Сучасна ринкова термінологія

План Вступ. 1. Формування ринкової термінології. 2. Ринкова термінологія як система. 3. Походження термінів ринкової системи. Висновок. Список використаних джерел. Вступ. Закономірно, що формування окремих терміносистем немислиме без участі фахівців конкретних галузей знань; саме вони є користувачами терміногруп, кожна з яких покликана забезпечити їхнє профес

ійне спілкування. У сучасній лінгвістиці набуває поширення погляд, згідно з яким мовне значення, що пов’язує мовні форми з екстралінгвальними субстанція ми, являє собою ще й психічний феномен. Це певною мірою стосується і термінології, яка, відтворюючи тріаду «реалія – поняття – мовний знак (термін)», грунтується не тільки на логічних засадах. А тому термінологія чимраз більше привертає до себе увагу лінгвістів і представників суміжних наук не лише як факт виникнення назв, але й як про

цес. Як відомо, комунікація грунтується на номінації, а остання, відповідно, неможлива без когніції, що нею найчастіше позначають пізнавальний процес чи сукупність психічних процесів сприйняття світу, категоризації мислення, мовної дійсності тощо, які або потрапляють до людини ззовні, або вже інтерорієнтовані «одомашненні» людиною. У комунікативному термінознавстві як подальшому етапі традиційного, у тому числі й навчального, стає можливим синтетичний опис і окремої терміногруп, і терміноапарату конкретної

термінологічної школи чи напряму з урахуванням усіх мовних і позамовних запитів і особливостей користувачів. Тут терміносистема є не лише фондом спеціальних номінатів, а комплексом галузевих знань і мовного і мовознавчого його забезпечення. Зміщення центру ваги у комунікативність, досягнення порозуміння передусім серед фахівців при дослідженні будь-якої терміногруп передбачають двоєдиність зовнішніх, позамовних, і внутрішніх, власне мовних, факторів розвитку та функц

іонування терміносистем. Саме цей тандем і є мовно-професійним інструментом користувача, який він повинен засвоїти як об’єктивну систему вербалізованих понять і водночас розуміти, коригувати, навіть критично оцінювати як конвенціональну та певною мірою суб’єктивну сукупність знаків. Для комунікативних студій наочнішими є молоді терміногалузі у яких на термінофонд відчутніше впливають і фахівці, і пересічні мовці. У когнітивній лінгв

істиці термін, як і будь-яке інше слово – зазначає Ю. Корнєєва розглядають як втілення нерозчленованої одиниці мовлення, що у конкретному мисленнєвому процесі виконує функцію його найменшого відрізка (сегмента). 1. Формування ринкової термінології. Сукупність знань соціуму про ринок формується у новостворювану групу ринкових відносин, яка є вербалізованою двоєдиністю писемних і усних знак

ів. І нові терміни, і семантичні неологізми зазвичай однаково виконують репрезентативно-поняттєву функцію, будучи субститутами певних понять, а ті – відповідниками певних реалій. Та все ж новизна ринкової терміногруп є відносною. Річ у тім, що це не поняттєво-термінологічна цілина, а переважно масив уже відомих, як правило, базових номінацій, що зазнають природного впливу і нових ринкових відносин, і водн

очас «наслідування – де більш, де менш помітного, де більш, де менш вдалого – термінологій інших мов» [6, с. 23]. На важливості розвитку термінології взагалі та її вузлових, базових терміногруп, передусім ринкової, під державотворчим кутом зору наголошує Л. Полюга: «Формування комерційних та маркетингових структур у будівництві, вихід підприємства за зовнішній ринок, поява ринкових відносин у сучасних умовах в

имагають значного розширення термінологічних систем у порівнянні з тим часом, що існував в Україні донедавна, тлумачення нових термінів як студентам, так і широкому колу працівників» [5, с. 96]. Виникнення перших українських понять на позначення ринкових відносин сягає своїм корінням часів Київської Русі. Серед загальновживаних слів, що активно входять до фахового словника епохи середньовіччя, широко відомі в практичній діяльності людини найменування, які збер

ігають побутову виразність: "товарка" (торговка, яка продає на базарі харчі); "купило" (місце торгівлі), "купувати" (вести торгівлю, бути купцем); "перекупка" (торговка); "перепродуха" (дрібна торговка, яка продає на торгу їстівне); "прасоль", "сохеник" (торговець сала); Починаючи в XVIII ст спостерігається активізація входження до складу української спеціальної лексики іншо

