Григорiй Сковорода. Тематична рiзноманiтнiсть творiв.
Творча робота
2001.
План.
Короткі
біографічні відомості із життя Г. Сковороди.
Лірична
збірка “Сад божественних пісень”.
Байки
Г. Сковороди.
Притчі
– оповіді алегорично-навчального характеру.
Значення
творчості Г. Сковороди.
Григорій
Савич Сковорода – оригінальний мислитель і письменник, виразник ідей гуманізму
та селянського просвітництва.
Народився
3 грудня 1722 року в с. Чорнухах Лубенського полку на Полтавщині, у сім‘ї
малоземельного козака. У 1734 – 1753 роках з переривами навчався в
Києво-Могилянсткій академії.
У
1750 році викладав поетику в Переяславській
гімназії, деякий час працював і домашнім учителем у поміщика С. Томари у
с. Ковраях. Тут написав свої перші вірші.
Останні
25 років життя провів у мандрах по
Слобожанській Україні. Саме в цей час були написані його філософські
твори (трактати, діалоги, притчі). Художня спадщина Сковороди складається з
віршів зібраних у книзі “Сад божественних пісень” і збірки байок “Басня
харьковская”.
Помер
9 листопада 1794р. в с. Іванівні на Харківщині.
Сад
божественних пісень.
Ліричний
герой збірки-весь в пошуках правди, добра, щастя. Він як і автор великий
народолюбець, гуманіст, кличе до єднання людини з природою. Відкриваючи перед
читачем свою благородну , чутливу душу, ліричний герой виливає журбу, тривогу,
роздуми. Його мучать нудьга проклята і докучлива печаль. У багатьох творах
автор милується красою рідної природи, духовно збагачується її чарами. Красу
природи автор висвітлює в віршах “В город не піду багатий – у полях я буду
жить” та багатьох інших.
Серед
поезій збірки трапляються панегірики (“Іде, хоче нас лишити”, “На день
народження Василя Томари”), але від панегіричних віршів попередників Сковороди
вони відрізняються чистотою і щирістю почуттів, простотою образів.
Сковорода на кожному кроці бачив закріпачений люд і
пристрасно жадав для нього волі - свої
роздуми з приводу цього висловив у пісні
“De liberate” (“Про свободу”). У ній оспівує волю як найбільше багатство.
Золото, порівняне з волею – ніщо – болото. Найбільша турбота ліричного героя
про те, щоб не позбутися волі. Тому автор і славить Богдана Хмельницького,
називає його героєм, батьком вольності. У своїх творах поет-любомудр відбив
надію народу по майбутні часи, коли земля стане “царством любові.. без
ворожнечі і чвар”.
Байки.
Григорій
Сковорода – не лише талановитий поет-лірик, а й видатний байкар. Сковорода
надавав байці жанрової самостійності він створив понад 30 прозових байок.
Відтворити істину й висловити критичне ставлення до суспільних явищ – таке
завдання і призначення байки, на думку Сковороди. Тому його байки гостро
сатиричні, наприклад “Олениця і кабан”.
Розумову
обмеженість висміяно в байці “Жайворонки”. Молодий жайворонок сприйняв за орла
черепаху, коли та з великим шумом і грюкотом
упала на камінь. З приводу такої нерозсудливості старий жайворонок
зауважує “Не той орел, що літа, а той, що легко сідає”.
Чванство
й самодурство панства засуджено в байці “Голова і тулуб”; в якій бундючний
тулуб у розкішній франтовій одежі величається перед головою – невибагливою,
здатною обійтися малим, та кмітливою. Простота і розум протиставлені пихатості
й глухості.
Байка
“Чиж і Щиглик” навчає скромності і волелюбності. Чиж, який потрапив у неволю,
бо спокусили його солодкий харч і гарна клітка, тепер зрозумів, що краще вже
“сухар з водою, ніж цукор із бідою”.
Ідею
“сродної” праці розвив Сковорода в байці “Бджола і Шершень” разом з тим байка є
протиставленням трудящих і нероб.
