Казахсстан

План

ВСТУП

1. Загальна характеристика країни.

2. Економіко-географічне районування.

3. Корисні копалини.

4. Демографічні умови і населення.

5. Транспортна інфраструктура.

6. Промисловість.

6.1. Паливно-енергетичний комплекс.

6.2. Видобувний комплекс.

6.3. Машинобудування.

6.4. Виробництво товарів народного споживання.

7. Сільське господарство.

8. Вплив економічної кризи перехідного періоду на продуктивні сили Казахстану.

9. Зовнішньоекономічні зв'язки.

Література.

ВСТУП.

Казахстан є колишньою республікою СРСР, і також як в Україні його продуктивні сили мають дві економічні оцінки: в умовах планово-централізованої економіки (до 91 р.),

в умовах ринкового реформування (1992-1996 р.).

Оцінка й аналіз продуктивних сил у перехідний період ускладнені з кількох причин:

Результатом об'єктивних і суб'єктивних причин сучасної економічної кризи в Казахстані є недовикористання продуктивних сил, що були створені до 1988-1989 р. Не повне навантаження або навіть припинення роботи частини підприємств означає один із двох варіантів:

1. підприємство не вписалося в нові ринкові умови внаслідок того, що його продукція дійсно не має об'єктивного попиту і ринкового визнання.

2. підприємство неефективно управляється і не вписується в ті конкурентні умови, що диктує ринок. Але при більш фаховому управлінні підприємство може працювати і робити конкурентноспроможну продукцію.

У першому випадку збиткове підприємство не варто відносити до продуктивних сил, у другому - варто. Точного поділу: яка частина зменшення виробництва якими викликана причинами не може зробити зараз ніхто, тим більше офіційна статистика. На це питання відповість час. Для даної ж роботи прийнятий наступний підхід до оцінки продуктивних сил Казахстану. Дано розгорнутий аналіз продуктивних сил, сформованих і діючих реально до 1987-1989 років (максимальні обсяги виробництва для всіх республік СРСР). Принцип оцінки продуктивних сил по їхньому максимальному прояві в 1988 - 1989 р. Використаний у даній роботі.

У спеціальному розділі в кінці роботи показані результати економічного спаду і пропорції зниження реальних виробництв у тому числі по основних видах продукції. Практично, це дає оцінку реального використання потенціалу Казахстану 1988 - 1989 років. Іншими словами, у роботі реалізований принцип опису фактичного потенціалу 1988-1989 р. і оцінки ступеня його зниження в результаті економічної кризи.

1. Загальна характеристика країни.

Казахстан займає величезну (2717 тис.кв.км) територію: від передгір'я Південного Уралу до гір Тянь-Шаню, від Каспійського Моря до рівнин Західного Сибіру.

На сході Казахстан граничить із Китайською Народною Республікою, на півдні - із Киргизією, Узбекистаном і Туркменією, на півночі і заході - із Росією. Найбільша протяжність території республіки з півночі на південь - біля 2 тис. км, із заходу на схід - біля 3 тис. км.

Природа Казахстану дуже контрастна : зелені оазиси змінюються морем пісків ; низовини, що лежать на десятки метрів нижче рівня моря, -- гірськими вершинами висотою до 7 тис. м. Коли на півночі республіки ще стоять морози, на півдні вже цвітуть сади і ведуться посівні роботи . Територія з півночі широко відкрита холодному арктичному повітрю, що безперешкодно проникає до хребтів Тянь-Шаню . Клімат різко континентальний .

Казахстан має великі масиви плодородних земель ; у загальній площі сільськогосподарських угідь колишнього СРСР частка Казахстану складала 33% ( у тому числі рілля - 16%, сіножаті - 15%, пасовища -54% ).

У Казахстані розвідані і використовуються родовища кольорових, чорних і рідкісних металів, вугілля і нафти, нерудної сировини. По запасах свинцю, хрому, срібла, вольфраму, ванадія і баритів Казахстан займав перше місце в СРСР, а по запасах міді, фосфоритів, молібдена й азбесту - друге.

Серед країн СНД Казахстан займає перше місце по виробництву свинцю і жовтого фосфору, друге - по випуску міді і цинку, третє - по видобутку вугілля, залізної руди, виробітку електроенергії, виробництву сірчаної кислоти. Деякі галузі легкої і харчової промисловості: шерстяна, шкіряна, м'ясна, круп'яна і соляна мали в 80-х роках загальносоюзне значення.

