Класифікація та суб’єктивні сторони вбивств

План

Вступ

1. Види вбивств за КК України

А) умисне вбивство за обтяжуючих
обставин

Б) умисне вбивство за пом’якшуючих
обставин

2. Види вбивств в Російській
Федерації

3. Види вбивств в інших державах

Список використаної літератури

Вступ

Вбивство є одним
із найпоширеніших злочинів на планеті. З давніх часів і до сучасності
позбавлення життя вважалось актом дії проти суспільства, яке повинно бути
піддано покаранню. Покарання за вбивство в різних державах на протязі століть
було різним. Дуже поширеним було позбавляти життя вбивці у Стародавньому світі
та Середньовіччі. Однак з розвитком суспільства людство пішло більш гуманним
шляхом і сьогодні в багатьох державах світу смертна кара за вбивство була
замінена позбавленням волі.

Питання вбивства
є складним, оскільки воно є багатогранним. Кожне вбивство наділене своїми
особливостями, мотивами злочинця, обставинами події та іншими
кримінально-правовими ознаками. Очевидно, що є вбивства менш суспільно
небезпечні, ніж інші, за них необхідно призначати більш м’яке покарання. Це є
однією із підстав для класифікації вбивств.

Знову ж таки,
види вбивств є різними в різних народів та державах. В даному рефераті
розглянуто види вбивств, закріплені в Кримінальному Кодексі України та в деяких
інших державах світу.

1.
Види вбивств за КК України

Види вбивств в
Україні закріплені в Розділі II Особливої частини Кримінального кодексу України[1].

За суб'єктивною
стороною розрізняють вбивства умисні (статті 115—118 КК) і вбивства через
необережність (ст. 119 КК). У свою чергу умисні вбивства розрізняються за
ступенем своєї суспільної небезпеки (тяжкості) на три види: так зване просте
вбивство, тобто вчинене без обтяжуючих чи пом'якшуючих обставин (ч. 1 ст. 115
КК); вчинене за обтяжуючих обставин, так зване кваліфіковане вбивство (ч. 2 ст.
115 КК) і вчинене за пом'якшуючих обставин, так зване привілейоване вбивство.
Цей розподіл має дуже важливе практичне значення, оскільки у разі вчинення
умисного вбивства за наявності як обтяжуючих, так і пом'якшуючих обставин,
вчинення належить кваліфікувати як вбивство за пом'якшуючих обставин.

Умисне вбивство
без обтяжуючих, і пом'якшуючих обставин (просте вбивство) має місце в тих
випадках, коли у вчиненому відсутні ознаки вбивств, передбачених ч. 2 ст. 115 КК,
статтями 116—118 КК. За частиною 1 ст. 115 КК кваліфікуються вбивства, вчинені
в бійці, з помсти, на грунті особистих взаємовідносин, з ревнощів, зі співчуття
(наприклад, за наявності прохання потерпілого) та деякі інші.

Покарання за
таке вбивство передбачене у вигляді позбавлення волі на строк від семи до
п'ятнадцяти років.

А.
Умисне вбивство за обтяжуючих обставин

Умисне вбивство
за обтяжуючих обставин (кваліфіковане вбивство) передбачене частиною 2. Ст. 115
КК України[2]. Слід
коротко проаналізувати кожен з цих видів.

Умисне вбивство
двох або більше осіб передбачає, що позбавлення життя цих осіб було вчинене
одночасно або протягом короткого проміжку часу і охоплювалося єдністю наміру
винного. Дії винного не можуть кваліфікуватися за цією частиною, якщо не
доведено, що його намір був спрямований на позбавлення життя саме двох або
більше осіб.

Умисне вбивство
малолітньої дитини або жінки, яка завідомо для винного перебувала у стані
вагітності, має місце, якщо вбито дитину до 14 років або якщо винному було
достовірно відомо про вагітність жінки. Кваліфікація злочину не залежить від
строку вагітності та життєздатності плоду.

Умисне вбивство
заручника. Заручником є особа, яка захоплена або утримується будь-ким для
забезпечення того, щоб родичі, інші особи, органи держави або відповідні
організації виконали певні вимоги як умову звільнення заручника. Вбивство
заручника може мати місце в момент захоплення або протягом часу утримування
заручника, тобто позбавлення волі. Вбивство можливе і внаслідок спроби
заручника втекти, під час його перевезення і т. д.

