Туристичні ресурси Таїланду

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Географічний факультет

Кафедра країнознавства і туризма

Курсова робота

Студентки другого курсу

Мандрик Лесі Петрівни

Науковий керівник:

Маліновська Оксана Юріївна

КИЇВ – 2002

ПЛАН

Вступ

1. Туристичні ресурси як передумова розвитку туризму: основні поняття, характеристики, підходи до класифікації.

2. Туристичні ресурси Таїланду:

2.1 Природні ресурси;

2.2 Історико-культурні ресурси;

2.3 Інфраструктура;

3. Туристичне районування території.

Висновки

Використана література

Додатки

Вступ

Таїланд за правом вважається світовим туристичним центром, ця дорогоцінна перлина знаходиться на березі Індийського океану.

2001 р. – поворотний для ТАТ[1]
і тайського туризму в цілому. На сьогоднішній день у ТАТ більш як 40 представництв в Таїланді і по всьому світу. Королівство Таїланд – безперечний лідер азіатських туристичних напрямків. Туризм займає друге місце в країні серед галузей по розвитку одержуваного прибутку. В 2001 р. прибутки від туристичної діяльності складають 8,7%[12] від валового національного продукту, протягом року індустрія туризму переробила понад 6 млрд. доларів. В тайському туризмі і сферах, безпосередньо зв'язаних з турбізнесом, зайнято більше 2 млн. чоловік.

З іншої сторони, керівництво ТАТ розуміє необхідність переходу на новий рівень розвитку, зміни стратегії своєї роботи з урахуванням сучасних тенденцій світової туріндустрії. За останній час приділяється особлива увага роботі з приватним сектором: туристичними компаніями, агенствами і малими і середніми готелями. ТАТ подає їм інформаційну підтримку, сприяння в просуванні нових програм.

В рамках широкомасштабної рекламної компанії “Дивовижний Таїланд-2001” заплановано ряд заходів по просуванню і пропаганді наступних видів відпочинку:

· пізнавальний туризм

· спортивно-оздоровчий туризм

· комбіновані тури

· розваги

· пляжний туризм

Об`єкт - дослідження територіальної структури туристичних ресурсів Таїланду.

Предмет – використання туристичних ресурсів в сфері туристичних послуг.

Теорія, методологія, методика.

Перш ніж перейти до розгляду розділів, хотілося б дати визначення деяким термінам, що зустрічаються в роботі.

Туризм – форма масового подорожування та відпочинку з метою ознайомлення з навколишнім середовищем; характеризується екологічною, освітнянською та багатьма іншими функціями.

Рекреаційне районування – поділ території на певні таксономічні одиниці, що відрізняється спеціалізацією рекреаційного обслуговування, структурою рекреаційних ресурсів і напрямами їх об`єднання.

Інфраструктура – сукупність галузей і видів діяльності, які обслуговують виробництво (виробнича інфраструктура – транспорт, зв`язок і дороги, лінії електропередач та ін.).[13]

Туристичні ресурси- закономірні поєднання компонентів природи та історико-культурних цінностей, які виступають як умова задоволення рекреаційних і пізнавальних потреб людини. Специфічними характерними властивостями туристичних ресурсів є такі категорії як цілісність, дінамізм, місткість, устеленість, надійність, привабливість. За класифікацією туристичні ресурси можна поділити на три групи:[3]

Природні ресурси

Королівство Таїланд знаходиться в самому центрі Південно-Східної Азії між Індією та Китаєм. На заході та півночі Таїланд межує з Бірмою, на півночі і сході – з Лаосом, на сході – з Камбоджею і на півдні – з Малайзією. За своєю територією – 514 тисяч квадратних кілометрів – Таїланд майже дорівнює Франції. На півдні країна омивається водами Сіамської затоки і Південно-Китайського моря, на заході –Андаманське море (Індійський океан). Таїланду належать багаточисленні острови, серед яких найбільш крупні – Пхукет – 543 км²
, Самуі – 239 км²
, Чанг (острів слона ) – 212 км²
, Пханган і Пратонг. Столиця – Бангкок. Великі міста: Чіангмай, Тхон-бурі, Сонгкхла, Накхонсаван.

Таїланд розташований в області дії тропічного мусону. Рік чітко поділяється на два сезони – дощьовий і сухий. Дощовий сезон триває з травня по жовтень, коли з Індійського океану дує південно-західний мусон, насичений вологістю. Сухий сезон починається у листопаді днів. Середньорічна кількість опадів по країні складає 1600 мм.

На відміну від опадів температурні умови змінюються на протязі року незначно. Середньомісячні температури коливаються від +24 у зимовий період до +29 у весняно-літній. Температура не опускається нижче +13. Найвищі температури (вище 40) бувають у квітні та травні. Найм`якішим кліматом відрізняється південна (півострівна) частинаТаїланду. Таїланд переважно рівнинна країна. Центральну частину країни займає велика Менамська низовина. Поверхня рівнини поступово знижується від північного нагір’я до моря.

