Акредитивна форма розрахунків

Акредитивна
форма розрахунків
Вступ.

Форми безготівкових
розрахунків розрізняються між собою видом застовуваних розрахуноквих документів
та порядком їх обігу.

На сьогоднішній
день безготівкові розрахунки між господарюючими органами можуть здійснюватися в
таких формах: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитиви,
векселя.

Способи
платежів визначаються порядком та умовами виконання госпорганами своїх грошових
зобов’язань один перед одним.

При кожній
формі розрахунків можуть застосовуватися різні способи платежів, що дає
можливість підприємствам виконувати свої грошові зобов’язання на більш вигідних
для себе умовах.

Основними
видами міжнародних банківських розрахуноквих операцій є акредитиви та інкасо.
Найпоширенішою формою розрахунків в ринковій економіці є акредитиви, що
переважно застосовюється в іногородніх та міжнародних розрахунках за товари та
послуги, коли постачальник хоче забезпечити собі гарантію оплати.

З огляду на
необхідність розвитку міжнародної торгівлі в Україні, та як попередня умова
започаткування цього процесу, вихід на світовий ринок резидентів, застосування
загальноприйнятих в міжнародній практиці форм безготівкових розрахунків
набувають як ніколи великої важливості та значущості.

У зв”язку з цим
і обумовлено вибір визначеної теми та її розгляд у запропонованій Вам науково-дослідній
роботі.

Перш за все,
метою виконня роботи був розгляд акредитиву як форми безготівкових міжнародних
розрахунків, що проводиться у роботі через ознайомлення з його теоретичною
сутністю та економічним підгрунтям використання.

Окрім того, виконавці
намагалися здійснити посильну спробу аналізу практичного впровадження
акредитивної форми розрахунків в міжнародних безготівкових операціях.

В заключній
частині роботи запропоновано певні оцінки після детального ознайомлення з
акредитивом, його безпосереднім впливом на фінансово-господарську діяльність
суб”єктів мікро- та макроекономіки.

Акредитивна
форма розрахунків за експортноімпортними операціями.
1.1.Міжнародні
розрахунки без помилок і затримок.

Вітчизняні
комерційні банки, прилучаючись до міжнародного співробітництва, опановують
різні форми розрахунків, прийнятих у світовій банківській практиці. Все більше
уповноважених банків України (на сьогодні – близько вісімдесяти) самостійно
встановлюють кореспондентські відносини з іноземними. І все ж сфера
зовнішньоекономічної діяльності наших банків поки що одна з найменш розвинутих.
Українське законодавство, яке регулює діяльність комерційних банків України
щодо виконання операцій, пов'язаних із міжнародними розрахунками, містить
нормативні акти, що у ряді випадків обмежують можливості здійснення таких
операцій. З іншого боку, у вітчизняній банківській практиці ще досить погано
освоєні основні міжнародноправові положення, які регулюють окремі форми
міжнародних розрахунків і значною мірою визначають характер міжбанківських
взаємовідносин.

На жаль, через
брак практичного досвіду у цій галузі як перед банками, так і їхніми клієнтами
постає ряд серйозних проблем, що призводить до різного роду помилок і затримок
у розрахунках. Ситуація ускладнюється ще й тим, що українські банки мають
недостатню внутрішню інструктивнометодологічну базу. Іноземним підприємцям
часто Важко визначити фінансове становище, надійність та технічні можливості
свого українського партнера. Але, використовуючи різноманітні форми акредитивів,
експортери та імпортери можуть звести до мінімуму труднощі та проблеми, які
виникають у міжнародній торгівлі, а саме:

Експортер має
змогу, використовуючи акредитивну форму розрахунків, звести до незначних
ризики, спричинені його поганою обізнаністю з вимогами, стандартами нового
освоюваного ринку збуту, політичною та економічною стабільністю в країні
імпортера; незнанням місцевих законів щодо розрахунків в іноземній валюті,
специфіки перевезення, страхування товару, оформлення документації на його
ввезення та відправку.

Імпортер, у
свою чергу, скориставшись акредитивною формою розрахунків, може звести до
мінімуму ризики, пов'язані із закупівлею товару у незнайомих країнах; незнанням
особливостей валютного законодавства країниекспортера (зокрема, стосовно можливості
ввезення товару); невпевненістю у добропорядності експортера.

Систематизувавши
різноманітні ризики, які виникають у експортерів та імпортерів у процесі
зовнішньоекономічної діяльності, вважаємо, варто наголосити на тих передумовах,
що впливають не вибір контрагентами тієї чи іншої форми розрахунків. Це:

Фінансова
надійність експортера/імпортера.

Взаємовідносини:
продавецьпокупець (агент із продажу, дочірнє підприємство, перша угода).

Політична та
економічна стабільність країниімпортера.

Вид товарів.

Особливості
даної галузі.

Сума угоди.

Отже, саме
акредитивну форму розрахунків можна порекомендувати у випадках, коли між
експортером та імпортером укладаються:

а)перша угода;

б)угоди на
великі суми;

в)угоди,
пов'язані з кредитами на тривалі строки;

г)угоди з
імпортерами із країн, які перебувають у важкому економічному становищі, відомих
низькою культурою оплати та нестабільністю політикоекономічної ситуації;

д)угоди з
резидентами й країн, які потребують оформлення платежів виключно через
акредитиви.
1.2. Види
акредитивів, які використовуються у міжнародній торгівлі.

Таким чином,
усвідомивши необхідність розвитку та подальшого вдосконалення акредитивної
форми розрахунків, проаналізуємо різноманітні види акредитивів (Таблиця 1.1.),
які використовуються у міжнародній торгівлі.

При здійсненні
розрахункових операцій у формі документарного акредитива банки та їхні клієнти
повинні керуватися "Уніфікованими правилами та звичаями для документарних
акредитивів", розробленими та затвердженими Міжнародною торговою палатою в
редакції від 1993 року, публікація МТП № 500 (надалі – "Уніфіковані
правила", або "правила"), та чинним законодавством країни, яке
регулює зовнішньоекономічну діяльність суб'єктів господарської діяльності.

