Економічное районуванне, його суть та значення

Велике
прикладне значення ек рай-ня полягає у тому, що воно є основою формування і
реалізації державної регіональної ек політики(ДРЕП), а також використовується в
практиці територіального управління господарством, при виборі доцільних
варіантів розміщення нових вир-чих об¢єктів та вдосконаленні територіальної стр-ри госп-ва,
обгрунтуванні перспектив розвитку територіально-вир-чих комплексів. Ек рай-ня
сприяє підвищенню ефективності використання ресурсного, вир-чого і наук-техн
потенціалу регіонів і всієї країни. В Укр здійснюється генеральне ек рай-ня
території для цілей прогнозування, розробки і реалізації територіальних
комплексних програм і схем природокористування, проектів районного планування,
схем розвитку і розміщення п/с та розселення нас-ня. Територіальні схеми
розміщення і розвитку п/с певних районів являють собою прогнозні, науково обгрунтовані
розробки прикладного характеру, які містять як ретроспективний аналіз розвитку
усіх структурних складових господарського комплексу території, так і визначеня
напрямів перспективного розвитку. При цьому обгрунтовуються основні завдання і
показники соц-ек розвитку регіонів та шлихи вирішення соц-х, ек-х і екологічних
проблем. Т.ч., ек-не рай-ня є науковим методом територіальної орг-ції н/г і
водночас одним із засобів рац-го розміщ в-ва, вдосконалення його спеціалізації
та піднесення соц-ек розвитку.

Основні принципи економічного районування,
їх суть.

У
науковій літ-рі обгрунтовується і використовується ряд критеріїв і принципів
ек-го рай-ня. До основних з них належать такі: загальний (інтегральний,
міжгалузевий) ек район має бути великою ек-но доцільною територією, на якій є
значні природні ресурси, необхідні для визначенння його госп спеціалізації і
забезпечення сучасного і перспективного розвитку; Розміри територій великих ек
районів повинні відповідати вимогам скорочення перевезення масових вантажів в
межах району до економічно доцільних відстаней, наближатися до їх
одномасштабності, а величини економічних потенціалів районів повинні бути
близькими між собою; ек район повинен являти собою виробничо-економічну
територіальну єдність, яка створюється розвиненими внутрішніми виробничими зв¢язками, і мати спеціалізацію господарства
у масштабі країни; на території інтегрального ек району повинен бути
сформований достатньо потужний н/г-й комплекс, основу якого становлять територіальні
виробничі комплекси з такою галузевою стр-рою: - профілюючі галузі (галузі
спеціалізації району в масштабах країни), які включають до свого складу кілька
галузей пр-ті і с/г; - галузі, які розвиваються як суміжні з галузями
попередньої групи і забезпечують комбіновану переробку сировини, а також
галузі, що обслуговують потреби галузей спеціалізації району (добування і
збагачення сировини, вир-ва напівфабрикатів, обл-ня, ремонт обл-ня, вир-во буд
матеріалів тощо); - галузі, які забезпечують потреби нас-ня району промисловими
і продовольчими товарами, необхідними матеріалами; при виділенні ек району
повинно враховуватися е.г.п. території і його вплив на спеціалізацію та
особливості РПС; врахування при виділенні ек району принципу ек-го тяжіння,
тобто необхідності включення в його межі основної територіальної частини або і
всієї зони, формуючого впливу його головного регіонального центру; до складу
великих ек районів повинні повністю  включатися території адміністративних
областей, країв, автономних республчк без порушення їх меж.

Поняття економічний район, його суть. Об¢єктивний характер формування економічних
районів.

