Прийняття рішень за результатами ревізій і перевірок та контроль за їх виконанням

Реферат на тему:

«ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РЕВІЗІЙ І ПЕРЕВІРОК ТА КОНТРОЛЬ ЗА ЇХ ВИКОНАННЯМ»

Рішення за результатами ревізій і перевірок приймають безпосередньо на підприємстві, а після їх закінчення — в органі управління, який призначив ревізію. У міру виявлення порушень і недоліків у виробничо-фінансовій діяльності контролери інформують про них керівника підприємства .для оперативного прийняття рішень по відшкодуванню матеріального збитку, звільнення з посад тих працівників, які припустили особливо серйозні порушення або зловживання, а також для вжиття необхідних заходів по усуненню виявлених недоліків на різних ділянках виробничої діяльності. Крім того, контролери в процесі перевірки можуть вимагати від конкретних -осіб підприємства відшкодування матеріального збитку, виявленого при інвентаризації каси, матеріальних цінностей тощо, налагодження обліку згідно з діючим порядком, складського господарства, організації охорони праці і техніки безпеки, зберігання сільськогосподарської техніки, усунення порушень правил експлуатації техніки, зооветеринарного обслуговування тварин та ін.

Контролери повинні ставити перед собою мету якомога повніше реалізувати матеріали ревізій безпосередньо в ході ревізій підприємства.

Після завершення ревізійних процедур і перевірки всіх програмних питань контролери готують на основі акта ревізії інформацію про основні та найсуттєвіші факти порушень і недоліків, а також про розроблені разом із спеціалістами підприємства заходи по їх усуненню. Дану інформацію виносять для обговорення на виробничій нараді, розширеному засіданні правління сільськогосподарського підприємства, зборів трудових колективів. За результатами обговорення виносять відповідні рішення, які оформляють протоколом з додатком у необхідних випадках переліку заходів, які підлягають виконанню. Копію протоколу доцільно додати до акта ревізії, щоб потім перевірити виконання прийнятих рішень і розроблених заходів.

Якщо в процесі ревізії або перевірки зловживання і порушення кримінального характеру (розкрадання майна, зловживання службовим становищем тощо), справу передають правоохоронним органам. Встановлені факти зловживань оформляють проміжними актами, які разом із заявою (листом) на адресу правоохоронних органів, вилученими із справ документами або їх копіями, поясненнями винних осіб, висновком контролера про ці пояснення направляють правоохоронним органам. Матеріали передають, як правило, ті органи управління, які призначили ревізію, але це можуть зробити і безпосередньо контролери з відома керівника органу управління або навіть сам керівник обревізованого підприємства.

Оскільки контролерам не завжди вдається домогтися відшкодування матеріального збитку та усунення інших недоліків під час ревізії на підприємстві, то на основі акта ревізії рішення приймає та організація, що призначила ревізію, у формі листа, розпорядження, наказу, постанови, передачі справ у правоохоронні органи. Рішення готують працівники контрольно-ревізійного апарату і галузеві спеціалісти, а остаточне рішення приймає керівник,

Лист направляють колективним сільськогосподарським підприємствам, а державним у тому випадку, якщо порушення є незначним і має індивідуальний характер. У листах вказують перелік основних недоліків, виявлених під час ревізій, та заходи щодо їх усунення в обревізованих підприємствах. Лист адресують на ім'я керівника і головного бухгалтера.

Розпорядження на відміну від листа є розпорядчим документом і містить заходи, обов'язкові до виконання. Розпорядження видає керівник органу управління, що призначав ревізію на підприємстві, і воно прирівнюється до наказу. В констатуючій частині відображують у стислій формі суть основних недоліків і порушень, а в розпорядчій — обов'язкові до виконання заходи.

Основною формою прийняття рішень за результатами ревізії є наказ. Він також складається з констатуючої та наказної частини. В останній дається вказівка керівництву обревізованого підприємства усунути недоліки, притягти винних осіб до дисциплінарної, адміністративної чи матеріальної відповідальності, вжити необхідних організаційних заходів щодо поліпшення обліку, внутрішньогосподарського контролю і конкретних ділянок виробничо-фінансової діяльності. По кожному пункту наказу зазначають строки і відповідальних за виконання розроблених заходів, а також порядок контролю за їх виконанням, Наказ можуть

направляти не тільки на обревізоване підприємство, айв усі інші підприємства, підпорядковані даному відомству, з метою профілактики, попередження і своєчасного усунення однотипних недоліків.