Умисне вбивство,
вчинене з особливою жорстокістю. У деяких випадках спосіб позбавлення життя
свідчить про особливу жорстокість злочину. Пленум Верховного Суду України в
своїй практиці вважає, що до особливо жорстоких можуть бути віднесені, зокрема,
випадки, коли перед позбавленням життя або в процесі вчинення вбивства до потерпілого
умисно застосовувалися тортури, катування або йому заподіювалися особливі
страждання шляхом нанесення великої кількості тілесних ушкоджень, або з
використанням вогню, струму, отрути, що завдає нестерпного болю[3].

Судова практика
виходить з того, що про ознаку особливої жорстокості може свідчити також
вчинення злочину в присутності близьких потерпілому осіб, якщо винний
усвідомлював, що такими діями завдає їм особливих страждань.

Умисне вбивство,
вчинене способом, небезпечним для життя багатьох осіб, має місце, якщо,
вчиняючи вбивство певної особи, винний усвідомлював, що він застосовує такий
спосіб заподіяння смерті, який небезпечний для життя не тільки однієї людини
(наприклад, вбивство шляхом пострілу в натовп людей, підпал приміщення, у якому
крім потерпілого знаходилися інші особи, вчинення аварії автомашини, в якій
їхали кілька осіб). Судова практика випадки вбивства за допомогою різного роду
автоматичних пристроїв, що створюють загрозу для життя будь-якої особи,
кваліфікує за п. 5 ч. 2 ст. 115 КК.

Умисне вбивство
з корисливих мотивів здійснюється з мотивів, спрямованих на отримання будь-якої
матеріальної вигоди (грошей, майна, майнових прав, прав на житлову площу тощо)
або з наміром позбутися матеріальних витрат (сплати боргу, платежу аліментів та
ін.). Корисливим також є вбивство, вчинене за винагороду або з метою зайняти
більш високооплачувану посаду.

Для кваліфікації
злочину за цією не має значення, чи вдалося винному реалізувати корисливий
мотив. Необхідно лише, щоб корисливі мотиви виникли до вчинення вбивства. Тому
не може бути основою для кваліфікації вбивства за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК заволодіння
майном вбитого в тих випадках, якщо користь не була мотивом вбивства.

Умисне вбивство
з хуліганських мотивів матиме місце лише у випадку, якщо воно вчиняється за
явно вираженої неповаги до суспільства, зневаги до правил співжиття та норм
моралі, без мотиву чи за незначного мотиву як приводу для вбивства та ін.
Хуліганство, що потягло за собою необережне позбавлення життя людини, не
містить складу злочину, який розглядається, і має кваліфікуватися за
відповідною частиною статей 296 і 119 КК.

Верховний Суд
України в своїй практиці виходить з того, що умисне вбивство, вчинене з
ревнощів, помсти чи інших мотивів, що виникли на ґрунті особистих відносин,
незалежно від місця його здійснення, не повинно кваліфікуватися, як вбивство з
хуліганських мотивів[4].

Умисне вбивство
особи чи її близького родича у зв'язку з виконанням цією особою службового або
громадського обов'язку, має місце, якщо вбивство вчинене в зв'язку з виконанням
службового чи громадського обов'язку. Під виконанням службового обов'язку слід
розуміти виконання особою покладених на неї обов'язків у державній чи
громадській установі, на підприємстві, в організації. Потерпілим при цьому може
бути не тільки службова особа, а й інші працівники, які виконують службові
функції, та їх близькі родичі. Виконання громадського обов'язку — це будь-яка
корисна для суспільства діяльність громадянина.

Посягання на
життя (тобто вбивство або замах на вбивство) державного чи громадського діяча,
вчинене у зв'язку з його державною чи громадською діяльністю, слід
кваліфікувати за ст. 112 КК, а вбивство чи замах на вбивство працівника
правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського
порядку та державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх діяльністю
щодо охорони громадського порядку — за ст. 348 КК. Так само і вбивство чи замах
на вбивство судді, народного засідателя чи присяжного у зв'язку з їх
діяльністю, пов'язаною із здійсненням правосуддя, а також захисника чи
представника особи у зв'язку з діяльністю, пов'язаною з наданням правової
допомоги, — відповідно за статтями 379 і 400 КК.

