Реферат на тему:

Муссоліні Беніто

Беніто Муссоліні

Беніто Муссоліні
(29 липня1883-го року - 28 квітня1945-го року) - фашистськийдиктаторІталії з 1922 по 1943 роки. Він сконцентрував всю владу в своїх руках як провідник (il duce - варіант "фюрера") Фашистської партії та спробував створити Італійську імперію, яка була б у військовому союзі з гітлерівськоюНімеччиною. Поразка Італії у 2-й Світовій війні привела також до втрати влади Муссоліні.

Зміст

· 1Ранні роки

· 2Народження фашизму

· 3Фашистська диктатура

· 4Військова агресія

· 5Друга Світова війна

· 6Смерть Муссоліні

· 7Цитати

Ранні роки

Народився у Предапіо, біля Форлі, в Романьї. Його батько Алессандро був ковалем, мати Роза - шкільною вчителькою. Беніто назвали на честь мексиканського революціонера Беніто Хуареса. Як і його батько, Беніто став переконаним соціалістом, а пізніше марксистом. Великий вплив на нього справили твори Фрідріха Ніцше. Мав брата Арнальдо, який став визначним теоретиком фашизму

Отримавши у 1901 році освіту вчителя початкових класів, 1902 року він емігрував в Швейцарію. Не маючи можливості знайти там постійну роботу, був арештований за бродяжництво та депортований. Повернувшись до Італії, пішов до армії. Після декількох сутичок з поліцією у 1908 році пішов працювати до газети в австрійському містечку Тренто.

Бувши депортований з Австрії, став у Форлі редактором соціалістичної газети La Lotta di Classe
("Класова боротьба"). У [1910]] році Муссоліні став секретарем місцевого осередку Соціалістичної партії. В цей час його політичні погляди дуже відрізнялися від тих, якими вони стануть пізніше. Він називав себе "антипатріотом". Коли Італія 1911 року оголосила війну Туреччині, його заарештували за пацифістськупропаганду.

Народження фашизму

Муссоліні порвав з соціалізмом через їхню позицію щодо неприєднання Італії до 1-ї світової війни, що і стає початком його відходу від пацифістських позицій.

У листопаді 1914-го року він заснував нову газету Il Popolo d'Italia
("Народ Італії") та провійськову групу Fasci d'Azione Rivoluzionaria
. Муссоліні сподівався, що війна призведе до розпаду суспільства, і в хаосі він зможе прийти до влади. Термін "фашизм
" він виводив від слова fasces
(іт. fascio
) (зв'язка прутів, яку несли ліктори перед римськимимагістратами і яка була символом державної влади). Фашизм став для італійців символом сили та порядку.

Організованим політичним рухом фашизм став 23 березня1919 року, коли в Мілані пройшла зустріч фашистської партіїFasci de Combattimento
(ця дата вважається днем народження італійського фашистського руху, хоча фактична дата заснування - 23 лютого1919 року). Провалившись на виборах 1919 року, він пройшов до парламенту1921 року, ставши членом правого крила. Фашисти формували озброєні загони, щоб тероризувати колишніх соратників Муссоліні - соціалістів. Влада рідко коли втручалася. В обмін на підтримку групи промисловців та землевласників Муссоліні надавав підтримку штрейкбрехерству та припинив революційну пропаганду. Коли ліберальніуряди Джованні Джолітті, Іваное Бономі та Луїджи Факта не змогли зупинити розповсюдження анархізму, та після того, як фашисти 28 жовтня1922 року організували демонстративний Marcia su Roma
(Марш на
Рим
), король Вітторіо Еммануеле ІІІ запросив Беніто Муссоліні сформувати новий уряд. 31 жовтня1922 року Муссоліні став наймолодшим прем'єр-міністром в історії Італії.

Фашистська диктатура

Спочатку він користувався підтримкою парламентських лібералів. З їхньою допомогою він запровадив жорстку цензуру та змінив виборчі методи так, що протягом 1925-1926 рр. він зміг зібрати в своїх руках диктаторські повноваження та розпустити всі інші партії. Вміло використовуючи свій абсолютний контроль над пресою, він поступово побудував собі імідж "Провідника", людини, яка завжди має рацію та може вирішити всі проблеми політики та економіки. Італія швидко перетворилася на поліцейську державу. З тими, хто намагався чинити йому опір, як наприклад соціаліст Джакомо Маттеотті, Муссоліні був безжалісний. Але його пропагандистський талант був настільки великим, що опозиції до нього майже не існувало.

У різний час, починаючи з 1922-го року, Муссоліні особисто керував міністерствами внутрішніх справ, зовнішніх справ, колоній, підприємництва, армії та інших військових формувань та суспільних робіт. Іноді в його руках було сконцентровано до семи посад на додачу до прем'єрської. Також він продовжував залишатися головою Фашистської партії (сформованої в 1921 році) та озброєної фашистської міліції. Концентрація такої влади в одних руках відбувалася ціною створення надмірно централізованої, неефективної та корумпованої держави.