Казахстан являє собою достатньо розвинуту економічно і велику по території державу. Казахстан займає територію 2717 тис.кв.км, що включає різноманітні природно-географічні зони. 90% території має рівнинний характер і природну зональність від лісостепової зони на півночі до пустельної на півдні.

На території Казахстану є шість природних заповідників, що охороняють і вивчають декілька типів природних зон країни: степову, сухостепову, напівпустельну, пустельну і гірську.

Адміністративний поділ поданий 17 областями, що мають різноманітну щільність заселення, ступінь економічного розвитку, галузеву спеціалізацію (табл. 1).

Таблиця 1.

Адміністративно-територіальний поділ

Населення складає біля 17 млн. Чоловік, із них 52% - міське (у 1940 році - усього 30%, у 1913 - 10%). Динаміка росту населення і його структури показана в табл.2.

Таблиця 2.

Чисельність населення

Казахстан пройшов прискорений шлях розвитку: від напівфеодалізму 19с. до розвинутих суспільних відносин соціалістичного типу в складі СРСР і сьогоднішнього їхнього реформування на ринкових основах в умовах політичної незалежності і державності.

По об'ємних показниках економічного виробництва Казахстан у складі СРСР займав третє місце після Росії й України.

Промислове виробництво Казахстану за 40 повоєнних років збільшилося в 35 разів. 74% промисловості Казахстану складають підприємства важкої індустрії, у тому числі - електроенергетики, хімічної, машинобудування.

До 1988 - 1990 р. Казахстан підійшов будучи частиною загальносоюзного народногосподарського комплексу, широко зв'язаним з іншими республіками великими обсягями взаємних поставок. Казахстан одержував метал з Уралу, нафтопродукти з Татарії, Башкирії, Західного Сибіру, із Північного Кавказу, ліс і лісоматеріали з Західного і Східного Сибіру, машини й устаткування з Центру Європейської Частини, Прибалтики, Білорусії, з України й Уралу, а також багато товарів народного споживання. У свою чергу Казахстан поставляв в інші райони кольорові метали, залізну, хромову і нікелеву руди, мінеральні добрива, зерно, м'ясо, шерсть, шкіри й інше.

2. Економіко-географічне районування.

Західний Казахстан має розвинутий нафто- і газо-хімічний (В Гур’ївській обл.) і хіміко-металургійний (в Актюбінскій обл.) промислові комплекси. Це єдиний у Казахстані район нафтовидобувної, нафтопереробної і газової промисловості, важливий район гірничодобувної, хімічної промисловості, чорної металургії, головний район рибної промисловості. Сільське господарство спеціалізується на вівчарстві (у південній частині) і зерновому виробництві (пшениця, просо) у північній частині району.

Північний Казахстан - головна зернова база, важливий тваринницький район із спеціалізацією на молочно-м'ясному скотарстві в північній частині і вівчарстві - у південній. Розвинуті гірничо-видобувна промисловість (видобуток залізної руди, вугілля, кольорових і рідкісних металів, бокситів, азбесту), чорна металургія, алюмінієва, хімічна промисловість, машинобудування.

Центральний Казахстан - найважливіший район важкої індустрії з переважанням вугільної промисловості, чорної і кольорової металургії, хімії і машинобудування. Сільське господарство включає пасовищне тваринництво, а в північній частині - зернове виробництво.

Південний Казахстан - головний район поливного землеробства і виробництва рису, технічних культур, садівництва, баштанництва, овочівництва, вівчарства і мясо- молочного скотарства. Розвинуто хімічну індустрію (Джамбульська і Чимкентска обл.) на базі фосфоритів Каратау (виробництво добрив), кольорова металургія (видобуток руди і виплавка свинцю), машинобудування, промисловість будматеріалів. Головний у республіці район легкої (вовняний, шкіряно-взуттєвий) і харчової (цукрової, макаронної, кондитерскої) промисловості.

Східний Казахстан - важливий район кольорової металургії й енергетики. Розвинуто приладобудування, виробництво гірничорудного і металургійного устаткування, лісова промисловість. Велике значення має харчова промисловість (м'ясна і маслоробна). Основна галузь сільського господарства - мясо-шерстяне вівчарство.

3. Корисні копалини.

У Центральному Казахстані зосереджені значні родовища міді, свинцю, цинку, рідкісних металів, вугілля, залізна і марганцева руда. Знамените Джезказганске міднорудне родовище в цій республіці - перше по запасах у колишньому СРСР. Відомі також родовище міді - Коунрадске, Саякске, Бозшакульске. Карагандинський кам'яновугільний басейн - третій (після Донбасу і Кузбасу). Його коксівне вугілля використовується в металургії Казахстану й Уралу. Інший найбільший басейн, Екибастузский, володіє енергетичним вугіллям, що доступне для відкритої розробки і дешеве. На їхній базі створений Павлодар-Екибастузский паливно-енергетичний комплекс.