В
"Уніфікованих правилах" визначено:

• види
акредитивів;

• спосіб та
порядок їх виконання і передачі;

• зобов'язання
та відповідальність банків;

• умови, яким
повинні відповідати надані за акредитивом документи.

Крім того, в
цьому документі подаються тлумачення різних термінів, вирішуються інші питання,
які виникають у практиці акредитивних розрахунків. "Уніфіковані
правила" є складовою частиною кожного документарного акредитива, на що
вказує примітка, яка обов'язково повинна міститися в акредитиві.

Визначення
акредитива.

Акредитив, який
використовується у розрахунках за зовнішньоторговельними угодами, незалежно від
того, який він ("документарний акредитив", "акредитив",
"акредитивний лист" тощо) – це одностороннє умовне грошове
зобов'язання банкуемітента, видане ним за дорученням клієнтанаказодавця
акредитива (імпортера) на користь його

Таблиця 1.1. Види
акредитивів та їх класифікація.




1.





За способом використання





документарні (товарні);


грошові (циркулярні)











2.





За формою





документарні акредитиви;


акредитивні листи











3.





За способом повідомлення бенефіціара (експортера) про відкриття
акредитива на його користь





а) прямо авізовані акредитиви; акредитиви, авізовані через авізуючий
банк;


б) попередньо авізовані акредитиви











4.





За ступенем гарантованості оплати сум, які мають бути сплачені
експортеру





відкличні;


 безвідкличні











5.





За наявністю або відсутністю підтвердження за акредитивом з боку
авізуючого або іншого банку





підтверджений;


непідтверджений











6.





За валютою платежу





у національній валюті бенефіціара (експортера);


у національній валюті імпортера;


у третій валюті











7.





За характером платежу у зв'язку з можливістю/ неможливістю здійснювати
часткові поставки продукції





подільні;


неподільні











8.





За місцем та суб'єктом виконання





виконуються банкомемітентом у країні імпортера;


виконуються авізуючим або підтверджуючим банком, який знаходиться у
країні бенефіціара (експортера);


виконуються за участю третього банку











9.





Залежно від виду зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів
господарювання (експорту чи імпорту товарів та послуг)





акредитиви на імпорт


акредитиви на експорт





транзитні акредитиви







10.





За способом виконання





шляхом платежу за пред'явленням;


шляхом акцепту;


шляхом платежу з відстрочкою;


шляхом негоціації





обмежені;


необмежені







11.





Залежно від наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючому банку





покриті;


непокриті











12.





Залежно від наявності других бенефіціарів





переказні (трансферабельні);


непереказні











13.





Спеціальні форми акредитивів





компенсаційні акредитиви;


зустрічні акредитиви;


резервні акредитиви ("стендбай");


відновлювані акредитиви;


револьверні акредитиви;


акредитиви з червоною смугою





фінансова модель;


комерційна модель;


кумулятивні;


некумулятивні;


чисті;;


документарні






контрагента за
контрактом бенефіціара (експортера). За цим грошовим зобов'язанням банк, який
відкрив акредитив (банкемітент), повинен здійснити

бенефіціару
платіж (негайно або з відстрочкою) чи акцептувати тратти бенефіціара та
сплатити їх в строк. Або він може уповноважити інший банк здійснити такі
платежі, акцепт або негоціацію тратт бенефіціара за умови надання ним документів,
передбачених в акредитиві, також якщо виконані інші умови акредитива.
1.3. Види
акредитивів та їх класифікація.

1. За способом
використання акредитиви поділяються на документарні (товарні) та грошові
(циркулярні):

а) документарні
(товарні) використовуються для розрахунків за товари та послуги при наданні
обумовлених в акредитиві документів;

б) грошові
(циркулярні) – це такі акредитиви, виплата за якими не обумовлена наданням
документів.

2. За формою
акредитиви поділяються на документарні акредитиви та акредитивні листи.

У більшості
країн терміни "документарний акредитив " та "комерційний
акредитивний лист "– синоніми. Але, наприклад, у Сполучених Штатах
Америки, Великобританії та Китаї, а також у закордонних відділеннях найбільших
банків Англії та США технологічні процеси та можливості акредитивних листів
суттєво відрізняються від запропонованих документарними акредитивами.
Розрахунки у формі акредитивних комерційних листів повинні бути погоджені
сторонами у контракті купівліпродажу.

Особливість акредитивних
комерційних листів у тому, що вони направляються не банку в країні продавця, а
безпосередньо бенефіціару. При цьому банк у країні продавця може
використовуватися лише як проміжна інстанція. Бенефіціар після відправлення
товару та отримання усіх необхідних, передбачених у акредитивному листі,
документів може або передати їх банку, вибраному на свій розсуд, або направити
для сплати безпосередньо банку, який виписав акредитивний лист.

Суб'єктам
господарської діяльності України можна порекомендувати погоджуватися на
розрахунки за акредитивними листами лише за умови, якщо акредитивні листи
виписуватимуться банкамикореспондентами Національного банку України та іншими
першокласними іноземними банками, платоспроможність яких не викликає сумніву, а
також з урахуванням того, що така форма розрахунків здійснюватиметься обома
сторонами на принципах взаємності. В іншому акредитивні листи відповідають
документарним акредитивам. Вони можуть бути, як і акредитиви, відкличними або
безвідкличними, підтвердженими, трансферабельними, передбачати право часткової
виплати вказаної в акредитивному листі суми. Підтвердження акредитивного
листа" може бути здійснене тільки банком, який виписав цей лист, тобто
підтвердження не має того змісту, який воно може мати при підтвердженні
документарного акредитива банком країниекспортера або якимось іншим банком.

3. За способом
повідомлення бенефіціара про відкриття акредитива на його користь акредитиви
поділяються на:

а) прямо
авізовані та авізовані через авізуючий банк;

б) попередньо
авізовані.