Умисне вбивство,
вчинене з метою приховати інший злочин або полегшити його вчинення. Винний може
переслідувати мету повністю приховати раніше вчинений злочин або лише
обставини, які впливають на кваліфікацію та міру покарання. Вбивство з метою
полегшити вчинення іншого злочину винний може здійснювати як до, так і в
процесі вчинення наміченого злочину.

Умисне вбивство,
поєднане із зґвалтуванням або насильницьким задоволенням статевої пристрасті
неприродним способом. Винний може здійснити вбивство в процесі самого
зґвалтування або задоволення статевої пристрасті для того, щоб придушити опір
потерпілої або з садистських мотивів. Але таке вбивство може мати місце і після
здійснення цих злочинів, щоб приховати злочин і уникнути відповідальності.
Вбивство і зґвалтування або задоволення статевої пристрасті можуть бути вчинені
як одною, так і різними особами (наприклад, при груповому приставанні).

Умисне вбивство,
вчинене на замовлення — це вбивство, вчинене виконавцем за дорученням
замовника. Таке доручення, може мати форму наказу, розпорядження, а також
угоди, відповідно до якої виконавець зобов'язується позбавити потерпілого
життя, а замовник — вчинити або, навпаки, не вчинити в інтересах виконавця
певні дії матеріального (грошову винагороду, передачу прав на майно та ін.) чи
нематеріального характеру (звільнення від кримінальної відповідальності,
розв'язання різних життєвих проблем і та ін.).

Умисне вбивство,
вчинене за попередньою змовою групою осіб має місце, якщо воно вчинене спільно
двома або більше особами, які заздалегідь, тобто до початку злочину, домовилися
про спільне його вчинення. Таке вбивство може бути вчинене як співвиконавцями,
так і з розподілом ролей, тому безпосереднім виконавцем вбивства може бути і
один учасник групи. За цим пунктом належить кваліфікувати і умисне вбивство,
вчинене організованою групою або злочинною організацією, тому що ці форми
співучасті імпліцитно містять в собі також ознаки, властиві групі, яка діє за
попередньою змовою.

Умисне вбивство,
вчинене повторно. Вчинення вбивства, передбаченого статтями 116—118 КК, не дає
підстав розглядати наступне умисне вбивство як повторне[5][6].

До ст. 115 КК
України 5 листопада 2009 року було внесено зміни, згідно яким частина 2 цієї
статті доповнилась ще одним видом кваліфікованого вбивства – вбивство з мотивів
расової, національної чи релігійної ворожнечі[7].
Таким чином держава підкреслює необхідність
посилення боротьби з даними видами ворожнечі.

Б.
Умисне вбивство за пом'якшуючих обставин

В літературі
часто зустрічається визначення цього виду вбивства як привілейоване вбивство.
Однак, враховуючи думку фахівця кримінального права Шапченка С.Д., який вважає
неетичним та аморальним будь-яке вбивство називати привілейованим, в цьому
рефераті ми упустимо це поняття.

Умисне вбивство,
вчинене в стані сильного душевного хвилювання . У цьому випадку має місце
особливий психічний стан винного — фізіологічний афект: короткочасна інтенсивна
емоція, що значно послаблює контроль особи над своїми вчинками, здатність
усвідомлювати їх, керувати ними. Від фізіологічного афекту слід відрізняти
афект патологічний, що виключає осудність суб'єкта. Умовою застосування цієї
статті є сильне душевне хвилювання, викликане протизаконним насильством,
систематичним знущанням або тяжкою образою з боку потерпілого.

Насильство при
цьому може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень, нанесення побоїв,
позбавлення волі та ін.), так і психічним (загроза заподіяти фізичну, моральну,
майнову шкоду), але тільки протизаконним. Останнє може за своїм характером
надавати суб'єкту право на необхідну оборону.

Склад злочину,
передбаченого ст. 116 КК, має місце лише у випадку, якщо умисел на вбивство виник
раптово в стані фізіологічного афекту, і був виконаний, коли винний ще
знаходився в такому стані.

Умисне вбивство
матір'ю своєї новонародженої дитини. Відповідальність матері пом'якшується за
умови, що вбивство дитини було вчинене під час пологів або одразу після них,
тобто законодавець обмежує здійснення цього злочину певним нетривалим проміжком
часу, доки особливий психічний і фізичний стан жінки послаблює її здатність
керувати своїми діями. В інших випадках відповідальність за вбивство матір'ю
своєї дитини настає на загальних підставах[8].