Основою
формування ек-х р-нів є територіальний поділ праці, що зумовлює виробничу
спеціалізацію окремих територій і розвиток міжрайонної кооперації. Об¢єктивними умовами виділення і розвитку
ек-х р-нів виступають наявні природні ресурси, особливості е.г.п. території,
чисельність нас-ня, виробничий потенціал, рівень господарського освоєння
території. Сам процес ек рай-ня являє собою доцільний, науково обгрунтований
поділ країни на ек р-ни. Деякі вчені західних країн при визнеченні сутності ек
р-нів віддають перевагу природному фактору – однорідності природи. Інші вчені
вважають, що природний фактор – дуже важливий для формування ек-х р-нів, але
він не є вирішальним. Однорідні за природними умовами райони можуть співпадати
і не співпадати з ек-ми р-нами. В реальній дійсності формування ек-х р-нів пов¢язано із способом вир-ва, рівнем розвитку
і особливостями розміщення п/с. У докапіталістичних формаціях, коли територ
поділ праці ще не набув свого розвитку, не було і об¢єктивних умов для формування ек-х районів.
Виникнення і формування їх відбулося в умовах розвинутого товарного вир-ва і
подальшого розвитку суспільного територіального поділу праці. Значного розвитку
набула теорія і методологія ек-го районування у постсоціалістичних країнах,
насамперед в працях учених колишнього Рад Союзу, що було зумовлено розвитком
планової госп-ї системи. Основний вклад у розробку наукових основ ек-го рай-ня
внесли такі радянські економіко-географи і економісти, як М.М.Колосовський,
П.М.Алампієв, Я.Г.Фейгін, Л.Я.Зіман та ін. Урозробці проблеми ек рай-ня
колишнього РадС особлива увага приділялась визначенню сутності поняття
економічного району. Серед цілого ряду визначень найбільш вдалим є трактування
П.А.Алампієва. За визначенням П.А.Алампієва, економічний район – це географічно
цілісна територіальна частина н/г країни, яка має свою виробничу спеціалізацію,
міцні внутрішні ек зв¢язки і
нерозривно зв¢язана з ін
частинами суспільним територ поділом праці. Є й інші визначення поняття ек району.
Спільними для них є такі ознаки: територіальна цілісність, спеціалізоване
господарство, його комплексність, тісні внутрірайонні і міжрайонні ек зв¢язки, особливість е.г.п. Із сказаного вище
можна зробити таке узагальнення: великі ек райони – це територіальні
спеціалізовані частини н/г країни, взаємопов¢язані між собою постійним обміном виробленої в них пр-ції та
іншими економічними відносинами. Ек район – це форма територіальної орг-ції
н/г, що утворюється на основі суспільного територіального поділу праці,
виникнення і формування районних територіальних виробничих комплексів.
Поглиблення територ поділу праці, ускладнення територіальної стр-ри н/г та
посилення агропромислової інтеграції вимагають подальшої розробки теорії ек
рай-ня. В післявоєнні роки значний вклад у вирішення цієї проблеми зробив
М.М.Колосовський, який поглибив наукові основи ек-го рай-ня розкриттям сутності
ТВК як основи економічного району; через пізнання енерговиробничих циклів
(ЕВЦ), що являють собою тісно пов¢язані виробничо-технологічні процеси від переробки сировини до
випуску кінцевої продукції. Концепція М.М.Колосовського, хоча і надала імпульсу
подальшій розробці теорії і методології ек рай-ня, мала і ряд суттєвих
недоліків. Основним недолвком вказаної концепції, на думку таких вчених, як
П.М.Алампієв, Я.Г.Фейгін, Л.Я.Зіман, А.Є.Пробст, було поняття районного ТВК як
виробничого комбінату. Його було звинувачено в технолого-виробничому ухилі, оск
він не визнавав охоплення районним комплексом всієї сфери вир-ва. В рез
глибоких наукових розробок і дискусій визначились загальноприйнятні наукові
основи ек рай-ня. Виходячи з позицій діалектичного підходу до розвитку і
розміщення п/с і об¢єктивності
процесів формування ек районів, науково визначені районоувторюючі фактори,
принципи і критерії виділення ек районів та їх основні типи.

Спеціалізація і комплексний розвиток
економічних районів.

