Конституція РСФСР 1918 року

Конституція РСФСР 1918 року

План

1.
ВЦИК, СНК.

2.
Виборче право.

ВЦИК, СНК.

По конституції 1918 року ВЦИК був вищим законодавчим, розпорядницьким і контролюючим органом Російської Соціалістичної Федеративної республіки. Він повинний був давати загальний напрямок діяльності робочо-селянського уряду і всіх органів Радянської влади в країні. У його компетенцію входило об'єднання й узгодження роботи з законодавства і керування і спостереження за проведенням у життя Радянської Конституції, постанов Усеросійських з'їздів Рад і центральних органів Радянської влади. Він розглядав і затверджував проекти декретів і інші пропозиції, внесені СНК чи окремими відомствами, а також він міг видавати власні декрети і розпорядження. У повноваження Вцика входило скликання Всеросійського З'їзду Рад, якому він повинний був представляти звіт від проведеної діяльності і доповіді по загальній політиці й інших окремих питаннях. ВЦИК утворював СНК для загального керування справами РСФСР. Разом із З'їздом Рад Вцику підлягали наступні питання загальнодержавного значення:

* Твердження, зміна і доповнення Конституції

* загальне керівництво всією зовнішньою і внутрішньою політикою РСФСР

* встановлення і зміна границь держави

* прийняття до складу РСФСР нових членів республіки і визнання їхнього виходу відтіля

* встановлення і зміна системи мір, ваг і грошей на території РСФСР

* установлення загальнодержавних податків і повинностей

* встановлення основ організації збройних сил РСФСР

* видання постанов про придбання і втрату громадянства

* право загальної і часткової амністії й інші питання.

Про члени ВЦИКа в Конституції сказано лише те, що вони працюють у відділах СНК чи виконують особливі доручення ВЦИКа Рад.

У свою чергу СНК належало загальне керування справами РСФСР. Для здійснення цієї задачі СНК міг видавати декрети, розпорядження, інструкції й інші нормативні акти, необхідні для правильного і швидкого плину державного життя. Про усі свої постанови і рішення СНК негайно повинний повідомляти Вцику, що вправі чи скасувати призупинити всяка чи постанова рішення СНК. Усі постанови рішення СНК, що мають велике загальнополітичне значення також повинні були представлятися на розгляд і твердження Вцика. Однак у Конституції особливо обговорено, що заходу, що вимагають невідкладного виконання можуть бути здійснені СНК безпосередньо.

Члени СНК коштують на чолі окремих наркоматов, яких усього було утворено 17:

· по іноземних справах

· по військових справах

· по морських справах

· по внутрішніх справах

· юстиції

· праці

· соціального забезпечення

· освіти

· пошт і телеграфів

· по справах національностей

· по фінансових справах

· шляхів сполучення

· землеробства

· торгівлі і промисловості

· продовольства

· державного контролю

· Вища Рада Народного Господарства

· охорони здоров'я

При кожнім наркомі під його головуванням утворювалася колегія, члени якої затверджувалися СНК. Нарком був вправі одноосібно приймати рішення з усіх питань, що підлягають веденню відповідного наркомату, доводячи про їх до зведення колегії. У випадку незгоди колегії з тим чи іншим рішенням наркома колегія, не припиняючи виконання рішення, може оскаржити його в СНК чи в Президію Вцика. Таке ж право належало кожному окремому члену колегії.

Конституція чітко установлює відповідальність СНК перед З'їздом Рад і Вциком, а наркомів перед СНК і Вциком.

Звання народного комісара належало винятково членам СНК, що відає загальними справами РСФСР і ніяким іншим представникам Радянської влади як у центрі так і на місцях привласнено бути не могло. Це положення в Конституції обмовляється окремою статтею.

Виборче право.

Правом обирати і бути обраними в Ради користалися не залежно від підлоги, раси, національності, віросповідання, осілості, яким до дня голосування виповнилося 18 років громадяни РСФСР, що:

а) добували засобу до життя продуктивним і суспільно корисною працею, а також обличчя, зайняті домашнім господарством, що забезпечує для перших можливість продуктивної праці, якось: робітники та службовці усіх видів і категорій, зайняті в промисловості, торгівлі, сільському господарстві й ін., селяни і козаки-хлібороби, що не користаються найманою працею з метою витягу прибутку

б) солдати Радянської Армії і флоту

в) громадяни, перераховані вище, але частково втратили працездатність

Спеціально обговорено, що місцеві Ради можуть знижувати виборчий вік, а так само те, що активне і пасивне виборче право надається в деяких випадках і громадянам іноземних держав.

Перераховані вище громадяни не можуть обирати і бути обраними, якщо вони прибігають до найманої праці з метою витягу прибутку, живуть на нетрудовий доход, є приватними торговцями, ченцями, духовними служителями церков і релігійних культів, а також злочинці, душевно хворі й інші обличчя.

Вибори повинні вироблятися в присутності виборчої комісії і представника місцевої Ради відповідно до сталих звичаїв у дні, установлювані місцевими Радами. Про хід і про результат виборів складався протокол за підписом членів виборчої комісії і представника місцевих Рад. Докладний порядок виробництва виборів, а дорівнює участь у них професійних і інших організацій визначався місцевими Радами відповідно до інструкції Вцика.

Весь матеріал по виробництву виборів надходить у відповідний Раду, що для їхньої перевірки призначає мандатну комісію. Про результати перевірки комісія доповідає Раді, а Рада, у свою чергу, вирішує питання про твердження спірних кандидатів. У випадку неутвердження того чи іншого кандидата Рад призначає нові вибори. Виборці, що послали в Раду депутата, мають право в будь-який час відкликати його і зробити нові вибори відповідно до загального положення.