Постанову приймають колегіальні органи управління: колегії, ради, президії міністерств і відомств. У постанові відображують результати всебічного обговорення і детального аналізу найбільш серйозних і типових порушень у підпорядкованих органах, підприємствах, радикальні заходи та основні напрями і завдання поліпшення організації контрольно-ревізійної роботи.

Рішення про передачу матеріалів ревізії правоохоронним органам вищі органи управління приймають після закінчення ревізії, якщо в акті ревізії відображені такі факти порушень і зловживань, які тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Рішення за результатами ревізії повинне бути прийняте не пізніше двотижневого строку. Відповідальність за прийняття рішень по акту ревізії несе керівник організації, яка її проводить. Він має право визначати міру відповідальності, приймати остаточну редакцію наказу (листа) за результатами ревізій. Підготовкою проекта наказу (листа) займаються працівники контрольно-ревізійного апарату із залученням галузевих спеціалістів під керівництвом керівника ревізійної групи.

У наказі, розпорядженні чи листі зазначається строк, в який обревізоване підприємство зобов'язане подати інформацію про виконання прийнятих рішень. З цього моменту починається контроль за виконанням розроблених заходів і відшкодуванням матеріального збитку. Головна відповідальність за його здійснення покладається на керівника обревізованого підприємства. Вищий орган управління контролює виконання рішень у різних формах: шляхом письмових запитів; в оперативному порядку через технічні засоби зв'язку (телефон, телетайп); при відрядженнях працівників апарату управління на підвідомчі підприємства з додатковим завданням по перевірці окремих питань по акту ревізії; призначенням спеціальної (тематичної) перевірки у разі виявлення особливо серйозних порушень, усунення яких є обов'язковим, з поданням довідки про результати перевірки; розгляду на балансових комісіях, які проводять за результатами квартальних і річних звітів, паралельно з -іншими питаннями; при наступній ревізії обов'язково проводять перевірку по матеріалах попередньої. В апараті економічного контролю ведуть журнал обліку ревізій і перевірок, в якому є спеціальні графи для відміток про дату по рації) і в хронологічному порядку, нагромаджуючи цю інформацію за конкретний рік (1994, 1995 р. і т. д.); реєструвати законодавчі і нормативні акти в спеціальному журналі, де вказувати зміни в них із зазначенням дати і характеру змін. Це забезпечить високу швидкість пошуку необхідної інформації, контроль за змінами в законодавстві, проін-формованість з найновіших положень законодавчих актів, їх збереження, виключення втрат інформаційних джерел. Важливо також забезпечити своєчасність і повноту передавання інформації виконавцям, тиражування основних нормативних актів, а також контроль за цим процесом (вручають нормативні акти кожному контролеру під розписку в спеціальному журналі), У великих контрольно-ревізійних підрозділах збирання, формування, передавання і обробку інформації покладають на окрему особу.

Перспективним напрямом вдосконалення інформаційного забезпечення є комп'ютеризація, формування банкуданих та його використання.

Окремий масив інформації формують з планів контрольно-ревізійної роботи: річних, квартальних, які є важливим засобом організації контрольного процесу. Плани брошуруються в окремі папки і зберігають постійно в справах контрольно-ревізійного апарату.

Основним інформаційним банком є матеріали ревізій і перевірок. До них належать: акти ревізій, довідки перевірок, проміжні акти, копії документів, письмові пояснення посадових і матеріально відповідальних осіб, довідки експертиз і лабораторних аналізів, копії письмових запитів, робочі записи ревізорів та ін. Тут же рекомендують зберігати копії рішень, прийнятих за результатами ревізій і перевірок, та інформацію про їх виконання.

На основі цієї інформації контролюють обгрунтованість прийнятих рішень та їх виконання, готуються до проведення наступних ревізій і перевірок, аналізують контрольну і господарську діяльність, а результати використовують для управління. Матеріали ревізій і перевірок брошурують у папки за роками, тобто в хронологічному порядку, які зберігаються постійно. Службове листування з питань контрольно-ревізійної роботи систематизується в окрему групу інформації, до якої належить листування контрольно-ревізійного органу з іншими організаціями та установами, накази, рекомендаційні листи, розпорядження тощо.

Книгу протоколів ведуть для записів короткого змісту питань, винесених на обговорення засідань ревізійних комісій або нарад штатних контрольно-ревізійних органів.

