Резус фактор крові

Реферат

На тему:

“Резус фактор крові”

Склад крові. Кров (sanguis) складається з плазми й форменних елементів (кліток крові). Плазма складає 55-60% від загального об’єму крові, інші 40-50% - відводиться на форменні елементи. Це еритроцити - червоні кров'яні тільця, лейкоцити - білі кров’яні клітинки й тромбоцити - кров'яні пластинки. Кров складає приблизно 7% від загальної ваги тіла. При вазі в 70 кг її об’єм дорівнює 5-5,5 л.

Плазма крові є міжклітинною речовиною, що має рідку консистенцію. На 90-93% вона складається з води, близько 6,6-8,5% приходиться на частку білкових речовин, інші 1,5-3,5% складають різні органічні і неорганічні з’єднання.

Еритроцити - це високоспеціалізовані клітини, призначені для переносу газоподібних речовин (кисню й вуглекислоти). У мазку еритроцити мають своєрідну форму - двояковгнутих дисків; ядро в них відсутнє. При русі по капілярах вони легко деформуються. Діаметр еритроцитів коливається від 7,2 до 8,5 мкм. В середині еритроцитів утримується гемоглобін - дихальний пігмент, який являє собою складний білок. За допомогою гемоглобіну здійснюється перенос кисню й вуглекислоти.

У 1 мм3 крові утримується 5-5,5 млн. еритроцитів (у чоловіків) й 4,5-5 млн. (у жінок). У переносі газоподібних продуктів велике значення надається розмірам поверхні еритроцитів. Відомо, що поверхня одного еритроцита складає 125 мкм2. Отже, загальна поверхня еритроцитів, що циркулюють у крові, буде дорівнює приблизно 3500 м2.

У дорослої людини еритроцити виробляються в червоному кістковому мозку й надходять у загальне судинне русло. Тривалість життя еритроцитів у середньому складає 2-3 місяця. Є дані, згідно яким в організмі щодня руйнується приблизно 1/100 частина всіх еритроцитів. Розпад віджилих еритроцитів відбувається переважно в селезінці.

Лейкоцити - це різнорідна по своїм морфологічним й функціональним властивостям група кліток крові. Розрізняють зернисті й незернисті лейкоцити. До зернистих лейкоцитів відносять: нейтрофільні, еозинофільні й базофільні лейкоцити, а до незернистих - лімфоцити й моноцити.

У дорослої людини в 1 мм3 крові нараховується 6000-8000 лейкоцитів. Однак кількість їх непостійна й може мінятися в залежності від стану організму. Нейтрофільні лейкоцити (або нейтрофіли) складають 65-75%, еозинофіли 2-5%, базофіли 0,5~1%, лімфоцити 20-30%, моноцити 6-8%.

Зернисті лейкоцити утворяться в червоному кістковому мозку, а незернисті - у лімфатичних вузлах, вилочковій залозі, мигдалинах й фолікулах. Термін життя лейкоцитів у середньому складає кілька місяців, хоча окремі лімфоцити живуть всього 2-3 дня.

На відміну від еритроцитів лейкоцити мають ядро. Розмір їх коливається від 7 до 11 мкм. Вони здатні активно переміщатися завдяки амебоїдним рухам. У лейкоцитах утримується велика кількість ферментів, здатних розщеплювати різні речовини. На цій властивості лейкоцитів заснована їхня роль у захисті організму від мікробів й сторонніх речовин.

Тромбоцити (кров'яні пластинки) - дрібні тільця різної форми, розміром 2-3 мкм. Вони відіграють важливу роль при згортанні крові. У 1 мм3 крові їх утримується від 200 000 до 300 000. Тривалість життя тромбоцитів 5-8 днів.

Основні функція крові:

функція газообміну, переносить кисень і поживні речовини до органів і тканин і виводить вуглекислий газ і продукти обміну;

бере участь у терморегуляції;

захисна функція (фагоцитарна);

бере участь у гомеостазі – підтримка сталість внутрішнього середовища організму;

регуляторна.

Згортання крові

При будь-якому ушкодженні кровоносної системи відкривається внутрішня або зовнішня кровотеча. Велика втрата крові дуже небезпечна. Людина може без особливої шкоди для себе втратити до 15% крові, але перевищення цього порога часто приводить до смерті. Повільна тривала кровотеча веде до анемії, а стрімка втрата крові викликає шок, при якому тиск падає так низько, що кров перестає надходити в серце.

В організмі є особлива система, що не допускає надлишкової втрати крові. Це механізм згортання. Кістковий мозок виробляє особливі клітки - тромбоцити, що по величині навіть менше еритроцитів. При найменшому ушкодженні кровоносної судини тромбоцити спрямовуються до прориву і приклеюються до його стінок і один до друга утворити пробку.

Склеюючи, тромбоцити - як, утім, і сама ушкоджена тканина - виділяють речовини, що запускають механізм згортання. Вони також виділяють гормон серотин, що стимулює стиск кровоносних судин, тим самим зменшуючи кровоток.

Злиплі тромбоцити спонукують фібриноген - один з розчинених у плазмі білків - до утворення ниток нерозчинного білка фібрину, і кров згортається. Фібріонові нитки обплітають підвалина мережею клітки крові, утворити полутверду масу. Потім ця мережа стискується, виділяючи ясно-жовту рідину або сироватку, і утворить твердий згусток. Загальний обсяг крові відновиться через кілька годин після зупинки кровотечі в міру усмоктування води з тканин, але для відновлення кліток крові знадобиться кілька тижнів.

Групи крові.

Кров кожного з нас належить до визначеного типу або групи. Групи формуються по особливостях хімічної структури оболонок еритроцитів. Існує декілька різних систем класифікації крові по групах, але частіше всього приміняється система АВО, введена в 1900 році у Відні Карлом Ландштайнером. Вона нараховує чотири групи – А,В,АВ, и О.

Визначення групи крові.

Знання групи крові дуже важливо в ситуаціях, коли в результаті нещасного випадку або на протязі операції виникає необхідність у переливанні, оскільки кров другої групи може нашкодити ніж принести користь. Кров однієї групи можна спокійно переливати будь-кому, другі ні. В останньому випадку ваша кров сприймає чужу як ворога і знищує її еритроцити, ніби це шкідливі бактерії.

Резус фактор.

В 1940 р. Ландштайнер відкрив ще одну класифікацію крові – резусну. Вона складається з 6 факторів, найважливіший з яких – фактор D.Він присутній в 85% людей, надаючи крові резус +. У решти 15% фактор D у крові відсутній. Резус у них відємний (-). Якщо людині з резус фактором (-/+) перелити кров з резус-фактором (+/-), то кров починає виробляти антитіла для її нейтралізації. При першому переливанні антитіла утворюються надто повільно, щоб викликати ускладнення, але після цього людина набуває стійкий імунітет до фактору D. При наступному переливанні кров починає виробляти антитіла для знищення нерідних клітин.