З півдня плато Корат обумовлюють невисокі Кардамонові гори. Тут вапнякові скелі різних кольорів змінюються гранітними стрімчаками, з вершин яких падають водоспади. Берегова лінія на заході півострова сильно розчленована, у багатьох місцях майже від самого моря піднімаються величаві гори Пхукет. Вздовж берега тягнеться довга полоса невеликих островів, скель і підводних рифів. Біля західного узбережжя розташований найкрупніший острів країни – Пхукет за площею 300 кв. км. Східне узбережжя більш рівне, з плавними обрисами берегової смуги.

Флора Таїланду майже повсюдно тропічна, лише високо у горах зустрічаються рослини помірного поясу. У країні налічується біля 10 тис. видів рослин.[1]

Одним з головних природніх багатств є ліса, якими покрита більша частина території Таїланду. Зустрічаються три типи лісів: вічнозелені вологотропічні (дощьові), вологі мусонні і сухі мусонні. Найбільш широко представлені вічнозелені вологотропічні ліса, які відрізняються багатим видовим складом. Ці ліси поширені на більшій частині півострова Малакка, на берегових рівнинах південно-східних районів, в річкових долинах, а також місцями у північних гірських областях. Тут переважають велетенські дерева сімейства діптєрокарпових (янг, так`ян та ін.), різні види пальм (арєкова, сагова), а також плодові рослини, наприклад дур`ян. У ціх лісах зустрічаються різні види бамбука, пандануса.

Вологі мусонні ліса бувають двох типів: змішані листопадні і вічнозелені. У складі цих лісів є такі породи, як тікове дерево, ксілія рубанковидна, птєрокарпус великоплідний та ін. Масиви вічнозеленого широколистяного мусонного лісу знаходяться на заході Таїланду, уздовж р. Мекхлонг і в деяких прибережних районах південного – сходу. Тут зустрічаються породи дерев, характерні для дощьового лісу. Серед них – янг, так`ян, сандалове дерево, ліани і кучеряві рослини. Під їхнім пологом ростуть папороті.

Численний і різноманітний загін мавп, які живуть у всіх районах країни. В зоні дощових лісів зустрічаються індійські слони. Із хижаків водяться тигр і леопард. Із інших хижаків в Таїланді зустрічаються червоні вовки і шакали, а із більш мілких – куниця-харза; індійський барсук, на рисових полях і узліссях лісу водяться мангусти, а також два види видр. В Таїланді зустрічається декілька ендемічних видів оленів.

Різноманітний світ пернатих. В заплавах річок, на болотах і рисових полях – велика кількість водоплаваючої птиці: білі пелікани, качки, але більше всього чапель. Дуже багато фазанових, диких курей і куропаток, папуг. Численні хижі птахи (орел, сокіл, шуліка).

На узбережжі Сіамської затоки і в прибережних островів таїландці виловлюють масу крабів, креветок, молюсків, частково устриць, які використовуються в їжі.

В Таїланді є біля 50 національних парків і заповідників, які займають площу більше 25 тисяч квадратних кілометрів.[7] Найбільш відомими і цікавими є наступні:

· На
ціональний парк Кхао Яй
(200 км до північного сходу відБангкоку). У цьому парку мешкають слони, тигри, ведмеді, росте велика кількість різних диких квітів, дерев, орхідей. В парку багато гарних водоспадів і стежин для прогулянок;

· Національний парк Дої Інтханон
розташований навколо найвищої вершини Таїланду (2565м над рівнем моря) в провінції Чіангмай. У лісах на висоті 1800м ростуть лишайникі дикі орхідеї. У нижній частині парку знаходиться декілька гарних водоспадів і сіл гірських народностей мео і карен.

· Остр
ів Самет
в провінції Районг є основною частиною морського національного парку. Вузький, 6 кілометрів в довжину, острів Самет є одним із найкрасивіших островів Таїланду. Він облямований чудовими пляжами, сліпучими кораловими рифами і спокійною водою, ідеальною для підводного плавання і пірнання.

· Національний парк Ераван
знаходиться в провінції Канчанабурі. В горбкуватому і лісистому парку знаходиться семиярусний водоспад Ераван, який є одним із найкрасивіших природних каскадів Таїланду.

· Національний парк Сам Рой Йот
розташований в провінції Прачуап Кхири Кхан. Величезні скелі із вапняка, покриті рідким лісом, велично піднімаються над прибережними болотами і являються місцем гніздування великої кількості водоплаваючих пташок.

· Парк водоспадів Кху Кхут
в провінції Сонгкхла розташований на території озера Сонгкхла і займає площу більше 520 квадратних кілометрів. В цьому парку мешкає 140 видів перелітних і постійно проживаючих пташок.