В окремих папках підшивають заяви і скарги працівни-ків підприємств і організацій та матеріали (відповіді) за результатами їх розгляду.

У журналі реєстрації вхідної і вихідної кореспонденції в хронологічному порядку відображують всю кореспонденцію, яка надходить у відповідний контрольно-ревізійний апарат і яку відсилають для відповідей, запитів за конкретною адресою.

Ревізійні комісії підприємств і організацій звітуються перед зборами уповноважених трудових колективів про проведену роботу і наслідки ревізій і перевірок виробничо-фінансової діяльності. Ревізійні комісії, а також аудиторські фірми дають остаточний висновок по річному звіту для підтвердження достовірності звітної інформації і ліквідності підприємств.

Звіти й остаточні висновки ревізійних комісій і аудиторів по річному звіту розглядаються на засіданнях комісій і затверджуються зборами уповноважених. У цих документах міститься важлива інформація про підсумки виробничо-фінансової діяльності підприємств за звітний рік, виявлені факти непродуктивних витрат, порушень, безгосподарності тощо та пропозиції по усуненню недоліків, у тому числі і в організації контрольно-ревізійної роботи та окремих членів ревізійних комісій.

Вищенаведене свідчить, що контрольно-ревізійні органи потребують різнобічної інформації, яку використовують для управління підпорядкованими підприємствами відповідні міністерства, управління, об'єднання, з одного боку, і для управління безпосередньо контрольно-ревізійною роботою — з другого.

Важливою умовою успішного вирішення зазначених завдань є вдосконалення інформаційного забезпечення, скорочення затрат часу і коштів на нього. Це стосується насамперед документації по оформленню результатів ревізій і перевірок — основного блоку інформаційної підсистеми контролю.

Акти ревізій сільськогосподарських підприємств складають у довільній формі, хоча з дотриманням певних правил їх складання. В багатьох випадках вони містять несуттєву, другорядну інформацію, перевантажені зайвими відомостями неконкретного характеру з недостатньо обгрунтованими висновками тощо. Це негативно впливає на оперативність і дієвість контрольно-ревізійної роботи та на її ефективність у цілому.

Основний напрям удосконалення оформлення матеріалів ревізії — уніфікація і стандартизація документації, яка використовується в контрольно-ревізійній роботі, ТакийДосвід набутий у державних контрольно-ревізійних органах, зокрема Державній контрольно-ревізійній службі, у відділах Пенсійного фонду, банках та інших інспекціях. Наприклад, в усіх розрахункових документах по платежах у бюджет, дакі подаються в податкову інспекцію, є реквізити: за даними платника, за даними податкової інспекції; акти перевірки утримань податків із заробітної плати типової форми містять всі необхідні реквізити (так званий алгоритм перевірки). Подібні акти типової форми використовують банки, органи соціального страхування і забезпечення,

На оформлення таких документів різко скорочуються затрати часу, полегшується сама перевірка, оскільки ці до-кум'енти містять, так би мовити, програму, алгоритм перевірки.

У зв'язку з багатогалузевим характером сільськогосподарського виробництва важко запрограмувати і алгоритмізувати всі сторони перевірки діяльності сільськогосподарських підприємств, але по багатьох питаннях елементи уніфікації і стандартизації документів використовувати можна і потрібно, їх доцільно використовувати насамперед при оформленні результатів перевірки договірних зобов'язань та всіх інших розрахункових операцій (розрахунки з підзвітними особами, фінансовою системою та ін.). збереження матеріальних цінностей (акти інвентаризації, порівняльні відомості тощо), виконання планів і т. д.

• Уніфікація і стандартизація контрольної документації дозволить вирішити такі завдання: скоротити види документів, визначивши коло документації та інформації, необхідної для економічного контролю; виключити непотрібну і зайву інформацію; забезпечити дотримання чіткої регламентації проведення ревізій і перевірок; полегшити розгляд та прийняття рішень за наслідками перевірок; розвантажити виконавців контролю від технічних операцій; підвищити культуру документального оформлення; полегшити обробку інформації з економічного контролю і проведенню аналізу цієї інформації; впроваджувати механізовану обробку документації.