Казахстанский Алтай відомий мідно-свинцево-цинковими рудами, родовищами золота, олова, рідкісних металів. Головні поліметалічні родовища - Леніногорске, Зиряновске і Білоусовске.

Тургайский прогин - район значних запасів залізних руд. Особливо багаті Качарске, Соколовске, Сарбайске, Коржункульске родовище магнетитових руд. Відомі також родовище осадових бурих залізняків - Аятске, Лисаковске й інші. Більшість рудних тіл залягає на порівняно невеличкій глибині, що дозволяє вести видобуток відкритим способом. Руди Тургаю є сировинною базою чорної металургії Уралу. У Тургайскому прогині розвідано декілька родовищ алюмінієвої сировини - бокситів, найбільше значне з них - Аркаликске - має запаси першокласних руд.

Приуральським районам Казахстану властива хромітова, мідна й азбестова мінералізация. Передуралья в районі Актюбінська знаменито своїми фосфоритами і високоякісними нікелевими рудами. На півдні Казахстану досить значні запаси фосфоритів. Тут же, у Миргалимсайскому, Байжансайскому і Ачисайскому родовищах, добуваються свинцево-цинкові руди.

Прикаспійська западина і півострів Мангишлак - нафтогазоносна провінція. Відома своєю високою якістю ембінска нафта, нафтове Жетибайске і нафтогазове Узеньске родовище (Мангишлак). З Прикаспійською западиною пов'язані величезні запаси повареної і калійної солей.

4. Демографічні умови і населення.

Протягом 20 сторіччя населення Казахстану збільшилося майже в 3 рази і підійшло до 15 мільйонного рубежу. Корінне населення (казахи) не складає більшості - усього 32%, росіяни - 42%, українці - 7%. Мешкають також татари, узбеки, білоруси, корейці. Ріст населення відбувався за рахунок природного приросту і великої притоки з інших республік у зв'язку з бурхливим розвитком промисловості й освоєнням цілинних і перелогових земель.

Розміщення населення вкрай нерівномірно. Середня щільність 6 чоловік на кв. км. Найбільше заселена південна передгірна смуга, де в оазисах поливного землеробства щільність досягає місцями більш 100 чоловік на кв. км. Порівняно висока щільність і на півночі, у чорноземній лісостеповій і степовій землеробській смузі - до 20 і більше чоловік. Підвищена щільність населення спостерігається в ряді промислових вузлів і районів. Поряд із цим величезні простори пустеля і напівпустеля ще дуже слабко заселені. У західній, центральній і південній частинах середня щільність складає 1,4 - 1,8 чоловік на кв. км.

Активна індустріалізація економіки Казахстану в 50 - 70 роки призвела до розвитку міст і збільшенню частки міського населення (до 52%). Вже до 1970 року було 16 міст із населенням понад 100 тис. чол., у тому числі два міста - Алма-Ата і Караганда понад 500 тис. жителів (776 і 541 тис. жителів). Значні центри індустрії виникнули в районах Центрального Казахстану - Караганда, Темиртау (179 тис.), Балхаш (78 тис.), Джезказган (68 тис.), на Мангишлак - Шевченко (75 тис.), у Північному Казахстані - Рудний (101 тис.), Єрмак, Аркалик, Екибастуз; у Південному Казахстані - Каратау, Кентау, Текели. Збільшилася чисельність населення й у старих містах: Алма-Аті, Чимкенті (265 тис.), Семипалатинську (251 тис.), Усть-Каміногірську (241 тис.), Павлодарі (208 тис.), Джамбулі (205 тис.), Актюбінську (159 тис.).

Найбільше висока частка міського населення в промислово-розвинутих областях: Східно-Казахстанській, Джезказганскій, Карагандинській, Мангишлакскій. У той же час у Тургайскій, Кокчетавські областях, де природні умови сприятливі для сільського господарства, у містах живе тільки біля 1/3 населення.

Міста сучасного Казахстану є насамперед значними промисловими, транспортними і культурними центрами з порівняно високою питомою вагою серед їхнього населення казахів.

У 1985-1990 роках, що характеризуються максимальними обсягами виробництва в народному господарстві було зайнято 37% населення, у тому числі в промисловості 1,1 млн. чол., будівництві - 0,6 млн. чол., у сільському господарстві - 1 млн. чол., на транспорті і зв'язку - 0,6. Питома вага жінок серед зайнятих складає до 47%.

