ОБЖ - Контрольна

1. Екологічні кризи За визначенням, сутність екологічних криз - це процеси, які відбуваються в екологічних системах і загрожують їх цілісності. Тобто, екологічна криза - це порушення життєво важливих для системи параметрів її функціонування. В сучасній літературі екологічні кризи розподіляють за такими критеріями: - за походженням, - за об’єктною визначеністю, - за ієрархічним статусом, - за здійснюваним ефектом. За першим означеним критерієм - за походженням - можна

говорити про екологічні кризи природного походження і антропогенного походження. Перші - природні екологічні кризи являють собою ті зміни в екологічних системах, що є наслідком природних біологічних процесів, самоорганізації систем, таких стосунків систем як конкуренція тощо. Вони також можуть бути наслідком стихійних явищ. Екологічні кризи антропогенного походження є результатом впливу людської діяльності на природу.

Загалом кажучи, це наслідок цивілізаційного прогресу. Другий спосіб типізації екологічних криз - коли вони виділяються за об’єктною визначеністю. Тобто, кваліфікується на підставі виявлення саме того об’єкту, на який впливає дана криза. Наприклад, це ті біологічні види, що зникають в результаті екологічної кризи. В умовах глобальної екологічної кризи таким видом стала людина.

Третій підхід до визначення типів екологічних криз - це їх розподіл відповідно до того, екологічні системи якого рівня організації живого - від простих і до глобальної екосистеми - біосфери - охоплені кризовими явищами. Зрозуміло, що системи більш високого ієрархічного статусу більшою мірою або навіть суттєво впливають на все живе, включно і на людину. Четверта можливість кваліфікування

і розподілу екологічних криз - за ефектом їхньої дії на екологічні системи, на людину. За цією ознакою екологічні кризи проявляють себе як 1 - локальні - ефект їхньої дії обмежений певним регіоном, певними спільнотами, 2 - регіональні - такі, що проявляються на більших територіях і стосуються великих екологічних систем, 3- планетарні - кризові процеси охоплюють більшість екологічних

систем Землі або біосферу в цілому. Треба зауважити, що зв’язок між ієрархічним статусом екологічної кризи і спричиненим ефектом не є абсолютно жорстким. Скажімо, деякі локальні екологічні кризи можуть негативним чином вплинути на світове суспільство. Яскравим прикладом такого впливу може бути виникнення нового штаму вірусу, наприклад, грипу, що призводить до величезних епідемій і навіть пандемій.

Проаналізуємо детальніше визначені типи екологічних криз. Перш за все - екологічні кризи природного походження. Вони викликаються як абіотичними факторами, так і біогенними. Абіотичні чинники екологічних криз - це процеси і об’єкти неорганічної природи - геологічного, космічного характер тощо. Однією з найвідоміших методологічних концепцій природознавства, виходячи з якою пояснюється

виникнення природних екологічних криз, є концепція катастрофізму. Відповідно до неї, в історії Землі, в історії живого було декілька глобальних катастроф, які і спричинили відповідні екологічні кризи. Засновник концепції катастрофізму - великий французький натураліст, еволюціоніст Ж.Кюв’є. В своїй праці "Роздуми про перевороти на поверхні земної кулі" (1821) він застосував принцип катастрофізму до пояснення еволюційних процесів.

На думку Ж. Кюв’є, чинниками вимирань видів були глобальні зміни клімату та інших геологічних параметрів. Природні екологічні кризи і катастрофи можуть спричинятися як особливостями в розвитку самої нашої планети, так і космічним середовищем. В останньому випадку екологічні кризи можуть бути викликані впливом на екосистеми метеоритних вибухів, астероїдами, ударами комет тощо.

Потрібно зауважити, що природні екологічні кризи, які викликані виверженням вулканів, землетрусами спричиняють велику шкоду і для людини. Так, збитки внаслідок різник стихійних лих в усьому світі становлять щорічно близько 30 млрд. доларів, а кількість людських жертв - 250 тис. чоловік. Отже, ми розглянули абіогенні причини природних екологічних криз. Щодо біосфери це причини зовнішні - екзогенні. Але

існують і ендогенні по відношенню до біосфери чинники екологічних криз - геологічні, кліматичні, термічні, оптичні тощо. Так, чималу традицію мають пояснення глобальних вимирань живого радикальними змінами кліматичних факторів на похолодання чи на потепління. Відповідно до праць відомого вітчизняного геолога і методолога науки С.Мороза, чинником екологічних криз

