Алкоголізм наркоманія ВІЛ СНІД як соціальні проблеми характеристика та шляхи попередження

ТЕМА: "АЛКОГОЛІЗМ, НАРКОМАНІЯ, ВІЛ/СНІД ЯК СОЦІАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ШЛЯХИ ПОПЕРЕДЖЕННЯ"

1. Пияцтво та алкоголізм як соціальне зло.

Алкоголізм - це пристрасть до алкоголю, при якій виникають виражені психічні розлади, змінюються взаємовідносини в колективі і сім’ї, спричиняється шкода суспільним і особистим інтересам людей.

Пияцтво - антисуспільна форма поведінки, яка проявляється переважно в частому і надмірному вживанні алкоголю, є передумовою хвороби, підгрунтям, на якому розвивається алкоголізм.

Пияцтво та алкоголізм мають свою давню історію. Про їх негативні властивості люди дізналися не менш ніж за 8.000 років до нашої ери. Поява керамічного посуду епохи енеоліту дала можливість виготовлення алкогольних напоїв з меду, плодових соків і дикого винограду. Алкогольні напої застосовувалися під час релігійних церемоній, їх вживання входило в обов’язок гостинності. Згадаємо "священні" пиятики в древніх греків, у німців, кельтів. Свята на честь бога Бахуса у римлян відомі як повальне пияцтво, що супроводжувалося "вакханалією".

Мудреці в усі часи неодноразово вказували на цю соціальну ваду. Відомий російський невропатолог, психіатр та психолог В.М. Бехтєрєв відзначив: "Зло, що відоме під назвою алкоголізму, має величезне державне значення, бо однозначно можна сказати, що разом з розвитком алкоголізму знижується в державі як фізична, так і розумова енергія та працездатність населення, внаслідок чого послаблюються економічні сили країни і разом з тим падає його моральність, що виражається збільшенням злочинів".

Викрадачем розуму - так іменували алкоголь із давніх часів. Законодавці тих часів видавали надзвичайно суворі закони проти пияцтва.

Чистий етиловий спирт почали одержувати в VІ-VІІ ст. араби, які дали йому назву "аль кеголь", що означає "одурманюючий". Як свідчать історичні джерела першу пляшку горілки виготовив араб Ракез у 860 році. Переробка вина для отримання спирту значно збільшила пияцтво.

У 13 столітті пияцтво поширюється по всій Європі, чому сприяли досвіди середньовічних алхіміків, особливо Раймонда Люля, який оволодів технікою виготовлення етилового спирту. Великого поширення пияцтво набуло в 16 - 18 ст. в Англії, Швеції та Німеччині, яке охопило майже всі верстви населення.

У 18 ст. на дверях багатьох шинків можна було побачити вивіски, на яких були написані запрошення запевненням, що відвідувачі цих закладів можуть випити на найменшу суму - один пенс, а за два пенси вони будуть п’я ні і отримують солому, на якій можна буде проспатись.

Одним із перших на боротьбу з цим ганебним злом встала церква. Відомий релігійний діяч і реформатор Мартін Лютер із сумом писав: "Кожна країна повинна мати свого сатану. Німецький сатана - добра бочка вина, а ім’я йому - пияцтво. На жаль, вся Німеччина зачумлена пияцтвом. Ми протидіємо і кричимо проти нього, але це не допомагає".

У Сполучених Штатах Америки пияцтво досягло такого розмаху, що тисячі жінок влаштовували "походи проти пияцтва" і громили шинки.

До 19 ст. в Росії пили переважно пиво, інколи привізне вино. З 16 ст. в Росії швидко поширюється привезена із заходу горілка. Російський цар Іван ІV заводив царські шинки, де у продажу було вино, пиво, мед, спочатку в Москві для опричників, а пізніше і повсюду. Масове вживання алкогольних напоїв привело до того, що уряд вимушений був обмежити кількість питейних закладів до одного на місто і велике село. У 1652 році для послаблення пияцтва і його шкідливих наслідків було встановлено продавати горілку тільки по одній чарці на людину. А під час постів, а також по неділях, середах і п’ятницях взагалі не відпускати. Але через 7 років це рішення і було скасовано.

З 1649 по 1795 рік проводився казенний продаж алкогольних напоїв, який пізніше був замінений відкупною системою.