Умисне вбивство
при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів,
необхідних для затримання злочинця. Заподіяння смерті нападаючому при захисті
від суспільне небезпечного посягання виключає кримінальну відповідальність,
якщо при цьому не були перевищені межі необхідної оборони. Вбивство при
перевищенні меж необхідної оборони не виключає такої відповідальності, але
пом'якшує її. Так само вирішується питання і при затриманні злочинця.

Слід мати на
увазі, що особа, яка захищається, як і особа, яка затримує злочинця, внаслідок
сильного душевного хвилювання, викликаного суспільне небезпечним посяганням (що
часто виникає раптово), не завжди може точно оцінити відповідність заподіяної
шкоди (в цьому випадку позбавлення життя нападаючого чи злочинця) небезпечності
посягання чи вчиненого затриманим злочину або точно оцінити обстановку захисту
чи затримання. У цьому випадку відповідальність за перевищення меж необхідної
оборони або заходів із затримання злочинця виключається.

Вбивство через
необережність може бути вчинене як внаслідок злочинної самовпевненості, так і
внаслідок злочинної недбалості. Для застосування цієї статті необхідно
встановити наявність необережної вини щодо злочинного наслідку — смерті іншої
людини. Саме ж діяння, яке заподіяло такий результат, може бути як необережним,
так і умисним[9].

2.
Види вбивств в Російській Федерації

Загалом, в
Російській федерації, як в одного з сусідів України кримінально-правова система
є досить схожою. Однак є й певні відмінності, зокрема і щодо видів вбивств.

Однією з
відмінностей є відсутність в КК РФ поняття вбивство через необережність.
Натомість вживається поняття «спричинення смерті через необережність».

Серед
кваліфікованих вбивств слід виділити ті, яких немає в КК Україні з метою
порівняння. Таким є вбивство особи, яка завідомо для винного знаходилась в
безпорадному стані; вбивство з мотивів кровної помсти; з метою використання
органів та тканин потерпілого[10].

Як видно, в
Російській Федерації налічується трохи більше видів кваліфікованих вбивств, ніж
в Україні. Що стосується вбивств з пом’якшуючими обставинами, то по своїй суті
вони ті ж самі, що і в Україні.

3.
Види вбивств в інших державах

Для
кримінального права США , Франції та Іспанії характерним є поділ посягання на
життя на просте та тяжке вбивства.

В Німеччині,
Франції та ряді інших країн континентального права під простим вбивством
розуміється вбивство, здійснене без кваліфікуючих ознак.

У Великобританії
та США статутне та загальне право поряд з простим умисним вбивством визнає
простим вбивством випадки заподіяння смерті через необережність.

За невеликим
винятком в більшості країн під тяжким вбивством розуміється лише умисне
вбивство.

Англійське право
розрізняє три види вбивств: умисне вбивство, вбивство з необережності та
дітовбивство. Вбивство з необережності розглядається як тяжке вбивство в разі
якщо воно сприяло іншому тяжкому злочину. Однак неумисне позбавлення життя, що
сприяло протизаконному діянню, яке не містить склад тяжкого злочину,
кваліфікується як просте вбивство. Аналогічно кваліфікується умисне вбивство,
здійснення якого було спровокованим зі сторони вбитого

Вирішальне
значення для кваліфікації діяння як тяжкого вбивства має суб’єктивна сторона,
яка при тяжкому вбивстві означає вільно сформований намір вчинити дію, яка
виразиться або може виразитись в заподіянні смерті якій-небудь особі.

Таким чином,
лише наявність умислу на здійснення вбивства є обставиною, яка відносить умисне
вбивство до категорії тяжких. При цьому спосіб його здійснення для кваліфікації
діяння не має вирішального значення. Звідси слідує, що наприклад умисне
заподіяння смерті, здійснене з особливою жорстокістю буде кваліфікуватись як
умисне вбивство.

В Американському
праві є ряд характерних особливостей в визначенні відповідальності за вбивство,
яке невідоме англійському праву. Зокрема, поділ на убивство першого та другого
ступеня. При цьому ознаки, які визначають віднесення тяжкого вбивства до того
чи іншого ступеню, в різних штатах визначаються по-різному. В континентальному
праві такого поділу немає.

Законодавством
багатьох штатів визнається доктрина англійського загального права, якщо смерть
настала протягом одного року та одного дня після спричинення тілесного
ушкодження чи нанесення удару, то винний в спричиненні шкоди визнається винним
у вбивстві.

