Вірусний гепатит в Коломийському районі Івано Франківської області

Коломийське медичне училище ім. І.Я. Франка

тема:

“Вірусний гепатит в

Коломийському районі

Івано – Франківської області”

студентка гр. ЗФ1

Хабрович Н.В.

Викладач

Васкул О.В.

Коломия 2001р.

Гепатит А (хвороба Боткіна, інфекційний або епідемічний) – гостра інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом гепатиту А, переважно з фескально-оральним механізмом зараження, характеризується наявністю початкового періоду з підвищенням температури тіла, диспепсичним, грипоподібними ознаками, переважним ураженням печінки, симптомами гапатиту, порушенням обміну речовин, іноді жовтяницею.

Тривалий час хворобу помилково вважали за катаральну жовтяницю, зумовлено закупоркою запальної очної протоки слизом і набряком її смугової оболонки. Вперше цю хворобу відкрив вчений С.П. Боткін вь1883 році.

Етіологія. Збудник гепатиту А належить до родини ентеровірусів. Вірус може репродукуватись у деяких первинних і перещеплюваних культурах клітин людини і мавп. Вірус стійкий до факторів зовнішнього середовища, при кімнатній температурі може зберігатися протягом кількох місяців, чутливий до формаліну, стійкий до замороження, при температурі 200С зберігається протягом 2 років, при температурі 1200С за 20 хв повністю гине.

Епідеміологія. Єдине джерело інфекції – хвора людина. Виділення збудника у зовнішнє середовище з фекаліями починається ще в інкубаційному періоді за 1-3 тижні до появи клінічних симптомів. Найбільша кантопіозність спостерігається в перші 1-2 дні захворювання і припиняється після 10-14 дня хвороби.

Часто джерелом інфекції є хворі на без жовтяничну форму. Основним механізмом зараження фекально-оральний, який реалізується водним, харчовим і контактно-побутовим шляхом. Відома велика кількість випадків харчових та водних спалахів інфекції. Часто групові спалахи відбуваються у дитячих дошкільних закладах і школах, а під час медичних маніпуляцій цей шлях поширення інфекції є другорядним. Можливий статевий шлях зараження. Сприйнятність людей до зараження гепатиту А становить 100%. Більшість людей встигають перехворіти на жовтяничну і безжовтяничну форми до 14 років. Сезонність осінньо-зимова, спостерігається лише серед дітей. Імунітет стійкий, довічний.

Патогенез вивчений недостатньо. Значною мірою це зумовлено відсутністю адекватною моделлю хвороби та нестачею даних щодо реплікації збудника. Патоморфологічні зміни у разі гепатиту А дещо відрізняється від тих, які спостерігаються у хворих на вірусний гепатит В. Характерною морфологічним типом ураження печінки при гепатиті А є портальний або перипортальний гепатит. Запальних та альтернативних змін у зоні печінкової часточки не спостерігається.

Клініка. Хвороба найчастіше перебігає в гострій циклічній формі, хоч можливі загострення, рецидиви, затяжний перебіг і перехід у хронічну форму.

Розрізняють такі форми: жовтянична і безжовтянична.

Лікування хворих на легені серединогенні форми гепатит А не потребує застосуванню лікарських засобів. Основною є базисна терапія – постільний режим і стіл №5.

Профілактика. Хворих госпіталізують. Основні санітарне-епідемічні заходи спрямовані на запобігання фекально-оральному попаданню інфекції. Профілактика передбачає введення імуноглобуліну в найбільш сприйнятливих вікових групах населення.

Гепатит В – інфекційна хвороба, що спричиняється вірусом гепатиту В, з парантеральним механізмом зараження, гострим або хронічним перебігом. Характеризується початковим періодом з астено-вегетативними диспетичними проявами, симптомами ураження печінки з порушенням обміну речовин.