З 1894 року царський уряд знову взяв під контроль продаж горілки організовувати казенну винну монополію з тим, щоб державним регулюванням обмежити пияцтво і збагатити казну. Для значної частини дворянства винна монополія створила вагомі чиновницькі посади. (акциз)

Під час Першої світової війни 1914-1917 рр. царський уряд вимушений був заборонити продаж спиртних напоїв. В країні розвивалось зловживання сурагатами алкоголю: лак, палітура, ханжа (денатурований спирт), що викликало отруєння і захворювання. Набуло значного поширювання самогоноваріння з яким безуспішно намагалась боротися влада протягом десятиліть.

Захоплення лише тільки адміністративними та карними методами боротьби з пияцтвом (впровадження так званого "сухого" закону) мало печальнозвісні наслідки. Підсумком цьому став нечуваний розквіт ганстеризму в США в 30-ті роки, вирубка цінних сортів виноградників та розквіт самогоноваріння в колишньому Радянському союзі в середині 80-х років.

В той же час вітчизняна історія накопичила унікальний досвід боротьби з цим злом протягом століть. І важливу роль в цьому відігравало звичаєво право козаків Запорізької Січі. Жорстоко боролися з проявами пияцтва під час бойових походів такі широкозвісні кошові отамани як Марко Жмайло, Петро Канашевич Сагайдачний, Іван Сірко. Як свідчить історик Д.Яворницький за порушення закону тверезості, під час походу отаман мав право на "горло" покарати винного. Якщо ж це сталося під час варти або дозору в мирний час то козака приковували до стовба на площі і кожний перехожий міг нанести йому удар нагайкою або палкою.

Наприкінці 19 ст. пияцтво стає справжнім соціальним лихом для західноукраїнських сіл та міст, які перебували під владою Австро-Угорської імперії. Низький рівень промисловості, майже повна відсутність українських закладів просвіти та культури, не вирішеність аграрного питання - все це стало благодатним підґрунтям для згубного розповсюдження цього негативного соціального явища. І на боротьбу з пияцтвом та алкоголізмом стала українська греко-католицька церква. Протягом десяти років завдяки копіткій антиалкогольній компанії, культурно-просвітницької діяльності та медичній профілактиці священнослужителів, представників української інтелігенції та кооператорів вдалося відвернути частину чоловічого населення від цієї пагубної звички, підвищити загальний культурно-освітній рівень мешканців сільської місцевості, оживити кооперативний рух.

Пияцтво в наш час - це результати поганого виховання, значної кількості конфліктних ситуацій на основі економічної кризи і соціально-політичних негараздів у державі.

У всьому світі алкоголізм є однією з найважливіших проблем людства. Алкогольні захворювання виходять на перше місце після серцево-судинних. У деяких країнах пияцтво розцінюється як національне лихо, як загроза національній безпеці держави.

Люди часто не замислюються над наслідками впливу алкоголю на організм. А вони небезпечні.

Шкідливі наслідки впливу алкоголю на організм:

- уповільнення реакції на зовнішні подразники;

- послаблення координації;

- зниження здатності ясно мислити;

- погіршення пам’яті;

- блювота;

- подвоєння в очах;

- затьмарення свідомості;

- відсутність самоконтролю;

- втрата свідомості;

- кома;

- смерть.

Сьогодні можна стверджувати, що в нашій країні, як це не прикро, склалася своєрідна "питійна процедура", без якої не відбувається жодна більш-менш знаменна подія. Дехто думає, що існує значна різниця між дією міцних спиртних напоїв (горілки, коньяку) та слабких (пива, вина). Наївна помилка: 330 мл пива (тобто одна банка), 150 г вина (тобто келих) і 50 г горілки (чарка) містять однакову кількість алкоголю.

Клінічними проявами

, які вказують на перехід побутового пияцтва в алкоголізм є: розвиток підвищеної стійкості до алкоголю, що викликає необхідність вживання все більшої його дози. Ознаками є зникнення захисного рефлексу: блювати, втрата контролю над кількістю випитого, поява амнезійних форм сп’яніння, розвиток антисоціальних форм поведінки в сп’янінні, поява фізичної і психічної залежності від алкоголю, виникнення синдрому похмілля.

Необхідно пам’ятати, що навіть після вживання "помірної" дози спиртного функція вищих відділів головного мозгу приходить тільки через 8-20 днів.

2. Характеристика наркоманії та її профілактика
.

Наркоманія - це загальна назва захворювань, що характеризується постійним потягом людини до вживання наркотичних засобів внаслідок стійкої психологічної і фізичної залежності від них.