мовних запозичень, цо пояснюється як сферою вживання, так і історичним причинами. Не можна обійти той факт, що несприятливі політичні обставини в Україні ставали перепоною до вільного розвитку національної спеціальної лексики. Проблема визначення мовної бази наукової термінології постала перед українськими вченими у 20-ЗО-і роки

XX століття. Формування термінології у цей період йшло двома шляхами: вона утворюється стихійно у народних колах як засіб зрозумілого сприймання нових понять, що виникають із розвитком економіки, торгівлі; одночасно її формують кваліфіковані фахівці, збираючи мовні матеріали і застосовуючи їх до відповідної галузі науки. Використовування термінографічної спадщини 1920-1930-х років є однією з передумов створення національної термінології. Однак використову

вати матеріали треба критично, враховуючи особливості кожного конкретного поняття, наявність або відсутність усталеного відповідного терміна. Виникає важливе питання: наскільки боротьба та творчий доробок лексикографів 20-30-х років може вплинути на сьогоднішні процеси термінотворення? З одного боку, демократичні утворення в Україні, піднесення національної самосвідомості стали характ

ерною ознакою XX століття, з другого тотальна зрусифікованість нашої термінології викликає бажання замінити чимало одиниць на асоціативні, спираючись на досвід лексикографічної роботи 1920-1930-х років. Це зумовлює необхідність дбайливої роботи та фахової досконалості. Щоб не перенесли на сторінки сучасних термінологічних словників недосконалі терміни, наприклад: “брак" (рос.) - &q

uot;вибірки; "капитальная сумма" - "стовп"; "сделка" - "акт, поєднання, уклад" (за працею Кривченка, "Словник економічної термінології", 1931). Потрібно враховувати всі вимоги до терміна, адекватні на сьогодні. У термінотворенні не можна повністю покладатися й на українську діаспору. Надмірним пуризмом, з нашого погляду, позначені окремі номінації, що фіксуються в лексикографічн

ії праці П.Штепк "Словник чужослівних знахідок” (Торонто, 1977). Враховуючи еволюційний процес становлення спеціальної лексики сфери рикку, необхідно комплексно підходити до проблеми створення національної термінології відповідної галузі знань, долаючи, з одного боку, традицію надмірного калькування, з другого - тенденції крайнього пуризму. Власне галузева та часова наступність ринкової термінології стосовно суміжних терміногруп дала їй змогу оминути період номінатив

ної стихійності, який завжди пошуково неоднозначний, як правило, достатньо довгий, а інколи й гальмівний для розвитку певної галузі знань. Це дає підстави стверджувати: сучасний термінофонд ринкових відносин не є ані штучним новотвором, ані лише сумою найменувань суміжних галузей знань. Це синтез добре розвинутих, по-новому осмислених і апробованих термінопрактикою номінацій, що формують мовну модель знань про ринкові в

ідносини. З-поміж існуючих визначень терміна найбільш слушним видається формулювання, запропоноване В.П.Даниленко: "Під терміном ми розуміємо слово (або словосполучення) спеціальної сфери вживання, що є назвою спеціального поняття й вимагає дефініції Головними ознаками терміна визначаємо такі: 1) поняттєва основа (як складовий компонент системи наукових понять); 2) наявність термінологічної дефініції; 3) наявність визначеного місця в ринковій терміносистемі; включення у систему зв'язків т

а відношень у даній терміносистемі. Названі ознаки дають можливість оцінити наявні лексичні одиниці в сфері ринкових відносин і відібрати ті, що задовольняють вироблені до терміна вимоги. Такими є, наприклад, терміни досліджуваної сфери: "вартість", "гроші", "дохід", "інфляція", “кредит", "продукція", "розрахунки", "сертифікат". "торги", "ціна", "чек". У термінознавс

тві одним із актуальних питань щодо виділення терміна з-поміж суміжних категорій спеціальної лексики, зокрема номенклатур і професійної лексики. Зіставлення категорій терміна і номенклатури можливе і доцільне лише тоді, коли номен розглядається як носій наукових знань і входить до складу спеціальної лексики. Номенклатурні одиниці, кваліфіковані ним як комерційні номени (у сфері споживчого ринку такими є, на