є вулканічна діяльність. Екологічні кризи можуть спричинятися і факторами органічного походження, тобто - біогенними. Внутрішні біогенні чинники екологічних криз проявляють себе як різка зміна норми реакції організму, генетичні мутації тощо. Зовнішні біогенні чинники природних екологічних криз виявляються в певних взаєминах біологічних систем. Наприклад, конкуренція - боротьба за

існування як боротьба за енергію, світло, джерела їжі тощо. Класичні взаємини конкурентного характеру - "хижак - жертва" або "паразит - господар", конкуренція популяцій за екологічну нішу, коливання чисельності видів та інші особливості в життєдіяльності екосистем можуть проявитися в природних екологічних кризах. Ми розглянули природні екологічні кризи і абіотичні

і біогенні чинники їх. Але, як ви вже знаєте, екологічні кризи можуть спричинятися не тільки природними факторами, а й людською діяльністю. Такого роду кризи називають антропогенними екологічними кризами. За визначенням антропогенні екологічні кризи - це такі неврівноважені стани екосистем, які спричинено діяльністю людини (прямо чи опосередковано). Зрозуміло, що в сучасній біосфері саме антропологічні кризи є переважаючими. Це обумовлено принаймні 2-ма суттєвими обставинами.

По-перше, потужним впливом сучасної людини на біосферу. Так, зараз на Землі під загрозою зникнення знаходяться близько 20-25 тис. видів рослин. Якщо казати про Україну, то її чудові природні умови сприяли величезній різноманітності флори. Тут зростає близько 5 тис. видів диких рослин та близько 1 тис. культурних. Але негативний техногенний тиск на біосферу спричиняє знищення багатьох унікальних видів рослин.

Саме тому вже в 1982 р. в Україні було прийнято Закон про Червону книгу, до якої занесено вже більше 800 видів рослин та тварин, що зникають і потребують збереження. За даними екологів, щоденно в світі гине в середньому декілька видів рослин і тварин і темп цього процесу збільшується І, по-друге, антропогенні екологічні кризи мають своїм наслідком багато негативних ефектів у житті самої людини. Зараз у науці

існує багато спроб осмислити причини антропогенних екологічних криз, їх наслідки і шляхи подолання. 1 - прагматично-утилітарний 2 - атрибутивно-апріорний 3 - адаптивно-універсальний. Прагматично-універсальним підходом називають підхід до оцінки причин антропогенних екологічних криз, коли основними чинниками їх вважається високий розвиток науки, техніки і технології. Головною світоглядною засадою цього підходу

є розуміння людини як такої, що існує для панування в навколишньому світі, що здійснює шляхом його впорядкування на основі науки, техніки і сучасної технології. Атрибутивно-апріорний підхід пропонується концепціями, які виходять з того, що змінювати, перетворювати довкілля - це властивість людини. Інакше кажучи, людина внаслідок своєї власної сутності таким чином перетворює природу, що спричиняє кризові стани. Отже, якщо слідувати засадам цього підходу, доходиш висновку, що людина спричиняє негаразди

в природі вже внаслідок того, що вона є собою, тобто - людиною. Таким чином, вважається, що людина просто не може не руйнувати довкілля, не може не спричиняти екологічних криз. Отже, руйнування, нищення природи кваліфікується як неодмінна риса людського існування. Адаптивно-універсальним вважається такий підхід до пояснення причин антропогенних екологічних криз, коли негативний вплив людської діяльності людини на природу розглядається як такий, що пов’язаний

з особливостями життєдіяльності людини як родової істоти. Що мається на увазі? Справа в тому, що людина як родова істота набула специфічних форм адаптації до природи. Зрозуміло, що адаптуючись до довкілля таким чином, людина не може не впливати на природу. Йдеться про те, що людина володіє такими засобами та механізмами впливу на довкілля, котрі неминуче

спричиняють в ньому зміни. 2. Епідемії Епідемія — масове поширення інфекційного захворювання людини в якій-небудь місцевості, країні, яке значно перевищує звичайний рівень захворюваності. Загальні запобіжні заходи при епідеміях і захворюваннях. Профілактичні міри: 1.Обов'язково використовувати індивідуальну аптечку АІ-2, таблетки олететрину, норсульфазолу, тетрацикліну гідрохлориду.