Під наркоманією також розуміють вживання наркотиків та речовин, які їм дорівнюють без медичних призначень.

Наркотиком є будь-яка речовина рослинного чи синтетичного походження, яка при введенні в організм може змінити одну чи декілька його функцій і внаслідок багаторазового вживання призвести до виникнення психічної або фізичної залежності.

В світі відомо близько 500 наркотичних засобів, з них 100 наркотиків і близько 50 психотропних препаратів, які мають наркотичні властивості і які зафіксовані в міжнародних документах. Засоби, що містять наркотичну речовину, можна розділити на наступні групи;

- природні (натуральні) наркотичні засоби і напівсинтетичні наркотики, отримані на їх основі;

- синтетичні наркотичні засоби;

- сильнодіючі медикаментозні засоби, що не будучи наркотиком, можуть викликати хворобливу пристрасть і становити небезпеку для здоров’я, а також використовуватися як сировина для виготовлення наркотиків;

- засоби побутової і промислової хімії.

Наркоманія - це одна з найстрашніших хвороб ХХ ст., яка не лише фізично, а й духовно знищила мільйони людей.

За думкою лікарів-наркологів, вживання наркотичних засобів являє для нині живучих і майбутніх поколінь не менш страшну загрозу ніж епідемія чуми, що спустошила в незапам’ятні часи цілі країни. Тільки від передозувань в нашій країні щорічно прощаються з життям до тисячі людей. За статистичними даними зараз в Україні на відповідному обліку перебуває близько 80 тис. громадян, з яких понад 50 тис. є наркохворими. Реально таких людей в 7-10 разів більше офіційної цифри. Щорічно виявляють до 10 тис. осіб, що вживають наркотики. Жертвами "білої смерті" стають насамперед люди віком до 25 років. Більше того, серед них чимало неповнолітніх, особливо з так званих неблагополучних сімей, "дітей вулиці": на сьогодні в Україні, як свідчать офіційні дані, понад три тисячі підлітків- наркоманів.

Кримінальний кодекс України передбачає досить суворі покарання за виготовлення і розповсюдження наркотиків - від 5 до 12 років, у нас діють положення міжнародних конвенцій щодо боротьби з незаконним обігом наркотичних та психотропних засобів. Ще у 1995 році, зважаючи на гостроту даної проблеми, Верховна Рада прийняла Закон України "Про обіг в Україні наркотичних засобів та психотропних речовин", у МВС України налагоджені контакти з Інтерполом.

Починаючи приймати наркотики, люди в більшості своїй не знають страшних наслідків руйнівної дії цих речовин на психіку, організм в цілому і на здоров’я їх нащадків. Наркоманія розвивається стрімко. Навіть при прийнятті наркотиків один чи декілька разів може сформуватися нездоланна залежність людини від них..

Нехворобливий прийом наркотиків часто супроводжується неприємними відчуттями: слабкістю, галюцинаціями, маренням, нудотою, коли "крутиться" голова. У тих, хто продовжує вживання наркотиків, виникає стійкий потяг до них, який в науці називають абстиненція (наркотичний голод) і який веде до важких духовних і фізичних станів, бажання частіше приймати і збільшувати дози. Це в медицині класифікують як захворювання, де наркоман стає рабом своєї звички, і без медичної допомоги майже нікому не вдавалося вирватися з цього ганебного кола. Кола людина, яка тривалий час вживала наркотики, перестала це робити, в неї розвивається так звана "ломка" (пітливість, тремтять кінцівки та ін.). Цей важкий стан проходить після вживання чергової дози наркотиків, настає ейфорійний стан (ейфорія - на жаргоні наркоманів), який пізніше знову змінюється абстиненцією. По мірі звикання наркотики стають необхідними вже не для отримання задоволення, а для боротьби з важкими симптомами, які постійно мучать людину. У такому стані хворі являють собою велику суспільну небезпеку, бо потреба в прийомі наркотиків настільки нездоланна, що вони можуть здійснити будь-який негативний вчинок, у тому числі і тяжкі злочини, щоб знайти необхідний засіб.

Деякі причини, які змушують молодих людей вперше спробувати дії наркотичних речовин:

- тяга молодих до невідомого, яке має ореол таємничості, романтичності;

- вживання наркотиків сприймається як гра, забава;

- акт самоствердження серед однолітків;

- знак протесту (при конфлікті з батьками, дорослими);

- пошук нових відчуттів, невміння використовувати вільний час, неусвідомленність наслідків вживання наркотиків.