Здобуток Казахстаном політичної незалежності і державності в 1991-1996 роках, криза перехідного процесу призвели до нових складних демографічних процесів: ріст безробіття, активний виїзд російських сімей у Росію, зниження загального рівня життя населення. Це знизило виробничий потенціал трудових ресурсів Казахстану.

5. Транспортна інфраструктура.

Основу залізничної мережі республіки складають чотири меридіональні магістралі: Турксиб, Трансказахстанска (Петропавловськ - Караганда - Чу), Оренбург - Ташкент і Кунград - Бейнеу - Макат - Астрахань, а також три широтні: Транссібірска, Середньосибірська і південнно-Сибірска - із відгалуженнями. Експлуатаційна довжина залізниць, що проходять по території республіки, складає 14,24 тис. км, а їхній вантажообіг - 87% вантажообігу усіх видів транспорту.

Протяжність автомобільних доріг республіки - 97,3 тис. км (у тому числі 71 тис. км із твердим покриттям). Сьогодні всі обласні міста Казахстану мають автомобільний зв'язок із усіма районними центрами. На північ від Алма-Ати ідуть дві найважливіші автомагістралі: убік Чиганака, що зв'язує її з центральними районами республіки; і на Семипалатинськ, із відгалуженнями на Талди-Курган, Панфілов і Текели, а також на Жангиз-Тобе - Усть-Каменогорськ. На південь від Алма-Ати йде автомагістраль Джамбул-Чимкент - Ташкент, від якої відгалужується асфальтована дорога до Кзил-Орди і Джусали.

Третє місце в загальному вантажообігу Казахстану займає трубопровідний транспорт. Перший нафтопровід від промислу Доссор до порту Ракуши був введений в експлуатацію в 1915 році для перекачування Ембінскої нафти до Каспійському моря. У 30-х рр. із ростом нафтовидобутку був побудований магістральний нафтопровід Гур'їв-Орск протяжністю біля 900 км.

Розробка нафтових родовищ Мангишлака сприяла будівництву нафтопроводів Узень - Макат - Куйбишев із відгалуженням на Гур'ївський нафтопереробний завод, а також Узень - Жетибай - Шевченко, по якому нафта подається в порт Актау.

У 60-х рр. із пуском Павлодарского нафтопереробного заводу прокладений нафтопровід Омськ - Павлодар.

Казахстан перетинають потужні газові магістралі Середня Азія - Центр і Бухара - Урал, від яких йдуть відгалуження в промислові центри західного і північного Казахстану. Південь республіки одержує газ по газопроводі Мубарек - Ташкент - Чимкент - Джамбул - Алма-Ата протяжністю 1317 км.

Водяний транспорт не має великого значення в загальному обсязі вантажообігу. Судноплавними є ріки Іртиш і Урал, а також деякі ділянки на Ілі й Ішимі. Загальна довжина водяних шляхів республіки - біля 6 тис. км. Сама потужна водяна артерія - Іртиш: на його частку припадає 75 - 80 % вантажообігу річкового транспорту.

Головний вантаж, який перевозиться по ріках,- мінерально-будівельні матеріали. Водяним шляхом транспортуються також зерно, руда, вугілля, ліс, нафтопродукти. З освоєнням багатств Мангишлаку значно виріс вантажообіг Каспійського моря: порти - Ераліев, Актау, Баутино.

6. Промисловість.

Казахстан має багатогалузеву промисловість. У 1985-1988 р. на душу населення добувалося залізної руди і вугілля більше, ніж у США й Англії; електроенергії більше, ніж в Італії і Франції; сірчаної кислоти більше, ніж у ФРН і Японії. Продукція експортувалася в 80 країн світу; в інші райони СРСР вивозилися залізна, хромітова і марганцева руди, кольорові метали, чавун, прокат, феросплави, вугілля, нафта, фосфоритна мука, бавовна-волокно, мита натуральна шерсть, зерно, м'ясо й інше.

Індустріальний образ Казахстану наприкінці 80-х рр. визначався потужною енергетикою, кольоровою і чорною металургією, машинобудуванням, вугільною, нафтовою, хімічною, легкою і харчовою промисловістю.

На території Казахстану сформувалися і розвиваються: Карагандинско-Темиртауский, Каратау-Джамбулский, Мангишлакский, Павлодарско-Екибастузский територіально-виробничі комплекси.

У табл. 4 подані обсяги виробництва основних видів промислової продукції, що свідчать про широкий спектр виробництв, що склались у радянський час на території Казахстану.