З
урахуванням наявного природно-ресурсного і вир-го потенціалу та необхідності
структурної перебудови ек-ки країни визначено такі основні напрями розвитку
госп комплексів регіонів на перспективу:

1)
Карпатський (Закарпатська, Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька області) –
формування у Карпатах високорозвинутого рекреаційно-туристичного та
оздоровчо-лікувального комплексів загальнодерж-го і міжнародного значення; -
стр-ра перебудова промислового комплексу шляхом підвищення питомої ваги с/г-го
маш-ня, атомобільного, електронного та електротехнічного в-ва з використанням
сучасних технологій; - реконструкція вир-в у хім пр-сті і впровадження нових
технологій, орієнтованих на випуск кінцевої пр-ції, кердинальне зниження рівня
техногеної небезпеки; - впровадження нових технологій глибокого буріння та
комплексної глибокої переробки корисних копалин з метою екологізації і
підвищення ефективності ПЕК;розширення пошукових і розвідувальних робіт: -
подальший розвиток лісового госп-ва, лісопромислового комплексу, легкої і
харчової пр-сті; - розвиток овочівництва та садівництва, виноградарства, м¢ясо-молочного скотарства; - прискорений
розвиток вир-чої та соц інфрастр-ри; - відновлення та розвиток народних
художніх промислів і ремесел; - активний розвиток прикордонної торгівлі і
прикордонного співробітництва; - створення системи протипаводкових споруд на
малих річках, розширення площ природоохоронних територій; 

2)
Подільський (Вінницька, Тернопільська, Хмельницька області):