· Національний парк Пханг Нга
. На території парку знаходяться острова із зеленого вапняка, які пронизані печерами і морськими гротами. Великий інтерес в цих місцях становить доісторичні наскельні розписи і мусульманське рибацьке село на сваях.

· Морський національний парк Тарутао
в провінції Сатун, розташований в 31 кілометрі від південного узбережжя Таїланду, недалеко від тайсько-малазійського морського кордону в Індійському океані. Цей парк займає територію в 1400 квадратних кілометрів і складається із 51 острова. Води навколо цих островів є самими кращими в Південно-Східній Азії для підводного плавання.

Культурно-історичні

Пам`ятки художньої культури Таїланду належать до бронзового віку, свідчення тому є кераміка з поховань, зразки якої можна побачити в національному музеї. В перші століття нашої ери на території цієї країни розвивалося монське та кхмерське мистецтво, що послужило основою тайській культурі, що створили численні храми, масивні, з ювелірно-тонкими деталями статуї Будди. Національне тайське мистецтво почало активно розвиватися під егідою буддизму з XIII століття: будувалися своєрідні храми ( таких більше ніде немає ), в скульптурі вироблювали характерні для Таїланду графічні витягнуті форми. П період розквіту Сіамської держави – в XIV – XIX століттях – з`явилися міста з прямокутним плануванням, обнесені цегельними стінами з зубцями у вигляді листків лілії. Палаци та храми багато прикрашені кольоровою мозаїкою, складним розписом та різьбою. Створювались численні витвори скульптури.[6]

Західний вплив почав відчуватися в Таїланді з кінця XIX століття. Але країна не втратила свого екзотичного тайського обличчя. Особливо це вигадливе сполучення стародавнього Сходу та сучасного західного мегаполісу вражає в Бангкоке, де виросли будівлі багато численних банків, офісів, готелей в дусі сучасної “інтернаціональної” архітектури.

Про всі храми Таїланду неможливо розповісти навіть стисло в загальних рисах, оскільки тільки в Бангкоці налічується більш як 400 храмових споруд(Храм Ват По, Храм Ват Арун, Храм Ват Траймит, Золота гора, Великий Королівський палац, Храм Ранкової зорі та багато інших). Найбільш популярним у туристів та міського населення є Храм Смарагдового Будди
– зразок класичної тайської архітектури. Храм був побудований спеціально для того, щоб розмістити там статую Смарагдового Будди, висота якої біля 75 сантиметрів. [2] А скільки їй років – точно не знає ніхто.Відповідно тайським історичним хронікам, у 1434 році ударом блискавки зруйнована пагода в місті Чианграй, розташована в одному з північних районів Таїланду. На цьому місці в старій ступі, в якій зберігалися священні реліквії, згодом ніби то виявили золоту статую Будди. З інших джерел, її вивезли тайці як військовий трофей із Лаоса. З цього часу і починаються мандрівки Смарагдового Будди по храмам Лампанга, Чиангмая, Вьентьяна, Тонбури. Вони продовжувалися до тих пір, поки 200 років тому для нього указом тайського монарха не був побудований спеціальний храм. Через деякий час частина золотого покриття статуї осипалась, і оголився зелений камінь. Незважаючи на свою назву вона зроблена не із смарагду, а з рідкого суцільного куска ніжно-зеленуватого нефриту.

Вхід в храм Смарагдового Будди охороняють дві гігантські статуї “якшей” – кам’яних сторожів китайської зовнішності, які захищають храм від всякої погані. Будда сидить на високому золоченому троні в центральному залі зі стінами покритими фресками.
По сторонам від статуї розташовані дві скляні сфери, що символізують Сонце і Луну. Нижче статуї розташовані багато прикрашені вази, чаши з благовоніями, найрізноманітніші підношення та дари від високопоставлених осіб і простих тайців.

Аюттая

З Бангкоку на човні можна добратися до міста Аюттайя – столиці Таїланду з 1350 по 1776 року, розташованої в 72 кілометрах від сучасної столиці. Руїни, що залишилися від Аюттаї в результаті нападу бірманців, говорять о величі та красі цього міста.

Північний Таїланд – не місцевість, а одне з найяскравіших явищ загальнолюдської культури. Столиця краю носить поетичну назву Чіангмай (“троянда північних гір”). Місто схоже на справжній заповідник архітектурних пам`яток та інших старожитностей. Найбільше тут буддиських храмів, збудованих у XIII-XV століттях. Серед них трапляються справжні шедеври, причому на будь-який смак. Наприклад, шпиль храму Ват-Прасингх до землетрусу 1545 року становив 90 метрів, та й нині, хоч і зменшений у півтора рази, вражає сміливістю архітектурних рішень. А сам храм пишно декорований дзеркальною мозаїкою та позолоченим орнаментом, які у променях вечірнього сонця створюють абсолютно ірреальне видовище. В найстарішому храмі Чіангмая – Ват-Чіангмун вражає обшита листами блискучої бронзи вежа, яку підпирають ряди ліпних слонів. Та найкрасивішим північним храмом Таїланду всі одностайно визнають Ват-Чедічейот, збудований королем Боромотрайлоканатом на честь двохтисячоліття Різдва. Певна річ, не Христа, а Будди (останній, як відомо, народився десь на 450 років раніше від Сина Людського). Сім шпилів і сімдесят фігур, які ніби перетікають по стінах у молитовних позах, мають здатність непомітно для споглядальника “спресовувати” час і простір.

