Наркоманія причини наслідки відповідальність Види наркотиків

Реферат на тему:

Наркоманія: причини, наслідки, відповідальність. Види наркотиків.

Успіхи в боротьбі з нарко­манією багато в чому залежать від науково обґрунтованих відповідей на запитання, які причини спонукають до прийому наркотичних речо­вин, що цьому сприяє, у кого з'являється прагнення до вживання наркотиків?

Щоб перемогти наркома­нію, треба добре вивчити при­чини і умови, які породжують це зло. Знаючи їх, можна ви­робити ефективні заходи бо­ротьби, поставити профілак­тичні заслони на шляху цієї страшної біди. Поки чітко не з'ясовано причину розвитку наркоманії, ми будемо бороти­ся з цим страшним явищем на­шого життя тільки медичними і юридичними заходами. Лю­дина не народжується нарко­маном. Що ж штовхає його на перший крок зближення з нар­котиками? Як надалі він по­трапляє до тенет цієї вади? Звідки беруться в суспільстві наркомани і токсикомани? Ба­гато соціологів, психологів, лікарів намагаються дати відповіді на ці запитання. Од­нак однозначної відповіді немає. Причини наркоманій, шляхи і механізми їх поширен­ня складні і різноманітні.

Кількість чинників, що впливають на розвиток наркоманій, постійно збільшується, змінюються їх якісні характе­ристики. Тому причини наркомати не можна звести до яко­гось єдиного чинника. Іноді одна причина призводить до нар­команії, а іноді низка причин, що діють на особистість в од­ному напрямі, ведуть до її розвитку. Може бути комплекс причин, несприятливих умов і сприятливих чинників, кож­ний з яких різною мірою зумовлює розвиток різних видів нар­команій і токсикоманій. Постараємося виявити типовіші при­чини (ситуації), що приводять людей на небезпечний шлях, здатний спричинити моральну і фізичну деградацію, а часто — і загибель.

Причини наркоманія умовно можна поділити на соціальні, соціально-психологічні та психологічні. Американські лікарі Ясковіц і Осносс із Нью-Йоркського центру дезінтоксикації вважають, що формуванню наркомана сприяють такі причи­ни: 1) ринок, що вільно постачає наркотики; 2) середовище, що сприяє або допускає застосування наркотиків; 3) певний індивідуальний нахил до вади. Ми часто чуємо, що наркома­нія — соціальна хвороба. Що це означає? Насамперед те, що визначальними чинниками в розвитку і поширенні наркоманій є соціальні. Можна простежити чітку прямо пропорційну за­лежність збільшення загального поширення наркоманій у важкі періоди історії розвитку суспільства, наприклад під час війни, коли військовослужбовці в екстремальних умовах ба­чили в наркотиках стимулюючий засіб, в них вони шукали полегшення труднощів похідної і бойової обстановки, ними намагалися зняти тугу за домом і близькими. Прискорений випуск середніх медичних працівників за часів війни давав молодим особам з психікою, що ще не сформувалася, мож­ливість не зовсім розумно і обґрунтовано розпоряджатися наркотичними препаратами.

Голод, різні національні біди і соціальні потрясіння також сприяють поширенню наркоманії. Що гірше у країні люди забезпечені матеріально, житлом, харчуванням, роботою, ме­дичним обслуговуванням, то гірше вирішуються соціальні питання тощо, то гірше загальне психологічне тло, то виразні­ше незадоволення, нервозність, напруженість, депресивність, невпевненість у завтрашньому дні, перевтома, заклопотаність. У реальних фактах кризового стану суспільства знаходить собі ґрунт антисоціальне індивідуалістичне філософствуван­ня. Центральним пунктом цього філософствування є людина з роздвоєною свідомістю або, за філософською терміноло­гією, з роздвоєним «існуванням»: справжнім і несправжнім.