За загальним
правилом до тяжкого убивства в кримінальному праві США відносяться всі випадки
незаконного позбавлення життя іншої людини (living human being), здійснене з
злим умислом. Наприклад, кримінальне право Каліфорнії відносить до тяжкого
вбивства першого ступеню будь-яке вбивство, здійснене шляхом вибуху, із засади,
за допомогою тортур, при здійсненні підпалу, зґвалтування, грабежу чи розбою чи
тяжкого злочину, спрямованого проти дитини.

Згідно ст. 221-1
французького кримінального кодексу 1992 р. «умисне позбавлення життя іншої
людини є умисним вбивством». Для відповідальності за цією статтею необхідно
встановлення умислу на позбавлення життя, в іншому випадку мова може йти лише
про нанесення ран або вдарів або за ненавмисне вбивство.

Треба відмітити,
що французька судова практика та кримінально-правова доктрина вважають за
можливе засудження за вбивство і в тих випадках, коли особа потерпілого точно
не встановлена, а підтвердженим є лише факт здійснення вбивства. Слід
відмітити, що у Франції умисне вбивство може бути здійснене як шляхом дії (вдар
ножем), так і шляхом бездіяльності (паралізованого хворого не кормлять, щоб він
помер). Однак заподіяння моральних страждань, які можуть викликати смерть, за
французьким кримінальним правом не визнається достатньою основою для засудження
за умисне вбивство, на відміну від російського законодавства, де заподіяння
смерті шляхом психічного впливу може бути кваліфіковане як убивство, якщо буде
встановлений умисел винного, спрямований на позбавлення потерпілого життя.

Відповідно до
ст. 221-3 Кримінального кодексу Франції кримінальна відповідальність за умисне
вбивство посилюється в разі, якщо йому передували чи воно було поєднано з
тортурами чи актами жорстокості.

Слід відмітити,
що згідно кримінального законодавства Франції самостійною обтяжуючою обставиною
скоєння вбивства є жорстокість по відношенню до потерпілого. В окрему
кваліфікуючу обставину виділяються тортури. В якості самостійного виду умисного
вбивства з обтяжуючими обставинами виділяється отрута.

Отрута створює
посягання на життя іншої особи шляхом використання чи призначення по відношенню
цієї особи таких речовин, які можуть призвести до смерті. Цей склад злочину є
закінченим з моменту, коли злочинець з метою отрути особи ввів якусь речовину в
організм потерпілого.

У Кримінальному
кодексі Іспанії 1995 р. немає чітко сформованого поняття вбивства. КК лише
говорить про те, що особа, що заподіяла смерть іншій особі, визнається винною у
вбивстві. Для визнання вбивства тяжким необхідно, щоб воно було скоєно за
обтяжуючих обставин.

Кримінальне
право ФРН визнає вбивство найтяжчим злочином. Стаття 212 КК ФРН говорить
наступне «хто вбиває іншу особу при обставинах, коли відсутні ознаки тяжкого
вбивства, карається позбавленням волі на строк не менш 5 років, в особливо
тяжких випадках покаранням є довічне позбавлення волі. Згідно ст. 211 КК ФРН до
кваліфікуючих видів вбивств відносяться вбивства, вчинені підступно (із
засади), жорстоко, загально небезпечним способом[11].

Список
використаної літератури

Нормативно правові акти:

1. 
Кримінальний кодекс України: чинне
законодавство зі змінами та допов. Станом на 22 квітня 2010 р.: К.; Паливода
А.В., 2010. – розділ II.

2. 
Постанова
Пленуму
Верховного Суду України вiд 07.02.2003 № 2
Про
судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи
п.5 -17

3. 
Закон Про внесення змін до Кримінального
кодексу України щодо відповідальності за злочини з мотивів расової,
національної чи релігійної нетерпимості вiд
05.11.2009 № 1707-VI.

4. 
Уголовный Кодекс Росийской Федерации от
24 мая 1996 года, ст. 105, 109.

Наукові, літературні та
інші джерела:

5. 
Науково-практичний коментар до
Кримінального Кодексу України http://pravoznavec.com.ua/books/162/28/#chlist,
ст. 115-119 КК

6. 
Проблема ответственности за убийство с
особой жестокостью в уголовном праве зарубежных стран.
http://allpravo.ya1.ru/?p=3834