Новаторство в поезii Павла Тичини

Новаторство в поезii Павла Тичини Кожного великого митця сторя нагороджу гучним найменням, у якому вдбиваться сутнсть його творчост. Шевченка вона назвала Кобзарем, Пушкна - сонцем росйсько поез, Франка - Каменярем, Горького - Буревсником, Лесю Укранку - поетесою-другом робтникв, Коцюбинського - сонцепоклонником. Новатор Так вслд за

Горьким нарекла сторя Тичину, видливши цим самим одну з найяскравших рис його творчост. Тичина належить до когорти митцв, котр скрзь завжди дошукувалися свого кореня свого глагола. Вн вмв пднестись на т верховини, куди не ступала нога його попередникв. Тичининський Ельбрус видно з усх кнцв планети. До нього словами поета Енрко Рверо звертаться Куба Втер днпровий Принс нам надю твоми вустами.

Вона прилетла З досвтнми ластвками В осел тих, хто нколи тебе не знав. Лондонськ тумани не заслонили сяючий Ельбрус Тичини вд ока англйського критика Джона Фута Своми поетичними засобами цей спвець Украни не нагаду нам нкого ншого в усй свтовй поез. Схвильовано втав Тичину спанський поет Хуло Матеу Салют поетов, що мир охороня, Салют спвцев вол свободи,

Салют будвников вн щодня Мостами дружби здну народи. Могутнй талант Тичини - щедрий. Вн збагатив художню скарбницю творами феноменальними за свою правдивстю, щирстю, неповторнстю лризму досконалстю форми. Новаторство для Тичини - одна з закономрностей розвитку мистецтва. Воно знаходиться в далектичному звязку з такими поняттями, як класовсть, народнсть.

Поняття новаторства Тичина розглядав у звязку з традицями. Продовження, розвиток передових традицй - це одне з джерел новаторства У мистецтв реалзму смливе новаторство в художньому зображенн життя поднуться з використанням розвитком усх прогресивних традицй свтово культури. Призначення митця - новатора поет вбачав в тому, щоб прискорювати рух до щасливого майбутнього. Тичина пдкреслював Новаторство народжуться на шляхах служння суспльству.

Цй священнй мет завжди служила творчсть Тичини. 1918 рк став поворотним пунктом у мистецькй дол Павла Тичини. Перша збрка вршв Сонячн кларнети принесла йому заслужену славу визнання. Вона стала значною подю в укранськй лтератур, ознаменувавши появу нового таланту, яскраво художньо ндивдуальност. На лтературну ниву вийшов поет-лрик, котрий свою майстернстю, щирстю задушевнстю, любовю до життя людини примушу згадати велик мена Пушкна,

Шевченка, Лермонтова, Франка, Лес Укранки. Основу збрки становлять врш, написан у дожовтнев часи. Бльшсть з них присвчено тем природи, кохання. Поет не лишався байдужим до суспльних явищ. Показовим для розумння його дейно-свтоглядного мистецького зростання твори про революцйн под 1917 року. В збрц вдчутн мпульси громадянськоск, що йшли вд традицй демократично лтератури. Але це зовсм не означа, що Тичина пднявся в розумнн процесв класово боротьби на рвень таких свох сучасникв,

як Франко, Леся Укранка, або таких свох учителв, як Коцюбинський чи Горький. Для поета було ще багато неясного в суспльнй боротьб. В його свтогляд проявлялись суперечлив риси незважаючи на це, Сонячн кларнети вдграли важливу роль у розвитку укрансько поез. Поява Сонячних кларнетв сповстила свт про прихд у лтературу

Павла Тичини - видатного майстра слова, який з великою художньою силою виразив красу нового дня - красу соцалстично дйсност. Не раз вдзначався високий художнй рвень ц збрки, з появою яко вдкрився для читачв новий сонячнокларнетний свт, сповнений буянням радсно природи, наскрзь пронизаний сонячною музикою. Багато дослдникв вдзначають музичнсть Сонячних кларнетв як найхарактерншу особливсть ц збрки. Насамперед музика - цей заклик французького поета

П.Верлена активно проводився у життя в декаденськй поез кнця XIX - початку XX ст. Теоретики практики символзму не раз висловлювалися на кшталк того, що поезя внутршня музика що музика - скелет поез. Основа художнього успху П.Тичини поляга в тому, що вн, вбираючи, як губка, в свою художню систему найосновнш досягнення поетично форми кнця XIX - початку XX ст зумв у символстських пошуках вибрати для себе найцннше, пднести його

