширювали кругозiр хлопчика, примушували його задуматися, викликали внього часом

далеко не дитячi запитання. Вже в дитинствi, коли Чiпку завпертiсть прогнав багатiй Бородай, вiн понiс у серцi гiрке почуттяненавистi на долю, що подiлила людей на хазя на й робiтника Вразлива душа й допитливий розум прискорюють визрiвання Чiпки. Йогодобре, гаряче серце, розбуджене побаченим чи почутим, довго не моглозаспоко тися. Розповiдi дiда Уласа пре крiпацьку неволю, зокрема про нещасливудолю батька, важким каменем придавили

душу Чiпки. Скiльки вiн передумав,перестраждав у тi днi, аж на виду змiнився.Кожний з етапiвжиття героя виразно поста перед нами завдяки майстерностi авторiв у розкриттiйого внутрiшнього свiту. Так, великою силою емоцiйно наснаженостi,психологiчною переконливiстю позначенi роздуми Чiпки в зв язку з несправедливимвiдбиранням землi. Рiзкi переходи вiд сподiвань жити щасливо на сво му добрi догiрких розпачливих настро в, до болiсних

думок про кривду, що заснувалацiлий свiт , про лихо, з тенет якого не вирватися трудiвниковi, гарячковарозмова з самим собою у важку безсонну нiч, коли зримо постала неправда у свiтiсильних, розкривають чесну, бентежну душу парубка. Тому й вразила кривда прямов серце Чiпки, коли за право працювати на сво й землi чиновник з цинiчноювiдвертiстю вимага хабара.Саме в цю мить Чiпка втратив не лише ниву, а й вiру в справедливiсть.

У йогосерцi знову закипiла ненависть, але, на жаль, не тiльки до гнобителiв та хприслужникiв, а до всiх людей. Це той психологiчний момент, який пролива свiтло на дальше, часто слiпе бунтарство зневажено , обiкрадено людини - Авсе люди, все люди Вони в мене й батька одняли, людо ди вони мене щезмалечку ненавидiли - з iграшок прогонили, йшли повз хату,одхрещувались Сво горе, чорну безнадiю Чiпка почина топити в чарцi.

А вiд пиятики вжепрямий крок до грабунку. В романi глибоко вмотивовуються злочиннi дi парубка.Болi змучено душi, кричуща соцiальна несправедливiсть - ось що штовхнуловчорашнього хлiбороба, щасливого сво ю працею, на шлях грабiжництва. Чiпкавважа цi вчинки вiдбиранням свого ж добра, жривласненого iншими, багатшими,сильнiшими, рiвнянням багатi в з бiдняками.До речi, це тi риси в характерi Чiпки, в його поведiнцi, якi передаютьiстотне в дiях його житт вого

прототипу. Панас Мирний, розповiдаючи в нарисi Подорiжжя од Полтави до Гадячого про розбiйництво Гнидки, вказував,що згодом у народнiй уявi залишиться соцiальна основа цього розбишацтва, iГнидка стане поруч з Гаркушею, Засориним i iншими розбишакаминiслягайдамацько пори, котрi уславилися по всiй Укра нi, яко боронителi убогихi безталанних од заздростi й пригнiту багатих i щасливих .

Прагнення ломоти насильникам ще бiльше поглиблю ться в Чiпки пiслякатування його екзекуторами в день придушення селянського бунту. Гнiвнi словазлiтають з його вуст, звучать у них i бiль, i грiзне застереження гнобителям За тi сльози, за ту кров, що сьогоднi безневинно пролито будуть вонидовiку мучитися, до суду мордуватися Нестримним почуттям нпавистi допанства Чiпка близький до шевченкiвських нротiстатiв i месникiв.

Визначним досягненням реалiзму авторiв роману правдиве художн узагальнення буржуазно-помiщицьких порядкiв, пiднрiслення гнобительсько сутiвсього суспiльного ладу царсько Росi . Роздумуючи i над особистою недолею, iнад всенародним лихом. Чiпка все бiльше усвiдомлю соцiальнi коренiнесправедливостi. Для нього ста очевидним, що на трудiвника налягли i пан, пiп, шинкар, i свiй брат-багатир , що всiм

бажа ться жо здити на ши обездоленого селянина.На якийсь час, зокрема пiд впливом лихого товариства здисласоваких елементiв. Чiпка опустився на саме дно життя, гiрко образив сво мивчинками матiр. Проте добре в його натурi змогло взятх верх, змогло перемогти.Вiн знайшов у собi сили перепросити матiр, повернути в рiдну хату.Одружившись з Галею, Чiпка нiжно любить , поважа матiр, ревно працю в господарствi,щиро й безкорисливо

допомага всiм, хто зверта ться до нього за пiдтримкою.Його сувора натура, загартована давнiм злиденним жжттям, м якшала вiнтепер соромивм свого давнього безпуття, тi криво стежки, якою вiн думавдiйти до щастя .Коли пiшли розмови про земство, про вибори гласних, Чiпка, незважаючи нате, що становий Дмитренко радив виiирати панiв, заклика громаду захищати сво iнтереси, а не даватись знову панам у руки . Серед iнших гласних вiдселям

Чiпка видiлявся громадянською мужнiстю, прагненням вiдстоювати праватрудящих. Тому селяни-гласнi всупереч волi дворян та чиновникiв обирають йогочленом повiтово земсько управи. Та пани все зробили, щоб очистити сво ряди вiд мужика , i Чiпку наказом губернатора було виведено зуправи по неблагонадежности .Болюча кривда, що знову впала, як грiм серед ясного нiба, на

Чiпчинуголову, вiдверта, кричуща несправедливiсть i були тим останнiм поштовхом, щозламав життя правдошукача, зiпхнув його на стежку слiпо помсти. Селянин вiдчувна собi, ще панська правда гiрше крадiжки, розбою. Не знайшовшисправедливостi i вище. Чiпка став мстити без розбору, бити направо й налiво,бити наослiп. Грабунки, вбивства зводять нанiвець його протест, кров загубленихжертв, смерть нi в чому невинних людей невитравним тавром заплямовують Чiпку.Власне, вiн з правдошукача перетворився у звичайного кримiнального

злочинця.В оцiнцi морального падiння Чiпки автори виходили з поаяцiй народно моралi, керувалися тими критерiями, що добре завжди прекрасне, а зло -потворне, огидне, бридке, хто б йоге не вчинив. Коли Чiпка заради легкогохлiба , заради горiлки став грабувати i вбивати, то цим його дiям не можебути якихось iнших оцiнок, крiм беззастережного осуду.Весь розвиток сюжету пiдводить нас до дино правильного висновку, щонайблагороднiшi пориви перекреслюються злечином.

Невмiння знайти справжнi шляхиборотьби проти гнобителiв i кривдникiв, крива стежка бунтарства iзробили Чiпку пропащою силою .Л тература 1. В.М. Борщевський Ура нськал тература Ки в 1990.