Основою для такого роздвоєння служить дійсна супе­речність між реальним становищем людини у кризовому суспільстві, де особистість пригнічується і відчуває себе не вільною, та її суб'єктивним світом самосвідомості (ілюзії на власний рахунок), в якому вона відчуває себе нібито вільного. Звідси — роздвоєння самосвідомості й пристрасне бажання вважати внутрішній світ єдино пов'язаним сутністю індиві­да. Слабовольні, нестійкі особи що не вміють переносити життєві труднощі, шукають можливість штучно спричинити заспокоєння або збудження і вдаються до вживання наркотиків. У прагненні втекти від навколишньої несправедливості, від проблем сьогодення криються причини, що штовхають людину у світ ілюзій і фантазій. Унаслідок ми знаходимо об­межену особистість, що копається в собі, нещасну, жалюгід­ну, і яка відрізняє себе від свого реального положення лише у свідомості, насолоджується думкою про свою внутрішню свободу, «незалежну» від зовнішніх, чужих їй сил.

Такі, можна сказати, слабкі люди є в будь-якому суспільстві, й багато хто з них намагається забутися, вря­туватися від реального життя. Особливо це стосується молоді — часта невлаштованість життя, відсутність чіткої перспективи, неясність політичної платформи, безідейність, відсутність цілеспрямованості ведуть до розгубленості пе­ред лицем суперечливої дійсності та можуть сприяти залу­ченню до наркотиків. Не тільки ця розгубленість, а й без­плідний порив до реальності, невдала спроба осмислити справжні суперечності як свого життя, так і життя суспіль­ства можуть бути благодатним ґрунтом, на якому проростає сім'я наркоманії.

Постійна гонитва за наживою, політичний обман, лицемір­ство, егоїзм правлячої верхівки породжують, особливо серед молоді, розгубленість перед життям, спроби відсторонитися від нього, вивернутися, сховатися. Цей неповний набір живих і тривожних прикмет сучасного суспільства спричинює стан глибокого відчуження, духовну пустоту, яку часто заповню­ють наркотичним дурманом. Як стверджує американський пси­хіатр Денсен Гербер: «Кожне суспільство заслуговує свої власні виразки. У Сполучених Штатах у всій глибині виявляється криза цінностей, що характеризує сучасне суспільство».

Хоч у більшості країн ухвалені досить суворі закони щодо контролю над виробництвом і споживанням наркотичних засобів, однак в обхід цих законів виробництво і торгівля ними ведуться в широких масштабах. Торгівці наркотиками заради власного збагачення прагнуть до постійного збільшення своєї клієнтури, залучають до наркотичної трясовини дедалі нові й нові жертви, котрі рекрутуються в основному з молоді. Це при­зводить до постійного зростання наркоманії. Наприклад, у ве­ликих містах Німеччини вживання наркотичних засобів що­року збільшується приблизно на 20%. А згідно з даними, опублікованими Міністерством внутрішніх справ землі Північна Рейн-Вестфалія, середній споживач наркотиків ви­мушений витрачати на придбання наркотичних засобів щодня від 300 до 500 марок, які надходять у кишеню торговців «білою смертю». Тому торгівля наркотиками перетворилася у найвигідніший і процвітаючий бізнес. Нечувані бариші торговців від реалізації наркотиків є однією з головних причин їх поширен­ня, бо якщо є товар, знайдеться і покупець.

Так, наприклад, за найскромнішими підрахунками, кількість морфію, виробництво якого обходиться в 100 швей­царських франків, у підпільній торгівлі коштує понад 50 000 франків.

У сучасному світі існує організована система міжнарод­ної контрабандної торгівлі різними наркотиками — гігантсь­ка імперія наркомафії. Опій, вирощений у країнах Ближньо­го і Середнього Сходу, нелегальними шляхами переправля­ють до Західної Європи і Північної Америки, де його перероблюють в нелегальних лабораторіях Франції, Італії, Швейцарії.