Крокодиляча ферма Самут Пракан

Крокодиляча ферма – місце, де проходить екзотичне шоу під назвою “Ловля крокодилів руками”, в якому беруть участь людина, крокодили та змії. На фермі 40 тисяч крокодилів і невеликий зоосад, де можна побачити ручних Львів , мавп, удавів, покататися на слонах.

Плавучий

ринок

Бангкок раніше називали Венецією Сходу: житлові квартали розміщалися уздовж притоків та клонгів річки Менам-Чао-Праї. Число клонгів (каналів) доходило до 170. Тепер їх не більше 140. Все життя проходило на воді. До наших днів зберігся звичай: ранком на Плавучому ринку йде торгівля з човнів, до середини дня базар розпливається в різні сторони.

Країна відома різноманітними виробами прикладного мистецтва, в основному призначених для прикрашеня храмів. Стінна живопись в середині храмів розповідає про життя Будди та його останніх втілюваннях, до того як він народився в образі Будди. Тайскі майстери вирізали статуї Будди з каменя та дерева, виливали з бронзи, ліпили з глини.

Танець та драма – головні способи передачі стародавніх оповідань. Найважливіше джерело театральних вистав – «Рамакиян», де розповідається про викрадення прекрасної Сіти, дружини бога – царя Пра Сама, вероломним демоном Тосаканом.

В Таїланді будь-яка голова є священною. По тайському повір`ю, в голові сидить дух оберігаючий життя людини. Тому доторкнутися до чужої голови – означає образити людину.

Для тайців добрий тон – стриманий тон. Дуже сурово тайці відносяться до взуття: її годиться знімати перед входом не тільки до храму, але й в приватне житло. Сидіти схрещуючи ноги де-небудьв селі – за тайськими традиціями абсолютно негарно навіть для чоловіків: це буде сприйнято як образа оточуючих.

В Таїланді усі усміхаються. Стриманий стиль, прийнятий в поведінці, зовсім не суперечить духу життєрадісності.

Тайська кухня

– одна з головних прикрас місцевої культури. Їжа тут готовиться с великою кількістю пряностей.

Основа місцевої кухні – довгозернистий рис, один з самих смачних в світі різновидів риса. Крім виготовлення всіляких національних м`ясних та овочевих страв тайські кулінари запозичували також чимало рецептів з португальської, китайської та индонезійської кухні, де використовується мінімальна кількість гострих пряностей.

Інфраструктура

Факти про транспорт Таїланду:

· Залізничні дороги – 3 940 км

· Автомобільні дороги – всього 64 600 км, з них заасфальтовані – 62 985 км (1996)

· Водні шляхи – 4 000 км

· Трубопроводи – для нафтопродуктів – 67 км., газопроводи – 350 км

· Основні морскі порти – Бангкок, Лам Чабанг, Паттані, Пхукет, Саттахип, Сри Рача, Сонкла

· Торгові судна – всього 299 суден (1999)

· Аеропорти – 106 (на1999г.)

Більшість туристів приїзджають в Таїланд через Бангкок і перше, що вони бачать – сучасні термінали аєропорта Дон Муанг. Багато авіакомпаній здійснюють регулярні рейси в столицю Таїланда, з яких дві власно тайські – ThalAirwaysіBangkokAirways.

В Таїланді добра внутрішня система авіаліній, більшість великих міст та центрів мають аеропорти.

Зараз весь Таїланд розсікають сучасні автобани, тому пересуватися по країні на машині не складає труднощів. Автобусне сполучення в центрі країни непогане, единий важливий момент – завжди краще їздити автобусом с кондиціонером. Автобуси курсують по всій країні, тому потрапити з Бангкоку до будь-якого району країни не складає особливої складності. Орендуватиавтомобіль можна в будь-якому місті, де зустрічаються туристи.

Міський транспорт Бангкоку

Місцеві жителі воліють їздити на мотоциклах. Тайський спосіб пересування – тук-тук являє собою триколісне таксі з критим верхом і розраховано в першу чергу на туристів.

У Бангкоку запустили Srytvain – надземний метрополітен. Його лінії розташовуються на високих опорах на висоті декількох десятків метрів над міськими вулицями. Дуже зручно в тім плані, що немає пробок, швидко можна дістатися з однієї частини міста в іншу.

Таїланд має дуже щільну для своїх масштабів мережу повітряних маршрутів. Два десятки аеропортів розкидані по всій країні. Головним є міжнародний аеропорт Бангкоку – Дон Муанг. Як і в наземному транспорті, більшість внутрішніх авіарейсів зав'язано на Бангкок.