на новий, вищий рвень. Одночасно поет зберг те основне, чого не могли збергти символсти образну сутнсть слова. Бльше того, П.Тичина зробив те, чого так довго без особливих успхв домагалися декаденти знайшов не бачений дос синтез словесних музичних способв вираження. П.Тичина досяг такого синтезу саме тому, що озвучував поетичний твр не тльки через сонорику слова, а й через його семантику. Ось один з найпоказовших прикладв такого озвучування

Га шумлять - Я слухаю. Хмарки бжать - Милуюся. Милуюся - дивуюся, Чого душ мой так весело. Гей, дзвн гуде - здалеку. Думки пряде - Над нивами. Над нивами - приливами, Купаючи мене, мов ластвку. Аналзуючи механзм спрйняття музичних тропв Сонячних кларнетв, можна помтити, що центральним, найактивншим подразником, який форму музичний напрямок

розвитку асоцацй, слово, що означа певне музичне чи звукове поняття арфа, кларнет, звук, дзвн, музика, мелодя, струна, скрипка, бандура, псня, гмн, дует, орган, флейта, наприклад Горять свти, бжать свти Музичною ркою Горить - тремтить рка, як музика Арфами, арфами - Золотими, голосними обзвалися га Слухаю мелодй Хмар, озер та втру. Я бриню, як струни Степу, хмар та втру

Подивилась ясно - заспвали скрипки Кожне видлене слово ключовим при сприйнятт фрази - без нього вона не зрозумла. тому текстов фрагменти, в яких смислова вага сконцетрована на словах, що позначають музично-звуков поняття, випромнюють складний комплекс асоцацй, серед яких домнуючими музикальн. Поет широко користувався методом передати словом сво синестезичне сприйняття звуку. В цьому була певна художня доцльнсть вн знайшов лакончний мсткий спосб характеризувати звук.

Сонячн кларнети, арфами, арфами золотими, смх буде, плач буде перламутровий, в чорному акорд, син брязкання кадил, зелений гмн - характер усх цих тропв виразно синтезичним. Досить часто П. Тичина оживлю звуки, нада м виразно емоцйно характеристики Лиш вд осель пливуть тужн, обнявшись дзвони Або Танцюють звуки на дзвниц, плаче дзвн. Вдповдь на питання, в чому поляга першопричина винятково музикальност поезй першо збрки

П. Тичини, слд шукати в природ людського обдаровання. Талант П. Тичини, в якому генально поднан абсолютний музикальний слух, здатнсть до синестезично-асоцативного сприйняття дйсност найтонше вдчуття слова - явище рдксне. У свой музикальност поет настльки самобутнй, що його неможливо наслдувати. Вн недоступний для епгонв найвищо квалфкац. Крм того, музикальний талант

П. Тичини - талант розвинений. Пдхд автора Сонячних кларнетв до музики - це не пдхд амтора хай навть дуже здбного, а професонала, який вддав музиц багато рокв життя. В ранньому дитинств вн був постйним учасником монастирського хору, в молодост - кервником диригентом одного з кращих хорв Кива. П.Тичина грав на багатьох музичних нструментах, сам складав музику. Звдси, очевидно, походило бажання ввести в поетичний тект музику, бажання, яке призвело до справжнього

мистецького успху. в подальшй творчост поет ще не раз повнчував слово музику. Його твори зазвучали бетховенськими акордами могутнього Плуга, леонтовичвською спвучстю лрики, шопенвськими ритмамиПохорону друга, всю нескнченною симфоню, яка в стор людсько поез названа поезю Тичини М. БажанСпогади про Павла Тичину. Все дужче входячи в драми соцально боротьби звертаючись до революцйних тем,

Тичина в збрц Плуг, через символчний образ, вдсвтив страшний стан Украни власного серця в час, коли на пвноч без перерви проголошувалося про Росю в поез стоть сторозтерзаний Кив двст розпятий я. Лрика в Плуз збагатилася мотивами з революцйних катаклзмв, поширених в уяв на цлий космос як в наступнй збрц - Втер з Украни. Але, супроти феноменального прискарблення дальшо кристалзац всх самоцвтв вршового

майстерства, вже втрачалося в лриц блаженне звучання псенности з свтанкових свтв. Захоплений революцю в радянському напрямку для Украни оспвуючи в космчних планах, Тичина часом, хоч ронзуючи, вдкривав завсу над дйснстю подавав вираз сумнвв. З давнх-давен, коли народ пднмався на битву за сво право, поруч з мечем воювало слово. Хвил визвольних рухв пдносили на сво вершини таланти спвцв, як кували духовну зброю народов.