Принцип програмно-методичного забезпечення закладений в багатьох інформаційних підсистемах: в обліку — в журналах-ордерах, пергинних і зведених документах; у плануванні — в формах і таблицях планів економічного і соціального розвитку, госпрозрахункових завданнях тощо; в аналізі — в аналітичних таблицях та ін. Цей принцип важливо використовувати і в контрольно-ревізійній роботі. Основним прийомом контролю є зіставлення, але проблема полягає у знанні, що з чим потрібно зіставити, як зістави ти. Дану проблему можуть вирішити висококваліфіковані спеціалісти, розробивши контрольно-аналітичні таблиці. По контролю за виконанням договірних взаємовідносин такі таблиці розроблені і рекомендовані для системи агропромислового комплексу.

Як уже зазначалося, потребує вдосконалення звітність про контрольно-ревізійну роботу. В ній закладені показники, які орієнтують головним чином на виявлення матеріального збитку та його відшкодування. Це звужує можливості контролю і недостатньо стимулює працівників цієї служби до розробки пропозицій і рекомендацій з різних питань виробничо-фінансової діяльності. Тому насамперед потрібно розширити і доповнити систему показниками, які характеризують ефективність економічного контролю: сума економії коштів за рахунок оптимізації планових завдань, норм, скорочення витрат у зв'язку з ліквідацією зайвих ланок в управлінській системі, штатних одиниць тощо за пропозиціями контролерів; кількість внесених пропозицій по вдосконаленню функцій управління, планування, обліку, економічного аналізу та економічний ефект від них; сума повернутих коштів обслуговуючими, заготівельними організаціями по виявлених приписках і обрахунках та ін. Одночасно потрібно розробити систему показників, що характеризують обсяг роботи контролерів та її ефективність (навантаження на одного контролера по перевірці підприємств, затрати часу на одне підприємство, розмір виявленого матеріального збитку з розрахунку на одне підприємство, його відшкодування). Це дозволило б вдосконалити систему оплати праці і матеріального стимулювання контролерів, краще контролювати виконання планових завдань по контрольно-ревізійній роботі. Становлення аудиторської діяльності пов'язане з розвитком ринкових відносин, реформуванням власності в колективну і приватну, формуванням ринкових економічних структур, появою широкого кола внутрішніх і зовнішніх користувачів інформації про ділову активність підприємств. Виникнення акціонерних, орендних, кооперативних, спільних підприємств, комерційних банків, страхових компаній зумовили необхідність проведення незалежного фінансового контролю — аудиту. Аудит походить від латинського аисііо, що означає слухати (.він слухає). У класичному розумінні цього слова — це незалежний фінансовий контроль, який здійснюють спеціальні аудиторські фірми або окремі дипломовані аудитори на платних засадах.

Перші аудиторські організації з'явились ще у 1987 р. (акціонерне товариство «Інаудит») для контролю спільних підприємств, оскільки зарубіжні партнери вимагали об'єктивної інформації про достовірність бухгалтерської звітності спільних підприємств, що могла надати лише незалежна стороння аудиторська організація.

У країнах з розвинутою ринковою економікою аудит виник понад 200 років тому і пройшов три стадії: на першій стадії він полягав у перевірці і підтвердженні достовірності бухгалтерських документів і звітності; на другій —- аудит стає системним, крім першої функції, наголос почали робити на підвищенні ефективності системи управління і внутрішнього контролю, аудиторські фірми більше уваги приділяли консультаційній діяльності, ніж безпосередньо аудиторським перевіркам; на третій — орієнтація спрямована на можливий ризик при проведенні перевірок і консультаційної діяльності, попередження і уникнення ризику. Особливе значення ризику аудиту пояснюється не тільки можливостями втрати аудиторами репутації та клієнта, а й великими штрафами (до сотні тисяч доларів) у випадках неправильного висновку або недобросовісності аудитора, внаслідок чого фірмі-клієнту наноситься матеріальний збиток. Наприклад, у ФРН з аудитора для відшкодування збитку може бути стягнуто 500 тис. марок.

"Вивчаючи і враховуючи світовий досвід аудиторської діяльності, при формуванні аудиторської служби в Україні потрібно взяти за основу принцип не лише перевіряти достовірність і законність фінансової звітності і виявляти порушення та недоліки, а й надавати консультації, поради з різних питань законодавства про оподаткування та фінансової політики, організації і ведення обліку, захищати інтереси власника і всіляко сприяти підвищенню ефективності підприємницької діяльності.