Таблиця 4.

Виробництво основних видів промислової продукції.

6.1. Паливно-енергетичний комплекс.

Казахстан цілком забезпечує свої потреби в електроенергії й експортує її. Основними ресурсами для цього є вугілля і гідроенергія. Великі ГРЕС побудовані в Алма-Аті, Караганді, Петропавловську, Джамбулі, Чимкенті, Павлодарі. На ріці Іртиш працюють Усть-Каміногірска і Бухтарминска ГЕС, на ріці Ілі - Капчагайска ГЕС. Найбільша Ермаковска ГРЕС працює на дешевому вугіллі Екибастузского родовища. Важливий енергетичний вузол сформований на півдні, де працює Джамбулска ГРЕС потужністю 1,2 млн. квт. По видобутку вугілля Казахстан займав третє місце (після РСФСР і УРСР) у СРСР. Карагандинський вугільний басейн дає біля 50% усього видобутку вугілля. Різко зростає значення Екибастузского родовища, де вугілля добувається відкритим способом. Невеличкі родовища вугілля розробляють в інших районах, у тому числі Ленгерске на півдні Казахстану. У 80 км від Екибастуза розташований Майкубенский басейн бурого вугілля, яке використовується як енергетичне і технічне паливо. На території Казахстану відомо біля 400 родовищ кам'яного і бурого вугілля із прогнозованими запасами 162 млрд. т. Кам'яне вугілля є у Карагандинському і Екибастузскому басейнах, Куу-Чекинскому й іншим родовищам. Буре вугілля зосереджене в основному в Тургайскому і Майкубенскому басейнах.

Нафтова промисловість зосереджена на заході Казахстану. Родовище нафти в Ембинскому районі розкидані на великому просторі в напівпустельній, слабозаселеній місцевості. Разом із нафтою добувається газ. Ембинска малосіркова нафта має високі технологічні властивості, особливо цінні мастила з цієї нафти. Значним нафтопереробним районом країни став півострів Мангишлак. Тут освоюються родовища Жетибай, Узень, Карамандибас і Теньга. У 2000 році Казахстан добув 27 млн. т нафти, що цілком забезпечує його власні потреби і створює експортний потенціал. Розвивається і нефтепереработка: Гур'ївський, Павлодарский і Чимкентский нафтопереробні заводи.

6.2. Виробничий Комплекс

Головна галузь промисловості республіки - кольорова металургія. У надрах рудного Алтаю в Східному Казахстані добуваються свинець, цинк, мідь, золото, срібло, тантал, а також: селен, телур, індій, сурма й інші метали. Одна тонна алтайської поліметалічної руди, як правило, містить у собі втроє більше компонентів, чим руди інших родовищ.

У повоєнні роки на Алтаї був побудований Усть-Каміногірський свинцево-цинковий комбінат - одне із самих значних підприємств кольорової металургії в СРСР. З складної поліметалічної сировини тут витягаються 16 видів металів. Продукція Усть-Каміногірського комбінату стала еталоном якості, по чистоті металу вона відповідає кращим світовим стандартам. Кольорові метали з маркою цього комбінату експортуються в 20 країн світу.

На Алтаї діють Леніногірский і Іртишський поліметалічні, Зиряновский свинцевий і Білогірський збагачувальний комбінати, а також Іртишський хіміко-металургійний завод. У 1965 році видав перші злитки металу найбільший у СРСР Усть-Каміногірський титано-магнієвий комбінат.

Великі запасами кольорових металів розташовані в Центральному Казахстані. На березі оз. Балхаш збудований Коундарский рудник, збагачувальна фабрика і мідеплавильний завод, а в центрі Казахстану на базі унікального родовища мідних руд створений Джезказганский гірничо-металургійний комбінат. У Центральному Казахстані діють також великі підприємства по виробництву рідкісних металів - Акчатауский гірничо-збагачувальний комбінат. У Південному Казахстані працюють Ачисайский поліметалічний комбінат у Кентау і свинцевий завод у Чимкенті. Ця галузь розвивається й у північній частині республіки: у Тургайскому степу виявлені великі родовища бокситів, і на їхній базі в Павлодарі побудований алюмінієвий завод.

Казахстан має розвинуту чорну металургію. Добуваються залізна, марганцева і хромітова руди; виплавляються чавун, сталь і різноманітні феросплави.