Етіологія. Віріони гепатиту В (частинки Дейна) – мають зовнішню оболонку і внутрішню герільну серцевину: середовище серцевина вірусу містить фермент ДНК – полімерозу. Репродукція вірусу відбувається за одним з двох можливих варіантів – продуктивним або інтегративним. У разі продуктивної репродукції утворюються повноцінні віріони, інтегративної – проходить інтеграція ДНК з клітинним геном. Вірус не вдається культивувати в лабораторних умовах, є лише кілька видів культури первинного року печінки. Вірус стійкий до високих температур, його активність зберігається при нагріванні до температури 600С протягом 21 год. Добре зберігається при низьких температурах – до 6м, 15-20р.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є хворі і вірусоносії. Вірус у великій концентрації міститься в крові, може виділятися з сечею, потом, слиною. Вірус поширюється двома шляхами: природнім і штучним. До штучного належить парантеральне зараження під час медичних маніпуляцій. Особливо небезпечним є переливання крові та її препаратів.

Захворювання на гепатит часто реєструють серед хворих а туберкульоз і цукровий діабет, в хірургічних відділеннях.

До природного поширення інфекції належать статевий шлях інфікування та зараження дітей під час пологів, може бути транспаценторне зараження плода.

Сезонність не характерна. Хворіють люди не залежно від віку. Імунітет стійкий, довічний.

Патогенез. У патогенезі гепатиту В мають місце три основних синдроми зараження печінки: цитолізу, холестазу і мезенхільно-запальний. Основною особливістю є те, що ураження печінки пов‘язане не з проникненням вірусу в гепатити, а з розпізнавання мантигенів вірусу імунокомпетентними клітинами.

Синдром цитолізу відіграє головну роль у патогенезі гепатиту В. Ступінь його вираженості значною мірою зумовлює тяжкість перебігу захворюваності.

Синдром холестозу характеризується порушенням відтоку жовчі. Розгляди секреторної функції гепотацитів – гепотацивний холестоз, ураження жовчних капілярів.

Мезинхімно-запальний синдром характеризується інфільтративними процесами і гіпергамма – глобулінемією.

Лікування. Госпіталізація обов‘язкова. Для покращення відтоку жовчі призначають усередину холікінетики – 5-10% розчин магнію сульфату по 1 столовій ложці2-3 р/д або сорбіт. Призначають постільний режим і дієта, стіл №5. При перших ознаках печінкової енцефолапотіт проводять інтенсивне лікування, відновлення гемостазу, боротьбу з гіпоксією. Додатково призначають преднізолон до 5мг/кг на добу, гідрокортизон, манітол, фуросемід.

Виписують хворих за клінічними показниками, коли немає скарг, жовтяниці, при зменшенні печінки, нормалізація рівня білірубіну в крові. Перший огляд хворого проводиться лікуючим лікарем не пізніше ніж через місяць після виписки. У разі відсутності результатів, проведеного з інтервалом 10 днів, реконваленсцента можна зняти з обліку.

Профілактика. Медичний погляд за осередком здійснюється протягом 45 днів після госпіталізації. До донорства забороняється допускати осіб, що перехворіли на гепатит, які мають захворювання печінки чи протягом останніх шести місяців одержували препарати крові або спілкувалися з хворими на гепатит.

Специфічна профілактика. Вакцина проти гепатиту В щойно в нашій країні готується до випуску. Вакцинації підлягають насамперед новонароджені, матері яких хворіли на гепатит В після 6-го місяця вагітності.

Висновок.

Отже, важливою особливістю етідемічного процесу при вірусному гепатиті А ураження дітей у віці 5-15 років. Питома вага хворих дітей у загальній кількості хворих коливається в межах 30-7%. В Україні захворюваність дітей більше ніж у 2 рази перевищує загальну. Низька захворюваність дітей у віці до 1 року пояснюється пасивним імунітетом –трансплацентарною передачею специфічних антитілвідматері. Захворюваність сільського населення вища, ніж міського. Серед контингентів дорослого населення найвища інтенсивність епіемічного процесу спостерігається серед осібмолодого віку 15-29 р.

Використана література.

«Епідеміологія» К. М. Синяка, - К. «Здоров‘я» - 1993р.