Прямо авізовані
акредитиви банкемітент* направляє безпосередньо бенефіціару без втручання
іншого банку. Бенефіціар у свою чергу повинен звертатися з вимогами до
закордонного банку, що його обслуговує. Ця форма авізування має ряд недоліків,
характерних при розрахунках. Перш за все бенефіціар не має необхідних умов для
контролю справжності акредитива, більше того, це ускладнює процес з'ясування
платоспроможності банкуемітента.

Акредитиви, які
направляються безпосередньо бенефіціару, тобто без втручання іншого банку,
використовуються підробниками документації навіть щодо банків, які є досить
надійними та мають досконалу технічну базу. Експортер, котрий бажає захистити
себе від подібної практики, повинен вимагати авізований акредитив або
підтверджений банком у його власній країні.

Авізований
акредитив – це акредитив, за яким банкемітент звертається з дорученням до
іншого банку (авізуючого), щоб сповістити бенефіціара про відкриття акредитива
без будьякого зобов'язання з боку авізуючого банку.

Акредитив із
попереднім авізо – це акредитив, за яким банкемітент звертається з дорученням
до іншого банку (авізуючого), щоб попередньо сповістити бенефіціара про
відкриття акредитива без будьякого зобов'язання як із боку авізуючого банку,
так і з боку банкуемітента.

4. За ступенем
гарантованості оплати сум, які мають бути сплачені експортеру, акредитиви
поділяються на відкличні та безвідкличні.

Відкличний
акредитив – це акредитив, який може бути в будьякий час зміненим або
відкликаним (анульованим) банкомемітентом за дорученням імпортера, що доручив
банкуемітенту відкрити цей акредитив, без обов'язкового повідомлення
бенефіціара.

Оскільки
відкличний акредитив не створює додаткових зобов'язань імпортера в частині
оплати куплених ним товарів, експортери не вважають його достатньою гарантією і
у зовнішньоторговельних розрахунках він використовується досить рідко. У
випадку, коли імпортер та експортер усе ж таки дійдуть згоди щодо використання
у міжнародних розрахунках відкличного акредитива, останній може бути використаний
як інструмент, який завдяки своїй простоті, точності та невеликій вартості
порівняно з безвідкличним акредитивом забезпечить:

• платіж у
встановлені терміни, роблячи зручнішим управління грошовими ресурсами продавця;

• контролювання
банком розпоряд жень продавця, що стосуються документів про відправку товару.

Юридичне
зобов'язання банкуемітента, який відкрив безвідкличний акредитив, не може
переглядатися у межах встановленого терміну дії без згоди всіх заінтересованих
сторін (покупця, його банку та продавця). Встановлюється юридичний зв'язок, з
одного боку, між покупцем та банком, а з іншого – між банком та експортером.
Однак слід зазначити, що у цій конструкції відсутній прямий зв'язок між
покупцем та продавцем. Справді, лише торговельний контракт пов'язує їх та
накладає зобов'язання на експортера за поставку товару, а на імпортера – за
оплату цього товару.

5. За наявністю
або відсутністю підтвердження за акредитивом з боку авізуючого або іншого банку
акредитиви поділяються на підтверджені та непідтверджені.

Безвідкличний
акредитив може бути авізований бенефіціару через інший банк без будьякої
відповідальності з боку авізуючого банку. Разом з тим безвідкличний акредитив
за дорученням банкуемітента може бути підтверджений іншим банком (безвідкличний
підтверджений акредитив). Банк, який підтвердив акредитив, зобов'язаний перед
бенефіціаром своєчасно здійснити обумовлені акредитивом платежі. Тому
підтвердженим може бути тільки безвідкличний акредитив.

Таким чином,
підтверджений безвідкличний акредитив – це акредитив, за яким банкемітент
звертається з проханням до іншого банку (досить часто – до авізуючого банку)
взяти безпосередню участь в операції шляхом надання свого власного зобов'язання
до безвідкличного зобов'язання банкуемітента. Між продавцем та підтверджуючим
банком встановлюється новий юридичний зв'язок, який дає змогу експортеру
скористатися двома банківськими зобов'язаннями, які доповнюють одне одного.
Підтверджуючий банк зв'язаний із банкомемітентом. Останній повинен здійснити
рамбурс на банк, який робить підтвердження, якщо той здійснив платіж.
Безвідкличний підтверджений акредитив дає експортеру ту перевагу, що перед ним
відповідає не тільки банкемітент, але й банк, який підтвердив акредитив.
Останній бере на себе ті ж зобов'язання, що й банкемітент. Якщо акредитив
підтверджено іншим банком, експортер отримує додаткові гарантії від деяких
ризиків, які не можуть бути забезпечені банкомемітентом (наприклад, ризиків,
пов'язаних із забороною в країні імпортера виплати іноземної валюти за
торговельним зобов'язанням).

Банки, які
підтверджують акредитиви, як правило, страхують себе від зазначених ризиків,
вимагаючи при підтвердженні від банкуемітента негайного перерахування коштів у
рахунок покриття прийдешніх платежів за акредитивом, а це призводить до заморожування
коштів імпортера на період від відкриття акредитива до виплати коштів за ним.
Враховуючи це, українським імпортерам доцільно уникати підтверджених
акредитивів. За нормальних умов торгівлі підтвердження акредитивів вимагається
експортером лише у тому випадку, коли він не дуже довіряє банкуемітенту.

Англійські
банки та банки деяких інших держав практикують відкриття у себе безвідкличних
акредитивів з одночасним їх підтвердженням. При цьому мається на увазі, що
експортер у даному випадку отримує додаткові гарантії, однак таке підтвердження
не має нічого спільного з "Уніфікованими правилами" та практикою
більшості країн. Відповідно до "Уніфікованих правил" безвідкличний
акредитив, підтверджений банкомемітентом, може розглядатися просто як
безвідкличний акредитив. Тому якщо український експортер хоче отримати
додаткові гарантії за акредитивом, він повинен вказати в контракті, яким банком
(своєї або третьої сторони) цей акредитив повинен бути підтверджений.