пріоритетний
розвиток АПК та п-в з випуску засобів в-ва для нього; поглиблення
буряківничо-зернового та м¢яосо-молочного
напрямів спеціалізації у с/г, нарощування потужностей цукрової,
плодоовочеконсервної та м¢ясної
пр-сті; - збереження в маш-ні пріортитетного розвитку екологічно чистих наук-х
вир-в з низькою металоємністю; - забезпечення подальшого розвитку легкої
пр-сті, вир-ва буд мат-в, скляних, фаянсових виробів на базі власної сировини
із застосуванням маловідхідних технологій; - підвищення екологічної безпеки в
зоних, прилеглих до Хмельницької АЕС, Кам¢янець-Подільського цементного комбінату, Вінницького ВО “Хімпром”.
3)Поліський (Волинська, Житомирська, Рівненська, Чернігівська області) –
ліквідація наслідків радіаційного забруднення та поліпшення екологічної
ситуації в регіоні; - забезпечення ефективного розвитку галузей спеціалізації
регіону – сільського та лісового госп-ва, харчової і легкої пр-сті, с/г-го
маш-ня, приладобудування, видобутку і переробки мінералів; створення вир-в для
одержання кінцевої пр-ції з льону-довгунця; - розміщення мнаукоємних вир-в з
випуску електронної техніки, електропобутових та ін товарів народного
споживання; - прискорений розвиток соц та вир-ї інфрастр-ри. 4)Східний (Полтавська,
Сумська, Харківська області) – здійснення структурної перебудови пр-сті,
зокрема маш-ня, з метою збільшення вир-ва товарів народного мпоживання,
конверсія частини виробничих потужностей п-в військово-промислового комплексу,
зміцнення міжгалузевих вир-в для потреб маш-ня; - технічне переоснащення і
підвищення ефективності п-в тракторного і с/г маш-ня, атомобільної, електронної
та електротехнічної пр-сті; - створення технопарків (технополісів) в районі
м.Харкова на базі використання його науково-техн потенціалу та переваг
прикордонного розташування; - удосконалення спеціалізації с/г ви-ва, підвищення
його товарності та ефективності, розвиток переробних галузей харчової пр-сті; -
зміцнення вир-чої інфрастр-ри, насамперед розширення мережі транспортних комунікацій;
- подальший розвиток будівельної індустрії; - забезпечення максимально можливих
обсягів видобутку газу, нафти, стабільного постачання і рац водокорист-ня.
5)Донецький (Донецька, Луганська області): - структурна перебудова
мтелургійного комплексу, скорочення вир-ва нерафінованої сталі, вогнетривів і
збільшення питомої ваги електроенрг; - удосконалення стр-ри машинобудівного
комплексу, зокрема шлязом конверсії та перепрофілювання частини п-в на випуск
спорідненої цивільної пр-ції та товарів народного споживання; - поліпшення
екологічної ситуації шляхом перепрофілювання окремих вир-в, технічного
переозброєння п-в, здійснення комплексу природоохоронних заходів; - інтенсивний
розвиток с/г в-ва насамперед приміського типу; - забезпечення ефективної зайнятості
нас-ня, зокрема шляхом диверсифікації в-ва і створення нових роб місць.
6)Придніпровський (Дніпропетровська, Запорізька, Кіровоградська області): -
якісні стр-ри, перетворення у народногосподарському комплексі спрямовані на
посилення його соціальної орієнтованості та екологізації галузей спеціалізації
(металургійної, залізорудної та хімічної); - зменшення в-ва залізної та
марганцевої руди, коксу, чавуну, сталі, скорочення вивезення цієї сировини,
розширення в-ва прогресивних видів прокату, пр-ції кольорової металургії; -
реконструкція і технечне переозброєння пр-сті, комплексне використання корисних