Під диктаторством Муссоліні парламентську систему було практично скасовано. Закони довільно переписувалися. Всі вчителі в школах та університетах мали присягати на вірність фашистському режиму. Муссоліні сам призначав редакторів всіх газет, а кожний журналіст мусив мати сертифікат від фашистської партії, щоб мати можливість працювати за професією. Профспілки були позбавлені своєї незалежності та були інтегровані в те, що називалося "корпоративною системою". Метою, якої так і не було досягнуто, було помістити кожного італійця в яку-небудь професійну організацію чи "корпорацію", які всі були під державним контролем.

Муссоліні віддячив тим, хто його фінансував, перевівши певну кількість промислових галузей з державної власності у приватну. Але у 1930-х роках він почав повертатися до протилежної крайності жорсткого державного контролю над промисловістю. Великі кошти йшли на суспільні витрати. Але економіка страждала від його надмірних зусиль зробити Італію самодостатньою. Італії не вистачало ресурсів на надмірну індустріалізацію.

Військова агресія

У зовнішній політиці Муссоліні швидко перейшов від пацифістського антиімперіалізму до крайньої форми агресивного націоналізму. Одним із перших прикладів цього було його бомбардування Корфу1923 року. Після того він успішно встановив маріонетковий режим в Албанії та завоював Лівію. Його мрією було зробити Середземне море"mare nostrum"
("нашим морем").

1935-го року на конференції у Стрезі він допоміг створити антигітлерівський фронт, щоб захистити незалежність Австрії. Але його успішній війні проти Абісінії (Ефіопії) чинила опір Ліга націй, і він був змушений шукати союзу з нацистськоюНімеччиною, яка вийшла з Ліги 1933-го року. Його активна інтервенція у 1936-1939-х рр. на боці генерала Франциско Франко в Іспанській Громадянській війні виключило будь-яку можливість примирення з Францією та Великою Британією. В результаті цього він мусив змиритися з німецькою анексією Австрії та розділом Чехословаччини1939-го року. На Мюнхенській конференції у вересні 1938-го року він виступав як помірний політик, що прагне до миру в Європі. Але його "вісь" з Німеччиною отримала фактичне підтвердження у вигляді "Сталевого пакту" з Гітлером у травні 1939-го року. Явно будучи підпорядкованим партнером, Муссоліні вслід за нацистами запровадив націоналістичну політику, яка призвела до переслідування євреїв та створення системи апартеїду в Італійській імперії.

Друга Світова війна

З наближенням Другої Світової війни Муссоліні оголосив про свій намір приєднати Мальту, Корсику та Туніс. У квітні 1939 року, після недовгої війни, він окупував Албанію. Не розуміючи, що він мав би більший зиск від збереження балансу сил в Європі, він спирався на політику блефу та буйства, щоб примусити західні демократії піддатися на його зростаючі територіальні апетити. Хоча протягом 15-ти років Муссоліні проповідував принади війни та військову готовність Італії, його війська були абсолютно не готові, коли вторгнення Гітлера в Польщу призвело до Другої Світової війни. Муссоліні вирішив не втручатися, доки не стане ясно, хто виграє. Він оголосив війну тільки в червні 1940-го року, сподіваючись, що війна триватиме не довше кількох тижнів. Його напад на Грецію в жовтні продемонстрував, що він нічого не зробив для підготовки ефективної військової машини. Однак, йому нічого не залишалося, окрім вслід за Гітлером проголосити війну Радянському Союзу в червні 1941 року та Сполученим Штатам Америки в грудні 1941 року.

Слідом за поразками італійців на всіх фронтах та після висадки англо-американських військ у Сицилії1943 року, більшість соратників Муссоліні відвернулася від нього на Великій Фашистській Раді 25 червня 1943 року. Це дозволило королю відправити його у відставку та арештувати його.

Визволений німцями через кілька місяців, Муссоліні заснував республіканську фашистську державу (Італійську Соціалістичну Республіку) на півночі Італії. Але він вже був не більше як маріонеткою під захистом німецької армії. Він постійно намагався перекласти провину за поразку на італійський народ, який виявився недостатньо великим для того, щоб належно оцінити його імперські мрії.

Смерть Муссоліні

28 квітня1945-го року, безпосередньо перед тим, як війська Альянсу досягли Мілану, Муссоліні разом з його коханкою Клареттою Петаччі був схоплений італійськими партизанами по дорозі до Кьявенни, де він збирався сісти на літак до Швейцарії. Їх розстріляли на місці разом з ескортом у 16 осіб. Наступного дня тіла були вивішені в Piazzale Loreto (Мілан) разом з тілами інших фашистів, на глум натовпу. За тим тіло Муссоліні було перевезено до Предаппіо та поховане у фамільній каплиці.

Провідника пережила його дружина Донна Ракеле, два сини Вітторіо та Романо Муссоліні та дочка Едда. Третій син, Бруно, загинув на випробуваннях військового літака.

Онучка Муссоліні Алессандра, дочка Романо Муссоліні, наразі є депутаткою в Республіканській палаті.

Беніто Муссоліні став прототипом героя Бенціно Напалоні у фільмі Чарлі Чапліна "Великий диктатор".

Цитати

· "Соціалізм - ошуканство, комедія, фантом, шантаж."

· "Добре довіряти іншим, але не довіряти - значно краще."

· "Колесо історії повертається лише кров'ю."

· "Правда в тому, що люди втомилися від свободи."

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

W
WW
.
R
EFERAT
C
ENTRAL
.
O
RG
.
U
A
- Я тут навчаюсь