Чорна металургія - одна з наймолодших галузей промисловості Казахстану. У 40-50-х роках вступили в дію Актюбінский завод феросплавів і Казахський металургійний завод у Темиртау; у Темиртау побудований Карагандинський металургійний завод. Металургійні заводи в Темиртау і рудні підприємства утворять Карагандинський металургійний комбінат. Ферросплавний завод побудований у місті Єрмак. Швидко розвивається залізорудна промисловість на базі Тургайского залізорудного басейну; працюють Соколовско-Сарбайский гірничо-збагачувальний комбінат, Лисаковский і Качарский гірничо-збагачувальні комбінати. Залізорудна промисловість забезпечує сировиною також чорну металургію Південного Уралу і Західного Сибіру.

Основою для хімічної промисловості служить багата місцева сировина: фосфорити, поварена і калійна солі, нафтопродукти, що вміщують гази й відходи металургії.

У Казахстані видобувається жовтий фосфор (88% його союзного випуску в 1989 році), подвійний суперфосфат, аммофос, сірчана кислота, карбід кальцію, синтетичний каучук, хромові сполуки, пластмаси, засоби для захисту рослин та інше. Особливо швидко росте випуск мінеральних добрив: до 8 млн. т рік.

На півдні республіки, на базі фосфоритів Каратау, створений великий комплекс підприємств хімічної промисловості. Тут працює гірсько-хімічний комбінат по видобутку і збагаченню фосфоритів. У Джамбулі на цій сировині діють три хімічних підприємства, два з них роблять жовтий фосфор. Фосфорний завод у Чимкенті випускає продукції понад 30 найменування. На сировину Каратау працює й Актюбинский хімічний завод.

На заводах кольорової металургії в Усть-Каміногірську, Леніногірску, Балхаші, Чимкенті за рахунок утилізації сірчистих газів, що відходять, налагоджений випуск сірчаної кислоти.

Для використання побіжного газу і продуктів нафтопереробки в Західному Казахстані побудовані заводи пластмас у Шевченко і хімічний завод у Гур'їві: поліетилен і поліпропілен. Працюють Кустанайський завод хімічних волокон, заводи: гумовотехнічних виробів у Сарани, хромових з'єднань в Актюбінську і синтетичного каучуку в Темиртау.

6.3. Машинобудування.

Машинобудування Казахстану є третьою галуззю промисловості по обсягу продукції після кольорової металургії і харчової. До 1990 року галузь виробляла понад 2000 найменувань машин і устаткування: тракторне, сільськогосподарське, важке машинобудування, електротехнічна промисловість, приладобудування, будівельно-дорожнє і комунальне машинобудування, збагачувальне і гірсько-шахтне устаткування, бурові верстати, ескаватори, що металоріжучі верстати, культиватори, точновимірювальні прилади та ін.

У 1970-1990 р. відбувалися зміни в розміщенні галузі. Якщо раніш машинобудування розташовувалося в основному в районі, де добувалося й опрацьовувалася гірничорудна сировина, то тепер заводи машинобудування і металообробки розташовані майже у всіх областях. Значними центрами машинобудування стали Павлодар, де розташовані тракторний завод, Целіноград із заводом "Казахсільмаш" і "Целіноградсільмаш" , що виробляють противоерозійну техніку, Караганда, де на машинобудівному об'єднанні "Каргомаш" випускається устаткування для вугільних шахт.

6.4. Виробництво товарів народного споживання.

Казахстан має легку і харчову промисловість, орієнтовані на місцеві сировинні ресурси. Легка промисловість складається з трикотажної, сукняної і бавовнопрядильної фабрики в Алма-Аті, сукняний комбінат, взуттєва і панчішна фабрики в Семипалатинську, взуттєва і швейна фабрики в Кустанаї, шкіряні підприємства в Кзил-Орді і Джамбулі. Алма-атинський бавовняний, Кустанайський сукняний, Джамбулский шкіряно-взуттєвий комбінатами , панчішною і взуттєвою фабриками в Караганді, фабрики білизняного трикотажу в Джезказгані й Актюбінську, верхнього трикотажу - у Семипалатинську. До 1990 року Казахстан робив до 30 млн. пар шкіряного взуття, до 100 млн. пог. метрів тканини (із них до 10 % вовняних ).

