1998-10-27 - Освiта в США Теорiя дидактики

Система освіти в США

Основний принцип – децентралізація. Безпосередній контроль на території штатів виконують Boards of Education. В 19 ст. с США сформувалася наступна система середніх освітніх навчальних закладів:

1) 8-мирічна елементарна школа, після завершення якої учні, молодь мала можливість продовжувати своє навчання в повній середній школі (в певних штатах ця система збереглася) В інших шатах діє система освіти 6+3+3

6 років в елементарні школі

3 роки в молодшій середній школі

3 роки старша середня школа: повний цикл середньої освіти.

Головне завдання: створити всі можливості для різнобічного вияву особистості, закладення основ світогляду. Відповідно до засад плюралізму, толерантності, вчитель не може нав'язувати певні думки, оцінки. Великий вплив здійснює родина.

На етапі junior high school робляться заходи по поглибленню розвитку дитини в напрямку, що відповідає її здібностям.

На етапі senior high school – підготовка до навчання в вищих навчальних закладах, здійснення профільованого навчання, вибір відповідних курсів.

В США діє принцип не універсалізація, а спеціалізація освіти.

Від 6 років життя в США починається обов'язкове навчання, до 16 (17)[1]
років триває безкоштовне навчання.

2) Вища освіта в США здобувається в 4-рирічних коледжах, які мають право підготовки на рівні бакалавра. Головна особливість цього етапу, головне завдання – підготовка до виконання професійних обов'язків на найвищому рівні. Бакалаврська робота – тезова.

3) Однорічна або двохрічна магістратура. Головне завдання – наукова підготовка, підготовка до наукової діяльності, до здійснення самостійних наукових проектів. Магістерська робота теж можливо тезова. Відповідно рівень її нижчий, ніж в Європі.

Координація педагогічних досліджень в масштабі всієї країни здійснюється National Academy of Education.

Система освіти в Великобританії.

функціонує на основі законодавчого акту 1944 року "Educational Act". Система освіти в В. відзначається досить складною структурою.

Починається з 2-хрічного дитячого садочка (3-4 роки життя).

Далі – обов'язкове навчання в дитячій школі "infant school" (триває 2 роки). Головне завдання – створення можливостей для емоційного розвитку дитини, закладення дидактичних основ.

Система освіти в В. діє на основі перманентного (безперервного) навчання та виховання.

Далі – 4-рирічна початкова школа "primary school" (7-11 років життя). Головне завдання – формування навичок читання, письма, закладення основ наукового світогляду на основі вивчення природничих.

Середня школа "secondary school". Визначення індивідуальних нахилів на напрямків індивідуальних особливостей дитини відбувається на ранніх етапах (в нас такий метод мав місце в 20-х роках, мала назву "педологія"), здійснюється на основі тестування.

Відповідно середня школа поділяється на декілька видів:

- grammar school (5-7 років навчання) – (певна елітарність) підготовка до навчання в вищих навч. закладах. Головний нахил на предметах гуманітарного циклу.

- public school (4-5 років) – більш практичне спрямування на конкретний фах, перевага фізико-математичного та природничого циклу предметів. Серед public school є також школи, що надають освіту в галузі гуманітарних дисциплін. Особливість – високий рівень та конкретне спрямування.

- modern school (4-5 років) – суто практичне спрямування.

- розширена школа (5-7 років) – три початкових роки дається на остаточне визначення подальшого профілювання навчання, після чого здійснюється свідомий вибір розвитку. Існує можливість зміни напрямків.

- технічна школа (5-7 років) – готують до продовження навчання в вищих технічних коледжах.

Важлива риси В. системи освіти в тому, що це одна з перших країн світу, яка перейшла на принцип "подальшості навчання", коли кожний наступний етап пов'язаний з попереднім, кожен попередній етап надає можливості для подальшого навчання.

Вищі навчальні заклади – університети та коледжі.

Підготовка викладачів – в 3-4річних вчительських коледжах, які називаються Teacher Training Colleges. Наукові дослідження здіснюються інститутами педагогіки університетів.

Організацій пед. досліджень, підготовка наукових кадрів в В. (самост.)

Теорія дидактики.

Дидактика – теорія навчання.

Вітчизняні дидактичні методи:

1) вербальні або вербально-логічні – зводяться до того, що головним засобом передачі інформації є слово, яке повинно відповідати певним логічним законам та конструкціям.

Необхідно мати на увазі значимість парадигмального підходу до підготовки занять – розробка відповідних шаблонів, схем.

2) ілюстративний метод – головним засобом переказу інформації стає ілюстрація, образний символ, схема, таблиця, малюнок тощо.

3) проблемно-пошуковий метод (інша назва – евристичний). Головним засобом стає актуальна проблема чи індивідуальне творче завдання. Вчитель перетворюється на консультанта.

4) комбінований метод (використовується найчастіше) поєднання елементів всіх попередніх методів.

Вибираючи метод навчальної діяльності визначається тип уроку:

1) урок-лекція (вивченя нового матеріалу)

2) урок закріплення вивченого матеріалу (підсумковий урок)

3) комбінований урок – поєднання елементів вивчення нового матеріалу з елементами перевірки вивченого матеріалу і з елементами закріплення нового матеріалу.

4) бінарний урок – поєднання в одному уроці матеріалів двох різних курсів.

5) контрольний урок.

Вибір типу уроку і методу навчальної діяльності визначається дидактичними законами інформаційної еволюції (в західній дидактиці), який полягає втому, що в основі навчання лежить інформація, яка має властивість до підвищення рівню через певні етапи: інформація
(сукупність відомостей) -знання
(інформація, необхідна конкретні людині в її житті, професійному розвитку і яку людина знає, як застосувати) -вміння (свідома готовність в будь-який момент застосувати знання на практиці) -навички (досвід, закріплений практикою, використання знань на практиці).

Категорії, на які проводиться вибір інформації при підготовці до уроку:

1) інформація головна (або провідна) – найголовніші факти, закони тієї науки, яка вивчається, основні закономірності, які є основою того матеріалу, який ми розглядаємо. Все заняття має бути підпорядковано запам'ятовуванню цієї інформації.

2) інформація другорядна (допоміжна), головне призначення якої – поглиблення знань, пояснення головної інформації.

3) інформація ілюстративна, головне призначення – проілюструвати, показати наочно ті явища, які підтверджують те, що відноситься до інформації головної.

Етапи уроку (в загальному):

1) етап підготовки – розподіл інформації на головну, другорядну та ілюстративну, розробку конспекту уроку;

2) етап проведення уроку:

- організаційна частина;

- (в залежності від типу уроку) формулювання теми, завдань уроку;

- реалізація плану уроку.

- спілкування з учнями, аналіз уроку

- домашнє завдання.

3) етап аналізу результатів уроку

В умовах вищої школи основними формами навчальної діяльності є лекції, семінарські заняття (або практичні заняття), колоквіуми, заліки, екзамени.

[1]
Визначається кожним штатом окремо.