Інший шлях поширення наркотиків пролягає через Південно-Східну Азію. Всім відомий горезвісний «золотий трикут­ник» — місце на стику кордонів М'янми, Таїланду і Лаосу.

Вживання наркотиків може бути також способом протес­ту проти сімейного середовища, суспільства, загальноприй­нятих норм поведінки, політичного режиму. Хоча можна за­значити, що одиниці наркоманів вступають у дійсну політич­ну боротьбу і майже немає серед них активних членів серйозних опозиційних партій.

Додатковою причиною наркоманії є відсутність розумних розваг, які іноді замінюються «нездоровою» літературою, те­лепередачами, специфічними кінофільмами, в яких смакують­ся переживання наркоманів, їх життя і пригоди. Тут доречно ще раз пригадати англійського письменника Томаса Де Квінсі, який своєю книгою «Сповідь англійського опіофага» дав по­штовх розвиткові опіумної наркоманії в Західній Європі, став­ши, можна сказати, «батьком» європейських наркоманів.

Сучасні американські письменники і поети, такі як Роберт Крілл, Аллен Гінзберг, Уїльям Берроуз та інші, у своїх тво­рах описують героїв-наркоманів, інтригуючі подробиці їх життя і відчуттів. Часто ні твори літератори створювали у проміжках між наркотичним одурманенням. Навіть деякі вчені, наприклад професор престижного Гарвардського уні­верситету Т. Лірі своїми двома публікаціями про наркотики, фактично сприяли їх поширенню. Англійський письменник О. Хакслі книгою «Брама сприйняття» лише підштовхнув розвиток наркоманії в Європі.

На численних виставках Заходу демонструють картини новомодних художників-адептів психодейлічного мистецтва— мистецтва зміненої свідомості, що деформує реальний світ. Автори творять ці «шедеври» у стані наркотичного сп'янін­ня, твердячи, що лише за допомогою наркотичних засобів можна «доторкнутися до космічної благодаті, відмовитися від повсякденної банальної суєти, життєвих проблем». Деякі фільми підігрівають інтерес до наркотичних засобів. Прикла­дом специфічної кінопродукції є відомий французький фільм «Дорога в Катманду».

Нарешті, треба врахувати ту обстановку, в якій проживає молодь, ту досить велику групу юнаків і дівчат, для яких спо­живання наркотиків є новим віянням сучасної, цивілізації. Однією з соціальних причин стало також потурання уряду деяких країн, зокрема відсутність належного контролю за поширенням наркотичних засобів, легка їх доступність. Як відзначають деякі журналісти, досить прогулятися протягом півгодини, наприклад Амстердамом, щоб придбати наркотик. І це не єдине місто, де це можливо. Наркотичні засоби за ба­жанням можна придбати навіть у школах, ліцеях, вузах. Тому не дивно, що, згідно з даними деяких американських дослід­ників, тільки марихуану курять близько 50% школярів 8-10-х класів. Діти приносять сигарети з наркотиком до школи, на вечірки і пригощають ними один одного.

На рівень наркоманії суттєво впливають механізми соціаль­ного контролю, до яких належать суспільство, мікросошальне середовище (професійне оточення, коло знайомих і друзів, сім'я). Ослаблення цього контролю веде до поширення нарко­манії. Тому і кажуть про необхідність соціального стабілізато­ра. Прикладом причини розвитку наркоманії за відсутності належного соціального контролю може служити поширення наркоманії в армії США. Ще в 1980 р. на вживання наркотиків в армії командири дивилися крізь пальці. Старослужбові нар­комани втягували молодих солдат у цю ваду для того, щоб пе­ретворити їх у «своїх» і убезпечити себе від доносу команди­рам. Недостатній контроль за цими випадками призводив до розвитку наркоманії в армії, а після повернення військово­службовців додому — і в їх новому мікросоціальному оточенні. Тільки після вживання відповідних заходів наркоманія в армії значно знизилася. Заданими 1988 p., кількість американських військовослужбовців, які вживають наркотики, порівняно з 1980 р. зменшилася у 9 раз і становило вже 3%.