Якщо
уповноважений банк не є кореспондентом 
банкуемітента,  в платіжних
умовах контракту доцільно вказувати рамбурсуючий банк, який розташований у
країні валюти платежу та є кореспондентом цього уповноваженого банку. При
використанні рамбурсних інструкцій акредитив повинен містити інформацію про те,
що рамбурс здійснюється згідно з "Уніфікованими правилами" для
"BanktoBank" рамбурсів за документарними акредитивами, розробленими
та затвердженими Міжнародною торговою палатою, (публікація МТП № 525).

У деяких
випадках українські банки можуть підтверджувати акредитиви
банківкореспондентів, які мають стабільне фінансове становище та з якими вже є
позитивний досвід співпраці у різних галузях банківської діяльності. Такі
акредитиви можуть підтверджуватися у межах лімітів та правил, встановлених
банком. При цьому під правилами підтвердження акредитивів мається на увазі
дотримання таких умов:

при акредитивах
на експорт як виконуючий банк необхідно вказувати уповноважений український
банк;

рамбурсні
інструкції повинні передбачати якнайшвидше надання уповноваженому банку
Покриття. Тобто банкемітент при відкритті акредитива мусить надати право
дебетувати свій рахунок в українському банку, якщо такий є, або право рамбурса
на один із банківкореспондентів (з яким український банк має позитивний досвід
співробітництва), або повинен перерахувати попередньо валютне покриття;

при акредитивах
на імпорт (для оперативнішого виконання акредитивної операції) українським
банкам, при отриманні підтвердження за конкретним акредитивом від зарубіжного
банкукореспондента, необхідно керуватися законодавством конкретної країни, яке
регулює здійснення експортноімпортних операцій.

Так, згідно з
практикою роботи ряду іноземних банків (зокрема швейцарських та англійських) до
надання їхнього підтвердження необхідно не тільки депонувати кошти за
акредитивом у підтверджуючому іноземному банку, але й підписати заставну угоду.
Ліберальнішим стосовно цього є валютне законодавство Німеччини. При взаємодії з
найнадійнішими українськими банками такі авторитетні німецькі банки, як
Дойчебанк, Комерцбанк у ряді випадків надають своє підтвердження за відкритими
українськими банками акредитивами навіть без грошового покриття, що свідчить
про досить тісне співробітництво українських та німецьких банків у цьому
напрямі. Непідтверджений акредитив – це акредитив, який не містить зазначеного
вище зобов'язання. У цьому випадку авізуючий банк обмежується тільки
авізуванням експортера щодо відкриття акредитива та платить лише у тому
випадку, коли банкемітент (банк імпортера) перерахує йому відповідну суму.

6. За валютою
платежу акредитиви поділяються на такі, що сплачуються:

• у
національній валюті бенефіціара,

• у
національній валюті імпортера,

• у третій
валюті.

Якщо за
акредитивом платіж передбачено у іншій валюті, ніж валюта, в якій відкрито
акредитив, у його умовах повинен чітко зазначитися курс перерахунку з валюти
акредитива у валюту платежу, який необхідно використовувати при здійсненні
виплат з акредитива.

7. За
характером платежу у зв'язку з можливістю (неможливістю) здійснювати часткові
поставки продукції акредитиви поділяються на подільні та неподільні.

Подільним
акредитивом передбачається виплата експортеру відповідно до контракту сум після
кожної часткової поставки.

Неподільним
акредитивом передбачається, що уся сума, яка належить експортеру, буде сплачена
після завершення поставок або після останньої часткової поставки. Такий
акредитив використовується зазвичай при постачанні окремими партіями
обладнання, технологічно тісно пов'язаного, тобто коли непоставка однієї або
кількох партій, робить неможливим використання обладнання, яке надійшло раніше.
Неподільний акредитив, таким чином, захищає інтереси покупця (імпортера).

8. За місцем та
суб'єктом виконання акредитиви поділяються на такі, що:

а) виконуються
банкомемітентом у країні імпортера,

б) виконуються авізуючим
або підтверджуючим банком, який знаходиться у країні бенефіціара (експортера),

в) виконуються
за участю третього банку.

У тих випадках,
коли виконуючим банком є банкемітент, строк дії акредитива закінчується у
країні банкуемітента, і акредитив сплачується тільки після отримання та
перевірки документів, необхідних для розкриття акредитива.

У випадку, коли
виконуючим банком є авізуючий банк, можливі декілька видів оплати документів
залежно від того, який спосіб оплати зазначено в умовах контракту.

9. Залежно від
виду зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарської діяльності
(експорту чи імпорту товарів та послуг) акредитиви поділяються на акредитиви на
імпорт та акредитиви на експорт:

а) акредитиви
на імпорт – використовуються для розрахунків за імпортовані іноземними фірмами
товари та надані послуги і відкриваються українськими банками за дорученням
українських фірмімпортерів.

б) акредитиви
на експорт – використовуються для розрахунків за експортовані інофірмами товари
та надані послуги і відкриваються іноземними банками за дорученням іноземних
фірмімпортерів.

У розрахунках
за український експорт акредитиви відкриваються, як правило, іноземними банками
з авізуванням їх через українські банки. Найвигіднішим у цьому випадку є
призначення виконуючим банком уповноваженого українського банку.

При розрахунках
за імпорт доцільно використовувати акредитиви, якими передбачено платіж в
українському банкуемітенті проти документів, що надходять від іноземного
експортера. Це дає змогу запобігти можливому заморожуванню валютних коштів
суб'єктів господарської діяльності України та банків на рахунках в іноземних
банках для наступних платежів за акредитивами.

Одним із видів
імпортних акредитивів є транзитні акредитиви. Вони можуть авізуватися,
підтверджуватися та виконуватися уповноваженими банками за дорученням іноземних
банківкореспондентів, які відкривають ці акредитиви в інших країнах. Як
правило, транзитні акредитиви авізуються за рахунок іноземного банкуемітента,
який також сплачує комісійні та інші витрати авізуючого банку. Підтвердження та
виконання транзитних акредитивів доцільно здійснювати тільки в особливих
випадках, наприклад, за умови надання уповноваженому Українському банку з
боку банкуемітета попереднього валютного покриття.