2.Підвищити стійкість організму до збудників інфекцій за допомогою запобіжних щеплень. 3.Носити ватно-марлеві пов'язки, обмежити скупчення людей і їхніх контактів. З появою хворих необхідно: 1.Негайно сповістити про це в медичну установу. Хворого ізолювати. 2.Провести дезінфекцію приміщень. 3.Посилити правила особистої гігієни, активно виявляти й госпіталізувати хворих.

4.У випадку виникнення вогнища інфекційного захворювання, впровадити карантин і обсервацію. 3. Натовп, його види та психологія поведінки Ряд дослідників вважають, що натовп – це особливий біологічний організм. Він діє за своїм законами і не завжди враховує інтереси окремих складових, у тому числі і його схоронність. Які рекомендації можна дати тим, хто виявився в натовпі, коли

її рух набув некерованого характеру? Дуже часто натовп стає небезпечніше стихійного лиха або аварії, що його утворили. Дослідження Карантелли (США) показують наступні характерні риси паніки: Панічна втеча завжди спрямована убік від небезпеки (не роблю ніяких спроб протидії); Напрямок утечі при паніці не є випадковим ( вибір за знайомою дорогою чи тією по який біжать інші); За своїм характером панічна втеча – асоціальна (найдужчі зв'язки можуть бути перервані: мати

може кинути дитину, чоловік – дружину і т.д.), а люди стають несподіваним джерелом небезпеки друг для друга; Людина, охоплена панікою, завжди вірить, що обстановка вкрай небезпечна (панічна втеча припиняється, коли людина думає, що виявився поза небезпечною зоною); Людина, охоплена панікою, погано міркує, хоча цілком її дії логіки не позбавлені. Проблема скоріше в тім, що вона не шукає альтернативних рішень

і не бачить наслідків свого рішення, іноді головних, як у типовому для пожеж випадку: стрибку з приречено великої висоти. Усе сказане свідчить: зупинити натовп може лише найсильніше емоційне гальмо, чи чудо. Саме до чудес варто віднести випадки, коли сильній вольовій людині, що користується довірою тих, що зібралися, удавалося запобігти драматичний розвиток подій. Інші засоби – категоричні команди, гаряче переконання у відсутності небезпеки

і навіть погроза розстрілу панікерів. Багато спеціальних пам'яток рішуче рекомендують фізичне придушення призвідника паніки. Тому що припинити психологічну пожежу, що починається, (як, утім, і всяку іншу) незмірно простіше, ніж тому зупинити натовп, що прийшов в рух. Зробити це, зрозуміло, не легко, до того ж лідер піддається двом стресам відразу, він усвідомлює, як саму небезпеку ситуації, так і свою відповідальність за життя людей.

Як вижити у натовпі? Краще правило - далеко його обійти Якщо це неможливо - ні в якому разі не йти проти натовпу. Якщо натовп вас потягнув, намагайтеся уникнути і його центру, і краю – небезпечного сусідства вітрин, ґрат, огорож набережної і так далі. Ухиляйтеся від усього нерухомого на шляху: стовпів, тумб, стін

і дерев, інакше вас можуть просто роздавити, розмазати. Не чіпляйтеся ні за що руками, їх можуть зламати. Якщо є можливість – застебніться. Високі каблуки можуть коштувати вам життя, як і розв'язаний шнурок. Викиньте сумку, парасольку і т.д. Якщо у вас щось упало (що завгодно), ні в якому разі не намагайтеся підняти – життя дорожче.

У щільному натовпі при правильному поводженні імовірність упасти не так велика, як імовірність здавлювання. Тому захистіть діафрагму зчепленими в замок руками, склавши їх на груди. Ще один прийом - пружно зжати руки в ліктях і пригорнути їх до корпуса. Поштовхи позаду потрібно приймати на лікті, діафрагму захищати напругою рук. Головна задача в натовпі - не упасти. Але якщо ви все-таки упали, то необхідно захистити голову

руками, і негайно вставати. Це дуже важко, але може вийти, якщо ви застосуєте таку техніку: швидко підтягнете до себе ноги, згрупуєтеся і ривком спробуєте встати. З колін у щільному натовпі піднятися навряд чи удасться - вас будуть постійно збивати. Тому однією ногою потрібно упертися (повною підошвою) у землю і різко розігнутися використовуючи рух натовпу. Але проте встати дуже складно, завжди ефективніше попередні

міри захисту. Це універсальне правило, до речі, цілком відноситься і до початку самої ситуації “натовп”. На концерті, стадіоні заздалегідь прикиньте, як ви будите виходити (зовсім не обов'язково тим же шляхом, що ввійшли). Намагайтеся не виявлятися у сцени, роздягальні і т.д у “центрі подій”. Уникайте стін (особливо скляних), перегородок, сітки.