У країні діє кілька авіакомпаній, але основних тільки дві. Більшість рейсів належить державній «Thai Airways». Ця компанія виконує з Бангкока десятки рейсів щодня в кожне з основних міст країни.

Другою значною компанією є «Bangkok Airways». Ця приватна компанія спеціалізується в основному на рейсах у курортні міста та інші пункти, куди і літає «Thai Airways».

Залізниця з'єднує всі значні міста Таїланду. Усі залізничні лінії розходяться з єдиного центру – Бангкока. Минаючих потягів у Бангкоці немає – усі поїзди починають чи закінчують там свій шлях. Вокзалів в Бангкоці два. Головний – Хуалампонг. Друга станція Ної розташована на відшибі в Тонбури й обслуговує в основному потяги ближнього сполучення.

Основне навантаження в Бангкоці несуть автобуси. Одинадцять із лишнім тисяч автобусів ходять за 376 маршрутами. Майже половину з них складають мікроавтобуси. Існує і такий транспорт як водні таксі. Вони спеціалізуються в основному на переправах через ріку, що розсікає місто, Чао-Прайя. Крім того, швидкісні судна ходять нагору і вниз по ріці.

Разом з інфраструктурою плідно розвивається й мережа готелів. Далі наведемо приклади готелей Таїланду.[15]

ГОТЕЛІ БАНГКОКУ

ГОТЕЛІ ПАТТАЇ

ГОТЕЛІ о. ПХУКЕТ

ГОТЕЛІ о. САМУЇ

ГОТЕЛІ о. ПХІ-ПХІ

ГОТЕЛІ о. КРАБИ

Туристично-рекреаційне районування

Таїланд традиційно займає одне з перших місць за показниками розвитку міжнародного туризму. На нього приходиться більше 1/1 загального світового туристопотоку.

За характером рекреаційних ресурсів і функціональних особливостей територіальних рекреаційних систем, що формуються, Таїланд можна поділити на чотири райони: Центральний, Північний, Північно-Східний і Південний.[1]

Центральний район
займає менамскую рівнину і прилягаючі до неї передгірні області, а також узбережжя Сіамської затоки.

Культурно-історичний потенціал світового значення і добре розвита рекреаційна інфраструктура - все це в сукупності зробило Центральний район ведучим рекреаційним районом країни.

Сюди належать такі туристичні центри, як: Бангкок, Хуа Хин, До Самуй, Пхи Пхи.

Великим міжнародним центром туризму і бізнесу в цьому районі є столиця Бангкок. Це найбільший торгівельний центр, найважливіший транспортний вузол країни. Він має усі необхідні умови по розміщенню туристів. Пропонує для проживання більш 200 першокласних готелів враховуючи найбільший у світі на 3700 місць.

У Бангкоці переважає пізнавальна форма міжнародного туризму. У столиці знаходяться найвідоміші культурні й історичні визначні пам'ятки: архітектурний комплекс Королівського палацу, Храм Смарагдового Будди (головної реліквії держави), Храм Висхідного сонця, Національний музей, Зміїна ферма, ферма по розведенню крокодилів і багато чого іншого.

Тут у величезному достатку представлені шедеври скульптури, настінного розпису і численні декорації, що демонструють неповторні досягнення нації в мистецтві.

До послуг туристів у Бангкоці мається безліч розваг: це нічні клуби і ристораны, бари, концертні зали, луна-парки, музеї, театри, галереї, кінотеатри, масажні салони, більярдні зали, тенісні корти, майданчики для гольфу, спортивні зали і багато чого іншого.[8]

У самому центрі цього регіону, у 80 км від Бангкока, знаходяться руїни стародавнього міста Аюттайя.

Хуа Хин знаходиться в 198 км від Бангкока. Цей найстарійший курорт, відомий завдяки своєму протяжному пляжу, відгородженому від невеликого рибацького селища невеликою скелею. Великою визначною пам'яткою Хуа Хіна є нічний ринок, де крім численних сувенірів, варто звернути особливу увагу на вироби з місцевої бавовни, а також на морську їжу і різноманітні місцеві солодощі.

Північний район:
займає 1/3 загальної площі країни. Тут виділяється саме велике місто району Чиангмай, як один з головних туристичних центрів. Він розташований на відстані 700 км від Бангкока. Чиангмай є ідеальним місцем для екскурсійних туристичних поїздок. Незважаючи на те, що за останні роки місто помітно виросло, сучасні будинки ніяк не псують красу стародавніх храмів. Для туристів пропонується величезний вибір готелів. Починаючи від розкішних класу «люкс», до недорогих, але зручних будинків для гостей, що пропонують розміщення на будь-який смак. За 2001 рік це місце відвідало 1,1 млн. іноземних туристів.