Аудиторська діяльність регулюється Законом України про аудиторську діяльність від 22 квітня 1993 р., який визначає правові засади здійснення такої діяльності в Україні і спрямований на створення незалежного фінансового контролю з метою захисту інтересів власника. У Законі дається визначення аудиту: аудит — це перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудиторська діяльність регулюється й іншими законодавчими і нормативними актами України по відповідних напрямах виробничо-фінансової діяжйоеті. У випадках, якщо міжнародним договором, в якому бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, Ідо містить Закон про аудиторську діяльність, то застосовуються правила міжнародного договору.

Зміст і завдання аудиторської діяльності включають: організаційне та методичне забезпечення аудиту; практичне виконання аудиторських перевірок (аудит); аудиторські послуги, пов'язані з проведенням аудиту —• експертизи, консультації з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фінансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб (налагодження обліку, складання звітності, впровадження комп'ютеризації обліку та управління, наукових розробок з питань приватизації і роздержавлення, нових форм і методів управління і господарювання та ін.); освітня діяльність (проведення семінарів, організація курсового навчання, підготовка аудиторських кадрів у спеціальних школах тощо).

Багато консультацій надають з питань приватизації (оцінка май-на, об'єкти приватизації, персоніфікація власності та ін.); методів аналізу й оцінки діяльності підприємств з погляду інвестиційного ризику; якості цінних паперів; економіко-математичних методів прогнозування і моделювання економічної ситуації підприємства у співвідношенні з курсом цінних паперів.

Таким чином, аудиторська діяльність — поняття більш широке, ніж аудит, власне перевірка. Це потрібно враховувати при оформленні засновницьких документів (договору і статуту) при створенні аудиторської фірми.

Аудиторські перевірки покликані активно сприяти збільшенню грошових нагромаджень; раціональному і економному використанню матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; поліпшенню організації обліку, внутрішньогосподарського контролю; дотриманню законності фінансових операцій; збереженню коштів і майна; попередженню непродуктивних витрат у вигляді штрафів, пені, неустойок та інших стягнень за порушення законодавства і нормативних актів. Важливим завданням аудиту є проведення експертиз стратегії економічної політикиВиконаний наведених завдань покладається на аудитора і аудиторські фірми. Аудитором може бути громадянин України, який має кваліфікаційний сертифікат про право на заняття аудиторською діяльністю на території України індивідуально або в складі аудиторської фірми. Аудитори мають право створювати аудиторські фірми, об'єднуватись у спілки. Для здійснення аудиторської діяльності аудитор повинен на підставі чинного сертифікату одержати ліцензію в Аудиторській палаті. Аудиторам забороняється безпосередньо займатися торговельною, посередницькою та виробничою діяльністю, що не виключає їх права одержувати дивіденди від акцій на доходи від інших корпоративних прав. Аудитором не може бути особа, яка має судимість за корисливі злочини.

Сертифікація (визначення кваліфікаційної придатності) аудиторів здійснюється Аудиторською палатою України. Право на одержання сертифікату мають громадяни України, які здобули вищу освіту, певні знання з питань аудиту та мають досвід роботи не менше трьох років підряд на посадах аудитора, ревізора, бухгалтера, юриста, фінансиста або економіста і склали успішно іспит. Особи, які не склали іспиту, мають право на повторну його здачу не раніше, ніж через рік після прийняття рішення Аудиторською палатою. Строк чинності сертифікату не може перевищувати п'яти років.

Ліцензія (дозвіл) на заняття аудиторською діяльністю видається Аудиторською палатою України строком на п'ять років окремим аудиторам або аудиторським фірмам після державної реєстрації як суб'єктів підприємницької діяльності. Клопотання про одержання ліцензії подається до Аудиторської палати України: За видачу ліцензії встановлена плата у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, яка спрямовується до державного бюджету.

Аудиторська фірма — це організація, яка має ліцензію на право здійснення аудиторської діяльності на території України і займається виключно наданням аудиторських послуг. Такі фірми можуть створюватися на основі будь-яких форм власності. До їх складу можуть залучатися спеціалісти, які не є аудиторами, але загальна частка серед засновників (учасників, акціонерів) цих осіб у статутному фонді не може перевищувати ЗО %. Аудиторська фірма має право на існування, якщо у ній працює хоча б один аудитор, її керівником може бути тільки дипломований аудитор. Плата за аудиторські послуги визначається в договорі між аудиторською фірмою і клієнтом (підприємством, фірмою, комерційним банком тощо). Прибуток (доход) від аудиторської діяльності оподатковується згідно з чиннкм законодавством. Витрати на проведення аудиту відносяться на собівартість продукції, робіт та послуг.