Плуг - збрка новаторська за змстом формою - явилась значним кроком Тичини на шляху дейно-художнього зростання. Псля найнжнших акварельних малюнкв, псля тихо музики поля й шелестння рдного гаю в поез Тичини зявилися нов ритми, нечувана ранше сила розмах, зявилися симфонзм його поез. З титанчних визвольних змагань народу поет-мислитель черпав незвичайно мсткост образ, художнй афоризм, свою незрвнянну мелодику, це звдти йшло буйне мистецьке новаторство

Тичини, його поетичн вдкриття врно вдзначив Олесь Гончар. В свтогляд Тичини вдбулися корнн змни. Втер революц, за висловом академка О Блецького, порвавши нжн струни на арф Сонячних кларнетв, натягнув на лр поета нов мдн струни. За короткий час поет зумв перебороти немало труднощв, подолати болсн вагання, суперечност, вдкинути де абстракного гуманзму, який особливо негативно позначився на збрц

Замсть сонетв октав 1920р. стотн змни вдбулися в стил Тичини, в його поетиц. В порвнянн з Сонячними кларнетами Плуг явля собою нову яскраву неповторну художню систему. Тичина виступа тут майстром громадсько - полтично теми. Публцистичний струмнь, який майже вдсутнй у раннього

Тичини, в Плуз виступа як одна з стотних рис стилю, що засвдчу продовження поетом традицй Шевченка, Лес Укранки, Франка. Музично - живописн засоби, якими так чудово користувався поет у Сонячних кларнетах, набули тепер ново функцонально й дейно - естетично значимост. Врш Втер переда могутню музику динамчну колористичну гаму грзно стих. Вн потряса громоподбними бетховенськими акордами, вдтворенням повно непдвладност бур в ритмчних структурах,

що не мають аналогй в усй укранськй поез. Втер. Не втер - буря Трощить, лама, з земл вирива За чорними хмарами з блиском ударами . Живописнсть грзно стих увиразнються ще й свордною мелодю бур, яка створються Тичиною за допомогою гам, опертих на сонорн Р та Л. До кращих творв, витриманих в ключ космчно - планетарно символки, належать три врш - мнатюри циклу

Сотворння свту. Це глибокий поетично - флософський роздум над масштабними проблемами Революця, сторя, Людство, Народ, Людина. Перша частина циклу - оповдь про сотворння земл. Дв нш вдтворюють наступн етапи свтостворння успхи людини в практичному освонн природи, винахд важливого знаряддя - плуга , нарешт, класову боротьбу мж трудом капталом. До збрки увйшли також врш космчно - планетарного характеру

Меся, буде так, Мжпланетн нтервали, Перезорюють зор. У Плуз намтились також тенденця до реалстичного змалювання сучасност, вдтворення конкретних сторичних подй, ситуацй. Про це свдчать класичн твори збрки, так як На майдан, Як упав же вн з коня, Рондел, Псалом залзу, Листи до поета, Плюсклим пророкам, Сйте та нш. Павло

Григорович в Плуз дав зразки ново революцйно поез - полтичну флософську лрику. Характерною рисою його поез в роки громадянсько вйни умле поднання строго публцистики з винятковою пластичнстю образу. Нам все одно чи бог, чи чорт - Обидва генерали Собори брови пдняли, Розбглися квартали. Епчна лрика Тичини чару також поднанням лрики з герокою, романтичною окриленстю.

На майдан, Як упав же вн з коня - це новаторськ взрц ново героко - романтично псн. У свох новаторських пошуках поет звертаться до надбань свтово культури. Цкавим у цьому вдношенн цикл Рондел. Вважалося, що традицйна форма французько поез рондель придатна лише для пейзажно та нтимно лрики. Але Тичина ршуче вдкинув цю точку зору. подбно до того, як Франко оновив сонет, створивши сонет революцйного змсту

Тюремн сонети, Тичина створив революцйний рондель. Збрка Плуг - це славна творча висота, завойована Павлом Тичиною. З вершини вднлися йому широк творч гони. В особ цього талановитого спвця яскравого новаторського складу поезя здобула свого лдера. А Плуг став книжкою, що вдкрила нову епоху в розвиткв укрансько поез - епоху реалзму. В 1920 роц виходить також збрка Замсть сонетв октав.