Чиангмай становить великий інтерес для аматорів пригод. Туристи можуть провести в місті кілька днів, оглядаючи храми і ринки, а потім відправиться в гірські селища, покататися в джунглях на слонах, спуститися вниз по річці на бамбукових плотах.

Чиангмай служить також «воротами» на шляху в стародавні королівства Лампхун, Лампанг, Чианграй і Чиангсан, мальовничі міста Мэхонгсон, Мэсалонг і Чомптхонг. Місто має у своєму розпорядженні найбагатші колекції творів мистецтва, найцінніші пам'ятники, унікальні природні визначні пам'ятки.

На кордоні з Лаосом на березі ріки Меконг знаходиться древнє місто Чианг Саен. Це місто знамените храмом Пхра Тхат Дій Тунг, що розташований на вершині гори, відкіля відкривається чудовий пейзаж навколишніх гірських вершин і мальовничих селищ народності акха.

Північно-Східний:
розташований на плато Корат. Цей регіон привабливий завдяки прекрасним видам лісистих гір, національних парків, горбкуватих полів. Цей район славиться і тим, що тут були знайдені сліди найдавнішої цивілізації Бронзового віку.

У районі знаходяться одні із самих відомих історичних і культурних визначних пам'яток. У музеї містечка Бан Чианг зберігаються унікальні ювелірні і гончарні вироби, знайдені при розкопках поселень Бронзового віку. Недалеко від ріки Меконг, у містечку Пха Танемо, знаходяться доісторичні наскальні розписи. У містечку Ясотхон кожне літо проводять свято Дощу, супроводжуваний барвистим феєрверком. У містечку Сурине щорічно збираються гості з усього світу, щоб побачити традиційне листопадне Свято Слонів.

Від устя ріки Мінам – Чао – Прая до тайсько-камбоджійського кордону тягнеться Східне узбережжя з безліччю заток і чудових пляжів. Тут розташована більшість морських курортів, включаючи один із самих знаменитих курортів Азії – Паттайю. Курорт розташований на узбережжі Сіамської затоки, на 147 км на південний схід від Бангкока, за правом іменованою «Рив'єрою Таїланду». Це курорт світового значення, що залучає щорічно сотні тисяч туристів.

Паттайю вважають «Королевою Азіатських курортів». Інфраструктура курорту пропонує відпочинок на будь-який смак. Розмаїтість готелів від тихих бунгало, що потопають у зелені і квітах, до сучасних корпусів здатно задовольнити смаки як тих, хто шукає східної розкоші, так і тих, хто розраховує на спокійний сімейний відпочинок.

Аматорів активного відпочинку чекають водні види спорту: віндсерфінг і парасейлинг, катання на водяних лижах і мотоциклах, на яхтах і моторних човнах. Паттайя є визнаним центром підводного плавання і риболовлі. Завдяки особливому мікроклімату, величезному асортименту екологічно чистих продуктів, наявності розгалуженої мережі лікувально-оздоровчих і спортивних підприємств, Паттайя набуває статусу курорту санаторного типу.

За останні роки тут виникла інфраструктура, що включає в себе різні підприємства, що функціонують в області медичного обслуговування відпочиваючих. До них відносяться клініки і салони, що пропонують усі напрямки лікувально-профілактичного масажу, сауни, трав'яні лазні і мінеральні ванни, велика кількість тренажерних та інших спортивних комплексів. Для ентузіастів активного відпочинку – стрибки у воду, пірнання з маскою і підводним плаванням, стрілянина, боулинг і гольф. Головне шоу курорту – Альказар-шоу. Це барвисте костюмоване шоу за участю великої кількості артистів. Вистава рекламується як шоу за участю великої кількості артистів. Вистава рекламується як шоу трансвеститов. У цьому шоу немає жодної жінки.

До послуг відпочиваючих пропонуються численні цікаві екскурсії. Село Нонг Нуч розташоване в декількох кілометрах від центра Паттайї. На великий території знаходяться грандіозний ландшафтний парк і чудовий сад орхідей. На території парку щодня проводиться Шоу слонів, яке збирає велику кількість туристів. Слони демонструють своє уміння виконувати акробатичні етюди, малювати абстрактні картини, грати у футбол.

Банг Саре, невелике рибацьке село, розташоване у 40 км їзди на південь від Паттайї. Воно приваблює туристів тим, що тут можна організовувати полювання на акул, марлина, королівську макрель, тунця та інших мешканців Сіамської затоки.

Район відомий завдяки рибацькому селу Бан Пхе і острову Самет. Острів Самет оточений 15 бухтами з прекрасними пляжами. Коралові рифи і прозора вода ідеальні для купання, підводного плавання, риболовлі.

Трат, провінція на кордоні з Камбоджею, відома національним морським парком До Чанг, на території якої розташовано 52 острови.

Паттайя – це місце для всіх, незалежно від того, чи приїхала людина здалеку чи ні.