На базі розвинутого тваринництва створена розгалужена мережа підприємств м'ясної і молочної промисловості. По виробітку м'яса Казахстан поступався лише РСФСР і Україні. Найбільші підприємства цієї галузі - Семипалатинский, Петропавловський, Алма-Атинский, Уральський м'ясокомбінати. Для скорочення радіуса доставки худоби м'ясокомбінати розташовані рівномірно у всіх областях республіки. У свої кращі по обсягах виробництва 1988 -1990 років Казахстан переробляв до 43 кг. м'яса і субпродуктів на один жителя, робив у рік до 160 тис. тонн ковбасних виробів ( 9 кг на один жителя ). У основному в районах разведення великої рогатої худоби розміщаються численні молочні і маслосирозаводи. Особливо багато молочної продукції виробляється в Кустанайській, Північно-казахстанській, Східно-Казахстанскій, і Карагандинській областях. Підприємства мукомельно-круп'яної галузі розміщені в основному в містах, що знаходяться в районах оброблення зернових культур: Кустанаї, Целінограді, Семипалатинську, Алма-Аті й ін.

Цукрова промисловість розвинута на півдні Казахстану, в областях бурякосіяння - Алма-Атинскій, Талди-Курганскій і Джамбулскій.

У Алма-Атинскій і Чимкентскій областях, де розташовані основні масиви садів і виноградників, плодових і овочевих культур республіки, розвинуті плодоконсервна промисловість, працюють заводи первинного виноробства.

7.Сільське господарство.

Казахстан виробляє майже усі види сільськогосподарської продукції :від зерна і м'яса до бавовни і лікарських трав. У складі СРСР Казахстан давав 1/4 загального виробництва пшениці, шерсті і каракулю. 45% загального обсягу продукції сільського господарства дає рослинництво, 55% - тваринництво.

Посівні площі, тис. га

Навіть у неврожайні роки Казахстан практично цілком забезпечує себе зерном (виробляючи 0,7-0,9 тонн зерна на одного жителя) і має ресурси для його експорту. У північних районах Казахстану, у степовій і сухостеповій зонах із їхніми чорноземами і каштановими грунтами, зосереджений основний фонд орних земель. Грунтово-кліматичні умови сприяють розвитку тут богарного (неполивного) землеробства, обробленню зернових культур, особливо пшениці.

До півдня степова і сухостепова зони поступово переходять у напівпустелю, а потім у пустелю. На півдні республіки переважають сіроземи, і на зрошуваних землях вирощують бавовну, рис, цукровий буряк, кукурудзу на зерно, овочі і баштанні культури, розводять сади і виноградники.

Пасовищні угіддя розташовані головним чином у пустельних і напівпустельних районах. Раціональне використання пасовищ при достатньому їхньому обводнюванні створює умови для подальшого збільшення поголів'я овець, верблюдів і коней.

На півдні, південному сході і сході пустині підходять до передгір'їв Тянь-Шаню, Джунгарского Алатау й Алтаю. На схилах гір розвивається садівництво, а гірські луки - прекрасні пасовища.

Основні областя республіки, що виробляють зерно - Кустанайська, Тургайска, Кокчетавська, Целіноградска, Актюбінска, Уральська і Павлодарска, розташовані в межах степової і сухостепової зон. Зернові культури в цих областях дають більше половини продукції рослинництва. Усього ж тут виробляється 80% зерна.

У Карагандинській і Семипалатинській областях, розташованих в основному в напівпустельній зоні, вирощуються зернові, кормові культури і картопля.

На півдні Казахстану (Талди-Курганска, Алма-Атинска, Джамбулска, Чимкентска і Кзил-Ординска області), особливо в передгірних напівпустелях, де багато тепла і переважають родючі сіроземи на зрошуваних землях, крім пшениці вирощуются більш теплолюбні рис і кукурудза й особливо різноманітні технічні культури: бавовна, тютюн, цукровий буряк, південні овочі і фрукти, виноград.

На більш холодному Алтаї, у його передгір'ях і міжгірях вирощуются в основному зернові (жито, овес, пшениця, гречка), соняшник, картопля, овочі.

Казахстан був і залишається найбільшою тваринницькою базою. У кращі роки (1988-1990 р.) у республіці було 8 млн. голів великої рогатої худоби і 33 млн. голів овець, що складало відповідно 7,5 і 21% загального їхнього поголів'я в СРСР. Більше всієї великої рогатої худоби розводиться в Кустанайській, Целиноградскій, Кокчетавській, Північно-Казахстанскій, Павлодарскій областях. Найбільше поголів'я овець і кіз зосереджено в Семипалатинскій, Чимкентскій, Талди-Курганскій, Джамбулскій, Алма-Атинскій,Актюбинскій областях. Менш розвинуте скотарство в Мангишлакскій, Гурьевскій, Кзил-Ординскій, Джезказганскій областях.

8. Вплив економічної кризи на продуктивні сили Казахстану.