копалин, відходів вир-ва; - здійснення конверсії оборонних п-в шляхом
перепрофілювання частинин їх вир-чих потужностей на випуск цивільної пр-ції, в
т ч  товарів народного споживання; - поліпшення екологічної ситуації за рах
створення ефективних очисних комплексів, рекультивації порушених природних
ландшафтів, впровадження системи екологічного моніторингу; - використання
нуково-виробничого потенціалу Дніпропетровська, Запоріжжя та ін міст регіону
для створення технопарків; - забезпечення високих темпів розвитку АПК,
зміцнення матер-техн бази переробних галузей; - удосконалення територіальної
орг-ції в-ва за рах активізації розвитку малих населених пунківт шляхом
створення в них невеликих п-в по випуску товарів народного споживання; - рац-не
викор біоресурсів Азовського моря. 7)Центральний (м.Київ, Київська, Черкаська
області): - структурні зрушення в економіці, спрямовані на посилення її соц
орієнтованості, прискорений розвиток харчової і легкої пр-сті, докоріння
реконструкція, технічне переозброєння і створення нових потужностей для
переробки с/г сировини; - прискорений розвиток машинобудівних галузей –
авіабудування, сільгоспмаш-ня, електроніки, точної механіки та оптики і
конверсія окремих п-в військово-промислового комплексу; - реконструкція та
технічне переозброєння п-в хім пр-сті; - оптимізація стр-ри АПК відповідно до
кон¢юктури внутрішнього і зовнішнього
продовльчих ринків; - вирішення еколого-ек-х і соц проблем, пов з ліквідацією
наслідків аварії на ЧАЕС; пріоритетний розвиток наукоємних вир-в, створення на
базі науково-техн потенціалу м.Києва технопарків (технополісів); - створення і
розвиток  у м.Києві міжнародного інфраструктурного центру для облслуговування
потреб міжнародного співробітництва України; 8)Причорноморський (Миколаївська,
Одеська, Херсонська області, Кримська АР): - удосконалення галузевої стр-ри
пр-сті, прмкорення розвитку нових наукоємних, екологічно безпечних вир-в,
суднобудування, здійснення конверсії частини вир-х потужностей п-в
військово-промислового комплексу; - впровадження в пр-сті ресурсозберігаючих, у
першу чергу енерго- та водозберігаючих технологій; - підвищення ефективності та
вдосконалення спеціалізації с/г у вир-ві зерна, соняшнику, овочів, фруктів,
винограду, м¢яса та молока; - подальший розвиток
маорегосподарського комплексу, забезпечення збалансованої роботи морського
портового госп-ва; - прискорений розвиток інфрастр-ри курортного госп-ва.
9)Кримський (Республіка Крим, м.Севастополь): - комплексне використання
рекреаційних ресурсів, розвиток індустрії туризму, відпочинку та лікування; -
удосконалення галузевої стр-ри пр-сті за рах розвитку наукоємних, екологічно
чистих вир-в у маш-ня, досягнення рац-ї спеціалізації у харчовій та легкій
пр-сті; - забезпечення Кримського півострова енергоресурсами, в основному за
рахунок нетрадиційних, екологічно чистих джерел енергії, вирішення проблем
водопостачання та  охорони місцевих водних джерел від виснежаення і
забруднення; - інтенсифікація с/г-го в-ва на базі науково обгрунтованих
технологій зрошення, внесення добрив, рац-ї спеціалізації природних зон,
створення сучасної бази зберігання і переробки с/г пр-ції, відновлення Криму як
одного з кращих виноробних районів світу; - розвиток і рац викор біоресурсів
Азово-Чорноморського басейну та внутрішніх водойм; - технічне переоснащення і
модернізація портового господарства і виболовецького флоту, вдосконалення
інфарстр-ри транспорту, засобів зв¢язку.