пр.: автомобіль "Запорожець", пряники "Медові", сервіз “Подарунковий”, не завжди визначать специфіку досліджуваної галузі, оскільки вони можуть функціонувати поза її межами. Сучасні ринкові тексти свідчать, що автори відповідних досліджень і укладачі численних словників оперативно впоралися з початковим етапом своєї роботи, але вони виконали замовлення радше ринкарів-практиків, ніж науковців, глибоких аналітиків. Система відноси

н, які кваліфікують як ринкові, залишається поки що достатньо специфічною та мало знаною. 2. Ринкова термінологія як система. Природно систематизовані наукові знання знаходять своє відображена в системі понять. Ринкову терміносистему складають переважно лексичні одиниці із сигніфікативним значенням. Досліджувана ринкова термінологія об’єктивується в лексичних одиницях, які позначають поняття сфери ринкових в

ідносин і відображають суттєві ознаки цих понять та в сукупності становлять систему, що відповідає системі взаємопов’язаних понять цієї галузі. Зважаючи на те, що терміни сфери ринкових відносин є мобільними, весь час знаходяться в розвитку, ми подаємо принципове членування мовного матеріалу. За структурними особливостями та системними відношеннями термінологічні найменування об’єднано в класи вихідних (базових) термінів (напр.: "банкрутство", "виторг", "гарантія", "прибуток&q

uot;, "розцінки", "сертифікат", "ціна"); похідних (базових) термінів (напр.: "активи грошові", "прибуток торговельний", "капітал акціонерний", "розрахунки багатосторонні"); термінів вузькофахової орієнтації (напр.: "андинування", "кулаж"); клас термінів суміжних галузей знань, серед них корелятивно-центричні (напр.: "блокування рахунків&q

uot;, "план реалізації", "поліпшення якості товарів") та корелятивно-периферійні (напр.: "доцільність виробництва", "етика поведінки на ринку", "управління торговельним процесом"). Виділені класи є відносно самостійними й одночасно відкритими для переходу термінів із одного класу в інший. У теоміносистемі ринку ми виділяємо тематичні групи: "капітал", "праця", "товар", "людина", "цінні папери” та ін. Між номінаціями, що входять

до складу кожної тематичної групи (а також підгрупи), існують специфічні семантичні відношення. Наприклад, номінації "незастрахований вантаж", “вартість вантажу”, “страхування”, можуть бути включені як до тематичної підгрупи "страхування", так і до тематичної підгрупи "транспортні операції". Частина номінацій репрезентує багатопланові широко тематичні ділянки, що створює можливість входження терміна до к

ількох тематичних груп. «З комунікативного погляду ринкова терміногруп є складним фахово-мовним організмом, яким послуговуються користувачі, що представляють одну й ту саму чи суміжну професійну групу. Природно, що ринкова терміносистема наближається до субмови цієї групи. Неодмінною засадою успішного опанування цієї підмови є знання останньої у повному обсязі: розуміння та практичне володіння граматично типовими, хоча й різноструктурними та неоднаковими за походженням назвами типу авансування, альтернативна варті

сть, безготівковий грошовий обіг, валютно-фінансові умови торговельних угод тощо; користування повними та скороченими – цілковито узаконеними – формами термінів, як-от: валовий внутрішній продукт – ВВП, система національних рахунків – СНР та ін, знання синонімів і варіантів на зразок заповіт (духівниця), розрахунки платіжними дорученнями (дорученнями на оплату), «гів ап.» (уступка), відчуття жаргонізмів, що набули чинності термінів, оскільки зафіксован

і словниками («бики», «ведмеді») та ін» [2, с. 65-66]. При тематичному аналізі мовного матеріалу бралися до уваги екстралінгвістичні фактори, було актуалізовано й такий інтралінгвістичний чинник, як семантична взаємодія компонентів описуваних груп, відповідно до характеру відношень, зумовлених специфікою ринку ("людина" - “праця" - "товар"). 3. Походження термінів ринкової системи. До основних способів утворення термін

ів належать морфологічний та синтаксичний, зміна або переосмислення значення. Найбільше місце в ринковій терміносистемі посідає морфологічний спосіб творення термінів. Йому властиві загальні закономірності, характерні для морфологічного словотвору української мови в цілому. Основну масу термінів на позначення ринкових в

ідносин становлять іменники. Серед суфіксальних дериватів переважає категорія назв із опредмеченою дією (перевезення); назви осіб за відношенням до предмета або за характером діяльності у сфері ринку (вкладник, біржовик, спекулянт, акціонер, аудитор, експортер). Національні суфікси мають властивість поєднуватися як з національними основами, так і з іншомовними. Суфіксальний спосіб словотворення становить собою найбільш розгалужену та активну частину словотвірної системи українсь