Південний район:
Рекреаційна комфортність клімату, неповторність і розмаїтість пейзажів і добре розвинена рекреаційна інфраструктура все це зробило Південний район одним з перших рекреаційних районів Таїланду.

Географічно Південний Таїланд простирається від Чумпхона, у 460 км від Бангкока, через Кра Істхмус на південь до тайсько-малазійської границі. На сході ця територія омивається Сіамською затокою, на заході Андаманським морем.

До самих великих курортів району відносяться острови Пхукет і Самуї. Сюди спрямовані основні потоки іноземних туристів.

Найбільший острів Таїланду - Пхукет розташований в Андаманському морі, на відстані 862 км від Бангкока.

Авіакомпанія Thai Aivways Intevnational кілька разів за день здійснює сюди авіарейси.

Пхукет також є міжнародним аеропортом, що має пряме повітряне сполучення з Гонконгом, Сінгапуром і Малайзією. З материком Пхукет зв'язаний дамбою, по якій проходить автотраса, так що літак – не єдиний спосіб доставки туристів. Щодня з Бангкока сюди відправляються «нічні» пасажирські автобуси.

За 2001 р. Пхукет відвідали 2,2 млн іноземних туристів, що на 3,7% більше, ніж у 2000 р. Середня тривалість на острові склала 5,7 днів. На острові Пхукет 303 готелі на 20,5 тис.номерів, з них 16 готелів – категорії 4* і 5*. У 2001 р. рівень зайнятості останніх склав 76,8%.[12]

Готель можна вибрати практично на будь-якому пляжі. Усе залежить тільки від того, з якою метою турист приїхав на цей острів. Наприклад, пляж Патонг є найбільш розвиненим по своїй інфраструктурі і підійде тим, хто любить розваги і бурхливе нічне життя. Тим же, хто віддає перевагу спокійному, розміреному відпочинку, ідеально підійде пляж Панва, що викликає останнім часом величезний інтерес в українських туристів. Пляж Панва розташований на південно-східному узбережжі острова Пхукет, між пляжами Макхам і Чалонт. Поселитися на цьому пляжі можна в готелі Cape Panwa, розташованому в самому центрі пляжу Панва на вершині пагорба. Готель ідеальний для сімейного відпочинку.

Пхукет – визнаний центр водяних видів спорту: тут є всі можливості для парасейлинга, віндсерфінга, катання на водяних лижах і яхтах, водяних мотоциклах. Місто Пхукет привабливе своїми визначними пам'ятками. З природних визначних пам'яток варто відзначити національний парк Khao Phva Thaco, одне з місць на Пхукете, де дотепер збереглися незаймані джунглі;містечко Laem Phvom Thep, розташоване на півдні острова, і відоме за свою незабутню красу під час заходу сонця; акваріум у Біологічному центрі морських досліджень, поселення «морських циган», самих стародавніх мешканців острова, також цікаво для відвідування.

Отже, Пхукет – це самостійний світ, у якому є абсолютно усе, що необхідно туристу – і сонце, і білосніжний кораловий пісок, і смарагдове море, і численні мальовничі місця, захоплюють кожного, незалежно від віку та інтересів.

Третій по величині острів у Таїланду Самуї, що розташований на відстані 80 км від материка й 560 км від Бангкока. Зв'язок острова з материком, забезпечують два порти: порт Nathon і новий порт, розташований на відстані 5 км від Nathona. Існує автомобільна дорога, по всьому периметру острова. Це самий спокійний курорт із надзвичайно чистими пляжами.

Незважаючи на те, що тут є кілька першокласних готелей, основний тип розміщення туристів на Самуї – це невеликі будиночки – бунгало, розташовані серед пальм на березі моря. На острові пропонується величезна розмаїтість усіляких видів водного спорту. Острів не позбавлений тих місць, куди можна зробити екскурсії. Основними визначними пам'ятками є два водоспади. Один з них Хін Лат, розташований недалеко від міста. У його основі знаходиться невелике озеро, ідеальне для купання в найчистішій воді. Інший водоспад, На Муанг, більш мальовничий. Він розташований у східній частині острова. Водоспад сильно вражає своєї 30 метровою шириною. Інший, не менш захоплюючою екскурсією, є подорож в морський національний парк Анг Тхонг, що складається з групи островів, розташованих на захід від Самуї. Кожний, хто приїжджає сюди, надовго не може забути мальовничі стрімчаки, блакитні лагуни, гори, озеро вулканічного походження і надзвичайно красиві пляжі.

Висновок

Підсумовуючи вище наведені фактори можна зробити певні висновки про територіальні структури розвитку туристичних ресурсів Таїланду:

1). Наявність значної рекреаційної бази (природний потенціал, культурно-історичні, тощо);

2). Проведення державної політики, що сприяє розвитку територіальної структури туристичних ресурсів;

3). Підвищений інтерес туристів до цієї країни, що зумовлено стабільною політичною ситуацією та екологічними умовами.