10. За способом
виконання акредитиви поділяються на акредитиви, які виконуються:

а) шляхом
платежу за пред'явленням;

б) шляхом
акцепту;

в) шляхом
платежу з відстрочкою;

г) шляхом
негоціації.

Платіж за
пред'явленням здійснюється, як правило, авізуючим або підтверджуючим банком у
країні експортера при наданні відповідних фінансових та комерційних документів.
Такий спосіб виконання акредитива дає змогу експортеру отримати платіж одразу
після надання відповідних документів до банкуплатника.

Акредитиви, які
виконуються шляхом акцепту.

При
акцептуванні акредитива надається також вексель. Незалежно від того, на кого
виставлено вексель, банкемітент, а за необхідності – підтверджуючий банк
зобов'язуються акцептувати та здійснити платіж у зазначений строк.

Перший варіант,
найсприятливіший для експортера: авізуючий або підтверджуючий банк після
пред'явлення необхідних документів у його "касах" акцептує тратту.

Другий варіант:
акцепт банкомемітентом, який акцептує тратту після отримання документів та
визнання їх відповідно до умов акредитива.

Третій варіант,
найменш сприятливий для експортера: акцепт наказодавцем.

Акредитиви, які
виконуються шляхом платежу з відстрочкою.

Вибір між
відстроченим платежем та акцептом обумовлюється головним чином звичаями та
законодавством країниекспортера. Наказодавець може уникнути оплати мита та
митних зборів на цінні папери ряду країн, якщо вибрав відстрочений платіж
замість акцепту. При цьому способі виконання платежу банкемітент та
підтверджуючий банк (якщо акредитив підтверджений) зобов'язуються здійснити платіж
у визначений термін.

Акредитиви, які
виконуються шляхом негоціації.

За такої форми
виконання акредитива (використовується у США, Китаї та англомовних країнах)
банкемітент зобов'язується платити експортеру за пред'явленням або шляхом
акцепту, але передбачається також можливість негоціації. Як правило,
банкемітент відправляє листа безпосередньо на адресу бенефіціара, де
передбачається:

термін дії для
негоціації у країні бенефіціара;

уточнення про
добропорядність ("bona fide"), за яким банкемітент зобов'язується
платити пред'явнику акре дитива з доданими до нього оформленими належним чином
документами.

На практиці
банкемітент для передачі акредитива бенефіціару досить часто використовує
послуги банкукореспондента, якому відводиться допоміжна роль при пересиланні
акредитива та засвідченні підписів, зазначених в акредитиві, і який не отримує
повноваження на здійснення платежів. При виконанні акредитива бенефіціару не
обов'язково звертатися до банку, який передав цей акредитив, за винятком
випадку, коли банкемітент обмежив негоціацію визначеним банком (за акредитивом

"restricted").

11. Залежно від
наявності депонованих грошових коштів у підтверджуючому банку акредитиви
поділяються на покриті та непокриті.

Покритими
вважаються такі акредитиви, при відкритті яких банкемітент попередньо надає у
розпорядження виконуючого банку валютні кошти (покриття) у сумі акредитива на
строк дії зобов'язань банкуемітента з умовою можливості їх використання для
виплат за акредитивом.

Валютне
покриття може надаватися шляхом:

• кредитування
на суму акредитива кореспондентського рахунка виконуючого банку у банкуемітенті
або іншому банку;

• надання
виконуючому банку права на списання всієї суми акредитива з кореспондентського
рахунка, відкритого у нього банкомемітентом у момент отримання акредитива до
виконання;

• відкриття
банкомемітентом у виконуючому банку депозитів покриття або страхових депозитів.

Непокритими
вважаються такі акредитиви, при виставленні яких банк не депонує кошти клієнта
на окремому рахунку і відповідно не надає попередньо у розпорядження
виконуючого банку валютні кошти (покриття).

12. Залежно від
наявності других бенефіціарів акредитиви поділяються на переказні
(трансферабельні) та непереказні.

У статті 48
"Уніфікованих правил" дається таке тлумачення переказного акредитива:

"А.
Переказним (трансферабельним) є акредитив, за яким бенефіціар (перший
бенефіціар) має право уповноважити банк, що здійснює платіж, платіж з
відстрочкою платежу, акцепт чи негоціацію, або будьякий банк, уповноважений
негоціювати переказуючий банк, нате, щоб акредитивом могли користуватися
повністю або частково одна чи декілька інших осіб (другі бенефіціари).

Таким чином,
переказний (трансферабельний) акредитив надає бенефіціару право давати
розпорядження банку, який здійснює оплату, акцепт або купівлю тратт
(документів), передати акредитив повністю або частинами одному або кільком
третім особам (другим бенефіціарам). Другі бенефіціари не мають права
подальшого переказу трансферабельного акредитива. Права за акредитивом
передаються для того, щоб постачальник міг профінансувати субпостачальника
(субпостачальників) за рахунок коштів за акредитивом. Частини трансферабельного
акредитива можуть бути переказані окремо, якщо часткові відвантаження не
заборонені умовами акредитива. Трансферабельний акредитив частіше
використовується у межах однієї країни. Право на переказ акредитива в іншу
країну повинно вказуватися в його умовах. Український імпортер може відмовитися
від такої вказівки на тій підставі, що він не знає субпостачальників і перед
ним відповідає за умовами контракту тільки безпосередньо постачальник.

У свою чергу
акредитив, який не може бути використаний другим (и) бенефіціаром
(бенефіціарами) є непереказним акредитивом.

13. Спеціальні
форми акредитивів.