кої термінології ринкових відносин, яка визначає її структурну однорідність. У дериваційних групах, утворених від мотивуючих основ, спостерігається тенденція активного термінотворення: "план - плановість - плановик - планування - плановий - планувати", "збут- збутовість - збування - збутовий - збувати", тощо. Отже, поповнення термінологічного складу ринкової сфери відбувається завдяки використанню різних типів суфіксально

го словотворення. Творення нових номінацій сфери ринку характеризується як однобічним (за допомогою тільки префікса), так і двобічним (за допомогою префікса і суфікса) ускладненням основи. При утворенні термінів ринкової сфери використовують як власне українські префікси: без над понад під проти пів напів так і префікси іншомовного походження гіпер екстра суб анти де тощо (порівняймо безпатентний, надприбуток, протиінфляційний, гіпер

інфляція, суборенда, делімітація). Продуктивність морфологічного способу закладає основи структурної систематизації, адже на позначення однотипних понять використовуються однотипні словотвірні способи. Нерідко ринкові терміни утворюються способом скорочення слів (іноземних і українських). Це переважно абревіатури. У досліджуваному масиві термінів-абревіатур є такі, що вживаються з іншим синонім

ічним словосполученням. Тут можна виділити два типи паралельного вживання повної та скороченої назви: 1. Транслітеровані абревіатури - синоніми до певних словосполучень 2. Суто національні абревіатури -синоніми до певних словосполучень, напр: валовий національний продукт (ВНП); валовий внутрішній продукт (ВВП). Українська термінологія ринкової сфери відзначається досить високою продуктивністю творення термінів синтаксичним способом. Терміни-словосполучення, які виражають ці

лісні поняття досліджуваної сфери, мають різний ступінь смислової наповненості. З погляду семантики можна виділити два їх ріановиди. До першого належать номінації з частковою або слабкою мотивацією (коли частина внутріпньої форми знаходить своє відображення в дефініції терміна а його внутрішня форма повністю не вкладається в дефініцію терміна). Цей різновид становлять як власне терміни, так і терм

інологізовані жаргонізми (напр.: "гарячі гроші"). Другий різновид складають номінації, мотивація яких зрозуміла (у них повна відповідність між внутрішньою формою і дефініцією терміна). Цей різновид термінів характеризується розкладністю його компонентів (напр: "асортимент продукції", "обсяг партії товару"). Поширенішим є другий тип дериватів, у якому сталі моделі систематизують термінологічні найменування. З

а походженням лексем двокомпонентні словосполучення можна поділити на три групи, кожна з яких утворює певну модель: 1) національне + національне слово: ("якість товарів") 2) національне + іншомовне слово ("тривалість кредиту", "платіж погашальний"); 3) іншомовне + іншомовне слово ("паблік рілейшнз", "ноу-хау"). Найбільш продуктивним способом поповнення термінологі

ї ринкових відносин є термінологізація загальновживаної лексики. Термінологізація загальномовної лексики може здійснюватися двома способами. Перший спосіб полягає у спеціальній ідеалізації загальновживаного поняття, коли останнє немовби "відсікається", і провідним стає значення наукового поняття. Другий спосіб - це не що інше, як розвиток термінологічного значення шляхом вторинної номінації (метафори

і метонімії). Термінологізована лексика неоднорідна за своєю семантико. Лексичні одиниці, що піддалися термінологічній спеціалізації, умовно можна поділити на такі групи: 1) номінації, в яких спеціалізоване значення стає яскраво вираженим, а загальномовне відсувається на другий план (загальномовне тлумачення слова "виставка” - публічний показ спеціально підібраних предметів, та дефініція терміна "виставка" - показ товарів, намічених до

виробництва, або вже освоєних за метою ознайомлення з ними потенційних споживачів, а також для реклами і пропаганди; 2) номінації, семантика яких і в загальномовному визначенні містить певну спеціалізацію (напр.: "гроші", "товар", "ринок", "ціна"). Лексико-семантичний спосіб найменувань має принципове значення для творення сучасної української ринкової термінології. Виявлено чимало термінів, що виникли в результаті семантичних переосмислень загал

ьновживаної лексики, метафоричний перенос у формуванні термінологічних значень має місце в таких номінацях, як: "вихід", "депресія", "дно", "ринг", "яма" тощо. Шлях метонімічного перенесення з відчутною термінологічною спеціалізацією простежується в номінаціях на зразок: "внесок”, "голос", "оцінка" тощо.