Наркоманія - це зло, яке завдає людині та суспільству важку і часто непоправну шкоду. Вживання наркотиків є шкідливим для всіх органів і систем людини, в першу чергу таких життєво важливих як серцево-судинна система, печінка, нирки, легені, шлунок. У підсумку людина, як правило, стає інвалідом, значно скорочується строк її життя (10-15 років). Виникають стійкі психічні розлади. Людина стає підозрілою, нервовою, злою, засмученою, не здатною до співпереживання і співчуття.

Стрімко падає її інтелект, інтереси стають примітивними, втрачається пам’ять. Вона втрачає інтерес до життя, своїх друзів і близьких. Наркоманія шкідливо відбивається на дітях, які народжуються розумово відсталими, мають серйозні психічні захворювання. Все це пізніше передається з покоління в покоління. Прихильність до зловживання наркотиків спостерігається у осіб морально нестійких, психічно хворих, які не можуть оцінити наслідків своїх дій. Розвитку наркоманії сприяють інші захворювання (психічні розлади, алкоголізм, фізичні дефекти), які знижують здатність до самоконтролю, а також недоліки у вихованні з боку батьків, коли у молоді виникає орієнтація на споживання та розваги.

Вихід із наркотичного сп’яніння супроводжується безсиллям, болем у різних частинах тіла, можуть бути такі зміни у поведінці, характері та фізіології військовослужбовців:

- різкі зміни у поведінці (необгрунтована агресивність, злобність, зміна кола друзів та ін.), що не були властивими раніше;

- поява брехливості, відчуженості;

- крадіжки;

- втрата зацікавленості до навчання, праці, захоплень;

- поява у військовослужбовців шприців, голок, гумових жгутів, таблеток, наркотичних речовин;

- поява у військовослужбовців хімічних речовин і оцту, питна сода, перманганат калію та ін.;

- специфічні жаргонні слова у лексиконі військовослужбовців;

- наявність слідів від ін’єкції;

- розлади апетиту;

- коливання розміру зіниць.

Боротьбу з наркоманією полегшує її профілактика. Але сама профілактика - складний процес, який потребує своїх методик, засобів, спеціалістів. Дослідження показують, що приблизно 2-7% молоді в Україні можуть бути віднесені до потенційних споживачів наркопрепаратів. Це - "групи ризику", ціннісна свідомість яких робить їх "відкритими" до позитивно чуттєвого сприйняття лінії поведінки.

Надамо коротку характеристику наркотичних (токсичних) речовин. Сьогодні список наркотичних речовин складає понад 130 найменувань. Найбільш розповсюдженими є деякі види маку, коноплі та галлюциногенів.

Опіоти. Наркотики опійної групи - велика група депресантів центральної нервової системи, що мають морфіноподібний ефект. Наркотики включають в себе натуральні опіоти (природні продукти опійного маку) так і систематичні опіотоподібні з’єднання такі як метадан, героїн, фантанил.

В нашій країні частіше використовується суміш сурагатів опію кустарного виробництва: згущений сік, що добувається з незрілих коробочок маку (склад морфіну - 10%). Іноді для інстракції наркотику використовують додаткові хімікати. Останнім часом готові суміші продаються наркоділками, бо частина починаючих наркоманів не вміє готувати наркотики самостійно. Опійні препарати вживаються внутрішньо у вигляді відварів, настоїв, але частіше вводяться внутрівенно. Героїн тільки починає проникати на територію України і поки значного розповсюдження завдяки високій ціні. Героїн відносять до "тяжких" наркотиків - залежність від нього розвивається у декілька разів швидше ніж інші наркотики.

Гашиш (аноша, канабіс, хеш, черес, кафур, маріхуана). Наркотик "добувають" з листків і стебел коноплі. Зовнішній вигляд його може бути двох видів:

- висушена або не висушена зелена трав’яна частина коноплі більш схожа на тютюн. Буває спресована у кульки або брикетики;

- пресована суміш смоли і дуже змільчених верхівок коноплі - темнокоричнева субстанція, за консистенцією подібна пластилину.

Всі препарати коноплі мають достатньо різкий запах і гіркий смак. Як правило, їх курять, забиваючи у цигарки разом з тютюном. Така цигарка має харктерний вигляд: вона довше звичайної, згорає косо - з одного боку більше, ніж з іншого (звідси жаргонна назва "косяк"). Сформувалася думка про "м’якість" гашишу. У дійсності ж його вживання є первинною стадією для переходу до більш "тяжких" наркотиків (за світовою практикою, 10% тих, хто "покуштував" маріхуану, з часом стають наркотично залежними).