Аналіз перелічених причин свідчить, що вони перебувають в площині соціальних проблем. Однак соціальні причини у виникненні наркоманії не єдині.

Раніше чинники розвинення наркоманії пов'язували в ос­новному з буржуазною ідеологією. Однак це односторонній і примітивний погляд на проблему.

Останнім часом в американській пресі часто вживано на­зву «чорна смола» — це також наркотик, виготовлений на ос­нові конопель. В європейській літературі частіше вживано термін арабського походження «гашиш», що у перекладі озна­чає «трава». На американському континенті частіше викорис­товується термін «марихуана» і канабіс. Усі препарати з коно­пель мають досить різкий специфічний запах і гіркий смак.

Однак відмінності серед цієї безлічі назв можна порівня­ти з відмінністю різних сортів віскі. Незначні особливості, що існують, можна пояснити наявністю кількох видів коно­пель, їх властивостями, що швидко зміняються під впливом умов зростання, клімату, температури, особливостей навко­лишнього середовища, висоти над рівнем моря, географічної широти, агротехнічного складу ґрунту, кількості вологи, а та­кож часу збору І умов зберігання. Тому вміст психотоксичних речовин у кожному препараті з конопель неоднаковий.

Має також значення, які частини рослини використову­ють, чоловічі або жіночі особини і спосіб отримання нарко­тику. Наркотик вилучають з маленького листя, висушених квіток, пилку, плодів, що зав'язалися, зеленуватої смоли, що виділяється на верхівці стебел, гілок і жіночих квіток, соку квітучих верхівок. Прикладом цього може служити отримання різних видів наркотику в Індії з індійських конопель.

За індійською термінологією, там розділяють три основ­них види, схожих один на одного, але все ж різної сили дії. Найдешевший і менш цінний бханг, який отримують з дрібно­го листя. Дехто вважає, що популярна в Америці марихуана належить до цього різновиду наркотику. Форма постачання її — у вигляді зелених кульок.

Наркотик середньої сили дії, що отримують з листя і го­ловним чином з колосся жіночих особин, називають ганья. І найдорожчий, найбільш сильнодіючий наркотик харас отри­мують із смоли жіночих рослин, що оберігаються від заплід­нення, і які розцінюються на Заході як типовий представник гашишу.

Гашиш надходить на чорний ринок здебільшого у вигляді порошку, пластин або спресованих стержнів, їх колір може бути зеленим, червоним, чорним і коричневим. Звідси пішли назви «червоний ліванець», «зелений турок», «чорний афга­нець» і т.п. Іноді гашиш буває у вигляді рідкого концентрату темного забарвлення.

До однієї з них можна віднести одержання такої форми марихуани, як АМФ, або «хімка». Це розмочена у формаль­дегіді марихуана, яку висушують перед палінням. Уперше таку методику описав американський дослідник Іван Спектор у 1985 р. Особливо багато технологій виготовлення пре­паратів з конопель існує у країнах Сходу. Препарати з коно­пель, змішані з різними ароматичними оліями і зіллям, утво­рюють так званий давамеск — рід варення, який їдять на Сході перед прийняттям їжі.

Існує ще водний екстракт «графіум», який набагато силь­ніший за інші екстракти,— одна його частина прирівнюєть­ся до чотирьох частин давамеску. Екстракти і витяжки з ко­нопель часто додають в їжу, каву, змішують з прянощами, медом, рідше — з блекотою або дурманом. Іноді препарати з конопель жують окремо або змішують з листям напівкуща бетеля. Але всі ці способи застосування регіональні.

Найчастіше препарати з конопель використовують під час паління, вживаючи їх як у чистому вигляді у водних трубках — кальянах, килимах, наргіле, джоза, рідше — змішуючи з опієм, так і в суміші з тютюном у трубках, сигаретах.