Продуктивним є творення багатокомпонентних термінів, один або більше зі складників яких виступає у переносному значенні. Ринкові термінологічні сполуки із переосмисленими компонентами переважно будуються за синтаксичними моделями: "джерело фінансування", "портфель замовлень". Компоненти багатослівних термінів не позбавлені окремих конотативних семантичних елементів, однак, не перешкоджають цілісному сприйняттю словосполучення як терміна. Є всі підстави ствердкувати, що суттєва оз

нака лексичного значення загальномовного слова стає мотивуючою основою наукового поняття терміна. Метафоричне переосмислення, яке ми визначаємо найбільш продуктивним, здійснюється, головним чином, на основі функціональної подібності. У подальшій розбудові ринкової термінології шлях переосмислення загальномовної лексики буде посідати чільне місце як важливий спосіб формування термінолог

ії. Найважливішим для комплексного оволодіння ринковою терміносистемою, у тому числі й номенклатурними знаками, є «засвоєння тих ієрархічних структурних зв’язків, які існують між одиницями та відтворюються у внутрішній формі терміна, термінологічного сполучення». Ядро ринкової термінології становлять назви типу баланс, гроші,податок, що позначають категорійні економічні, а радше суспільно-політичні поняття. Дослідники підкреслюють [3, с. 4-5], [4, с. 20-21], що структура базових термінів одно

часно містить і семантичні ознаки, які свідчать про їхні зв’язки з реаліями економічного життя, і ознаки, які розвинулися в результаті співвіднесеності з науковими поняттями. Наявність різноструктурних похідних найменувань – одно- чи багатослівних, що ілюструють ієрархічну глибину термінованого поняття, є свідченням системності ринкової терміногруп. Кількість похідних від терміна на означення базового поняття –

показник категорійності останнього. Так, від гіпероніма біржа гіпонімне гніздо відносно нечисленне: б. валютна, б. товарна, б. фондова, зате похідний прикметник лежить в основі понад десяти назв: біржова інтервенція, б. курс цінного папера тощо. Але периферійні, наприклад, гіпероніми не завжди зрозумілі чи бодай мотивовані. Цих необхідних для спілкування характеристик досягають шляхом поєднання терміна-субстантива з атрибути вами – одним чи бі

льше, напр : баланс + трудових ресурсів, джерела + фінансування капітальних вкладень і под Складені, «похідні» терміни передусім завдяки атрибути вам активізують певні знання чи принаймні пам'ять користувача і тим самим сприяють розкриттю екстралінгвального у слові. Як свідчать приклади, функцію залежних, мотивуючих компонентів терміносполучень виконують переважно

прикметники та іменники. Прислівники та інші частини мови у межах ринкової терміногруп трапляються вкрай рідко. Ідеографічна мережа опису терміногруп дозволяє пересвідчитися в її системності і завдяки лексико-семантичним відношенням у її межах, як-от: антонімії (вільно конвертована валюта – неконвертована валюта), синонімії (валюта з обмеженою конвертованістю – частково конвертована валюта), метонімії (вільно конвертована валюта – валюта з обмеженою конвертованіст

ю – частково конвертована валюта – неконвертована валюта) тощо. Комунікативність ринкової терміногруп увиразнюється цілою низкою метафоричних найменувань, серед яких характерними, «особливо ринковими» слід вважати ряд гіпонімів до гіпероніма «гроші»: втеча від грошей, гарячі гроші, грошовий голод, дешеві гроші, дорогі гроші тощо. Особливість таких номенів і в тому, що їхня переносність грунтується на семантико-синтаксичній двоєдності. Свого часу на це звернула ува

гу О. Вербицька, підкресливши, що в процесі метафоризації терміна виявляються закладені у мові протиріччя, бо «при збереженні синтаксичних зв’язків слова його безпосереднє лінійне оточення, що закріпилося в мові (системне, стабільне), змінюється новим, спершу індивідуальним чи оказіональним» [1, с. 49]. Лексико-семантичним творенням цих і подібних назв підкреслено системність ринкової терміногруп; тропічність, якою б вона не б

ула, не випадає з контексту засобів термінотворення, бо вона породжена об’єктивною, а не суб’єктивною оцінністю певних субстанцій чи ознак. Отже, спеціальна лексика ринкових відносин в українській мові складалася протягом кількох століть і продовжує активно розвиватися разом із змінами в суспільстві та оновленням наукового понятійного апарату. Термінологічна система ринку репрезентується системно-структурними відношеннями найменувань відповідних клас