4). Наявність добре розвинутої інфраструктури;

5). Добре налагоджена і розвинута сфера обслуговування;

З такими умовами зрозуміло, що значного розвитку набув в`їздний туризм.

На території країни виділяють чотири туристично-рекреаційних райони: Центральний, Північний, Північно-Східний та Південний. Кожний з них є неповторним за своїми рекреаційними ресурсами і об`єктами тяжіння туристів.Туризм є дотаційною статтею бюджету. Тому розвитку туризму приділяється значна увага.Влада Таїланду розраховує подвоїти кількість приїзджих іноземних туристів в найближчі десять років. За десятирічним планом розвитку туризму, що був схвалений урядом, воно повинно досягти 22,5 млн. чол. В 2001 році Таїланд розраховував прийняти 8,8 млн. туристів, однак ця цифра досягла 9 млн. чол. Порівняно з 2000 роком кількість туристів збільшилося на 500 тис. чол. В найближчі п`ять років Таїланд сподівається щорічно приймати 16 млн. туристів, а прибуток від туризму повинен складати 10 млрд доларів за рік.[11]

З листопада по березень Таїланд являє собою найбільш перспективний напрямок для нашого туризму. Головна перевага – в ці місяці жодна з країн, окрім, мабуть, Єгипта, неможе запропонувати сонце, море і пляж. Перевізник вТаїланді – “Аерофлот” – і це найкращий варіант.

Основними центрами тяжіння туристів є: Бангкок (за 2001 р. це місто відвідало 1,2 млн. іноземних туристів), Пхукет (2,2 млн. туристів), Чіангмай (1 млн. туристів), Паттайя (2,2 млн. туристів).[12] Так лише в одному Банкоці нараховується біля 400 храмів, численні музеї та багато парків.

Комфортабельні готелі Таїланду з розвинутою сферою різноманітних послуг, з добре розвинутою інфраструктурою ні в чому не поступаються готелям європейських держав, відповідаючи найбільшим попитамготові до прийому туристів будь-якого класу. В кожному, навіть невеликому містечку містечку можна знайти готелі, що відповідають світовим стандартам, а ціни нижче ніж на заході. Теплі і чисті прибережні води Індійського океану і чудово обладнанні пляжі роблять пляжний відпочинок в Таїланді одним з найпривабливіших у світі. Саме в Таїланді знаходиться найбільший готель у світі. Він одночасно може розмістити 3700 осіб.

Добре розвинута транспортна мережа спряє зручному пересуванню туристів по країні. Головна роль належить залізничному, автомобільному та водному. Роль повітряного транспорту полягає у перевезенні туристів на найбільші острови країни.

Одним з найбільших об`єктів туристичного тяжіння є крокодиляча ферма та Храм Золотого Будди (в якому знаходиться найбільша у світі статуя Золотого Будди, висотою біля 130 м). Саме їм належить значний відсоток туристів.

Таїланд розташований на Індокитайському півострові, це зумовлює значну протяжність берегової смуги, що є вагомим фактором для розвитку пляжного туризму. Саме до берегової смуги тяжіють найбільші курорти країни.

Під час написання данної роботи мною було проведене грунтовне опрацювання багатьох вітчизнянихі зарубіжних джерел, були проглянуті інтернетівські джерела.

При написанні курсової роботи мною був використаний рефератний метод. Дана тема є досить актуальною в зв`язку з зростанням значення туризму.

Використана література

1. П.И. Пучков, Юго-Восточная Азия, Москва, 1979г.

2. Іонина Н.А., “100 великих чудес света”, Вече, Москва, 1998г.

3. Бейдик О.О., “Туристичні ресурси”, Київ, 1996р.

4. Герасименко Б.Г., “Основы туристического бизнеса”, Одесса, 1997г.

5. Бейдик О.О., “Проблеми міжнародного туризму”, Київ, 1999р.

6. Стив ван Бек, Таиланд, Москва. Перевод, 1996г.

7. Владислав Говорухин, “Юго-Восточная Азия”, Москва, 1996г.

8. А.А. Романов, Р.Г. Саакяну, “География туризма”, Москва, 2002г.

9. Міжнародний туризм, №4, Серпень – Вересень, 2001р.

10. Туризм: практика, проблемы, перспективы., №4, Апрель, 2000г.

11. Туристический дайджест, №16, 17, 18, Октябрь, 2001г.

12. Туризм: практика, проблемы, перспективы., №11, 2000г.

13. П.О. Масляк, Я.Б. Олійник, А.В. Степаненко, “Словник-довідник”, Київ, 1996р.

14. О.О. Бейдик, “Словник-довідник”, Київ, 1998р.

Ресурси інтернет

15. www.ThaiTravelers.com

16. tourism.who-is-who.com.ua

17. e-mail: travel@cita.kiev.ua

18. www.travel-net.ru

19. www.interunion.ru

20. www.danko-company.ru

[1]
ТАТ – Туристичне управління Таїланду