Якщо паніка почалася через терористичний акт, не поспішайте своїм рухом збільшувати безладдя: не позбавляйте себе можливості оцінити обстановку і прийняти правильне рішення. Для цього використовуйте прийоми аутотренінгу (якщо ви ними володієте, це ніколи не перешкодить) і експрес-релаксація. Це прості прийоми, з яких треба вибрати собі найбільш близький. Представте себе телевізійною камерою, що дивиться на все ледве збоку

і з висоти. Оцініть свою ситуацію як сторонню - щоб ви робили на місці цієї людини? Якщо натовп щільний, але нерухомий, з його можна спробувати вибратися, використовуючи психо-соціальні прийоми, наприклад, прикиньтеся хворим, п'яним, божевільним, зробити вид, що вас нудить і так далі. Коротше кажучи, потрібно змусити себе зберігати самовладання, бути інформованим і імпровізувати. 4. Вплив алкоголю на організм людини

Алкоголь завдає величезної шкоди організму. Небезпечним для здоров'я людини й усього суспільства є вживання спиртних напоїв. Найчутливіші до алкоголю - дуже ніжні й легко ранимі нервові клітини головного мозку. Найменший вміст алкоголю в крові, яка живить ці клітини спочатку вводить їх у стан наркозу, потім викликає їхнє отруєння, а при хронічному алкоголізмі деякі з мозкових клітин помирають. У результаті порушується робота мозку, страждають процеси пам'яті, уваги, мислення.

Алкоголь шкідливо впливає на всі органи нашого тіла - ушкоджує слизисту оболонку стравоходу й шлунка, сприяє переродженню клітин печінки, ожирінню серця, знижує вміст у крові гемоглобіну, руйнує еритроцити, збіднює організм вітамінами. Особливо трагічними можуть бути наслідки вживання алкоголю молодими людьми, у яких захисно-пристосувальні реакції організму ще вкрай нестійкі. Навіть після випадково випитої чарки спиртного, до якого організм молодої людини дуже чутливий, відбуваються

порушення фізіологічних функцій. Поступово виникаюча підвищена потреба до горілки - це перша ознака алкоголізму, що починається. У людини формується хворобливий потяг до вживання алкоголю для того, щоб штучно викликати стан збудження й сп'яніння. Такі хворі піддаються лікуванню під контролем лікаря-нарколога. На першому етапі лікування лікарська допомога буває цілком ефективною. Хворобливий потяг до прийому різних наркотичних речовин (опіум, морфій, марихуана та

ін.), що викликають стан глибокого сп'яніння, називається наркоманією. Наркоманія з труднощами піддається лікуванню. Деякі підлітки із цікавості, бажання наслідувати випробовують на собі вплив наркотичних речовин. Спочатку в них поліпшується настрій, з'являються безтурботність, безпричинна смішливість, які через деякий час замінюються пригніченістю, дратівливістю, безпідставною злістю.

Схожий стан викликають і деякі речовини, що містять спирт, технічні рідини, одеколон. Але вони викликають, крім того, глибоке отруєння всього організму. Бажання досягти початкового відчуття від прийняття подібних речовин породжує в слабовільного підлітка прагнення дістати будь-якими засобами нову дозу наркотиків. Поступово людина перетворюється в наркомана: вона стає злісною, падає

її авторитет у родині й на роботі, погіршуються її розумові здібності. Хронічний алкоголізм не тільки вбиває людське в самій людині, але й відбивається на здоров'ї її майбутніх дітей, які нерідко з'являються на світ з яскраво вираженими фізичними вадами й психічними розладами. Максим Горький писав: «Кому, як не жінці-матері, треба прикласти всі зусилля, щоб вирвати з коренем пияцтво зі своєї родини, поки шкідлива дія його не загубило дітей».

Боротьба з алкоголізмом, палінням тютюну, і проявом наркоманії - це завдання всього суспільства, воно спрямоване на збереження здоров'я людини й повноцінний розвиток підростаючого й майбутнього поколінь.