ЛСД - подібні галюциногени. Найбільш розповсюдженим з цієї групи є - екстазі, він поєднує у собі властивості психостимулятора і галюциногена. Головним місцем його продажу стали молодіжні дискотеки. Проводячи час у багаточисельних танцях, необхідно мати витримку, досягти якої можна легко з допомогою "екстазі". Одна таблетка здібна примусити людину рухатися без перерви протягом 8-10 годин. "Екстазі" дорогий препарат, і частіше його споживачі достатньо швидко переходять на систематичний прийом сурогатів опію, які суттєво дешевші.

Токсичні речовини. До цієї групи відносять засоби побутової хімії, стимулятори, анальгетики, транквілізатори і т.п. Всі токсичні речовини можна розподілити на дві групи: одні вводяться шляхом подиху, інші - вводяться при ковтанні. До перших відносяться так званні інгалятори - рідини і гази, які цілеспрямовано вдихаються для отримання стану ейфорії. Найбільш розповсюдженні з них - клей "Момент", бензин, фарби, побутові розчинники, отруйні хімікати. Токсикомани дихають парами цих речовин, нюхають їх. Невелика тривалість їх дії - ці чинники робить найбільш популярними серед молоді.

На сьогодні вже немає жодного регіону України, частина населення якого б не була уражена наркотизацією. Станом на 1.01.2002 р. кількість споживачів наркотиків у державі становила 107 тис., в 8% з яких - віком до 30 років, в їх числі майже чверть жінки, понад 5,4 тис. - неповнолітні. 78% - непрацюючих. Тільки в минулому році від передозування та хвороб, пов’язаних із зловживанням наркотиків померло 2,1 тис. чол.

Традиційні регіони широкої розповсюдженості наркоманії: Крим, Дніпропетровська область, Одеська область, Запорізька область, Луганська область, місто Київ - де зареєстровано 64% споживачів наркотиків.

Особою поширення набули синтетичні наркотики (перветин,ефедрон), які виготовляються в домашніх умовах. Розповсюдженню наркотиків сприяють: - наявність сировині бази для виготовлення наркотиків, зокрема коноплі і маку. Їх вирощування не тільки насичує ринок наркотикам та сировиною для їх виготовлення, але і притягує наркокур’єрів з інших регіонів, що стимулює контрабанду.

Найважливішою умовою профілактики наркоманії є здорова морально-етична атмосфера в колективі. Соціологічні дослідження показують, що в 47% випадків сама обстановка в колективі впливає на вживання наркотиків, створення атмосфери дружби і товариської взаємодопомоги - це найважливіша гарантія запобігання наркоманії.

3. ВІЛ/СНІД : характеристика та шляхи попередження
.

В кінці ХХ ст. людство зіткнулося з появою нової вірусної хвороби - СНІДУ (синдрому надбаного імунодефіциту). Цим терміном позначено кінцеву стадію ВІЛ-інфекції (вірусу імунодефіциту людини) - збудника СНІДУ.

Вперше, офіційно СНІД, як хворобу було визнано у 1981 році в США. За думкою американського вченого Роберта Галло, ВІЛ виник дуже давно і розповсюджувався в ізольованих від зовнішнього світу групах корінного населення Африки. Економічне освоєння територій і розширення контактів сприяло розповсюдженню вірусу в інших регіонах.

В теперішній час ВІЛ - інфекція зареєстрована практично в усіх країнах світу. Згідно міжнародним даним за час розвитку епідемії до 2002 року було інфіковано понад 36 млн. дорослих і дітей, з яких 16 млн вже померло від СНІДу. Щоденно у світі інфікується ВІЛ близько 7000 осіб, 9 осіб з 10 не знають, що вони уражені вірусом.

Наша держава має найвищий ступінь розповсюдженості хвороби серед республік колишнього СРСР. Найбільш уражені ВІЛ - інфекцією жителі Одеської, Луганської, Донецької, Дніпропетровської, Миколаївської областей, АР Крим, міст Києва і Севастополя. Хвороба уражає переважно молоде покоління - найбільш активну у репродуктивному і прцездатному відношенні верству населення. Це одна з найхарактерніших ознак СНІДу - вплив на суспільно корисне життя молодого, здорового прошарку людей.