А.
Компенсаційні акредитиви. Компенсаційний акредитив має багато схожого з
трансферабельним, але існують також і суттєві відмінності. При
трансферабельному акредитиві виставляється лише один акредитив, який потім
переказується першим бенефіціаром (посередником) другому бенефіціару. При компенсаційному
акредитиві використовуються два акредитиви. Перший акредитив (основний ак
редитив) за дорученням іноземного покупця виставляється банком покупця, де
посередник виступає у ролі бенефіціара. Другий акредитив за дорученням
посередника виставляється банком посередника, де справжній постачальник товарів
виступає у ролі бенефіціара.

Компенсаційні
акредитиви не відображені в "Уніфікованих правилах". Слід зазначити,
що посередник та його банк будуть домагатися виконання постачальником умов
другого акредитива таким чином, щоб посередник, у свою чергу, мав можливість
виконати належним чином умови першого (основного) акредитива. При
компенсаційному акредитиві посередник звертається з дорученням до свого банку
про прийняття основного акредитива як "забезпечення" для другого
акредитива. Тому банкемітент для виставлення другого акредитива прагне
впевнитися, що платіж за основним акредитивом буде здійснено належним чином.
Отже, найоптимальнішим є такий варіант, коли основний акредитив є підтвердженим
безвідкдичним акредитивом.

Умови основного
акредитива можуть бути схожими з умовами другого акредитива, за винятком того,
що:

а) ціна за
одиницю та за весь товар за основним акредитивом повинна бути нижчою, ніж за
другим акредитивом;

б) дата
відправки товарів за основним акредитивом повинна передувати даті відправки за
другим акредитивом;

в) дата
закінчення строку платежу за основним акредитивом повинна бути ранішою, ніж за
другим акредитивом.

Якщо основний
акредитив відкрито в одній валюті, а другий акредитив – в іншій, необхідно, щоб
банкемітент другого акредитива своєчасно сповістив українського посередника про
тенденцію зміни курсу валюти основного акредитива відносно валюти другого
акредитива. Це потрібно для того, аби український посередник мав можливість
вжити заходів в умовах несприятливої зміни біржового курсу.

Б. Зустрічні
акредитиви.

Зустрічні
акредитиви схожі з компенсаційними (back to back) за винятком того, що при
зустрічному акредитиві банкемітент для другого акредитива не приймає перший
(основний) акредитив як "забезпечення". Замість цього банк отримує
інструкції дебетувати рахунок експортера (посередника) за всіма платежами, які
здійснюються за другим акредитивом. Перший (основний) акредитив
використовується як потенційне джерело надходження грошових коштів на рахунок
експортера (посередника).

В. Резервні
акредитиви ("стендбай ").

Резервні
акредитиви, або акредитиви "стендбай" (stand by letter of credit),
які інколи ще називають чистими, є спеціальними видами акредитивів і за своєю
суттю більше тяжіють до банківської гарантії. Практика використання таких
акредитивів зародилася у США, оскільки банки цієї країни відповідно до діючого
законодавства не можуть надавати гарантії у чистому вигляді. На відміну від
документарних акредитивів, які забезпечують перш за все інтереси експортера,
резервний акредитив як інструмент забезпечення платежів є значно гнучкішим та
універсальнішим.

Так, резервний
акредитив може використовуватися і як документарний акредитив, і для
додаткового забезпечення платежів на користь експортера (скажімо, при
розрахунках у формі інкасо або банківського переказу). Але такий акредитив (як
аналог авансової гарантії або гарантії виконання) може виступати і як
забезпечення повернення раніше виплаченого імпортером (замовником) авансу або
виплати неустойок та штрафів на користь імпортера при неналежному виконанні
експортером контракту. Таким чином, резервний акредитив (як і банківську
гарантію), на відміну від документарного акредитива, можна віднести до
непрямого забезпечення платежу. Такий акредитив може бути реалізовано лише у
тому випадку, коли наказодавець резервного акредитива не виконає свої
зобов'язання.

Резервні
акредитиви отримали велике поширення у міжнародній практиці (значною мірою
завдяки банкам США). Тому вони також стали предметом уніфікації та
підпорядковуються "Уніфікованим правилам та звичаям для документарних
акредитивів" (у редакції 1993 року). Із цієї позиції резервні акредитиви
мають певні переваги порівняно з банківськими гарантіями, які підпорядковуються
національному законодавству. Оскільки резервні акредитиви належать до категорії
незабезпечених кредитів, більшість банків виставляє 'їх за дорученням тих
клієнтів, які мають у них свої рахунки.

Слід також
зазначити, що є фінансова і комерційна моделі акредитива "стендбай":

Фінансова
модель акредитива "стендбай" фактично розглядається як міжнародна
гарантія, в той час як комерційний "стендбай" може розглядатися як
гарантія за документарним акредитивом. При характеристиці фінансової моделі
акредитива "стендбай" як міжнародної гарантії, що адресована
бенефіціару, необхідно акцентувати увагу на кількох особливих моментах.

Бенефіціар – це
покупець, який є бенефіціаром фінансового акредитива "стендбай".
Наказодавець є експортером. Тобто наказодавець та бенефіціар є особами
абсолютно відмінними від тих, котрі беруть участь у виконанні документарного
акредитива або в акредитиві "стендбай", який гарантує оплату товару.

Комерційна
модель акредитива "стендбай" у вигляді гарантії оплати товару
стосується усіх підприємств, як експортерів, так і імпортерів. Акредитив
"стендбай" як гарантія оплати товару може застосовуватися у ситуації,
коли експортер наполягає на безвідкличному акредитиві, а покупець не має
достатньої суми власних грошових коштів, і банк не бажає або не має змоги
надати покупцеві кредит для оплати товарів експортеру. Таким чином, комерційна
модель акредитива "стендбай" – це безвідкличне зобов'язання
банкуемітента оплатити товар у випадку неналежного виконання акредитива
покупцем.