В цикл лрично прози Замсть сонетв октав поет продовжу тему справжньо перемоги добра - в серцях людських як передумови до пермоги над озврлим злом в суспльств. Про терор вн писав Велика дея потребу жертв. Але хба то жертва, коли звр звра сть . В цй збрц вдбиваться поступова змна свтогляду переконань поета. Майже зовсм зника музичнсть милозвучнсть, яка була так чтко виражена в

Сонячних кларнетах. Натомсть приходить розумння свтла, яке наче генеру межу, де кнчаться матеральне починаться невдоме нематеральне - Дух. Може, з цього вдчуття вийшли слова Тичини Молюся не самому Духу - та й не Матер. До реч соцалзми без музики някими гарматами не встановити. У збрц Замсть сонетв октав Тичина пише про сьогодення з усма його протирччями складнстю - Товаришу, будем сво з суспльним днати Яке б не було воно грке -

До дна будем пити.Бо в цм наша чеснсть. Тичина заклика прислухатись до простого народу, до того, що реально, а не примарно потрбно йому, до того, що звучить у ц дн. Звсна рч, мистецтво нового дня повинно стояти незмрно вище, нж простенька псенькаОй, яблучкко, да куди ти котишся, але воно мусить бути так само популярним, так само масовим, так само дохдливим, як оце ось Яблучко з зерном великого майбутнього мистецтва. Поет переконаний, що мистецтво повинно служити людям.

Митець залежить вд суспльства, вн моблзований свом народом, бо то тльки трава росте, де захоче. Роздумуючи про необхднсть бути моблзованим революцю, бути дейним письменником П.Тичина ставить перед собою сучасниками гостре прямолнйне питання Хто скаже що сть контрреволюця . Вдповдь одна контрреволюця - це коли митець забува про народ, про його бль та над. Проблема полтично визначеност стоть перед кожним, навть перед самим автором, який в кнц

книжки запита себе Хба й соб поцлувать пантофлю папи тобто привселюдно заявити про те, з ким ти проти кого, а не займати позицю невтручальника або очкувача. Павло Григорович Тичина прагнув ти в ногу з життям, утверджував поетичним словом усе нове, перспективне. Щоб найповнше виразити провдн мотиви доби, вн знаходив так мистецьк засоби, як найбльше вдповдали велич соцальних перетворень найточнше передавали труднощ боротьби нового з старим, зокрема у сфер людського

духу. Багатющим джерелом, що живило його творчу уяву, був народ в сторичному поступ, у виявах революцйного пориву, талановитост, життдайно сили. За прикладом свох великих попередникв поет звертався до народнопсенних скарбниць, до мфологчних образв мотивв, до лтературних памяток рзних часв народв. Так вн поднував нацональну традицю з духовними надбаннями свтово культури. Ус набутки людського геня Павло Тичина пдпорядковував де утвердження сучасност, про що з такою переконливстю

свдчать переосмислен в його поез образи Прометея, Фауста, Кожумяки, Ярославни, Лади. Все краще, чим багата сьогодн укранська поезя, несе на соб печать новаторського геня Павла Тичини. Золота Зрка Героя Соцалстично Прац, пять орденв Ленна, два ордени Трудового Червоного Прапора, медаль За доблесну працю Великй втчизнянй вйн, србна медаль

Всесвтньо Ради Миру, Державна премя СРСР та Державна премя Укрансько РСР мен Т.Г.Шевченка - ось чим увнчано натхненну й невтомну працю Павла Тичини в мя народу. Та найбльша нагорода - вдячна память нащадкв ЛТЕРАТУРА 1. Укранське слово. Хрестоматя укрансько лтератури та лтературно критики ХХ ст. 1994р. К Рось. 2. Журнал. Укранська мова та лтература в школ.

Червень 1978р. 3. Журнал. Укранська мова та лтература в школ. Счень 1981р. 4. Олександр Губар. Павло Тичина. 1981р. К Радянський письменник. 5. Павло Тичина. Десь на дн мого серця. Поез. 1991р. К Радянський письменник. 6. Григорй Клочек. Душа моя намряла 1986р. К Днпро. 7. З архву П.Г.Тичини збрка матералв

К. Наукова думка. 1990р.