Україна займає перше місце в Європі за числом ВІЛ-інфікованого молодого покоління - юнаків та дівчат віком від 15 до 24 років (1,3% юнаків та 0,6 дівчат)

За даними міжнародних організацій, лікування ВІЛ/СНІДу є найбільш дорогим з усіх видів медичної допомоги. Мільйони доларів витрачають провідні наукові заклади світу на вивчення хвороби, розробку діагностичних і лікувальних препаратів, створення анти-СНІД вакцини, але поки що - безрезультатно.

Збудник СНІДу - вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), який викликає (синдром) клінічних ознак, які обумовлені глибоким ураженням імунної системи організму. Стійкість цього вірусу у зовнішньому середовищі невисока. Він гине при температурі + 100 С миттєво, при + 56 С протягом 30 хвилин, швидко руйнується під дією спирту, ефиру, ацетону, пероксиду, водню, хлоровмістких препаратів та сонячних променів. Збудник СНІДу виявляється в різних біологічних рідинах організму, в найбільших концентраціях він присутній в крові і спермі. ВІЛ уражає живі клітини (лімфоцити) і розвивається в них. Живі клітини використовуються як "інкубатор", в якому відбувається їхній поділ і розмноження. Розміри ВІЛ дуже малі: на лінії довжиною в 1 см може розміститись близько 100 тис. вірусних частинок. Вірус повільно викликає тривалу хворобу з певним латентним періодом (час з моменту ураження до проявів хвороби) від 1 до 15 років. При цьому людина, яка заразилася, відчуває себе здоровою, являючись джерелом розповсюдження хвороби.

Початковими, найбільш характерними ознаками є одночасне збільшення 2-3 груп лімфатичних вузлів, слабкість і швидка втома, тривала (більше 1-2 місяців) підвищена температура тіла без поважних причин, нічна пітливість, швидке зниження ваги тіла, гнійно-запалювальні висипи на слизовій оболонці ротової порожнини, статевих органів і шкіри, та ін. Встановлення діагнозу СНІД потребує обов’язково лабораторного підтвердження. ВІЛ не живе в організмі тварини. Для своєї життєдіяльності і розмноження він потребує у клітинах людини і тому не може передаватися від тварини до людини. Отже отримати ураження вірусом, який викликає СНІД, можливо тільки від людини, яка є сама джерелом ВІЛ-інфекції.

Ураження може відбуватися у випадку, коли вірус потрапив в організм завдяки крові, спермі або піхвовим виділенням ВІЛ-інфікованої людини. Отже, можна говорити про три шляхи передачі ВІЛ-інфекції:

- статевий;

- парентеральний (проникнення вірусу в кров);

- вертикальний (від ВІЛ - інфікованої матері дитині).

Проникнення вірусу в організм можливе у таких ситуаціях:

1. При ін’єкційному введенні наркотиків (спільне користування одним шприцом та голкою), при виготовленні наркотику з додаванням до розчину крові, при розборі наркотику різними шприцами з однієї спільної посудини.

2. При використанні нестерильних хірургічних інструментів, а також інструментів, для здійснення татуювання і пірсінгу.

3. При незахищених сексуальних контактах з ВІЛ-інфікованим партнером або партнершею.

4. Під час пологів і годування грудним молоком від ВІЛ-інфікованої матері дитини.

Статистика захворювань СНІДу в США показує, що 15% хворих заразились статевим шляхом, 80% при вживанні наркотиків, 3% - при переливанні крові, 1% склали діти хворих батьків, і лише 1% випадків фактор зараження не встановлений.

Групи ризику:

- гомосексуалісти (75%);

- наркомани, які вводять наркотики внутрівенно.

3. Жінкам секс бізнесу (імовірність зараження збільшується тривалістю статевого зв’язку: за три роки інфікується приблизно - 45-55% жінок і 35-45% чоловіків зараженого подружжя).

4. Особи, що часто змінюють статевих партнерів, вступають у випадкові статеві стосунки.

5. Новонароджені, у яких матері хворі на СНІД (серед дітей, які народилися від заражених матерів, інфікованими виявляється 25-35%, годування інфікованою жінкою дитини приводить до зараження у 25-35%).

6. Реципієнти крові і препаратів крові (передача вірусу при переливанні зараженої крові приводить по статистиці до зараження у 80-100% випадків). За зараження і розповсюдження ВІЛ/СНІДом громадяни України несуть відповідальність відповідно до Кримінального Кодексу України (ст.130,131).