Узагальнюючи
переваги резервного акредитива зауважимо, що він:

1) надає
"забезпечення" експортеру та одночасно зменшує загальну суму
банківського кредиту, якої вимагає покупець;

2) може бути
використаний як резервна гарантія оплати товару за інших форм міжнародних
розрахунків;

3) при
використанні резервного акредитива бенефіціар має можливість виставити тратту
на банкемітент;

4) резервні
акредитиви підпорядковані "Уніфікованим правилам та звичаям для
документарного акредитива".

Г. Револьверні
та відновлювані акредитиви.

Револьверні
акредитиви визначені як альтернативні акредитивам "стендбай" у
ситуаціях, коли:

а) імпортер
отримує регулярні поставки товару ізза кордону від іноземного постачальника;

б) постачальник
наполягає на платежі у формі акредитива;

в) банк не
бажає виставляти акредитив на повну вартість товарів, які періодично
постачатимуться певний визначений час.

Револьверні
акредитиви – це акредитиви, які автоматично поновлюються на їх початкову суму
або після закінчення визначеного заздалегідь періоду, чи в міру використання у
межах наперед визначених загальної суми та терміну дії. Таким чином, акредитиви
зможуть поновлюватися щомісяця, щокварталу або певну кількість разів.
Револьверні акредитиви використовуються у тих випадках, коли продаж товару за
кордон – не ізольована угода, а іноземний покупець є постійним клієнтом
експортера. Використання такого акредитива дає експортеру змогу отримувати
грошові кошти під належним чином оформлені документи, які відповідають умовам
акредитива, за кожну кратну поставку (здійснювану переважно за графіком), що
зафіксовано у контракті (найчастіше – при поставках сировини).

У свою чергу
револьверні акредитиви поділяються на кумулятивні і некумулятивні.

Так званий
кумулятивний револьверний акредитив дає змогу переносити можливий залишок з
одного періоду на наступний. Це дає змогу уникнути відкриття цілої послідовної
мережі акредитивів та є дуже зручним, особливо при регулярних, розбитих на
частини поставках (наприклад, щотижневе забезпечення фруктами у період збирання
врожаю, рибою – у сезон). Однак слід зазначити, що оскільки поновлення
здійснюється автоматично, ризик, який бере на себе банкемітент у день відкриття
акредитива або підтверджуючий банк у день його підтвердження, стосується усієї
суми за операцією, а не частини, яка належить до якогось періоду.

Некумулятивні акредитиви
– це акредитиви, за якими невикористаний залишок повертається. Порівняно з
відновлюваним акредитивом, коли банк виставляє револьверний акредитив, він та
його клієнт беруть на себе зобов'язання щодо всієї суми, а не її частини, яка
стосується якогось певного періоду. Таким чином, револьверний акредитив, що
виник для задоволення потреб торгових партнерів, дає змогу координувати
поставки з використанням документарного акредитива за операціями, що
передбачають відправки товарів частинами.

Г. Акредитив із
червоною смугою.

Згідно з таким
акредитивом авізуючий або підтверджуючий банк здійснює авансування бенефіціара
(експортера) до надання визначених документів. Ця спеціальна умова зазначається
в акредитиві за вимогою заявника акредитива (покупця/імпортера). Це не
передплата, а угода, за якою постачальник (бенефіціар) отримує аванс від
авізуючого/підтверджуючого банку до відправки товарів. Таким чином, покупець
звертається з дорученням до банкуемітента уповноважити авізуючий/підтверджуючий
банк на здійснення платежу експортеру за товари до їхньої відправки. Тому
акредитив із червоною смугою можна характеризувати як джерело
передвідвантажувальних коштів у формі:

а) позики
відавізуючого/підтверджуючого банку, яка надається бенефіціару (експортеру);

б) платежу
апліканта (імпортера). Іншими словами, аплікант може взяти на себе всю
відповідальність за надання авансу експортеру, сам при цьому не надаючи такого
авансу. Ця роль відводиться авізуючому/підтверджуючому банку проти забезпечення
акредитива з червоною смугою.

Слід також
зазначити, що акредитиви з червоною смугою названо так тому, що первісне в
такий акредитив вписувалося застереження, написане червоним чорнилом, тобто
спеціальна умова. Сума, яку належить авансувати бенефіціару за акредитивом із
червоною смугою, визначається аплікантом такого акредитива за погодженням із
банкомемітентом. Ця сума може становити як 100 відсотків від суми акредитива,
так і певний його відсоток, скажімо, 85 або 50.

Аплікант також
вирішує, як забезпечується позика, що надається авізуючим/підтверджуючим банком
бенефіціару/експортеру, а саме:

а) шляхом
простого письмового підтвердження бенефіціара/експортера про те, що гроші
будуть використані виключно на закупівлю товарів для відвантаження їх згідно з
умовами акредитива (чистий акредитив із червоною смугою):

б) шляхом
письмової гарантії або застави, які бенефіціар повинен належним чином оформити
та надати повний комплект документів до авізуючого/підтверджуючого банку у
межах зазначеного в акредитиві періоду (документарний акредитив із червоною
смугою).

Позика, надана
бенефіціару авізуючим/підтверджуючим банком, разом із певним відсотком за
користування нею повинна бути потім повернута авізуючому/підтверджуючому банку,
але тільки після того, як бенефіціар надасть документи, які необхідні для
розкриття акредитива та які повністю відповідатимуть умовам акредитива. Однак
якщо бенефіціар не зможе надати такі документи і відповідно не зможе отримати
за цим акредитивом гроші, а відтак буде не спроможний повернути позику, то у
якому випадку авізуючий/підтверджуючий банк матиме право вимагати
рефінансування (з відсотком за позику) від банку емітета. У свою чергу останній
матиме право регресу відносно апліканта акредитива. Таким чином аплікант
нестиме відповідальність за усі витрати, що винекли у банку емітета, авізуючого/підтверджуючого банку за
акредитивом із червоною смугою.

2. Застосування
акредитиву в міжнародних формах розрахунків на прикладі банку «Україна».