ів: вихідних, похідних термінів, термінів вузькофахової орієнтації, термінів суміжних галузей знань (серед них корелятивно-центричні та корелятивно-периферійні); тематичними групами із специфічними семантичними відношеннями між термінами. Визначені групи характеризуються тематичною багатоплановістю вхідних найменувань, що зумовлює можливість паралельного включення терміна до кількох тематичних груп. Висновок. Українська ринкова терміногрупа є незаверш

еною і постійно розвивається і є водночас відкритою системою номенів, які детерміновані позамовними факторами. Онтологічна тріада «реалія – поняття – мовний знак (термін)» найпомітніша на рівні ідеографічної ієрархічності терміносистеми. Найважливіше, що ідеографічний опис ринкової терміногруп уможливлює з’ясування та унаочнення поняттєвих, а відтак семантико-структурних зв’язків між термінами, з’ясування родо-видової структурованості термінофонду, виявлення продуктивності граматичних типів термінів. М

іжгалузевість і переосмислення ряду назв легалізує також їх об’єктивну оцінність, яка найпомітніша на рівні спілкування. На сучасному етапі розвитку українського мовознавства термінологія ринку стає об’єктом лінгвістичного дослідження; терміни ринкових відносин всебічно вивчаються і систематизуються; визначаються чинники, які впливають на характер структурно-понятійної організації термінів ринку. У зв'язку з особли

востями виявлення семантичних відношень складових одиниць ринкової системи подається тематична класифікація термінів ринку. Зроблено спробу з'ясувати шляхи та способи формування термінології ринкових відносин, що дає можливість цілісно уявити становлення терміносистеми як у діахронічному, так і в синхронічному аспектах. Вперше найбільш важливі завдання термінологічної лексикографії розв’язуються на матеріалі термінології ринкових відносин (окреслення системи понять сфери ринкових ві

дносин; відбирання термінологічних одиниць для словника; виявлення та розроблення методикою найбільш "правильного” терміна). Доповнюється і поглиблюється лінгвістична характеристика таких понять, як термінологічна дефініція, номенклатура, професійна лексика. Визначаються також теоретичні положення щодо системної організації термінів ринку. Розроблені питання які дають повніше уявлення не лише про процеси, які відбуваються в українській термінології ринкових в

ідносин, але й пояснюється сутність терміна в цілому. Досліджувана сфера ринкових відносин розкриває динаміку формування української термінології ринку, шляхи та способи її поповнення. У зв'язку з цим, зараз в українському мовознавстві не вивчається термінологія ринкових відносин у повному обсязі, з урахуванням оновленого понятійного апарату, дані дослідження створюють передумови для розв'язання нових теоретичних питань, важливих для розбудови укр

аїнської термінології ринку. У період розбудови певних терміносистем, украй необхідним є створення багатомовних тлумачних словників. Словники такого типу відіграють універсальну роль, на сучасному етапі становлення української термінології, зокрема сприятимуть процесу нормалізації та стандартизації термінів галузі, посядуть чільне місце в практиці переходу економіки на ринкові відносини.

Список використаних джерел. 1. Вербицька О.А. Термінологічна лексика і метафоризація Мовознавство – 1983; № 6. – С.49; 2. Михайлишин Б. П. Комунікативний аспект ринкової терміносистеми / Б.П. Михайлишин // Мовознавство. – 1998; №4-5. – С. 64-67; 3. Панько Т.І. Стан і методологічні перспективи дослідження суспільно-політичної терм

інології української мови // Мовознавство – 1988; № 3 – С. 3-12; 4. Перебийніс В.С Муравицька М.П. Теоретичні проблеми автоматизації в термінографії // Мовознавство – 1986; № 4 – С. 14-22; 5. Полюга Л.М. Національна термінологія і термінографія у державотворчому процесі України Український правопис і наукова термінологія: історія, концепції та реалії сьогодення. Матер

іали засідання Мовознавчої комісії та Комісії всесвіт. Літ. НТШ у Львові 1994-1995 рр. – Львів – 1996 – С. 123; 6. Тараненко О.О Симоненко Л.О. Українська термінологія: стан, проблеми і перспективи // Урядовий кур’єр. – 1993. – № 40-41, 18 берез.