Для Казахстану як і інших держав колишнього СРСР характерні однотипні для перехідного періоду (1992-2001 р.) кризові явища різкого катастрофічного спаду виробництва і порушення стабільності державної фінансової системи . Нові ринкові умови роботи підприємств в умовах неадекватного неринкової поведінки органів державного управління і директорату підприємств призвели до значного недовикористання потенційно можливих продуктивних сил. Результати цього пінь недовикористання продуктивного потенціалу Казахстану показані в таблиці 8.1. за 1991-1994 р.

Таблиця 8.1.

Рівень економічної кризи.

Поступово йде реформування відносин власності: у 1994 році в Казахстані приватизовано 4,2 тис. підприємств (із них 45% - підприємства торгівлі і сфери послуг), створено 967 акціонерних товариств. Число фермерських господарств до кінця 1994 року досягла 21 тис. із середнім розміром земельної ділянки в 346 га. Усього за ними закріплено 7285 тис. га землі. 64% усіх підприємств роздрібної торгівлі були до 1995 року недержавними, а в цілому по всім галузях недержавний сектор склав до 1995 року вже 60%. У 1995 році завершена приватизація житла.

Слід зазначити, що в 1994 році в Казахстані проводилася збалансована політика державного регулювання. Про це говорить найнижчий серед країн СНД рівень податків у прибутках бюджету: податок на прибуток - 17% (в Україні - 27%), прибутковий податок - 8,4% (в Україні - 7%), ПДВ - 13% (в Україні – 20%), акцизи - 2,5% (в Україні - 3,3%). Позитивним було в 1994 році сальдо держбюджету (в Україні дефіцит склав п'яту частину прибутків держбюджету). 27% усіх підприємств були в 1994 році збиткові, у промисловості - 14% (202 підприємства).

У 1994 році обсяг промислової продукції знизився в Казахстані на 25%, сільськогосподарської - на 17%.

Фактичні розміри зниження виробництва по найважливіших видах продукції, що характеризують виробничий потенціал Казахстану, подані в таблиці 8.2.

Таблиця 8.2.

Зниження виробничого потенціалу Казахстану.

9. Зовнішньоекономічні зв'язки.

Казахстан залишається державою економічно сильно пов'язаною з іншими державами СНД і насамперед Росією. Основними статтями його експорту залишаються вугілля, нафта, прокат чорних металів, зерно, шерсть, крупа. Казахстан займає 16% всіх експортно-імпортних операцій Росії. 70% імпорту країни - продукти харчування, машини, устаткування, транспортні засоби, прилади. 52% експорту - кам'яне вугілля, нафта, продукти переробки нафти, феросплави, мідь рафінована і мідні сплави, нікель, алюміній.

Експортні ресурси Казахстану дозволяють йому підтримувати позитивне зовнішньоторговельне сальдо (у 1994 році воно склало 581 млн. доларів).

Обсяг торгових операцій Казахстану з країнами ближнього зарубіжжя в 1994 році оцінюється в 10 трлн. рублів. Країна експортувала продукції і товарів на 3,8 трлн. рублів, при цьому біля 805 цих операцій здійснювалося з Росією. Частка його експорту в загальному обсязі по Співдружності склала 6%.

Імпортовані Казахстаном продукція і товари складають 11% загального обсягу імпорту країн Співдружності. Головними партнерами по імпорті залишаються Росія (70%), Туркменістан (10%) і Узбекистан (9%). Імпорт багатьох видів продукції і товарів склав від 30 до 70% обсягу 1993 року.

З Росії в Казахстан експортовано газу, вугілля, нафти і нафтопродуктів 40 - 50 % від обсягу 1993 року. Обсяг експортованого з Туркменістану газу залишився на рівні 1993 року, а з Узбекистану - скоротився на 40%.

Ввіз у країну побутових холодильників і телевізорів зменшився на 75%, шкіряного взуття і бавовняних тканин - на 80% (в основному з Росії й Узбекистану). У той же час збільшився ввіз рослинної олії в 2,8 рази і цукру - у 1,2 рази, а постачання молока і молочних продуктів залишилася на рівні 1993 року. Казахстан пов'язаний не тільки з країнами СНД: 17% експорту Казахстану здійснюється у Великобританію, Німеччину, Нідерланд, Китай, США, Швейцарії, більш 15% імпорту - на Німеччину, Італію, Китай. Казахстан має експортні ресурси, що дозволяють йому взаємовигідні відносини з іншими державами: СНД, середньоазіатського регіону і навіть розвинутих країн Європи й Америки.

Література:

-М.: Думка, 1985.