Товариство з
обмеженою відповідальністю “Ефект” (Україна, м.Київ)  звернулося до акціонерного комерційного агропромислового банку
“Україна” з проханням відкрити відкличний покритий акредитив для розрахунку з
іноземним партнером по експортованій в Україну продукції (обладнання для
переробки сільгоспсировини). Сума акредитиву складає  150  000 доларів США.

Відповідно до
договору купівлі-продажу № 14 від 01.01.1997 року між ТОВ “Ефект” та
зарубіжним  партнером з Росії - фірма
“Ізраел” передбачено акредитивну форму розрахунків за поставлене до 01.03.1997
року в Україну обладнання.

Поставка обладнання
буде здійснюватися авіаційним транспортом з м.Москви до м.Києва після
повідомлення фірми “Ізраел” авізуючим банком про відкриття на користь фірми
безвідкличного покритого акредитиву в сумі 150 000 доларів США.

Банк-емітент
після розгляду питання дає згоду на виставлення акредитиву, про що і було
повідомлено АКБ “Мосбізнесбанк” (Росія, м.Москва).

Умовами
виставлення документарного акредитиву, про які повідомлено авізуючий банк є :

Депонування  на окремому рахунку в банку-емітенті суми
коштів наказодавача акредитиву в розмірі 150 000 ло. США.

Перерахування
коштів до авізуючого банку буде здійснено лише після отримання всіх
перерахованих нижче документів, серед яких обов”язковими є  авіанакладна та страховий поліс .

Авізуючий банк
зобов”язаний слідкувати за дотриманням умов акредитиву і лише після їх
виконання бенефіціаром має право перерахувати на його розрахуноквий  рахунок зазначену суму коштів.

Банк-емітент
(АК АПБ “Україна” м.Київ) звернувся  до
авізуючого банку (АКБ “Мосбізнесбанк” Росія, м.Москва) з проханням про надання
додаткового підтвердженя акредитиву, на що було отримано згоду.

Відповідно до
заяви на акредитив всі затрати по виставленню акредитиву взяв на себе
наказодавач акредитиву - ТОВ “Ефект” (Україна ,м.Київ).

До авізуючого
банку бенефіціаром було надано авіанакладну № 3 від 05.02.1997 р. , копію
рахунку-фактури № 71 від 05.02.1997 р. , окрім того страховий поліс від
05.02.1997 р., укладеного між фірмою “Ізраел” та Російською страховою компанією
“Росстрах” (м.Москва) на суму 150 000 доларів США.

Після перевірки
вищезазначених документів авізуючий банк направляє їх до банку-емітента.  Останній перерахову депоновану суму до
“Мосбізнесбанку”.

В результаті
здійснених операцій бенефіціар вчасно і повністю отримав оплату за поставлену
імпортеру продукцію в сумі 150 000 дол.США. Імпортер отримав без затримки
замовлене обладнання, не ризикуючи використовувати попередню оплату.
Використання акредитиву коштувало наказодавачу 0.15 % від суми відкритого
акредитиву, тобто 225 дол.США на користь банку-емітенту та 0.15 % від суми
відкритого акредитиву (теж 225 дол.США) на користь авізуючого банку. Окрім
того, наказодавач змушений був оплатити поштово-телеграфні витрати
банку-емітента.
Висновки
(зауваження та пропозиції)

Вітчизняні
комерційні банки, прилучаючись до міжнородного співробітництва, опановують
різні форми розрахунків, прийнятих у світовій банківській практиці. Все більше
уповноважених банків України самостійно встановлюють кореспондентські відносини
з іноземними. І все ж  сфера
зовнішньоекономічної діяльності наших банків одна з найменш розвинутих.

Головними
факторами, що можуть істотно вплинути на подальший розвиток акредитивної форми
розрахунків в Україні можуть бути:

Валютне
законодавство України, яке регламентує зовнішньоекономічну діяльність суб”єктів
господарювання.

Політичне та
економічне становище України.

Аналізуючи
перший фактор, необхідно зосередити увагу на ”Порядку здійснення контролю за
надходженням товару за імпортними контрактами”, який затверджено Постановою
Правління НБУ № 254 від 02.10.1996 р. 
Згідно п.1.2. цього порядку “Уповноважений банк приймає  до виконання заявку клієнта на закупівлю
іноземної валюти на міжбанківському валютному ринку України під контракти,
якими передбачено надходження товару на умовах здійснення передоплати в
будь-якій формі, тільки під зареєстрований у цьому банку контракт на імпорт
товарів...”

Саме цей
порядок головним чином вплинув на зменшення кількосної та вартісної частки
банківських переказів і відповідно на збільшення акредитивів у загальному обсязі
міжнародних розрахунків в Україні.

Що стосується
другого фактору, то слід зазначити, що коли країна перебуває у важкому
економічному стані, коли для неї характерна низька культура оплати, а також за
нестабільної політико-економічної ситуації рекомендується здійснювати
міжнародні розрахунки за допомогою акредитива.На жаль, Україні всі ці риси
сьогодні притаманні.

І все ж таки,
акредитивна форма розрахунків - це інструмент, яки зводить до мінімуму
різноманітні ризики експортерів та імпортерів у процесі зовнішньоекономічної
діяльності.

Можна
передбачити, що обсяг міжнародних розрахунків в акредитивній формі як у
кількісному, так у вартісному вираженні найближчим часом в Україні
збільшуватиметься.
Список
литературы

Інструкція № 7
про безготівкові розрахунки в господарському обороті України.- К.:банк
“Україна”, 1996.- с. 28.

Інструкція про
порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті по експортно-імпортним
операціям на умовах відстрочки платежів чи поставок.

Постанова
кабінету міністрів україни та націонельного банку україни від 21.06.1995 р. №
444 “про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і
типові умови захисних попереджень до зовнішньоекономічних договорів
(контрактів), що передбачають розрахунок в іноземній валюті”.

Маркетинг в
банке .- Тернопіль: 1996 р.

Лисюк С.
Акредитивна форма розрахунків за ексортно-імпортними операціями та перспективи
її розвитку в  Україні./ Вісник НБУ
травень 1997 .- с.42-49.