Районний господарський комплекс та його
галузева стр-ра. Три групи галузей, які хар-ть господарський комплекс крупного
ек району.

На
тер інтегрального ек р-ну повинен бут сформований достатьо потужний
народногосподарський комплекс, основу якого становлять територіальні виробничі
комплекси з такою галузевою стр-рою: - профілюючі галузі (галузі спеціалізації
р-ну в масштабах країни), які включають до свого складу кілька галузей пр-сті і
с/г; - галузі, які розвиваються як суміжні з галузями попередньої групи і
забезпечують комбіновану переробку сировини, а також галузі, що обслуговують
потреби галузей спеціалізації р-ну (добування і збагачення сировини, в-ва
напівфабрикатів, обл-ня, ремонт обл-ня, в-во буд мат-в тощо); - галузі, які
забезпечують потреби нас-ня р-ну пром-ми і продовольчими товарами, необхідними
матеріалами;

Наукова
і практична необхідність диференційованого підходу до вивченнят тер-госп
відмінностей у межах країни обумовлює також потребу систематизації різних ек
р-нів. Науково обгрунтованим є об¢єктивне існування двох типів ек р-нів – галузевих і загальних або
багатогалузевих (інтегральних). Галузеве (спеціальне) ек рай-ня потрібне для
вивчення особливостей розміщення і проблем розвитку окремих галузей в-ва. Цей
тип ек р-нів виникає під впливом закономірності територіальної концентрації п-в
окремої галузі н/г і пов¢язаних з
ними обслуговуючих в-в. Їх територіальна локалізація залежить в основному від
наявності на певній території необхідних природних передумов
(грунтово-кліматичних і сировинних ресурсів), крупного споживача пр-ції,
сприятливих транспортних зв¢язків
тощо. Так напр, у с/г виділяються райони в-ва технічних і зернових культур,
виноградарства і садівництва, а в пр-сті – р-ни вугільної, металургійної,
хімічної, легкої та ін галузей індустрії. Галузеві ек р-ни є складовою частиною
загальних ек районів. Галузеве рай-ня посилює наукову обгрунтованість
визначення території загальних ек р-нів. Загальне (інтегральне) ек рай-ня
базується на регіональних н/г-х комплексах, в основі яких зн-ся ТВК різного
ступеня сформованості або їх складові частини. За цим рай-ням вид-ся 3 підтипи
інтегральних ек р-нів: великі (макрор-ни), середні (мезорайони) і малі
(мікрорайони). Великі (інтегральні) ек р-ни – це поділ території кр на
найбільші територіальні частини, які об¢єднують кілька адміністративних областей, або адміністративні краї
з автономними областями. Гол метою визначення цих р-нів є виявлення і
розмежування великих існуючих чи тих, які ще тільки формуються, ТВК для
визначення напрямів їх рац-го розвитку і більш ефективного використання їх
ресурсного потенціалу. Ці р-ни викор-ся для довгострокового прогнозування
розвитку і розміщення п/с, формування загальнодержавних баз промислового чи
с/г-го в-ва, які не можуть бути сформовані в межах тільки однієї
адміністративної області. У великих ек р-нах, крім галузей спеціалізації в масштабі
держави, повинні розвиватись і інші основні галузі в-ва з метою більш повного
використання місцевих ресурсів і зменшення обсягів довізної пр-ції з інших
районів. Виникнення і розвиток великих ек р-нів може відбуватися в кр-х з
територіїєю не менше 300-500 тис кв км. В кр-х з меншою територією формуються
тільки мезо- і мікрорайони, тобто райони другого і третього порядку (підтипи
міжгалузевих районів). Середні (інтегральні) ек р-ни, як правило, є підрайонами
великих ек р-нів. Ця тер однієї невеликої країни чи адмін облатсі, краю,
автономної республіки, тобто це територіальні одиниці ек-го рай-ня. Об¢єктивною основою цього рай-ня виступає
терит поділ праці як в масштабах країни, так і в межах великих (інтегральних)
ек-х р-нів. На тер цих р-нів зн-ся ядра курпнорайонних ТВК або їх складові
частини. У даному підтипі ек-х р-нів основну районоутворюючу роль відіграють
великі багатофункціональні міста, які разом з тим є і найбільшими промисловими
і транспортними вузлами. Ці міста є тими ядрами р-нів, які пов¢язують їх периферію в єдине ціле. Середні
ек р-ни об¢єднуються у великий ек р-н зоною
районоформуючого впливу великих регіональних центрів з системою спеціалізації і
кооперування їхніх п-в. З метою більш повного використання свого ресурсного
потенціалу спеціалізація в-ва в цих р-нах здійснюється не тільки на основних
галузях, а й  на в-ві другорядної пр-ції, потрібної для кожного великого ек
р-ну. Ці р-ни викор-ся як для прогнозування рівня розвитку в-ва і невиробничої
сфери та розробки державних програм галузевого розвитку, так і для упр-ня
господ-ю діяльністю. Малі райони (мікрорайони) –це найнижчий ступінь
інтегральних ек р-нів. Вони органічно пов з низовим адміністративно-госп-м
рай-ням. Їх територія відповідає території внутріобласних адміністративних
р-нів. Визначення меж цих р-нів залежить від об¢єктивних і суб¢єктивних факторів. Це пов з тим, що ек основа сусідніх р-нів
даного підтипу часто буває однорідною (однотипною), особливо в спеціалізованих
с/г зонах, і тому їхні межі визначаються вир-ми зв¢язками п-в місцевого зн-ня з їх
сировинними зонами, а також територіальною організацією і упр-ням всього
госп-ва, яке здійснюється районними центрами. В цих р-нах основними галузями
в-ва є рослинництво, тваринництво і місцева пр-сть, переважно та, що переробляє
с/г сировину. Найбільш поширеними вир-ми поєднаннями тут є локальні АПК (завод,
цех і сировинна зона). В межах цих р-нів можуть бути розташовані і п-ва
міжрайонного зн-ня, які впливають на формування обласних госп-х комплексів і
внутріобласних підрайонів. Низові адміністративно-госп р-ни в умовах планової
системи розвитку госп-ва і навіть в умовах перехідного до ринкової ек-ки
періоду використовуються для поточного планування і оперативного упр-ня
розвитком вир-ва. Ця ф-ція в умовах поширення приватної власності на засоби
в-ва буде змінюватися.

Список литературы

Для подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://www.stydent.od.ua/