Лише в 1964 p. американські дослідники отримали і описа­ли діючий початок препаратів з конопель, що викликає нарко­тичний ефект. Він отримав хімічну назву трапс-тетра-гідрока-набіоїд, скорочено 9-ТТГК. Ароматичний альдегід канабіол — основний діючий початок усіх препаратів з конопель, що справляє психоактивний вплив. Це безазотний токсин, являє собою жовтувату смолисту речовину, входить до складу так званої «червоної олії».

Олія гашишу — сильнодіюча витяжка з марихуани і га­шишу. Це концентрований рідкий екстракт, одержуваний за допомогою розчинників. Сила дії його набагато вища, ніж у листя конопель або гашишу. Олія містить до 60% 9-ТТГК.

Препарати з конопель певного дозування не мають, бо їхня наркотична властивість залежить від кількості канабіолу, який міститься у всіх частинах рослини, хоч і в різній кількості. У жіночих особинах його трохи більше. Кількість його також залежить від сорту (в американських коноплях менше, ніж в індійських) і від місця зростання одного і того самого сорту. У разі вживання препаратів з конопель має також значення установка на очікуваний ефект, бо якщо людина, викуривши сигарету з наркотиком, не знає, що він в ній міститься, може не отримати тих відчуттів, до яких прагнуть наркомани. Фармакологічна дія препаратів конопель нагадує дію опію, тому раніше індійські коноплі зараховували до рослин, які мають болезаспокійливу властивість, їх препарати у формі пілюль, свічок, порошку, емульсій, крапель на початку XX ст. засто­совували в медицині як снотворні, знеболювальні, заспокій­ливі засоби під час мігрені, невралгії та інших захворювань. Нині препарати з індійських конопель у медицині заборонені. Вирощування конопель також заборонене законодавством усіх країн, якщо їх використовують для одержання наркотич­них препаратів, які є продуктами незаконного поширення. У нашій країні кримінальну відповідальність передбачено за не­законний посів або вирощування снотворного маку чи коно­пель, за скоєні повторно протягом року після накладення ад­міністративного стягнення такі самі діяння. Це карається поз­бавленням волі на строк від 5 років або штрафом від 100 до 300 мінімальних розмірів заробітної плати. Те саме порушення, але з метою збуту карається позбавленням волі на строк від 5 до 12 років з конфіскацією майна згідно зі статтею 229-3 Кримінального кодексу України.

Традиційним наркотиком є рослина еритроксилон кока
, що зростає в Південній Америці і культивується також в Індії та на островах Ява і Цейлон. Діючим початком коки є алка­лоїд кока (кокаїн). У молодому листі цієї рослини міститься близько 2% кокаїну, в старому — до 1%. Кокаїн є найцінні­шим місцевоанастезуючим засобом, він має здатність знижу­вати або притупляти чутливість нервових закінчень і сповіль­нювати проведення збудження нервовими волокнами. Вра­ховуючи легку всмоктуваність кокаїну, його використовують у медицині для місцевої анестезії в очній практиці, отола­рингології, а також під час так званих малих операцій.

В Україні кокаїн, що імпортують з-за кордону, майже не використовують, його витісняють дикаїн, новокаїн, анесте­зин та інші анестетики. Раніше кокаїн застосовували під час невралгії, лікування алкоголізму і морфінізму, використову­вали в різних формах — мазях, свічках, розчинах для змазу­вання слизових оболонок. Але потрібно знати, що навіть не­великі дози кокаїну в разі швидкого всмоктування можуть спричинити смертельне отруєння. Тому внаслідок легкої всмоктуваності й токсичності, особливо з урахуванням нар­котичного ефекту, застосування кокаїну нині в медицині об­межене. Крім місцевоанестезуючої властивості, він значно впливає на центральну нервову систему, спричинюючи ей­форію (почуття блаженства).