Шершні
– паразити “що живуть крадіжкою чужою”. Бджола – це мудра людина “що у своєму
сродному ділі працює”. Шершні – це ті люди, що дивляться на науку, як на засіб
власного збагачення, які не хочуть бути корисними людству.
Головне
джерело байок Сковороди – українська народна казка. Особливість байок
Сковороди: мораль, яку він називає силою, буває в кілька разів більшою, ніж
основна частина байки.
Притчі.
Г.
Сковорода є також автором ряду притч-оповідей алегорично-повчального характеру.
Притча за жанром споріднення є байкою, бо вона так само як байка має сюжет,
діалог, мораль. У притчах Сковорода висловлював свої філософські, естетичні і
педагогічні погляди. Наприклад, у притчі “Вдячний Еродій” йдеться про велику
роль природних нахилів людини у справі виховання і навчання.
Притча
“Вбогий Жайворонок” навчає судити про людину не за обличчям, а за розумом і
серцем. Вістря твору спрямоване проти зажерливості панів, їхнього паразитичного
існування. Жити треба чесно, стережися : “споживати чуже добро”, - радить
Сковорода. – Що не поклав – то не руш. Письменник закликає до гуманності: “Хай
болить тебе горе ближнього”.
Прозираючи
думкою в майбутнє, Сковорода замислювався, якою буде людина прийдешнього
суспільства. Йому мріялось, що людина буде в майбутньому досконалою – розумною,
доброю, порядною, справедливою, тоді виникало запитання: як же досягти такої
досконалості?
Поширенням
знань насамперед. У філософських листах і працях Сковорода утверджував культ
розуму. Також його твори допомагають нам збагнути шляхи їх досягнення, без
якого наше життя не має жодного сенсу.
Одним з свідчень глибини творів Сковороди є їх афористичність. Не одна крилата
фраза пішла мандрувати по світу з його писань:
ні
про що не турбуватись – значить не жити, а бути мертвим;
любов
виникає з любові, коли я хочу, щоб мене любили, я сам перший люблю;
не
все те отрута, що неприємне на смак;
з
усіх втрат – втрата часу – найгірша;
один
– у багатстві бідний, а інший у бідності багатий.
Григорій
Сковорода змінив основи багатьох наук в Україні. Його просвітницька діяльність
сприяла відкриттю першого (в Харкові) на Україні університету. У своїх творах,
які наче підсумували найвищі здобутки давньої української літератури, Сковорода
оспівував красу природи України, її працьовитих людей, їх прагнення до волі і
щастя, висміяв панівну верхівку за її паразитизм і знущання з народу,
проголосив людину та її волю – найвищою цінністю. Сковорода розвинув ідею
гуманізму, вніс в нашу літературу нові
теми й образи. Його сатира підготувала ґрунт для появи політичної сатири
Шевченка. Сковорода – перший з українських письменників по-новому поставився до
народної творчості, розірвавши ланцюг заборон, який сковував митців. Народна
мудрість стала основою в трактуванні письменником-філософом багатьох процесів
суспільного життя.
“Спадщина
Сковороди – справедливо зауважив літературознавець Іван Піль щук, - є
свідченням тієї істини, що в тяжкі часи історичних роздоріж український народ
носив в собі невгасиму жагу волелюбства, яка вселилася в поезії і роздумах
великих мислителів. Спадщина Сковороди є добрим надбанням української
національної і світової культури”.
Пророче
передбачаючи майбуття, а в ньому долю свого народу, великий письменник і
філософ – писав: “Ми створимо світ кращий. В майбутній Україні бачу все нове:
нових людей, нове творіння і нову славу”. Можливо, ми українці ХХІ століття, є
тими людьми, які творять нашу нову славу, нашої оновленої землі, на цій землі
завжди житиме в серцях вдячних правнуків легендарний любомудр, наша гордість і
слава – Григорій Сковорода.
Список литературы
Для
подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://www.ukrlib.com.ua/